«Солодка війна», або В чому сутність Четвертої світової

Павло ТУЛАЄВ, кандидат історичних наук, Міжнародна асоціація культурного обміну, (м. Москва)

Загальне осмислення сутності глобального бойовища, що розгортається нині на Землі, має принциповий характер. Чи дійсно це «боротьба з тероризмом»? Чи це продовження «холодної війни»? Де грань, що відокремлює Третю і Четверту світову, якщо така почалася?

Номінація й типологія нової війни також має ключове значення, тому що вже саме підтвердження того, що Четверта світова вже почалась, може спричинити революційні наслідки у теорії і практиці.

Серед теоретиків військової справи й освічених політиків немає розбіжностей щодо визнання наявності нової світової війни. Суперечки точаться тільки про те, у чому її відмітні риси, хто її суб'єкти, які форми її прояву і як її називати.

Виходячи з аналогії з Першою, Другою і Третьою світовими війнами, нинішню стали йменувати Четвертою. Аргументи тут наводять такі: Перша світова (1914-1918) була імперіалістичною і завершилася кількома катастрофічними революціями, що розбили на друзки Російську, Німецьку й Австрійську імперії.

Друга світова війна (1939-1945) була задумана як реванш Німеччини за приниження, що його вона зазнала після підписання Версальського договору. Почавшись агресією у Східній Європі, вона розрослася до збройного зіткнення між Рейхом і СРСР, а потім переросла в черговий глобальний конфлікт між членами колишніх Троїстого союзу і Антанти.

Підписання Ялтинської угоди призвело до нового поділу світу, завдяки якому Росія компенсувала територіальні втрати епохи революцій. Відповіддю на зростання впливу росіян стало створення військово-політичного блоку НАТО. У знаменитій Фултонській промові Черчілль закликав усіх своїх однодумців і союзників до «холодної війни». Її завдання-мінімум полягало в знищенні СРСР як держави, а завдання-максимум — у поруйнуванні світової комуністичної системи.

Хто із серйозних мислителів нині заперечуватиме, що після 1991 року цілі і завдання, поставлені західними лідерами, не були виконані?

Розвал СРСР і КПРС, розпуск Варшавського договору і Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), новий переділ сфер впливу в Європі через поділ Росії, Югославії і Чехословаччини, військово-політична агресія НАТО, всілякі форми інформаційного і фінансового вторгнення, що призвели до захоплення ринків, деградації місцевої економіки і вимирання населення, — усе це свідчить про те, що ліберально-капіталістичний захід здобув перемогу в «холодній війні» проти соціалістичної співдружності на Сході і її оборонної спілки.

Щоправда, залишається могутній червоний Китай, що веде в Євразії незалежну від Заходу політику. Є також націонал-комуністи, які вважають себе воїнами «нового Сталінграда». Активно діють антиглобалісти, які протестують на вулицях Нью-Йорка і Лондона за допомогою гасел і каміння, а також невидимі партизани Інтернету, які зламують сайти Пентагона. Однак усе це явища іншого порядку. Їх годі порівняти з тим глобальним протистоянням двох суспільно-політичних систем, що розгорнулося невдовзі по завершенні Другої світової.

Керівні чини ЦРУ і спеціальних відомств НАТО відкрито відсвяткували свою перемогу в «холодній війні», про що неодноразово писала світова преса. І все-таки, дотепер знаходяться скептики, які сумніваються в закінченні Третьої світової війни. Увагу таких ми звертаємо на Декларацію Московської зустрічі від 20 квітня (!) 1996 року, що відкривається токою заявою: «Закінчення холодної війни і політичні й економічні реформи в Росії відкрили нову еру в наших відносинах, а для міжнародного співтовариства — реальні можливості співробітництва в галузі ядерної безпеки. Зустріч у Кремлі є важливим кроком для реалізації цих цілей». Декларацію підписали глави держав, що нині формують «Велику вісімку», а також голова Європейської комісії.

Отже, Третя світова війна, так звана «холодна», завершилася 10 років тому з усіма формальностями і бенкетами. Тому, з історичного погляду, нова світова війна може нумеруватися тільки Четвертою. Звичайно, якщо відмовитися від формалізму і вважати за світові війни агресію Наполеона, що завершилася перемогою Російської імперії і створенням Священного союзу, вторгнення до Європи монголо-татарської орди, розбитої на Куликовому полі, або великий геополітичний виклик Олександра Македонського, то нумерація світових воєн стає умовною. І все-таки не слід квапитися з заявами про настання П'ятої або Шостої світових, а краще зосередити зусилля на осмисленні самої її сутності.

По суті нова світова війна — це не «гаряча» війна, у сенсі протиставлення її «холодній». Це — «солодка» війна. Спокушаючи, заманюючи, підкуповуючи, обманюючи, розбещуючи і зомбуючи людей, суб'єкти нової агресії заганяють людство до золотої клітки. Результатом такої добровільної окупації стають мільйони жертв, вимирання населення, його генетичне виродження й оглуплення.

Незважаючи на певну відвертість глобальної експансії НАТО на чолі зі США, розуміння реальності Четвертої світової прийшло не відразу і далеко не до усіх. Колишні союзники СРСР дотепер перебувають у стані гіпнозу від ліберальних реформ та ілюзій благополуччя, отриманих за допомогою Заходу. Росія міцно засіла в капкані Чеченської війни, у якій російські генерали лише недавно розглянули спровокований регіональний конфлікт або, кажучи ще точніше, локальний конфлікт у глобальному сценарії. Досить серйозні публікації військових фахівців, інтелектуалів-патріотів, заяви опозиційних партій і блоків, довго залишалися непочутими більшістю політиків і спостерігачів (див. список літератури).

Чітке усвідомлення того, що «холодна війна» перейшла в нову фазу, відбулося тільки після масштабних бомбардувань Белграда, порівнянних по своїй нахабності тільки з атомними бомбардуваннями Хіросіми й Нагасакі, і особливо після глобальної провокації 11 вересня 2001 року, що була задумана як публічний фарс, масове військово-політичне шоу.

Фахівцям зрозуміло, що так звана «терористична атака», внаслідок якої було зруйновановано два хмарочоси-близнюки Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку, є не що інше, як ретельно підготовлена диверсія. Реалізувати таку складну, багаторівневу воєнну операцію під силу лише спецслужбам США й Ізраїлю, які давно вже співробітничають на ниві міжнародних провокацій. Бен Ладен, таліби та інші ісламські екстремісти — лише прикриття. Мета провокації прозора: розв'язати руки НАТО, щоб виправдати саме її існування і послабити конкурентів, домогтися великих фінансових вливань в ультрасучасні озброєння, підтримати стагнаційну економіку Заходу і її дуті валюти — долар і євро.

Головна відмінність Четвертої світової війни від попередньої «холодної» полягає в тому, що ведуть її не держави і нації, а міжнародні, транснаціональні структури. Здійснюється вона в інших просторах і за допомогою якісно нових технологій. Так, наприклад, фірма «Майкрософт», завойовуючи все нові й нові ринки для американських фірм, проникає до нас не через наземні кордони за допомогою танків або літаків, а через інформаційні канали кіберпростору. Технологія вторгнення долара і євро — інший яскравий приклад експансії, здійснюваної по фінансових каналах міжнародної банківської системи.

Специфіка сучасних форм агресії стає більш зрозумілою дослідникам, коли витлумачується не як неподільне ціле, а як багатовимірна сукупність різних за типом просторів. Біосфера (природа і порода), географія (долішнє), історія (глибина пам'яті), релігія (горішнє й система цінностей), наука й техніка (ноосфера), комунікації (транспорт і зв'язок), кіберпростір (віртуальний світ) і сфера фінансів (гроші) — усе це разом утворить ту складну, суперечливу реальність, що ми називаємо одним словом «світ».

Якщо врахувати те, що історичних суб'єктів, які претендують на ключову роль у тому чи іншому світовому просторі, існує як мінімум декілька, то стає зрозуміло, що агресія, у тому числі оснащена сучасною зброєю, відбувається одночасно в різних сферах. Протистояння, конфлікт, відкрита й таємна гра, боротьба спецслужб, взаємне вивчення і знищення різними способами, а також інші засоби разом формують «світову війну».

Виграє той, хто краще розуміє те, що відбувається, у всіх деталях, формах; хто володіє максимально можливою кількістю засобів впливу, знає оптимальні, найефективніші методи досягнення перемоги. Знання якої-небудь однієї сфери (наприклад, релігійної або географічної) і володіння тільки одним типом зброї (наприклад, стрілецької або ядерної) не дадуть перемоги в сучасній війні.

Більше того, Захід давно вже навчився використовувати стару зброю своїх суперників проти них же самих. Штучно розпалювані релігійні чвари в межах однієї етнічної спільноти приводять до розколу націй. Нав'язана ззовні багатопартійність — до неефективного використання людських ресурсів, кланової боротьби й поділу держав на економічні сфери впливу. Національні конфлікти усередині багатоетнічних держав — приводять до громадянських і релігійних воєн, до сепаратизму й розвалу великих геополітичних просторів. Цілеспрямоване фінансування тих чи інших сил у «гарячих точках» планети допомагає світовій за-кулісі керувати глобальними й регіональними процесами. Відносно свіжі приклади — підтримка з боку НАТО албанців-мусульман у Югославії, а також ставка на «помаранчеву опозицію» в Україні-Русі.

Щоб відвернути увагу світової громадськості від таємних операцій і приховати справжні цілі, супротивник маскує, коли може, агресивну діяльність. Із цією метою вирощується небезпечний для зовнішнього світу суб'єкт (ним може бути і приватна особа, і терористична організація, і держава), а потім довкола нього формується образ ворога. Подібну роль — жупела — мимоволі відіграв в історії Гітлер. Коли німецький нацизм із його «жахливим голокостом» і радянський комунізм із його ГУЛАГом минулого було повалено, знадобився новий світовий ворог — «ісламський тероризм».

А хто ж ховається за кулісою? Хто організує ці ігри в кішки-мишки, іменовані як «боротьба за мир», «новий світовий порядок», «протистояння міжнародному тероризмові»? Чи існує, взагалі, якась єдина сила, здатна тримати під контролем усю земну кулю?

Здається, що такої єдиної сили — немає. Є сукупність керівних еліт, які претендують на світове панування і координують свої дії. Їхні робочі органи — це міжнародні організації на зразок ради НАТО, Тристоронньої комісії, Більдербергського клубу. Задіяно так само церкви, ордени, сімейні й фінансові клани.

Поняття «жидо-масонство» лише в найзагальнішій формі відображає ту складну і суперечливу гру сил, що точиться за лаштунками. Іудеї й масони це не те саме. Усередині самого єврейства йде напружена боротьба різних течій за лідерство і владу (наприклад, сіоністи і хаббад). Крім того, у світову гру включено сили зовсім іншого порядку, наприклад, японців, чия присутність не вкладається у спрощену схему. А як розуміти протиборство братів-слов'ян: росіян, українців, поляків?

Найчастіше замість реальної картини світової війни в її різних проявах, ми бачимо протиставлення тих чи інших образів ворога: наприклад, «жидо-масонів» — з одного боку, і «терористів» — з іншого.

Поза межами ідеологічних, релігійних і емоційних оцінок перебуває великий сегмент науково-технічної сфери. Щоправда, в історії були спроби оцінити генетику як «буржуазну пропаганду», кібернетику як «єврейську вигадку», супутник як «зброю комуністів», а Інтернет як «мережу антихриста», але всі вони не витримали серйозної критики. Наука й техніка є інструментами в руках вільних людей. Вони можуть виражати і захищати будь-які ідеології. Техніки не треба боятися, треба її використовувати зі своєю метою. В іншому разі ми включимося в нові війни зі старою зброєю і нав'язаними нам «технологіями гальмування». Із козачими шашками і попівськими хрестами ми в кращому разі потрапимо до раю, а не в лідери прогресу.

Якщо головним простором воєн минулих століть була земля, а в XX столітті велике значення мали вода й повітря, то сфера ведення воєн сьогодення й майбутнього — це, насамперед, ноосфера, розум людини і плоди її науково-технічної діяльності. Уся сукупність сучасної техніки, теле-і радіокомунікацій, засобів пересування, зброї всіляких типів, — залежить від волі і розуму людини, її освіти й таланту, а останні значною мірою — від генетики та здоров'я. От чому західні розвідки за розмовами про «перебудову» перш за все взялися переманювати на свій бік наших найкращих фахівців. Не всіх, звичайно, їм вдалося купити, але — на жаль! — багатьох. Шкода, завдана нашій країні тільки внаслідок цієї діяльності супротивника, даватиметься взнаки у різних галузях знання і промисловості ще довго.

Тому у центрі всіх наших розробок щодо Четвертої світової війни повинна стояти особистість, якісно новий суб'єкт, герой — творець і визволитель. Дегенерації, зомбуванню, підкупу, споюванню і розбещенню наших людей у «солодкій війні» ми повинні протиставити Духовно чисту гвардію воїнів XXI століття. Вони повинні бути не тільки генетично здоровими, сильними і освіченими. Вони покликані сформувати верству, посвячену в таємниці священного знання і збройно обновленою Рідною Вірою. Віддані справі батьків, вони повинні бути здатні керувати Руським світом, уникаючи пасток, ідеологічних тупиків і політичних провокацій, щоб адекватно відповісти на виклики сучасності.

Таке складне завдання під силу тепер лише нашій професійній армії і нашим спецслужбам. Так званий «середній клас», активно формований з «нових росіян», а фактично колишніх апаратників, «прихватизаторів» суспільної власності і мігрантів з півдня, здатний лише споживати товари широкого вжитку для забезпечення комфортного, «солодкого» життя. На загальному тлі виродження народу в цілому, і білого населення зокрема, зростання кількості нових міщан у переповнених мегаполісах ніколи не дасть нам потрібної якості. Таке народиться тільки в сучасній війні. Причому не в окопах Чечні або Дагестану, а саме на фронтах Четвертої світової.

Надсучасна техніка в руках першовідкривача і хазяїна! Прагнення до лідерства і панування в нових життєвих просторах! Боротьба до Перемоги! От що вабить молодих, нашу зміну, що відновить гідність Русича, поверне йому могутність і славу.

Література

1. Московская встреча на высшем уровне по ядерной безопасности. — М.: Международная жизнь, 1996.

2. Тулаев П. Войны нового поколения: Русский геополитический сборник. — 1996. — № 2.

3. Попов В. Четвертая мировая война // Русская перспектива. Спец. выпуск журнала «Наследие предков» / Под общ. ред. П. В. Тулаева. — М., 1996.

4. Милованов В. На руинах «холодной войны». — Ате-ней. — 2001. — № 2.

5. Сущность и содержание современных войн: Материалы круглого стола в Международной школе МИРБИС, 19 апреля 2002 года. — М., 2002.

6. Тулаев П. Четвертая мировая. — Атеней. — 2003. — № 3–4.

7. Войны XXI века. Передел мира. Современные
формы агрессии. — Атеней. — 2003. — № 3–4.

8. Истархов В. А. Удар Русских Богов. — М.: Русская правда, 2003.

9. Рудаков А. Стратегия информационной войны. — Атеней. — 2003.

10. Прокофьев В. Тайное оружие информационной войны: атака на подсознание, СИНТЕ. — М., 2003.

11. Калашников М., Крупнов Ю. Гнев Орка. Мемуары о будущей войне. — М., 2003 (см. часть I. Пятая мировая война и гл. 1. Конец Четвертой мировой).

12. Милованов В. У каждого поколения своя война. — Атеней. — 2004. — № 5.

13. Сенченко Н. Общество истребления. Стратегическая перспектива «демократических реформ». — К.: Библиотека журнала «ПЕРСОНАЛ», 2004.

14. Петухов Ю. Четвертая мировая. Вторжение. Хроника оккупации Восточного полушария. — М.: Метагалактика, 2004.

15. Гродненский Н. Четвертая мировая. США в войне за мировое господство. — Минск, Изд-во В. П. Ильин, 2004.

16. Почепцов Г. Революция. COM. Основы протест-ной инженерии. — М., 2005.

17. Скобелев Э. Славянский мир в условиях Четвертой мировой войны. — М.: Слава, 2005.

18. Шершнев Л. Молодое поколение России в текущей гражданской и Четвертой мировой войне. — «Знание — Власть». — 2005. — № 229.

19. Владимиров А., генерал-майор, вице-президент Коллегии военных экспертов. Технологии войны мирного времени. Россия в условиях Четвертой мировой войны (без выходных данных с Интернета).

20. Сенченко М. Четверта свiтова вiйна. — К.: Бiблiо-тека журналу «ПЕРСОНАЛ», 2006.

21. Лозко Г. «Релігійна зброя в Четвертій світовій війні», К., 2006 (рукопись).

Див. також рубрику «Война» в архіві російської сторінки порталу www.ateney.ru і сайт «Война и мир». http://www.nnparty.tk/

К 10-летию начала Четвертой мировой войны

Павел Тулаев

"СЛАДКАЯ ВОЙНА",
ИЛИ В ЧЕМ СУЩНОСТЬ ЧЕТВЕРТОЙ МИРОВОЙ

(Вступление по-украински): Дорогие друзья, уважаемые коллеги!
Прежде всего, я хочу поблагодарить организаторов этой исключительно важной конференции и поприветствовать ее участников. Наиболее прозорливые умы России, Беларуси, Украины давно уже осознали наличие Четвертой мировой, однако первая международная конференция поводится именно в Киеве. Наверное, это не случайно. Ведь лучшие из киевлян ощущают себя продолжателями великого князя Святослава, гетьмана Богдана Хмельницкого и создателя учения о ноосфере Владимира Вернадского. Я желаю Вам, соратники, не просто успехов, а Победы в грядущих войнах. Ведь нам нужна "не одна Победа на всех", а Победы каждый день, постоянно возрастающее Качество, Количество и мировое Лидерство.
Предлагаю вашему вниманию небольшой доклад, написанный на основе моих размышлений и публикаций последних лет. Его зачитает (или передаст для печати) моя дорогая супруга Галина Сергеевна Лозко.

Москва, 24 мая 2006 года.

Всеобщее осмысление того, какого рода глобальное сражение разворачивается на Земле, имеет принципиальный характер. Действительно ли это "борьба с терроризмом"? Или это продолжение "холодной войны"? Где грань, отделяющая Третью и Четвертую мировую, если таковая началась?
Название и типология новой войны также имеет ключевое значение, ибо уже само подтверждение наличия Четвертой мировой ведет к революционным последствиям в теории и практике.
Среди теоретиков военного дела и образованных политиков нет разногласий по поводу признания наличия новой мировой войны. Споры идут только о том, в чём её сущность, кто её субъекты, каковы формы её проявления и как её называть.

Исходя из аналогии с Первой, Второй и Третьей мировыми войнами, нынешнюю стали именовать Четвёртой. Аргументы тут приводят следующие: Первая мировая (1914-1918) была империалистической и завершилась рядом катастрофических революций, разбивших вдребезги Российскую, Германскую и Австрийскую империи.
Вторая мировая война (1939-1945) была задумана как реванш Германии за унижение, в которое она попала после подписания Версальского договора. Начавшись с агрессии в Восточную Европу, она разрослась до вооружённого столкновения между германским Рейхом и СССР, а затем переросла в очередной глобальный конфликт между членами бывшего Тройственного Союза и бывшей Антанты.

Заключение Ялтинского договора привело к новому разделу мира, благодаря которому Россия компенсировала территориальные утраты эпохи революций. Ответом на возрастающее влияние русских стало создание военно-политического блока НАТО. В знаменитой Фултонской речи Черчилль призвал всех своих единомышленников и союзников к "холодной войне". Её задача-минимум состояла в уничтожении СССР как государства, а задача-максимум - в поражении мировой коммунистической системы.

Кто из серьёзных умов сегодня будет отрицать, после 1991 года цели и задачи, поставленные западными лидерами, не были выполнены?

Развал СССР и КПСС, роспуск Варшавского договора и Союза экономической взаимопомощи (СЭВ), новый передел сфер влияния в Европе через разделение России, Югославии и Чехословакии, военно-политическая агрессия НАТО, всевозможные формы информационного и финансового вторжения, которые привели к захвату рынков, деградации местной экономики и вымиранию населения, - все это свидетельствует о том, что либерально-капиталистический запад одержал победу в "холодной войне" против социалистического содружества на востоке и его оборонного союза.
Правда, остается могущественный красный Китай, ведущий в Евразии независимую от Запада политику. Есть также национал-коммунисты, мыслящие себя воинами "нового Сталинграда". Активно действуют разного толка антиглобалисты, протестующие на улицах Нью-Йорка и Лондона с помощью лозунгов и камней, а также невидимые партизаны Интернета, взламывающие сайты Пентагона. Однако всё это явления другого порядка. Их не сравнить с тем глобальным противостоянием двух общественно-политических систем, которое развернулось вскоре после завершения Второй мировой.

Руководящие чины ЦРУ и специальных ведомств НАТО открыто отпраздновали свою победу в "холодной войне", о чём неоднократно писала мировая пресса. И всё же, до сих пор находятся скептики, сомневающиеся в окончании Третьей мировой войны. Внимание таковых мы обращаем на Декларацию Московской встречи от 20 апреля (!) 1996 года, которая открывается следующим заявлением: "Окончание холодной войны и политические и экономические реформы в России открыли новую эру в наших отношениях, а для международного сообщества - реальные возможности сотрудничества в области ядерной безопасности. Встреча в Кремле является важным шагом для реализации этих целей". Декларацию подписали главы государств, ныне формирующих "Большую Восьмёрку", а также председатель Европейской комиссии.

Итак, Третья мировая война, так называемая "холодная", завершена со всеми формальностями и пиршествами. Поэтому, с исторической точки зрения, новая мировая война может нумероваться только Четвёртой. Конечно, если отказаться от формализма и считать за мировые войны агрессию Наполеона, завершившуюся победой России и созданием Священного Союза, вторжение в Европу монголо-татарской орды, разбитой на Куликовом поле, или великий геополитический вызов Александра Македонского, то нумерация мировых войн становится условной. И всё же, не следует торопиться с заявлениями о наступлении Пятой или Шестой мировых, а лучше сосредоточить усилия на осмыслении самой её сущности.

По сути своей новая мировая война - это не "горячая" война, в смысле противопоставления её "холодной". Это - "сладкая" война. Соблазняя, заманивая, подкупая, обманывая, развращая и зомбируя людей, субъекты новой агрессии загоняют человечество, как стадо, в золотую клетку. Эта агрессия сладкая, как грех, и горькая, как смерть. Результатом такой добровольной оккупации становится миллионы жертв, вымирание населения, его генетическое вырождение и оглупление.

Несмотря на достаточную откровенность глобальной экспансии НАТО во главе с США, понимание наличия Четвертой мировой пришло не сразу и далеко не ко всем. Бывшие союзники СССР до сих пор пребывают в состоянии гипноза от либеральных реформ и иллюзий благополучия, полученных с помощью Запада. Россия крепко засела в капкане Чеченской войны, в которой русские генералы лишь недавно разглядели спровоцированный региональный конфликт или, говоря еще точнее, локальный конфликт в глобальном сценарии. Весьма серьезные публикации военных специалистов, интеллектуалов-патриотов, заявления оппозиционных партий и блоков, долго оставались неуслышанными большинством политиков и наблюдателей.

Ясное осознание того, что "холодная война" перешла в новую фазу, произошло только после масштабныхбомбардировок Белграда, сравнимых по своей наглости только с атомными бомбардировками Хиросимы и Нагасаки, и особенно после глобальной провокации 11 сентября 2001 года, которая была задумана как публичный фарс, массовое военно-политическое шоу.

Специалистам понятно, что так называемая "террористическая атака", в результате которой оказались разрушенными два небоскреба-близнеца Всемирного торгового центра в Нью-Йорке, есть ни что иное, как тщательно подготовленная диверсия. Реализовать такую сложную, многоуровневую и разрушительную военную операцию по силам лишь спецслужбам США и Израиля, давно уже сотрудничающим на ниве международных провокаций. Бен Ладен, талибы и прочие исламские экстремисты - не более, чем прикрытие. Цель провокации прозрачна: развязать руки НАТО для тотального наступления по всему миру, чтобы оправдать само ее существование и ослабить конкурентов, добиться больших финансовых вливаний в ультрасовременные вооружения, поддержать стагнирующую экономику запада и её дутые валюты - доллар и евро.

Главное отличие Четвертой мировой войны от предыдущей "холодной" состоит в том, что ведут ее не государства и нации, а международные, транснациональные структуры. Осуществляется она в иных пространствах и с помощью качественно новых технологий. Так, например, фирма Майкрософт, завоевывая все новые и новые рынки для американских фирм, проникает к нам не через наземные границы с помощью танков или самолетов, а через информационные каналы киберпространства. Технология вторжения доллара и евро - другой яркий пример, где экспансия происходит по финансовым каналам международной банковской системы.

Специфика современных форм агрессии становится более понятна исследователям, когда мир рассматривается не как неделимое целое, а как многомерная совокупность различных по типу пространств. Биосфера (природа и порода), география (дольнее), история (глубина памяти), религия (горнее и система ценностей), наука и техника (ноосфера), коммуникации (транспорт и связь), киберпространство (виртуальный мир) и сфера финансов (деньги), - все это в совокупности образует ту сложную, противоречивую и постоянно развивающуюся реальность, которую мы называем одним словом "мир".

Если учесть, что исторических субъектов, претендующих на ключевую роль в том или ином мировом пространстве, существует как минимум несколько, то становится понятно, что агрессия, в том числе оснащенная современным оружием, происходит одновременно в различных сферах. Противостояние, конфликт, открытая и тайная игра, борьба спецслужб, взаимное изучение и уничтожение различными способами друг друга, а также прочие средства - вместе формируют "мировую войну".

В результате выигрывает тот, кто лучше понимает происходящее во всех его формах и деталях, кто владеет максимально возможным количеством средств воздействия, знает оптимальные, наиболее эффективные методы достижения победы. Знание какой-либо одной сферы (например, религиозной или географической) и владение только одним типом оружия (например, стрелковым или ядерным) не дадут победы в современной войне.

Более того, Запад давно уже научился использовать старое оружие своих соперников против них же самих. Искусственно разжигаемые религиозные распри в рамках одной этнической общности приводят к расколу наций. Извне навязанная многопартийность - к неэффективному использованию людских ресурсов, клановой борьбе и разделу государств на экономические сферы влияния. Национальные конфликты внутри многоэтничных государств - приводят к гражданским и религиозным войнам, к сепаратизму и развалу больших геополитических пространств. Целенаправленное финансирование тех или иных сил в "горячих точках" планеты помогает мировой закулисе управлять глобальными и региональными процессами в своих целях. Относительно свежие примеры - поддержка со стороны НАТО албанцев-мусульман в Югославии, а также ставка на "оранжевую оппозицию" в Руси-Украине.
Чтобы отвлечь внимание мировой общественности от тайных операций и скрыть подлинные цели, противник по возможности маскирует свою агрессивную деятельность. С этой целью выращивается опасный для внешнего мира субъект (им может быть и частное лицо, и террористическая организация, и целое государство), а затем вокруг него формируется образ врага. Роль такого рода пугала непроизвольно сыграл в истории Гитлер. Когда германский нацизм с его "ужасным холокостом" и советский коммунизм с его ГУЛАГом были повержены, понадобился новый мировой враг - "исламский терроризм".

А кто же скрывается за кулисой? Кто организует эти игры в кошки-мышки, именуемые "борьбой за мир", "новый мировой порядок" и "противостоянием международному терроризму"? Существует ли, вообще, какая-то единая сила, способная держать под контролем весь земной шар?
Думается, что такой единственной силы - нет. Есть совокупность правящих элит, претендующих на мировое господство и координирующих свои действия. Их рабочие органы - это международные организации типа совета НАТО, Трехсторонней комиссии, Бильдербергского клуба. Тут же задействованы церкви, ордена, семейные и финансовые кланы.

Понятие "жидо-масонство" лишь в самой общей форме отражает ту сложную и противоречивую игру сил, которая идет за кулисой. Иудеи и масоны это не одно и то же. Внутри самого еврейства идет напряженная борьба различных течений за лидерство и власть (например, сионисты и хаббад). Кроме того, в мировую игру включены силы совсем иного порядка, например, японцы, которые не укладываются в упрощенную схему. А как понимать противоборство братьев-славян: русских, украинцев, поляков?

Чаще всего вместо реальной картины мировой войны в ее различных проявлениях, мы видим противопоставление тех или иных образов врага: например, "жидо-масонов", с одной стороны, и "террористов", с другой стороны.
За пределами идеологических, религиозных и эмоциональных оценок находится большая часть научно-технической сферы. Правда, в истории были попытки оценить генетику как "буржуазную пропаганду", кибернетику как "еврейскую выдумку", спутник как "оружие коммунистов", а интернет как "сети антихриста", но все они не выдержали серьезной критики. Точная наука и техника являются инструментами в руках свободных людей. Они могут выражать и защищать любые идеологии. Техники не надо бояться, надо ее использовать в своих целях. Иначе мы включимся в новые войны со старым оружием и навязанными нам "тормозящими технологиями". С казачьими шашками и поповскими крестами мы в лучшем случае попадем в рай, но не в лидеры прогресса.

Если главным пространством войн прошлых веков была земля, а в XX веке большое значение имели морские и воздушные просторы, то сфера войн настоящего и будущего - это прежде всего ноосфера, ум человека и плоды его научно-технической деятельности. Вся совокупность современной техники, теле- и радио- коммуникаций, средств передвижения, оружия всевозможных типов, - зависит от воли и разума человека, его образования и таланта, а они в значительной степени - от генетики и здоровья. Вот почему западные разведки под шумок о "перестройке" первым делом принялись переманивать на свою сторону наших лучших специалистов. Не всех, конечно, им удалось купить, но - увы! - многих. Ущерб, нанесенный нашей стране только от этой деятельности противника, будет сказываться еще длительное время в различных отраслях знания и промышленности.

Поэтому в центре всех наших разработок по Четвертой мировой войне должна стоять личность, качественно новый субъект, герой - созидатель и освободитель. Дегенерации, зомбированию, подкупу, спаиванию и развращению наших людей в "сладкой войне" мы должны противопоставить Белую гвардию воинов XXI века. Они должны быть не только генетически здоровыми, сильными и образованными. Они призваны сформировать сплоченную касту господ, посвященную в тайны священного знания и вооруженную обновленной Родной Верой. Верные делу отцов, они должны быть способны управлять Русским миром, избегая ловушек, идеологических тупиков и политических провокаций, чтобы адекватно ответить на вызовы современности.

Такая сложная задача по силам сегодня лишь нашей профессиональной армии и нашим спецслужбам. Так называемый "средний класс", активно формируемый из "новых русских", а фактически бывших аппаратчиков, "прихватизаторов" общественной собственности и мигрантов с юга, оказался способным лишь потреблять товары широкого потребления для обеспечения комфортной, "сладкой" жизни. На общем фоне вырождения народа и белого населения в целом все нарастающее количество этих новых мещан в переполненных мегаполисах никогда не даст нам нужного качества. Таковое родится только в современной войне. Причем не в окопах Чечни или Дагестана, а именно на фронтах Четвертой мировой.

Белая революция! Подвиг во славу Предков и Родных Богов! Сверхсовременная техника в руках первооткрывателя и хозяина! Стремление к лидерству и господству в новых жизненных пространствах! Борьба до Победы! Вот что манит молодых, нашу смену, которая восстановит достоинство Русича, вернет ему могущество и славу.

Краткий список отечественной литературы (по хронологии):

Московская встреча на высшем уровне по ядерной безопасности. М. "Международная жизнь", 1996.
Тулаев П. Войны нового поколения. - Русский геополитический сборник, М. №2, 1996.
Попов В. Четвертая мировая война. - Русская перспектива. Специальный выпуск журнала "Наследие предков" под общей редакцией П.В.Тулаева, М. 1996.
Милованов В. На руинах "холодной войны". - М. "Атеней", №2, 2001.
Сущность и содержание современных войн. Материалы круглого стола в Международной школе МИРБИС, 19 апреля 2002 года. М., 2002.
Тулаев П. Четвертая мировая, М. 2003, "Атеней", №3-4
Войны XXI века. Передел мира. Современные формы агрессии. - М. "Атеней", 2003, №3-4.
Рудаков А. Стратегия информационной войны, Москва, "Атеней", 2003.
Прокофьев В. Тайное оружие информационной войны: атака на подсознание, СИНТЕГ, М. 2003.
Милованов В. У каждого поколения своя война. - М. "Атеней", №5, 2004
Сенеченко Н. Общество истребления. Стратегическая перспектива "демократических реформ", Киев, 2004.
Почепцов Г. Революция. COM. Основы протестной инженерии, М.2005.
Петухов Ю. Четвертая мировая. Вторжение. Хроника оккупации Восточного полушария, М. "Метагалактика", 2004.
Гродненский Н. Четвертая мировая. США в войне за мировое господство, Минск, Издательство В.П.Ильин, 2004.
Скобелев Э. Славянский мир в условиях Четвертой мировой войны, М. "Слава!", 2005.
Шершнев Л. Молодое поколение России в текущей гражданской и Четвертой мировой войне. - "Знание - власть", №, 229, М. 2005.
Сенченко М. Четверта свiтова вiйна, Кiев, Бiблiотека журналу ПЕРСОНАЛ, Киiв, 2006.

	г. Ивано-Франковск, Группа исследования основ изначальной традиции "Мезогея", Украина

Найти:

на:

narratif.narod.ru Narod.RU Яндексе