ќлег ∆ерноклеЇв

√алицька роб≥тнича парт≥¤ (1890-1892рр.)

ѕом≥тне м≥сце в ≥стор≥њ крањн ÷ентрально-—х≥дноњ ™вропи з к≥нц¤ ’≤’ ст. пос≥дали соц≥ал-демократичн≥ роб≥тнич≥ парт≥њ. —пециф≥ка умов та ≥сторична дол¤ рег≥ону визначили довол≥ складний ≥ тернистий шл¤х розвитку цих парт≥й. «верненн¤ до њх минулого могло б спри¤ти сучасн≥й соц≥ал-демократ≥њ, що в≥дроджуЇтьс¤ п≥сл¤ довготривалоњ перерви, у пошуку власноњ ≥дентичност≥.

ќрган≥зац≥йне оформленн¤ соц≥ал-демократ≥њ в √аличин≥ було започатковане виникненн¤м у листопад≥ 1890 р. у Ћьвов≥ √алицькоњ роб≥тничоњ парт≥њ (√–ѕ), ¤ка пiсл¤ I зТњзду в 1892 р. була перейменована на —оцiал-демократичну партiю √аличини (з 1893 р. Ц i —iлезiњ (—ƒѕ√i—)). ” своњй дi¤льностi вона керувалас¤ програмними принципами австр≥йськоњ соц≥ал-демократ≥њ та була њњ автономною секц≥Їю, обТЇднуючи не тiльки польських, а й украњнських та Їврейських робiтникiв √аличини.

≤стор≥¤ √–ѕ уже неодноразово привертала увагу досл≥дник≥в. ”крањнськ≥ рад¤нськ≥ автори змушен≥ були висв≥тлювати њњ з позиц≥й марксизму-лен≥н≥зму, з притаманним йому ≥деолог≥чним забарвленн¤м, польськ≥ науковц≥ розкривали њњ через призму розвитку польського соц≥ал-демократичного руху. јвстр≥йськ≥ ≥сторики, досл≥джуючи процеси генезису ≥ становленн¤ соц≥ал-демократичного руху, прид≥л¤ли пор≥вн¤но незначну увагу нац≥ональним окрањнам ≥мпер≥њ √абсбург≥в. ћетою нашого досл≥дженн¤ стало б≥льш докладне ≥ неупереджене висв≥тленн¤ зародженн¤ ≥ формуванн¤ √–ѕ ¤к початкового етапу розвитку галицькоњ соц≥ал-демократ≥њ, розкритт¤ особливостей њњ пол≥тичноњ платформи та орган≥зац≥йноњ побудови.

—л≥д зауважити, що останн¤ третина ’≤’ ст. позначилас¤ суттЇвими зрушенн¤ми у соц≥альн≥й структур≥ крањн ÷ентрально-—х≥дноњ ™вропи, зумовленими процесами модерн≥зац≥њ сусп≥льства, ≥ндустр≥ал≥зац≥њ та урбан≥зац≥њ, зростанн¤м м≥ського населенн¤ загалом ≥ роб≥тничого класу зокрема, у звТ¤зку з чим дедал≥ б≥льшоњ актуальност≥ набували проблеми економ≥чного ≥ пол≥тичного становища, соц≥ального захисту ≥ забезпеченн¤ елементарних прав ≥ потреб нових верств населенн¤ ≥ передус≥м промислового роб≥тництва. ѕосиленн¤ напруги всередин≥ сусп≥льних структур, зростанн¤ радикал≥зму низ≥в, формуванн¤ нових пол≥тичних ел≥т вимагало пошуку нових механ≥зм≥в дл¤ забезпеченн¤ пол≥тичноњ стаб≥льност≥. ќдн≥Їю з в≥дпов≥дей на виклики часу ≥ разом з тим про¤вом новоњ модел≥ л≥берал≥зму стала, пор¤д ≥з занепадом старих л≥беральних та оновленн¤м консервативних парт≥й, по¤ва на пол≥тичн≥й авансцен≥ УтретьоњФ сили Ц соц≥ал-демократ ≥њ у форм≥ масових роб≥тничих парт≥й сучасного типу.

‘ормуванн¤ перших парт≥й нового типу в √аличин≥ на злам≥ 80 Ц 90-х рок≥в ’≤’ ст., хоч ≥ готувалос¤ в≥дпов≥дними процесами на м≥сцевому р≥вн≥, все ж в остаточному вар≥ант≥, ¤к справедливо зауважуЇ австр≥йський досл≥дник √.Ѕ≥ндер, було значною м≥рою спровоковано Уззовн≥Ф, з-поза меж рег≥ону. ÷е вповн≥ стосувалос¤ й √–ѕ. ” 1887 р. австрiйським соцiал-демократам вдалос¤ зробити вирiшальний крок до подоланн¤ наслiдкiв розколу мiж УпомiркованимиФ та УрадикаламиФ (так званий Увiденський компром≥сФ), що дозволило в≥дродити парт≥ю, започатковану ще в к≥нц≥ 60-х рок≥в ’≤’ ст. 30 грудн¤ 1888 Ц 1 сiчн¤ 1889 р. на зТњздi в м≥стечку √айнфельд поблизу ¬≥дн¤ за участю 80 делегат≥в ≥ 25 гостей ≥з 13 коронних земель була фактично заново створена —оцiал-демократична робiтнича партi¤ јвстрiњ (—ƒ–ѕј), ¤ка обТЇднала в своњх р¤дах соцiал-демократiв австрiйськоњ частини ≥мпер≥њ Ц ÷ислейтанiњ. ”хвалена зТњздом Уƒекларац≥¤ принцип≥вФ, розроблена ¬.јдлером ≥ зредагована  . аутським, передбачала використанн¤ всiх можливих засобiв (преси, збор≥в, обТЇднань, формуванн¤ громадськоњ думки) дл¤ поширенн¤ соцiалiстичних iдей i перш за все боротьбу за загальне виборче право ¤к важливий засiб агiтацiњ та органiзацiњ, а також вимагала справедливого робiтничого законодавства, б≥льш значного скороченн¤ тривалост≥ робочого дн¤, заборони дит¤чоњ прац≥, обовТ¤зкового св≥тського початкового навчанн¤, безплатноњ середньоњ та вищоњ освiти, вiдокремленн¤ церкви вiд держави, у перспективi Ц замiни постiйноњ армiњ загальним озброЇнн¤м народу та iн.

Уѕерех≥д засоб≥в виробництва у сусп≥льну власн≥сть б≥льшост≥, тобто трудового народуФ розгл¤давс¤ ¤к кiнцева мета робiтничого руху. ѕрограма вказувала на обмежене значенн¤ реформ ≥ парламентаризму, проте вона не згадувала про необхiднiсть соцiалiстичноњ революцiњ i диктатури пролетарiату. Ќаголошувалос¤, що —ƒ–ѕј Ї парт≥Їю ≥нтернац≥ональною, ¤ка засуджуЇ нац≥ональн≥ прив≥лењ ≥ за¤вл¤Ї, що боротьба проти експлуатац≥њ мусить бути м≥жнародною, оск≥льки сама експлуатац≥¤ маЇ м≥жнародний характер. –азом з тим, суттЇвим недолiком документа, порiвн¤но з резолюцi¤ми попереднiх австрiйських робiтничих зТњздiв, була вiдсутнiсть тези про право нацiй на самовизначенн¤, а також iгноруванн¤ актуального дл¤ крањни аграрного питанн¤. ¬имоги Уƒекларац≥њ принцип≥вФ були конкретизован≥ в окремих резолюц≥¤х зТњзду про пол≥тичн≥ права та про трудове законодавство.

ѕерша з них за¤вл¤ла, що Убудь-¤ке обмеженн¤ свободи про¤ву переконань, ¤к ≥ вс¤ка монопол≥зац≥¤ ≥мущими пол≥тичних прав, заважають природному розвитков≥ сусп≥льства ≥ мають бути засуджен≥Ф, вимагала Уповноњ свободи дл¤ соц≥ал-демократичноњ аг≥тац≥њ ≥ пропаганди та можливост≥ безперешкодноњ орган≥зац≥њ пролетар≥атуФ, що передбачало л≥кв≥дац≥ю обмежень прав на збори та обТЇднанн¤, свободи друку ≥ пересуванн¤, забезпеченн¤ справедливого ≥ незалежного суду, безкоштовного правового захисту, покаранн¤ чиновник≥в за порушенн¤ пол≥тичних прав громад¤н.
ƒруга резолюц≥¤ вказувала на ф≥зичну ≥ моральну деградац≥ю роб≥тництва за ≥снуючого економ≥чного ладу, зведенн¤ роб≥тника до становища раба, засуджувала державну пол≥тику Усоц≥альних реформФ за њњ крайню обмежен≥сть, намаганн¤ перекласти видатки з њњ забезпеченн¤ на плеч≥ самих обездолених, зв≥вши при цьому до м≥н≥муму розвиток власних роб≥тничих орган≥зац≥й взаЇмодопомоги. ¬иход¤чи з цього, соц≥ал-демократи вимагали повноњ свободи коал≥ц≥й, 8-годинного робочого дн¤ ¤к максимальноњ тривалост≥ робочого часу без вин¤тк≥в, повного нед≥льного в≥дпочинку, заборони н≥чноњ прац≥ та прац≥ д≥тей в≥ком до 14 рок≥в, тюремного увТ¤зненн¤ дл¤ п≥дприЇмц≥в за порушенн¤ трудового законодавства ≥ т.п. ќкремо наголошувалос¤, що трудове законодавство маЇ поширюватись на вс≥ нац≥ональност≥ та с≥льськогосподарських роб≥тник≥в.

ƒо участ≥ у √айнфельдському зТњзд≥ з ≥н≥ц≥ативи ¬.јдлера було запрошено ≥ галицьких соц≥ал≥ст≥в, ¤ких представл¤в один делегат Ц роб≥тник-друкар з≥ Ћьвова Ќафтал≥й “ельц, що працював на той час у ¬≥дн≥. —еред 12 парт≥йних перiодичних видань, редакцiйнi комiтети ¤ких мали виконувати роль керiвних центрiв партiњ на мiсц¤х, на зТњзд≥ названо львiвську роб≥тничу газету УPracaФ. ќтже, фактично льв≥вський осередок соц≥ал≥стичного руху вже тод≥ було оф≥ц≥йно визнано складовою частиною —ƒ–ѕј, хоч про справжню парт≥йну орган≥зац≥ю в крањ тод≥ ще не йшлос¤.

Ќа момент √айнфельдського зТњзду роб≥тнич≥ парт≥њ вже виникли ≥ д≥¤ли в ц≥лому р¤д≥ крањн ™вропи (Ќ≥меччин≥, ‘ранц≥њ, ≤спан≥њ, Ѕельг≥њ, ƒан≥њ, Ќорвег≥њ та ≥н.). ѕо¤ва зам≥сть колишнього ћ≥жнародного товариства роб≥тник≥в (ћ“–) соц≥ал≥стичних парт≥й окремих держав знаменувала новий етап у розвитку роб≥тничого руху, його перех≥д у нац≥ональну площину. ѕовноважн≥ представники цих парт≥й 14 Ц 20 липн¤ 1889 р., у соту р≥чницю вз¤тт¤ Ѕастил≥њ, провели в ѕариж≥ конгрес за участю 384 делегат≥в, ¤к≥ репрезентували близько 300 роб≥тничих ≥ соц≥ал≥стичних орган≥зац≥й з 20 крањн.

–≥шенн¤ щодо проведенн¤ у недалекому майбутньому чергового конгресу фактично означало утворенн¤ нового м≥жнародного обТЇднанн¤ роб≥тничих парт≥й Ц ≤≤ ≤нтернац≥оналу у вигл¤д≥ пер≥одичних ≥нтернац≥ональних зТњзд≥в, ¤к≥ скликалис¤ з допомогою тимчасових орган≥зац≥йних ком≥с≥й. ѕропозиц≥¤ ≥спанськоњ делегац≥њ створити ÷ентральний ком≥тет з представник≥в р≥зних крањн була в≥дхилена через на¤вн≥сть закон≥в, що заборон¤ли в≥дновленн¤ ћ“–.
ѕ≥д опубл≥кованим у роб≥тнич≥й прес≥ пов≥домленн¤м про скликанн¤ ѕаризького конгресу серед п≥дпис≥в 67 в≥домих кер≥вник≥в роб≥тничого руху з 12 крањн сто¤в ≥ п≥дпис льв≥вського друкар¤, украњнц¤ за походженн¤м, видавц¤ УPracyФ …осифа ƒанилюка. ѕроте, очевидно, всупереч твердженн¤м окремих автор≥в, в≥н не зм≥г поњхати на конгрес через матер≥альн≥ труднощ≥: власною працею в≥н утримував не лише роб≥тничу газету, а й свою с≥мТю ≥з ш≥стьома д≥тьми.
–езолюц≥њ конгресу п≥дкреслювали, що л≥кв≥дувати будь-¤ку експлуатац≥ю та гн≥т може т≥льки пролетар≥ат, орган≥зований в нац≥ональному та ≥нтернац≥ональному масштабах, вказували на недостатн≥сть дл¤ цього економ≥чних орган≥зац≥й, що практично означало потребу створенн¤ соц≥ал≥стичних парт≥й там, де вони ще не були створен≥, м≥стили заклик до роб≥тник≥в вступати до цих парт≥й та боротис¤ за здобутт¤ пол≥тичноњ влади. Ѕуло також прийн¤те р≥шенн¤ про щор≥чне св¤ткуванн¤ 1 травн¤ п≥д гаслами 8-годинного робочого дн¤.
—творенн¤ —ƒ–ѕј та II Iнтернацiоналу дало поштовх до органiзацiњ польськими соцiалiстами в листопадi 1890 р. √алицькоњ робiтничоњ парт≥њ. ” 1890 р. вийшов термiн дiњ австр≥йського закону проти анархiстiв i умови дл¤ створенн¤ соцiалiстичних партiй в √аличинi стали бiльш спри¤тливими. ¬иникненню √–ѕ передувала низка конкретних заход≥в, ¤к≥ стали важливими практичними кроками на шл¤ху до безпосередньоњ орган≥зац≥њ парт≥њ.

Ќа початку 1890 р. польський соц≥ал≥ст, роб≥тник-друкар ј.ћаньковський налагодив виданн¤ у Ћьвов≥ ще одного роб≥тничого друкованого органу Ц газети УRobotnikФ (У–об≥тникФ) накладом 1 тис. прим. ¬одночас було забезпечено регул¤рн≥сть виходу у св≥т УPracyФ, а њњ тираж зр≥с, пор≥вн¤но з 1889 р., майже втрич≥ (з 400 до 1100 прим.). јктив≥зац≥¤ роб≥тничоњ преси пом≥тно посилила аг≥тац≥йно-пропагандистський ресурс льв≥вського соц≥ал≥стичного осередку, заклала м≥цн≥ш≥ п≥двалини дл¤ створенн¤ парт≥њ.

ћоб≥л≥зац≥њ та згуртуванню потенц≥йних приб≥чник≥в навколо майбутньоњ парт≥њ спри¤ла орган≥зац≥¤ р¤ду масових роб≥тничих збор≥в, проведених у крањ прот¤гом 1889 Ц 1890 рр. “ак, 19 травн¤ 1889 р. у зал≥ льв≥вськоњ ратуш≥ п≥д головуванн¤м ….ƒанилюка пройшли збори роб≥тник≥в м. Ћьвова у справ≥ ур¤дових проект≥в щодо створенн¤ роб≥тничих палат, ¤к≥ мали би захищати економ≥чн≥ ≥нтереси роб≥тник≥в, представл¤ти њх перед власт¤ми, полагоджувати суперечки тощо. ¬ир≥шено п≥дтримати заснуванн¤ палати (або, ¤к висловивс¤ дехто з виступаючих, У«вТ¤зку роб≥тничогоФ) з метою суто економ≥чного спр¤муванн¤ њњ д≥¤льност≥, без пол≥тичноњ репрезентац≥њ. 16 червн¤ там само п≥д кер≥вництвом ….ƒанилюка в≥дбулис¤ збори, скликан≥ дл¤ обговоренн¤ закону в≥д 28 грудн¤ 1887 р. про страхуванн¤ роб≥тник≥в в≥д нещасних випадк≥в. якщо попередн≥й зах≥д з≥брав пор≥вн¤но невелику к≥льк≥сть учасник≥в, то на цей раз зала льв≥вськоњ ратуш≥ була переповнена. ѕрийн¤то резолюц≥ю про те, що закон не в≥дпов≥даЇ потребам роб≥тник≥в, та велику за обс¤гом петиц≥ю до парламенту з докладним перел≥ком конкретних поправок ≥ зауважень до закону.

«начним кроком вперед стала орган≥зац≥¤ Узагальних роб≥тничих збор≥вФ у Ћьвов≥ 23 березн¤ 1890 р. в зал≥ товариства УGwiazdaФ за участю близько 600 ос≥б. ”хвалено в≥дсв¤ткувати 1 травн¤ в≥дпов≥дно до постанов конгресу ≤≤ ≤нтернац≥оналу. ÷≥каво, що допов≥дач з цього питанн¤ ј.ћаньковський п≥дкреслив неможлив≥сть застосуванн¤ примусу стосовно небажаючих св¤ткувати та наголосив, що ѕершотравень не ¤вл¤Ї собою спротив ан≥ держав≥, ан≥ церкв≥.  ом≥тетов≥, ¤кий скликав збори, було доручено опрацювати й програму св¤ткуванн¤.

1 травн¤ 1890 р. роб≥тнич≥ демонстрац≥њ та м≥тинги в≥дбулис¤ у б≥льшост≥ Ївропейських крањн. ” ¬≥дн≥ к≥льк≥сть њх учасник≥в с¤гала 100 тис. чол., у Ѕудапешт≥ Ц 60 тис., ѕраз≥ Ц 35 тис., ¬аршав≥ Ц 20 тис.23 ” √аличин≥ роб≥тнич≥ виступи, повТ¤зан≥ з в≥дзначенн¤м 1 травн¤, в≥дбулис¤ у Ћьвов≥,  раков≥, ƒрогобич≥, Ѕорислав≥ та ≥нших населених пунктах. ” Ћьвов≥ в н≥ч на 1 травн¤ б≥льш≥сть п≥дприЇмств припинили роботу, а на першотравневий м≥тинг з≥бралос¤, за р≥зними п≥драхунками, в≥д 2 до 4 тис. роб≥тник≥в, ¤к≥ одностайно ухвалили резолюц≥ю з вимогами 8-годинного робочого дн¤, загального виборчого права, створенн¤ роб≥тничих сп≥лок, свободи друку, заборони дит¤чоњ прац≥ тощо.

”сп≥х в орган≥зац≥њ першого в≥дзначенн¤ травневих св¤т в ≥стор≥њ √аличини став ще одн≥Їю важливою передумовою утворенн¤ √–ѕ. УRobotnikФ з цього приводу писав: У“ис¤ч≥ людей, що з≥бралис¤ б≥л¤ льв≥вськоњ ратуш≥ ≥ з захопленн¤м слухали роб≥тничих промовц≥в, були дл¤ нас найпереконлив≥шим доказом того, що ми дотримуЇмо кроку н≥мецьких, англ≥йських, французьких та ≥нших товариш≥в, що наш≥ гасла глибоко проникли в широк≥ роб≥тнич≥ кола. ј тому ми не передчасно розгортаЇмо прапор роб≥тничоњ парт≥њ, час дл¤ нас спри¤тливий ≥ кожен день додасть нам нових силФ.  р≥м того, за визнанн¤м ≤.ƒашинського, приклад украњнських товариш≥в, ¤к≥ на початку жовтн¤ 1890 р. створили у Ћьвов≥ –усько-украњнську радикальну парт≥ю (–”–ѕ), також надихав польських соц≥ал≥ст≥в на заснуванн¤ власноњ парт≥њ.

‘ормуванн¤ новоњ парт≥њ в≥дбувалос¤ на баз≥ консол≥дац≥њ трьох основних центр≥в соц≥ал≥стичного руху у Ћьвов≥: 1) редакц≥йного ком≥тету УPracyФ, схильного до поЇднанн¤ легальноњ пол≥тичноњ д≥¤льност≥ з елементами консп≥рац≥њ ≥ до збереженн¤ максимальноњ самост≥йност≥ щодо загальноавстр≥йськоњ парт≥њ; 2) редакц≥њ УRobotnikaФ, переконаноњ, що в конституц≥йних умовах сл≥д д≥¤ти виключно легальними методами, спираючись на п≥дтримку австр≥йськоњ соц≥ал-демократ≥њ; 3) групи молодих студент≥в ≥ випускник≥в вищих навчальних заклад≥в, ¤ка поповнювалас¤ головним чином за рахунок колишн≥х учасник≥в патр≥отичних учн≥вських гуртк≥в.

—права заснуванн¤ парт≥њ обговорювалас¤ на к≥лькох таЇмних з≥бранн¤х за участю найактивн≥ших роб≥тник≥в ≥ молодих ≥нтел≥гент≥в, що в≥дбулис¤ у жовтн≥ Ц на початку листопада 1890 р. ¬ир≥шальне значенн¤ мало з≥бранн¤ 7 листопада б≥л¤ Ћьвова, на ¤кому п≥д головуванн¤м ј.ћаньковського ≥ ….ƒанилюка п≥сл¤ допов≥д≥ ≤.ƒашинського та р¤ду виступ≥в було остаточно прийн¤то р≥шенн¤ про заснуванн¤ парт≥њ.

ƒж-ѕ.’имка, посилаючись на щоденник та один з лист≥в ≤.ƒашинського, вважаЇ, що ≥н≥ц≥атором створенн¤ √–ѕ був очолюваний ƒашинським гурток з дес¤ти молодих ≥нтел≥гент≥в та роб≥тник≥в (ё.√удеца, “. аспарека,  .√ужицького, √.ƒ≥аманда та ≥н.), ¤к≥ вир≥шили через проникненн¤ до вищезгаданих осередк≥в, ≥ зокрема редакц≥й УPracyФ ≥ УRobotnikaФ, здобути на них вплив та переконати њх обТЇднати зусилл¤ задл¤ створенн¤ пол≥тичноњ парт≥њ. ¬.Ќайдус звертаЇ увагу на протир≥чч¤ у св≥дченн¤х самого ≤.ƒашинського, вм≥щених у прац¤х р≥зних рок≥в, ≥ лог≥чно ставить п≥д сумн≥в пров≥дну роль недосв≥дченоњ молод≥ та в ц≥лому верс≥ю, ¤ка в≥дводить другор¤дне м≥сце багатол≥тн≥м практикам роб≥тничого ≥ соц≥ал≥стичного руху.

ƒжерела, серед ¤ких переважають документи неоф≥ц≥йного походженн¤, а, отже, субТЇктивн≥ за характером (мемуари, листи, а також тогочасн≥ попул¤рн≥ публ≥цистичн≥ брошури та статт≥), д≥йсно подають довол≥ суперечливу ≥нформац≥ю стосовно численност≥ та персонального складу засновник≥в парт≥њ. « упевнен≥стю можна констатувати лише те, що к≥ст¤к засновник≥в парт≥њ становили насамперед члени редакц≥йних ком≥тет≥в УPracyФ ≥ УRobotnikaФ, ¤к≥ за прийн¤тою тод≥ в австр≥йськ≥й соц≥ал-демократ≥њ орган≥зац≥йною практикою мали виконувати функц≥њ рег≥онального парт≥йного кер≥вництва. ƒо першого з них належали складач≥ ….ƒанилюк ≥ ё.√удец, стол¤р я.Ќойбауер, чоботар ѕ.™л¤севич та студент Ћьв≥вського ун≥верситету ≤.ƒашинський, до другого Ц складач≥ ј.ћаньковський, ё.ќб≥рек, ё.Ѕар, ј.—моковський (невдовз≥ його зам≥нив √.ƒ≥аманд) та випускник ун≥верситету  .√ужицький. ”часть ≥ ступ≥нь активност≥ ≥нших ос≥б залишаютьс¤ певною м≥рою г≥потетичними. ѕоказово також, що у зв≥тн≥й допов≥д≥ про д≥¤льн≥сть √–ѕ на њњ ≤ зТњзд≥ у 1892 р. було сказано, що заснуванн¤ парт≥њ в≥дбулос¤ за пропозиц≥Їю ≤.ƒашинського, ≥ це не викликало жодних заперечень у присутн≥х, в тому числ≥ ветеран≥в руху, що св≥дчило, все ж, про значну роль ƒашинського ≥ його однодумц≥в.

15 листопада 1890 р. УRobotnikФ, а 22 листопада УPracaФ, ¤к≥ вперше вийшли п≥д однаковим п≥дзаголовком Уќрган –об≥тничоњ парт≥њФ, розм≥стили передову у форм≥ в≥дозви, ¤ка пов≥домл¤ла про те, що Учисельне гроно товариш≥в-роб≥тник≥в з р≥зних галузей прац≥ по довгих ≥ ірунтовних приватних нарадах звТ¤залос¤ в роб≥тничу соц≥ал-демократичну парт≥юФ. ¬≥дразу наголошувалос¤, що першою ухвалою новоњ парт≥њ стало р≥шенн¤ про те, що у вт≥ленн≥ соц≥ал-демократичних засад вона буде завжди сто¤ти Уна ірунт≥ державних закон≥вФ. “аким чином, в умовах боротьби р≥зних тактичних теч≥й у соц≥ал≥стичному рус≥ було принципово п≥дкреслено виключно легальний характер парт≥њ та њњ д≥¤льност≥, що водночас, можливо, мало на мет≥ убезпечити новостворюване обТЇднанн¤ та його член≥в в≥д заборони ≥ пересл≥дувань з боку влади на п≥дстав≥ звинувачень в орган≥зац≥њ таЇмного товариства ≥ державн≥й зрад≥, ¤к це робилос¤ до того часу. “акож було оголошено, що обидва роб≥тнич≥ часописи в≥дтепер перестають бути виданн¤ми приватних людей, а стають органами парт≥њ.

ѕершим пол≥тичним заходом, проведеним √–ѕ, стали масов≥ роб≥тнич≥ збори у справ≥ загального виборчого права 14 грудн¤ 1890 р. у Ћьвов≥, ¤к≥ сама парт≥¤ розгл¤дала ¤к св≥й перший публ≥чний виступ. «бори, скликан≥ з ≥н≥ц≥ативи √–ѕ та сп≥льно з украњнськими радикалами, в≥дбулис¤ в зал≥ льв≥вськоњ ратуш≥ за участю близько 600 представник≥в роб≥тництва, ≥нтел≥генц≥њ, ж≥нок. Ѕули зачитан≥ численн≥ в≥тальн≥ листи ≥ телеграми в≥д роб≥тник≥в, сел¤н, студент≥в. ¬≥дкрив зах≥д своЇю промовою ј.ћаньковський, секретар¤ми було обрано ё.ќб≥река ≥ ћ.ѕавлика. « основною допов≥ддю на зборах виступив ё.√удец, ¤кий фактично виклав програмов≥ засади парт≥њ. ¬≥н зазначив, що соц≥ал-демократи жадають, щоби пол≥тичний устр≥й держави базувавс¤ на загальному, пр¤мому, таЇмному виборчому прав≥ дл¤ вс≥х громад¤н в≥д 21-л≥тнього в≥ку до вс≥х орган≥в законодавчих ≥ автономних (днем голосуванн¤ мала бути нед≥л¤ або св¤то), безпосередньому народному законодавств≥, ¤ке включало би вир≥шенн¤ питанн¤ в≥йни та миру, загальному народному ополченн≥ зам≥сть пост≥йноњ арм≥њ, в≥дм≥н≥ вс≥х вин¤ткових закон≥в (про пресу, товариства, збори), ¤к≥ стримують в≥льне слово, думку, науку, народному судочинств≥ та безплатному правовому захист≥, забезпеченн≥ загальноњ обовТ¤зковоњ шк≥льноњ осв≥ти, загального ≥ р≥вного вихованн¤ державою, оголошенн≥ рел≥г≥њ приватною справою. ƒл¤ дос¤гненн¤ цього соц≥ал-демократ≥¤ буде прагнути ¤комога ширшого використанн¤ пол≥тичних прав ≥ свобод, введенн¤ Їдиного прогресивного податку на дох≥д зам≥сть ≥снуючого непр¤мого оподаткуванн¤, усуненн¤ обмежень у прав≥ на обТЇднанн¤, встановленн¤ робочого дн¤, що в≥дпов≥даЇ сусп≥льним умовам, заборони роботи в нед≥лю та дит¤чоњ прац≥ ≥ такоњ, що загрожуЇ здоровТю ж≥нок, запровадженн¤ закон≥в щодо захисту житт¤ ≥ здоровТ¤ роб≥тник≥в, сан≥тарного контролю њх помешкань, нагл¤ду за копальн¤ми, фабриками, майстерн¤ми ≥ домашн≥м промислом через виборних роб≥тниками ур¤дник≥в, повного самовр¤дуванн¤ вс≥х роб≥тничих кас взаЇмодопомоги та ≥н.

«м≥ст допов≥д≥ св≥дчив, що програмов≥ засади √–ѕ в≥дпов≥дали гайнфельдським резолюц≥¤м —ƒ–ѕј. Уќто Ї коротка ≥ ¤сна наша програма, Ц зазначив на завершенн¤ допов≥дач. Ц “≥льки глупота або зла вол¤ може п≥дказувати думку, що н≥би-то вт≥ленн¤ тоњ програми маЇмо нам≥р зд≥йснити з допомогою боротьби на барикадахФ, у черговий раз п≥дкреслюючи цим, що парт≥¤ буде д≥¤ти легально, законними методами.

як репрезентант –”–ѕ виступав ≤.‘ранко, в≥д ≥мен≥ Їврейських роб≥тник≥в Ц √.ƒ≥аманд. Ќаприк≥нц≥ збор≥в було прийн¤то резолюц≥ю, у ¤к≥й, наголошуючи, що Управо вибору ≥ виборност≥ до т≥л парламентарних Ї п≥дставою вс¤ких прав пол≥тичних ≥ водночас гарант≥Їю њх недоторканост≥Ф, однак Унайчисельн≥ш≥ продуктивн≥ класи населенн¤ в јвстр≥њ позбавлен≥ того права, попри те, що несуть вс≥ т¤гар≥, повТ¤зан≥ з державним устроЇмФ, збори вимагали в≥д австр≥йськоњ ƒержавноњ ради у найкоротший терм≥н внести на пор¤док денний своњх нарад реформу виборчоњ ординац≥њ в такому дус≥, щоб кожен громад¤нин јвстр≥њ з дос¤гненн¤м призовного в≥ку, а ж≥нки Ц повнол≥тт¤ Умали право голосуванн¤ при виборах до вс¤ких репрезентац≥й державних, крайових, пов≥тових, гм≥ннихФ. √олосуванн¤ обовТ¤зково мало бути безпосереднЇ ≥ таЇмне, проводитис¤ в неробочий день.

« виникненн¤м роб≥тничоњ та –усько-украњнськоњ радикальноњ парт≥й нам≥тилис¤ основн≥ тенденц≥њ та проблеми у розвитку стосунк≥в м≥ж ними, а фактично Ц м≥ж галицько-польським ≥ галицько-украњнським соц≥ал≥стичними рухами. “ак, орган –”–ѕ часопис УЌародФ прив≥тав виникненн¤ у √аличин≥ роб≥тничоњ парт≥њ, п≥дкреслив прагненн¤ до дружн≥х стосунк≥в та т≥сноњ взаЇмод≥њ з нею в боротьб≥ за свободу та осв≥ту дл¤ працюючого люду. ќднак украњнськ≥ радикали дор≥кали √–ѕ за те, що вона в≥дразу, в момент утворенн¤, не оголосила ч≥тко зм≥сту своЇњ програми, вказуючи на той факт, що загал роб≥тник≥в у √аличин≥ погано ознайомлений з ≥дейною платформою Ївропейських соц≥ал-демократичних парт≥й, тож простого декларуванн¤ належност≥ до соц≥ал-демократ≥њ вкрай недостатньо. ¬одночас –”–ѕ резервувала дл¤ себе право на самост≥йне ≥снуванн¤ ≥ д≥¤льн≥сть ¤к парт≥њ украњнського сел¤нства, мотивуючи це специф≥кою становища сел¤н та мовно-нац≥ональними в≥дм≥нност¤ми у сх≥дн≥й частин≥ коронного краю.

” свою чергу, УPracaФ в≥дгукнулас¤ на постанн¤ –”–ѕ статтею п≥д заголовком УЌова парт≥¤Ф, вм≥щеною у тому ж номер≥, де була оприлюднена в≥дозва про заснуванн¤ √–ѕ. ” статт≥ зазначалос¤, що навколо часопису УЌародФ, редагованого ћ.ѕавликом та ≤.‘ранком, почало групуватис¤ все, що Ї жив≥ше ≥ шл¤хетн≥ше серед русинського сусп≥льства.  оментуючи програмов≥ засади –”–ѕ, подан≥ у реферативному виклад≥, орган √–ѕ п≥дкреслював, що њњ мета Ц запровадити сусп≥льний лад, ¤кий базувавс¤ б на науковому соц≥ал≥зм≥, тобто радикали Ухочуть, щоб власн≥сть була сп≥льною дл¤ ц≥лого народу, хочуть усунути працю найману, що Ї п≥дставою визиску. ÷е њх перше жаданн¤Ф, цим Узближуютьс¤ вони до нашоњ парт≥њ роб≥тничоњЕФ. ќднак газета запитувала, Учому не назвалис¤ соц≥ал≥стами, а т≥льки радикалами?Ф, вважаючи, що в цьому пол¤гаЇ найслабший б≥к украњнськоњ парт≥њ, ¤ка, сто¤чи на ірунт≥ наукового соц≥ал≥зму, мала би звернутис¤ до Упролетар≥ату роб≥тничого, котрий Ї Їдиним класом в сусп≥льств≥, що може запровадити соц≥ал≥стичний пор¤док у св≥т≥Ф. јле радикали Ї оборонц¤ми сел¤н, тобто др≥бних власник≥в, що УЇ однаково далек≥ в≥д соц≥ал≥зму, ¤к ≥ шл¤хта, ≥ н≥коли до колективноњ власност≥ ≥ прац≥ пр¤мувати не будуть. ƒр≥бний власник Ц сел¤нин не може бути п≥дставою соц≥ал≥стичного руху. «в≥дси будуть походити вс¤к≥ хиби новоњ парт≥њ, котра, визнавши науковий соц≥ал≥зм за свою програму, буде спиратис¤ на др≥бну сел¤нську власн≥стьФ. ”крањнськ≥ радикали характеризувалис¤ ¤к Унап≥всоц≥ал≥стиФ, що стали такими з патр≥от≥в-народовц≥в, ≥ Уна певн≥м прот¤з≥ часу стати мус¤ть вони соц≥ал≥стами ≥ такими себе публ≥чно назвати. “од≥ згодимос¤ з ними ц≥лковитоФ, Ц резюмувала польська роб≥тнича газета.

«агалом анал≥з програми –”–ѕ, зд≥йснений у статт≥, св≥дчив, що найб≥льш позитивне враженн¤ на галицьких соц≥ал-демократ≥в справила њњ максимальна частина, ¤ка в≥дображала б≥льшою м≥рою погл¤ди УмолодихФ радикал≥в Ц по сут≥, соц≥ал-демократичноњ групи в –”–ѕ, п≥зн≥ших засновник≥в ”—ƒѕ, ≥ навпаки, програма-м≥н≥мум, ¤ка захищала сел¤нськ≥ ≥нтереси ≥ була ближчою УстаршимФ радикалам (ћ.ѕавлику, ≤.‘ранку та ≥н.), викликала найб≥льше застережень. ÷е стало про¤вом певного теоретичного догматизму ≥ схематизму св≥тогл¤ду польських соц≥ал-демократ≥в, що не раз давалос¤ взнаки у подальшому, особливо п≥д час њхн≥х спроб конкретизувати свою позиц≥ю у сел¤нському питанн≥.

÷≥лком природно, що в умовах пол≥етн≥чного рег≥ону, невир≥шеност≥ украњнського, польського, Їврейського нац≥ональних питань перед √–ѕ практично в≥дразу постала ≥ нац≥ональна проблема. Ќепорозум≥нн¤ почалис¤ вже з першого прилюдного виступу парт≥њ. “ак, ё.√удец у допов≥д≥ на зборах 14 грудн¤ 1890 р. зазначив, що Утак само, ¤к члени м≥жнародних роб≥тничих парт≥й у ‘ранц≥њ чи Ќ≥меччин≥ Ї французами або н≥мц¤ми, так само ≥ ми, належачи до соц≥ал-демократичноњ парт≥њ, Ї пол¤ками, ≥ т≥льки бездумне патр≥отництво може нам в тому в≥дношенн≥ робити закидиФ. ѕроти цього запротестував ћ.ѕавлик, ¤кий в≥дзначив належн≥сть до парт≥њ також украњнц≥в та Їврењв. —пробою згладити протир≥чч¤ вигл¤дав коментар УPracyФ до промови ≤.‘ранка, у ¤кому зазначалос¤, що украњнськ≥ радикали у пол≥тичних справах все ж п≥дуть з √–ѕ рука в руку, оск≥льки обом парт≥¤м притаманне Усп≥льне у¤вленн¤ про державу майбутнього ¤к союз сп≥локФ. –оль головного речника Їврейських роб≥тник≥в уже з того часу вз¤в на себе соратник ≤.ƒашинського, приб≥чник ≥нтернац≥онального характеру парт≥њ √.ƒ≥аманд, ¤кий у своњй промов≥ п≥дкреслив, що Упролетар≥ат Їврейський виступаЇ зараз п≥д гаслом: У–азом з вами до перемогиФ ≥ не думаЇ в≥д парт≥њ нашоњ в≥др≥зн¤тис¤Ф. ≤ хоч на цей раз до в≥дкритого конфл≥кту ще не д≥йшло, все це було свого роду пров≥сником тих гострих протир≥ч, що стали каменем спотиканн¤ у розвитку галицькоњ, ¤к ≥ австр≥йськоњ соц≥ал-демократ≥њ у майбутньому.

—имптоматичною з точки зору подальшоњ ≥стор≥њ була й та обставина, що м≥с≥ю захисник≥в нац≥ональних ≥нтерес≥в непольських роб≥тник≥в, ≥ передус≥м украњнц≥в, вз¤ла на себе –”–ѕ, л≥дери ¤коњ у друг≥й половин≥ 90-х рр. ’≤’ ст. зд≥йснили першу спробу створенн¤ окремоњ украњнськоњ соц≥ал-демократичноњ парт≥њ. Ќе було повноњ Їдност≥ щодо нац≥онального питанн¤ ≥ в самому кер≥вництв≥ √–ѕ. ѕубл≥кац≥њ на цю тему в галицьк≥й роб≥тнич≥й прес≥ св≥дчили про певн≥ в≥дм≥нност≥ у п≥дходах м≥ж редакц≥йними ком≥тетами УRobotnikaФ, ¤кий повТ¤зував вир≥шенн¤ нац≥онального питанн¤ з перемогою соц≥ал≥зму, та УPracyФ, що припускав можлив≥сть його часткового розвТ¤занн¤ за ≥снуючого ладу. Ќа розб≥жност≥ в кер≥вництв≥ пр¤мо вказував у своЇму виступ≥ на згаданих зборах член редакц≥њ УRobotnikaФ ј.—моковський, за що був виключений з парт≥њ ≥ з лютого 1891 р. розпочав виданн¤ нового льв≥вського двотижневика УRobotnik PolskiФ, у ¤кому пр¤мо за¤вив про бажанн¤ створити польську роб≥тничу парт≥ю. ” програмов≥й статт≥ першого номеру газети в≥дзначалос¤: У—тоњмо на грунт≥ нац≥онально-польськомуЕ ѕерше, н≥ж стали ми роб≥тниками, були вже пол¤камиФ. ”крањнц¤м, ¤к≥ захот≥ли би стати членами польськоњ роб≥тничоњ парт≥њ, пропонувалос¤ зректис¤ своЇњ нац≥ональност≥. ” полем≥ку з новою газетою в≥дразу вступили УPracаФ ≥ УRobotnikФ. «окрема, УPracаФ скритикувала њњ за хаотичн≥сть ≥ суперечлив≥сть програми, непосл≥довн≥сть у ставленн≥ до украњнц≥в й антисем≥тську спр¤мован≥сть, схарактеризувала ¤к орган Упарт≥њ роб≥тничоњ польськоњ нац≥онально-шл¤хетсько-клерикально-антисем≥тсько-соц≥альноњФ. “ак ≥ не здобувши масовоњ п≥дтримки роб≥тник≥в, новий часопис занепав п≥сл¤ сьомого номеру у травн≥ того ж року.

Ќову дилему перед парт≥Їю поставила п≥дготовка польською громадськ≥стю у √аличин≥ в≥дзначенн¤ 100-л≥тнього юв≥лею польськоњ шл¤хетськоњ конституц≥њ, що припадав на 3 травн¤ 1891 р. ѕ≥сл¤ певних коливань ≥ непосл≥довних за¤в √–ѕ все ж вир≥шила вз¤ти участь у юв≥лейних заходах, що фактично проходили п≥д гаслами в≥дновленн¤ ѕольщ≥ в кордонах 1772 р. “од≥ це ще не була принципова позиц≥¤, закр≥плена програмовими засадами, а швидше тактичне р≥шенн¤ у конкретн≥й ситуац≥њ, однак у подальшому ц¤ тактика стала традиц≥йною. У« публ≥чними актами, що мали загальнонац≥ональний характер, нагадували про в≥льнолюбн≥ традиц≥њ народу, соц≥ал≥сти Їдналис¤ Е з першоњ хвилиниФ, Ц писав п≥зн≥ше один ≥з д≥¤ч≥в соц≥ал≥стичного руху ¬.‘ельдман. ” под≥бних заходах змушен≥ були брати участь ≥ роб≥тники ≥нших нац≥ональностей, ¤к≥ разом з пол¤ками належали до профсп≥лок та р≥зних роб≥тничих товариств, що фактично д≥¤ли п≥д ег≥дою соц≥ал-демократ≥в. ÷е було зумовлене орган≥зац≥йною специф≥кою галицькоњ соц≥ал-демократ≥њ.

Ќеобх≥дно в≥дзначити, що на момент заснуванн¤ √–ѕ не мала масовоњ орган≥зац≥њ. ѓњ довол≥ проста орган≥зац≥йна структура спиралас¤ на практику орган≥зац≥йноњ розбудови, апробовану в той час австр≥йською соц≥ал-демократ≥Їю. √алицьк≥ соц≥ал-демократи не наважилис¤ в≥дразу на творенн¤ масових пол≥тичних обТЇднань, легал≥зац≥¤ ¤ких м≥сцевою владою вигл¤дала малоперспективною, а п≥шли вже випробуваним шл¤хом Ц шл¤хом створенн¤ культурно-просв≥тн≥х роб≥тничих товариств. ‘ормально у них заборон¤лас¤ пол≥тична д≥¤льн≥сть, проте, на в≥дм≥ну в≥д цех≥в чи кас взаЇмодопомоги, цей тип орган≥зац≥њ давав змогу зд≥йснювати п≥д вигл¤дом суто осв≥тн≥х заход≥в обговоренн¤ актуальних економ≥чних та сусп≥льних проблем, вести пропаганду соц≥ал-демократичноњ ≥деолог≥њ, згуртовувати роб≥тник≥в ≥ рем≥сник≥в р≥зних профес≥й у рамках одного обТЇднанн¤.

ќдним ≥з таких обТЇднань стало товариство УSilaФ (У—илаФ), перш≥ загальн≥ збори ¤кого в≥дбулис¤ у Ћьвов≥ 14 березн¤ 1891 р. за участю понад 200 член≥в. –озТ¤снюючи необх≥дн≥сть його створенн¤, УPracaФ в≥дзначала, що ≥снуюч≥ дос≥ товариства роб≥тнич≥, а зокрема Урем≥снич≥Ф (ДGwiazdaФ, УSka≥aФ, украњнська У«ор¤Ф), не могли захищати ≥нтереси вс≥х роб≥тник≥в, бо в≥д самого заснуванн¤ були товариствами Усамарит¤нськимиФ Ц допомагали у випадку хвороби або смерт≥, ≥ хоч передбачали навчанн¤, але воно стосувалос¤ т≥льки читанн¤ ≥ письма. ¬исок≥ внески не давали можливост≥ дл¤ вступу б≥льшост≥ роб≥тник≥в. «авданн¤ми нового товариства було п≥двищенн¤ р≥вн¤ осв≥ти роб≥тник≥в через лекц≥њ, допов≥д≥, диспути, пробудженн¤ товариського житт¤ шл¤хом формуванн¤ почутт¤ роб≥тничоњ сол≥дарност≥, а також наданн¤ допомоги тимчасово непрацюючим роб≥тникам. ѕ≥дкреслювалос¤, що УSilaФ не буде конкурувати з ≥ншими товариствами, оск≥льки займатиметьс¤ такими роб≥тничими потребами, ¤ких т≥ не задовольн¤ють, ≥, що найважлив≥ше, буде згуртовувати вс≥х роб≥тник≥в Убез р≥зниц≥ в≥ри ≥ нац≥ональност≥Ф, а низьк≥ тижнев≥ внески дозвол¤ть вступати нав≥ть найб≥дн≥шим.

—татут льв≥вськоњ УSilyФ став вз≥рцем дл¤ орган≥зац≥њ таких самих товариств в ≥нших м≥сц¤х. Ќапередодн≥ ≤ зТњзду галицькоњ соц≥ал-демократ≥њ, тобто станом на початок 1892 р., товариства УSilaФ д≥¤ли вже, окр≥м Ћьвова, у  раков≥, ѕодгуже, —тан≥слав≥ та  оломињ (у двох останн≥х м≥стах Ц п≥д назвою УPracaФ), формувалис¤ у “арнов≥ та Ќовому —онч≥. ѕри цьому льв≥вська УSilaФ мала вже понад тис¤чу член≥в, крак≥вська Ц близько девТ¤тсот.  ожна УSi≥aФ мала власну б≥бл≥отеку ≥ читальню, передплачувала часописи, орган≥зовувала, кр≥м лекц≥й на актуальну сусп≥льно-пол≥тичну тематику та њх обговорень, музично-танцювальн≥ вечори, аматорськ≥ вистави, подекуди курси дл¤ неписьменних тощо.
–озбудова мереж≥ цих товариств мала важливе значенн¤ дл¤ подальшого розвитку роб≥тничоњ парт≥њ: впродовж останнього дес¤тил≥тт¤ ’≤’ ст. “овариства УSilaФ разом ≥з фаховими сп≥лками залишалис¤ головною опорою галицькоњ соц≥ал-демократ≥њ у роб≥тничому середовищ≥, основою њњ масовоњ орган≥зац≥њ.

як зас≥б згуртуванн¤ роб≥тник≥в навколо парт≥њ, залученн¤ нових прихильник≥в продовжували використовуватис¤ масов≥ збори, що скликалис¤ парт≥Їю з приводу обговоренн¤ тих чи ≥нших актуальних питань сусп≥льного житт¤. “ак, одн≥Їю ≥з перших у центр≥ уваги √–ѕ опинилас¤ справа вибор≥в до кер≥вництва роб≥тничоњ каси хворих у Ћьвов≥. 26 липн¤ 1891 р. в≥дбулис¤ збори, на ¤ких було обрано спец≥альний ком≥тет, що мав займатис¤ ц≥Їю справою. 2 серпн¤ ком≥тет скликав роб≥тнич≥ збори у зал≥ льв≥вськоњ ратуш≥, присв¤чен≥ виборам. ” результат≥ проведеноњ соц≥ал-демократами роботи на вс≥х виборчих д≥льниц¤х переконливо перемогли представники √–ѕ.

ќдн≥Їю з традиц≥йних ≥ найчаст≥ше використовуваних тем дл¤ скликанн¤ збор≥в стаЇ потреба запровадженн¤ загального виборчого права. ÷¤ проблема була предметом обговоренн¤ на зборах 3 с≥чн¤ 1892 р. у —тан≥слав≥ (близько с≥мсот ос≥б п≥д кер≥вництвом ….ƒанилюка, √.ƒ≥аманда, ё.√удеца та ≥н.) та 10 с≥чн¤ у Ћьвов≥ на чол≥ з ј.ћаньковським та ….ƒанилюком . ѕор¤д з основним питанн¤м на збори виносилис¤ також проблеми дорожнеч≥, свободи преси, зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ промислових ≥нспектор≥в тощо. ѕод≥бн≥ питанн¤ п≥дн≥малис¤ ≥ на першотравневих м≥тингах 1891 та 1892 рр.

” 1891 р. галицьк≥ соц≥ал-демократи вперше вз¤ли участь у виборч≥й кампан≥њ до австр≥йського парламенту. ¬идана з приводу розпуску парламенту ≥ старту кампан≥њ в≥дозва —ƒ–ѕј закликала товариш≥в на м≥сц¤х не вт≥шатис¤ ≥люз≥¤ми щодо здобутт¤ великоњ к≥лькост≥ мандат≥в, а використати виборчий рух, щоби звернутис¤ до вс≥х людей ≥ розТ¤снити њм свою програму та ц≥л≥. ƒл¤ цього сл≥д було не т≥льки скликати передвиборн≥ з≥бранн¤, а й ≥ти на збори ≥нших парт≥й ≥ прилюдно зТ¤совувати позиц≥ю того чи ≥ншого кандидата в роб≥тничому питанн≥. ” ¬≥дн≥ було створено ÷ентральний соц≥ал-демократичний виборчий ком≥тет, посилений парт≥йц¤ми з ус≥х пров≥нц≥й, у кожному крањ утворювалис¤ крайов≥, у пов≥тах Ц пов≥тов≥ ком≥тети. √–ѕ, не висуваючи ще на цей раз власних кандидат≥в, активно п≥дтримала у Ћьвов≥ демократа, учасника польського повстанн¤ 1863 р.  .ЋЇваковського, ¤кий у виступ≥ на м≥тингу з нагоди його перемоги зазначив, що не в останню чергу Узавд¤чуЇ своњм обранн¤м працюючому класуФ.

¬ажливою в≥хою у процес≥ формуванн¤ орган≥зац≥йних основ соц≥ал-демократичного руху став ≤≤ зТњзд —ƒ–ѕј, що проходив у ¬≥дн≥ 28 Ц 30 червн¤ 1891 р. якщо до цього часу взагал≥ не були визначен≥ критер≥њ належност≥ до парт≥њ, то тепер за постановою зТњзду членом парт≥њ вважавс¤ кожен, хто визнавав њњ √айнфельдську програму. „лени парт≥њ кожноњ м≥сцевост≥ (рег≥ону) у вс≥х парт≥йних справах повинн≥ були звертатис¤ до редакц≥њ того друкованого органу —ƒ–ѕј, на терен≥ ¤кого вони знаход¤тьс¤. ƒл¤ √аличини таким органом парт≥њ залишилас¤ газета УPracаФ. –едакц≥њ часопис≥в мали щоквартально зв≥тувати про розвиток соц≥ал-демократичного руху в њх окруз≥ перед редакц≥Їю в≥денськоњ УArbeiter-ZeitungУ, ¤ка фактично мала виконувати функц≥њ центрального кер≥вництва парт≥њ. «Тњзд рекомендував заснуванн¤ пол≥тичних товариств, ¤к≥ в м≥ру можливост≥ охоплювали б ц≥л≥ пров≥нц≥њ. Ќов≥ роб≥тнич≥ газети могли ставати органами парт≥њ лише у раз≥ затвердженн¤ њх загальноавстр≥йським або крайовим зТњздом. —кликанн¤ чергового конгресу —ƒ–ѕј доручалос¤ парт≥йним часописам на чол≥ з УArbeiter-ZeitungУ. ќтже, стрижнем орган≥зац≥йноњ структури австр≥йськоњ соц≥ал-демократ≥њ залишалас¤ мережа роб≥тничоњ преси.

«агалом зТњзд констатував значний поступ у розвитку —ƒ–ѕј: к≥льк≥сть њњ пол≥тичних друкованих орган≥в за два роки з часу √айнфельдського зТњзду зросла вдв≥ч≥ (з 7 до 15), а њх передплатник≥в Ц майже втрич≥ (з 15,4 до 55,8 тис. ос≥б). “ак само удв≥ч≥ зб≥льшилас¤ к≥льк≥сть роб≥тничих товариств (з 103 до 219) та втрич≥ Ц њх член≥в (з 16,5 до 47 тис.). –азом з фаховими, науковими, гумористичними та ≥ншими часописами виходило 41 друковане виданн¤ парт≥њ, що мали понад 120 тис. передплатник≥в.

√алицьку роб≥тничу парт≥ю, ¤ка вперше вз¤ла участь у зТњзд≥ австр≥йськоњ соц≥ал-демократ≥њ, представл¤ли 6 делегат≥в, зокрема 4 з≥ Ћьвова (….ƒанилюк, ≤.ƒашинський, √.ƒ≥аманд, ј.ћаньковський), 1 з  ракова (я.≈нгл≥ш) та 1 з Ќового —онча (я.ћех). ѕозиц≥¤ галичан, що принципово не в≥др≥зн¤лас¤ в≥д позиц≥њ б≥льшост≥ делегат≥в зТњзду, знайшла в≥дображенн¤ в њх виступах, присв¤чених важкому становищу роб≥тник≥в (….ƒанилюк), пересл≥дуванн¤м роб≥тничоњ преси з боку властей (наприклад, майже половина номер≥в УPracyФ зазнала конф≥скац≥њ цензурою, на що вказав у своЇму виступ≥ √.ƒ≥аманд), стосункам у роб≥тничих касах хворих у «ах≥дн≥й √аличин≥ (я.≈нгл≥ш) та ≥ншим проблемам.

«Тњзд не зм≥г оминути нац≥онального питанн¤. √рупа чеських Унац≥ональних соц≥ал-демократ≥вФ з ѕраги вимагала докладн≥шого в≥дображенн¤ нац≥ональноњ проблематики у парт≥йн≥й програм≥, запропонувала доповнити √айнфельдську програму пунктом про необх≥дн≥сть реорган≥зац≥њ парт≥њ за нац≥ональною ознакою. ќднак п≥сл¤ короткоњ дискус≥њ це питанн¤ було зн¤те з пор¤дку денного, а його ≥н≥ц≥атори залишили зас≥данн¤. –епрезентований ними часопис, що назвав себе Унац≥онально-соц≥ал-демократичнимФ, було позбавлено статусу органу —ƒ–ѕј.

ѕроти пропонованих чехами зм≥н висловивс¤ на зТњзд≥ ≥ представник галицьких соц≥ал-демократ≥в ј.ћаньковський. ќднак вже через два м≥с¤ц≥ ≤.ƒашинський, що репрезентував √–ѕ на черговому конгрес≥ ≤≤ ≤нтернац≥оналу в Ѕрюссел≥ у серпн≥ 1891 р., ув≥йшов до складу обТЇднаноњ польськоњ делегац≥њ, утвореноњ з представник≥в ус≥х трьох частин ѕольщ≥, що перебували п≥д владою р≥зних держав. ƒелегац≥¤ за¤вила на конгрес≥ про нам≥р у подальшому виступати ¤к монол≥тна польська орган≥зац≥¤ з метою полегшенн¤ сп≥льноњ боротьби з польською шл¤хтою ≥ буржуаз≥Їю та здобутт¤ пров≥дноњ пол≥тичноњ рол≥ у польському сусп≥льств≥. ÷¤ за¤ва отримала ц≥лком позитивний резонанс серед член≥в √–ѕ у «ах≥дн≥й √аличин≥, зокрема у польському  раков≥, ¤к≥ мали т≥сн≥ звТ¤зки з соц≥ал≥стами ≥нших польських земель, натом≥сть ≥з застереженн¤ми вона була зустр≥нута частиною старих д≥¤ч≥в парт≥њ у багатонац≥ональному Ћьвов≥.

ќтже, практично з часу свого заснуванн¤ крак≥вський осередок парт≥њ виступав речником перетворенн¤ √–ѕ на польську соц≥ал-демократичну парт≥ю, тод≥ ¤к льв≥вськ≥ д≥¤ч≥ значною м≥рою схил¤лис¤ до збереженн¤ ≥нтернац≥онального, загальнокрайового характеру парт≥њ. « с≥чн¤ 1892 р. зах≥дногалицьк≥ соц≥ал-демократи розпочали видавати у  раков≥ новий орган √–ѕ газету УNaprzуdФ, у програмов≥й статт≥ першого номеру ¤коњ обірунтовувалас¤ необх≥дн≥сть створенн¤ в √аличин≥ польськоњ соц≥ал-демократичноњ парт≥њ в склад≥ —ƒ–ѕј. ÷¤ потреба мотивувалас¤ тим, що польськ≥ роб≥тники мають, окр≥м загальнокласових, також своњ власн≥ ≥нтереси та пол≥тичн≥, сусп≥льн≥ ≥ нац≥ональн≥ ≥деали. –едактором газети незабаром став ≤.ƒашинський, ¤кий завд¤ки своњй неперес≥чн≥й енерг≥њ, л≥дерським ¤кост¤м ≥ ораторським зд≥бност¤м швидко просувавс¤ на ч≥льн≥ позиц≥њ у парт≥йних колах.

ѕрагненн¤ частини пров≥дник≥в √–ѕ перетворити њњ на суто польську парт≥ю суперечило принципам орган≥зац≥йноњ побудови —ƒ–ѕј, ¤ка на той час ще не мала у своњй структур≥ нац≥ональних парт≥й. ѕитанн¤ про те, бути √–ѕ нац≥ональною чи територ≥альною, ≥нтернац≥ональною парт≥Їю, до њњ ≤ зТњзду залишалос¤ в≥дкритим, поступово набуваючи дедал≥ б≥льшоњ актуальност≥.

≤ зТњзд галицькоњ соц≥ал-демократ≥њ в≥дбувс¤ у Ћьвов≥ в зал≥ м≥ськоњ ратуш≥ 31 с≥чн¤ Ц 2 лютого 1892 р. за участю близько 40 делегат≥в, ¤к≥ представл¤ли не лише льв≥вськ≥ та крак≥вськ≥ роб≥тнич≥ часописи ≥ товариства, а й член≥в парт≥њ у —тан≥слав≥,  оломињ, ѕодгуже, “арнов≥, Ќовому —онч≥ ≥ Ѕ¤л≥й, а також майже 100 гостей. «аслухавши зв≥т з попередньоњ д≥¤льност≥ √–ѕ (ё.√удец), зТњзд на пропозиц≥ю допов≥дача з питанн¤ про пресу ё.ќб≥река ухвалив вважати УPracкФ, УRobotnikФ ≥ УNaprzуdФ виданн¤ми парт≥њ, ¤к≥ Ї њњ власн≥стю ≥ перебувають п≥д контролем загалу товариш≥в щодо зм≥сту та кошт≥в. Ќатом≥сть було в≥дхилено ≥дею створенн¤ Їдиного ÷ентрального ком≥тету парт≥њ, до ¤кого ув≥йшли би по три представники в≥д Ћьвова ≥  ракова. ¬иступаючи проти, ≤.ƒашинський висловив упевнен≥сть, що в≥дкриту, легальну д≥¤льн≥сть такого ÷  унеможливить влада, тому кер≥вними органами парт≥њ мають залишитис¤ редакц≥йн≥ ком≥тети њњ часопис≥в. ¬одночас в≥н закликав ≥ надал≥ активно працювати в ус≥х трьох основних типах роб≥тничих обТЇднань Ц примусових, добров≥льних профес≥йних ≥ культурнопросв≥тн≥х, назвавши њх Утрьома сходинками, котр≥ повинн≥ провадити нас до орган≥зац≥њ товариства пол≥тичного, утворенн¤ ¤кого маЇ бути найближчим завданн¤м парт≥њФ.

ƒопов≥дач з питанн¤ орган≥зац≥њ —. уровський наголосив на необх≥дност≥ розбудовувати парт≥ю знизу: у кожн≥й м≥сцевост≥ скликати збори, на ¤ких п≥сл¤ прийн¤тт¤ √айнфельдськоњ програми обирати муж≥в дов≥рТ¤, що контролюватимуть подальший розвиток руху. …ого доповнив ≤.ƒашинський у допов≥д≥ про аг≥тац≥ю ≥ тактику. ¬≥н зазначив, що редакц≥йн≥ ком≥тети парт≥йних часопис≥в повинн≥ керувати аг≥тац≥Їю (кожен у своЇму окруз≥, тобто УNaprzуdФ у «ах≥дн≥й √аличин≥, а в сх≥дн≥й частин≥ краю аг≥тац≥йний ком≥тет складавс¤ з редакц≥й обох льв≥вських роб≥тничих газет).  онкретних аг≥татор≥в дл¤ кожноњ м≥сцевост≥ призначатимуть ц≥ ком≥тети або збори. ƒл¤ аг≥тац≥њ сл≥д використовувати насамперед роб≥тнич≥ страйки, нав≥ть невдал≥, а також з≥бранн¤, товариства, клуби та р≥зн≥ нагоди.  ошти повинн≥ формуватис¤ ≥з внеск≥в, з≥браних у ход≥ найр≥зноман≥тн≥ших згромаджень, розважальних та ≥нших заход≥в. ќсновн≥ положенн¤ допов≥дей знайшли в≥дображенн¤ у прийн¤тих делегатами р≥шенн¤х.

‘актично зТњзд затвердив використовуван≥ до того часу орган≥зац≥йну структуру ≥ принципи парт≥йноњ роботи в масах. “аким чином в≥н не т≥льки завершив початковий пер≥од орган≥зац≥йного оформленн¤ соц≥ал-демократичного руху в √аличин≥, а й став своЇр≥дним п≥дсумком усього процесу генезису цього руху, продемонструвавши, що роб≥тнича парт≥¤ в крањ стала реальн≥стю. ѕ≥сл¤ ≤ зТњзду √–ѕ зм≥нила свою назву на —оц≥ал-демократичну парт≥ю √аличини (з 1893 р. Ц ≥ —≥лез≥њ). ÷е, з одного боку, означало п≥дтвердженн¤, принаймн≥ формальне, загальнокрайового, ≥нтернац≥онального характеру парт≥њ, а з ≥ншого символ≥зувало початок нового етапу в њњ д≥¤льност≥. ќтже, на злам≥ 80-х Ц 90-х рр. ’≤’ ст. склавс¤ р¤д обТЇктивних ≥ субТЇктивних передумов дл¤ по¤ви в √аличин≥ масовоњ, легальноњ та формально ≥нтернац≥ональноњ соц≥ал-демократичноњ парт≥њ. јктив≥зац≥¤ роб≥тничого руху в багатьох крањнах ™вропи, в≥дновленн¤ —ƒ–ѕј ≥ заснуванн¤ –”–ѕ спонукали польських соц≥ал≥ст≥в до створенн¤ в листопад≥ 1890 р. √алицькоњ роб≥тничоњ парт≥њ ¤к складовоњ частини австр≥йськоњ соц≥ал-демократ≥њ. ѓњ √айнфельдська програма, ¤ка стала ≥дейною платформою ≥ дл¤ √–ѕ, у ц≥лому була марксистською, проте вона, ¤к результат компром≥су, не ув≥брала в себе окремих важливих ≥деологем, ¤к≥ з точки зору л≥вого, революц≥йного крила м≥жнародного соц≥ал≥стичного руху були атрибутами марксизму. « ≥ншого боку, давалас¤ взнаки ≥ невизначен≥сть позиц≥њ австр≥йськоњ соц≥ал-демократ≥њ у нац≥ональному ≥ сел¤нському питанн¤х, що пом≥тно позначалос¤ ≥ на √–ѕ.

1890 Ц 1892 рр. були лише початковим етапом орган≥зац≥йного оформленн¤ галицького соц≥ал-демократизму, пер≥одом його поступовоњ ≥нституал≥зац≥њ та легал≥зац≥њ. √–ѕ, ¤к ≥ загалом —ƒ–ѕј, не мала н≥ статуту, н≥ центрального кер≥вництва, а межа м≥ж членами ≥ прихильниками парт≥њ за в≥дсутност≥ ф≥ксованого членства, по сут≥, була розмитою. “ака будова парт≥њ враховувала слабк≥сть традиц≥й легальноњ опозиц≥йноњ д≥¤льност≥, ¤ка в реал≥зац≥њ своњх ц≥лей апелювала би до широких верств населенн¤. ѓњ орган≥зац≥йна структура ≥ методи пол≥тичноњ роботи були адекватними сусп≥льним умовам, в≥дпов≥дали перех≥дному пер≥оду в≥д репрес≥й ≥ нап≥влегального ≥снуванн¤ до масовоњ, публ≥чноњ пол≥тичноњ д≥¤льност≥. –азом з тим, визначальне дл¤ √–ѕ питанн¤ про њњ нац≥ональний характер фактично, враховуючи на¤вн≥сть у н≥й контроверс≥йних тенденц≥й та багатонац≥ональний склад член≥в, залишалос¤ остаточно невир≥шеним. ѕопереду була важка внутр≥парт≥йна боротьба з Унезалежними соц≥ал≥стамиФ, а також навколо аграрноњ ≥ нац≥ональноњ проблем, що стала неминучим супутником подальшоњ кристал≥зац≥њ основних засад галицькоњ соц≥ал-демократ≥њ в ≥деолог≥њ, тактиц≥ й орган≥зац≥њ.

	г. »вано-‘ранковск, √руппа исследовани¤ основ изначальной традиции "ћезоге¤", ”краина

Ќайти:

на:

narratif.narod.ru Narod.RU яндексе