статья

ТЕОКРАТИЧНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ КОРНЕЛІУ КОДРЯНУ

Святослав ВИШИНСЬКИЙ

Націоналізм, будучи явищем не стільки політичного характеру, як феноменом культурним, подібно до інших консервативних рухів своєю суттю опирається на чинник народної духовності і традиційних цінностей, вбачаючи в них підгрунтя та умову існування нації як організму. Націоналістична ідеологія, як консолідуючий чинник етнічного буття, розглядає націю не тільки як кровну спільноту, але і як явище духовного гатунку, унікальний культурно-цивілізаційний феномен: "Нация не есть раса, или определенная географическая местность, но длящаяся в истории группа, т.е. множество, объединенное одной идеей, каковая есть воля к существованию и господству, т.е. самосознание, следовательно, и личность" [3].

У ХХ ст. найхаризматичнішим европейським рухом, який поєднав у своїй ідеології чинники політики та християнського фундаменталізму, виступивши спадкоємцем традицій духовно-рицарських орденів Середньовіччя, слід вважати румунський Легіон Михаїла Архангела (пізніше "Залізна Гвардія") Корнеліу Зеля Кодряну. Ю.Евола, наводячи паралельні семантичні ланцюги "фашизм - націонал-соціалізм - гвардизм" з одного боку, та "тілесна форма - життєва сила - дух" з іншого, підкреслює: "...для Железной гвардии точкой отсчета являлась духовная составляющая. ... А под "духом" Кодряну понимал нечто, имевшее отношение также к чисто религиозным и аскетическим ценностям" [5].

К.Кодряну, базуючи свою політичну філософію на Євангеліях, водночас проповідує силові методи боротьби, ототожнюючи зі вселенськими силами Зла ворогів румунського народу (головно євреїв, як носіїв антихристиянської традиції). Він визнає суперечності між характером легіонерської боротьби і християнськими цінностями, вбачаючи в них не засіб, а мету: "Церковь возвышается над нами. Она стремится к величественному совершенству. Мы не можем принизить эту плоскость для того, чтобы объяснить свои поступки" [2]. Розділяючи позачасову сакральну та часову історичну реальності, К.Кодряну ототожнює останню з перманентною війною.

Важливим теологічним аспектом гвардизму стала нова концепція взаємин із Богом, в яких головним суб'єктом розглядається вже нація, а не людина. Таким чином спасіння нації є вищим, ніж спасіння окремого індивіда: "Отдельные из легионеров, бывших христианами, были готовы погубить свою душу во имя воскрешения нации. ...и после совершения террористических актов и покушений они надеялись на спасение своей души" [1, с. 53].

Сповідуючи православну традицію, Легіон Михаїла Архангела виявляє домінуючі ознаки герметичного духовного ордену. Оцінку легіонерському зсередини руху дав М.Еліаде: "В то время как все современные революции имеют своей целью захват власти общественным классом или определенным человеком, легионерская революция ставит целью Спасение нации, примирение народа с богом..." [6]. Сам К.Кодряну ставить політику на другий план боротьби, розглядаючи її як реалізацію ідей православ'я: "...нашей национальной религии чужд дуализм между верой и политикой, и она способна обеспечить нам этические и духовные элементы, необходимые для построения нашего движения. ...политика, партия, культура и прочее для нас являются лишь следствиями и ответвлениями" [4].

У своїй політичній риториці К.Кодряну постійно апелює до образу Архангела Михаїла: "Архангел руководит нами, защищает нас, сражается на нашей стороне и приведет нас к победе" [1, с. 49], що, виходячи з характеру гвардистського руху, слід сприймати як містичне одкровення, далеке від популістської демагогії.

Характерним моментом обрядовості Легіону Михаїла Архангела, який пов'язує його з подібною ісламською традицією, став культ мертвих: "...в Легионе существовала определенная мистика мертвых. Ритуал "Presente!" - "Здесь!", распространенный также у фашистов, практиковался в формах, которые некоторым виделись как магическая эвокация" [5]. Визнаючи націю спільнотою "мертвих, і живих, і ненароджених", К.Кодряну стверджує: "...небесные силы ведут нас дальше, объединяя нашу землю, наш край с душами наших предков, которые умерли, чтобы спасти нашу Родину, с душами павших, которые живут в нашей памяти" [1, с. 56].

Таким чином, в Легіоні Михаїла Архангела знаходимо унікальний феномен православного духовно-рицарського ордену, який своїми характером та діяльністю створив прецедент нового типу тоталітарної ідеології – теократичного націоналізму.

Література:

1. Васильченко А. Между Дуче и Гитлером. – Москва: "Яуза", 2004.
2. Кодряну К. Моим легионерам. -
http://traditionallib.narod.ru/delo/politic/kodr/kodr01.htm.
3. Муссолини Б. Доктрина фашизма. –
http://lib.ru/politolog/mussoloni/mussol.txt.
4. Эвола Ю. Аскетическое легионерство. –
http://traditionallib.narod.ru/delo/politic/kodr/evola-codr.htm.
5. Эвола Ю. Моя встреча с Кодряну. –
http://arctogaia.com/public/evola/evol-codreanu.htm.
6. Элиаде М. Почему я верю в победу легионерского движения. -
http://newrussia.by.ru/special/eliade.htm.

--------------

Видано:

Релігія і суспільство: нові преференції. - Чернівці: "Рута", 2006. - с. 135-137.

spm111@yandex.ru
Березень 2006