¬≥ктор Ћеонт≥йович ѕетрушенко

≤стор≥¤ св≥товоњ ф≥лософ≥њ. ‘ундаментальн≥ проблеми ф≥лософ≥њ.
Ќавчальний пос≥бник. - Ћьв≥в: Ќ”"Ћѕ", 2001.

...Ћише ф≥лософ≥¤, поза¤к вона поширюЇтьс¤ на все доступне людському п≥знанню, в≥др≥зн¤Ї нас в≥д дикун≥в та варвар≥в, ≥ кожен народ Ї тим б≥льше цив≥л≥зован≥ший та осв≥чен≥ший, чим б≥льше в ньому ф≥лософствують; тому дл¤ держави немаЇ б≥льшого блага, н≥ж мати ≥стинних ф≥лософ≥в. –ене ƒекарт
’ай н≥хто не звол≥каЇ ≥з зан¤тт¤ми ф≥лософ≥Їю у молод≥ л≥та, а на старост≥ не втомлюЇтьс¤ зан¤тт¤ми нею, адже дл¤ душевного здоров'¤ н≥хто не може бути н≥ недозр≥лий, н≥ перезр≥лий.
≈п≥кур

¬—“”ѕ
Ћюдина з њњ розумом, допитлив≥стю, особливим статусом бутт¤ постаЇ ¤к всесв≥тнЇ диво: адже лише њй в≥дкрилос¤ те, що ми називаЇмо бутт¤м, лише в њњ розум≥ висв≥тлюЇтьс¤ та вибудовуЇтьс¤ те, що ми називаЇмо св≥товим ун≥версумом. јле людське бутт¤ окреслюЇтьс¤ значною м≥рою ¤к парадоксальне: людина висв≥тлюЇ бутт¤, перебуваЇ у д≥алоз≥ з≥ св≥том, с¤гаЇ граничних меж ¬сесв≥ту, але вона не може ос¤гнути найважлив≥ше дл¤ себе: хто вона? зв≥дки та нав≥що вона прийшла в цей св≥т? куди пр¤муЇ? ќдв≥чн≥ питанн¤ (саме тому, що на них немаЇ одн≥Їњ ≥ Їдиноњ в≥дпов≥д≥) людина розв'¤зувала ≥ розв'¤зуватиме завжди наст≥льки, наск≥льки вона в≥дчуваЇ себе людиною ≥ прагне вз¤ти на себе в≥дпов≥дальн≥сть за св≥доме зд≥йсненн¤ свого житт¤. ‘≥лософ≥¤ ≥ постаЇ формою св≥домого вир≥шенн¤ найперших питань людського св≥тоор≥Їнтуванн¤, самоусв≥домленн¤ та самоствердженн¤. ¬она збираЇ ≥ концентруЇ ≥сторичний досв≥д таких вир≥шень ≥ стаЇ ≥нтелектуальним ¤дром людськоњ духовност≥.
¬одночас ф≥лософ≥¤ постаЇ своЇр≥дним випробуванн¤м людського ≥нтелекту щодо його можливостей. ¬она спираЇтьс¤ на ун≥кальн≥ властивост≥ людськоњ думки - на њњ властив≥сть саму себе сприймати та усв≥домлювати та на властив≥сть ц≥л≥сного охопленн¤ реальност≥, розгортанн¤ розумових акт≥в в≥д граничне широкоњ меж≥ узагальненн¤ - меж≥ бутт¤ та небутт¤. ”насл≥док цього ф≥лософ≥¤ ¤вл¤Ї собою ≥сторичну школу самовибудовуванн¤, дисципл≥нуванн¤, культивуванн¤ людськоњ думки, постаЇ думкою про думку. —аму назву "ф≥лософ≥¤" перекладають ≥з давньогрецькоњ ¤к "любов до мудрост≥", а слово "соф≥¤" (мудр≥сть), своЇю чергою - ¤к "говорити, стверджувати ц≥л≥сно (доречно)".
≤з сказаного стаЇ зрозум≥ло, що ф≥лософ≥¤ була ≥ залишаЇтьс¤ ≥нтелектуальною формою в≥дпов≥д≥ на глибинн≥ занепокоЇнн¤ та запити людини, що вона завжди потр≥бна людин≥, а особливо тод≥, коли житт¤ вимагаЇ вибору, визначенн¤ моральноњ та соц≥альноњ позиц≥й.
ќсоблив≥стю сучасного стану ф≥лософськоњ думки в ”крањн≥ Ї те, що вона змушена, критично перегл¤дати та переоц≥нювати майже весь св≥й зм≥ст. «а визнанн¤м багатьох сучасних украњнських мислител≥в, в≥д старих стереотип≥в ми вже в≥д≥йшли, але новоњ позиц≥њ ще не виробили. «апропонований Ќавчальний пос≥бник Ї одн≥Їю з≥ спроб окреслити сучасний стан ≥ зм≥ст ф≥лософськоњ проблематики. …ого написано з урахуванн¤м багатющого матер≥алу ф≥лософськоњ та науковоњ думки другоњ половини XX ст. щодо проблем людського самоп≥знанн¤ та самоосмисленн¤.
«ауважимо, що основне завданн¤ ѕос≥бника - дати методичний та теоретичний матер≥ал дл¤ безконтактного (самост≥йного) вивченн¤ ф≥лософ≥њ ¤к навчальноњ дисципл≥ни - зумовило де¤к≥ його особливост≥. ÷е конспективний, стислий характер викладу тем, широке застосуванн¤ наочно-демонстративного матер≥алу (схем, таблиць, малюнк≥в). ”насл≥док того ѕос≥бник передбачаЇ необх≥дн≥сть звертанн¤ до ≥нших ф≥лософських джерел: словник≥в, ф≥лософських хрестомат≥й та антолог≥й, ориг≥нальних текст≥в. ¬одночас матер≥ал ѕос≥бника досить повний у план≥ висв≥тленн¤ основних питань навчальноњ програми з ф≥лософ≥њ. …ого ретельне та вдумливе опрацюванн¤, виконанн¤ навчальних завдань ≥ тест≥в дасть змогу отримати необх≥дн≥ знанн¤ з ф≥лософ≥њ ¤к навчальноњ дисципл≥ни, а також може стати ≥мпульсом дл¤ подальших самост≥йних заглиблень у животворне море св≥товоњ ф≥лософськоњ думки.

–ќ«ƒ≤Ћ 1.
‘≤Ћќ—ќ‘≤я, ѓѓ ƒ∆≈–≈Ћј “ј ќ—ќЅЋ»¬ќ—“≤
‘≥лософ≥¤ ¤к особлива сфера людського знанн¤ ≥ п≥знанн¤ виникла на основ≥ св≥тогл¤дних пошук≥в та ор≥Їнтац≥й людини, що постають ¤к необх≥дн≥сть з погл¤ду людського життЇвого вибору та самоствердженн¤. ѕостаючи теоретичною формою св≥тогл¤ду, ф≥лософ≥¤ набуваЇ певних особливостей, таких ¤к узагальнюючий характер знанн¤, принциповий людиноцентризм, прагненн¤ дос¤гти абсолют≥в та ≥н. ÷≥ особливост≥ зумовлюють структуру та функц≥њ ф≥лософського знанн¤. ” к≥нцевому п≥дсумку ф≥лософ≥¤ постаЇ ¤к глибинне ≥ непереборне прагненн¤ людськоњ душ≥ до прозорост≥ й осмисленост≥ п≥двалин власного бутт¤.
ћета вивченн¤.
ѕ≥сл¤ вивченн¤ матер≥алу розд≥лу ≤ ¬и повинн≥
знати:
o що таке св≥тогл¤д, його складов≥ та типолог≥¤;
o сп≥вв≥дношенн¤ ф≥лософ≥њ з≥ св≥тогл¤дом, наукою, мистецтвом, рел≥г≥Їю та ≥деолог≥Їю;
- ≥сторичн≥ особливост≥ виникненн¤ ф≥лософ≥њ;
o особливост≥ та характерн≥ риси ф≥лософського мисленн¤;
o структуру та основн≥ функц≥њ ф≥лософ≥њ.
вм≥ти:
- розр≥зн¤ти св≥тогл¤дн≥ та ≥нш≥ види знанн¤;
- вид≥л¤ти елементи ф≥лософського мисленн¤ у певних знанн¤х;
- по¤снювати (у тому числ≥ - конкретними прикладами) основн≥ функц≥њ ф≥лософ≥њ;
- застосовувати до конкретних ситуац≥й ознаки найперших ф≥лософських позиц≥й.

розум≥ти:
- в чому пол¤гають необх≥дн≥сть та неминуч≥сть виникненн¤ у людини св≥тогл¤дних знань та ор≥Їнтац≥й;
- ¤к пов'¤зан≥ м≥ж собою св≥тогл¤д та ф≥лософ≥¤;
- чим зумовлена на¤вн≥сть у ф≥лософ≥њ саме таких характерних рис мисленн¤;
- внутр≥шн≥й зв'¤зок основних функц≥й ф≥лософ≥њ м≥ж собою;
- чим зумовлена саме така структура ф≥лософського знанн¤.

ѕлан (лог≥ка) викладу матер≥алу:
1.1. ќсобливост≥ становища людини в св≥т≥ та необх≥дн≥сть њњ самовизначенн¤.
1.2. ѕон¤тт¤ та типолог≥¤ св≥тогл¤ду. —в≥тогл¤д ≥ ф≥лософ≥¤.
1.3. ќсобливост≥ ≥сторичного виникненн¤ ф≥лософ≥њ. ‘≥лософ≥¤ ≥ м≥фолог≥¤.
1.4. ѕроблема визначенн¤ предмету ф≥лософ≥њ. ’арактерн≥ риси ф≥лософського мисленн¤. —п≥вв≥дношенн¤ ф≥лософ≥њ, науки, рел≥г≥њ та мистецтва.
1.5. —труктура та функц≥њ ф≥лософського знанн¤. ѕров≥дн≥ позиц≥њ у ф≥лософ≥њ.

 лючов≥ терм≥ни ≥ пон¤тт¤.
—¬≤“ќ√Ћяƒ - сукупн≥сть узагальнених у¤влень людини про св≥т, м≥сце людини у св≥т≥, п≥двалини людських взаЇмин ≥з св≥том, що виконують функц≥њ людського самоусв≥домленн¤ та св≥тоор≥Їнтуванн¤.

‘≤Ћќ—ќ‘≤я - (з давньогрец.: любов до мудрост≥) - теоретична форма св≥тогл¤ду; особливий р≥вень мисленн¤, на ¤кому думка усв≥домлюЇ себе саму у своЇму ставленн≥ до д≥йсност≥ та шукаЇ остаточних, абсолютних засад дл¤ власних акт≥в ≥ людського самоствердженн¤ у св≥т≥.

–≈‘Ћ≈ —≤я - (з латин.: загинати, обертати) - ун≥кальна здатн≥сть людськоњ св≥домост≥ (≥ думки) у процес≥ сприйн¤тт¤ д≥йсност≥ сприймати ≥ себе саму; внасл≥док цього людська св≥дом≥сть постаЇ водночас ≥ ¤к самосв≥дом≥сть, думка про щось - ¤к думка про думку, знанн¤ про щось - ¤к знанн¤ про саме знанн¤.

 ј“≈√ќ–≤ѓ - (з давньогрец.: демонструю, ви¤вл¤ю) - граничне широк≥, вузлов≥ пон¤тт¤ певноњ галуз≥ знанн¤, сукупн≥сть ¤ких окреслюЇ ¤к≥сну специф≥ку предмета п≥знанн¤ даноњ галуз≥.

‘≤Ћќ—ќ‘≤я, –≈Ћ≤√≤я, ћ»—“≈÷“¬ќ - за √.√егелем, три основн≥ форми людськоњ духовно-практичноњ д≥¤льност≥, ¤к≥ ф≥ксують три основн≥ властивост≥ людського ≥нтелекту: ф≥лософ≥¤ (≥ наука) уособлюють здатн≥сть розум≥ти, мистецтво -- здатн≥сть переживати д≥йсн≥сть, рел≥г≥¤ - здатн≥сть в≥дчувати спор≥днен≥сть людського духу з фундаментальними початками бутт¤.

1.1. ќсобливост≥ становища людини в св≥т≥ та необх≥дн≥сть њњ самовизначенн¤.
¬ивченн¤ ф≥лософ≥њ ¤к особливоњ галуз≥ людського знанн¤ та ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥ ми починаЇмо ≥з питанн¤ про людину та њњ становище в св≥т≥. ÷е зумовлено, перш за все тим, що ф≥лософ≥¤, ¤к ≥ будь-¤к≥ ≥нш≥ види людськоњ д≥¤льност≥, постаЇ людською справою: не було би людини, ми не вели би про все це розмову. ѕо-друге, ≥з чим би ми не мали справи: ≥з природою, творч≥стю, наукою, п≥знанн¤м,- ми завжди, так чи ≥накше, маЇмо справу з людиною. Ќе в тому сенс≥, що людина наст≥льки егоњстична, що власний голос заглушуЇ њй "гр≥м небесний", а в тому, що реально ми можемо вести розмову про будь-що лише тод≥, коли воно вв≥йшло в контакт з нами, ≥з нашим сприйн¤тт¤м. ÷е людина своЇю активн≥стю створюЇ ун≥версум, в ¤кому живе ≥ про ¤кий знаЇ, бо ми не знаЇмо, що Ї св≥т сам по соб≥; ми знаЇмо той св≥т, ¤кий нам в≥дкривс¤ через нашу д≥¤льн≥сть, працю, п≥знанн¤, експерименти, фантаз≥ю ≥ т. ≥н. —аме з того огл¤ду сл≥д розум≥ти твердженн¤ ј. Ўопенгауера про те, що св≥т Ї нашим у¤вленн¤м, або слова ‘. Ќ≥цше про те, що все Ї лише про¤вами житт¤. «а влучним висловом ћ. ’айдеггера, людина Ї "отвором у бутт≥", бо на р≥вн≥ людини та через людину глибинн≥ потенц≥њ бутт¤ уперше виход¤ть у своЇ ви¤вленн¤. ”насл≥док того, що людина постаЇ н≥би еп≥центром, або зосередженн¤м ун≥версуму, вона сама ви¤вл¤Ї себе надзвичайно по-р≥зному та суперечливо. ћожна неск≥нченно перебирати людськ≥ житт¤ та дол≥, але вони завжди в чомусь ви¤вл¤тьс¤ новими, неспод≥ваними. ¬ласне кажучи, саме тому людське самоп≥знанн¤ постаЇ невичерпним за зм≥стом та горизонтами ви¤вленн¤. ћимовол≥ виникаЇ питанн¤: завд¤ки чому людина маЇ так≥ властивост≥? ўо становить основи њњ бутт¤? ¬одночас перед нами постаЇ та окреслюЇтьс¤ питанн¤ ≥ про те, ¤кими людськими потребами зумовлене ≥снуванн¤ ф≥лософ≥њ (¤ка, за словами французького ф≥лософа, математика та ф≥зика –.ƒекарта, лише одна в≥др≥зн¤Ї нас в≥д дикун≥в)?
Ќамагаючись осмислити людину, ми пор≥внюЇмо њњ з ≥ншими ≥стотами та ¤вищами св≥ту, ≥ в такому пор≥вн¤нн≥ перед нами вимальовуютьс¤ де¤к≥ фундаментальн≥ особливост≥ становища людини у св≥т≥.
o 1. «вичайно, першою особлив≥стю людини виступаЇ њњ розумн≥сть, здатн≥сть усв≥домлювати себе ≥ те, що њњ оточуЇ. ¬ загальному план≥ розумн≥сть постаЇ перед нами ¤к здатн≥сть людини не лише жити та д≥¤ти, збер≥гати своЇ житт¤ та регулювати його, а й ¤к людська можлив≥сть не зливатис¤ ≥з д≥йсн≥стю та власними д≥¤ми, волод≥ти певними засобами оц≥нки д≥йсност≥. Ћюдина маЇ св≥дом≥сть, а це значить, що вона ставитьс¤ до д≥йсност≥ ≥з в≥данн¤м, тобто через знанн¤ та ≥нш≥ ≥нструменти ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥, тобто вона може сп≥вставл¤ти, пор≥внювати, оц≥нювати та визначати д≥йсн≥сть ≥нтелектуально, а пот≥м вже ≥з под≥бними оц≥нками входити у реальну взаЇмод≥ю ≥з нею. «авд¤ки розумност≥ людина рано чи п≥зно усв≥домлюЇ ≥ своњ власн≥ особливост≥, свою ун≥кальн≥сть та своњ можливост≥, тому у нењ так чи ≥накше формуютьс¤ певн≥ знанн¤ про себе, ¤к≥ врешт≥ ≥ вход¤ть у склад ф≥лософського знанн¤. –озумн≥сть людини - це та њњ особлив≥сть, ¤ка найчаст≥ше кидаЇтьс¤ у в≥ч≥ при м≥ркуванн¤х про людину ≥ ¤ка зумовлюЇ необх≥дн≥сть людського самоусв≥домленн¤, проте де¤к≥ ≥нш≥ особливост≥ людини, не так≥ пом≥тн≥, ¤к згадувана, д≥ють у цьому напр¤м≥ ще б≥льш потужно.
o 2. «начною м≥рою ¤кост≥ людини та њњ становище в св≥т≥ пов'¤зан≥ з њњ б≥олог≥чною неспец≥ал≥зован≥стю. ÷е означаЇ, що в будову людського орган≥зму не закладена програма њњ способу житт¤ та життЇвих зд≥йснень.  оли ми маЇмо справу з твариною, то можемо лише за особливост¤ми будови њњ орган≥зму визначити, що це за ≥стота ≥ ¤ким може бути спос≥б њњ життЇд≥¤льност≥ (птах л≥таЇ, риба живе у вод≥ ≥ т. ≥н.). ” тваринному св≥т≥ досить ч≥тко та однозначно д≥Ї закон сп≥вв≥дношенн¤ орган≥в та функц≥й: ¤кщо Ї певний орган, в≥н повинен виконувати саме так≥ функц≥њ.  оли ж народжуЇтьс¤ людина, ми можемо прогнозувати можлив≥ вар≥анти њњ житт¤, але н≥хто не дасть гарант≥й щодо зд≥йсненн¤ таких прогноз≥в. ћало того, народжена людина взагал≥ може "випасти" з людського сусп≥льства ≥ не набути нав≥ть елементарних навичок людськоњ повед≥нки (пр¤ма хода, користуванн¤ предметами побуту та ≥н.), не кажучи вже про опануванн¤ культурою, видами людськоњ профес≥йноњ д≥¤льност≥ та ≥н. «вичайно, ≥ тут ми бачимо, що народжуЇтьс¤ саме людина, проте ми розум≥Їмо, що њњ житт¤ не може бути зведеним до житт¤ њњ орган≥зму, ≥ ¤ким саме житт¤м вона проживе, того особливост≥ њњ анатом≥чноњ будови не визначають. Ћюдина може мати певн≥ завдатки, наприклад, чудовий музичний слух, проте це зовс≥м не зумовлюЇ того, що вона стане музикантом.
o 3. ¬≥дсутн≥сть ¤коњсь певноњ (одноњ) програми житт¤ робить людину ≥стотою в≥льною, маючою свободою: людина ¤к людина (а не њњ орган≥зм) н≥ до чого жорстко не прив'¤зана й однозначно не спонукувана: "дол¤ людини покладена на нењ саму"(∆.-ѕ.—артр); "людина - це передус≥м проект..."(∆.-ѕ.—артр), тобто людина маЇ можлив≥сть обирати, певною м≥рою проектувати своЇ житт¤.
o 4. ¬ ≥ншому аспект≥ неспец≥ал≥зован≥сть постаЇ ¤к ун≥версальн≥сть людини: ¤кщо людина не призначена однозначно н≥ до чого конкретного, то вона-потенц≥йно, так би мовити, за суттю, - може бути вс≥м. ≤ справд≥, загалом нормально розвинена людина може оволод≥ти майже вс≥ма можливими видами та напр¤мами людськоњ д≥¤льност≥. ћало того, з цього огл¤ду людина "в≥дкрита" майбутньому, тобто може створювати принципово нов≥ види д≥¤льност≥ та повед≥нки. —аме завд¤ки ун≥версальност≥, р≥зноман≥тност≥, незапрограмованост≥ людини ≥снуЇ ≥стор≥¤ людства; тварини, наприклад, не мають власноњ ≥стор≥њ у тому сенс≥, що вони в≥ками, ≥з попул¤ц≥њ у попул¤ц≥ю д≥ють одноман≥тно, а людська ≥стор≥¤ ¤вл¤Ї собою досить швидку й динам≥чну зм≥ну сусп≥льств, культурних дос¤гнень, вид≥в д≥¤льност≥, способ≥в житт¤. ѕевна р≥ч, що за на¤вност≥ Їдиноњ жорсткоњ програми життЇвих зд≥йснень людини все це було б неможливе.
“ой факт, що людина Ї ≥стотою неспец≥ал≥зованою, що вона не реал≥зуЇ своњм житт¤м певноњ, заздалег≥дь наданоњ њй програми, маЇ не лише позитивне значенн¤, а й свою не дуже приЇмну сторону: наданоњ програми житт¤ немаЇ, а тому людина сама повинна њњ знайти, сформулювати. якщо ж вона цього чомусь не зможе зробити, то в≥ддасть своЇ житт¤ нев≥домо чому - чи-то традиц≥њ, чи-то життЇв≥й стих≥њ, але й результат житт¤ у такому випадку також буде не зовс≥м належати саме ц≥й людин≥. ѕеред нами окреслюЇтьс¤ така ситуац≥¤: людина Ї ≥стотою неспец≥ал≥зованою, а тому в≥льною та ун≥версальною. ¬она "може бути вс≥м", але саме тому може бути й н≥чим. “ому в людськ≥й ≥стор≥њ, у розвитку окремоњ людини так гостро стоњть питанн¤ про пошуки життЇвих ор≥Їнтир≥в, про людський життЇвий виб≥р, людське самовизначенн¤. ≤ ц≥ питанн¤ п≥дсилюЇ ще одна особлив≥сть людини.
o 5. Ћюдина ¤к ≥стота розумна Ї Їдиною, хто усв≥домлюЇ свою смертн≥сть, обмежен≥сть та ск≥нченн≥сть свого житт¤ (принаймн≥- свого земного житт¤). ÷ей момент в≥д≥граЇ в ≥стор≥њ людства та в житт≥ окремоњ людини надзвичайно важливе значенн¤: житт¤ надаЇтьс¤ людин≥ лише одного разу, тому ц≥на життЇвого вибору фактично оплачена ц≥ною житт¤: ми маЇмо можлив≥сть виправдати своЇ перебуванн¤ у цьому св≥т≥ ≥ у цьому житт≥ лише одного разу, у Їдино можливому дл¤ нас вар≥ант≥. “ому тема смерт≥ в людськ≥й думц≥ нев≥дд≥льна в≥д теми житт¤. ¬ аспект≥ вже розгл¤нутих особливостей людини вона надзвичайно посилюЇ ≥ загострюЇ проблеми людського самовизначенн¤, пошуку життЇвого сенсу. јдже в раз≥ помилки повторити "життЇвий експеримент" буде вже неможливо. «в≥дси - знаменит≥ м≥ркуванн¤ ћ. ћонтен¤: "–озм≥рковувати про смерть означаЇ розм≥рковувати про свободу. ’то навчитьс¤ помирати, той забуде, що таке бути рабом". "ћ≥ра житт¤ не в його тривалост≥, а в тому, ¤к ви його використали".
ѕерегл¤д найважлив≥ших особливостей людини в њњ в≥дм≥нност≥ в≥д усього ≥ншого викликаЇ питанн¤: що лежить у п≥дірунт≥ цих особливостей? ўо надаЇ людин≥ саме таких рис, завд¤ки чому зазначен≥ особливост≥ вход¤ть у системну Їдн≥сть?
ћ≥ркуючи над цими питанн¤ми, ми звертаЇмос¤ до ще одн≥Їњ дуже важливоњ людськоњ особливост≥.
6. Ћюдина розгортаЇ свою життЇд≥¤льн≥сть ≥ реал≥зуЇ себе ¤к людина у сфер≥ соц≥окультурних процес≥в. ÷≥ процеси ≥снують на основ≥ того, що людина перетворюЇ сили, елементи та властивост≥ природи на елементи власноњ життЇд≥¤льност≥. “ак, ¤вища електрики ≥снують ¤к природн≥, але людина, п≥знавши њх, надаЇ њм принципово нового впор¤дкуванн¤, змушуЇ њх працювати задл¤ певноњ мети. —фера соц≥окультурних процес≥в у сучасному сусп≥льств≥ надзвичайно складна, розгалужена та розвинена. Ћюдина сучасноњ цив≥л≥зац≥њ майже н≥де не стикаЇтьс¤ з природою у њњ перв≥сному вигл¤д≥: њњ оточують переважно штучн≥ створ≥нн¤, результати њњ прац≥, п≥знанн¤, наснаги. ¬насл≥док того людина прогресуЇ не за рахунок зм≥н в орган≥зм≥, а за рахунок розвитку власноњ д≥¤льност≥, за рахунок удосконаленн¤ соц≥окультурних надбань. јле ось тут сл≥д звернути увагу на надзвичайно важливий факт: р≥ч у т≥м, що навички людськоњ соц≥окультурноњ д≥¤льност≥ не передаютьс¤ генетично. ≤ це по¤снюЇтьс¤ тим, що предмети культури не становл¤ть частини людського орган≥зму, ≥снують поза ним, а генетичне передаютьс¤ лише в≥домост≥ про будову орган≥зму. ќтже, народжуючись, людина, дл¤ того, щоб стати людиною, повинна опанувати способами соц≥окультурноњ повед≥нки, навчитис¤ д≥¤ти з допомогою предмет≥в культури. ¬она маЇ навчитис¤ пр¤моњ ходи, њсти з посуду, розмовл¤ти, писати, водити автомоб≥ль та ≥н. ќтже, бутт¤ людини (саме ¤к людини) тримаЇтьс¤ на людському зусилл≥, людськ≥й активност≥. ћи Ї людьми наст≥льки, наск≥льки утримуЇмо себе в людському статус≥ бутт¤. якщо ж ми чомусь не робимо таких зусиль, то, ¤к кажуть, "спускаЇмос¤ на дно" сусп≥льного житт¤, певною м≥рою втрачаючи людськ≥ ¤кост≥. ќтже, лише прилученн¤ до культури, але прилученн¤ внутр≥шньо активне, д≥йове, вольове та св≥доме, робить нас людьми.
–озгл¤нут≥ нами особливост≥ становища людини в св≥т≥ засв≥дчують, що задл¤ того, щоби бути людиною, треба, звичайно, людиною народитис¤; проте ц¤ умова Ї необх≥дною, але не достатньою: людина не народжуЇтьс¤ ≥з готовою програмою на житт¤ (¤кщо ми ≥ в≥римо у те, що хтось заздалег≥дь визначив наше житт¤, ми все одно позбавлен≥ знань про те, що ≥ ¤к саме нам призначено), тому вона сама повинна њњ знайти, виробити, зд≥йснити св≥й життЇвий виб≥р, оск≥льки у к≥нцевому п≥дсумку лише вона сама маЇ право розпор¤дитис¤ власним житт¤м. ј оск≥льки ц≥на життЇвого вибору людини Ї занадто великою, мимовол≥ виникаЇ питанн¤ про те, чи ≥снують ¤к≥сь виправдан≥, над≥йн≥ засоби, ¤к≥ б допомагали людин≥ у ц≥й найперш≥й життЇв≥й справ≥. «аб≥гаючи наперед в≥дразу ж в≥дзначимо, що ≥сторичне покликанн¤ та глибинне виправданн¤ ф≥лософ≥њ пол¤гаЇ саме у тому, щоб виробити ≥ надати людин≥ ≥нтелектуальн≥ засоби дл¤ св≥домого зд≥йсненн¤ життЇвого вибору.
1.2. ѕон¤тт¤ та типолог≥¤ св≥тогл¤ду. —в≥тогл¤д ≥ ф≥лософ≥¤.

Ѕуло б великим переб≥льшенн¤м вважати, що ≥з розгл¤нутого нами питанн¤ випливаЇ нагальна необх≥дн≥сть дл¤ кожноњ людини обов'¤зково ставати ф≥лософом задл¤ того, щоби визначитис¤ у житт≥. ѕотреба у людському самовизначенн≥ справд≥ Ї необх≥дною, проте за звичай ц¤ потреба задовольн¤Їтьс¤ р≥зноман≥тними шл¤хами; так, людина може визначатис¤ у житт≥ на основ≥ вихованн¤, традиц≥й, почутт≥в та емоц≥й. ” б≥льшост≥ випадк≥в люди саме тут шукають та знаход¤ть необх≥дне њм дл¤ ор≥Їнтуванн¤ у житт≥. ¬ ц≥лому ж на основ≥ розгл¤нутоњ вище специф≥ки людського бутт¤ в сусп≥льн≥й ≥стор≥њ виникають особлив≥ напр¤ми духовного житт¤, спр¤мован≥ на виробленн¤ засад людського життЇвого самоутвердженн¤. ÷≥ напр¤ми формують те, що за усталеною терм≥нолог≥Їю (з подачи н≥мецького ф≥лософа ≤. анта) називаЇтьс¤ св≥тогл¤дом. —аме св≥тогл¤д, ¤к св≥дчить про це вже саме слово, включаЇ у себе те, що формуЇ не той св≥т, про ¤кий ведуть розмову астрономи та ф≥зики, а той, в ¤кому живе людина ≥ ¤кий ми можемо назвати св≥том людини (або людським ун≥версумом). ” загальному план≥ по¤ву св≥тогл¤ду можна по¤снити так: людина, усв≥домлюючи д≥йсн≥сть, рано чи п≥зно починаЇ усв≥домлювати ≥ свою ун≥кальн≥сть, свою в≥дм≥нн≥сть в≥д усього ≥ншого в св≥т≥. ¬ результат≥ у нењ формуютьс¤ певн≥ у¤вленн¤ ¤к про основн≥ засади та особливост≥ св≥ту, так ≥ про своњ власн≥ риси та особливост≥. ќтже, св≥тогл¤д постаЇ формою загального людського самовизначенн¤ в св≥т≥. —в≥тогл¤д - це сукупн≥сть узагальнених у¤влень людини про себе, св≥т, своњ взаЇмини ≥з св≥том, про своЇ м≥сце в св≥т≥ та своЇ життЇве призначенн¤. ясно, що св≥тогл¤д - не просто знанн¤, а де¤ке ≥нтегральне духовне утворенн¤, оск≥льки: а) в≥н повинен надавати людин≥ не поглиблен≥ знанн¤ про закони тих чи ≥нших сфер реальност≥, а знанн¤ разом ≥з оц≥нкою, в≥дношенн¤м; б) предмет св≥тогл¤ду - в≥дношенн¤ "людина - св≥т" постаЇ майже неозорим, безмежним ≥ тому до певноњ м≥ри невизначеним. «в≥дси ≥ випливаЇ те, що св≥тогл¤д н≥би синтезуЇ ц≥лу низку ≥нтелектуальних утворень, таких ¤к знанн¤, бажанн¤, ≥нтуњц≥ю, в≥ру, над≥ю, життЇв≥ мотиви, мету та ≥н. „ерез це складовими св≥тогл¤ду постають: погл¤ди, переконанн¤, принципи, ≥деали, ц≥нност≥, в≥руванн¤, життЇв≥ норми та стереотипи. якщо ми хочемо д≥знатис¤ про св≥тогл¤дн≥ у¤вленн¤ того чи ≥ншого народу, або й окремоњ людини, ми повинн≥ спробувати ви¤вити, п≥знати та зрозум≥ти саме це.
—в≥тогл¤д в ц≥лому постаЇ загальнолюдським ¤вищем, тобто в≥н Ї притаманним кожн≥й людин≥ у њњ нормальному стан≥; ¤сно, що ми не можемо вести розмову про св≥тогл¤д новонароджених д≥тей, а також душевнохворих людей чи людей ≥з серйозними псих≥чними в≥дхиленн¤ми в≥д норми. јле саме загальнолюдський характер св≥тогл¤ду зумовлюЇ й його надзвичайно велику р≥зноман≥тн≥сть, адже люди дуже по р≥зному у¤вл¤ли та у¤вл¤ють соб≥ ≥ св≥т, ≥ себе самих. якщо б ми поставили соб≥ завданн¤м перерахувати основн≥ види св≥тогл¤ду, нам, напевне, знадобилос¤ б багато часу, тому й виникаЇ потреба у типолог≥зац≥њ св≥тогл¤ду. “иполог≥¤ св≥тогл¤ду - це не просте перерахуванн¤ його можливих вид≥в, а, перш за все, вид≥ленн¤ типових ознак, за ¤кими та на основ≥ ¤ких п≥зн≥ше зд≥йснюЇтьс¤ класиф≥кац≥¤ основних вид≥в св≥тогл¤ду. “обто, типолог≥¤ постаЇ у пор≥вн¤нн≥ ≥з простим перел≥ком б≥льш м≥стким та лог≥чно виправданим способом ознайомленн¤ ≥з св≥тогл¤дом з метою його подальшого докладн≥шого вивченн¤.
—в≥тогл¤д прийн¤то класиф≥кувати на основ≥ р≥зних сп≥льних ознак:

«а нос≥Їм «а р≥внем св≥тобаченн¤ та усв≥домленн¤ «а ≥сторичними епохами «а морально-ц≥нн≥сними ор≥Їнтирами
-≥ндив≥дуальний;
-колективний;
-груповий;
-нац≥ональний;
-рег≥ональний та ≥н. -усв≥домлений;
-неусв≥домлений;
-частково усв≥домлений;
-буденний;
-сформований на засадах наукових знань;
-ф≥лософський та ≥н.
-архањчний;
-античний;
-середньов≥чний;
-ренесансний;
-св≥тогл¤д ’’ ст. -егоњстичний;
-альтруњстський;
-гуман≥стичний;
-антигуманний;
-цин≥чний;
-шов≥н≥стичний та ≥н.

«а будовою розр≥зн¤ють св≥тогл¤д ц≥л≥сний, фрагментарний, внутр≥шньо злагоджений, суперечливий; за ступенем адекватност≥ сприйн¤тт¤ д≥йсност≥ - реал≥стичний, фантастичний, викривлений та адекватний д≥йсност≥; за ставленн¤м до визнанн¤ ≥снуванн¤ вищих сутностей - рел≥г≥йний, скептичний, агностичний та атењстичний. ƒуже поширеною Ї також типизац≥¤ св≥тогл¤ду за ознакою соц≥альних стан≥в та верст сусп≥льства, за культурно-≥сторичними рег≥онами та ≥н.  ожна людина, що вивчаЇ ф≥лософ≥ю та ц≥кавитьс¤ св≥тогл¤дними питанн¤ми може додати до наведеноњ типолог≥њ св≥тогл¤ду своњ додатков≥ ознаки та вивести на њх основ≥ ≥нш≥ види св≥тогл¤ду.  орисним зан¤тт¤м було б спробувати охарактеризувати власний св≥тогл¤д хоча б тому, що це дасть можлив≥сть зрозум≥ти, що це зробити не просто ≥ не легко.
«а своњми функц≥¤ми св≥тогл¤д постаЇ такою формою духовного засвоЇнн¤ св≥ту, ¤ка покликана ≥нтегрувати людину у св≥т, надати њй найперших життЇвих ор≥Їнтир≥в, подати д≥йсн≥сть у њњ людських вим≥рах та ви¤вленн¤х. як вже в≥дзначалос¤, досить часто формуванн¤ св≥тогл¤ду в≥дбуваЇтьс¤ стих≥йно: людина народжуЇтьс¤, входить у житт¤ ≥ засвоюЇ через батьк≥в, оточенн¤, соц≥альн≥ зв'¤зки у св≥тогл¤дн≥ у¤вленн¤, ≥ св≥тогл¤дн≥ переконанн¤. Ѕ≥льше того, людина ≥нколи нав≥ть не знаЇ про ≥снуванн¤ св≥тогл¤ду, проте у де¤ких ситуац≥¤х житт¤ уникнути зустр≥ч≥ з ними просто неможливо. «агалом под≥бн≥ ситуац≥њ називають екстремальними, тобто крайн≥ми, такими, що вимагають в≥д людини кардинальних нев≥дкладних р≥шень; це може бути ситуац≥¤, коли людину ставл¤ть на межу житт¤ та смерт≥, коли вона змушена брати на себе в≥дпов≥дальн≥сть за житт¤ ≥нших людей та ≥н. јле св≥тогл¤дн≥ питанн¤ можуть поставати перед людиною ≥ у б≥льш простих та буденних ситуац≥¤х, наприклад, коли йдетьс¤ про вихованн¤ д≥тей, неодм≥нно постають питанн¤, чому вчити дитину, ¤к≥ ¤кост≥ прищеплювати њй насамперед; ≥нколи, коли заходить мова про оц≥нку д≥й ¤коњсь людини, часто звучать слова "Ћюдина не повинна так робити", тобто при цьому керуютьс¤ загальними у¤вленн¤ми про те, ¤кою повинна бути людина, що г≥дно њњ, а що не г≥дно.
–озгл¤нут≥ характеристики та р≥зновиди св≥тогл¤ду дозвол¤ють пом≥тити, що ф≥лософ≥¤ постаЇ певним видом св≥тогл¤ду: у наведених вище класиф≥кац≥¤х ф≥лософ≥¤ ф≥гуруЇ ¤к св≥тогл¤д певного р≥вн¤, а це значить, що, хоча вс≥ люди мають св≥тогл¤д, проте далеко не кожна людина прилучена до ф≥лософ≥њ ≥, в≥дпов≥дно, не кожна людина виходить на њњ р≥вень у своњх св≥тогл¤дних ор≥Їнтуванн¤х. ÷ей р≥вень, на ¤кому розгортаЇтьс¤ ф≥лософське осмисленн¤ св≥ту ≥ людини, називаЇтьс¤ теоретичним. «в≥дси випливаЇ, що у найпершому визначенн≥ ф≥лософ≥¤ постаЇ ¤к теоретична форма св≥тогл¤ду. “еор≥¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д практики та простого м≥ркуванн¤ тим, що вона анал≥зуЇ певн≥ ¤вища через пон¤тт¤, ч≥тко визначен≥ терм≥ни, на засадах певних закон≥в чи њх необх≥дних внутр≥шн≥х зв'¤зк≥в, тобто теор≥¤ постаЇ перш за все анал≥тико-синтетичною ≥нтелектуальною д≥¤льн≥стю. «начить ф≥лософствувати - це не просто думати про св≥тогл¤дн≥ проблеми, а усв≥домлювати њх необх≥дн≥сть, њх зв'¤зки, њх сторони, характеристики та складов≥, виражен≥ через певну терм≥нолог≥ю. “епер ми можемо уточнити наведене вище визначенн¤ ф≥лософ≥њ ≥ сказати, що ф≥лософ≥¤ - це теоретична форма св≥тогл¤ду, спр¤мована на критичне досл≥дженн¤ та вир≥шенн¤ св≥тогл¤дних проблем з метою п≥двищенн¤ ступеню достов≥рност≥ та над≥йност≥ таких вир≥шень. —таЇ також зрозум≥лим ≥ те, що ф≥лософ≥¤ - це усв≥домлений св≥тогл¤д, що вона повинна прагнути бути аргументованою, внутр≥шньо стрункою, лог≥чно посл≥довною. «в≥дси випливають основн≥ аспекти взаЇмозв'¤зку ф≥лософ≥њ та св≥тогл¤ду. « одного боку, ф≥лософ≥¤ Ї р≥зновидом св≥тогл¤ду, тобто вона Ї частиною св≥тогл¤ду, проте частиною особливою: ¤к теор≥¤ св≥тогл¤ду, ф≥лософ≥¤ концентруЇ св≥тогл¤д, зосереджуЇтьс¤ на найважлив≥шому у ньому; це позначаЇтьс¤ в л≥тератур≥ у такий спос≥б - "ф≥лософ≥¤ Ї теоретичним ¤дром св≥тогл¤ду". « ≥ншого боку можна висловити ≥ пр¤мо протилежне твердженн¤ - св≥тогл¤д Ї частиною ф≥лософ≥њ, ≥ це у тому сенс≥, що за широтою постановки та вир≥шенн¤ питань, за ступенем њх розробленост≥ ф≥лософ≥¤ Ї безумовно ширшою за св≥тогл¤д. —в≥тогл¤д в ц≥лому постаЇ духовним грунтом дл¤ виникненн¤ та розвитку ф≥лософ≥њ, ≥ ф≥лософ≥¤ не вигадуЇ своњ проблеми, вона бере њх ≥з житт¤, ≥з живого функц≥онуванн¤ св≥тогл¤дних у¤влень людини, проте п≥дносить њх на вищий р≥вень осмисленн¤, вираженн¤ та розв'¤занн¤. “ому виправданим буде висновок про те, що зв'¤зок ф≥лософ≥њ та св≥тогл¤ду Ї непростим та неоднозначним. ћожна додати й те, що певною своЇю частиною ф≥лософ≥¤ взагал≥ виходить за меж≥ св≥тогл¤ду; йдетьс¤ про те, що у ф≥лософ≥њ Ї суто ≥нструментальн≥ п≥дрозд≥ли та знанн¤, ¤к≥ не мають пр¤мого св≥тогл¤дного значенн¤; це, наприклад, вченн¤ про структуру суджень, умовивод≥в та ≥н. ÷ей певний вих≥д ф≥лософ≥њ за меж≥ св≥тогл¤ду маЇ ≥ своЇ зм≥стовне по¤сненн¤: ¤кби ф≥лософ≥¤ повн≥стю зб≥галась ≥з св≥тогл¤дом, у нењ не було б можливост≥ досл≥джувати, критично анал≥зувати св≥тогл¤д.

1.3. ќсобливост≥ ≥сторичного виникненн¤ ф≥лософ≥њ. ‘≥лософ≥¤ ≥ м≥фолог≥¤.

≤з розгл¤нутого вище матер≥алу однозначно сл≥дуЇ те, що ф≥лософ≥¤ ¤к теор≥¤ не може бути найпершою формою св≥тогл¤ду, бо будь-¤ка теор≥¤ передбачаЇ попереднЇ ≥снуванн¤ прост≥ших форм знанн¤. ≤сторично першою формою св≥тогл¤ду прийн¤то вважати м≥фолог≥ю (в≥д грецьких сл≥в: перекази, опов≥д≥, слово, ученн¤) - розпов≥д≥ або перепов≥данн¤ про бог≥в, першопредк≥в, початков≥ под≥њ св≥ту та ≥н. Ќа перший погл¤д може здаватис¤, що м≥фи - це казки, щось вигадане, фантастичне. ѕроте дл¤ давньоњ, архањчноњ людини м≥ф був Їдиною та всеохоплюючою формою св≥тосприйн¤тт¤. Ќайпершою особлив≥стю м≥фолог≥чноњ св≥домост≥ був њњ синкретизм - "злитт¤ всього ≥з ус≥м"; ≥ справд≥, в м≥ф≥ неможливо в≥докремити натуральне в≥д символ≥чного, реальне в≥д фантастичного, на¤вне в≥д бажаного, духовне в≥д природного, людське в≥д нелюдського, зло в≥д добра та ≥н. „ерез це м≥ф волод≥в такою формою ц≥л≥сност≥, ¤ка дл¤ ≥нших форм св≥домост≥ постаЇ майже неможливою. ќкр≥м того м≥ф дл¤ нос≥њв м≥фолог≥чноњ св≥домост≥ поставав не думкою чи розпов≥ддю, а самою реальн≥стю, тобто м≥ф мав таку характеристику, ¤ку у де¤ких видах мистецтвознавства називають "зникненн¤м ефекту рамки" (або "екрану"): коли ми в захопленн≥ в≥д картини чи в≥д к≥но, ми можемо на певну мить забути про екран, не бачити рамки, а повн≥стю зануритись у той зм≥ст, ¤к≥й вони нам несуть, можемо нав≥ть щось вигукувати, жестикулювати. ƒл¤ людини м≥фолог≥чноњ св≥домост≥ не ≥снувало окремо д≥йсност≥, а окремо - м≥фу ¤к розпов≥д≥ про д≥йсн≥сть; н≥, м≥ф ≥ був Їдиною та Їдино можливою д≥йсн≥стю. ќсобливою силою волод≥ло в м≥ф≥ слово, оск≥льки воно також розгл¤далось ¤к певний вид реальност≥, нав≥ть, ¤к ключ, в≥дмичка до проникненн¤ у особливу реальн≥сть; виголосити слово дор≥внювало тому, щоб заволод≥ти сутн≥стю реч≥. „ерез це м≥фи збер≥гались, передавались незм≥нними та недоторканими ≥з покол≥нн¤ у покол≥нн¤. ћ≥ф ≥нколи називають "машиною дл¤ знищенн¤ часу", оск≥льки ≥ справд≥ час над ним н≥би не владний.
„им були зумовлен≥ саме так≥ характерн≥ риси м≥фолог≥чноњ св≥домост≥? ћожна стверджувати, що вир≥шальну роль тут в≥д≥грало фактичне злитт¤ архањчноњ людини ≥з природою: давн¤ людина поставала майже орган≥чною частиною природних процес≥в, була ≥нтегрована у ц≥ процеси, перебувала у велик≥й залежност≥ в≥д них. ћ≥ж давньою людиною та св≥том природи не ≥снувало ч≥тких ¤к≥сних меж, тому ц¤ людина, з одного боку, розгл¤дала саму себе ¤к частину природи, а, з ≥ншого боку, переносила на природу своњ власн≥ сили та властивост≥, наприклад, одухотворювала природу, бачила у природних ¤вищах нам≥ри, бажанн¤, прагненн¤. ѕроте вже давн¤ людина не була тотожною ≥з природою хоча б тому, що вона не лише пристосовувалас¤ до нењ, а й впливала на природу, до певноњ м≥ри зм≥нювала њњ. ћ≥ж людиною та природою ≥снували опосередковуюч≥ ланочки, серед ¤ких найперше значенн¤ мали штучно зроблен≥ знар¤дд¤ прац≥. «годом сфера штучно створених речей та ¤вищ почала розростатис¤ та все б≥льше в≥ддал¤ти людину в≥д природи; цю сферу створених людиною речей, засоб≥в життЇд≥¤льност≥, знар¤дь та ≥нструмент≥в, що у в≥дношенн≥ ≥з природою постають ¤вищами штучними, називають сферою соц≥ально-культурних процес≥в. ќзначена сфера заснована на технолог≥¤х людськоњ д≥¤льност≥ (технолог≥ю у даному випадку сл≥д розум≥ти у широкому значенн≥ - ¤к будь-¤к≥ соц≥ально вироблен≥ способи та процедури людськоњ д≥¤льност≥), а останн≥ вимагають ≥ особливого мисленн¤, не м≥фолог≥чного, де все здатне переходити в усе, а такого мисленн¤, ¤ке ф≥ксуЇ себе у своњх посл≥довних д≥¤х. ѕ≥зн≥ше таке мисленн¤ назвали дискурсивним, таким мисленн¤м, ¤ке рухаЇтьс¤ посл≥довно, впор¤дковано, через ч≥тко ф≥ксован≥ пункти власного руху до певних результат≥в. —аме собою зрозум≥лим постаЇ те, що дискурсивне мисленн¤ суперечить м≥фолог≥чному, тому внасл≥док ≥сторичного розвитку людськоњ д≥¤льност≥, внасл≥док розростанн¤ сфери соц≥ально-культурних процес≥в, разом ≥з по¤вою та формуванн¤м дискурсивного мисленн¤ м≥фолог≥чна св≥дом≥сть починаЇ руйнуватис¤. ћ≥ф розкладаЇтьс¤, ≥ ≥з нього вид≥л¤Їтьс¤ ц≥ла низка напр¤м≥в духовноњ д≥¤льност≥, ¤ка постаЇ характерною вже дл¤ цив≥л≥зац≥йно розвинених сусп≥льств. ≤з м≥фу вид≥л¤ютьс¤: 1) науков≥, тобто реал≥стичн≥ достов≥рн≥ знанн¤; 2) мистецтво; 3) рел≥г≥¤ ¤к окремий соц≥альний ≥нститут; 4) фольклор, близьк≥ до м≥фу його, так би мовити, "уламки"; 5) етичн≥ норми та правила; 6) правов≥ у¤вленн¤ та норми; 7) ф≥лософ≥¤. ¬с≥ ц≥ напр¤ми духовноњ д≥¤льност≥ збер≥гають свою певну ≥ первинну спор≥днен≥сть ≥з м≥фолог≥Їю, тобто вс≥ вони прагнуть до того, щоб репрезентувати реальн≥сть, проте вони втрачають вих≥дн≥ властивост≥ м≥фу, стають внутр≥шньо диференц≥йованими та частковими. ¬насл≥док того масова сусп≥льна св≥дом≥сть час в≥д часу в≥дчуваЇ своЇр≥дну ностальг≥ю за м≥фолог≥Їю, њњ ц≥л≥сн≥стю, њњ спор≥днен≥стю ≥з людськими мр≥¤ми, бажанн¤ми, за м≥фолог≥чною одухотворен≥стю та обжит≥стю св≥ту. Ќаприклад, своЇр≥дний "м≥фолог≥чний ренесанс" ™вропа пережила у ’’ ст., коли внасл≥док величезноњ рац≥онал≥зац≥њ житт¤, його техн≥зац≥њ та технолог≥зац≥њ виникла зворотна реакц≥¤ - п≥дсв≥доме прагненн¤ повернутись у живий, ц≥л≥сний св≥т, пронизаний бажанн¤ми, душевними пориванн¤ми, живими пристраст¤ми.
ќтже, можна зробити висновок про те, що ≥сторично ф≥лософ≥¤ виникла шл¤хом вид≥ленн¤ ≥з первинного, синкретичного м≥фолог≥чного св≥тогл¤ду; причиною њњ вид≥ленн¤ постало формуванн¤ дискурсивного, тобто принципово нового - усв≥домленого та посл≥довно розгорнутого - типу мисленн¤.
«в≥дси випливають де¤к≥ суттЇв≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж ф≥лософ≥Їю та м≥фолог≥чним св≥тогл¤дом, в≥дм≥нност≥, ¤к≥ дають можлив≥сть краще зрозум≥ти особливост≥ ф≥лософ≥њ. ѕерш за все ф≥лософ≥¤ постаЇ св≥домою та усв≥домленою ≥нтелектуальною д≥¤льн≥стю ≥ саме у певному напр¤м≥; через це вона не може зам≥нити собою ус≥ науки та ус≥ людськ≥ знанн¤. „ерез це також ми не можемо називати м≥фолог≥ю ф≥лософ≥Їю архањчноњ людини; адже м≥фолог≥¤ формуЇтьс¤ та функц≥онуЇ стих≥йно, а ф≥лософ≥¤ - усв≥домлено. ѕо-друге, ф≥лософ≥¤ постаЇ авторською формою мисленн¤ та ≥нтелектуальноњ творчост≥ саме тому, що вона Ї усв≥домленою думкою, м≥фолог≥¤ ж не маЇ автора; у певному сенс≥ ми нав≥ть не можемо сказати, що њњ створив ось цей народ, оск≥льки ≥стор≥¤ знаЇ багато приклад≥в того, коли певн≥ м≥фологеми передавались в≥д одного народу до ≥ншого або коли м≥фи р≥зних етнос≥в зливались, об'Їднувались. ѕо-третЇ, по¤ва ф≥лософ≥њ знаменувала собою не лише вид≥ленн¤ людини ≥з природи, а й вид≥ленн¤ окремого ≥ндив≥да ≥з людськоњ первинноњ сп≥льност≥, тобто ф≥лософ≥¤ постаЇ ≥ндив≥дуальною формою св≥тогл¤дного самовизначенн¤ людини. ѕо-четверте, м≥ф розпов≥даЇ, а ф≥лософ≥¤ намагаЇтьс¤ по¤снювати своњ твердженн¤. Ќарешт≥, м≥фолог≥чна св≥дом≥сть синкретична, а ф≥лософське мисленн¤ дискурсивне, тобто анал≥тико-синтетичне.

1.4 ѕроблема визначенн¤ предмету ф≥лософ≥њ. ’арактерн≥ риси ф≥лософського мисленн¤. —п≥вв≥дношенн¤ ф≥лософ≥њ, науки, рел≥г≥њ та мистецтва.
“ерм≥н "ф≥лософ≥¤" маЇ давньогрецьке походженн¤, бо саме у —тародавн≥й √рец≥њ ф≥лософ≥¤ вперше в≥докремилась в≥д ≥нших сфер ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥ та набула автономного характеру розвитку. ѕерша частина цього терм≥на походить в≥д слова "ф≥ло" - схильн≥сть, любов, бажанн¤, в≥ддан≥сть та слова "соф≥¤" - мудр≥сть, ¤ке, у свою чергу складаЇтьс¤ ≥з двох сл≥в ≥ буквально значить - казати, промовл¤ти, ц≥л≥сно, доречно. ўе у ’≤’ ст. ≥снував слов'¤нський терм≥н "любомудр≥Ї", ¤кий можна вважати досл≥вним перекладом слова "ф≥лософ≥¤". –озгл¤даючи ≥сторичн≥ корен≥ ф≥лософ≥њ, ми вже дали њњ найперш≥ та найпрост≥ш≥ визначенн¤, проте на сьогодн≥ не ≥снуЇ ¤когось Їдиного та загальноприйн¤того розум≥нн¤ та визначенн¤ предмету ф≥лософ≥њ. ÷ей факт маЇ своњ виправдан≥ п≥дстави: ¤кщо у ф≥лософ≥њ йдетьс¤ про пошуки найперших людських життЇвих ор≥Їнтир≥в, ¤кщо ф≥лософ≥¤ намагаЇтьс¤ водночас розробл¤ти виправдан≥ засоби дл¤ њх винайденн¤, то њњ предмет набуваЇ майже безмежних ви¤влень. ” найпрост≥шому вар≥ант≥ ф≥лософ≥¤ могла би виконати своЇ сусп≥льно-≥сторичне призначенн¤ тод≥, коли вона змогла би сп≥вставити м≥ж собою св≥т, з одного боку, та людину, з ≥ншого боку, окреслити њх основн≥ можлив≥ ви¤вленн¤ ≥ на ц≥й основ≥ сказати людин≥, що вона Ї ≥ що њй належить робити у цьому житт≥ та у цьому св≥т≥. ѕроте ¤к св≥т, так, тим б≥льше, ≥ людина постають незавершеними ≥ майже безмежними у своњх характеристиках, д≥¤х та про¤вах. „ерез це ≥ ф≥лософ≥¤ постаЇ багато в чому незавершеною, або, ¤к кажуть у науц≥, "в≥дкритою системою знанн¤". —права ф≥лософ≥њ радше пол¤гаЇ у тому, щоб ч≥тко заф≥ксувати те, ¤кими вже про¤вили себе людина та њњ д≥йсн≥сть ¤к ≥сторично, так ≥ в њх ≥нтелектуальних осмисленн¤х. „ерез це ф≥лософ≥¤ постаЇ перед нами формою випробовуванн¤ буттЇвих спроможностей людини; вона засв≥дчуЇ той стан самоосв≥дчень людського Їства, ¤кого останнЇ спромоглос¤ реально дос¤гнути. ¬иконуючи цю справу, ф≥лософ≥¤ водночас вибудовуЇ "стартовий майданчик" дл¤ руху у майбутнЇ, даючи до того ж людин≥ дещо на зразок "топограф≥њ" людського ун≥версуму, тобто допомагаЇ людин≥ зор≥Їнтуватис¤ у власн≥й реальност≥ та отримати певн≥ ≥нтелектуальн≥ ≥нструменти дл¤ подальшого житт¤ ≥ д≥¤льност≥.
ќзначена "широта" предмету та завдань ф≥лософ≥њ дозвол¤Ї зрозум≥ти наступн≥ особливост≥ предмету ф≥лософ≥њ: 1) предмет ф≥лософ≥њ Ї ≥сторично зм≥нним, оск≥льки ≥сторично зм≥нними постають самови¤вленн¤ та самоусв≥домленн¤ людини; 2) ус¤ ≥стор≥¤ ф≥лософ≥њ фактично входить у окресленн¤ њњ предмету, оск≥льки лише за такоњ умови ми ≥ здатн≥ окреслити "топограф≥ю" людськост≥; 3) ф≥лософ≥¤ постаЇ своЇр≥дною формою збереженн¤ та забезпеченн¤ ≥сторичноњ неперервност≥ людськоњ св≥домоњ само≥дентиф≥кац≥њ, вона покликана тримати весь час у пол≥ уваги та у актуальному стан≥ вс≥ основн≥ ви¤вленн¤ людини ¤к людини. —аме тому –.ƒекарт був правий, коли стверджував, що лише ф≥лософ≥¤ в≥др≥зн¤Ї нас в≥д дикун≥в. «азначений момент ≥сторичного бутт¤ ф≥лософ≥њ ви¤вл¤Їтьс¤ досить важливим з огл¤ду на те, що ф≥лософ≥¤ завжди вписана у певне соц≥альне житт¤, функц≥онуЇ в ньому ≥ певним чином намагаЇтьс¤ на нього впивати (використовуючи на¤вний арсенал своњх засоб≥в). ÷е значить, що ф≥лософ≥¤ маЇ своЇ активно д≥йову, практичну сторону, проте не в тому сенс≥, що вона стаЇ ¤коюсь виробничою д≥¤льн≥стю, а в тому, що вона намагаЇтьс¤ вт≥люватись у реальн≥ процеси житт¤. „ерез це ф≥лософ≥ю завжди треба розгл¤дати не лише в аспект≥ в≥чного, характерного дл¤ людини завжди, а й в аспект≥ конкретних окреслень. ≤ коли ми сьогодн≥, наприклад, використовуЇмо здобутки античноњ ф≥лософ≥њ, ми повинн≥ розум≥ти, що це наше саме сьогодн≥шнЇ њњ баченн¤, а не власне антична ф≥лософ≥¤, ¤к орган≥чна частина давньоњ цив≥л≥зац≥њ.
јле вс≥ ц≥ особливост≥ предмету ф≥лософ≥њ змушують нас не ст≥льки прагнути дати њњ одне Їдине визначенн¤, ск≥льки спробувати окреслити характерн≥ риси ф≥лософського мисленн¤, ¤к≥ дозвол¤ть нам побачити внутр≥шню особлив≥сть його самозд≥йсненн¤. —пираючись на численн≥ ≥снуюч≥ визначенн¤ ф≥лософ≥њ, можна вид≥лити так≥ найперш≥ риси ф≥лософського мисленн≥.
ѕо-перше, ф≥лософське мисленн¤ Ї усв≥домленим та св≥домо вибудованим, а оск≥льки при цьому йдетьс¤ про св≥тогл¤дн≥ у¤вленн¤ та ор≥Їнтири, вона постаЇ формою людського самоусв≥домленн¤, тобто у ньому завжди постаЇ в≥дчутним момент присутност≥ людини; це Ї мисленн¤ п≥д кутом зору людини, њњ життЇвих зац≥кавлень та життЇвого вибору.
ѕо-друге, ф≥лософ≥¤ доводить своњ основн≥ твердженн¤ до гранично можливого р≥вн¤ узагальненн¤. ÷¤ риса зумовлена прагненн¤м ф≥лософ≥њ в≥дшукати стал≥, фундаментальн≥, еталонн≥ ор≥Їнтири дл¤ людини, тобто так≥, ¤к≥ не Ї ситуативними та скороминущими. јле тут постаЇ важливе питанн¤ щодо того, ¤ку саме ступ≥нь узагальненн¤ можна вважати граничною. якщо ми звернемос¤ ≥з таким питанн¤м до ф≥зики чи математики, то отримуЇмо в≥дпов≥дь, що под≥бних ор≥Їнтир≥в не ≥снуЇ ≥ ≥снувати не може, оск≥льки, наприклад, будь-¤ке велике число можна ще зб≥льшувати, а будь-¤ке мале - зменшувати. “ак само ≥ ф≥зик скаже нам, що не ≥снуЇ граничних масштаб≥в сущого. ѕроте у ф≥лософ≥њ це не Ї надумане пон¤тт¤: коли ми кажемо про гранично широке узагальненн¤, то йдетьс¤ про виведенн¤ м≥ркуванн¤ на межу бутт¤ та небутт¤. ÷е може значити, що ми намагаЇмос¤ в≥дшукати у досл≥джуваному ¤вищ≥ так≥ його ознаки або елементи, на¤вн≥сть ¤ких робить це ¤вище можливим, а в≥дсутн≥сть, навпаки, неможливим. —аме таке спр¤муванн¤ ф≥лософських пошук≥в позначаЇтьс¤ у ф≥лософ≥њ спец≥альною терм≥нолог≥Їю; наприклад, у ф≥лософ≥њ вживаютьс¤ терм≥ни "рух ¤к такий", "≥стор≥¤ ¤к така" (або "взагал≥"), що значить, що при цьому ¤краз ≥ намагаютьс¤ визначити те, присутн≥сть чого робить р≥ч саме такою. ” другому вар≥ант≥ граничний р≥вень узагальненн¤ може поставати ¤к ≥деал≥зац≥¤ певноњ сторони або певного в≥дношенн¤ д≥йсност≥; коли ми кажемо, наприклад, "пр¤ма л≥н≥¤", то ми маЇмо на уваз≥ не ¤кусь чи-то пр¤му, чи-то криву, а саме повноту пр¤мизни. ≤деальна пр¤ма - це пр¤ма повною, гранично можливою м≥рою, ¤кщо ж така м≥ра не дос¤гаЇтьс¤, то це не буде ≥деальна пр¤ма. ј це ≥ значить, що ми виводимо своЇ м≥ркуванн¤ на граничний р≥вень узагальненн¤. ”с≥ людськ≥ пон¤тт¤ (але не у¤вленн¤) м≥ст¤ть в соб≥ певний момент ≥деал≥зац≥њ. ÷ей момент граничного узагальненн¤ справд≥ надаЇ людин≥ стал≥ та над≥йн≥ ор≥Їнтири; пошлюс¤ на приклад: коли ми њдемо у вагон≥ ≥ дивимос¤ у в≥кно, то предмети, що знаход¤тьс¤ поруч ≥з в≥кном, прол≥тають повз нас так швидко, що ми ≥нколи не встигаЇмо њх нав≥ть роздивитис¤, але ¤кщо ми бачимо на неб≥ ћ≥с¤ць чи з≥рку, нам може здатис¤, що вони не рухаютьс¤ взагал≥. —аме тому мореплавц≥ колись ≥ брали за ор≥Їнтири небесн≥ т≥ла, оск≥льки вони були стаб≥льними в розташуванн≥ та такими, що њх можна було бачити майже на ус≥х можливих маршрутах.
ѕо-третЇ, ≥з попередньоњ особливост≥ ф≥лософського мисленн¤ випливаЇ ≥ наступна: ф≥лософ≥¤ окреслюЇ д≥йсн≥сть не лише у њњ на¤вному стан≥, а переважно через њњ внутр≥шню необх≥дн≥сть та через належне, тобто вона не просто каже про те, що Ї, а й про те, ¤к маЇ бути. —права у тому, що ≥деальн≥, еталонн≥ вим≥ри д≥йсност≥ у реальност≥ в≥дсутн≥, проте коли ми маЇмо њх у св≥домост≥, ми отримуЇмо можлив≥сть оц≥нювати та вим≥рювати будь-¤к≥ реальн≥ стани д≥йсност≥, бо вс≥ вони постають у пор≥вн¤нн≥ ≥з еталонами ¤к певна м≥ра в≥дхиленн¤ в≥д останн≥х. Ќаприклад, у техн≥ц≥ ≥снуЇ коеф≥ц≥Їнт корисноњ д≥й машини, але за точку в≥дл≥ку тут приймаЇтьс¤ коеф≥ц≥Їнт у сто в≥дсотк≥в, ¤кий передбачаЇ, що ус¤ теплота перейшла у механ≥чну д≥ю; таке насправд≥ Ї неможливим, але саме тому цей ≥деальний, значить незм≥нний стан, дозвол¤Ї оц≥нити реальн≥ процеси перетворенн¤ енерг≥њ. ќц¤ здатн≥сть оц≥нювати д≥йсн≥сть, а не лише сприймати њњ, постаЇ колосальною перевагою людського ≥нтелекту, запорукою людського прагненн¤ до розвитку, до самовдосконаленн¤. ” ф≥лософ≥њ це позначаЇтьс¤ так, що лише людина волод≥Ї здатн≥стю судити, тобто сп≥вставл¤ти, вим≥рювати д≥йсн≥сть, тому саме судженн¤ постаЇ дл¤ ф≥лософ≥њ вир≥шальною формою людського мисленн¤.
ѕо-четверте, ф≥лософське мисленн¤ б≥льшою м≥рою Ї мисленн¤м про мисленн¤, думкою про думку, н≥ж мисленн¤м та думкою про ¤кусь реальн≥сть. “очн≥ше, реальн≥сть самого мисленн¤ та самоњ думки ≥ постаЇ дл¤ ф≥лософ≥њ найпершою реальн≥стю. « одного боку, це по¤снюЇтьс¤ тим, що ф≥лософ≥¤ намагаЇтьс¤ осмислювати не частков≥ ¤вища, а ситуац≥ю перебуванн¤ людини в св≥т≥, спираючись при цьому на здатн≥сть людини мислити та усв≥домлювати. « другого боку, коли ф≥лософ≥¤ виходить за меж≥ часткових форм, тобто за меж≥ реальних стан≥в д≥йсност≥ взагал≥, то вийти вона може лише у ментальний прост≥р, тобто у власний прост≥р думки: думка, не п≥дкр≥плена реальн≥стю, може тримати лише сама себе. ‘≥лософське мисленн¤, це, за висловом одного ф≥лософа, Ї "мисленн¤м у себе на п≥дв≥с≥". «а великим рахунком це Ї прагненн¤ ≥ мужн≥сть тримати думку у напруз≥ та неперервност≥.
ѕо-п'¤те, ф≥лософське мисленн¤ постаЇ внутр≥шньо пов'¤заним, лог≥чно посл≥довним, а значить - аргументованим, обгрунтованим. ‘≥лософ≥¤ апелюЇ до розум≥нн¤, до людськоњ здатност≥ мислити та осмислювати реальн≥сть.
Ќарешт≥, по-шосте, вс≥ зазначен≥ риси ф≥лософського мисленн¤ резюмуютьс¤ тим, що саме у ф≥лософ≥њ та за допомогою ф≥лософ≥њ людина за¤вл¤Ї про своЇ бажанн¤ вз¤ти на себе саму в≥дпов≥дальн≥сть за св≥доме вир≥шенн¤ своЇњ життЇвоњ дол≥. “обто тою м≥рою, ¤кою людина здатна на сьогодн≥ осмислити та зрозум≥ти себе ≥ своЇ становище у св≥т≥, тою м≥рою, ¤кою вона прос¤кнута р≥шуч≥стю пройти усю можливу дистанц≥ю розумового про¤сненн¤ своЇњ життЇвоњ ситуац≥њ, - саме тою м≥рою вона ф≥лософствуЇ або постаЇ ф≥лософом.
ќзначен≥ характерн≥ риси ф≥лософського мисленн¤ дозвол¤ють нам не лише ор≥Їнтуватись у тому, що саме можна вважати ф≥лософ≥Їю, а ще й виразно побачити те, чим ф≥лософ≥¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших пров≥дних форм людськоњ ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥. ¬идатний н≥мецький ф≥лософ ’≤’ ст. √.√егель вважав, що вищ≥ здатност≥ людського ≥нтелекту про¤вл¤ютьс¤ у розум≥нн≥ (¤ке вт≥люЇтьс¤ у науку та ф≥лософ≥ю), переживанн≥ (¤ке вт≥люЇтьс¤ у мистецтво) та в≥дчутт≥ нашоњ вих≥дноњ спор≥дненост≥ ≥з найпершими засадами бутт¤ (¤ке вт≥люЇтьс¤ у рел≥г≥ю). ¬≥дпов≥дно, найперш≥ риси ф≥лософ≥њ ≥ про¤вл¤ютьс¤ через њњ пор≥вн¤нн¤ ≥з наукою, мистецтвом та рел≥г≥Їю. Ќауку та ф≥лософ≥ю спор≥днюЇ те, що вони базуютьс¤ на дискурсивному мисленн≥ та прагнуть по¤снювати д≥йсн≥сть, проте кожна наука маЇ в≥дносно ч≥тко окреслений предмет свого вивченн¤ та досл≥дженн¤, ¤кий постаЇ частиною реальноњ д≥йсност≥, а предмет ф≥лософ≥њ, ¤к вже зазначалос¤, постаЇ значною м≥рою невизначеним, майже безмежним, та ще й ≥сторично зм≥нним. ќкр≥м цього, лише ф≥лософ≥њ властиве гранично широке узагальненн¤, науки ж, постаючи обмеженими своњми предметами, узагальнюють лише в њх межах. “ому, хоча науки й прагнуть наблизити людину до ≥стини, надати њй над≥йн≥ знанн¤, вони не досл≥джують того, що саме Ї ≥стиною та знанн¤м, так само ¤к не досл≥джують вони й питанн¤ про становище людини в св≥т≥ та можливост≥ њњ самовизначенн¤. ‘≥лософ≥¤ та мистецтво схож≥ м≥ж собою у тому, що вони подають д≥йсн≥сть через людське до нењ в≥дношенн¤, а не в≥дсторонено; окр≥м того, дл¤ ф≥лософ≥њ ≥ мистецтва немаЇ нец≥кавих або заборонених тем: вони проникають усюди ≥ усюди знаход¤ть предмет своЇњ уваги. ¬ажливо в≥дзначити й те, що ф≥лософ≥¤ ≥ мистецтво надають суттЇвоњ ваги людському самов≥дчуттю та ≥нтуњц≥њ, проте розход¤тьс¤ вони у тому, що ф≥лософ≥¤ постаЇ розумовим ос¤гненн¤м св≥ту, а мистецтво подаЇ його через почутт¤ та переживанн¤. ¬их≥дною формою думки дл¤ ф≥лософ≥њ Ї пон¤тт¤, а вих≥дною формою художньоњ творчост≥ постаЇ художн≥й образ. ћистецтво до того ж надаЇ вир≥шального значенн¤ у¤в≥ ¤к творц¤, так ≥ тоњ людини, ¤ка сприймаЇ його твори, а тому воно зображуЇ д≥йсн≥сть ≥з значною долею умовност≥, хоча ц¤ умовн≥сть постаЇ своЇр≥дним способом проникненн¤ у глибини процес≥в д≥йсност≥ (докладн≥ше про п≥знавальн≥ можливолст≥ мистецтва мова буде йти у розд≥л≥ 13). Ќарешт≥, ф≥лософ≥ю та рел≥г≥ю спор≥днюЇ те, що вони постають р≥зновидами св≥тогл¤ду, тобто те, що вони надають людин≥ найважлив≥ш≥ життЇв≥ ор≥Їнтири. ќбидв≥ вони також претендують на роль життЇвого наставництва, проте рел≥г≥¤ базуЇтьс¤ на в≥р≥, тобто на безумовному сприйн¤тт≥ певних положень (догм) у ¤кост≥ ≥стинних, у той час ¤к ф≥лософ≥¤, базуючись на дискурсивному усв≥домленому мисленн≥, намагаЇтьс¤ усе розгл¤дати критично та доводити те, що розгл¤даЇтьс¤, до р≥вн¤ розум≥нн¤. ƒо того ж рел≥г≥¤ - це не лише ≥дењ та погл¤ди, а й соц≥альний ≥нститут, певн≥ ритуали ≥ нав≥ть певний спос≥б житт¤; ф≥лософ≥¤ ж була та залишаЇтьс¤ ≥нтелектуальною формою св≥тоосмисленн¤. ‘≥лософ≥¤ залишаЇ на вир≥шенн¤ самоњ людини питанн¤ про те, з чим вона погодитьс¤, ≥з чим - не погодитьс¤ та, врешт≥, ¤к саме буде пот≥м вир≥шувати своњ життЇв≥ питанн¤. ќтже, ф≥лософ≥¤ постаЇ безумовно своЇр≥дною, особливою формою людського св≥тоосмисленн¤, формою, ¤ка не дублюЇ ≥нш≥ напр¤ми та форми ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥. ¬она спри¤Ї людському розумовому розвитку та життЇвлаштуванню, постаючи та лишаючись при цьому суто людською справою ≥ до певноњ м≥ри показчиком того, чого саме дос¤гла людина на певний момент свого ≥сторичного самозд≥йсненн¤.

1.5. —труктура та функц≥њ ф≥лософського знанн¤. ѕров≥дн≥ позиц≥њ у ф≥лософ≥њ.
ѕ≥сл¤ усього розгл¤нутого нами матер≥алу стосовно специф≥чних особливостей, характерних рис та предмету ф≥лософ≥њ не так вже й важко буде збагнути, чому саме такою ≥ у таких складових постаЇ структура ф≥лософського знанн¤. ќск≥льки ф≥лософ≥¤ покликана перш за все надати людин≥ найперш≥ ор≥Їнтири дл¤ њњ життЇвого самовизначенн¤, то структура ф≥лософського знанн¤ визначаЇтьс¤ вид≥ленн¤м тих сфер реальност≥, спираючись на ¤к≥ людина (≥ ф≥лософ≥¤) може такого роду ор≥Їнтири вид≥лити, позначити та досл≥дити. ј такими сферами постають: ј) природа, св≥т, космос; Ѕ) сусп≥льство та сусп≥льна ≥стор≥¤; ¬) сама людина ≥з њњ особливост¤ми, зд≥бност¤ми, властивост¤ми; √) сфера духовних або ≥нтелектуальних процес≥в, чи просто - сфера св≥домост≥. ¬≥дпов≥дно до цих сфер формуютьс¤ ≥ основн≥ ф≥лософськ≥ дисципл≥ни або основн≥ розд≥ли ф≥лософ≥њ. –озгл¤немо њх докладн≥ше.
ј. Ќа основ≥ осмисленн¤ природи, св≥ту, виникають та формуютьс¤ онтолог≥¤, натурф≥лософ≥¤, космолог≥¤ (або космогон≥¤). ќнтолог≥¤ Ї ф≥лософською наукою про бутт¤, перш за все, бутт¤ ¤к таке, а не лише про окрем≥ види чи про¤ви бутт¤. “ут найпершими постають питанн¤ про те, чому взагал≥ можливе ≥снуванн¤, у ¤кий спос≥б можна розум≥ти бутт¤, ¤к людина пов'¤зана ≥з бутт¤м. Ќатурф≥лософ≥¤ або ф≥лософ≥¤ природи ("натура" - з лат. природа) постаЇ р≥зновидом онтолог≥њ, оск≥льки зосереджуЇ увагу переважно на тому, що таке природне бутт¤ та природа в ц≥лому, ¤к вибудовуЇтьс¤ ≥Їрарх≥¤ про¤в≥в природи, ≥снують чи не ≥снують ¤к≥сь всезагальн≥ законом≥рност≥ та ¤кост≥ природи. ѕроте мимовол≥ вона торкаЇтьс¤ ≥ питань людського бутт¤, ≥ бутт¤ сусп≥льства, оск≥льки останн≥ перебувають у орган≥чних зв'¤зках ≥з природою та поза останньою просто неможлив≥.  осмолог≥¤ може ≥снувати ¤к р≥зновид астроном≥њ, а може поставати ≥ ¤к ф≥лософськ≥ м≥ркуванн¤ про сутн≥сть та природу космосу; коли ж наголос тут падаЇ на виникненн¤, походженн¤ (чи породженн¤) космосу, то тод≥ ми маЇмо справу ≥з космогон≥Їю.
Ѕ. Ќа основ≥ вивченн¤ та осмисленн¤ сусп≥льства та сусп≥льноњ ≥стор≥њ виникають соц≥олог≥¤, соц≥альна ф≥лософ≥¤, ф≥лософ≥¤ ≥стор≥њ, культуролог≥¤, етноф≥лософ≥¤ (або ф≥лософ≥¤ етносу), есхатолог≥¤. —оц≥олог≥¤ ¤к окремий напр¤мок досл≥дженн¤ виникла у ’≤’ ст., хоча намаганн¤ осмислити ≥стор≥ю присутн≥ у ф≥лософ≥њ з давн≥х час≥в. ¬ своЇму реальному розвитку соц≥олог≥¤ б≥льше т¤ж≥ла до того, щоб бути наукою про факти соц≥ального житт¤, тому вона перетворилас¤ на емп≥ричну соц≥олог≥ю та соц≥олог≥ю окремих стор≥н сусп≥льства, наприклад, соц≥олог≥¤ с≥м'њ. ‘≥лософськ≥ ж осмисленн¤ природи сусп≥льного житт¤, зв'¤зк≥в сусп≥льства та природи, сусп≥льства та людськоњ ≥ндив≥дуальност≥ поступово набули визначенн¤ ¤к соц≥альна ф≥лософ≥¤, хоча ≥ по-сьогодн≥ вони можуть називатис¤ просто соц≥олог≥Їю. ‘≥лософ≥¤ ≥стор≥њ також ставить граничн≥ питанн¤ на адресу ≥стор≥њ людства: чому людство перебуваЇ в стан≥ ≥сторичного процесуванн¤, куди пр¤муЇ ≥стор≥¤, хто Ї њњ суб'Їктом, чи ≥снують закони людськоњ ≥стор≥њ?  ультуролог≥¤ виходить ≥з тези про те, що специф≥чних ¤костей та ознак ¤к людин≥, так ≥ сусп≥льному життю надаЇ культуротворенн¤, тому вивченн¤ культури постаЇ в≥дмичкою до њх розум≥нн¤. ≈схатолог≥¤ постаЇ р≥зновидом ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ, але побудована на переколнанн≥ у тому, що людська ≥стор≥¤ пр¤муЇ до свого к≥нц¤, врешт≥ - до загибел≥; зв≥дси виникають питанн¤ про засади ≥стор≥њ, њњ сенс, завданн¤ людини та ≥н. Ќарешт≥, етноф≥лософ≥¤ - це новий напр¤м сучасноњ ф≥лософ≥њ, покликаний окреслити значенн¤ та роль етнос≥в в ≥стор≥њ людства та ви¤вити ≥сторичний сенс того, що ≥стор≥¤ розвиваЇтьс¤ саме у вар≥ант≥ етн≥чноњ багатоман≥тност≥; тут також стоњть завданн¤ окресленн¤ того, ¤ку свою вих≥дну екзистенц≥альну ¤к≥сть привносить кожний етнос у ≥стор≥ю людства в ц≥лому.
¬. ‘≥лософське осмисленн¤ людини приводить до формуванн¤ таких ф≥лософських дисципл≥н, ¤к ф≥лософська антрополог≥¤ ( на в≥дм≥ну в≥д просто антрополог≥њ - науки, що в≥докремилась в≥д археолог≥њ ≥ що спр¤мована на вивченн¤ особливостей будови та про¤в≥в людини ¤к реального, матер≥ального об'Їкта), ≥нколи - антропософ≥¤; в наш час до дисципл≥н цього напр¤му ≥нколи зараховують структурну антрополог≥ю та соц≥об≥олог≥ю. ‘≥лософська антрополог≥¤ ставить соб≥ завданн¤м вивчати людину у вс≥х њњ можливих ви¤вленн¤х та характеристиках. “ут, зокрема, ставитьс¤ питанн¤ про визначенн¤ сутност≥ людини та про в≥дм≥нн≥сть останньоњ в≥д природи людини, про њњ спос≥б бутт¤ та ≥н. јнтропософ≥¤ претендуЇ на те, щоб не просто вивчати людину, а щоб збагнути сенс њњ по¤ви у св≥т≥, њњ всекосм≥чну функц≥ю та причини саме таких њњ ви¤влень. Ќа думку антропософ≥в, лише таке осмисленн¤ людини в≥дкриЇ нам шл¤х до розум≥нн¤ ≥ всього ≥ншого в св≥т≥. —труктурна антрополог≥¤ вважаЇ, що ≥снуЇ певний, ц≥лком конкретний та сталий наб≥р ≥нтелектуальних та реальних можливостей людини, ¤кий сл≥д виокремити ≥з ≥стор≥њ, культури, способ≥в людського житт¤; означений наб≥р в≥дкриваЇ можливост≥ дл¤ виправданого та над≥йного вивченн¤ ≥ розум≥нн¤ людини. ƒо дисципл≥н антрополог≥чного напр¤му сьогодн≥ ≥нколи додають соц≥об≥олог≥ю - науку про те, ¤к м≥н¤Їтьс¤ людина п≥д впливом соц≥альних фактор≥в та на прот¤з≥ ≥стор≥њ. ÷ю науку далеко не вс≥ зг≥дн≥ визнавати ¤к ф≥лософську, проте заперечувати факт впливу соц≥альних фактор≥в на людину, на њњ вих≥дн≥ властивост≥ було б невиправданим, а тому й не можна сьогодн≥ не враховувати м≥ркувань та результат≥в досл≥джень соц≥об≥олог≥њ у ф≥лософському вивченн≥ людини.
√. Ќарешт≥, на основ≥ вивченн¤ та осмисленн¤ св≥домост≥, духовного житт¤ людини виникаЇ ц≥лий комплекс ф≥лософських наук про духовн≥ ¤вища та процеси.  омплекс цих дисципл≥н Ї найб≥льшим у пор≥вн¤нн≥ ≥з попередн≥ми ф≥лософськими дисципл≥нами, ≥ це зумовлено тим, що ф≥лософ≥¤ постаЇ самоусв≥домленою, рефлексивною думкою, думкою, що сама утримуЇ себе у стан≥ актуальноњ д≥њ та у стан≥ безперервноњ тривалост≥; сюди вход¤ть лог≥ка, гносеолог≥¤ (чи еп≥стемолог≥¤), етика, естетика, ф≥лософ≥¤ рел≥г≥њ, ф≥лософ≥¤ права, ≥стор≥¤ ф≥лософ≥њ. Ћог≥ка - одна ≥з давн≥ших ф≥лософських дисципл≥н - досл≥джуЇ форми, закони та норми правильного мисленн¤; вона пос≥даЇ одне ≥з пров≥дних м≥сць у ф≥лософ≥њ, адже припущенн¤ лог≥чних помилок може зруйнувати ус≥ доведенн¤ та аргументац≥њ певноњ ф≥лософськоњ концепц≥њ. √носеолог≥¤ - це, у досл≥вному переклад≥, теор≥¤ п≥знанн¤; вона вивчаЇ питанн¤ про природу, чинники та результати людськоњ п≥знавальноњ д≥¤льност≥, умови продукуванн¤ та ознаки достов≥рних знань, про умови та можливост≥ њх практичного використанн¤. —ьогодн≥ ширше використовуЇтьс¤ терм≥н "еп≥стемолог≥¤" (теор≥¤ знанн¤); у б≥льшост≥ крањн так називають вченн¤ про наукове п≥знанн¤, проте цей терм≥н може позначати ≥ певний ≥сторичний р≥вень усв≥домленн¤ природи п≥знанн¤ (про це докладн≥ше мова буде йти у в≥дпов≥дному розд≥л≥). ≈тика також належить до найдавн≥ших ф≥лософських дисципл≥н: це Ї вченн¤ про норми та засади людських взаЇмин. ≈стетика досл≥джуЇ природу людського захопленн¤ красою д≥йсност≥, шукаЇ корен≥ та причини людського пот¤гу до прекрасного, гармон≥њ, сп≥вм≥рност≥ форм сущого. ‘≥лософ≥¤ рел≥г≥њ, ¤к св≥дчить назва, оп≥куЇтьс¤ питанн¤ми природи та сутност≥ рел≥г≥њ, досл≥джуЇ причини ≥сторичного походженн¤ рел≥г≥њ, њњ конфес≥йного багатоман≥тт¤ та ≥н. ‘≥лософ≥¤ права намагаЇтьс¤ з'¤сувати корен≥ правових норм, людську потребу у правотворенн≥. Ќарешт≥, ≥стор≥¤ ф≥лософ≥њ збираЇ ≥сторичн≥ дос¤гненн¤ ф≥лософ≥њ, вписуючи њх у сьогоденн¤. ƒо цього комплекту ф≥лософських дисципл≥н ≥нколи додають також "ноолог≥ю" ¤к вченн¤ про природу та сутн≥сть людськоњ розумн≥сть; коротко кажучи, ноолог≥¤ постаЇ ф≥лософським вченн¤м про св≥дом≥сть.
ѕерегл¤д основних ф≥лософських дисципл≥н, що складають структуру ф≥лософського знанн¤, засв≥дчуЇ нам: ф≥лософ≥¤ на сьогодн≥ Ї розвиненою та розгалуженою сферою знанн¤; щоб виконати завданн¤ людського св≥тоор≥Їнтуванн¤, вона повинна включати у св≥й зм≥ст ц≥лий комплекс наук про основн≥, найважлив≥ш≥ сфери людського житт¤.
—еред функц≥й ф≥лософ≥њ найперше значенн¤ мають так≥:
- св≥тогл¤дна: ф≥лософ≥¤ допомагаЇ людин≥ знайти й обірунтувати своњ життЇв≥ ор≥Їнтири, з'¤сувати зм≥ст ≥ значенн¤ життЇвих пр≥оритет≥в та ц≥нностей;
- п≥знавальна: завд¤ки досл≥дженню загальних проблем п≥знанн¤ ф≥лософ≥¤ озброюЇ людину ор≥Їнтирами в п≥знавальн≥й д≥¤льност≥, критер≥¤ми та ознаками правильного руху на шл¤ху до над≥йних, достов≥рних знань;
- лог≥чна: ф≥лософ≥¤ спри¤Ї формуванню культури людського мисленн¤, виробленню критичноњ неупередженоњ позиц≥њ у м≥ж≥ндив≥дуальних та соц≥ально-культурних д≥алогах;
- соц≥ально-адаптивна: ф≥лософ≥¤ допомагаЇ зор≥Їнтуватис¤ у складних, строкатих, розмањтих про¤вах сусп≥льного житт¤ ≥ виробити власну соц≥альну позиц≥ю;
- виховна: ф≥лософ≥¤ прищеплюЇ ≥нтерес ≥ смак до самовихованн¤, спри¤Ї посиленню пот¤гу людини до самовдосконаленн¤, творчого п≥дходу до житт¤, пошуку життЇвих сенс≥в.
”с≥ назван≥ функц≥њ мають ¤к ≥ндив≥дуально-особист≥сне, так ≥ сусп≥льне значенн¤. ƒо того ж вони врешт≥ ≥ ведуть людину до найважлив≥шого - до ознайомленн¤ ≥з тим, ¤к≥ саме життЇв≥ позиц≥њ вона може зайн¤ти та ¤к≥ насл≥дки њх та ¤к саме можуть вплинути на х≥д њњ житт¤. ‘≥лософськ≥ досл≥дженн¤ ¤к правило ≥ резюмуютьс¤ ви¤вленн¤м та окресленн¤м такого роду позиц≥й. ” ф≥лософ≥њ вони мають своњ назви та особливост≥ визначенн¤. «вичайно, що перш за все мова йде про позиц≥њ св≥тогл¤дн≥. “ут найчаст≥ше ф≥лософсько-св≥тогл¤дн≥ позиц≥њ визначаютьс¤ через розум≥нн¤ вих≥дних початк≥в бутт¤:
ћон≥зм (≥снуЇ один-Їдиний початок бутт¤)
ƒуал≥зм (≥снуЇ два окремих та незалежних одне в≥д одного початк≥в бутт¤, взаЇмод≥¤ м≥ж ¤кими ≥ визначаЇ увесь стан бутт¤; це можуть бути, наприклад, дух та матер≥¤, добро та зло)
ѕлюрал≥зм (≥снуЇ багато в≥дносно автономних початк≥в бутт¤)
ƒинам≥зм (початок бутт¤ Ї активний ≥ рухливий)
ƒинам≥зм орган≥чний (еволюц≥он≥зм)
ƒинам≥зм механ≥чний (атом≥зм, дењзм)
ƒогматизм, консерватизм (початок бутт¤ Ї незм≥нний)
≤деал≥зм (коренем бутт¤ Ї дух, ≥де¤)
ћатер≥ал≥зм (коренем бутт¤ Ї чуттЇва матер≥¤)

ќкреслюючи особливост≥ ф≥лософського осмисленн¤ бутт¤ та становища людини в св≥т≥ через ви¤вленн¤ найперших ф≥лософсько-св≥тогл¤дних позиц≥й, сл≥д звернути увагу на те, що в к≥нцевому п≥дсумку ф≥лософ≥¤ прагне з'¤суванн¤, про¤сненн¤, "виведенн¤ у неприхован≥сть" (ћ.’айдеггер) найважлив≥ших питань людського бутт¤. ÷¤ вимога про¤сненн¤ поширюЇтьс¤ не лише на рац≥онал≥стичну (ор≥Їнтовану на розум) ф≥лософ≥ю, а й на будь-¤ку взагал≥. Ќав≥ть тод≥, коли ф≥лософ≥¤ висловлюЇтьс¤ афористично або претендуЇ на авангардов≥сть, вона все одно окреслюЇ певн≥ сторони реальност≥ ≥з гранично можливою контрастн≥стю та виразн≥стю. ”насл≥док цього ф≥лософ≥¤ дос¤гаЇ таких детал≥зац≥й св≥тогл¤дноњ та методолог≥чноњ проблематики, ¤к≥ неможлив≥ дл¤ думки ≥ншого ≥нтелектуального та зм≥стовного спр¤муванн¤. ” цьому значною м≥рою пол¤гають ц≥нн≥сть та незам≥нн≥сть ф≥лософ≥њ.

¬исновки
ќтже, ф≥лософ≥¤ Ї насамперед концептуальним вираженн¤м св≥тогл¤дних проблем. як особлива сфера духовноњ культури, вона не зводитьс¤ до ≥нших под≥бних сфер та напр¤м≥в, а доповнюЇ ≥ розвиваЇ њх. ¬икористовуючи такий специф≥чний вид мисленн¤, ¤к св≥тогл¤дна рефлекс≥¤, ф≥лософ≥¤ шукаЇ в≥дпов≥д≥ на смислотворч≥ проблеми людського бутт¤. ‘≥лософське знанн¤ розкриваЇ реальний та духовний св≥т людини в њхньому взаЇмозв'¤зку та розвитку, маЇ в≥льний, критичний, проблемний ≥ творчий характер.
–езюме
1. ¬насл≥док найважлив≥ших особливостей становища людини в св≥т≥ - таких, ¤к њњ розумн≥сть, неспец≥ал≥зован≥сть, ун≥версальн≥сть, волод≥нн¤ свободою, усв≥домленн¤ неповторюваност≥ власного житт¤ - перед людиною надзвичайно гостро постають питанн¤ про њњ життЇве самовизначенн¤; ф≥лософ≥¤ ≥ Ї основною формою ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥, ¤ка покликана надати людин≥ св≥дом≥ засоби такого самовизначенн¤.
2. ќск≥льки потреба у життЇвому самовизначенн≥ характерна дл¤ вс≥х людей, проте не вс≥ люди Ї ф≥лософами, то найпершою формою людського життЇвого ор≥Їнтуванн¤ постаЇ св≥тогл¤д, що постаЇ сукупн≥стю у¤влень про м≥сце людини в св≥т≥; ф≥лософ≥¤ ж Ї теоретичною формою св≥тогл¤ду спр¤мованою на критичний анал≥з св≥тогл¤дних у¤влень з метою поглибленн¤ њх достов≥рност≥ ≥ над≥йност≥.
3. ≤сторично першою формою св≥тогл¤ду була м≥фолог≥¤, ¤ка характеризувала ту стад≥ю людського самоусв≥домленн¤, на ¤к≥й не ≥снувало ч≥ткоњ ¤к≥сноњ меж≥ м≥ж людиною та природою; така межа виникаЇ та рельЇфно окреслюЇтьс¤ тод≥, коли починаЇ потужно розвиватис¤ сфера соц≥ально-культурних процес≥в; цей розвиток приводить до по¤ви дискурсивного мисленн¤, на ¤кому ≥ базуютьс¤ ф≥лософськ≥ знанн¤.
4. ќск≥льки у ф≥лософ≥њ йдетьс¤ про засади людського бутт¤, вонга постаЇ в≥дкритлою системою знань; у пор≥вн¤нн≥ ≥з наукою, мистецтвом та рел≥г≥Їю розкриваютьс¤ так≥ характерн≥ риси ф≥лософського мисленн¤, ¤к виведенн¤ своњх м≥ркувань на гранично широкий р≥вень узагальненн¤, аргументован≥сть та внутр≥шн¤ Їдн≥сть, саморефлексивн≥сть, ≥ндив≥дуал≥зован≥сть готовн≥сть постати формою св≥домого вир≥шенн¤ людиною своЇњ життЇвоњ дол≥.
5. ќск≥льки найпершими сферами, ≥з ¤ких ф≥лософ≥¤ бере життЇв≥ людськ≥ ор≥Їнтири, постають природа, сусп≥льна ≥стор≥¤, людина та св≥дом≥сть, то вони ж стають основою дл¤ вид≥ленн¤ структури та функц≥й ф≥лософ≥њ.

ѕитанн¤ дл¤ обговоренн¤ на сем≥нарському зан¤тт≥.
1. ќсобливост≥ становища людини у св≥т≥ та необх≥дн≥сть њњ самовизначенн¤.
2. ѕон¤тт¤ та типолог≥¤ св≥тогл¤ду. —в≥тогл¤д ≥ ф≥лософ≥¤.
3. ќсобливост≥ ≥сторичного формуванн¤ ф≥лософ≥њ та характерн≥ риси ф≥лософського мисленн¤.
4. —труктура ≥ функц≥њ ф≥лософського знанн¤.

“еми дл¤ реферат≥в, допов≥дей ≥ контрольних роб≥т.
1. —в≥тогл¤д ≥ ф≥лософ≥¤ ¤к форми людського самовизначенн¤ в св≥т≥.
2. —в≥тогл¤д ≥ ф≥лософ≥¤: пор≥вн¤льний анал≥з.
3. —труктура ≥ типолог≥¤ св≥тогл¤ду. –оль св≥тогл¤ду в житт≥ людини.
4. ќсобливост≥ ≥сторичного зародженн¤ ф≥лософ≥њ. ‘≥лософ≥¤ ≥ м≥фолог≥¤.
5. ‘≥лософ≥¤, рел≥г≥¤ та мистецтво ¤к форми людського освоЇнн¤ св≥ту.
6. –оль ф≥лософ≥њ в ≥ндив≥дуальному розвитку людини.
7. —оц≥альна функц≥¤ ф≥лософ≥њ.
«авданн¤ дл¤ самост≥йного опрацюванн¤ ≥ закр≥пленн¤ матер≥алу з теми.
«авданн¤ 1. –озкрийте зм≥ст пон¤тт¤ св≥тогл¤ду ≥ окресл≥ть значенн¤ св≥тогл¤ду в св≥домому регулюванн≥ людиною свого житт¤.
«авданн¤ 2. Ќазв≥ть ≥ охарактеризуйте основн≥ складов≥ св≥тогл¤ду ¤к ≥нтелектуальноњ форми людського самоусв≥домленн¤.
«авданн¤ 3. ќхарактеризуйте найважлив≥ш≥ особливост≥ м≥фолог≥чного, рел≥г≥йного та буденного св≥тогл¤д≥в, њх в≥дм≥нност≥ в≥д ф≥лософського св≥тогл¤ду.
«авданн¤ 4. ќкресл≥ть та розкрийте зм≥ст основних особливостей ф≥лософського мисленн¤.
«авданн¤ 5. ќхарактеризуйте основн≥ елементи структури ф≥лософського знанн¤ (основн≥ ф≥лософськ≥ дисципл≥ни) та по¤сн≥ть, на ¤к≥й основ≥ њх вид≥л¤ють.
«авданн¤ 6. –озкрийте зм≥ст основних функц≥й ф≥лософ≥њ.
«авданн¤ 7. —пробуйте визначити предмет ф≥лософ≥њ та обгрунтувати своЇ його розум≥нн¤.
«авданн¤ 8. –озкрийте основн≥ аспекти сп≥вв≥дношенн¤ ф≥лософ≥њ та св≥тогл¤ду.
ƒодаткова л≥тература з теми.
‘≥лософ≥¤:  урс лекц≥й. -  ., 1994.
 ульчицький ќ. ќснови ф≥лософ≥њ ≥ ф≥лософ≥чних наук. - ћюнхен-Ћьв≥в, 1995.
ћамардашвили ћ.  .  ак ¤ понимаю философию.- ћ., 1990.
ќртега-и-√асет X. „то такое философи¤? - ћ., 1991.
‘илософи¤. ”чебник /ѕод ред. ¬.ƒ.√убина.- ћ.: –усское слово, 1997.
‘≥лософський словник. -  ., 1986.
‘илософский энциклопедический словарь.- ћ., 1983.

–ќ«ƒ≤Ћ 2.
‘≤Ћќ—ќ‘≤я —“ј–ќƒј¬Ќ№ќ√ќ —’ќƒ”
XX стол≥тт¤ особливо гостро поставило питанн¤ про буттЇв≥ засади людини, що спричинило п≥двищенн¤ ≥нтересу до р≥зних форм людського самови¤вленн¤ та самоусв≥домленн¤. ƒе¤к≥ особливост≥ сх≥дного ф≥лософствуванн¤ (дом≥нуванн¤ ц≥лого над частковим, афористичн≥сть думки та ≥н.) змушують звертатис¤ до нього в пошуку в≥дпов≥дей на набол≥л≥ проблеми сьогоденн¤. јдже сх≥дна ф≥лософська думка перебуваЇ ближче до вих≥дних джерел ф≥лософ≥њ, до безпосереднього зображенн¤ м≥сц¤ людини у св≥т≥, н≥ж зах≥дна. ќсобливо ц≥нними в цьому аспект≥ постають ориг≥нальн≥ набутки ф≥лософськоњ думки —тародавньоњ ≤нд≥њ та —тародавнього  итаю.

ѕ≥сл¤ вивченн¤ матер≥алу розд≥лу 2 ¬и повинн≥:
знати:
- особливост≥ та характерн≥ риси зах≥дного та сх≥дного типу цив≥л≥зац≥й;
- найперш≥ джерела ф≥лософськоњ думки —тародавньоњ ≤нд≥њ та —тародавнього  итаю;
- найперш≥ проблеми, ¤к≥ ставила та вир≥шувала давньосх≥дна ф≥лософська думка;
вм≥ти:
- пор≥внювати м≥ж собою пров≥дн≥ ≥дењ ф≥лософських шк≥л —тародавнього —ходу;
- вид≥л¤ти у ф≥лософських текстах саме те, що Ї характерним дл¤ сх≥дного типу мисленн¤;
- оц≥нювати св≥тогл¤дну ц≥нн≥сть ≥дей давньосх≥дноњ ф≥лософ≥њ.
розум≥ти:
o умови й особливост≥ зародженн¤ ≥ можлив≥ форми вираженн¤ св≥тогл¤дноњ проблематики;
o особливост≥ сх≥дного та зах≥дного ф≥лософствуванн¤ ≥ њх певну взаЇмодоповнюван≥сть;
o багатовим≥рн≥сть ¤к людського св≥тосприйн¤тт¤, та ≥ теоретичного осмисленн¤ св≥ту..
ѕлан (лог≥ка) викладу матер≥алу:
2.1. ѕроблема "—х≥д-«ах≥д" в сучасн≥й ф≥лософ≥њ та культуролог≥њ. ќсобливост≥ сх≥дного та зах≥дного тип≥в ф≥лософствуванн¤.
2.2.  анон≥чн≥ джерела, пров≥дн≥ ≥дењ та напр¤ми ф≥лософськоњ думки —тародавньоњ ≤нд≥њ.
2.3.  анон≥чн≥ джерела, пров≥дн≥ ≥дењ та напр¤ми ф≥лософськоњ думки —тародавнього  итаю.
 лючов≥ терм≥ни ≥ пон¤тт¤.

“–јƒ»÷≤ќЌјЋ≤—“—№ »… “ј ѕ–ќ•–≈—»—“—№ »… “»ѕ ÷»¬≤Ћ≤«ј÷≤ѓ - характеристики цив≥л≥зац≥й за њх фундаментальними ц≥нн≥сними установками, запропонован≥ –ене √еноном: традиц≥онал≥стська цив≥л≥зац≥¤ ц≥нуЇ традиц≥ю ≥ обернена скор≥ше до минулого, прогресистська цив≥л≥зац≥¤ ц≥нуЇ новац≥њ ≥ б≥льше ор≥Їнтована на майбутнЇ. “радиц≥онал≥стськ≥ ор≥Їнтац≥њ характерн≥ дл¤ сх≥дних цив≥л≥зац≥й, проіресистськ≥ - дл¤ зах≥дних.

ƒ”’ќ¬Ќ»…  ќЌќЌ ∆»““я - або канон≥чне джерело - у межах де¤ких, переважно - традиц≥онал≥стських цив≥л≥зац≥й - зб≥рка найдавн≥ших, осв¤чених авторитетом, часом ≥ традиц≥Їю переказ≥в, настанов на житт¤, м≥ф≥в, розпов≥дей про бог≥в або божественн≥ об'¤вленн¤, що виконуЇ роль нормативу - регул¤тора життЇд≥¤льност≥ людей в ус≥х сферах сусп≥льного житт¤ ("¬еди" - у —тародавн≥й ≤нд≥њ, "ѕ'¤тикнижж¤" - у —тародавньому  итањ, " оран" - у мусульманських крањнах).

—јћ—ј–ј - заф≥ксован≥ в текстах "¬ед" давньо≥нд≥йськ≥ у¤вленн¤ про переселенн¤ душ≥ з т≥ла в ≥нше при його смерт≥; душа на в≥дм≥ну в≥д т≥ла вважаЇтьс¤ безсмертною. ѕодальше дл¤ душ≥ вт≥ленн¤ може п≥дносити або знижувати статус попереднього житт¤ залежно в≥д добрих або поганих вчинк≥в людини. ¬же в давн≥ часи сансара була усв≥домлена скор≥ше в негативних оц≥нках, н≥ж позитивних: неск≥нченне блуканн¤ душ≥ поставало ¤к лише накопиченн¤ страждань. “ому всередин≥ ≤ тис¤чол≥тт¤ до н.е. у —тародавн≥й ≤нд≥њ виникли духовн≥ теч≥њ (або рухи), що шукали шл¤х≥в подоланн¤ сансари.

 ј–ћј - в у¤вленн¤х про сансару - закон ун≥версального причинного зв'¤зку, зг≥дно з ¤ким все, що зд≥йснюЇ душа п≥д час њњ актуального ≥снуванн¤ у певному т≥л≥, становить њњ життЇвий контекст: н≥чого не губитьс¤, н≥чого не зникаЇ, тому все погане ≥ все добре впливаЇ на долю душ≥ в њњ подальших вт≥ленн¤х.

ћќ Ўј - стан в≥чного щаст¤ ≥ блаженства, ¤кого можуть дос¤гнути т≥ душ≥, ¤к≥ у своњх життЇвих вт≥ленн¤х запоб≥гли зла, чинили лише благод≥¤нн¤.

Ѕ–ј’ћјЌ - у давньо≥нд≥йських у¤вленн¤х про св≥т Їдиний духовно-≥нтелектуальний початок св≥ту.

ј“ћјЌ - ≥ндив≥дуальн≥, конкретн≥ ви¤вленн¤ брахмана.
ƒјќ - вих≥дне пон¤тт¤ ф≥лософ≥њ даосизму ≥ дуже важливе дл¤ духовноњ культури  итаю. ≤Їрогл≥ф, що позначаЇ "дао", поЇднуЇ знак людини ≥ знак шл¤ху, але це розум≥нн¤ людського шл¤ху набуваЇ у даосизм≥ всеохоплюючого смислу: весь  осмос постаЇ упор¤дкованим саме таким чином, що в≥н припускаЇ бутт¤ людини та певний тип њњ повед≥нки. ќтже, "дао" - закон бутт¤, початок  осмосу, життЇва дол¤ людини ≥ те, що повинно бути основою правильного людського мисленн¤.
Ќ≈Ѕќ ≤ «≈ћЋя - у давньокитайських у¤вленн¤х про св≥т - ун≥версальн≥ сутност≥, що виконують оц≥нн≥ та ор≥Їнтовн≥ функц≥њ: небо - це сфера чистих, ≥деальних, правильних, в≥чних рух≥в та ¤вищ, земл¤ - сфера зм≥шаних, часткових, к≥нцевих, неправильних рух≥в та ¤вищ. ∆итт¤ людини в≥дбуваЇтьс¤ у пром≥жку м≥ж Ќебом тп «емлею, тому людина розгл¤даЇтьс¤ причетною ¤к до ≥деального, так ≥ до хаотичного. —амоназва —тародавнього  итаю - "ѕ≥днебесна крањна".

2.1. ѕроблема "—х≥д-«ах≥д" в сучасн≥й ф≥лософ≥њ та культуролог≥њ. ќсобливост≥ сх≥дного та зах≥дного тип≥в ф≥лософствуванн¤
ѕроблема "—х≥д-«ах≥д", на думку багатьох досл≥дник≥в культури, Ї одн≥Їю з наскр≥зних дл¤ людства. ”же давньогрецьк≥ ≥сторики заф≥ксували њњ у своњх творах, привертаючи увагу до суттЇвих в≥дм≥нностей м≥ж —ходом ≥ «аходом у способах житт¤, характер≥ пол≥тичного правл≥нн¤ ≥, головне, у способ≥ св≥тоосмисленн¤. ”продовж тис¤чол≥ть людськоњ ≥стор≥њ —х≥д ≥ «ах≥д досить конфл≥ктно протисто¤ли один одному, ≥ напруженн¤ цього протисто¤нн¤ значною м≥рою визначало розвиток культури та пол≥тичних процес≥в сусп≥льства. ¬одночас њх взаЇмод≥¤ ≥ взаЇмовпливи н≥коли надовго не переривалис¤. ¬решт≥-решт суть проблеми "—х≥д-«ах≥д" пол¤гаЇ у тому, що людство, будучи Їдиним анатом≥чно та ф≥з≥олог≥чно, постаЇ разюче в≥дм≥нним ≥ несхожим у своњх сх≥дних ≥ зах≥дних соц≥окультурних про¤вах. ≤ ц¤ несхож≥сть змушуЇ, з одного боку, розширювати ≥ збагачувати наш≥ у¤вленн¤ про людину та њњ можливост≥, а з ≥ншого - намагатис¤ зрозум≥ти њњ причини, шукати шл¤х≥в людського взаЇмоприйн¤тного сп≥лкуванн¤. ƒл¤ ф≥лософ≥њ проблема "—х≥д-«ах≥д" постаЇ перш за все ¤к проблема пошуку глибинних засад та механ≥зм≥в д≥¤льност≥ людського ≥нтелекту, адже з точки зору ф≥зики ми, вс≥ люди, живемо у Їдиному космос≥, проте, ви¤вл¤Їтьс¤, що сприйматис¤, розум≥тис¤ та осмислюватис¤ в≥н може неоднозначно. ўо впливаЇ на виникненн¤ та про¤ви такоњ неоднозначност≥? „и значить це, що сама реальн≥сть св≥ту Ї багатовим≥рною? „и, може, це Ї св≥дченн¤м лише того, що людське мисленн¤ маЇ певну свободу власних д≥й ≥ що воно не п≥дпор¤дковане пр¤мо ≥ однозначно впливам зовн≥шнього св≥ту? Ќарешт≥, ¤к можна скористатис¤ в≥дм≥нност¤ми м≥ж зах≥дною та сх≥дною ф≥лософ≥Їю задл¤ того, щоб зробити людську думку б≥льш гнучкою, активною та результативною? - ”с≥ ц≥ питанн¤ ≥ постають перед ф≥лософ≥Їю, коли вона звертаЇтьс¤ до пор≥вн¤нн¤ зах≥дного та сх≥дного тип≥в ф≥лософствуванн¤.
ќсновн≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж сх≥дними та зах≥дними типами цив≥л≥зац≥й можна показати в такому њх пор≥вн¤нн≥:
«ах≥дн≥ цив≥л≥зац≥њ:
- ¬≥дносна автономн≥сть р≥зних сфер сусп≥льного житт¤ (пол≥тики, економ≥ки та ≥н.).
- ¬≥ддан≥сть новац≥¤м, ц≥нуванн¤ нового, ор≥Їнтац≥¤ на майбутнЇ (прогресизм).
- јктив≥зм, прагненн¤ зм≥нювати д≥йсн≥сть
- ƒом≥нуванн¤ ≥ндив≥дуального над загальним.
- –ац≥ональне, анал≥тичне, лог≥чно посл≥довне мисленн¤.
—х≥дн≥ цив≥л≥зац≥њ:
- Ќа¤вн≥сть Їдиного духовного канону житт¤, ¤кому п≥дпор¤дкован≥ вс≥ основн≥ сфери житт¤.
- ¬≥ддан≥сть традиц≥¤м, ц≥нуванн¤ старого, осв¤ченого в≥ками, ор≥Їнтац≥¤ на минуле (традиц≥онал≥зм).
- —амозаглибленн¤, прагненн¤ в≥ддатись природному ходу речей.
- ƒом≥нуванн¤ ц≥лого (загального) над ≥ндив≥дуальним.
- ќбразний, притчовий, афористичний стиль мисленн¤.
Ќаведене пор≥вн¤нн¤ засв≥дчуЇ ≥снуванн¤ досить контрастних в≥дм≥нностей у самому фундамент≥ того способу житт¤, ¤кий сформувавс¤ та розвинувс¤ у вигл¤д≥ р≥зних тип≥в цив≥л≥зац≥њ. «азначен≥ в≥дм≥нност≥ привод¤ть врешт≥ до дещо ≥ншоњ, а ≥нколи - принципово ≥ншоњ людськоњ повед≥нки. ”с≥ зазначен≥ характеристики можна в≥днести ≥ до особливостей зах≥дноњ ≥ сх≥дноњ ф≥лософ≥й. “ак, сх≥дна ф≥лософ≥¤ ор≥ЇнтуЇтьс¤ на вих≥дн≥ канон≥чн≥ джерела, що регламентують функц≥онуванн¤ ус≥х сфер сусп≥льного житт¤ ( оран, ¬еди,  итайське п'¤тикнижж¤), ц≥нуЇ найб≥льше те, що осв¤чене в≥ками, намагаЇтьс¤ п≥дпор¤дкувати ≥ндив≥дуальне ц≥лому або нав≥ть розчинити ≥ндив≥дуальне у св≥товому ц≥лому. ѕри тому стиль сх≥дноњ ф≥лософ≥њ ближчий до художньо-образного, н≥ж до наукового, а сама ф≥лософ≥¤ максимально наближена до морального повчанн¤ та нав≥ть техн≥ки людського удосконаленн¤ у певному способ≥ житт¤. «ах≥дна ф≥лософ≥¤, навпаки, т¤ж≥Ї до рац≥онально-лог≥чних та анал≥тичних досл≥джень, теоретичних систематизац≥й, маЇ абстрактно-пон¤т≥йний характер ≥ виходить ≥з певноњ автономност≥ основних сфер ¤к ≥ндив≥дуального, так ≥ сусп≥льного житт¤. ” зв'¤зку ≥з цим зах≥дна ф≥лософ≥¤ маЇ переважно ≥ндив≥дуальне спр¤муванн¤ ≥ постаЇ саме ≥ндив≥дуально-особист≥сним засобом життЇвого самоутвердженн¤.
≤сторично ф≥лософ≥¤ розвивалас¤ у контекст≥ саме цього протисто¤нн¤ цив≥л≥зац≥й: в≥домо, наприклад, що де¤к≥ ф≥лософи —тародавньоњ √рец≥њ мали контакти ≥з сх≥дними мудрец¤ми; не виключено, що й вони чинили на них певний вплив. ¬≥домо також ≥ те, що в ≥нтелектуальному об≥гу античного св≥ту функц≥онували де¤к≥ образи та м≥фологеми —тародавнього —ходу. “ому сп≥вставленн¤ вих≥дних ≥дей сх≥дноњ та зах≥дноњ ф≥лософ≥њ допомагаЇ нам глибше зрозум≥ти джерела ф≥лософського мисленн¤ та його фундаментальн≥ особливост≥. ≤з розгл¤нутих в≥дм≥нностей стаЇ зрозум≥ло, чому саме зах≥дна ф≥лософ≥¤ спри¤ла виникненню сучасноњ науки, а сх≥дна ф≥лософ≥¤ сформувала привабливий образ "гуру" - духовного вчител¤, наставника житт¤; чому зах≥дна ф≥лософ≥¤ ц≥нувала оптим≥стичний актив≥зм, а сх≥дна була б≥льше прос¤кнута в≥дстороненим життЇвим спогл¤данн¤м, сповненим зачаруванн¤м гранд≥озн≥стю св≥тобудови ¤к у простор≥, так ≥ в час≥. ѕри осмисленн≥ даного питанн¤ сл≥д враховувати дискус≥йний характер даноњ проблеми; ≥снуЇ досить велика к≥льк≥сть культуролог≥в та ф≥лософ≥в, ¤к≥ вважають, що зазначен≥ в≥дм≥нност≥ Ї переб≥льшеними, що на «аход≥ ≥нколи люди в≥др≥зн¤ютьс¤ м≥ж собою б≥льше, н≥ж у пор≥вн¤нн≥ ≥з представниками —ходу. ѕроте дана проблема не вигадана, њњ про¤ви ми бачимо й сьогодн≥ на приклад≥ певних пол≥тичних под≥й. јле сл≥д враховувати, що вказати в наш час крањни ≥з "чисто" сх≥дним або зах≥дним цив≥л≥зац≥йним типом практично неможливо, але Ї сенс вид≥л¤ти в њх житт≥ пан≥вн≥ риси або тенденц≥њ.  р≥м того, протисто¤нн¤ "—х≥д-«ах≥д" не вичерпуЇ ус≥Їњ строкатоњ картини житт¤ сучасного людства, але воно Ї найвпливов≥шим ≥ контрастним. ѕевною м≥рою ≥з цим протисто¤нн¤м пов'¤зана й ≥стор≥¤ ”крањни: чим дал≥ ми йдемо в минуле, тим т≥сн≥шими ви¤вл¤ютьс¤ њњ зв'зки з≥ сх≥дною культурою (контакти з хозарами, половц¤ми, кримськими татарами, “уреччиною та ≥н.), але вже в епоху Ќового часу ≥ дал≥ ”крањна все б≥льше наближалась до зах≥дноЇвропейськоњ культури. ќтже, розум≥нн¤ проблеми "—х≥д-«ах≥д" даЇ нам змогу уважн≥ше придивитись до певних аспект≥в украњнськоњ культури ≥ ф≥лософ≥њ.
Ќаприк≥нц≥ XVIII - на початку XIX ст. ™вропа в≥дкрила дл¤ себе своЇр≥дний, у чомусь екзотичний ≥ багато в чому незрозум≥лий св≥т давньосх≥дноњ ф≥лософ≥њ. « того часу ≥нтерес до нењ не згасаЇ. ” чому секрет ц≥Їњ привабливост≥ давньосх≥дноњ ф≥лософ≥њ? який особливий ф≥лософський акцент вносить вона у ф≥лософ≥ю узагал≥?
Ќасамперед не може не викликати симпат≥й властивий сх≥дн≥й думц≥ момент незац≥кавленого духовного самозаглибленн¤, ¤когось невтомного прагненн¤ шукати найц≥нн≥шого у глибинах людського духу, шукати заради самого пошуку. ÷¤ "зац≥кавлена в≥дсторонен≥сть" - в≥чна таЇмниц¤ сх≥дноњ ф≥лософ≥њ.
ѕо-друге, парадоксальним вигл¤даЇ прагненн¤ сх≥дноњ мудрост≥ дос¤гти стану повного розчиненн¤ ≥ндив≥дуального в загальному, прагненн¤ зануритис¤ у ¤кусь перв≥сну порожнечу, перв≥сну св≥тову тишу. √ерман √ессе, н≥мецький письменник ≥ знавець сх≥дноњ думки, окреслював зазначений момент так: " оли власне "я" буде ц≥лком подолане й умре, коли змовкнуть у серц≥ вс≥ порухи й пристраст≥, тод≥ маЇ прокинутись запов≥дне в людському Їств≥, найпотаЇмн≥ше, що вже перестало бути власним "я", - прокинетьс¤ велика тањна". ‘ранцузький ф≥лософ ≥ мислитель XX ст. ∆орж Ѕатай в≥дзначав, що це зосередженн¤ на порожнеч≥ приводить до ефекту надзвичайноњ чутливост≥ до найдр≥бн≥ших про¤в≥в реальност≥: "«авд¤ки в≥д≥рваност≥ в≥д усього, що заторкуЇ в≥дчутт¤, чуттЇв≥сть ц¤ стаЇ наст≥льки внутр≥шньою, що вс≥л¤к≥ рухи ззовн≥ - пад≥нн¤ шпильки або тр≥ск - супроводжуютьс¤ найсильн≥шим ≥ далекос¤жним в≥длунн¤м...". ÷¤ велика св≥това тиша або безмежна н≥ч н≥рвани виконують роль п≥днесенн¤ кожноњ життЇвоњ др≥бниц≥ до р≥вн¤ всесв≥тньоњ под≥њ.
Ќарешт≥, не може не вражати побудова сх≥дноњ думки, ¤ка н≥бито розчин¤Ї слова, залишаючи нас у полон≥ чистих сенс≥в. Ќаприклад: "ќдного разу „жуану „жоу наснилос¤, що в≥н - метелик, метелик, що весело пурхаЇ. ¬≥н насолоджувавс¤ в≥д усього серц¤ ≥ не усв≥домлював, що в≥н „жоу. –аптом прокинувс¤, здивувавс¤, що в≥н - „жоу, ≥ не м≥г зрозум≥ти: чи снилос¤ „жоу, що в≥н - метелик, чи метеликов≥, що в≥н - „жоу. ÷е й зветьс¤ перетворенн¤м речей...".
ќтже, можна стверджувати, що особливост≥ давньосх≥дноњ ф≥лософ≥њ дають можлив≥сть зах≥дн≥й ф≥лософськ≥й думц≥ краще усв≥домити себе ≥ в≥дкрити дещо зовс≥м неочевидне ¤к у людин≥, так ≥ в людському мисленн≥. Ѕезперечно, оц≥нюючи значенн¤ ф≥лософ≥њ —тародавньоњ ≤нд≥њ та —тародавнього  итаю, не сл≥д впадати у крайнощ≥ ≥ п≥дкреслювати лише позитивн≥ моменти. “радиц≥онал≥зм, консерватизм, ¤кий був притаманний мислител¤м —тародавнього  итаю та ≤нд≥њ, суттЇво вплинув на подальший розвиток ф≥лософськоњ думки. —каж≥мо, необх≥дн≥сть "культурноњ революц≥њ" у  итањ 70-х рр. ’’ ст. обірунтовувалась посиланн¤ми на авторитет стародавньоњ ф≥лософ≥њ. “ому не сл≥д забувати, що давньо≥нд≥йська та давньокитайська ф≥лософ≥њ були продуктом своЇњ епохи ≥ мали в≥дпов≥дн≥ особливост≥ свого розвитку.

2.2. ƒжерела, пров≥дн≥ ≥дењ та напр¤ми ф≥лософськоњ думки —тародавньоњ ≤нд≥њ.
«ародки ф≥лософського мисленн¤ ≤нд≥њ ≥  итаю с¤гають у глибоку давнину (середина ≤ тис. до н. е.). ѕроте, варто звернути увагу на такий факт: давньосх≥дна та давньогрецька ф≥лософ≥¤ виникають практично одночасно, але ≥снуЇ давн¤ традиц≥¤ починати ≥стор≥ю ф≥лософ≥њ саме з≥ —ходу. „им це можна по¤снити? ѕо-перше, тим, що сх≥дна ф≥лософ≥¤ була значно т≥сн≥ше переплетена ≥з ≥ншими сферами житт¤ та духовноњ д≥¤льност≥ сусп≥льства - ≥з м≥фолог≥Їю, рел≥г≥Їю, маг≥Їю, певними традиц≥¤ми та обр¤дами; звертаючись до перших крок≥в давньосх≥дноњ ф≥лософськоњ думки ми знаходимо њњ у процес≥ формуванн¤, що дозвол¤Ї краще зрозум≥ти природу ф≥лософськоњ рефлекс≥њ. ѕо-друге, ф≥лософська думка —тародавнього —ходу спиралась, ¤к вже вказувалос¤, на де¤к≥ попередн≥ традиц≥йн≥ тексти та канон≥чн≥ духовн≥ джерела, ≥ в цьому сенс≥ вона с¤гала своњми кор≥нн¤ми значно дал≥, н≥ж антична. “обто, тут ми маЇмо можлив≥сть "зазирнути" у досить в≥ддален≥ глибини людськоњ ментальност≥, побачити ¤к≥сь первинн≥ зародки людськоњ рац≥ональност≥.
¬≥домо, що найдавн≥шими цив≥л≥зац≥¤ми, в≥домими сьогодн≥ науц≥, були Ўумер та —тародавн≥й ™гипет; знайомство њх духовною спадщиною дозвол¤Ї стверджувати, що саме тут вже були присутн≥ де¤к≥ найперш≥ ф≥лософеми, тобто зародки майбутн≥х ф≥лософських ≥дей та концепц≥й. «окрема, в Ўумер≥ вже ≥снувала перша в≥дома нам ун≥версальна класиф≥кац≥¤ св≥тових стих≥й (небо, гроза, вода, земл¤), у в≥дпов≥дн≥сть ¤ким були поставлен≥ боги, властивост≥ людини та характеристики держави. ќкр≥м того, знаменитий епос про шумерського цар¤ √≥льгамеша чи не вперше з надзвичайною гостротою та емоц≥йн≥стю змальовуЇ почутт¤ людини, ¤ка раптом прос¤кнулас¤ думкою про неминуч≥сть смерт≥. ¬ —тародавньому ™гипт≥ важливу роль в≥д≥гравав м≥ф про ќсир≥са - бога, що вмирав та воскресав, а також ≥снували у¤вленн¤ про неодном≥рн≥сть людського Їства. ѕроте, ¤к вже було сказано, це були лише перш≥ паростки ф≥лософськоњ думки. «начно дал≥ вона п≥шла в —тародавн≥й ≤нд≥њ та —тародавньому  итањ.
 анон≥чним духовним джерелом —тародавньоњ ≤нд≥њ Ї "¬еди" (≥з њх назвою спор≥днено наше слово "в≥дати", "знати"), записан≥ на листках пальми приблизно за 1,5 тис. рок≥в до н. е. ƒо "¬ед" вход¤ть м≥фи, розпов≥д≥ про предк≥в, бог≥в, г≥мни, заклинанн¤ ≥ т. ≥н. —юди вход¤ть також ≥ певн≥ тлумаченн¤ давн≥х св≥тогл¤дних у¤влень. « ф≥лософського погл¤ду найц≥кав≥шими Ї тексти п≥д назвою "”пан≥шади" (в≥д слова "сид≥ти поруч"; маЇтьс¤ на уваз≥ - поруч з учителем, тобто це тексти-по¤сненн¤ таЇмних знань, що м≥ст¤тьс¤ в основних текстах "¬ед" - самх≥тах). ” текст≥ "”пан≥шад" заф≥ксовано:
* найдавн≥ш≥ верс≥њ виникненн¤ св≥ту, серед ¤ких важливе значенн¤ мали: а) виникненн¤ св≥ту ≥з ¤йц¤ (≥де¤ про самозародженн¤ всього, осмисленого у ¤кост≥ живого); б) виникненн¤ св≥ту внасл≥док глибокого самозосередженн¤ (тапасу) первинного духу; в) виникненн¤ св≥ту внасл≥док жертвопринесенн¤ (≥де¤, зг≥дно ¤коњ народженн¤ та смерть нев≥д'Їмн≥ одне в≥д одного);
* трактуванн¤ першооснови бутт¤ ¤к ун≥версального абстрактного принципу (Ѕрахман), ¤кий ототожнюЇтьс¤ з ≥ндив≥дуальною духовною сутн≥стю людини, з њњ душею (атман);
o певне баченн¤ життЇвоњ дол≥ людини: концепц≥¤ безмежного кола перевт≥лень душ≥ (сансара ≥ закон карми);
o позитивна оц≥нка рол≥ п≥знанн¤ ¤к самозосередженн¤ на первинних сутност¤х св≥ту (необх≥дн≥сть усв≥домленн¤ Їдност≥ Ѕрахмана ≥ атмана ¤к умови "зв≥льненн¤" в≥д безмежного кола перевт≥лень);
o думка про можливост≥ та умови зд≥йсненн¤ людськоњ свободи, ¤ка здатна подолати косм≥чний закон карми;
* м≥ркуванн¤ про сп≥вв≥дношенн¤ д≥њ, активност≥ людини ≥ свободи.
“аким чином, вже у найдавн≥ших духовних джерелах —тародавньоњ ≤нд≥њ йдетьс¤ про фундаментальн≥ моральн≥ ≥дењ, про певне осмисленн¤ становища людини у св≥т≥, про р≥зн≥ шл¤хи зв≥льненн¤ в≥д карм≥чних закон≥в дол≥, найкращим з ¤ких Ї шл¤х д≥йового самовдосконаленн¤. ¬ ц≥лому тут роздуми про людину превалюють над роздумами про зовн≥шн≥й св≥т, а людське "я" стаЇ ключем до по¤сненн¤ природи. ¬иникненню ф≥лософських шк≥л —тародавньоњ ≤нд≥њ передували впливов≥ духовн≥ рухи, ¤к≥ м≥стили певн≥ ф≥лософсько-св≥тогл¤дн≥ ≥дењ ≥ були спр¤мован≥ на одне: на зв≥льненн¤ людини в≥д неск≥нченних перевт≥лень-блукань душ≥ ≥ дос¤гненн¤ нею стану "мокш≥" - повного блаженства. ƒо таких рух≥в належали джайн≥зм, йога та буддизм.
ƒжайн≥зм (в≥д слова "дж≥на" - переможець) закликав людину п≥дпор¤дкувати своЇ житт¤ суворим аскетичним регламентац≥¤м. якщо людина здатна це витримати та ще й не запод≥¤ти шкоди жодн≥й ≥стот≥, вона ставала переможцем карми.

…ога також ставила перед людиною под≥бну мету, але шл¤хом њњ дос¤гненн¤ вважала впор¤дкуванн¤ (це один ≥з переклад≥в слова "йога"), гармон≥зац≥ю ф≥зичного, псих≥чного та духовного стан≥в людини. ¬≥домо, що в ц≥й справ≥ йоги дос¤гали ≥ дос¤гають вражаючих результат≥в. «начним дос¤гненн¤м йоги (ѕатанджал≥) була спроба досл≥дити людину ¤к систему ("м≥крокосмос"), що складаЇтьс¤ з чотирьох п≥дсистем: "м≥нерало-людини", "рослино-людини", "тварино-людини" ≥ "людино-людини",- ≥де¤ про синтез њх у вищ≥й п≥дсистем≥ - "людино-людин≥". ÷е була одна з перших спроб ф≥лософського обірунтуванн¤ розум≥нн¤ людини ¤к саморухливоњ та самоорган≥зованоњ системи.
јле найважливим з погл¤ду розвитку ф≥лософськоњ думки постаЇ буддизм. «а переказами, його засновником був принц √аутама —≥дхарта з роду Ўак'њв (563-483 рр. до н. е.). ∆итт¤ √аутами наст≥льки оповите легендами, що про нього майже немаЇ реальних в≥домостей. Ѕ≥льш-менш достов≥рним Ї те, що захищений з дитинства в≥д життЇвих прикрощ≥в та негаразд≥в, в≥н був вражений випадково побаченими фактами людського стар≥нн¤ ≥ смерт≥. ѕройшовши через спов≥дуванн¤ р≥зних етичних учень, √аутама врешт≥-решт с≥в п≥д сандаловим деревом, давши соб≥ слово не зрушити з м≥сц¤ доти, доки не знайде в≥дпов≥д≥ на основн≥ питанн¤ житт¤. “ут на нього найшло просв≥тленн¤, ≥ в≥н став Ѕуддою (просв≥тленим, знаючим), проголосивши учн¤м чотири основн≥ ("д≥амантов≥") ≥стини:
- житт¤ - це стражданн¤;
- причиною страждань Ї бажанн¤ ≥ жага житт¤;
- ≥снуЇ шл¤х подоланн¤ страждань;
- в≥н пол¤гаЇ у приглушенн≥ бажань ≥ жаги жити.
Ћюдина, ¤ка здатна пройти вказаним шл¤хом, стаЇ Ѕуддою ≥ дос¤гаЇ стану "н≥рвани" - повного припиненн¤ будь-¤ких хвилювань та розчиненн¤ у невимовн≥й початков≥й тиш≥ св≥ту. Ѕуддизм створив ориг≥нальне трактуванн¤ св≥тобудови. –еальн≥сть, доступна чуттЇвому спогл¤данню, Ї несправжньою, ≥люзорною. Ќасправд≥ ≥снують лише енергетичн≥ "крапки", згущенн¤ п≥д назвою "дхарми". ¬они перебувають у збудженому, динам≥чному стан≥ ≥ тому вступають м≥ж собою у з'Їднанн¤ та переплетенн¤. ”с¤ навколишн¤ реальн≥сть, ¤к ≥ людина, постаЇ певними вузликами енергетичних зв'¤зк≥в дхарм. Ћюдина може св≥домими зусилл¤ми розв'¤зати њх сплет≥нн¤ ≥ випустити дхарми у в≥льний стан. ÷е ≥ буде н≥рвана. ≤нод≥ н≥рвану описують так: у суц≥льн≥й темр¤в≥ на поверхн≥ океану плаваЇ лампа з вогником, що ледве осв≥тлюЇ невеличку частину простору. ќл≥¤ у ламп≥ поступово вигор¤Ї, ≥ вогник згасаЇ.  оли в≥н згасне остаточно, н≥хто не зможе сказати, де небо, де вода, а де лампа. ¬се розчинитьс¤ у всьому.
—еред ф≥лософських шк≥л —тародавньоњ ≤нд≥њ пров≥дне м≥сце належало школ≥ санкх'¤ (обчисленн¤, точне знанн¤), засновником ¤коњ вважають  ап≥лу (VII ст. до н.е.). Ќа першому план≥ в судженн¤х школи - питанн¤ про вих≥дн≥ сутност≥ св≥ту, з ¤ких складаЇтьс¤ св≥тобудова та на котр≥ повинна ор≥Їнтуватис¤ людина у своњх д≥¤х. “аких сутностей дв≥:
o "пракр≥т≥", або "прадхана" (природа)
o та "пуруша" (св≥дом≥сть, спогл¤данн¤).
ќбидв≥ ц≥ сутност≥ в≥чн≥, але породжують св≥т лише у взаЇмод≥њ, оск≥льки н≥би складають разом своњ можливост≥ ≥ переваги. «в'¤зок м≥ж "пракр≥т≥" та "пурушею" нагадуЇ союз сл≥пого та кульгавого: "перший переносив на спин≥ другого, а той вказував йому дорогу. “ак само пуруша (чиста душа) не здатний д≥¤ти сам собою, а н≥бито вт¤гуЇтьс¤ в активн≥сть матер≥њ (пракр≥т≥), залишаючись насправд≥ зовс≥м не порушеним нею" (јнтологи¤ мировой философии. “.1, кн.1. - ћ., 1969. —, 146-147). «в'¤зок пракр≥т≥ та пуруш≥ призводить до ви¤вленн¤ њх ¤костей: маси (тамас), енерг≥њ (раджас) та про¤сненн¤ (саттва). ќстанн≥ породжують п'¤ть св≥тових стих≥й (або елемент≥в): вогонь, пов≥тр¤, воду, землю та еф≥р. јле в союз≥ пракр≥т≥ та пуруш≥ останн≥й ви¤вл¤Їтьс¤ могутн≥шим. ѕро¤вл¤ючись у людському "я", пуруша спр¤мовуЇ його до самозаглибленн¤ та подоланн¤ карми.
Ўколу чарвака-лока¤та (засновник Ѕр≥хаспат≥, VII-VI ст. до н. е.) в≥днос¤ть до натурал≥ститчних: Ћока¤та вважають, що "не ≥снуЇ н≥ бога, н≥ визволенн¤ (в≥д карми), н≥ дхарми, н≥ недхарми, а також немаЇ винагороди за благочинне житт¤..." (÷итоване джерело, с.152). ѕредставники школи визнавали ≥снуванн¤ лише того, що можна сприйн¤ти чутт¤м ("лока"), а все ≥снуюче вважали лише поЇднанн¤м чотирьох елемент≥в: земл≥, води, пов≥тр¤ та вогню. ѕоЇднанн¤м зазначених елемент≥в вони по¤снювали людину з њњ ¤кост¤ми, нав≥ть - людську душу: "...¤к в≥д зм≥шуванн¤ частин напоњв виникаЇ сила сп'¤н≥нн¤, так ≥з поЇднанн¤м земл≥ та ≥нших елемент≥в виникають т≥ло ≥ "я" (атмата)". (÷ит. джерело, с.153). «≥ смертю людини елементи роз'Їднуютьс¤, ≥ зникаЇ те, що називають душею. ќтже, потойб≥чного св≥ту ≥ житт¤ не ≥снуЇ. —л≥д насолоджуватись Їдиним - земним житт¤м. јле найб≥льшою насолодою де¤к≥ представники "черваки-лока¤ти" вважали вм≥нн¤ уникати страждань.
ѕитанн¤ лог≥ки та п≥знанн¤ перебували в центр≥ уваги школи нь¤¤ (засновник √отама - III ст. до н. е.). “ут докладно розгл¤дали основи та засоби п≥знанн¤, форми умовивод≥в, ознаки достов≥рност≥ знань та ≥н. «асоби п≥знанн¤ под≥л¤ли на чотири види: сприйн¤тт¤, виведенн¤, аналог≥¤ та усне св≥дченн¤.
ƒе¤к≥ твердженн¤ школи вайшеш≥ка (засновник  анада, (VI-V ст. до н. е.) дають п≥дстави вважати њњ школою своЇр≥дного атом≥зму: "...щодо особливостей: во≥стину вони - одиничн≥, ≥ визначаютьс¤ ¤к те, що лежить в основ≥ субстанц≥й". (÷ит. джерело, с.150).
ќтже, ф≥лософськ≥ школи та духовн≥ рухи —тародавньоњ ≤нд≥њ мали в кол≥ своњх м≥ркувань найважлив≥ш≥ св≥тогл¤дн≥ проблеми: початок бутт¤, будова св≥ту, особливост≥ людини, роль ≥ зм≥ст людського п≥знанн¤. ¬одночас досить очевидно, що превалюЇ у ц≥й проблематиц≥ пошук шл¤х≥в людського зв≥льненн¤ в≥д невблаганних ≥мператив≥в житт¤, хоча зв≥льненн¤ це розум≥ли значною м≥рою ¤к подоланн¤ людськоњ окрем≥шност≥ та ≥ндив≥дуального протисто¤нн¤ загальному.

2.3.  анон≥чн≥ джерела, пров≥дн≥ ≥дењ та напр¤ми ф≥лософ≥њ —тародавнього  итаю.
ƒуховним каноном житт¤ —тародавнього  итаю Ї так зване "ѕ'¤тикнижж¤" ("”-цз≥н"): Ў≥-цз≥нь ( нига п≥сень); ≤-цз≥нь ( нига зм≥н); „унь-цю ( нига л≥топис≥в); Ўу-цз≥нь ( нига ≥стор≥й, переказ≥в); Ћ≥-шу ( нига ритуал≥в). “ут в образно-м≥фолог≥чн≥й форм≥ подано найфундаментальн≥ш≥ складники давньокитайського св≥тобаченн¤. ¬ одн≥й ≥з верс≥й, що мала важливе значенн¤ дл¤ китайськоњ культури, св≥т утворив першопредок ѕань-√у, ¤кий, розколовши первинне ¤йце, в≥дд≥лив Ќебо в≥д «емл≥. Ќа Ќеб≥ запанували ≥деальн≥ закони бутт¤, на «емл≥ навпаки - панують стих≥йн≥сть ≥ випадков≥сть.  итайська держава - це "—ерединне царство", тобто людина ≥ держава поЇднують у соб≥ властивост≥ ¤к Ќеба, так ≥ «емл≥. “ому перед людиною в≥дкриваЇтьс¤ можлив≥сть вибору м≥ж двома в≥дм≥нними типами повед≥нки. ¬се на св≥т≥ Ї результатом взаЇмод≥њ двох протилежних початк≥в бутт¤ - ≤нь ≥ ян. ≤нь уособлюЇ темний, вологий, пасивний (ж≥ночий) початок бутт¤, а ян - св≥тлий, сухий, активний (чолов≥чий). ¬насл≥док взаЇмод≥њ ≤нь та ян утворюють 5 св≥тових стих≥й: вогонь, воду, землю, дерево та метал. ћоже здатис¤, що перел≥к названих стих≥й не в≥дпов≥даЇ Їдиному вих≥дному принципов≥ њх вид≥ленн¤, але в такому раз≥ засоби людськоњ д≥њ - дерево та метал - вписано у св≥тов≥ процеси, а це означаЇ, що людину розгл¤дають ¤к орган≥чну частину  осмосу.
ƒавньокитайська ф≥лософ≥¤ пор≥вн¤но з давньо≥нд≥йською вигл¤даЇ струнк≥шою, детал≥зован≥шою (аж до нумеролог≥њ та побудови вичерпних систем комб≥наторики подв≥йних символ≥чних елемент≥в св≥тобудови) та б≥льше зануреною у глибину суперечливого, парадоксального мисленн¤.
—еред ус≥х ф≥лософських шк≥л —тародавнього  итаю (а таких давн≥ джерела нал≥чували до ста, хоча конкретно називали лише ш≥сть) найважлив≥шими були дв≥ до розгл¤ду ≥дей ¤ких ми ≥ звернемос¤.  онфуц≥анство заснував  он-‘у-цзи, або  онфуц≥й (551-479 рр. до н. е.). ÷е була школа соц≥ально-етичного спр¤муванн¤, тобто на першому план≥ тут - проблеми людських стосунк≥в та норм людськоњ повед≥нки.  онфуц≥Їв≥ приписують визначенн¤ людини ¤к ≥стоти, котра у своњх д≥¤х керуЇтьс¤ внутр≥шн≥ми мотивами. ¬одночас вир≥шальну роль у людському житт≥ в≥д≥граЇ закон (або повел≥нн¤) Ќеба. Ћюдина повинна навчитис¤ сприймати й розум≥ти цей закон ≥ вибудовувати свою повед≥нку в≥дпов≥дно до вол≥ Ќеба. якщо людина спроможна це робити, вона постаЇ ¤к "шл¤хетна" - цзюнь-цзи, тобто така, у душ≥ ¤коњ д≥Ї доброчинн≥сть ("де"): "Ќебо породило в мен≥ де" (јнтологи¤ мировой философии. - “.1, кн.1.- ћ., 1969. —.191). ќтже, шл¤хетна людина у своњх д≥¤х внутр≥шн≥ми чинниками маЇ певн≥ життЇв≥ принципи, серед ¤ких обов'¤зковими Ї: "жень" - людинолюбство; "с¤о" - повага до батьк≥в (старших); "л≥" - виконанн¤ ритуал≥в. ¬иконанн¤ ритуал≥в передбачало дотримуванн¤ обов'¤зкових норм та правил сп≥лкуванн¤ ¤к м≥ж окремими людьми, так ≥ в межах сусп≥льних в≥дносин.
Ўл¤хетн≥й людин≥ протистоњть низька людина, ¤ка не маЇ внутр≥шн≥х переконань, а д≥Ї п≥д впливом юрби або безпосередн≥х життЇвих потреб: "Ўл¤хетний муж дбаЇ про обов'¤зок, а низька людина - про зиск" (÷итоване джерело, с.194). Ќа запитанн¤, "чи можна одним лише реченн¤м виразити правило, ¤кого треба дотримуватис¤ усе житт¤?", учитель в≥дпов≥в: "Ћюдино! „ого не бажаЇш соб≥, того не роби й ≥ншому". (÷итоване джерело, с.193 -194).
¬елику увагу  онфуц≥й прид≥л¤в проблемам сусп≥льного та державного житт¤. ƒержава ≥ с≥м'¤ в аспект≥ взаЇмин м≥ж людьми були дл¤ нього непод≥льн≥. ј вих≥дним принципом орган≥зац≥њ сусп≥льного житт¤ в≥н вважав шануванн¤ традиц≥й: "“ой, хто повторюЇ старе ≥ дов≥дуЇтьс¤ про нове, може бути проводирем" (“ам само, с.194). ≤ про себе в≥н казав: "я насл≥дую старовину, а не вигадую, в≥рю у старовину та полюбл¤ю њњ" (“ам само). Ќайпершою умовою щасливого житт¤ у держав≥  онфуц≥й вважав дотриманн¤ принципу "виправленн¤ ≥мен": "ѕравитель завжди буде правителем, слуга - слугою, батько - батьком, а син - сином" (“ам само, с.192). —ьогодн≥ ми могли б передати цей принцип висловом: кожен повинен займатис¤ т≥Їю справою, дл¤ ¤коњ його призначила сусп≥льна роль. ѕорушенн¤ цього принципу, за  онфуц≥Їм, веде до безладд¤. ” II ст. до н.е. вченн¤  онфуц≥¤ було канон≥зоване й донин≥ в≥д≥граЇ важливу роль у духовн≥й культур≥  итаю.
≤ншу важливу школу —тародавнього  итаю заснував Ћао-÷зи (VI-V ст. до н. е.) - майже легендарна особа, бо про нього немаЇ достов≥рних в≥домостей. ” ц≥й школ≥ на першому план≥ - ≥дењ св≥тобудови; людину з њњ д≥¤ми виведено з косм≥чних закон≥в. ¬их≥дне пон¤тт¤ школи "дао" (зв≥дси - ≥ назва школи) не маЇ однозначного визначенн¤. ” трактат≥ "ƒао-де-дзин" його по¤снено так: "ƒао, ¤ке можна виразити словами, не Ї стале дао. ≤м'¤, ¤ке можна назвати, не Ї стале ≥м'¤. Ћише те, що не маЇ ≥мен≥, може бути початком неба ≥ земл≥... ƒао породжуЇ Їдине. ™дине породжуЇ два початки: ≥нь ≥ ¤н. ƒвоЇ породжують третЇ. “ретЇ породжуЇ усе, що ≥снуЇ..." (÷итоване джерело, с.183-184). як звичайно, ц≥ р¤дки коментують так: п≥д "дао" розум≥Їтьс¤ Їдиний ≥ ун≥версальний початок бутт¤. якщо це так, то саме "дао" не може мати н≥¤кого визначенн¤, адже визначенн¤ Ї лише там, де межа ≥ в≥дм≥нн≥сть. якщо Ї межа, то "дао" буде обмеженим ≥ не зможе породжувати все без вин¤тку; ¤кщо Ї в≥дм≥нн≥сть, то "дао" буде зм≥нним ≥ втратить ¤к≥сть ун≥версального Їдиного. “ому "перше дао" Ї Їдн≥сть ≥нь та ¤н. ≤нь та ¤н - два протилежн≥ початки всього, що ≥снуЇ. ≤нь уособлюЇ собою страждальне, пасивне, вологе, темне - загалом ж≥ноче начало, ян, в≥дпов≥дно, - активне, д≥лове, сухе, св≥тле, тобто чолов≥че начало. ѓх об'Їднанн¤ даЇ частину "ц≥" - щось на зразок атома. якщо в н≥й переважаЇ ≥нь, вона зветьс¤ ≥нь-ц≥, ¤кщо ¤н - ¤н-ц≥. ¬заЇмод≥¤ ≥нь-ц≥ та ¤н-ц≥ утворють уже згадан≥ п'¤ть стих≥й: вогонь, воду, землю, дерево та метал. Ќазван≥ елементи, або стих≥њ, утворюють усе ≥снуюче.
јле на цьому визначенн¤ "дао" не зак≥нчено. …ого тлумачать також ¤к ун≥версальний закон св≥тобудови, ¤к людську долю ≥, нарешт≥, ¤к закон правильного мисленн¤ (або правильноњ св≥домост≥). “обто "дао" пронизуЇ собою усе, що ≥снуЇ, знаход¤чи, врешт≥, своЇ ви¤вленн¤ у правильному спр¤муванн≥ думки. “ому саме слово "дао" передаЇтьс¤ ≥Їрогл≥фом, що поЇднуЇ шл¤х та голову людини.  онкретн≥ ви¤вленн¤ "дао" в речах та процесах позначають ¤к "де", котре, ¤к уже згадано, у людськ≥й повед≥нц≥ постаЇ у вигл¤д≥ доброчесност≥. ∆иттЇве завданн¤ людини - ос¤гнути "дао" (своЇ ≥ косм≥чне) ≥ йти за ним. ≤з вих≥дного розум≥нн¤ "дао" випливаЇ також даоський принцип нед≥¤нн¤ ¤к першоњ ¤кост≥ мудрец¤: "Ќе виход¤чи за браму, можна знати про справи ѕ≥днебесноњ. Ќе виход¤чи з в≥кна, можна бачити природне дао. „им дал≥ йдеш, тим менше п≥знаЇш. “ому велемудрий (мудрець) не шукаЇ знань, але п≥знаЇ усе; не виставл¤Ї себе на огл¤данн¤, але вс≥м в≥домий; не д≥Ї, але дос¤гаЇ усп≥ху" (÷итоване джерело, с.187).
” державних справах Ћао-цзи також в≥ддавав перевагу зменшенню активност≥. ¬≥н вважав, що маленьк≥ держави з нечисленним та нед≥йовим населенн¤м житимуть стаб≥льним, ур≥вноваженим житт¤м. ѕросв≥тництво та виконанн¤ ритуал≥в Ћао-цзи вважав ознаками розбрату, незадоволенн¤ ≥ занепаду держав. «в≥дси випливаЇ мотив протисто¤нн¤ даосизму та конфуц≥анства в культурн≥й ≥стор≥њ  итаю. јле ц≥ велик≥ школи радше розвивали своњ ≥дењ ¤к взаЇмовпливами, так ≥ своњми дискус≥¤ми. ¬с≥ ≥нш≥ ф≥лософськ≥ школи —тародавнього  итаю у своЇму зм≥ст≥ так чи ≥накше в≥дбивали ≥дењ ≥ св≥тогл¤дну спр¤мован≥сть даосизму та конфуц≥анства.
ќтже, давньокитайська ф≥лософ≥¤ розробила ц≥лу низку впливових ф≥лософських ≥дей та запровадила у п≥знанн¤ та мисленн¤ важлив≥ ф≥лософськ≥ пон¤тт¤; в ц≥лому вони дозвол¤ли осмислювати людину в њњ Їдност≥ ≥з засадами та ун≥версальними законами св≥ту, а також ор≥Їнтували людину в сфер≥ сусп≥льно-пол≥тичного житт¤.
¬исновки
‘≥лософ≥¤ —тародавнього —ходу ¤вл¤Ї собою своЇр≥дне культурно-≥сторичне утворенн¤. ¬она ¤скраво демонструЇ велич ≥ могутн≥сть людського духу, розкриваЇ його творч≥ можливост≥ та багате зм≥стове наповненн¤.
” ф≥лософськ≥й думц≥ —тародавнього —ходу розроблен≥ глибок≥ та ориг≥нальн≥ у¤вленн¤ про св≥тобудову, вих≥дн≥ початки бутт¤. ѕри тому людина орган≥чно вписувалась у св≥тову ц≥л≥сн≥сть, ор≥Їнтуючись на фундаментальн≥ п≥двалини бутт¤, намагаючись виконати повел≥нн¤ вищих закон≥в св≥ту, зм≥нити себе ≥ ввести у стан гармон≥йноњ досконалост≥. як звичайно, це пов'¤зувалось ≥з подоланн¤м людськоњ свавол≥ та людськоњ окрем≥шност≥.
‘≥лософську думку —тародавнього —ходу в≥др≥зн¤Ї мистецько-образний, притчевий, афористичний стиль самови¤вленн¤. ѕот¤г до синтетичного, ц≥л≥сного мисленн¤ створюЇ ефект неспод≥ваноњ, непередбачуваноњ парадоксальност≥, тому давньосх≥дна думка надихаЇ на зац≥кавлене, але неутил≥тарне заглибленн¤ у людську духовн≥сть, збуджуЇ ≥нтерес до ф≥лософських роздум≥в.
–езюме
1. ѕроблема сп≥вв≥дношенн¤ зах≥дного та сх≥дного типу цив≥л≥зац≥й ставить перед ф≥лософ≥Їю питанн¤ про причини та насл≥дки досить суттЇвих в≥дм≥нностей м≥ж звича¤ми та повед≥нкою людей та про можливост≥ ≥ умови людського взаЇмопорозум≥нн¤. ÷¤ проблема п≥дводить нас до осмисленн¤ стил≥стичних, лог≥чних та смислових особливостей зах≥дноњ та сх≥дноњ ф≥лософ≥њ.
2. ’оча давньосх≥дна та антична ф≥лософ≥њ формувалис¤ майже одночасно, сх≥дна ф≥лософ≥¤ була т≥сн≥ше переплетена ≥з рел≥г≥Їю, життЇвою мудр≥стю та способами людського самовдосконаленн¤; внасл≥док цього њњ вивченн¤ спри¤Ї кращому розум≥нню найперших крок≥в самовизначенн¤ людськоњ думки.
3. ‘≥лософська думка —тародавньоњ ≤нд≥њ та —тародавнього  итаю формувалис¤ на засадах пров≥дних ≥дей канон≥чних духовних джерел цих давн≥х крањн, активно њх використовували, але йшли дал≥ в њх рац≥онал≥зац≥њ та про¤сненн≥; врешт≥ в межах цих ф≥лософ≥й були розроблен≥ ориг≥нальн≥ концепц≥њ св≥тобудови, природи людини, њњ життЇвих завдань, людськоњ дол≥ та засад людських взаЇмин в сусп≥льств≥. ÷≥ концепц≥њ запровадили в ф≥лософське мисленн¤ ц≥лу низку фундаментальних пон¤ть, ¤к≥ й по-сьогодн≥ грають тут важливу роль.
ѕитанн¤ дл¤ обговоренн¤ на сем≥нарському зан¤тт≥.
1. «наченн¤ проблеми сп≥вв≥дношенн¤ зах≥дного та сх≥дного типу цив≥л≥зац≥й дл¤ розум≥нн¤ процес≥в сучасного житт¤ та розвитку ф≥лософ≥њ.
2.  анон≥чн≥ джерела —тародавньоњ ≤нд≥њ та њх св≥тогл¤дн≥ ≥дењ. ‘≥лософськ≥ школи —тародавньоњ ≤нд≥њ.
3.  анон≥чн≥ джерела —тародавнього  итаю та њх св≥тогл¤дн≥ ≥дењ. ‘≥лософськ≥ школи —тародавнього  итаю.
“еми дл¤ реферат≥в, допов≥дей ≥ контрольних роб≥т.
1. ‘≥лософсько-св≥тогл¤дне значенн¤ проблеми "—х≥д-«ах≥д" в њњ сучасному окресленн≥.
2. ”крањна та украњнська культура в контекст≥ проблеми сп≥вв≥дношенн¤ зах≥дного та сх≥дного типу цив≥л≥зац≥й.
3. ѕор≥вн¤льний анал≥з вих≥дних особливостей зах≥дного та сх≥дного типу ф≥лософствуванн¤.
4. ‘≥лософськ≥ ≥дењ —тародавньоњ ≤нд≥њ та њх сучасне значенн¤.
5. —учасна оц≥нка вих≥дних ф≥лософських ≥дей буддизму.
6. —учасна оц≥нка основних ≥дей конфуц≥анства.
7. —учасна оц≥нка пров≥дних ≥дей даосизму.

«авданн¤ дл¤ самост≥йного опрацюванн¤ ≥ закр≥пленн¤ матер≥алу з теми.
«авданн¤ 1. ѕор≥вн¤йте основн≥ характеристики цив≥л≥зац≥й сх≥дного та зах≥дного тип≥в, визнач≥ть м≥сце ”крањни у сп≥вв≥дношенн≥ цих цив≥л≥зац≥й.
«авданн¤ 2. ќкресл≥ть основн≥ св≥тогл¤дн≥ ≥дењ "¬ед" ¤к духовного канону —тародавньоњ ≤нд≥њ.
«авданн¤ 3. ќхарактеризуйте основн≥ ≥дењ та ≥дейн≥ здобутки пров≥дних ф≥лософських шк≥л —тародавньоњ ≤нд≥њ.
«авданн¤ 4. ќкресл≥ть св≥тогл¤дн≥ ≥дењ давньокитайського
"ѕ'¤тикнижж¤".
«авданн¤ 5. ќхарактеризуйте основн≥ ≥дењ та ≥дейн≥ здобутки пров≥дних ф≥лософських шк≥л —тародавнього  итаю.
«авданн¤ 6. ѕо¤сн≥ть сучасне значенн¤ ≥дейних надбань давньосх≥дноњ ф≥лософ≥њ.

ƒодаткова л≥тература з теми.
1. јнтологи¤ мировой философии. - “. 1, кн.1. - ћ.,1969.
2. ƒревнеиндийска¤ философи¤. - ћ., 1963.
3. ƒревнекитайска¤ философи¤: —обр. текстов: ¬ 2 т. -ћ., 1972- 1973.- “. 2.
4. »стори¤ философии в кратком изложении. - ћ.,1991.
5. јтеисты, материалисты, диалектики ƒревнего  ита¤. -ћ., 1967.
6. √ессе √. —≥ддхарта // ¬сесв≥т.-1990.-є3.
7. Ћукь¤нов ј. ≈. »стоки ƒао. ƒревнекитайский миф. - ћ.,1992.
8. Ћукь¤нов ј. ≈. —тановление философии на ¬остоке (ƒревний  итай й »нди¤). - ћ., 1989.
9. „анышев ј. Ќ.  урс лекций по древней философии. - ћ., 1963.
10.„итанка з ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ: ” 6 кн.- н. 1: ‘≥лософ≥¤ —тародавнього св≥ту. -  ., 1992.
11. Ўуцкий ё.  .  итайска¤ классическа¤ " нига перемен". - ћ., 1993.

–ќ«ƒ≤Ћ 3. јЌ“»„Ќј ‘≤Ћќ—ќ‘≤я
јнтична ф≥лософ≥¤, висунувши та розробивши ц≥лу низку ≥дей, ¤вл¤Ї собою колиску не лише Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ, а й культури загалом. ¬ивчаючи вих≥дн≥ ≥дењ античноњ ф≥лософ≥њ, можна простежити розвиток людського мисленн¤ в≥д простоњ Їдност≥ до диференц≥йованоњ багатоман≥тност≥ та св≥домоњ детал≥зац≥њ. ≤дењ античноњ ф≥лософ≥њ донин≥ пронизують науку, ф≥лософ≥ю, духовне житт¤ сусп≥льства.
ѕ≥сл¤ вивченн¤ теми ¬и повинн≥:
знати:
- на ¤ких загальнокультурних засадах виникла та отримала початков≥ ≥мпульси розвитку антична ф≥лософ≥¤;
- в чому пол¤гаЇ в≥дм≥нн≥сть м≥ж пон¤тт¤ми "антична ф≥лософ≥¤" та "ƒавньогрецька ф≥лософ≥¤";
- ¤кими були основн≥ етапи розвитку античноњ ф≥лософ≥њ та ¤к зм≥нювалась на цих етапах њњ проблематика;
- проблематику основних ф≥лософських шк≥л античноњ ф≥лософ≥њ, њх найперших представник≥в та терм≥нолог≥чне означенн¤ њх позиц≥й.
вм≥ти:
- провести пор≥вн¤нн¤ вих≥дних ≥дей античноњ та давньосх≥дноњ ф≥лософ≥њ;
- продемонструвати (в тому числ≥ - прикладами) сучасне значенн¤ ≥дей античноњ ф≥лософ≥њ;
- аргументовано ви¤вл¤ти особливост≥ ≥сторичного розвитку людськоњ думки;
- застосовувати характеристики пров≥дних ф≥лософських позиц≥й до анал≥зу св≥тогл¤дних ≥дей.
розум≥ти:
o загальн≥ умови та чинники розвитку ф≥лософськоњ думки;
o законом≥рност≥ розвитку ¤к процесу, так ≥ предмета мисленн¤;
o внутр≥шн≥й зв'¤зок м≥ж р≥зними спр¤муванн¤ми людського п≥знанн¤ (на природу, людину, форми мисленн¤ та ≥н.);
o евристичне (творчо-пошукове) значенн¤ ф≥лософських ≥дей ≥ теор≥й античного св≥ту.

ѕлан (лог≥ка) викладу матер≥алу:
3.1. ѕон¤тт¤ античноњ ф≥лософ≥њ. ≈тапи њњ розвитку та загальн≥ особливост≥.
3.2.–озвиток ≥дей у натурф≥лософських ("ф≥зичних") школах —тародавньоњ √рец≥њ.
3.3. ≤дењ та представники високоњ класики в розвитку античноњ
ф≥лософ≥њ.
3.4.«авершальний цикл розвитку античноњ ф≥лософ≥њ: школи, ≥дењ,
представники.

‘≤«»— (або ‘ё«»—) - з давньогрец. - природа; у вих≥дному значенн≥ те, що становить основу будь-чого, що дов≥льно, без впливу ззовн≥ д≥Ї, про¤вл¤Ї активн≥сть, зростаЇ, розширюЇтьс¤, породжуЇ своњ р≥зноман≥тн≥ про¤ви.

ј–’≈ - з давньогрец. - початок; перший, вих≥дний головний пункт; засада. ” давньогрецьк≥й ф≥лософ≥њ - ун≥версальний початок усього сущого.

ј“ќћ - досл≥вно-непод≥льний, неруйн≥вний; найменша частинка речовини, ¤ка не п≥дл¤гаЇ н≥¤ким зм≥нам; за ƒемокр≥том, на¤вн≥сть такоњ частинки Ї запорукою незнищуваност≥ св≥ту.

 ќ—ћќ— - з давньогрецькоњ: пор¤док, краса, влаштуванн¤, оздобленн¤; розум≥нн¤ ¬сесв≥ту ¤к розумно та законом≥рно впор¤дкованого.

≤ƒ≈я (або ≈…ƒќ—) - досл≥вно: вид, вигл¤д; основне пон¤тт¤ ф≥лософ≥њ ѕлатона, що позначаЇ внутр≥шню непод≥льну ц≥л≥сть будь-чого, завершену, одв≥чну його сутн≥сть; за дещо модеренизованим тлумаченн¤м - сукупн≥сть необх≥дних та достатн≥х елемент≥в будь-¤кого ¤вища або його конструктивний принцип.

√≤Ћ≈ћќ–‘≤«ћ - (з давньогрец.: г≥ле та морфе) - за јр≥стотелем, вих≥дн≥ складов≥ будь-¤кого сутнього; матер≥¤ - невизначении пасивний матер≥ал; форма - активне впор¤дкуванн¤ матер≥њ.
Ќќќ— (або Ќ”—) - з давньогрец. - розсудок, розум, мудр≥сть; у давньогрецьк≥й ф≥лософ≥њ - —в≥товий розум, розпор¤дник та впор¤дник усього сущого у св≥т≥.

ј“ј–ј —≤я - незворушн≥сть, безпристрасн≥сть; у школах завершального циклу античноњ ф≥лософ≥њ - душевний стан, до ¤кого повинен спр¤мовувати своЇ самовдосконаленн¤ прихильник мудрост≥.

3.1.ѕон¤тт¤ античноњ ф≥лософ≥њ. ≈тапи њњ розвитку та загальн≥ особливост≥
—лово "античний" в переклад≥ з латинськоњ означаЇ "давн≥й". јле у звуженому й усталеному вживанн≥ воно позначаЇ початок Ївропейськоњ культури та цив≥л≥зац≥њ, греко-римський давн≥й св≥т. ¬≥дпов≥дно до "античноњ ф≥лософ≥њ" вход¤ть ф≥лософськ≥ здобутки цього св≥ту. «ауважимо, що пон¤тт¤ "антична ф≥лософ≥¤" ширше в≥д пон¤тт¤ "давньогрецька ф≥лософ≥¤", бо охоплюЇ, кр≥м давньогрецькоњ, ще елл≥н≥стичну, римську й олександр≥йську ф≥лософ≥њ. «азначену в≥дм≥нн≥сть пон¤ть ч≥тко видно у розгл¤д≥ етап≥в розвитку античноњ ф≥лософ≥њ:
1 етап - натурф≥лософський (ф≥зичний), абo ранн¤ класика (VII- V ст. до н.е.)
2 етап - висока класика (V-≤V ст. до н.е.)

« етап - п≥зн¤ класика, або завершальний цикл античноњ ф≥лософ≥њ. ƒо нього вход¤ть пер≥оди:
o елл≥н≥стична ф≥лософ≥¤ (IV-≤ ст.до н.е.).
o олександр≥йська ф≥лософ≥¤ (≤ ст. до н.е. - V-V≤ ст.).
o римська ф≥лософ≥¤ (≤-VI ст. н.е.).
ќтже, на двох перших етапах розвитку пон¤тт¤ античноњ ф≥лософ≥њ зб≥гаЇтьс¤ з пон¤тт¤м давньогрецькоњ ф≥лософ≥њ, а в подальшому ≥сторичному розвитку сюди додалис¤ ≥ ф≥лософськ≥ дос¤гненн¤ ≥нших, культурно спор≥днених ≥з √рец≥Їю рег≥он≥в. ѕроте ≥ надал≥ грецька ф≥лософ≥¤ була не простою, а основною складовою античноњ ф≥лософ≥њ, оск≥льки поставала ¤к вих≥дна ≥нтелектуальна засада та осв¤чений традиц≥Їю вз≥рець ≥ ф≥лософствуванн¤, ≥ ф≥лософськоњ повед≥нки.
Ќайважлив≥шою особлив≥стю античноњ ф≥лософ≥њ було те, що саме в античному св≥т≥ вона вперше в≥докремилась в≥д ≥нших сфер д≥¤льност≥ ≥ постала ¤к автономний напр¤м знанн¤ та п≥знанн¤ (1). јнтична ф≥лософ≥¤ була також в≥дкритою ≥ доступною (дл¤ ус≥х в≥льних громад¤н, кр≥м ж≥нок) (2), терпимою до р≥зних думок ≥ позиц≥й (3), динам≥чною ≥ пластичною (4). ќстаннЇ про¤вилось у тому, що в античн≥й ф≥лософ≥њ були на¤вн≥ зародки р≥зних напр¤м≥в подальшоњ ф≥лософ≥њ.
„ому ж завд¤чуЇ антична ф≥лософ≥¤ такими своњми ¤кост¤ми? ¬≥дпов≥сти на це запитанн¤ означаЇ зрозум≥ти, ¤к≥ умови й донин≥ необх≥дн≥ дл¤ нормального розвитку ф≥лософ≥њ ≥ побачити в ≥стор≥њ античноњ ф≥лософ≥њ де¤к≥ виходи на сучасн≥сть. —еред умов, що спри¤ли по¤в≥ феномену античноњ ф≥лософ≥њ, вид≥лимо так≥:
o географ≥чно-кл≥матичн≥ - розм≥щенн¤ Ѕалканського п≥вострова, де починавс¤ розвиток античноњ ф≥лософ≥њ, на перетин≥ трьох континент≥в (™вропа, јз≥¤, јфрика); спри¤тливий кл≥мат; на¤вн≥сть р≥зноман≥тних природних зон (гори, долини, р≥ки, морськ≥ затоки), що, врешт≥, створювало ефект своЇр≥дноњ "природноњ лаборатор≥њ" дл¤ випробовуванн¤ людськоњ км≥тливост≥, розумност≥ та активност≥;
o культурно-≥сторичн≥ - —тародавн¤ √рец≥¤ перебувала в ≥нтенсивних контактах ≥з давн≥шими цив≥л≥зац≥¤ми, зверталась до њх здобутк≥в та вм≥ла њх оц≥нити, переосмислити ≥ використати; сама вона у цьому план≥ була "цив≥л≥зац≥Їю другого пор¤дку";
o соц≥альн≥ - високий р≥вень розвитку соц≥альних стосунк≥в та д≥¤льност≥, багатоман≥тн≥сть напр¤м≥в життЇд≥¤льност≥; ≥снуванн¤ пол≥сноњ (невеличк≥ м≥ста-держави) форми орган≥зац≥њ житт¤ та ≥нтенсивн≥ контакти м≥ж пол≥сами; демократичний устр≥й житт¤ у б≥льшост≥ пол≥с≥в, що спри¤ло сп≥лкуванню м≥ж людьми, культивуванню навичок формуванн¤ ¤сних, виразних думок, њх аргументац≥њ та доведенню (у демократичних пол≥сах найважлив≥ш≥ державн≥ р≥шенн¤ приймалис¤ на загальних зборах, де вс≥ законн≥ громад¤ни мали право висловити свою позиц≥ю);
o в≥дносна зрозум≥л≥сть античноњ м≥фолог≥њ та њњ близьк≥сть до людини;
- талановит≥сть, активн≥сть та рухлив≥сть стародавн≥х грек≥в. ќтже:
- антична ф≥лософ≥¤ Ї першою ≥сторичною формою Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ;
- в античному сусп≥льств≥ ф≥лософ≥¤ вперше в≥докремилась в≥д ≥нших сфер життЇд≥¤льност≥ людини та набула автономного характеру розвитку,
- завд¤ки спри¤тливим умовам розвитку вона дала початок багатьом ≥де¤м ≥ напр¤мам Ївропейськоњ науки та ф≥лософ≥њ.

3.2. –озвиток ≥дей у натурф≥лософських ("ф≥зичних") школах —тародавньоњ √рец≥њ
 ласичний характер розвитку античноњ ф≥лософ≥њ ви¤вивс¤, зокрема, у тому, що в н≥й ч≥тко й виразно продемонстровано лог≥ку розвитку людського мисленн¤. –озпочинаЇтьс¤ антична ф≥лософ≥¤ з по¤ви натурф≥лософських ≥дей та шк≥л у —тародавн≥й √рец≥њ. Ќатурф≥лософ≥¤ - це ф≥лософське осмисленн¤ природи ("натури" - лат.). √рецькою мовою слово природа звучить ¤к "ф≥зис", тому таку ф≥лософ≥ю у —тародавн≥й √рец≥њ називали "ф≥зичною", а ф≥лософ≥в цього пер≥оду - "ф≥зиками". —в≥т природи з його масштабом, розмањт≥стю та м≥ццю найперше впадаЇ в око допитливоњ людини, тому й думка, що ос¤гаЇ бутт¤, розпочинаЇтьс¤ з осмисленн¤ природи. ƒл¤ ранньоњ давньогрецькоњ думки природа поставала ¤к "все". ≤з чого ж може розпочати своњ д≥њ думка, ¤ка хоче охопити "все"? ¬она й повинна розпочати з де¤кого "початку", тобто з того, з чого може це "все" постати або початис¤: з "архе" - найпершого, або давнього.
ќтже, на першому етап≥ розвитку античноњ ф≥лософ≥њ природа постала ¤к њњ об'Їкт, а першою проблемою ц≥Їњ ф≥лософ≥њ- проблема пошуку вих≥дного початку бутт¤ ("архе").
ѕершим ф≥лософом —тародавньоњ √рец≥њ, за загальним визнанн¤м, був ‘алес ≥з ћ≥лета (м≥сто на узбережж≥ ћалоњ јз≥њ; 624-526 рр. до н.е.).
¬≥д нього до нас д≥йшло дв≥ тези: "”се з води" та "”се маЇ душу". ‘≥лософом ‘алеса називають не лише тому, що мислитель висунув думку про першопочаток ("архе") св≥ту, а насамперед тому, що в≥н почав це обірунтовувати, доводити, посилаючись на те, що без води немаЇ житт¤, що агрегатн≥ стани води (тверде т≥ло, р≥дина та газ) вичерпують можлив≥ стани природноњ речовини. ƒруга теза засв≥дчуЇ, що ‘алес замислювавс¤ ≥ над причинами зм≥н та рух≥в, що в≥дбуваютьс¤ у природ≥, ≥ шукав так≥ причини у внутр≥шн≥й природ≥ речей.
якщо пом≥ркувати над тезами ‘алеса, то можна оц≥нити њх п≥знавальне значенн¤:
o вони зводили багатоман≥тн≥сть реального св≥ту до одного початку (води), ≥ тому "все" поставало Їдиним, взаЇмопов'¤заним;
o йдучи подумки за цим Їдиним крок за кроком, ми можемо не просто сприймати д≥йсн≥сть, а й розум≥ти њњ, по¤снювати, ≥нтелектуально моделювати.
јле виникають при цьому ≥ запитанн¤: що в≥дбуваЇтьс¤ з водою, коли вона перетворюЇтьс¤ на все? јдже багато речей не схож≥ на воду. “о, може, й першопочаток бутт¤ не схожий н≥ на що, але даЇ усьому початок?
Ќапевно, так м≥ркував учень ‘алеса - јнасимандр (610-546 рр. до н.е.), стверджуючи, що "архе" само по соб≥ не схоже н≥ на що; це - "апейрон"- невизначене та безмежне. ƒумка јнасимандра була прониклива, але вона не могла задовольнити людей того часу через неможлив≥сть пересв≥дчитись у реальному ≥снуванн≥ "апейрона". ¬насл≥док того трет≥й представник м≥летськоњ школи јнаксимен (588-525 рр. до н.е.) синтезував ≥дењ своњх учител≥в: початок бутт¤ маЇ бути досить невизначений, але доступний дл¤ сприйн¤тт¤, необх≥дний дл¤ житт¤ ≥ рухливий. Ќа думку јнаксимена, саме таким Ї пов≥тр¤, ¤ке в≥н ≥ визначив ¤к першопочаток усього.
ƒ≥¤ч≥ м≥летськоњ школи висловлювали продуктивн≥ ≥дењ ≥ у сфер≥ ≥нших питань-наприклад, ‘алес був видатним математиком та астрономом. ≤ все ж головний њх здобуток - розробленн¤ ≥дей про св≥тобудову, таке розробленн¤, що ви¤вл¤Ї рух людськоњ думки в≥д конкретного через абстрактне до поглибленого усв≥домленн¤ реальност≥.
ƒо того ж м≥летц≥ п≥дготували ≥дейний грунт дл¤ по¤ви дуже см≥ливоњ ≥ дуже продуктивноњ дл¤ науки та ф≥лософ≥њ тези про те, що "все под≥бне до числа або пропорц≥њ". ÷¤ теза вводила в науку математичне обчисленн¤, а належить вона ѕ≥фагору (570-бл. 500 рр. до н.е.). як ѕ≥фагор прийшов до ≥дењ числа ¤к вих≥дного вим≥ру всього, що ≥снуЇ? якщо виходити з м≥ркувань його попередник≥в ≥ вважати, що "все" Ї щось "одне", то тод≥ св≥т ("все") стаЇ однор≥дним, тобто постаЇ в одн≥й ¤кост≥; у такому раз≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж речами вже не ¤к≥сн≥, а к≥льк≥сн≥, усе можна вим≥р¤ти числом.
ѕ≥фагор уперше визначив умови застосуванн¤ дл¤ п≥знанн¤ математичного обчисленн¤, а також в≥докремив думку в≥д наочного, адже число, хоч воно й пов'¤зане з речами, Ї невидиме само по соб≥, тобто абстрактне. ѕ≥фагор визначив також числове сп≥вв≥дношенн¤ музичних тон≥в, вв≥в в об≥г так≥ пон¤тт¤, ¤к "космос", "гармон≥¤", "ф≥лософ≥¤". ƒавн≥ джерела перепов≥дають, що саме ѕ≥фагор уперше назвав себе не мудрим, а любителем та шукачем мудрост≥ (ф≥лософом).
¬исокий р≥вень абстрактност≥ вченн¤ ѕ≥фагора змушував грецьких ф≥лософ≥в шукати зв'¤зк≥в м≥ж абстракц≥¤ми ≥ житт¤м. —учасник ѕ≥фагора - √еракл≥т ≈феський (544-483 рр. до н.е.) використав ≥дењ своњх попередник≥в дл¤ побудови ц≥л≥сноњ ф≥лософськоњ концепц≥њ, що поЇднувала високий р≥вень абстрактних м≥ркувань ≥з наочн≥стю.
ќск≥льки до √еракл≥та вже були створен≥ ф≥лософськ≥ вченн¤, в≥дм≥нн≥ м≥ж собою, то в≥н вважав за необх≥дне в розум≥нн≥ св≥тобудови перенести акцент ≥з питанн¤ "ўо?" (ўо Ї св≥т? ўо Ї початком св≥ту?) на питанн¤ "як?" (як сл≥д мислити, щоб мати достов≥рн≥ знанн¤?).
ѕитанн¤ "ўо?" ≥ "як?" в≥д час≥в √еракл≥та ≈феського стають основними питанн¤ми п≥знанн¤ (у т.ч. й наукового), що перебувають в орган≥чн≥й Їдност≥ м≥ж собою.
Ќа думку √еракл≥та, св≥т сл≥д розум≥ти ¤к пот≥к, що весь час тече: "”се тече, усе зм≥нюЇтьс¤". –озгортаючи своњ думки, √еракл≥т даЇ в≥дпов≥дь на запитанн¤, що саме тече, ¤к тече, куди тече7 ” теч≥њ, у становленн≥ перебувають чотири св≥тов≥ стих≥њ: вогонь, пов≥тр¤, вода ≥ земл¤. ¬они √еракл≥т ≈феський переход¤ть одна в одну, але не хаотично, а м≥рами, ≥ загалом виходить, що св≥товий колооб≥г зд≥йснюЇтьс¤ через вим≥р¤ний рух в≥д протилежного до протилежного: в≥д рухомого, св≥тлого, гар¤чого вогню до ≥нертноњ, темноњ, вологоњ земл≥ ≥ навпаки. ≈нерг≥ю усьому рухов≥ даЇ вогонь ¤к найперша ≥ найдинам≥чн≥ша стих≥¤: "¬есь цей  осмос... Ї н≥чим ≥ншим, ¤к вогнем, що м≥рами спалахуЇ та м≥рами згасаЇ". ќск≥льки св≥товий рух в≥дбуваЇтьс¤ не хаотично, то це св≥дчить про на¤вн≥сть Їдиного св≥тового закону-"логосу". "Ћогос" - це слово, мовленн¤, х≥д думки, ≥, отже, - розумний пор¤док. —аме лоіос визначаЇ м≥ри поЇднанн¤ протилежностей у св≥т≥: "¬≥йна всьому батько". “акий погл¤д на св≥т, у ¤кому в≥н постаЇ динам≥чним, зм≥нним унасл≥док боротьби та поЇднанн¤ протилежностей, д≥став назву д≥алектики. ќтже, √еракл≥т Ї засновником д≥алектичного мисленн¤, мисленн¤, ¤ке намагаЇтьс¤ багатоман≥тн≥сть сущого звести да певноњ його внутр≥шньоњ енергетики.
” реальному св≥т≥ логос про¤вл¤Ї себе у вигл¤д≥ блискавки - особливоњ д≥њ особливого вогню (згадаймо, що «евс керуЇ св≥том за допомогою блискавки). √еракл≥т по¤снював д≥Їю вогн¤ноњ стих≥њ усе, у т. ч.-душу людини (особливий, сухий ≥ чистий вогонь) ≥ роботу ≥нтелекту (просв≥тленн¤, "спалахи" при усв≥домленн≥ й т.≥н.).
ѕ≥сл¤ √еракл≥та ф≥лософськ≥ вир≥шенн¤ питанн¤ про св≥тобудову розвивалис¤ через поЇднанн¤ питань "ўо?" ≥ "як?".
ќсобливу увагу в пер≥од подальшого розвитку античноњ натруф≥лософ≥њ сл≥д звернути на чотири школи. ≈лейська школа (за назвою м≥ста ≈ле¤). Ќайв≥дом≥ш≥ представники ѕармен≥д (540-450 рр. до н.е.) та «енон (490-430 рр. до н.е.). ѕармен≥д стверджував, що за належноњ уваги до процесу мисленн¤ ми змушен≥ будемо визнати: "Ћише бутт¤ Ї, а небутт¤ узагал≥ немаЇ". Ѕо про що б ми не мислили, думка буде непорожн¤. Ќав≥ть мисл¤чи небутт¤, ми вводимо його в ранг бутт¤, бо воно в цей момент ≥снуЇ дл¤ самого мисленн¤ ¤к його предмет. ќтже, усюди Ї лише бутт¤, що дор≥внюЇ соб≥ самому ≥ Ї незм≥нне й невичерпне. ѕогл¤ди на засади сущого ¤к у своњй основ≥ на нерухлив≥, незм≥нн≥, самототожн≥ згодом (у н≥мецього ф≥лософа √.√егел¤) д≥стали назву метаф≥зичного св≥тобаченн¤, ¤ке за вих≥дними спр¤муванн¤ми протистоњть д≥алектиц≥. ѕармен≥да вважають одним ≥з зачинател≥в метаф≥зики ¤к стилю мисленн¤.
«енон спр¤мував своњ зусилл¤ на захист ≥дей ѕармен≥да через розробленн¤ ориг≥нальних задач-головоломок ("апор≥њ «енона"), ¤к≥ доводили немислим≥сть руху ≥ зм≥н.
Ўкола атом≥зму. Ќайв≥дом≥ший давньогрецький атом≥ст ƒемокр≥т (480-390 рр. до н.е.) виходив ≥з тези, що "н≥що не виникаЇ з н≥чого ≥ не перетворюЇтьс¤ у н≥що". якщо у св≥т≥ не було б чогось ст≥йкого ≥ незм≥нного, св≥т не утримавс¤ б у бутт≥. ћожна д≥лити ≥ дробити речовину, але не неск≥нченно; край, межа можливого под≥лу - атом (непод≥льний); його ≥снуванн¤ - запорука незнищенност≥ св≥ту. « атом≥в утворюютьс¤ св≥тов≥ стих≥њ, а з останн≥х - усе, що ≥снуЇ. ј. ≈йнштейн назвав ≥дею атом≥зму одн≥Їю з найпродуктивн≥ших в ≥стор≥њ науки, бо вона справд≥ даЇ можлив≥сть по¤снити багато ¤вищ.
Ўкола еволюц≥он≥зму. –озробив њњ ≥дењ ≈мпедокл (483-423 рр. до н.е.), ¤кий вважав, що вс≥ процеси св≥ту можна по¤снити через взаЇмод≥ю чотирьох стих≥й, або елемент≥в (вогонь, пов≥тр¤, вода й земл¤), та двох сил протилежного спр¤муванн¤ (любов ≥ ворожнеча). ѕ≥д д≥Їю любов≥ под≥бне з'ЇднуЇтьс¤ ≥з под≥бним, а п≥д д≥Їю ворожнеч≥ навпаки - у св≥т≥ панують роз'Їднанн¤, розпад. Ћюбов та ворожнеча почергово встановлюють своЇ пануванн¤ у св≥т≥, а останн≥й перебуваЇ у пер≥одичних станах пр¤муванн¤ або до досконалост≥ (так виникають  осмос ≥ вс≥ форми житт¤), або до розпаду (¤кий неминучий п≥сл¤ пануванн¤ любов≥).
Ўкола ноолог≥њ, або концепц≥њ всесв≥тнього розуму. –озробив њњ јнаксагор (500-428 рр. до н.е.), на думку котрого все, що ≥снуЇ, складаЇтьс¤ з частинок, ¤к≥ м≥ст¤ть у соб≥ вс≥ ¤кост≥ та властивост≥ св≥ту, - ≥з гомеомер≥й (частково под≥бних до всього). “ому ми й бачимо багатоман≥тн≥сть св≥ту. јле конкретне поЇднанн¤ гомеомер≥й зумовлене д≥Їю св≥тового розуму - Ќуса, або Ќооса; саме в≥н постаЇ м≥рою дл¤ усього сущого. Ќа початку XX ст. ¬олодимир ¬ернадський використаЇ терм≥н "ноон" дл¤ позначенн¤ ноосфери - т≥Їњ частини б≥осфери «емл≥, що створюЇтьс¤ завд¤ки культуротворч≥й д≥¤льност≥ людини.
ќтже, давньогрецька натурф≥лософ≥¤ розвивалась динам≥чно, демонструючи при цьому де¤к≥ загальн≥ законом≥рност≥ руху людського мисленн¤ - в≥д простого до складного, в≥д конкретного до абстрактного, в≥д недиференц≥йованоњ проблематики до диференц≥йованоњ, в≥д неусв≥домленого до усв≥домленого, висунувши ц≥лу низку продуктивних дл¤ Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ ≥дей ≥ теор≥й.
3.3. ≤дењ та представники високоњ класики в розвитку античноњ ф≥лософ≥њ
” пер≥од високоњ класики об'Їктом осмисленн¤ дл¤ ф≥лософ≥њ стають ус≥ сфери людськоњ життЇд≥¤льност≥.
ѕершими поверненн¤ проблематики в≥д п≥знанн¤ природи в напр¤м≥ людини та реал≥й њњ бутт¤ зд≥йснили соф≥сти - платн≥ вчител≥ мудрост≥. Ќагромаджене у ф≥лософ≥њ знанн¤ вони пустили у практику, почавши вчити риторики, мистецтва аргументац≥њ та доведенн¤ виправданост≥ власноњ позиц≥њ. ѓх б≥льше ц≥кавило саме це, а не пошук ≥стини, але вони спри¤ли поширенню знань ≥ поглибленню людських у¤влень про сусп≥льство, державу, людську доброчесн≥сть. “еза ѕротагора (481-411 рр. до н.е.) "людина Ї м≥рою ус≥х речей" вважаЇтьс¤ ¤скравим ви¤вленн¤м суб'Їктив≥зму та рел¤тив≥зму (принцип "все Ї в≥дносним") у позиц≥њ соф≥ст≥в.

—аме проти цих принцип≥в виступив —ократ (469-399 рр. до н.е.), ¤кий вважав, що людина повинна ірунтувати свою повед≥нку на над≥йних знанн¤х, а останн≥ повинн≥ бути остаточними, незм≥нними та завершеними; м≥нлив≥ ж у¤вленн¤ нашоњ душ≥ сл≥д вважати гадкою, але саме через њх м≥нлив≥сть вони не можуть бути п≥дставою дл¤ виправданого життЇвого вибору та повед≥нки людини. —правжн≥ знанн¤, за —ократом, сл≥д шукати в соб≥ ("ѕ≥знай себе!"), бо безсмертна душа людини, пройшовши повне коло "косм≥чних перевт≥лень", потенц≥йно знаЇ усе. —л≥д примусити њњ згадати забуте внасл≥док вмирань та нових народжень, а дл¤ того треба поставити людину в ситуац≥ю суперечност≥ ≥з самою собою. ÷е й робив —ократ у своњх неск≥нченних бес≥дах ≥з сучасниками ("сократичн≥ бес≥ди"), бо вважав, що людина, ¤ка через власн≥ м≥ркуванн¤ зайшла в суперечн≥сть ≥з самою собою, буде змушена в≥дчувати внутр≥шню напружен≥сть, прагнути розв'¤зати цю суперечн≥сть. ” бес≥дах —ократ, ¤к звичайно, ставив запитанн¤, а сп≥вбес≥дник на них в≥дпов≥дав. «адл¤ дос¤гненн¤ своЇњ мети —ократ розробив спец≥альний метод "маЇвтики" - пологодопомоги, але, звичайно, бажав допомогти народитись справжньому знанню. ÷ей метод мав к≥лька особливостей. ѕо-перше, —ократ включав до нього ц≥лу низку методик та прийом≥в (упод≥бненн¤, посиланн¤ на авторитети, аналог≥њ, ≥ндукц≥¤ ≥ дедукц≥¤ та ≥н.), ¤к≥ були спр¤мован≥ до одного: привести людину до самосперечанн¤ (тепер це маЇ назву "проблемноњ ситуац≥њ"). ѕо-друге, роздуми —ократа, ¤к звичайно, стосувалис¤ пон¤ть, що позначали принципи, засади, ор≥Їнтири людськоњ повед≥нки (справедлив≥сть, знанн¤, доброчесн≥сть, прекрасне). ÷≥ пон¤тт¤ не мали чуттЇвих аналог≥в (не можна вказати пальцем на "справедлив≥сть ¤к таку"), а тому переводили м≥ркуванн¤ у русло духовних пошук≥в. Ќарешт≥, ¤к неодноразово в≥дзначали досл≥дники ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ, метод —ократа м≥стив у соб≥ досить в≥дчутний елемент ≥рон≥њ - прихованого кепкуванн¤. ≤рон≥¤ —ократа значною м≥рою була зумовлена його вм≥нн¤м побачити за очевидним ≥ н≥бито зрозум≥лим дещо зовс≥м неочевидне, але важливе, глибинне.  р≥м того, —ократ натрапив на один ≥з парадокс≥в людського бутт¤: досить часто люди не лише не прагнуть мати ≥стину, а й в≥двертаютьс¤ в≥д нењ, затуливши њњ чимось прийн¤тним, простим, зручним. ≤рон≥¤ —ократа, за його власними словами, була спр¤мована на доведенн¤ тези: справжньою мудр≥стю волод≥Ї лише Ѕог. Ћюдська ж мудр≥сть обмежена, а ≥нод≥ - ≥ самообмежена. “ак ≥ не знайшовши належного знанн¤ у своњх сп≥вбес≥дник≥в, —ократ проголосив: "я знаю лише те, що ¤ н≥чого не знаю, але ≥нш≥ не знають нав≥ть ≥ того". Ѕуло би помилкою вважати дану тезу —ократа ви¤вленн¤м його тотального скепсису (сумн≥ву в усьому); звернемо увагу на те, що теза починаЇтьс¤ ствердно - "я знаю". јле про що знаЇ —ократ? - ѕро своЇ незнанн¤, а це св≥дчить, принаймн≥, про те, що у нього Ї критер≥й дл¤ того, що в≥др≥знити справжнЇ знанн¤ в≥д незнанн¤; цей критер≥й ми вже позначили вище ≥ також зазначили, що —ократ не зустр≥вс¤ ≥з такими людськими знанн¤ми, ¤ки б витримали належну перев≥рку на над≥йн≥сть. ѕроте вимогу ставитись до знанн¤ приск≥пливо, виробл¤ти критер≥њ його оц≥нки, - все це можна вважати важливим ≥ виправданим.
—ократа вважають уособленн¤м ф≥лософ≥њ, ≥ не лише тому, що в≥н був виразником невпокореного духу, ≥ також не т≥льки тому, що в≥н шукав неочевидного, глибинного, початкового. —ократ жив так, ¤к ф≥лософствував, а ф≥лософствував так, ¤к жив. …ого непохитне служ≥нн¤ вищим принципам, демонстрац≥¤ сп≥вв≥тчизникам несправжност≥ њх знань призвели до того, що за хибним звинуваченн¤м в≥н був засуджений до страти. ” в'¤зниц≥ —ократ в≥в своњ останн≥ бес≥ди з учн¤ми; смерть в≥н прийн¤в мужньо ≥ спок≥йно. ƒе¤к≥ культурологи й ≥сторики схильн≥ бачити у страт≥ —ократа певну аналог≥ю з невинною жертвою ≤суса ’риста. ” будь-¤кому раз≥ ми можемо стверджувати: житт¤ ≥ смерть —ократа постають колосальним чинником морального ≥ культурного розвитку людства.
ѕлатон (427-347 рр. до н.е.), кращий учень —ократа, под≥л¤ючи вих≥дн≥ думки останнього, вважав, що вимогам —ократа щодо справжн≥х знань можуть в≥дпов≥дати ≥дењ - незм≥нн≥ сутн≥сн≥ основи бутт¤ усього сущого. –еч≥ течуть ≥ зм≥нюютьс¤, м≥ркував ѕлатон, але св≥т не зникаЇ; отже, в основ≥ речей лежать де¤к≥ ≥деальн≥ незм≥нн≥ сутност≥. ѓх не можна побачити, але можна ос¤гнути розумом, адже, розум≥ючи сутн≥сть речей, ми можемо вп≥знати њх у зм≥нних образах та з'¤вленн¤х. ≤дењ постають ¤к умови переходу в≥д сприйн¤тт¤ речей до њх осмисленн¤.
„им Ї ≥дењ за зм≥стом? - ÷е миттЇво схоплена повнота та Їдн≥сть кожноњ реч≥ ("ейдос" - вигл¤д). ћожна було б сказати, що це Ї сукупн≥сть елемент≥в, необх≥дних ≥ достатн≥х дл¤ ≥снуванн¤ певних речей, ¤кщо, знову-таки, побачити њх у необх≥дн≥й Їдност≥. "™дине" у ѕлатона Ї синон≥мом ≥дењ. ѕродовжуючи л≥н≥ю м≥ркувань своњх попередник≥в, ѕлатон в≥дд≥лив справжнЇ бутт¤ в≥д того, що надано нам у сприйн¤тт¤х. —в≥т ≥дей - це особлива, надчуттЇва реальн≥сть, ¤ка своЇю повнотою ≥ досконал≥стю перевищуЇ усе чуттЇве. –еч≥ - лише т≥н≥ ≥дей.
јле вже сучасники ѕлатона почали справедливо вимагати показати њм ≥дењ ("ст≥л ¤ бачу, але не бачу н≥¤коњ ≥дењ столовост≥", - закинув ѕлатонов≥ один з його сучасник≥в). ƒе ≥ ¤к ≥снують ≥дењ? „ому ми можемо зруйнувати ст≥л, ¤кщо в основ≥ його бутт¤ лежить в≥чна ≥де¤? ” ¤кому сп≥вв≥дношенн≥ перебувають ≥дењ та реч≥? ÷≥ проблеми дл¤ ѕлатона ви¤вилис¤ невир≥шуваними до к≥нц¤, хоча в≥н ≥ запропонував к≥лька вар≥ант≥в њх вир≥шенн¤.
1-й вар≥ант: ≥дењ ≥снують ¤к вих≥дн≥ вз≥рц≥ дл¤ Ѕога - дем≥урга - творц¤ та оздоблювача св≥ту. ¬≥н ¤к митець у своњх д≥¤х керувавс¤ ≥де¤ми - вз≥рц¤ми. Ћюдина, п≥знаючи реч≥, повинна за допомогою розуму п≥днестис¤ над чутт¤м, що лише затемнюЇ п≥знанн¤, до спогл¤данн¤ (в ≥нтуњц≥њ) ≥дей.
2-й вар≥ант: у п≥знанн≥ д≥йсност≥ людина повинна поступово сходити в≥д часткових ≥дей до б≥льш загальних, поки не п≥дн≥метьс¤ до першоњ ≥дењ, або "≥дењ ус≥х ≥дей"- це ≥де¤ Ѕлага, повного, досконалого завершеного бутт¤. —кладаЇтьс¤ вона з ≥дей ƒобра, ≤стини та  раси. ќтже, в усьому, що ≥снуЇ, повинн≥ бути закладен≥ ц≥ три хоронительки бутт¤, а саме бутт¤ Ї Ѕлаго. ћ≥ра прилученн¤ до бутт¤ ≥ Ї м≥рою блага.
¬≥дпов≥дно до теор≥њ ≥дей ѕлатон розгл¤дав людину (т≥ло - в'¤зниц¤ дл¤ душ≥), сусп≥льство, мистецтво ≥ т.≥н. ѕлатона вважають одним ≥з фундатор≥в утоп≥чного мисленн¤, бо в≥н розробив проект "≥деальноњ" (а тому - ≥ неможливоњ) держави, в ¤к≥й, пор¤д ≥з культом вищоњ мудрост≥ (правити державою повинн≥ ф≥лософи, бо вони здатн≥ спогл¤дати ≥дењ), в≥н вводив певн≥ елементи казарменного- тотал≥тарного правл≥нн¤ (наприклад, кращою музикою вважались в≥йськов≥ марш≥, воњни та службовц≥ жили в загальних прим≥щенн¤х та ≥н.) ¬ ус¤кому раз≥ можна стверджувати, що саме ѕлатон в≥дкрив св≥т умогл¤дного (теоретичного) баченн¤ реальност≥, багато зробив дл¤ розум≥нн¤ п≥знанн¤ та людськоњ д≥¤льност≥.  р≥м того, ѕлатон у 386 р. до н.е. в≥дкрив в јф≥нах јкадем≥ю - перший вищий навчальний заклад.
јр≥стотель (384-322 рр. до н.е.) пров≥в в јкадем≥њ ѕлатона близько 20 рок≥в ≥ мав славу одного з найкращих його учн≥в. јле, прийн¤вши ц≥лу низку думок учител¤, јр≥стотель не прийн¤в його теор≥њ ≥дей ("ѕлатон м≥й друг, але ≥стина дорожча"). јр≥стотель проголосив, що ≥де¤ та р≥ч - це те ж саме, т≥льки р≥ч ≥снуЇ у реальност≥, а ≥де¤ - у нашому п≥знанн≥ ≥ позначаЇ передус≥м не Їдине, а загальне в р≥зних речах. якщо ≥де¤ ≥ р≥ч тотожн≥, то п≥знанн¤ сл≥д спр¤мувати на вивченн¤ внутр≥шньоњ будови речей та њх причин ≥ д≥й. «а своЇю будовою реч≥ складаютьс¤ з матер≥њ ≥ форми. ћатер≥¤ Ї пасивним матер≥алом; поза формою вона лише чиста можлив≥сть; разом ≥з формою матер≥¤ постаЇ у визначеност≥ матер≥алу (субстрату) дл¤ певноњ форми (¤к м≥дь, глина, мармур дл¤ скульптора). ќтже, д≥йсн≥сть речей б≥льше пов'¤зана з формами, що њх продукуЇ "форма вс≥х форм", або св≥товий розум, ¤кий, мисл¤чи себе самого, й утворюЇ ус≥ можлив≥ форми. Ѕутт¤ ж конкретних речей зумовлене д≥Їю чотирьох причин: причина матер≥альна, формальна (вже згадан≥), причина д≥йова (з'ЇднуЇ форму та матер≥ю) ≥ ф≥нальна, або ц≥льова причина. ќстанн¤, за јр≥стотелем, Ї найважлив≥шою, бо вона визначаЇ м≥сце конкретноњ реч≥ в ун≥версум≥, тобто њњ сенс та виправдан≥сть. –ух речей зумовлений насамперед тим, що вс≥ вони прагнуть виконати своЇ призначенн¤.
ќтотожнивши р≥ч та ≥дею, јр≥стотель справедливо вважав, що ми можемо здобувати певн≥ знанн¤ про реальн≥сть, оперуючи лише ≥де¤ми ≥ не звертаючись до речей. ¬≥н створив науку про закони та форми правильного мисленн¤, назвавши њњ лог≥кою. ¬ основу лог≥ки покладено вченн¤ про три форми (пон¤тт¤, судженн¤ та умовиводи) та про три закони мисленн¤ (закон тотожност≥ предмета думки, неприпущенн¤ суперечност≥ та виключеного третього).  р≥м того, јр≥стотель розробл¤в етику, пол≥т≥ю, поетику, вченн¤ про душу. ” 335 р. до н.е. в≥н в≥дкрив в јф≥нах свою вищу школу п≥д назвою Ћ≥цей.
ѕлатон ≥ јр≥стотель - неперевершен≥ мислител≥ античноњ ф≥лософ≥њ, њхн≥ думки багато в чому визначили ≥ визначають духовну атмосферу ™вропи, а њх ученн¤ окреслюють гранично в≥дм≥нн≥ ор≥Їнтири Ївропейського мисленн¤: ѕлатон розробив екзистенц≥ально-м≥стичний тип мисленн¤, багато в чому образний, символ≥чний, јр≥стотель - стиль рац≥онально-лог≥чний, ч≥тк≥ший та детально продуманий.
3.4. «авершальний цикл розвитку античноњ ф≥лософ≥њ: школи, ≥дењ, представники
‘≥лософ≥¤ завершального циклу античноњ ф≥лософ≥њ була ч≥тко ор≥Їнтована на захист окремого ≥ндив≥да в умовах поступового руйнуванн¤ класичного античного пол≥су (ќлександр ћакедонський завоював не лише б≥льш≥сть пол≥с≥в, а й колосальн≥ територ≥њ за межами √рец≥њ, створивши гранд≥озну ≥мпер≥ю). ѕ≥зн¤ антична ф≥лософ≥¤ поставала ≥ндив≥дуал≥стичною, суб'Їктивно забарвленою. „ерез це тут не ст≥льки продукували нов≥ ≥дењ, ск≥льки використовували вже на¤вн≥ (еп≥гонство), ¤к≥ часто сполучали м≥ж собою без достатньоњ внутр≥шньоњ Їдност≥ (еклектика). «упинимос¤ на ≥де¤х найавторитетн≥ших шк≥л цього етапу.
≈п≥курейство заснував ≈п≥кур (342-271 рр. до н.е.) ≥ продовжив римл¤нин “ит Ћукрец≥й  ар (95-55 рр. до н.е.). ≈п≥кур ставив соб≥ завданн¤ захистити людину в≥д можливих страх≥в житт¤, дл¤ чого доводив невмирущ≥сть матер≥њ, а, значить, ≥ певне безсмерт¤ людини (посилаючись на атом≥зм), в≥дсутн≥сть фатуму та необх≥дност≥ в космос≥ (припускаючи, що атом волод≥Ї здатн≥стю дов≥льно в≥дхил¤тись в≥д траЇктор≥њ свого польоту), можлив≥сть р≥зних по¤снень тих самих ¤вищ через в≥дсутн≥сть т≥сного зв'¤зку думки з фактами та в≥дчутт¤м. Ќайб≥льше, чого може дос¤гти людина в житт≥, - це зв≥льнити себе в≥д страх≥в та неприЇмних в≥дчутт≥в, отримувати в≥д житт¤ насолоди, серед ¤ких найб≥льша - ум≥нн¤ запоб≥гати стражданн¤м та збер≥гати душевну р≥вновагу, незворушн≥сть ≥, безпристрасн≥сть (давньогрецькою мовою - дос¤гненн¤ стану "атаракс≥њ").
—кептицизм (в≥д давньогрецького "сумн≥в"), що його заснував ѕ≥ррон (360-270 рр. до н.е.), звертав увагу на те, що вс≥ ф≥лософи запевн¤ли в ≥стинност≥ своњх теор≥й, але висували р≥зн≥ ≥дењ; зв≥дси випливав висновок про неможлив≥сть створенн¤ ≥стинноњ ф≥лософ≥њ. ¬ основ≥ вс≥х суджень скептицизму лежали три знаменит≥ запитанн¤ з трьома в≥дпов≥д¤ми: 1. якими Ї ус≥ реч≥ ? - Ќе б≥льше такими, н≥ж будь-¤кими ≥ншими. 2. ўо можна сказати про так≥ реч≥ ? -  раще не казати н≥чого, утримуючись в≥д суджень. «. ўо робити людин≥, ¤ка перебуваЇ у стосунках з такими речами? - «бер≥гати самовладанн¤ (автарк≥ю). —кептики всеб≥чно обірунтовували свою позиц≥ю сумн≥ву в можливост¤х п≥знанн¤, але врешт≥-решт, за √еіелем, своЇю вимогою у всьому сумн≥ватис¤ спри¤ли розвитков≥ наукового критичного мисленн¤.
Ѕ≥льше поширеним у цю епоху був стоњцизм, що його заснував «енон-стоњк (340-265 рр. до н.е.). ” –им≥ його посл≥довниками були Ћуц≥й јней —енека (4 р. до н.е.-65 р.), ≈п≥ктет (5-138) та ћарк јврел≥й јнтон≥н (121 - 180). —тоњцизм також закликав людину до життЇвоњ мудрост≥ та самовладанн¤, але з позиц≥њ зовс≥м ≥ншого розум≥нн¤ ≥ бутт¤, ≥ людини. —кептики вважали, що весь св≥т пронизаний Їдиним потоком вогн¤ноњ пневми (диханн¤), що несе всьому закон ≥ долю. ƒ≥¤ дол≥ неминуча й невблаганна. “ому людин≥ не варто впадати у в≥дчай, адже зм≥нити долю неможливо. ("“ого, хто бажаЇ, дол¤ приваблюЇ, того, хто не бажаЇ, штовхаЇ"). —тоњки по¤снювали свою думку притчею про карету та собаку: собака прив'¤заний до карети, що њде; ¤к би не смикавс¤ пес, рух визначаЇ карета, тому втрачають сенс смиканн¤, оп≥р руху, в≥дчайдушн≥ крики. „ерез це ≥ людин≥ у њњ в≥дношенн≥ до дол≥ лишаЇтьс¤ одне: визначити внутр≥шнЇ ставленн¤ до того, чого зм≥нити не можна. √≥дне дл¤ людини ставленн¤ до будь-чого - спок≥й, незворушн≥сть, збер≥ганн¤ внутр≥шньоњ автоном≥њ. —тоњки спри¤ли систематизац≥њ ф≥лософського знанн¤; вони под≥лили ф≥лософ≥ю на ф≥зику, лог≥ку та етику, залучивши до лог≥ки ≥ розум≥нн¤ п≥знанн¤.
Ќеоплатон≥зм дов≥в до ретельних детал≥зац≥й ≥ лог≥чноњ стрункост≥ пров≥дн≥ думки ѕлатона. ”се сутнЇ ¤вл¤Ї собою результат виливанн¤ (еманац≥њ) ™диного, ¤ке тотожне благу, не знаЇ н≥¤кого ушкодженн¤ та зм≥н. ѕершим продуктом ™диного постаЇ св≥товий –озум, у де¤ких тлумаченн¤х - ƒух, а в≥н емануЇ у св≥тову ƒушу. ƒуша оживл¤Ї все сутнЇ, робл¤чи св≥т внутр≥шньо пов'¤заним. „ерез душу все, що ≥снуЇ прагне повернутис¤ до вищого - до ™диного, бо там його вих≥дна батьк≥вщина, його корен≥. Ћюдина ж ¤вл¤Ї собою уособленн¤ св≥тобудови, бо до њњ Їства вход¤ть т≥ло, душа та розум; останн≥й ≥ даЇ людин≥ спр¤муванн¤ - прагнути до Їдиного, до блага. ќсновн≥ творц≥ неоплатон≥зму - ѕлот≥н (205-270) та ѕрокл (412-485).
ќтже, можна констатувати: школи завершального циклу були ч≥тко спр¤мован≥ на те, щоб перетворити ф≥лософ≥ю на ≥нструмент людського ≥ндив≥дуального самоутвердженн¤. —аме на цьому шл¤ху п≥зн¤ антична ф≥лософ≥¤ зробила своЇ основне в≥дкритт¤: дух може бути автономним в≥д обставин житт¤, протисто¤ти цим обставинам (за —енекою, дух сам соб≥ володар). ÷е в≥дкритт¤, очевидно, перекидаЇ м≥сток ≥нтелектуальних дос¤гнень наступн≥й епос≥ - христи¤нському Ївропейському —ередньов≥ччю. Ѕо саме епоха —ередньов≥чч¤, ¤к н≥¤ка ≥нша в Ївропейськ≥й ≥стор≥њ, була зосереджена на духовному ¤к першому початку бутт¤.
¬исновки
јнтична ф≥лософ≥¤ - великий ≥дейний здобуток людства. ¬она не лише вперше в≥дкрила широк≥ обр≥њ людського ≥нтелектуального св≥тоосмисленн¤, а й заф≥ксувала велик≥ прозр≥нн¤ у межах цих обр≥њв. јнтична ф≥лософ≥¤ уперше окреслила основн≥ напр¤ми ф≥лософськоњ проблематики, визначивши на в≥ки людське розум≥нн¤ св≥ту,  осмосу, природи, сусп≥льства, людини, њњ п≥знанн¤, ≥нтелекту, повед≥нки. ѕевною м≥рою усе це вв≥йшло ≥ в духовну скарбницю ”крањни, де з першими христи¤нськими текстами з ¬≥зант≥њ мислител≥  ињвськоњ –ус≥ засвоювали ≥дењ ѕ≥фагора, —ократа, ѕлатона, јр≥стотел¤ ≥ —енеки.
–езюме
1. јнтична ф≥лософ≥¤ - початок Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ; в —тародавн≥й √рец≥њ вона вперше в≥докремилась в≥д ≥нших напр¤м≥в людськоњ життЇд≥¤льност≥; завд¤ки зб≥гу спри¤тливих умов вона набула тут ун≥кальних властивостей: постала в≥дкритою та доступною, толерантною, пластичною та динам≥чною в своЇму розвитку, а тому вперше накреслила майже вс≥ основн≥ напр¤ми розвитку ф≥лософсько-св≥тогл¤дноњ проблематики.
2.  ласичн≥сть античноњ ф≥лософ≥њ зокрема про¤вилас¤ в тому, що вона розбудовувала своњ теор≥њ та ≥дењ в≥д "початку" - в≥д намаганн¤ збагнути природу, космос, але в њх ц≥л≥сност≥, тобто через де¤ке перше бутт¤ ("архе"); на цьому шл¤ху були створен≥ теор≥њ св≥тових стих≥й, рухливого та пов'¤заного Їдиним законом космосу, космосу, пронизаного математичною гармон≥Їю, теор≥њ атом≥зму, еволюц≥он≥зму, св≥тового розуму; при цьому антична ф≥лософ≥¤ продемонструвала неперервний розвиток думки у напр¤м≥ њњ детал≥зац≥й та поглибленн¤.
3. ¬ пер≥од високоњ класики в поле зору ф≥лософ≥њ поступово вход¤ть вс≥ основн≥ сфери людськоњ життЇд≥¤льност≥; ф≥лософ≥¤ стаЇ детал≥зованою, систематизованою, розгалуженою; основна увага тут переноситьс¤ на виробленн¤ виправданий, над≥йних способ≥в осмисленн¤ д≥йсност≥: ѕлатон ≥ јр≥стотель - ц≥ неперевершен≥ корифењ античноњ думки - створюють дв≥ пров≥дн≥ парадигми Ївропейського мисленн¤ ≥ п≥знанн¤: парадигму екзистенц≥ально-м≥стичну та рац≥онально-лог≥чну.
4. ѕ≥зн¤ антична ф≥лософ≥¤ за умов руйнуванн¤ античного пол≥су спр¤мовуЇ своњ зусилл¤ на захист окремого ≥ндив≥да, а тому стаЇ суб'Їктивно спр¤мованою, еклектичною; на цьому шл¤ху вона робить гранд≥озне в≥дкритт¤ - в≥дкритт¤ автоном≥њ людського розуму щодо обставин житт¤.
5. —воњм ≥сторичним розвитком антична ф≥лософ≥¤ постаЇ школою людського мисленн¤, оск≥льки проходить певний завершений цикл: в≥д осмисленн¤ космосу - через акцентуванн¤ питань пошуку способ≥в п≥знанн¤ д≥йсност≥ в ус≥х њњ аспектах - до входженн¤ в засади людськоњ суб'Їктивност≥.
ѕитанн¤ дл¤ обговоренн¤ на сем≥нарському зан¤тт≥.
1. ќсобливост≥, умови формуванн¤ та етапи розвитку античноњ ф≥лософ≥њ.
2. –озвиток ≥дей в античн≥й натурф≥лософ≥њ.
3. ≤дењ та представники високоњ класики в розвитку античноњ ф≥лософ≥њ: соф≥сти, —ократ, ѕлатон та јр≥стотель.
4. «агальн≥ риси та пров≥дн≥ школи п≥зньоњ античноњ ф≥лософ≥њ.
“еми дл¤ реферат≥в, допов≥дей ≥ контрольних роб≥т.
1. ‘еномен античноњ ф≥лософ≥њ в Ївропейськ≥й ≥стор≥њ.
2. ”мови та чинники формуванн¤ античноњ ф≥лософ≥њ.
3. «наченн¤ ≥дей античноњ натурф≥лософ≥њ дл¤ сучасноњ ф≥лософ≥њ та науки.
4. ќц≥нка рол≥ соф≥ст≥в в розвитку античноњ ф≥лософ≥њ та культури: позитивне та негативне в њх д≥¤льност≥.
5. ∆итт¤ та ф≥лософська д≥¤льн≥сть —ократа.
6. ‘≥лософське вченн¤ ѕлатона.
7. ¬их≥дн≥ ≥дењ ф≥лософ≥њ јр≥стотел¤.
8. «добутки ф≥лософських шк≥л п≥зньоњ античноњ ф≥лософ≥њ.
9. ¬пливи античноњ ф≥лософ≥њ на розвиток украњнськоњ ф≥лософськоњ думки та культури.
«авданн¤ дл¤ самост≥йного опрацюванн¤ ≥ закр≥пленн¤ матер≥алу з теми.
«авданн¤ 1. –озкрийте сп≥вв≥дношенн¤ пон¤ть "антична ф≥лософ≥¤" та "давньогрецька ф≥лософ≥¤". «авданн¤ 2. ѕозначте основн≥ напр¤ми розвитку ≥дей в античн≥й натурф≥лософ≥њ.
«авданн¤ 3. ¬ чому пол¤гали основн≥ здобутки представник≥в м≥летськоњ школи?
«авданн¤ 4. ѕо¤сн≥сть значенн¤ ф≥лософських ≥дей ѕ≥фагора.
«авданн¤ 5. ќхарактеризуйте найважлив≥ш≥ особливост≥ ф≥лософ≥њ √еракл≥та ≈феського.
«авданн¤ 6. ѕо¤сн≥сть позитивн≥ та негативн≥ сторони д≥¤льност≥ давньогрецьких соф≥ст≥в.
«авданн¤ 7. ќхарактеризуйте основн≥ здобутки ф≥лософськоњ д≥¤льност≥ —ократа.
«авданн¤ 8. –озкрийте зм≥ст та значенн¤ основних ≥дей ѕлатона.
«авданн¤ 9. ѕо¤сн≥ть значенн¤ пров≥дних ≥дей ф≥лософ≥њ јр≥стотел¤.
«авданн¤ 10. ѕор≥вн¤йте ≥дей ѕлатона та јр≥стотел¤ ≥ обгрунтуйте своњ висновки.
«авданн¤ 11. ѕо¤сн≥ть особливост≥ та здобутки ф≥лософських шк≥л п≥зньоњ античноњ ф≥лософ≥њ.
ƒодаткова л≥тература з теми.
1. јнтологи¤ мировой философии.-“. ≤.- н. 1.- ћ., 1969.
2. јсмус ¬. ‘. јнтична¤ философи¤.-ћ., 1978.
3. Ѕогомолов ј. —. јнтична¤ философи¤.-ћ., 1983.
4. ¬индельбанд ¬. »стори¤ древней философии.- ., 1995.
5.  ондзьолка ¬. ¬. Ќариси ≥стор≥њ античноњ ф≥лософ≥њ.-Ћьв≥в, 1993.
6.  онрад ћ. Ќарис ≥стор≥њ стародавньоњ ф≥лософ≥њ.- –им, 1974.
7. “атаркевич ¬л. ≤стор≥¤ ф≥лософ≥њ.- “.1. - Ћьв≥в, 1997.
8. ‘≥лософ≥¤ стародавнього св≥ту :„итанка з ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ.- ., . 1992.
9. „анышев ј. Ќ.  урс лекций по древней философии.- ћ., 1981.

–ќ«ƒ≤Ћ 4. ‘≤Ћќ—ќ‘≤я —≈–≈ƒЌ№ќ¬≤„„я
‘≥лософ≥¤ —ередньов≥чч¤, утворившись у сусп≥льств≥ з однозначною ор≥Їнтац≥Їю на духовн≥ абсолюти, ≥з суц≥льним пануванн¤м рел≥г≥њ, зайн¤ла специф≥чне м≥сце в Ївропейському духовному житт≥ того часу: вона обслуговувала богослов'¤. јле водночас середньов≥чна ф≥лософ≥¤ зробила неоц≥ненний внесок в освоЇнн¤ позачуттЇвих сутностей, спри¤ла нагромадженню нових знань. “ому вона Ї особливо пл≥дною дл¤ вивченн¤ внутр≥шньоњ людини та духовних процес≥в сусп≥льного житт¤.
ѕ≥сл¤ вивченн¤ матер≥алу розд≥лу 4 ¬и повинн≥:
знати:
- загальн≥ особливост≥ середньов≥чного типу ф≥лософствуванн¤;
- основн≥ етапи розвитку середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ;
- загальне значенн¤ ≥дей середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ дл¤ розвитку Ївропейськоњ культури та науки.
вм≥ти:
- проводити пор≥вн¤нн¤ античного типу культури та ф≥лософ≥њ ≥з середньов≥чним типом;
- ви¤вл¤ти позитивн≥ та негативн≥ риси у середньов≥чному св≥тосприйн¤тт≥;
- бачити елементи середньов≥чних духовних та ≥нтелектуальних надбань у сучасному житт≥.
розум≥ти:
- особливост≥ середньов≥чного св≥тобаченн¤, елементи ¤кого ще й донин≥ Ї орган≥чною складовою частиною Ївропейськоњ духовност≥;
- специф≥чн≥ ви¤вленн¤ духовного св≥ту людини середньов≥чними ф≥лософ≥Їю та богослов'¤м;
- нов≥ обр≥њ людського самови¤вленн¤ та самоусв≥домленн¤, що були окреслен≥ в епоху середньов≥чч¤.

ѕлан (лог≥ка) викладу матер≥алу:
4.1. «м≥ни у св≥тогл¤д≥ п≥д час переходу в≥д античност≥ до Ївропейського —ередньов≥чч¤.
4.2. ¬их≥дн≥ ≥дењ середньов≥чноњ патристики. ћ≥сце ф≥лософ≥њ у духовному житт≥ —ередньов≥чч¤.
4.3.—холастика ≥ м≥стика ¤к пров≥дн≥ напр¤ми середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ.

 лючов≥ терм≥ни ≥ пон¤тт¤.
јЅ—ќЋё“ - основна характеристика Ѕога в середньов≥чному …ого осмисленн≥, ¤ка передбачаЇ доведенн¤ позитивних ¤костей Ѕога до гранично можливого стану повноти та досконалост≥.

ѕ–»„≈“Ќ≤—“№ - у середньов≥чному св≥тобаченн≥ - основний спос≥б утвердженн¤ будь-чого в бутт≥ через певну, ≥ндив≥дуальну м≥ру участ≥ в абсолютному бутт≥.

ƒ”’ - у середньов≥чному св≥тобаченн≥ Їдино справжн¤ форма бутт¤ або бутт¤ ¤к таке, кор≥нь будь-¤кого ≥снуванн¤; основн≥ ¤кост≥ духу - самототожн≥сть, абсолютна активн≥сть, позапросторов≥сть, непод≥льн≥сть, Їдн≥сть, в≥чн≥сть, саморефлексивн≥сть; у середньов≥чч≥ Ѕог Ї Ѕог-ƒух.

ƒ”Ўј - в —ередн≥ в≥ки - джерело ≥ причина людського житт¤, результат вкор≥ненн¤ у людське т≥ло частки божественного духу; через це душа займаЇ середнЇ положенн¤ м≥ж духом ≥ т≥лом. „ерез зв'¤зок ≥з духом душа постаЇ безсмертною та розумною, через зв'¤зок ≥з т≥лом ≥ндив≥дуальною, чутливою, д≥йовою. ≤ спр¤мовувати своњ зусилл¤ вона може або угору . до духу, або вниз, до т≥лесного.

≈ «≈√≈“» ј - мистецтво тлумаченн¤ текст≥в —в¤того ѕисьма, по¤сненн¤ зм≥сту та сенсу божественного об'¤вленн¤ (див.); середньов≥чн≥ теологи-екзегети вид≥л¤ли, ¤к правило, 4 шари сенс≥в у зм≥ст≥ —в¤того ѕисьма: реальний, ≥сторичний, символ≥чний та св¤щенний.

≤™–ј–’≤я - структура св≥тоустрою у христи¤нському св≥тобаченн≥: оск≥льки кожна р≥ч маЇ свою власну ≥ ун≥кальну м≥ру причетност≥ до абсолюту, св≥т постаЇ складною багатор≥вневою будовою, замкненою на св≥й буттЇвий та смисловий центр; тому ≥Їрарх≥¤ передбачаЇ 2 типи зв'¤зк≥в сущого: взаЇмоузгоджен≥сть та п≥дпор¤дкуванн¤, тобто зв'¤зок пор¤дку та ц≥нност≥.

“≈ќЋќ√≤я - терм≥н, введений јр≥стотелем дл¤ позначенн¤ "першоњ ф≥лософ≥њ"; у переклад≥ значить богослов'¤; за зм≥стом - це теоретична складова рел≥г≥йного в≥ровченн¤, покликана узгоджувати м≥ж собою основн≥ догми рел≥г≥њ та по¤снювати њх.

“–јЌ—÷≈Ќƒ≈Ќ“Ќ≤—“№ - з лат.: за межами зовн≥шнього, зображуваного; характеристика Ѕога у христи¤нському св≥тобаченн≥ ¤к такого, ¤кий принципово несум≥сний ≥з реал≥¤ми св≥ту внасл≥док того, що назл≥ченно њх перевершуЇ, тобто це позамежн≥сть або позасв≥тн≥сть Ѕога.

ќЅ'я¬Ћ≈ЌЌя - пр¤ме ≥ безпосереднЇ розкритт¤ Ѕогом своњх нам≥р≥в та настроњв люд¤м, ¤к правило - через обраних ос≥б: пророк≥в, провидц≥в та ≥н. ќб'¤вленн¤ не Ї про¤вом "мови Ѕога", оск≥льки нам≥ри Ѕога не можна передати адекватно н≥¤кими частковими формами, у тому числ≥ - ≥ людською мовою; через це об'¤вленн¤ потребуЇ тлумаченн¤, екзегетики (див.).
4.1. «м≥ни у св≥тогл¤д≥ п≥д час переходу в≥д античност≥ до Ївропейського —ередньов≥чч¤
ќсновною причиною радикальних зм≥н, що в≥дбулис¤ у св≥тогл¤д≥ п≥д час переходу в≥д античност≥ до Ївропейського —ередньов≥чч¤, було руйнуванн¤ античного пол≥су (основноњ форми державного та громадського житт¤) ¤к реального ірунту вс≥Їњ античноњ цив≥л≥зац≥њ, а разом ≥з ним - руйнуванн¤ ≥ всього укладу житт¤. –имська ≥мпер≥¤ ввела до свого складу величезну територ≥ю з р≥зноман≥тними етносами, культурами, в≥руванн¤ми, п≥дпор¤дкувавши все Їдиному центров≥. ¬еличезна державна машина ≥мпер≥њ, ¤ка майже весь час перебувала у воЇнному стан≥, перем≥шувала та перемелювала ≥ людей, ≥ культури, ≥ рел≥г≥њ, зробивши врешт≥-решт окрему людину безпорадною та беззахисною. Ќ≥ влада, н≥ заможн≥сть, н≥ висок≥ посади не були над≥йною основою дл¤ людського житт¤. «нев≥рившись у всьому матер≥альному, люди звертали своњ погл¤ди та над≥њ до духовного. “ут дуже корисним було в≥дкритт¤ античною ф≥лософ≥Їю автоном≥њ людського духу, оск≥льки воно допомагало людин≥ знайти в сам≥й соб≥ опору задл¤ протисто¤нн¤ життЇвим негараздам. ѕроте ф≥лософ≥¤ була не дуже доступною дл¤ широкого людського загалу, тому у –имськ≥й ≥мпер≥њ були поширен≥ м≥стицизм (в≥ра у втручанн¤ у людське житт¤ таЇмних сил), культи р≥зних бог≥в, величезна к≥льк≥сть ¤ких, до реч≥, б≥льше заплутувала людей, н≥ж њм допомагала. ѕо¤ва христи¤нства добре вписувалась у загальний духовний настр≥й епохи, а тому воно досить швидко поширилос¤ в ≥мпер≥њ. Ѕо саме христи¤нство не просто визнало автоном≥ю людського духу, а дала њй своЇ по¤сненн¤: в людськ≥й душ≥ Ї частка божественного, тобто абсолютного духу, а могутн≥сть останнього була наочно продемонстрована ≤сусом ’ристом. який, саме тому, що н≥с в соб≥ цей дух, пройшов кр≥зь смерть та здолав њњ. ” насл≥дку вс¤ епоха —ередньов≥чч¤ жила в умовах дом≥нуванн¤ христи¤нськоњ рел≥г≥њ в ус≥х сферах сусп≥льного житт¤.
ѕо¤ва та утвердженн¤ христи¤нства в ™вроп≥ призвели до радикальноњ духовноњ революц≥њ у розвитку Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ. ÷е можна побачити досить виразно через пор≥вн¤нн¤ античного та середньов≥чного св≥тогл¤д≥в за њх основними характеристиками.
јнтичн≥й св≥тогл¤д
1. ѕол≥тењзм (багатобожж¤).
2. Ѕоги Ї частиною природи, або уособленн¤м природних стих≥й.
3. ¬их≥дн≥ ¤кост≥ бог≥в: сила, могутн≥сть;
4. Ѕоги впор¤дковують та оздоблюють св≥т.
5.  осмос, природа - загальн≥ умови ≥снуванн¤ бог≥в ≥ людей.
6. Ћюдина спираЇтьс¤ у своњх вчинках на знанн¤.
7. √оловне життЇве завданн¤ людини - зд≥йсненн¤ подвигу.
8. ” сприйн¤тт≥ д≥йсност≥ акцент падаЇ на зовн≥шнЇ; внутр≥шнЇ про¤вл¤Ї себе лише через зовн≥шнЇ.
9. Ћюди под≥л¤ютьс¤ за етн≥чними та родовими ознаками.
10. ѕануванн¤ натурал≥стичного св≥тосприйн¤тт¤.

—ередньов≥чний св≥тогл¤д
1. ћонотењзм (Їдинобожж¤).
2. Ѕог Ї духовною сутн≥стю, ¤ка перебуваЇ за межами св≥ту (трансцендентн≥сть).
3. ¬их≥дна ¤к≥сть Ѕога-любов до людини.
4. Ѕог творить св≥т ≥з н≥чого.
5. ѕрирода не маЇ власноњ сутност≥ ≥ не може ≥снувати без припливу божественноњ енерг≥њ.
6. Ћюдина в усьому покладаЇтьс¤ на в≥ру в Ѕога.
7. √оловне життЇве завданн¤ людини - спас≥нн¤ душ≥.
8. ” сприйн¤тт≥ д≥йсност≥ акцент падаЇ на внутр≥шнЇ;
зовн≥шнЇ радше заважаЇ правильно зрозум≥ти внутр≥шнЇ.
9. ¬с≥ люди Ї р≥вними перед Ѕогом.
10. ѕануванн¤ символ≥чного св≥тосприйн¤тт¤;

як бачимо, основн≥ св≥тогл¤дн≥ ор≥Їнтири п≥д час переходу в≥д јнтичност≥ до —ередньов≥чч¤ зм≥нюютьс¤ на протилежн≥. Ћюдина —ередньов≥чч¤ зосереджуЇтьс¤ на внутр≥шньому, духовному. —пас≥нн¤ душ≥ дл¤ нењ маЇ не лише ≥ндив≥дуальний сенс: р¤туючи себе, людина, по-перше, зб≥льшуЇ св≥товий потенц≥ал добра та св≥тла, а по-друге, спри¤Ї поверненню св≥ту до того стану, в ¤кому в≥н перебував до гр≥хопад≥нн¤. Ћюдське житт¤ набуваЇ ц≥льового спр¤муванн¤, а ≥стор≥¤ - часового вим≥ру, оск≥льки все людство напружено оч≥куЇ другого пришест¤ ’риста. Ѕог створюЇ св≥т ≥з н≥чого, ≥ тому останн≥й весь час перебуваЇ на меж≥ бутт¤ ≥ небутт¤. —в≥т ≥снуЇ лише тому, що Ѕог тримаЇ його у своњй "десниц≥". —творений св≥т не впливаЇ на Ѕога, оск≥льки Ѕог - це духовна сутн≥сть, абсолют ус≥х абсолют≥в, сукупн≥сть ус≥х можливих досконалостей. « ц≥Їњ причини Ѕог постаЇ дл¤ людини неос¤жним ≥ принципово позарозумовим (задум Ѕожий нев≥домий); Ѕог лише ≥з власного милосерд¤ та любов≥ може в≥дкрити себе людин≥, ≥ це в≥дбулос¤, коли ¬≥н послав на «емлю свого сина - ≤суса ’риста. « ≥ншого боку, кожна людина несе в соб≥ "≥скру Ѕожу", тому шл¤х до Ѕога лежить через духовне самозаглибленн¤ та самозосередженн¤ ≥, врешт≥-решт, через самовдосконаленн¤. ¬≥дпов≥дно розум≥нн¤ природи, морал≥, людських життЇвих обов'¤зк≥в визначали вин¤тково рел≥г≥йн≥ догмати (вих≥дн≥ незм≥нн≥ положенн¤).
«а часовими межами епоха —ередньов≥чч¤ охоплюЇ пер≥од в≥д пад≥нн¤ –имськоњ ≥мпер≥њ (≥нод≥ - в≥д заснуванн¤  онстантинопол¤), тобто з IV-V ст., до в≥дкритт¤ јмерики (або до пад≥нн¤  онстантинопол¤), тобто до XV-XVI ст.
ј етапи розвитку середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ найчаст≥ше визначають так:
1 етап - апологетика та патристика (II-IX ст.);
2 етап - схоластика та м≥стика (’-’”≤ ст.);
а) ранн≥ схоластика та м≥стика (’-’≤ ст.);
б) зр≥л≥ схоластика та м≥стика (XII-XIII ст.);
в) п≥зн≥ схоластика та м≥стика (XIV-XVI ст.). «верн≥мо увагу на те, що духовн≥ процеси в процес≥ формуванн¤ середньов≥чного сусп≥льства випереджали соц≥альн≥, що засв≥дчуЇ надзвичайно важливу роль духовного фактора в розвитку ≥стор≥њ.
4.2. ¬их≥дн≥ ≥дењ середньов≥чноњ патристики. ћ≥сце ф≥лософ≥њ у духовному житт≥ —ередньов≥чч¤
¬их≥дним джерелом середньов≥чного св≥тобаченн¤ постаЇ Ѕ≥бл≥¤ у склад≥ —тарого та Ќового запов≥т≥в. Ѕ≥бл≥¤ озброюЇ христи¤н ц≥лою низкою вих≥дних догм. јле ц≥ догми потребували певних по¤снень ≥ тлумачень, з одного боку, тому, що людина повинна розум≥ти, у що вона в≥рить, а з ≥ншого боку - тому, що житт¤ завжди постаЇ багатшим та розмањт≥шим, н≥ж текст, нав≥ть св¤щенний; зв≥дси виникаЇ потреба поЇднувати догми ≥з зм≥нними ситуац≥¤ми житт¤. Ќарешт≥, тексти Ѕ≥бл≥њ мають символ≥чний, образно-притчевий характер, ≥ тому потребують певних тлумачень. ѕерш≥ введенн¤ христи¤нськоњ догматики в контекст житт¤ зд≥йснювали апостоли (перш≥ учн≥ ’риста), але розгалужено та детал≥зовано зд≥йснили це ≥сторичне завданн¤, водночас осмислюючи реал≥њ житт¤ п≥д кутом огл¤ду положень —в¤того ѕисьма, представники христи¤нськоњ патристики - так зван≥ ќтц≥ ÷еркви (лат. "раtег" - батько).
Ќа ранньому етап≥ свого розвитку патристика набула характеру апологетики (II-IV ст.): перш≥ христи¤нськ≥ мислител≥ зверталис¤ до римських ≥мператор≥в або широкого загалу ≥з посланн¤ми на захист христи¤н (давньогрецькою мовою "аполог≥¤" - захист). ” таких зверненн¤х апологети почали розгл¤дати та розробл¤ти важлив≥ св≥тогл¤дн≥ ≥дењ, так≥ ¤к розум≥нн¤ сутност≥ Ѕога, характеру та зм≥сту божественного твор≥нн¤, природа та сутн≥сть в≥ри, сп≥вв≥дношенн¤ в≥ри ≥ знанн¤.

¬≥д самого початку ранн¤ патристика (апологетика) под≥лилась на два напр¤ми в питанн≥ ставленн¤ до попередньоњ ¤зичницькоњ (античноњ) мудрост≥: позитивний та негативний.
ѕрихильники позитивного ставленн¤ - ёстин ћученик (бл. 100-165), јф≥нагор (II ст.),  лимент ќлександр≥йський (150-215), ќриген (185-254) - вважали, що грецьк≥ ф≥лософи пр¤мували шл¤хом ≥стини, але не могли дос¤гнути њњ тому, що вона ще не ¤вила себе в особ≥ ’риста. “ому ф≥лософ≥ю треба використовувати, п≥дпор¤дковуючи њњ теолог≥њ, оск≥льки христи¤нське св≥тобаченн¤ б≥льше ≥стинне, н≥ж попереднЇ.
ёстин, ¤кого прозвали ф≥лософом, сформулював у своњх аполог≥¤х п'¤ть аргумент≥в щодо переваг христи¤нства над попередньою ¤зичницькою мудр≥стю:
o аргумент Їдност≥ (оск≥льки Ѕог Їдиний, не треба шукати все нов≥ й нов≥ початки бутт¤);
o аргумент ун≥версальност≥ (христи¤нство в≥дкрите й доступне вс≥м, незалежно в≥д стат≥, в≥ку, походженн¤);
o аргумент простоти (у христи¤нств≥ йдетьс¤ про те, що зрозум≥ле дл¤ ус≥х ≥ не потребуЇ спец≥альноњ осв≥ти);
o аргумент авторитету (ф≥лософ≥ю вигадали люди, а ≥стини христи¤нства дан≥ Ѕогом через об'¤вленн¤);
o аргумент давнини (ёстин посилавс¤ на твердженн¤ јристобула про те, що греки запозичили ф≥лософ≥ю у ћойсе¤, тобто з≥ —тарого «апов≥ту). ¬арто зауважити, що не вс≥ ц≥ аргументи мають однакову виправдан≥сть, проте чотири перш≥ використовуютьс¤ у богослов'њ ще й сьогодн≥.
ƒругий напр¤м апологетики - напр¤м негативного ставленн¤ до античноњ ф≥лософ≥њ, представлений ≥менами “ат≥ана (125-175), јрноб≥¤ (260-327), “ертулл≥ана (160-220), напол¤гав на р≥шучому в≥дкиданн≥ античноњ мудрост≥ ¤к такоњ, що пор≥вн¤но з божественним об'¤вленн¤м постаЇ ¤к безумство. ‘≥лософськ≥ м≥ркуванн¤, по-перше, безп≥дставн≥, бо ф≥лософи можуть довести все, що завгодно, по-друге, ведуть до розбещеност≥ та гр≥ха, по-третЇ, складн≥ та заплутан≥. Ѕожественна мудр≥сть та в≥ра живуть у простих душах тому, що вони не п≥дл¤гають розумному осмисленню та обірунтуванню, а потребують в≥дданост≥, любов≥, щирого почутт¤ до Ѕога.
ќтже, ¤к бачимо, в основ≥ розмежуванн¤ патристики на два напр¤ми лежало питанн¤ про сп≥вв≥дношенн¤ в≥ри та знанн¤ у людському св≥тоор≥Їнтуванн≥, ¤ке майже н≥коли не зникало з духовного обр≥ю —ередньов≥чч¤.
” перш≥ стол≥тт¤ ≥снуванн¤ христи¤нства ≥нтенсивн≥ше розвивалас¤ сх≥дна (грецька) патристика. ” њњ межах найб≥льш уславлен≥ ≥мена так званих "великих каппадок≥йц≥в": ¬асил≥¤ ¬еликого ( есар≥йського) (329-379), √ригор≥¤ Ѕогослова (330-389), √ригор≥¤ Ќиського (335-394). ” њхн≥х прац¤х розгл¤нуто широке коло питань христи¤нського житт¤ та христи¤нського св≥тобаченн¤, починаючи в≥д ≥дей натурф≥лософ≥њ (тв≥р ¬асил≥¤ ¬еликого " оментар на ш≥сть дн≥в твор≥нн¤"), антрополог≥њ (тв≥р √ригор≥¤ Ќиського "ѕро впор¤дкуванн¤ людини"), п≥знанн¤ та моральноњ повед≥нки ≥ зак≥нчуючи питанн¤ми церковного житт¤. "¬елик≥ каппадок≥йц≥" проводили ≥дею про те, що у св≥т≥ присутн¤ божественна енерг≥¤, ¤ка й утримуЇ його у стан≥ бутт¤, а оск≥льки людина Ї найвищим Ѕожим створ≥нн¤м, то вона постаЇ своЇр≥дним пров≥дником та зосередженн¤м ц≥Їњ енерг≥њ. «в≥дси випливали тези про важливу роль людськоњ активност≥ у справ≥ спас≥нн¤ душ≥ та вдосконаленн¤ св≥ту.
¬ажливе значенн¤ дл¤ христи¤нськоњ ф≥лософ≥њ мав кодекс праць ƒ≥он≥с≥¤ јреопаг≥та п≥д загальною назвою "јреопаг≥тики" (уперше оприлюднений 532 р.) “ут проведено думку про ≥Їрарх≥чну (суворо п≥дпор¤дковану) будову св≥ту, в ¤к≥й кожен вид бутт¤ маЇ свою м≥ру причетност≥ до божественного св≥тла; про шл¤хи богоп≥знанн¤: катафатичний шл¤х (позитивний) передбачав вивченн¤ форм бутт¤ задл¤ сприйн¤тт¤ велич≥ божественноњ мудрост≥, апофатичний шл¤х (негативний) був пов'¤заний з в≥дкиданн¤м усього, що п≥знане, ¤к несум≥сного з абсолютн≥стю творц¤, ≥, отже, передбачав прилученн¤ людини до невимовноњ таЇмниц≥ сутност≥ Ѕога.
Ќайб≥льш завершеного вигл¤ду ≥де¤м патристики надав представник зах≥дноњ патристики - јврел≥й јвіустин - јвіустин Ѕлаженний, Їпископ √≥ппон≥йський (п≥вн≥ч јфрики) (354-430). ” його численних творах знайшли вираз ус≥ найважлив≥ш≥ проблеми христи¤нського св≥тобаченн¤, але, кр≥м того, у ц≥л≥й низц≥ своњх ≥дей та м≥ркувань јвіустин виступив см≥ливим новатором. ¬≥н розгл¤дав Ѕога ¤к абсолют, ¤к сукупн≥сть ус≥х можливих досконалостей. як духовна сутн≥сть, що маЇ назван≥ атрибути, Ѕог Ї справжнЇ, в≥чне та завершене Ѕутт¤. —аме завд¤ки тому ≥снують ¤к св≥т загалом, так ≥ вс≥ окрем≥ реч≥. Ѕог творить св≥т ≥з н≥чого, бо його могутн≥сть необмежена, ≥ це творенн¤ триваЇ в≥чно саме тому, що можливост≥ Ѕога у творенн≥ невичерпн≥. “ому св≥т зм≥нюЇтьс¤, нове приходить ≥ зам≥нюЇ те, що було. —в≥т перебуваЇ у повн≥й залежност≥ в≥д Ѕога, але Ѕог аж н≥¤к в≥д св≥ту не залежить; його бутт¤ н≥що не порушуЇ ≥ не ушкоджуЇ. ” цьому сенс≥ Ѕог завжди Ї принципово позасв≥товим (трансцендентним), ≥ на нього не можна переносити ¤кост≥ та властивост≥ цього св≥ту. —аме ц≥ характеристики Ѕога дають змогу зрозум≥ти його ¤к гаранта безсмерт¤ та спас≥нн¤ людства.
ќсобливо уважно розгл¤даЇ јвіустин усе те, що пов'¤зане з людиною, висуваючи в людин≥ на перший план людську св≥дом≥сть. “ут јвіустин вважаЇ основним на¤вн≥сть "внутр≥шньоњ людини" (або душ≥), до ¤коњ вход¤ть пам'¤ть (без того не може бути Їдност≥ особи), вол¤ (що пов'¤зана з первинними мотивами д≥њ) та розум≥нн¤. ¬ол¤ спр¤мовуЇтьс¤ не розум≥нн¤м, а в≥рою: "в≥рю дл¤ того, щоб розум≥ти". ” внутр≥шньому св≥т≥ людини пров≥дне значенн¤ маЇ час ¤к м≥ра людського зд≥йсненн¤. „ас маЇ вин¤тково духовну природу, адже без св≥домоњ уваги ми б не в≥дчували неперервност≥ ≥ часу, ≥ свого житт¤. ћинуле ≥снуЇ т≥льки ¤к пам'¤ть, тепер≥шнЇ - ¤к спогл¤данн¤, майбутнЇ - ¤к оч≥куванн¤. Ќадавши увагу "внутр≥шн≥й людин≥", јвіустин чи не вперше переконливо продемонстрував вих≥дне значенн¤ дл¤ людини переживань, духовних рух≥в та под≥й; свою власну духовну ≥стор≥ю в≥н виклав у славнозв≥сн≥й "—пов≥д≥", започаткувавши цим новий л≥тературний жанр. ћаючи подв≥йну природу, людина перебуваЇ у центр≥ св≥ту. ѕеред нею виб≥р м≥ж рухом догори, до Ѕога, ≥ до чуттЇвост≥, до Ќ≥чого. Ћюдина у процес≥ гр≥хопад≥нн¤ обрала другий шл¤х ≥ стала причиною по¤ви зла у св≥т≥. ¬р¤тувати ж себе власним зусилл¤м людина неспроможна; тут пров≥дну роль в≥д≥граЇ божественна п≥дтримка - благодать. Ѕог в≥д самого початку ч≥тко визначив, хто з людей буде праведний, хто - гр≥шний. јле люди про це не знають ≥ д≥ють (≥ повинн≥ д≥¤ти) так, н≥би вони сам≥ вир≥шують усе у своњй дол≥. “ак в јвіустина поЇднуЇтьс¤ божественне попереднЇ визначенн¤ дол≥ людини та њњ свобода вол≥.
јвіустин також уперше почав трактувати ≥стор≥ю в аспект≥ њњ ц≥льового спр¤муванн¤; зокрема ≥стор≥ю ф≥лософ≥њ в≥н розгл¤дав ¤к Їдиний спр¤мований рух до ≥стини христи¤нського об'¤вленн¤.

«наченн¤ ≥дейноњ спадщини јвіустина надзвичайне: його погл¤ди, твердженн¤ сучасники приймали ¤к пл≥дн≥ та авторитетн≥, а погл¤ди на Ѕога, св≥т, людську природу, людську душу та свободу вол≥ донин≥ Ї предметом вивченн¤ та обговоренн¤.
 р≥м јвіустина, суттЇву роль в утвердженн≥ христи¤нського св≥тоосмисленн¤ в≥д≥грали ≤Їрон≥м —тридонський (340-420), що переклав Ѕ≥бл≥ю латиною; ћарц≥ан  апела (V ст.), алегоричний опис наук ¤кого лежав в основ≥ дисципл≥н "трив≥уму" та "квадрив≥уму" прот¤гом усього —ередньов≥чч¤; —еверин Ѕоец≥й (480- 524), тв≥р ¤кого "–озрада ф≥лософ≥Їю" довол≥ орган≥чно поЇднував грецьку ф≥лософ≥ю ≥з христи¤нським св≥тобаченн¤м; ‘лав≥й  ас≥одор (477-570), ¤кий у своЇму маЇтку ¬≥вар≥њ заснував школу, де почалис¤ систематичн≥ переклади та переписуванн¤ книжок ≥ текст≥в, важливих дл¤ христи¤нськоњ осв≥ченост≥.
ѕ≥дбиваючи п≥дсумок, можна сказати, що христи¤нська патристика вперше докладно розробила ≥дейн≥ (а не лише догматичн≥) засади нового, христи¤нського св≥тобаченн¤. ≤ дл¤ того вона використовувала в широкому обс¤з≥ дос¤гненн¤ античноњ ф≥лософ≥њ. « огл¤ду на це особливо гостро постаЇ питанн¤ про м≥сце ф≥лософ≥њ у духовному житт≥ —ередньов≥чч¤, адже ф≥лософ≥¤ та христи¤нська рел≥г≥¤ за ц≥лою низкою характеристик протисто¤ли одна одн≥й: ф≥лософ≥¤ прагнула доводити своњ м≥ркуванн¤ до р≥вн¤ розум≥нн¤, а рел≥г≥¤ вимагала приймати своњ основн≥ положенн¤ на в≥ру. ¬насл≥док того м≥ж ф≥лософ≥Їю та рел≥г≥Їю утворилась пром≥жна сфера - сфера теолог≥њ. “еолог≥¤ (богослов'¤) - це ≥дейна частина рел≥г≥њ, що покликана узгоджувати м≥ж собою ус≥ основн≥ рел≥г≥йн≥ догмати. ‘≥лософ≥¤, по-перше, розробл¤ла ≥нтелектуальний ≥нструментар≥й, що його використовувала теолог≥¤, по-друге, авторитет ф≥лософ≥њ, њњ поширен≥сть саме там, де утверджувалось христи¤нство, змушували христи¤н "розмовл¤ти" ф≥лософською мовою, а тому - ≥ знати њњ. ’ристи¤нство ≥з самого початку своЇњ ≥стор≥њ ув≥йшло у взаЇмод≥ю з ф≥лософ≥Їю, ≥ цей зв'¤зок прот¤гом усього —ередньов≥чч¤ визначавс¤ формулою "‘≥лософ≥¤ Ї служницею теолог≥њ". ÷ю формулу вперше запропонував  лимент ќлександр≥йський, п≥дтримав њњ ѕетро ƒам≥ан≥, й остаточно вона закр≥пилас¤ у пер≥од зр≥лого —ередньов≥чч¤.
4.3. —холастика ≥ м≥стика ¤к пров≥дн≥ напр¤ми середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ
ќснови середньов≥чного сусп≥льства остаточно сформувалис¤ у ™вроп≥ в IX-’ ст. ” цей час склалас¤ система особистих сусп≥льних залежностей (васал≥тет), а христи¤нська рел≥г≥¤ пронизувала собою та регламентувала вс≥ сфери ≥ сторони людського житт¤. ” цей самий час формуютьс¤ ≥ пров≥дн≥ напр¤ми середньов≥чного ф≥лософуванн¤ - схоластика ≥ м≥стика. ќбидва вони були вар≥антами рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ, тому дл¤ них незаперечним був авторитет —в¤того ѕисьма, а Ѕог поставав вих≥дним ор≥Їнтиром дл¤ ус≥л¤ких м≥ркувань та осмислень. ¬≥дм≥нн≥сть м≥ж схоластикою ≥ м≥стикою пол¤гала в р≥зному ставленн≥ до можливостей людського розуму в питанн¤х богоп≥знанн¤. —холастика вважала, що, хоча з допомогою розуму Ѕога п≥знати неможливо, людина повинна повною м≥рою використати можливост≥ розуму, оск≥льки в≥н здатний привести до меж≥, з ¤коњ в≥дкриваЇтьс¤ сфера спогл¤данн¤ с¤йва Ѕожоњ слави. ќстаннЇ дос¤гаЇтьс¤ лише в≥рою, але до названоњ меж≥ приводить розум. ќск≥льки найнад≥йн≥шим та найефективн≥шим засобом розуму Ї лог≥ка, то найпершою ознакою схоластики Ї використанн¤ лог≥ки в богоп≥знанн≥. ћ≥стики ж напол¤гали на тому, що розумуванн¤ т≥льки шкодить христи¤нському благочестю, тому в пошуках шл¤х≥в наближенн¤ до Ѕога сл≥д покладатис¤ на почутт¤, в≥ру, любов та самозреченн¤. ќтже, у п≥дірунт≥ под≥лу середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ на схоластику та м≥стику лежить р≥зне тлумаченн¤ сп≥вв≥дношенн¤ в≥ри та розуму у справ≥ богоп≥знанн¤.
” пер≥од раннього сформованого середньов≥чч¤ (та ранньоњ схоластики ≥ м≥стики) ≤.—.≈риугена (810-877) у твор≥ "ѕро розпод≥л природи" вперше накреслив ц≥л≥сну христи¤н≥зовану картину св≥ту, де ≥снувала струнка система ≥Їрарх≥чних зв'¤зк≥в, зумовлених д≥Їю Їдиного божественного начала. ≈риугена стверджував, що справжн≥ знанн¤ зб≥гаютьс¤ з в≥рою, а ф≥лософ≥¤ - з теолог≥Їю. ≈риугену вважають першим видатним представником схоластики. јнсельм  ентербер≥йський (1033-1109) ув≥в в ≥нтелектуальний об≥г онтолог≥чне доведенн¤ ≥снуванн¤ Ѕога: ¤кщо Ѕог Ї суц≥льна досконал≥сть, то в≥н не може не ≥снувати, адже його не≥снуванн¤ було б недол≥ком бутт¤, а отже, недосконал≥стю. ÷ей схоласт гостро поставив питанн¤ про у природу ≥деальних сутностей, без уваги до ¤ких неможливо збагнути таЇмниц≥ св≥домост≥. ” цей же час ѕетро ƒам≥ан≥ (1007-1072) стверджував, що ф≥лософуванн¤ загрожуЇ христи¤нськ≥й душ≥ згубою. якщо ф≥лософ≥¤ ≥ може бути корисною, то лише ¤к служниц¤ теолог≥њ. ” ставленн≥ до Ѕога сл≥д покладатис¤ на самов≥ддану в≥ру.
” пер≥од зр≥лого середньов≥чч¤ (XII-XIII ст.) питанн¤ про знанн¤ ≥ п≥знанн¤ ще б≥льше загострюЇтьс¤, бо саме в цей час у ™вроп≥ спостер≥гаЇтьс¤ бурхливий р≥ст м≥ст, виникають ≥ розвиваютьс¤ ун≥верситети (об'Їднанн¤ викладач≥в ≥ студент≥в). „и в≥д≥грають ¤кусь роль у питанн¤х христи¤нського благочест¤ та спас≥нн¤ душ≥ людськ≥ зусилл¤, людська розумова активн≥сть? - ÷е питанн¤ лежало в п≥дірунт≥ дискус≥й м≥ж "ном≥нал≥змом" ≥ "реал≥змом", хоч зм≥стовим приводом дл¤ сперечанн¤ було питанн¤ про природу загальних пон¤ть (ун≥версал≥й). "–еал≥сти" вважали, що Їдина справжн¤ основа бутт¤ речей - це загальн≥ ≥дењ божественного розуму, ¤к≥ постають вз≥рц¤ми при творенн≥ св≥ту; вони ж постають ≥ ¤к Їдино справжн¤ реальн≥сть. "Ќом≥нал≥сти" ж припускали, що загальн≥ ≥дењ - це лише ≥мена ("ном≥на"), ¤кими людина позначаЇ сп≥льне в р≥зних речах, а реальн≥стю сл≥д вважати одиничн≥ реч≥, оск≥льки саме вони постають результатом божественного твор≥нн¤ св≥ту. “ому поза людським п≥знанн¤м загальних ≥дей не ≥снуЇ. ¬насл≥док цього людське п≥знанн¤ маЇ своЇ значенн¤ та виправданн¤. «розум≥ло, що "реал≥сти" були б≥льш ортодоксальними теологами, а де¤ких "ном≥нал≥ст≥в" ÷ерква засудила. ƒо "реал≥ст≥в" належали јнсельм  ентербер≥йський та Ѕернар  лервоський, до "ном≥нал≥ст≥в" - –осцел≥н ≥з  омп'Їн¤ та (у певний пер≥од) ѕ'Їр јбел¤р. ¬арто в≥дзначити, що питанн¤ про природу загальних пон¤ть та њх роль у п≥знанн≥ залишаЇтьс¤ ≥ по-сьогодн≥ дуже важливим дл¤ ф≥лософ≥њ, оск≥льки у де¤ких теч≥¤х сучасноњ ф≥лософ≥њ спов≥дуЇтьс¤ позиц≥¤, за ¤кою Їдиною реальн≥стю ≥нтелектуальних акт≥в постаЇ саме мова, а пон¤тт¤, у такому раз≥, визначають зм≥ст ≥нтелекту.
” пер≥од зр≥лого —ередньов≥чч¤ у зв'¤зку з≥ зб≥льшенн¤м ≥нтересу до знанн¤ в≥дбулис¤ зм≥ни в ≥сторичн≥й дол≥ платон≥зму та ар≥стотел≥зму. –ан≥ше, коли на першому план≥ сто¤ли питанн¤ про сутн≥сть Ѕога, ≥Їрарх≥ю св≥тобудови, про внутр≥шн≥ характеристики людини, платон≥зм досить орган≥чно поЇднувавс¤ з окресленим колом питань. ј тепер, у зр≥лому —ередньов≥чч≥, коли акцент було перенесено на питанн¤ про будову та використанн¤ знань у теоретичному ≥ практичному аспектах, на розширенн¤ меж п≥знанн¤, на класиф≥кац≥ю та структуруванн¤ наук, ви¤вилось, що дл¤ такоњ мети б≥льше п≥дходить ф≥лософська спадщина јр≥стотел¤. …ого твори (кр≥м лог≥чних) спочатку прийшли до ™вропи через арабський св≥т ≥ були зустр≥нут≥  атолицькою ÷ерквою та богослов'¤м ≥з насторогою: здавалос¤, що ар≥стотел≥зм в≥ддаЇ натурал≥змом та матер≥ал≥змом. јле вже в 1231 р. створено папську ком≥с≥ю на чол≥ з јльбертом Ѕольштедтом ("¬еликим", 1206-1280), ¤ка повинна була вир≥шити, чи могла б христи¤нська теолог≥¤ використати ар≥стотел≥зм. ƒо ком≥с≥њ входив ≥ “ома јкв≥нський (1225-1274), творч≥сть ¤кого оц≥нюЇтьс¤ ¤к вершина в розвитку схоластики.
” цей же пер≥од набула поширенн¤ так звана "теор≥¤ подв≥йноњ ≥стини", ¤ка стверджувала, що ф≥лософ≥¤ (≥ наука) мають право на автономний щодо богослов'¤ розвиток, оск≥льки м≥ж науками та богослов'¤м ≥снують суттЇв≥ в≥дм≥нност≥: ф≥лософ≥¤ (≥ наука) рухаютьс¤ в≥д часткового до загального (≥ндукц≥¤), а богослов'¤ - в≥д загального до часткового (дедукц≥¤), ф≥лософ≥¤ та наука Ї сферами теор≥њ, а богослов'¤ - етики та життЇвоњ практики. Ѕогослов'¤ не приймало ц≥Їњ теор≥њ, але думка про те, що ≥снуЇ певна в≥дм≥нн≥сть м≥ж знанн¤м св¤щенним ≥ св≥тським, в≥д того часу постала ¤к нормальна та виправдана.
“ома јкв≥нський (лат. - “омас) став засновником том≥зму - одного з найвпливов≥ших напр¤м≥в христи¤нськоњ ф≥лософ≥њ. ƒокладно вивчивши ф≥лософ≥ю јр≥стотел¤, “ома јкв≥нський прийшов до висновку про спор≥днен≥сть стилю мисленн¤ јр≥стотел¤ з теолог≥чними п≥дходами до розв'¤занн¤ тогочасних проблем у межах схоластики. —пираючись на ар≥стотел≥зм, “ома јкв≥нський створив всеохопну ф≥лософсько-теолог≥чну концепц≥ю, що вв≥брала в себе майже всю проблематику теолог≥њ ≥ п≥днесла њњ на новий р≥вень розв'¤занн¤. ¬ченн¤ “оми јкв≥нського досить часто характеризують ¤к концепц≥ю "симфон≥њ (сп≥взвучност≥) розуму та в≥ри". Ќа думку “оми, ≥снують ≥стини, ¤к≥ ми здатн≥ ос¤гати природним розумом: царина науки та ф≥лософ≥њ; а також ≥снують ≥стини, ¤к≥ перевершують людськ≥ можливост≥, - вони даютьс¤ людин≥ лише в божественному об'¤вленн≥ ≥ торкаютьс¤ питань творенн¤ св≥ту, спас≥нн¤ та безсмерт¤ душ≥; нарешт≥, Ї ≥стини, що њх можна розум≥ти ¤к ≥ з допомогою розуму, так ≥ з допомогою в≥ри, - тут ф≥лософ≥¤ ≥ теолог≥¤ повинн≥ сп≥впрацювати. “ому ≥стини теолог≥њ та ≥стини розуму не повинн≥ входити в конфл≥кт м≥ж собою, але ¤кщо таке в≥дбудетьс¤, сл≥д надати перевагу ≥стинам теолог≥њ. ќтже, "симфон≥¤" передбачаЇ п≥дпор¤дкуванн¤ природного розуму ≥стинам об'¤вленн¤ у раз≥ њх з≥ткненн¤. ¬иход¤чи з таких м≥ркувань, “ома под≥л¤в ус≥ знанн¤ й науки на: а) теолог≥ю об'¤вленн¤; б) природну теолог≥ю; в) ф≥лософ≥ю (¤ка об'Їднувала ≥ вс≥ ≥нш≥ науки).
“ома јкв≥нський культивував синтетичний стиль мисленн¤, тобто в≥н, ¤к правили, не в≥дкидав вже ≥снуючи позиц≥њ, а намагавс¤ ч≥тко визначити њх м≥сце в загальн≥й панорам≥ розум≥нн¤ певного питанн¤. ѕрикладом може служити його вир≥шенн¤ питанн¤ про сп≥вв≥дношенн¤ ≥дей та речей. ≤дењ можуть ≥снувати "до речей" (у божественному промисл≥ - це була позиц≥¤ "реал≥ст≥в"), "у речах" (¤к њх сутн≥сть та необх≥дн≥сть - це позиц≥¤ "концептуал≥ст≥в"), "п≥сл¤ речей" (¤к результат людського п≥знанн¤ - це позиц≥¤ "ном≥нал≥ст≥в"). ќтже, ≥ в цьому питанн≥ “ома проводив позиц≥ю своЇр≥дноњ "симфон≥њ". “е ж саме - ≥ в питанн≥ про попередню божественну визначен≥сть дол≥ та свободу людськоњ вол≥. ” людськ≥ душ≥ при створенн≥ закладено пот¤г до добра, але не кожна людина здатна в реальних умовах житт¤ витримати цей ор≥Їнтир. ” такому раз≥ Ѕог допомагаЇ людин≥ об'¤вленн¤м, словом —в¤того ѕисьма, прозр≥нн¤ми св¤тих. якщо й це не допомагаЇ, Ѕог ускладнюЇ шл¤х гр≥ха ≥ полегшуЇ просуванн¤ шл¤хом ≥стини. «а такого поЇднанн¤ д≥й Ѕога з д≥¤ми людини останн¤ здатна активно впливати на свою долю, на результати свого життЇвого шл¤ху.
”ченн¤ “оми јкв≥нського в 1879 р. проголошено оф≥ц≥йною ф≥лософською доктриною  атолицькоњ ÷еркви п≥д назвою "неотом≥зму".
Ќайв≥дом≥шими м≥стиками пер≥оду розвиненого —ередньов≥чч¤ були ‘ранциск јсизький (1182-1226), Ѕернар  лервоський (1091-1153) та ƒжованн≥ Ѕонавентура (1221-1274). ќстанн≥й у своЇму твор≥ "ѕут≥вник душ≥ до Ѕога" окреслив досить струнку дл¤ свого часу класиф≥кац≥ю п≥знавальних зд≥бностей людини: чутт¤, у¤ва, розсудок, розум, розумове спогл¤данн¤ та розр≥зн¤нн¤ добра ≥ зла. ј в прац≥ "ѕро поверненн¤ наук до теолог≥њ" Ѕонавентура дав перел≥к в≥домих на той час наук, зарахувавши туди й техн≥чн≥ науки (рукотворн≥). јле врешт≥ вс≥ ц≥ науки та зд≥бност≥ повинн≥ були п≥двести людину до "обожненн¤", до спогл¤данн¤ Ѕога через самов≥ддану любов.
” прац¤х видатного схоласта –оджера Ѕекона (1214-1292) було високо п≥днесено роль наук у просв≥тленн≥ людськоњ душ≥. Ѕекон, зокрема, стверджував, що "знанн¤ Ї сила", що грунтом наукових знань постаЇ досв≥д (хоча у теолог≥њ вир≥шальну роль в≥д≥граЇ об'¤вленн¤) ≥ що Ѕог створив св≥т за допомогою математики. …оганн ƒунс —кот (1265-1308) у своњх творах на перший план у сутност≥ Ѕога виводив не розум чи ≥дењ, а волю, оск≥льки вона здатна визначати себе не лише ≥деально, а й реально. “ому теолог≥¤, за —котом, Ї наукою практичною (даЇ настанови дл¤ житт¤), а ф≥лософ≥¤ - теоретичною.
” часи п≥зньоњ схоластики ¬≥ль¤м ќккам (1285-1349), розвиваючи ≥дењ …. ƒ. —кота, наголошував на неможливост≥ розумового ос¤гненн¤ сут≥ Ѕога: головне тут твор≥нн¤, а це акт вол≥, а не розуму. ћало того, в≥ра неоц≥ненна саме тому, що пов'¤зана з позарозумним. «в≥дси випливаЇ теза про те, що знанню в≥дкрит≥ лише окрем≥ реч≥. ћ≥ркуванн¤ та обгрунтуванн¤ не повинн≥ надм≥рно в≥ддал¤тис¤ в≥д речей. ≤з такого переб≥гу думки лог≥чно випливаЇ принцип "бритви ќккама": не сл≥д зб≥льшувати сутностей (п≥д час обірунтуванн¤) без потреби. ÷ей принцип, урешт≥-решт, було спр¤мовано проти схоластики з њњ прагненн¤ми до неск≥нченних лог≥чних побудов. ¬важаЇтьс¤, що саме в≥н спри¤в в≥дходов≥ в≥д схоластичного теоретизуванн¤.
ѕредставники м≥стики п≥знього —ередньов≥чч¤ ћейстер ≈кхарт (1260-1327), …оганн “аулер (1300-1361), …оганн –ейсбрук (1293-1381) в≥дом≥ тим, що, майстерно волод≥ючи словом, особливо наголошували на значенн≥ людськоњ активност≥ в питанн¤х вибору життЇвого шл¤ху та прилученн¤ до божественноњ благодат≥. ¬они стверджували, що, в≥дштовхуючись в≥д того, що даровано Ѕогом, людина сама визначаЇ себе власними вчинками, бо здатна роздмухати на полум'¤ закладену в нењ Ѕожу ≥скру.
«авершуючи розгл¤д ≥дей схоластики та м≥стики епохи —ередньов≥чч¤, сл≥д наголосити, що навр¤д чи виправдано дивитис¤ на останню ¤к на ¤вище ≥сторичного минулого. ” схоластичних лог≥чних конструкц≥¤х, по-перше, окреслено суттЇв≥ характеристики духовного й ≥деального в њх адекватних ви¤вленн¤х, а по-друге, св≥тобудова вперше постала ¤к взаЇмод≥¤ сил та енерг≥й (а не речей чи стих≥й, ¤к це було за час≥в античност≥). ќстаннЇ дало змогу перейти в≥д античних св≥тових стих≥й до оперуванн¤ пон¤тт¤ми класичноњ механ≥ки. ћ≥стика, своЇю чергою, вимагала бачити в людин≥ не лише те, що пов'¤зане з розумом, а дещо, глибше вкор≥нене в людське Їство. ÷е певною м≥рою випереджувало екзистенц≥ал≥стське тлумаченн¤ людини ¤к "отвору в бутт≥", отвору, кр≥зь ¤кий бутт¤ виходить у з'¤вленн¤.
¬ ≥де¤х зр≥лого та п≥знього —ередньов≥чч¤ уже можна простежити зародки ≥дей п≥зн≥ших ≥сторичних епох, але у сфер≥ виключного акцентуванн¤ найпершоњ ваги духовних пошук≥в ц¤ епоха, напевно, лишаЇтьс¤ неперевершеною.
¬исновки
‘≥лософ≥¤ —ередньов≥чч¤ була складовим елементом христи¤нського св≥тобаченн¤, ≥ тому вона була зосереджена на осмисленн≥ духовних сутностей, тобто сутностей невидимих, позачуттЇвих ≥ неск≥нченних.
‘≥лософ≥¤ —ередньов≥чч¤ усп≥шно засвоювала духовн≥ складники людського бутт¤, вид≥л¤ючи в них рац≥онально-лог≥чн≥ та чуттЇво-вольов≥ полюси.
‘≥лософ≥¤ —ередньов≥чч¤ досить орган≥чно пов'¤зувала питанн¤ життЇвоњ активност≥ з духовною спр¤мован≥стю людини, з пошуками шл¤х≥в сходженн¤ до абсолюту, з визначенн¤м людськоњ дол≥ та про¤вами свободи вол≥ людини.
” межах середньов≥чного христи¤нського ф≥лософствуванн¤ поступово в≥дбувалос¤ нагромадженн¤ знань та ≥дей, ¤к≥ врешт≥-решт спри¤ли виникненню сучасноњ цив≥л≥зац≥њ, науки та осв≥ти.
–езюме
1. ѕри переход≥ в≥д античноњ епохи до середньов≥чч¤ в Ївропейському св≥тогл¤д≥ в≥дбулись досить радикальн≥ зм≥ни, пов'¤зан≥ перш за все ≥з тим, що тепер зусилл¤ людства спр¤мовувались на засвоЇнн¤ внутр≥шнього, духовного, того, що за своЇю суттю постаЇ принципово не спостережуваним та безмежним. ÷≥ зм≥ни були зумовлен≥ розповсюдженн¤м в ™вроп≥ христи¤нства, ¤ке ставило в центр ус≥х людських задум≥в питанн¤ про спас≥нн¤ душ≥ та духовну досконал≥сть.
2. Ќайперш≥ ≥дейн≥ засади нового - христи¤нського св≥тобаченн¤ були розроблен≥ апологетикою та патристикою, ¤к≥, активно використовуючи дос¤гненн¤ попередньоњ античноњ ф≥лософ≥њ, створили ц≥л≥сну систему погл¤д≥в на св≥т, де пров≥дне м≥сце належало вченню про Ѕога, людину, њх в≥дношенн¤ та значенн¤ св≥домого людського зусилл¤ у питанн¤х подоланн¤ насл≥дк≥в гр≥хопад≥нн¤, зд≥йсненого першими людьми.
3. –озвинена середньов≥чна ф≥лософ≥¤ под≥лилас¤ на два пров≥дн≥ напр¤ми - схоластику ≥ м≥стику; цей под≥л був зумовлений ¤к вих≥дним дуал≥змом середньов≥чного мисленн¤, так ≥ складнощами вир≥шенн¤ в ту ≥сторичну епоху питанн¤ про сп≥вв≥дношенн¤ знанн¤ та в≥ри: схоластика вважала, що людина повинна використовувати розум у богоп≥знанн≥, базуючи його на лог≥ц≥, а м≥стика надавала вир≥шального значенн¤ у в≥дношенн≥ людини до Ѕога почуттю та в≥р≥.
4. ≤сторичний розвиток схоластики та м≥стики спри¤в п≥дготовц≥ ≥дейного грунту дл¤ розвитку новоЇвропейськоњ науки, поглибленню людського самоусв≥домленн¤, цив≥л≥зац≥йному оновленню ™вропи.
ѕитанн¤ дл¤ обговоренн¤ на сем≥нарському зан¤тт≥.
1. ѕричини та зм≥ст радикальних зм≥н у Ївропейському св≥тогл¤д≥ при переход≥ в≥д античноњ епохи до середньов≥чч¤.
2. –оль христи¤нськоњ патристики у формуванн≥ ≥дейних засад середньов≥чного св≥тобаченн¤. ѕров≥дн≥ проблеми апологетики та патристики.
3. —холастика та м≥стика ¤к напр¤ми середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ. ¬их≥дн≥ ≥дењ та представники середньов≥чних напр¤м≥в схоластики ≥ м≥стики.
“еми дл¤ реферат≥в, допов≥дей ≥ контрольних роб≥т.
1. ќсновн≥ причини зм≥ни св≥тогл¤дних ор≥Їнтир≥в при переход≥ в≥д античност≥ до середньов≥чч¤.
2. —х≥дна та зах≥дна патристика: пор≥вн¤льна характеристика.
3. —учасне значенн¤ пров≥дних ≥дей христи¤нськоњ патристики.
4. ¬плив ≥дей ¬≥зант≥йськоњ патристики на культуру  ињвськоњ –ус≥.
5. —холастики ≥ м≥стика ¤к пров≥дна напр¤ми середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ: тотожне та в≥дм≥нне.
6. ѕров≥дн≥ ≥дењ розвиненоњ схоластики та њх ≥сторичне значенн¤.
7. ѕров≥дн≥ ≥дењ розвиненоњ м≥стики та њх роль у людському самоусв≥домленн≥.
«авданн¤ дл¤ самост≥йного опрацюванн¤ ≥ закр≥пленн¤ матер≥алу з теми.
«авданн¤ 1. –озкрийте ≥ по¤сн≥ть основн≥ в≥дм≥нност≥ у св≥тогл¤д≥ античност≥ ≥ Ївропейського середньов≥чч¤.
«авданн¤ 2. ѕо¤сн≥ть роль апологетики ≥ патристики у формуванн≥ середньов≥чноњ духовноњ культури.
«авданн¤ 3. –озкрийте основн≥ особливост≥ розвитку зах≥дноњ та сх≥дноњ патристики.
«авданн¤ 4. ќхарактеризуйте ≥дейн≥ здобутки јвгустина Ѕлаженного.
«авданн¤ 5. «роб≥ть пор≥вн¤нн¤ вих≥дних ≥дей схоластики та м≥стики.
«авданн¤ 6. ќкресл≥ть ≥сторичний зм≥ст концепц≥њ "подв≥йноњ ≥стини".
«авданн¤ 7. –озкрийте зм≥ст ≥ значенн¤ принципу "бритви ќккама".

ƒодаткова л≥тература з теми.
1. »стори¤ философии в кратком изложении.- ћ., 1991.
2.  оплстон ‘. ≤стор≥¤ середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ.-  ., 1997.
3. ѕетрушенко ¬.Ћ. ‘ормуванн¤ вих≥дних засад середньов≥чного ф≥лософствуванн¤ (лекц≥¤ дл¤ асп≥рант≥в та здобувач≥в вченого ступен¤).- Ћьв≥в, 2000.
4. “атаркевич ¬л. ≤стор≥¤ ф≥лософ≥њ.- “.1.- Ћьв≥в, 1997.

–ќ«ƒ≤Ћ 5. ‘≤Ћќ—ќ‘≤я ¬≤ƒ–ќƒ∆≈ЌЌя
”насл≥док нагромадженн¤ знань, розширенн¤ обр≥њв сусп≥льного досв≥ду та кризи середньов≥чного св≥тобаченн¤ у XIV-XV ст. ™вропа вступила в нову ≥сторичну епоху - епоху ¬≥дродженн¤. ¬≥дбуваЇтьс¤ суттЇва св≥тогл¤дна переор≥Їнтац≥¤: набувають ц≥нност≥ п≥знанн¤ природи та земн≥ вчинки людини, поступово формуютьс¤ принципи класичноњ науки. ѕроте за зм≥стом це була суперечлива епоха, ¤ка не лише п≥дносила та осп≥вувала людину, а й висв≥тлила драматичн≥ сторони њњ бутт¤. ” Ївропейськ≥й ≥стор≥њ ¬≥дродженн¤ розгл¤дають ¤к епоху перех≥дну, що м≥стить у соб≥ елементи —ередньов≥чч¤ ≥ зародки процес≥в епохи Ќового часу.
ѕ≥сл¤ вивченн¤ теми 5 ¬и повинн≥:
знати:
- ¤к≥ саме зм≥ни в≥дбулись у христи¤нському св≥тобаченн≥ в епоху ¬≥дродженн¤;
- чому гуман≥стичний св≥тогл¤д постав внутр≥шньо суперечливим ¤вищем;
- ¤кими були пров≥дн≥ зм≥стов≥ акценти у ренесансн≥й ф≥лософ≥њ.
вм≥ти:
- по¤снити особливост≥ ренесансноњ трансформац≥њ христи¤нського св≥тосприйн¤тт¤;
- вид≥лити Їдину лог≥чну л≥н≥ю у розвитку ф≥лософських шк≥л Ївропейського ¬≥дродженн¤;
- знаходити аналоги м≥ж ≥сторичними процесами ¬≥дродженн¤ та сьогоденн¤м.
розум≥ти:
- суперечливий характер Ївропейського ¬≥дродженн¤, про¤ви в ньому титан≥зму та фауст≥вського духу;
- особливост≥ гуман≥зму ¤к феномену Ївропейськоњ ≥стор≥њ;
- св≥тогл¤дне п≥дгрунт¤ формуванн¤ вих≥дних принцип≥в класичноњ науки.

ѕлан (лог≥ка) викладу матер≥алу:
5.1. ѕон¤тт¤ "¬≥дродженн¤" ≥ характерн≥ риси духовного житт¤ ц≥Їњ доби.
5.2. ѕров≥дн≥ напр¤ми ренесансного ф≥лософствуванн¤: гуман≥стичний антрополог≥зм, платон≥зм ≥ натурф≥лософ≥¤.
5.3. ‘≥лософськ≥ ≥дењ п≥знього ¬≥дродженн¤.

 лючов≥ терм≥ни ≥ пон¤тт¤.
ћј –ќ ќ—ћ “ј ћ≤ –ќ ќ—ћ - пон¤тт¤, що позначають фундаментальн≥ ор≥Їнтири Ївропейського св≥тобаченн¤ доби ¬≥дродженн¤: макрокосм - великий св≥т, м≥крокосм - малий св≥т або людина. ÷≥ пон¤тт¤ сп≥вв≥дносн≥: м≥кросв≥т Ї концентрац≥Їю та ви¤вленн¤м властивостей великого св≥ту, а останн≥й перебуваЇ у спор≥дненост≥ ≥з ¤кост¤ми людини.

јЌ“–ќѕќ÷≈Ќ“–»«ћ - лог≥чний насл≥док тлумаченн¤ сп≥вв≥дношенн¤ в епоху ¬≥дродженн¤ макрокосму та м≥крокосму: оск≥льки лише людин≥ в ¤скрав≥й форм≥ притаманний розум, то ¤кост≥ св≥ту не лише зосереджен≥ в людин≥, а й через людину виход¤ть у ви¤вленн¤, усв≥домленн¤; тому людина постаЇ центром та зосередженн¤м ¤костей св≥ту.

√≈Ћ≤ќ÷Ќ“–»«ћ - висунуте ћ. оперн≥ком положенн¤, що доц≥льн≥ше вважати не «емлю, а —онце (√ел≥ос) центром св≥ту (або планетноњ системи); за час≥в  оперн≥ка та п≥зн≥ше гел≥оцентризм розгл¤дали ¤к аргумент проти рел≥г≥йних тверджень про особливе становище людини в св≥т≥.

—»ћѕј“≤я —¬≤“ќ¬ј - у погл¤дах та ≥де¤х багатьох мислител≥в ¬≥дродженн¤ - взаЇмний пот¤г ус≥х речей та ¤вищ д≥йсност≥ на основ≥ того, що св≥т пронизаний та поЇднаний енерг≥Їю Їдиноњ св≥товоњ душ≥.

ѕјЌѕ—»’≤«ћ - позиц≥¤, ¤ка над≥л¤Ї ус≥ ¤вища св≥ту душею, оск≥льки саме св≥това душа постаЇ джерелом житт¤ та активност≥ космосу; через це з≥рки, планети, м≥нерали розгл¤далис¤ ¤к одухотворен≥ ≥стоти.
5.1.ѕон¤тт¤ "¬≥дродженн¤" та характерн≥ риси духовного житт¤ ц≥Їњ доби
 риза середньов≥чного св≥тобаченн¤, а також х≥д соц≥окультурних процес≥в п≥знього —ередньов≥чч¤ призвели до ¤к≥сних зрушень у Ївропейськ≥й культур≥. ÷≥ зрушенн¤ були пов'¤зан≥ з≥ зростанн¤м значенн¤ та авторитету м≥ст, зб≥льшенн¤м њх питомоњ ваги та значенн¤ ¤к в економ≥ц≥, так ≥ в духовному житт≥ сусп≥льства. ” XIV-XV ст. м≥ста стали центрами торг≥вл≥, виробничоњ д≥¤льност≥, осв≥ти, науки, духовних пошук≥в. ¬они - осередки формуванн¤ нового погл¤ду на св≥т, на людину, њњ можливост≥. яскравим св≥дченн¤м того було мореплавство, де зростав ≥нтерес та виробл¤вс¤ смак до далеких морських експедиц≥й, в умовах ¤ких людина все б≥льше про¤вл¤ла свою автономн≥сть ≥ досл≥дницьк≥ можливост≥. ѕосилювалас¤ критика ортодоксальноњ рел≥г≥йноњ догматики, особливо в аспект≥ њњ розходженн¤ з реальною практикою сусп≥льства, житт¤м ≥ д≥¤льн≥стю представник≥в кл≥ру. ”с≥ ц≥ процеси в особливо концентрованому вигл¤д≥ про¤вилис¤ в ≤тал≥њ XIV-XV ст., де й виникло ¤вище ¬≥дродженн¤.
ƒонин≥ в науц≥ точитьс¤ дискус≥¤ щодо того, куди в≥днести епоху ¬≥дродженн¤: вважати њњ завершальним етапом —ередньов≥чч¤ чи першим акордом епохи Ќового часу? –≥ч у т≥м, що ¬≥дродженн¤ несе в соб≥ риси, ¤к≥ спор≥днюють його ¤к ≥з —ередньов≥чч¤м, так ≥ з Ќовим часом. « одного боку, ¬≥дродженн¤ не в≥дкидаЇ вих≥дних положень христи¤нського св≥тобаченн¤, а лише зм≥нюЇ у ньому акценти (щоправда, ≥нод≥ досить радикально), а з ≥ншого - тут розвиваютьс¤ де¤к≥ ¤вища сусп≥льного житт¤, ¤к≥ повною м≥рою розгорнулис¤ у наступну ≥сторичну епоху. “ому велика к≥льк≥сть досл≥дник≥в ≥стор≥њ та культури вважаЇ добу ¬≥дродженн¤ перех≥дною епохою. «овн≥шньою ознакою ≥ приводом до назви епохи послужило масове захопленн¤ у той час античною культурою та л≥тературою, ¤к≥ на певний момент постали дл¤ культурного загалу ¤к неперевершен≥ зразки людського самови¤вленн¤. јле при всьому тому д≥¤ч≥ епохи розум≥ли, що повернутис¤ у минуле неможливо. ўо ж тод≥ в≥дроджували в зазначену епоху? ѕевною м≥рою, безперечно, античну культуру, але ще б≥льше - погл¤д на св≥т, не обмежений санкц≥¤ми влади чи ÷еркви, а ор≥Їнтований на ви¤вленн¤ вс≥Їњ повноти життЇвих про¤в≥в людини. —аме такий погл¤д д≥¤ч≥ ¬≥дродженн¤ знаходили ≥ ц≥нували в античност≥.
як≥ ж нов≥ акценти з'¤вилис¤ у св≥тобаченн≥ ¬≥дродженн¤? ‘≥лософи й мислител≥ ¬≥дродженн¤ почали п≥дкреслювати реальну ц≥нн≥сть природи ≥ земного житт¤ людини. ¬они виходили з того, що св≥т ≥ природа ¤вл¤ють собою Їдине, до того ж - розумне твор≥нн¤ Ѕога, ≥ тому було б безглуздо в≥двертатис¤ в≥д них. Ќавпаки, п≥знанн¤ св≥ту даЇ змогу людин≥ прилучитис¤ до вищоњ мудрост≥, закладеноњ у твор≥нн¤. Ќайвище твор≥нн¤ Ѕога - людина. Ћюдиною завершуЇтьс¤ процес твор≥нн¤, тому вона здатна ос¤гти його ≥ творити, насл≥дуючи “ворц¤, нав≥ть змагатис¤ з Ѕогом у творчому ген≥њ. «в≥дси випливаЇ титан≥зм ¬≥дродженн¤ - п≥днесенн¤ людини до р≥вн¤ Ѕога в де¤ких њњ можливост¤х ≥ д≥¤х.
ѕ≥днесенн¤ людини до р≥вн¤ титан≥чного змаганн¤ з Ѕогом мало своњм зворотним боком наближенн¤ Ѕога до людини. ќск≥льки без божественноњ енерг≥њ ≥снуванн¤ просто неможливе, то присутн≥сть Ѕога була повсюдна ≥ повс¤кчасна. «адум Ѕога пронизував усю св≥тобудову ≥ давав людин≥ можлив≥сть сприймати й оц≥нювати велич божественноњ мудрост≥ ¤к у спогл¤данн≥ великого св≥ту, так ≥ у спогл¤данн≥ малого. —ама людина також мусила ¤вити своњми д≥¤ми силу й мудр≥сть, в≥д початку закладен≥ в нењ. “ому за будь-¤ких обставин людина повинна була довести свою людську г≥дн≥сть.
ѕод≥бне розум≥нн¤ людини в њњ ставленн≥ до св≥ту ≥ до себе самоњ спричинило й те, що саме в≥д людини тепер почавс¤ в≥дл≥к будь-¤ких вим≥р≥в сущого. ¬иникаЇ перспективне сприйн¤тт¤ д≥йсност≥, а на картинах з'¤вл¤Їтьс¤ глибина. ÷е св≥дчить про те, що реальн≥сть перестали розум≥ти площинною, тобто позбавленою власного зм≥сту; навпаки, њњ тепер розгл¤дали ¤к самоконцентровану. ¬одночас перспектива п≥дл¤гала точному математичному обрахунков≥. «в≥дси випливаЇ дуже своЇр≥дне поЇднанн¤ принципово р≥зних момент≥в у св≥тосприйн¤тт≥ ¬≥дродженн¤: природа прос¤кнута Ѕогом. јле вона постаЇ дл¤ людини ¤к об'Їкт; хоч останн≥й маЇ свою утаЇмничену глибину, його можна "загнати" у формули й розрахунки. “ак естетичну ц≥л≥сть реальност≥ п≥д погл¤дом людини ¬≥дродженн¤ доповнено ≥нженерним розрахунком ≥ точним обчисленн¤м.
ѕ≥днос¤чи людину, осп≥вуючи њњ, мислител≥ ¬≥дродженн¤ були приголомшен≥ реал≥¤ми ≥стор≥њ, адже насправд≥ титан≥чна д≥¤льн≥сть людини несла з собою не лише позитивн≥ насл≥дки, а й ≥нколи просто жахлив≥. ≤тал≥ю роздирали неск≥нченн≥ в≥йни, процв≥тало пол≥тичне ≥нтриганство. ƒ≥¤ч≥ ¬≥дродженн¤ на практиц≥ могли переконатис¤ у тому, що зростанн¤ масштаб≥в самови¤вленн¤ людини, п≥днесенн¤ њњ до р≥вн¤ Ѕога т¤гнуло за собою зб≥льшенн¤ не лише масштаб≥в позитивного, а й негативного в н≥й сам≥й. “ому саме в цю добу розгорнулас¤ д≥¤льн≥сть ≥нкв≥зиц≥њ, ≥ була створена широков≥дома легенда про доктора ‘ауста, що заради дос¤гненн¤ особливих знань ≥ зд≥бностей також про¤вив титан≥зм, але сатанинський - продав душу ди¤волов≥. Ќа де¤кий час фауст≥вський дух - дух бажанн¤ знати будь-що ≥ будь-¤кою ц≥ною, знати безмежне, - стаЇ символом Ївропейського духу. ” XX ст. ќ.Ўпенглер по¤вою фауст≥вського духу зазначив ¤к≥сну межу м≥ж Ївропейським культуротворенн¤м ≥ цив≥л≥зац≥йним бажанн¤м корист≥ та комфорту. ќтже, ¬≥дродженн¤ зовс≥м не було збалансованою епохою, радше навпаки: це була суперечлива, бурхлива та контрастна епоха, духовне нас≥нн¤ ¤коњ було неоднор≥дне ≥ вис≥¤лос¤ не лише локально, а потрапило далеко за своњ часов≥ та просторов≥ меж≥.
„и Ї ¤вище ¬≥дродженн¤ загальнолюдським, чи навпаки - воно ¤вл¤Ї собою суто локальне утворенн¤ з неповторними про¤вами та характеристиками? —еред знавц≥в ≥стор≥њ ≥снують прихильники ¤к першоњ, так ≥ другоњ оц≥нки. “ому б≥льше виваженою ≥ реал≥стичною Ї пом≥ркована позиц≥¤. ” най¤скрав≥шому вигл¤д≥ ¬≥дродженн¤ ви¤вилос¤ в ≤тал≥њ, а в менш ¤скравому - у ‘ранц≥њ, Ќ≥дерландах, Ќ≥меччин≥. ўодо ≥нших крањн ≥ культур, то Ї п≥дстава говорити про ренесансн≥ тенденц≥њ в њх розвитку, тобто про њх законом≥рне поверненн¤ п≥сл¤ духовного ригоризму, суворост≥ й аскези до повнокровн≥шого, б≥льш життЇрад≥сного, об'Їктивного баченн¤ св≥ту та людського самоутвердженн¤.
5.2. ѕров≥дн≥ напр¤ми ренесансного ф≥лософствуванн¤:
гуман≥стичний антрополог≥зм, неоплатон≥зм натурф≥лософ≥¤
” розвитку св≥тогл¤дних ≥ ф≥лософських ≥дей Ївропейського ¬≥дродженн¤ простежуЇтьс¤ тенденц≥¤ переходу в≥д ≥дей раннього гуман≥зму (XIV ст.) до ≥дей натурф≥лософ≥њ (к≥нець XVI - початок XVII ст.). якщо ж розгл¤дати цю тенденц≥ю докладн≥ше, то можна вид≥лити в њњ розвитку три пер≥оди:
o гуман≥стичний (антропоцентричний) пер≥од: середина XIV - середина XV ст.;
o платон≥чний (онтолог≥чний та пантењстичний) пер≥од: середина XV - перша третина XVI ст.;
o натурф≥лософський пер≥од: друга половина XVI - поч. XVII ст.
” формуванн¤ гуман≥стичного антропоцентризму зробив св≥й внесок видатний поет ≥ мислитель ≤тал≥њ ƒанте јл≥г'Їр≥ (1265-1321). ћ≥ркуванн¤ ƒанте спр¤мован≥ на обірунтуванн¤ ц≥нност≥ ≥ значущост≥ житт¤ людини. ’оч поет ≥ визнаЇ подв≥йну природу людини - т≥лесну ≥ духовну - в≥н прагне довести, що кор≥нь людського бутт¤ пол¤гаЇ у свобод≥ вол≥, а останню можна реал≥зувати лише через реальне д≥¤нн¤. ¬≥дпов≥дно до подв≥йноњ природи перед людиною постаЇ ≥ два види життЇвого блаженства: блаженство в цьому житт≥ ≥ блаженство у в≥чному бутт≥. ™ й два шл¤хи, що ведуть до названих блаженств: шл¤х ф≥лософських надбань, на ¤кому людина спираЇтьс¤ на своњ розумов≥ можливост≥, ≥ духовний шл¤х, на ¤кому людину наставл¤Ї —в¤тий ƒух. ƒл¤ людини найц≥нн≥шим Ї те, що вона здобула сама. ¬решт≥-решт, людськ≥ зусилл¤ можуть привести до гармон≥њ њњ ¤костей ≥ до наближенн¤ людини до Ѕога, оск≥льки Ѕог ≥ Ї уособленн¤м довершеност≥ й абсолютноњ гармон≥њ.

–озпочату ƒанте л≥н≥ю на звеличенн¤ людини продовжував ≥нший поетичний ген≥й ≤тал≥њ - ‘ранческо ѕетрарка (1304-1374), син флорент≥йського нотар¤. ѕетрарка р≥шуче постаЇ проти схоластичноњ, значною м≥рою на той час формал≥зованоњ осв≥ченост≥. ¬≥н гордовито називаЇ себе нев≥гласом у справах титулованих доктор≥в ≥ виставл¤Ї на перший план так звану "Studia humanitatis", тобто комплекс учень ≥ роздум≥в про людину. ≤ хоча дл¤ духу першим предметом м≥ркувань Ї Ѕог, головне дл¤ людини - уславити себе земними вчинками. «в≥дси ≥ протест проти дотриманн¤ ¤коњсь одн≥Їњ л≥н≥њ житт¤, або традиц≥њ, а також захопленн¤ античн≥стю, ¤ка, на думку ѕетрарки, надавала людин≥ можлив≥сть бути щирою у р≥зних своњх ви¤вленн¤х.
÷ю л≥н≥ю п≥днесенн¤ г≥дност≥ людини в њњ земних, природних вим≥рах продовжували й розвивали учень ѕетрарки  алюччо —алютат≥ (1331-1406), ѕоджо Ѕраччол≥н≥ (1370-1459), Ћоренцо ¬алла (1406-1457). «окрема, ѕоджо Ѕраччол≥н≥ наголошував на тому, що притаманне природ≥ не можна засуджувати. ” земному житт≥ людина керуЇтьс¤ корисн≥стю ≥ бажанн¤м дос¤гти насолоди; це Ї природним, а тому необх≥дним ≥ прекрасним. Ћоренцо ¬алла доводив, що високе ≥ п≥днесене знанн¤ повинно бути водночас ≥ корисним, ≥ що реальне бутт¤ належить лише окремим реальним речам, ¤к≥ можна сприймати ≥ ¤кими модна оперувати. ƒжаноццо ћанетт≥ (1396-1459) у своЇму твор≥ "ѕро г≥дн≥сть ≥ вищ≥сть людини" прославл¤Ї њњ ¤к вище твор≥нн¤ Ѕога. —аме через це людське т≥ло над≥лене гармон≥Їю ≥ красою, але ще вище стоњть злагоджен≥сть ≥ гармон≥¤ розуму, бо т≥льки завд¤ки розумов≥ людина не лише продовжуЇ, а й завершуЇ процес божественного твор≥нн¤. ѕризначенн¤ людини - п≥знавати й д≥¤ти.
ќтже, гуман≥зм ¬≥дродженн¤ мав ¤скраво виражений антропоцентричний характер. √уман≥стична антрополог≥¤ була спр¤мована на обгрунтуванн¤ особливого, центрального м≥сц¤ людини в ≥Їрарх≥њ св≥тових сутностей, на п≥днесенн¤ г≥дност≥ людини, на прир≥вн¤нн¤ њњ у чомусь до Ѕога. « ≥ншого боку, гуман≥сти виправдовували земну природу людини, дбали про гармон≥ю людських ¤костей ≥ характеристик.
Ќазван≥ мотиви звучали також ≥ у творах представник≥в ренесансного платон≥зму. “≥льки тут вони знаходили повн≥ше ≥ струнк≥ше ф≥лософське обірунтуванн¤. “реба також в≥дзначити, що канон≥зованому —ередньов≥чч¤м јр≥стотелев≥ мислител≥ ¬≥дродженн¤ протиставл¤ли ѕлатона - у прац¤х й ≥нтерпретац≥¤х неоплатон≥к≥в. ‘≥лософ≥¤ ѕлатона була р≥знобарвн≥ша, афористичн≥ша, л≥тературно жвав≥ша (д≥алоги) й художн≥ша. ќтже, б≥льше прийн¤тний дл¤ епохи був платон≥зм.
ќдним ≥з перших платон≥к≥в ¬≥дродженн¤ був кардинал ћ. узанський (1401 -1464), син сел¤нина з м. уза б≥л¤ “рира. ћикола  узанський вважав Ѕога Їдиним початком сущого, але розр≥зн¤в Ѕога в його ви¤вленн¤х ≥ сутност≥, ¤ка Ї невимовна. ¬и¤вленн¤ ц≥Їњ сутност≥ можуть бути лише символ≥чними: через протилежност≥ абсолютного максимуму та абсолютного м≥н≥муму, через ступ≥нь причетност≥ вс≥х речей до Їдиного. як сутн≥сть, Ѕог постаЇ можлив≥стю усього, але у згорнутому вигл¤д≥. —в≥т, в≥дпов≥дно, Ї розгорнута сутн≥сть Ѕога. ћикола  узанський розгл¤даЇ природу ¤к божественну книгу, що розкриваЇ Ѕога людин≥. ћожна читати цю книгу й здобувати знанн¤ лише про божественне ви¤вленн¤, але сутн≥сть Ѕога можна ос¤гнути лише через в≥ру. ќск≥льки сутн≥сть Ѕога невичерпна, то й твор≥нн¤ св≥ту в≥дбуваЇтьс¤ в≥чно. «в≥дси випливаЇ, що «емл¤ не може бути центром св≥тобудови. јле людина водночас ¤вл¤Ї собою фокус природи, бо в людин≥ вс≥ природн≥ можливост≥ зведен≥ до максимального ступен¤. “ому людська природа загалом Ї суверенною. якщо б людина спромоглас¤ подолати свою обмежен≥сть, вона могла б стати на р≥вень з Ѕогом. Ћюдський розум складаЇтьс¤ з в≥дчутт¤, у¤ви, м≥ркувань, мисленн¤. –озум апр≥орно (до досв≥ду) здатний творити судженн¤, але ц¤ здатн≥сть реал≥зуЇтьс¤ лише у взаЇмод≥њ людини з≥ св≥том. « допомогою розсудку розум утворюЇ пон¤тт¤, а сам в≥н здатний до охопленн¤ тотожностей за допомогою ≥нтелектуальноњ ≥нтуњц≥њ, що наближаЇ розум до ≥стини приблизно так, ¤к багатокутник наближаЇтьс¤ до кола.
ўе б≥льше в добу ¬≥дродженн¤ було уславлено ≥м'¤ ћарс≥л≥о ‘≥ч≥но (1433-1499), ¤кого б≥льш≥сть досл≥дник≥в вважаЇ справжн≥м зачинателем ренесансного платон≥зму. 7 листопада 1467 року на в≥лл≥, ¤ку подарував йому  оз≥мо ћедич≥, ћарс≥л≥о ‘≥ч≥но в≥дкрив нову - ‘лорент≥йську-платон≥вську јкадем≥ю (через 1200 рок≥в п≥сл¤ того, ¤к ѕорфир≥й покинув –им).  р≥м того, ‘≥ч≥но зд≥йснив переклад  одексу праць ѕлатона латинською мовою, додавши до нього ще й прац≥ грецьких, в≥зант≥йських та олександр≥йських неоплатон≥к≥в.
—в≥т у м≥ркуванн¤х ‘≥ч≥но постаЇ ≥Їрарх≥Їю форм бутт¤, де крайн≥ про¤ви - Їдине ≥ множинне. јле ц¤ ≥Їрарх≥¤ у ‘≥ч≥но динам≥чна: Ѕог ¤к бутт¤ пронизуЇ усю ≥Їрарх≥ю, вбираЇ у себе все ("Ќе Ѕог у речах, а все - у Ѕоз≥"). ” центр≥ св≥товоњ динам≥ки перебуваЇ душа, що постаЇ у Їдност≥ Їдиного ≥ множинного, руху ≥ спокою; душа Ї зв'¤зком, ланцюгом св≥ту. “ому житт¤ пронизуЇ собою весь ¬сесв≥т, влаштовуЇ його гармон≥ю, прикрашаючи злагодою та досконал≥стю. ”насл≥док такого баченн¤ ¬сесв≥ту все в ньому в≥дчуваЇ взаЇмне т¤ж≥нн¤. Ћюбов постаЇ ¤к найб≥льша сила св≥ту. ќск≥льки сутн≥сть людини пов'¤зана з њњ душею, людина ув≥нчуЇ собою ус≥ сутност≥ нижчого пор¤дку, здатна керувати ними, але найб≥льше собою. ѕро¤вом такоњ сутност≥ людини постаЇ стремл≥нн¤ до свободи ≥ високе њњ ц≥нуванн¤. ќтже, зг≥дно з думками ‘≥ч≥но, людина потенц≥йно здатна до д≥й, що можуть прир≥внювати њњ до Ѕога. ‘≥лософ вважав, що за на¤вност≥ належних засоб≥в людина була б спроможна створити небесне склеп≥нн¤. ÷≥кавою Ї така думка ћарс≥л≥о ‘≥ч≥но: ус≥ рел≥г≥њ Ї лише про¤вом "усезагальноњ рел≥г≥њ", вони частково виражають одну ≥стину, в≥др≥зн¤ючись м≥рою њњ розум≥нн¤.
”славленим учнем ‘≥ч≥но був флорент≥йський граф ѕ≥ко делла ћ≥рандола (1463-1494). ѕ≥ко погоджуЇтьс¤ з ‘≥ч≥но в тому, що людська сутн≥сть - це свобода. як њњ застосуЇ людина, залежить в≥д вибору: або до досконалост≥, угору, або до руйнуванн¤, донизу. Ќовий момент пол¤гав у тому, що, на думку ф≥лософа, людин≥ досконал≥сть не надана, але вона може њњ дос¤гти. “обто людина Ї сутн≥стю, що перебуваЇ у становленн≥; людина стаЇ тим, що вона творить ≥з себе самоњ. ћ≥рандола вважав також за можливе виокремити з ус≥х погл¤д≥в, ≥дей, теор≥й Їдину ф≥лософську мудр≥сть, що значною м≥рою п≥днесе могутн≥сть людського розуму. «агалом платон≥ки додали до гуман≥стичних погл¤д≥в добре осмислену вписан≥сть людини у св≥тове ц≥ле, заакцентували прос¤кнут≥сть ус≥Їњ св≥тобудови Їдиним зв'¤зком ≥ в цьому аспект≥ наблизились до позиц≥њ панпсих≥зму (все одухотворене) ≥ нав≥ть г≥лозоњзму (вс¤ матер≥¤ - жива).
Ќарешт≥, ще один напр¤м ренесансноњ ф≥лософ≥њ - натурф≥лософ≥¤, тобто ф≥лософуванн¤, спр¤моване на розум≥нн¤ сутност≥ природи ≥ ¬сесв≥ту. ÷ей напр¤м, ¤к уже в≥дзначено, був дл¤ ¬≥дродженн¤ законом≥рним: ¤кщо ц≥нн≥сть природи стаЇ визнаною, тод≥ вона стаЇ об'Їктом п≥знанн¤ та осмисленн¤. ќдним ≥з перших натурф≥лософ≥в ¬≥дродженн¤ був в≥домий ун≥версальний митець Ћеонардо да ¬≥нч≥ (1452-1519) - арх≥тектор, фортиф≥катор, мел≥оратор, математик, механ≥к, ≥нженер, живописець, мислитель. јкцент у ф≥лософських м≥ркуванн¤х Ћеонардо падаЇ на те, що св≥т Ї витвором Ѕога ¤к великого майстра та винах≥дника. ќтже, завданн¤ людини пол¤гаЇ у п≥знанн≥ природи. ќснова п≥знанн¤ - досв≥д, а початок - в≥дчутт¤, серед ¤ких першим Ї з≥р, бо в≥н в≥д≥граЇ вих≥дну роль у нагромадженн≥ особистого досв≥ду. Ќа баз≥ досв≥ду розгортаютьс¤ м≥ркуванн¤, ¤к≥ можна перев≥рити експериментами. ѕри тому найб≥льшу достов≥рн≥сть знанню надаЇ математичне обчисленн¤, оск≥льки математика та геометр≥¤ не знають ¤костей ≥ можуть бути застосован≥ до п≥знанн¤ будь-¤ких речей. ” п≥знанн≥ ж завданн¤ пол¤гаЇ в ос¤гненн≥ необх≥дност≥, що њх визначаЇ закон. ”с≥ назван≥ моменти окреслюють суттЇв≥ риси науки, ¤ка, на думку Ћеонардо да ¬≥нч≥, повинна скеровувати практику. —еред засоб≥в науки мислитель називаЇ ≥ розумовий експеримент; виход¤чи з нього, Ћеонардо да ¬≥нч≥ одним ≥з перших в≥дкинув ар≥стотел≥вський ¤к≥сний под≥л св≥тобудови на "п≥дм≥с¤чний" ≥ "надм≥с¤чний" св≥ти; за Ћеонардо, ¬сесв≥т однор≥дний. ƒл¤ науки ц¤ думка була передумовою визнанн¤ усезагального характеру наукових висновк≥в ≥ принцип≥в.
Ћеонардо да ¬≥нч≥ у своњх творах осп≥вував людину. ¬одночас у нього з'¤вл¤Їтьс¤ розум≥нн¤ неоднозначност≥ людини: вона може с¤гати Ѕога, а може стати нижчою в≥д худоби. ќтже, ми пом≥чаЇмо тут по¤ву мотиву драматизму ≥ неоднозначност≥ в п≥дход≥ до людини.
ѕом≥тний сл≥д ≥ далекос¤жн≥ результати залишив у натурф≥лософ≥њ ¬≥дродженн¤ ћикола  оперник (1473-1543). …ого тв≥р "ѕро колооб≥г небесних сфер" започаткував революц≥йн≥ зм≥ни в науков≥й картин≥ св≥ту. ‘≥лософ≥¤, на думку  оперника, шукаЇ ≥стину в м≥ру дос¤жност≥ њњ людському розуму. —в≥т природи Ї першим об'Їктом п≥знанн¤, тому сл≥д займатис¤ не схоластичними сперечанн¤ми, а п≥знаванн¤м св≥ту.
ѕриблизно в такому ж напр¤м≥ розвивалис¤ думки видатних учених ≥ натурф≥лософ≥в ¬≥дродженн¤, таких ¤к ƒж≥роламо  ардано, јндреа ¬езал≥¤, ћ≥іель —ервет, јндреа „езальп≥но.
Ќа злам≥ XV-XVI ст. процеси, характерн≥ дл¤ ¬≥дродженн¤, поширюютьс¤ майже по вс≥й ™вроп≥: в≥д јнгл≥њ до Ўвейцар≥њ, в≥д ѕ≥ренењв до ”горщини та ѕольщ≥, ¤коюсь м≥рою зач≥паючи й ”крањну (–утен≥ю). ÷ентр активност≥ гуман≥стичного руху пересунувс¤ на п≥вн≥ч ™вропи. “ут вид≥л¤ютьс¤, насамперед, так≥ особистост≥, ¤к ≈разм –оттердамський (1469-1536), “омас ћор (1478-1535), ≤√Їр де л¤ –амус (1518-1572). ≈разм –оттердамський написав багато твор≥в енциклопедичного д≥апазону. ¬ ≤сус≥ ’рист≥ гуман≥ст п≥дкреслював його людську природу ≥ вважав, що треба дотримуватис¤ не канон≥в чи догм рел≥г≥њ, а справжньоњ "ф≥лософ≥њ ’риста". “ут на першому план≥ - етика, розв'¤занн¤ проблем земного житт¤. Ѕо подвиг ’риста виправдовуЇ ц≥нн≥сть та благо природи. ќтже, природа - мати, а не мачуха дл¤ людини. „ерез спогл¤данн¤ природи людина ос¤гаЇ мудр≥сть “ворц¤, але оск≥льки всемогутн≥сть Ѕога людин≥ недос¤жна, треба любити людину.
” цей пер≥од також розгорталась д≥¤льн≥сть Ќ≥коло ћак≥авелл≥ (1469-1527), ¤кого вважають, з одного боку, теоретиком пол≥тичного аморал≥зму, а з ≥ншого - фундатором революц≥йноњ етики. Ќа думку ћак≥авелл≥, христи¤нськ≥ моральн≥ норми добр≥, але неможлив≥ дл¤ виконанн¤ у реальних умовах житт¤. “ому сл≥д зрозум≥ти, що дол¤, обставини й умови житт¤ Ї невблаганн≥; њм можна протиставити лише в≥дважн≥сть, могутн≥сть, натиск. як ≥ в природ≥, у сусп≥льств≥ треба д≥¤ти, випереджуючи х≥д под≥й, треба вм≥ти бути недобрим. “ут головне - к≥нцева мета. якщо вона спр¤мована на загальне благо, то вс≥ засоби дл¤ њњ зд≥йсненн¤ справедлив≥.
ќтже, п≥д≥б'Їмо п≥дсумки питанн¤ загалом. ≤дењ ¬≥дродженн¤ концентрувалис¤ навколо проблеми сп≥вв≥дношенн¤ людини ≥ св≥ту, тобто навколо проблеми сп≥вв≥дношенн¤ макрокосмосу ≥ м≥крокосмосу. јле в цьому сп≥вв≥дношенн≥ в добу ¬≥дродженн¤ на перший план вийшла людина в сукупност≥ вс≥х њњ ¤костей, в њњ земних вим≥рах. ¬одночас людину було орган≥чно вписано у св≥тоустр≥й, ≥ вона поставала значною м≥рою внутр≥шньою сутн≥стю, концентрац≥Їю бутт¤. ”насл≥док того св≥тогл¤д набував пантењстичних ≥ панпсих≥чних рис. ” спец≥ально продуманому й осмисленому сприйн¤тт≥ св≥ту в добу ¬≥дродженн¤ дом≥нували антропоцентризм, пантењзм (щоправда, у специф≥чних формах платон≥зму), панпсих≥зм та г≥лозоњзм. “обто св≥т сприймали й розум≥ли в його зосередженн≥ на живих, активних д≥¤х людини, у його одухотворенн≥, динам≥зм≥ та внутр≥шн≥й Їдност≥.
5.3. ‘≥лософськ≥ ≥дењ п≥знього ¬≥дродженн¤.
” XVI ст. у ф≥лософськ≥й думц≥ ¬≥дродженн¤ починають в≥дчутно про¤вл¤тис¤ ознаки ≥дейноњ кризи. ” цей пер≥од гуман≥зм б≥льше пов'¤заний ≥з власними рененесансними культурними основами, н≥ж з античн≥стю. “ому, з одного боку, посилюЇтьс¤ тенденц≥¤ розгл¤дати людину ¤к орган≥чну частину ¬сесв≥ту, а не ¬сесв≥т вим≥рювати людиною, ¤к це було ран≥ше. « ≥ншого боку, у м≥ркуванн¤х про природу людини дедал≥ в≥дчутн≥ше звучить мотив траг≥чноњ дол≥ людини ≥ неможливост≥ дл¤ нењ переламати х≥д власного житт¤. «азначен≥ моменти ¤скраво ви¤вились у твор≥ "«од≥ак житт¤", надрукованому у ¬енец≥њ 1534 р. јвтором його був ≤•Їр-јнджело ћандзолл≥ з м.—теллата б≥л¤ ‘еррар≥. “в≥р цей був особливо попул¤рний у ™вроп≥ час≥в ѕросв≥тництва.
—в≥т у м≥ркуванн¤х ћандзолл≥ постаЇ неск≥нченним, оск≥льки невичерпною Ї творча енерг≥¤ Ѕога. ¬одночас св≥т ≥снуЇ в≥чно, оск≥льки Ѕог творить його не дов≥льно, а з необх≥дн≥стю, ≥ ц¤ необх≥дн≥сть пронизуЇ усю св≥тобудову, визначаЇ природу вс≥х речей:
"јдже немаЇ, окр≥м природи, могутн≥шоњ у св≥т≥ причини,
Ѕог лише владний над нею; кр≥м нього,
” св≥т≥ н≥чого н≥ вище, н≥ краще природи".
¬сюди у св≥т≥ присутн¤ душа, що животворить його ¤к загалом, так ≥ в окремих ви¤вленн¤х. јкцент на всемогутност≥ Ѕога даЇ можлив≥сть ћандзолл≥ зробити висновок не лише про неск≥нченн≥сть св≥ту, а й про можлив≥сть ≥снуванн¤ ≥нших планет, заселених живими ≥стотами - Ѕог творить св≥т не дл¤ нас, а дл¤ себе.
ѕоза¤к людину в судженн¤х ћандзолл≥ позбавлено особливого пан≥вного становища у св≥т≥, то й сусп≥льне житт¤ дл¤ ф≥лософа постаЇ позбавленим внутр≥шньоњ гармон≥њ, навпаки-тут панують насильство, лицем≥рство, грабунки. ÷е справд≥ "перевернуте житт¤". ўо ж протиставл¤Ї цьому автор "«од≥аку житт¤"? Ќасамперед - людську свободу й можлив≥сть вибору життЇвого шл¤ху. ќсв≥чена людина завжди протистоњть "черн≥", ц≥нуЇ г≥дн≥сть ≥ свободу, ¤ку сл≥д спр¤мувати на загальне благо ≥ вм≥нн¤ дос¤гти особистого щаст¤ у земному житт≥. ј тут найпершим благом Ї мистецтво уникати страждань. ¬их≥дним у цьому мистецтв≥ Ї принцип: чого не бажаЇш соб≥, не роби ≥ншому. ƒос¤гаЇтьс¤ ж земне благо через гармон≥зац≥ю душ≥ й т≥ла.
ƒраматичн≥ мотиви в оц≥нц≥ становища та сутност≥ людини ще б≥льше посилен≥ у творах французького гуман≥ста ћ≥шел¤ ћонтен¤ (1533-1592). ” центр≥ уваги його "ƒосв≥д≥в" перебуваЇ звичайна людина, а оск≥льки кожна людина Ї представником людського роду, то шл¤х до п≥знанн¤ людини лежить через самоанал≥з. ” самоанал≥з≥ й п≥знанн≥ ми повинн≥ покладатис¤ на розум ≥ п≥ддавати все сумн≥ву. якщо, наприклад, розумом ми не здатн≥ ос¤гнути Ѕога, то тод≥ нам п≥знанн¤ Ѕога непотр≥бне, адже ≥нтуњц≥¤ не даЇ над≥йних знань ≥ не може зробити людину кращою. ƒосл≥дженн¤ ж рел≥г≥й показуЇ, що вс≥ вони мають принципову Їдн≥сть ≥ базуютьс¤ на звича¤х; ц≥ звичањ необх≥дн≥ дл¤ регулюванн¤ ≥ закр≥пленн¤ соц≥альних зв'¤зк≥в. –еально ж Ѕог про¤вл¤Ї себе ¤к необх≥дн≥сть, що пануЇ у природ≥. ÷¤ необх≥дн≥сть однакова дл¤ усього, а тому може ≥снувати багато св≥т≥в.
ќск≥льки остаточних ≥ над≥йних знань немаЇ ≥ не може бути, про¤ви людей неск≥нченно р≥зноман≥тн≥: в≥д велич≥ до м≥зерност≥, в≥д самозреченн¤ до високопарноњ пихатост≥. јле сл≥д розум≥ти, що людина, ¤к ≥ все на св≥т≥, п≥дпор¤дкована природним законам. “ому житт¤ Ї н≥що ≥нше, ¤к мистецтво г≥дно п≥дготуватис¤ до смерт≥. “обто треба жити р≥зноман≥тно ≥ дати про¤витис¤ ус≥м своњм силам ≥ зд≥бност¤м, щоб повною м≥рою виконати своЇ життЇве призначенн¤. " раще наше твор≥нн¤ - житт¤ у згод≥ з розумом". ≤нод≥ ћонтень вважаЇ сел¤н вз≥рц¤ми людського житт¤ - житт¤ у злагод≥ з природою, але част≥ше прославл¤Ї ≥ндив≥дуал≥зм ≥ самозаглибленн¤.
«агальн≥ тенденц≥њ розвитку духовного житт¤ епохи позначилис¤ на тому, що в п≥зньому ¬≥дродженн≥ запанувала натурф≥лософ≥¤. —еред представник≥в цього напр¤му треба в≥дзначити насамперед Ѕернард≥но “елез≥о (1509-1598). ќсновний тв≥р ф≥лософа маЇ характерну назву: "ѕро природу зг≥дно з њњ власними початками" (1565 р.). ¬их≥дна ≥де¤ “елез≥о пол¤гаЇ у тому, що п≥знанн¤ людини маЇ бути спр¤моване на т≥лесн≥ сутност≥, бо у св≥т≥ немаЇ сил або сутностей, не пов'¤заних ≥з т≥лесн≥стю. “ому в п≥знанн≥ сл≥д йти за в≥дчутт¤м ≥ природою. ¬≥дпов≥дно людина повинна спиратис¤ на розум ≥ в≥дчутт¤ тод≥, коли вони дос¤гають очевидност≥ в п≥знанн≥. «в≥дси випливаЇ такий висновок: п≥знанн¤ Ѕога лежить за межами природного розуму людини.
Ѕезперечно, "з≥ркою першоњ величини" натурф≥лософ≥њ п≥знього ¬≥дродженн¤ Ї ƒжордано Ѕруно (1548-1600). ¬≥н народивс¤ у м.Ќола, тому часто ф≥гуруЇ у л≥тератур≥ п≥д ≥м'¤м Ќоланець. —правжнЇ його ≥м'¤ - ‘≥л≥ппо, але 1565 р. в≥н стаЇ ченцем-дом≥н≥канцем ≥ отримуЇ ≥м'¤ ƒжордано. ” 1576 р. в≥н зр≥кс¤ чернецтва через пересл≥дуванн¤ за своњ погл¤ди. « ≤тал≥њ ƒжордано вт≥к аж до ∆еневи, пот≥м - до ‘ранц≥њ. ” 1583- 1585 рр. в≥н перебував в ќксфорд≥, пот≥м - знову у ‘ранц≥њ, дал≥ - у Ќ≥меччин≥ та „ех≥њ... “аким неспок≥йним та м≥нливим було житт¤ цього ген≥¤ бунтарського духу. ” 1592 р. ƒжордано потрапл¤Ї до в'¤зниц≥ папськоњ ≥нкв≥зиц≥њ. 17 лютого 1600 р. ƒжордано спалено в –им≥ на ѕол≥ кв≥т≥в.
¬их≥дна категор≥¤ м≥ркувань Ѕруно - ™дине, котре тотожне Ѕуттю ¤к зб≥гу сутност≥ та ≥снуванн¤. ™дине Ї незм≥нним ≥ всеохоплюючим, Їдн≥стю максимуму та м≥н≥муму, зб≥гом ус≥х протилежностей. ћатер≥Їю ¬сесв≥ту Ї св≥тло, ¤ке Ї Їдн≥стю можливост≥ та д≥йсност≥, суц≥льною актуальн≥стю. ” згорнутому вигл¤д≥ матер≥¤ постаЇ ¤к п≥тьма. –озгорнута матер≥¤ вт≥люЇтьс¤ у м≥н≥мум≥ - атом≥, що маЇ потенц≥њ максимуму. јктивн≥сть матер≥њ спричин¤Їтьс¤ св≥товою душею - усезагальною формою, ¤ка м≥стить у соб≥ розум ≥ загальну причину. —в≥това душа все пронизуЇ й одухотворюЇ, стаючи початком житт¤; останнЇ знаходить св≥й про¤в у формах рослин, тварин, розумних ≥стот. ”мовою ≥снуванн¤ ¬сесв≥ту Ї неск≥нченна порожнеча (тотожна хаосу), тому ¬сесв≥т не маЇ центру й однор≥дний за складом ≥ будовою. ј оск≥льки душа, рух, в≥дчутт¤ притаманн≥ всьому ¬сесв≥тов≥, то з≥рки в  осмос≥ можуть бути сонц¤ми з планетами, на ¤ких можуть жити розумн≥ ≥стоти. Ѕруно також вважав, що ≥ сонц¤, ≥ планети не Ї в≥чними. Ѕог, на думку Ѕруно, тотожний природ≥ ≥ ¤вл¤Ї себе ¤к сукупн≥сть закон≥в ¬сесв≥ту. ” Ѕруно вибудовуЇтьс¤ така низка ототожнень: природа дор≥внюЇ буттю, бутт¤ - сутност≥, сутн≥сть - Ѕогов≥, Ѕог - внутр≥шн≥й основ≥ речей. —воЇр≥дну ≥Їрарх≥ю р≥вн≥в створюЇ ƒжордано Ѕруно у сфер≥ п≥знанн¤. ѕ≥знанн¤ розпочинаЇтьс¤ з в≥дчутт¤, що даЇ нам реч≥ та образи; образи попередньо впор¤дковуЇ у¤ва, а розсудок виводить ≥з них загальне; ≥нтелект, подальша сходинка, переводить знанн¤ у ранг мисленн¤, а розум знаменуЇ охопленн¤ вих≥дноњ Їдност≥ бутт¤, тобто спогл¤данн¤ Ѕога (≥нтелектуальна ≥нтуњц≥¤). ÷им ученн¤м Ѕруно частково приЇднуЇтьс¤ до м≥ркувань представник≥в зр≥лоњ ≥ п≥зньоњ схоластики, а частково стаЇ попередником п≥зн≥ших опрацювань (≤. ант).
” людин≥ Ѕруно висував на перший план душу, але душа не в≥дд≥лена в≥д т≥ла, а користуЇтьс¤ ним. ѕро це св≥дчать, зокрема, гнучк≥сть ≥ досконал≥сть людськоњ руки - органу орган≥в людського т≥ла. Ўл¤х до людськоњ могутност≥ в≥дкриваЇ так звана "практична маг≥¤" - насл≥дуванн¤ твор≥нн¤. "ѕрактична маг≥¤" потр≥бна людин≥ в земному житт≥, де людина утверджуЇтьс¤ за допомогою д≥њ у прац≥. ўодо потойб≥чного житт¤, ¤кщо таке ≥снуЇ, то воно не схоже на земне житт¤, а наше житт¤ Їдине й неповторне. “ому його треба ц≥нувати, долати мужньо вс≥ негаразди ≥ прикрощ≥ заради сходженн¤ до вищого розум≥нн¤ св≥ту. Ѕруно прославл¤Ї також людське сп≥вжитт¤, п≥дпор¤дковане законов≥ загальноњ корисност≥. ј рел≥г≥¤ радше потр≥бна дл¤ управл≥нн¤ варварськими народами.
як бачимо, ф≥лософськ≥ погл¤ди Ѕруно були своЇр≥дним згущенн¤м ф≥лософських ≥дей ¬≥дродженн¤. ” Ѕруно концепц≥¤ св≥ту постаЇ досить продуманою ≥ стрункою. —в≥тобудова - ц≥л≥сна, жива, динам≥чна. Ћюдина орган≥чно вписана у природу, ¤ка поки що р≥знобарвна, сповнена неспод≥ваних таЇмниць.
¬≥дродженн¤ на той час уже перекидало м≥сток до Ќового часу й передавало нов≥й епос≥ ≥сторичну й ≥нтелектуальну естафету. як це в≥дбувалос¤, можна побачити на приклад≥ ≥дей √ал≥лео √ал≥ле¤ (1564-1642), ¤кий висловивс¤ так: "я радше прагну знайти одну ≥стину, хоча б ≥ в незначних речах, н≥ж довго сперечатис¤ про найб≥льш≥ питанн¤, не дос¤гаючи н≥¤коњ ≥стини". ¬≥дпов≥дно до такого розум≥нн¤ мети п≥знанн¤ суттЇво зм≥нюЇтьс¤ не лише зм≥ст св≥тосприйн¤тт¤, а й нав≥ть л≥тературний стиль √. √ал≥ле¤: в≥н стаЇ лакон≥чним, ч≥тким, максимально наближеним до сучасного наукового стилю. ѕрирода дл¤ √ал≥ле¤ уже не виповнена таЇмничими силами ≥ нав≥ть не одухотворена матер≥¤, а сукупн≥сть закон≥в, ¤к≥ можна п≥знавати за допомогою експеримент≥в ≥ математики: "ѕрирода невблаганна ≥ незм≥нна, й зовс≥м не дбаЇ про те, стануть чи не стануть њњ прихован≥ основи та спос≥б д≥њ дос¤жними дл¤ розум≥нн¤ людей, оск≥льки вона н≥коли не переходить меж≥ накладених на нењ закон≥в". ” цьому м≥ркуванн≥ √ал≥ле¤ ¤скраво ви¤вл¤Їтьс¤ один ≥з непохитних постулат≥в подальшоњ Ївропейськоњ класичноњ науки: об'Їкт байдужий щодо п≥знанн¤ або неп≥знанн¤ його з боку людини ≥ зовс≥м не зм≥нюЇтьс¤ у процес≥ п≥знанн¤. ќсобливо часто й р≥шуче напол¤гаЇ √ал≥лей на тому, що саме математичне п≥знанн¤ найб≥льш над≥йне й перспективне дл¤ пошук≥в ≥стини: "Ћ≥терами такоњ книги (книги природи) постають трикутники, кола, кул≥, конуси, п≥рам≥ди та ≥нш≥ математичн≥ ф≥гури".
¬иход¤чи з таких тверджень, √ал≥лей уперше ч≥тко висловивс¤ стосовно так званих "первинних" ≥ "вторинних" ¤костей речей: "Ќе думаю, що дл¤ збудженн¤ у нас в≥дчутт≥в смаку, запаху ≥ звуку в≥д зовн≥шн≥х т≥л вимагаЇтьс¤ що-небудь, кр≥м розм≥ру, числа та пов≥льних або швидких рух≥в; вважаю, що ¤кби вуха, ¤зики та носи раптом зникли, то форма, число та рух залишились би, але не запахи, смаки та звуки. я глибоко певен, що без живого Їства останн≥ ¤вл¤ють собою не б≥льше, н≥ж ≥мена, под≥бно до того, ¤к лоскотанн¤ та свербл¤чка не б≥льше, н≥ж ≥мена, ¤кщо немаЇ пахв та шк≥ри навкруг нос≥в".
ќтже, за √ал≥леЇм, первинн≥ ¤кост≥ пов'¤зан≥ з геометрично-математичними вим≥рами речей, а вторинн≥ - з особливост¤ми будови людини. «вичайно, що при такому розум≥нн≥ людина - уже не м≥крокосм, природа - не одухотворена сутн≥сть. ѕроте це в≥дкривало нов≥ перспективи дл¤ точноњ науки, ¤ка й виходила з урахуванн¤ первинних ¤костей. Ўл¤х, на ¤кий став √ал≥лей, в≥в до класичноњ механ≥ки, зокрема й до класичноњ науки загалом.
¬исновки
ѕерегл¤д пров≥дних ф≥лософських ≥дей доби ¬≥дродженн¤ даЇ можлив≥сть виразно побачити перех≥дний характер епохи, ¤ка була суперечливою, неоднозначною: новац≥њ тут перепл≥тались ≥з середньов≥чною м≥стикою, оптим≥зм ≥ п≥днесенн¤ людини - з траг≥змом ≥ позначенн¤м несум≥сност≥ певних людських ¤костей.
«агалом ф≥лософська думка ¬≥дродженн¤ еволюц≥онувала в≥д етичного гуман≥стичного антрополог≥зму - через платон≥стськ≥ синтези й одухотворенн¤ космосу - до натурф≥лософ≥њ, ¤ка дедал≥ б≥льше ставала аскетичною, суворою, максимально наближеною до класичноњ науки та досить- в≥ддаленою в≥д живоњ р≥зновим≥рноњ людини.
’арактерними парадигмами ф≥лософського мисленн¤ ¬≥дродженн¤ були антропоцентризм, пантењзм, панпсих≥зм, г≥лозоњзм, залученн¤ геометрично-математичного апарату до розв'¤занн¤ натурф≥лософських проблем.
¬одночас сл≥д п≥дкреслити, що доба ¬≥дродженн¤ маЇ своЇ привабливе ≥ св≥тле обличч¤; њњ образ не можна звести лише до м≥стка м≥ж певними епохами; вона маЇ свою принадлив≥сть, свою неповторн≥сть.
–езюме.
1. ≈поха ¬≥дродженн¤, збер≥гаючи вих≥дн≥ положенн¤ христи¤нського св≥тобаченн¤, п≥д впливом розвитку наук, збагаченн¤ людських знань та життЇвих обр≥њв, зробила в цьому св≥тобаченн≥ так≥ нов≥ наголоси, ¤к≥ в≥дпов≥дали бажанню того часу повернути людин≥ (в≥дродити) всю можливу повноту њњ життЇвих про¤в≥в; при тому вз≥рцем такоњ повноти поставала античн≥сть.
2. ≈поха ¬≥дродженн¤ набула виразно суперечливих рис, оск≥льки поЇднувала в соб≥ елементи попередньоњ ≥сторичноњ доби та зародки новоњ; надаючи людин≥ пров≥дне м≥сце в творчому розвитку процес≥в природи, ц¤ епоха п≥дносила на небувалу висоту ¤к њњ позитивн≥, так ≥ негативн≥ про¤ви, тому постала водночас в окресленн¤х гуман≥стичного титан≥зму та фауст≥вського духу.
3. ‘≥лософ≥¤ ¬≥дродженн¤ ≥сторично розвивалас¤ в≥д гуман≥зму - через ренесансний неоплатон≥зм - до натурф≥лософ≥њ; ф≥лософ≥¤ п≥знього ¬≥дродженн¤ дещо в≥д≥йшла в≥д гуман≥стичного оптим≥зму; в нењ почали про¤вл¤тис¤ настроњ скепсису, нев≥ри у позитивн≥ творч≥ можливост≥ людини; у той же час ренесансна натурф≥лософ≥¤ впритул наблизилас¤ до пров≥дних принцип≥в експериментальноњ науки.
ѕитанн¤ дл¤ обговоренн¤ на сем≥нарському зан¤тт≥.
1. ≈поха ¬≥дродженн¤ в ≥стор≥њ ™вропи: загальна характеристика духовного житт¤.
2. ѕров≥дн≥ ≥дењ та основн≥ представники ренесансного гуман≥зму.
3. ќсобливост≥ ренесансного неоплатон≥зму та натурф≥лософ≥њ.
4. ‘≥лософськ≥ ≥дењ п≥знього ¬≥дродженн¤.
“еми дл¤ реферат≥в, допов≥дей ≥ контрольних роб≥т.
1. —уперечливий характер соц≥ально-культурних та духовних процес≥в Ївропейського ¬≥дродженн¤.
2. ¬их≥дн≥ ≥дењ ф≥лософ≥њ гуман≥зма та њх св≥тогл¤дне значенн¤.
3. ¬плив ≥дей ≥тал≥йського гуман≥зма на духовн≥ процеси в ”крањн≥.
4. –енесансн≥ неоплатон≥зм та натурф≥лософ≥¤ про св≥тобудову.
5. –енесансний скептицизм.
6. –оль ренесансноњ ф≥лософ≥њ у формуванн¤ Ївропейськоњ науки.
7. ѕроблеми оц≥нки ≥сторичноњ рол≥ епохи ¬≥дродженн¤ у розвитку Ївропейськоњ культури.

«авданн¤ дл¤ самост≥йного опрацюванн¤ ≥ закр≥пленн¤ матер≥алу з теми.
«авданн¤ 1. ќкресл≥ть основн≥ зм≥ни зм≥стових акцент≥в у христи¤нському св≥тобаченн≥ в епоху Ївропейського ¬≥дродженн¤.
«авданн¤ 2. –озкрийте ≥дейний ірунт ¤вищ "титан≥зму" та "фауст≥вського духу" в Ївропейському ¬≥дродженн≥.
«авданн¤ 3. ќкресл≥ть пров≥дн≥ ≥дењ ренесансного гуман≥зму.
«авданн¤ 4. –озкрийте, у чому пол¤гають особливост≥ ренесансного платон≥зму.
«авданн¤ 5. –озкрийте ≥ по¤сн≥ть ≥сторичн≥ здобутки ренесансноњ натурф≥лософ≥њ.
ƒодаткова л≥тература з теми.
≤.јнтологи¤ мировой философии.-“.2.-ћ., 1970.
2. равц≥в Ѕ.–енесанс ≥ гуман≥зм на ”крањн≥ //™вропейське ¬≥дродженн¤ та украњнська л≥тература XVI-XVII ст.- ињв, 1993.
3.√орфункель ј.’. √уманизм ≥ натурфилософи¤.-ћ., 1977.
4. √орфункель ј.’. ‘илософи¤ зпохи ¬озрождени¤.-ћ.,1980.
5. “атаркевич ¬л. ≤стор≥¤ ф≥лософ≥њ. - “.2. - Ћьв≥в, 1999.

–ќ«ƒ≤Ћ 6. ‘≤Ћќ—ќ‘≤я Ќќ¬ќ√ќ „ј—”
‘≥лософ≥¤ Ќового часу ¤вл¤Ї собою принципово новий р≥вень у розвитку Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ: вона розвиваЇтьс¤ у д≥алоз≥ з експериментальною наукою, що виникаЇ саме в цей час. ” зв'¤зку з цим ф≥лософ≥¤ дос¤гаЇ нового р≥вн¤ детал≥зац≥њ власноњ проблематики, стаЇ б≥льше диференц≥йованою ≥ розгалуженою, а тому - б≥льш систематизован≥шою. ¬иникають нац≥ональн≥ ф≥лософ≥њ, формуютьс¤ нов≥ напр¤ми ф≥лософського знанн¤, так≥ ¤к гносеолог≥¤, антрополог≥¤, методолог≥¤, ≥стор≥¤ ф≥лософ≥њ.
ќзнайомившись з матер≥алами розд≥лу 6 ¬и повинн≥:
знати:
- в чому про¤вл¤лас¤ справжн¤ новизна новоњ ≥сторичноњ епохи;
- ¤кими були основн≥ зм≥стов≥ наголоси у новоЇвропейському св≥тогл¤д≥;
- ¤к пров≥дн≥ напр¤ми новоЇвропейськоњ ф≥лософ≥њ розвивали та виражали ц≥ наголоси.
вм≥ти:
- визначати зм≥ст основних ф≥лософських позиц≥й, що сформувались у епоху Ќового часу;
- бачити та по¤снювати внутр≥шн≥й зв'¤зок м≥ж основними напр¤мами новоЇвропейськоњ ф≥лософ≥њ;
- вид≥л¤ти та по¤снювати принципов≥ новац≥њ у ф≥лософських ≥де¤х ц≥Їњ епохи.
розум≥ти:
o найважлив≥ш≥ особливост≥ розвитку ф≥лософ≥њ за умов розвитку основ ≥ндустр≥ального сусп≥льства;
o зм≥ст ≥ спр¤мован≥сть пров≥дних проблем новоЇвропейськоњ ф≥лософ≥њ;
o особливост≥ тлумаченн¤ людини й сусп≥льства у ф≥лософ≥њ Ќового часу.

ѕлан (лог≥ка) викладу матер≥алу:
6.1. ѕанорама соц≥о-культурних та духовних процес≥в у ™вроп≥ Ќового часу та особливост≥ розвитку ф≥лософ≥њ.
6.2. ћетодолог≥чн≥ пошуки ‘.Ѕекона та –.ƒекарта.
6.3. “еор≥¤ п≥знанн¤ “.√оббса та ƒж. Ћокка. —кептицизм ѕ.Ѕейл¤ та ƒ.ёма, сенсуал≥стськ≥ максими ƒж.Ѕеркл≥
6.4. Ѕ. —п≥ноза та √.Ћейбн≥ц - тотожн≥сть ≥ в≥дм≥нн≥сть њх вчень про субстанц≥ю.
6.5. Ѕ.ѕаскаль ≥ ф≥лософ≥¤ ѕросв≥тництва про м≥сце ≥ роль людини у св≥т≥.

 лючов≥ терм≥ни ≥ пон¤тт¤.
ƒ≈ѓ«ћ - розповсюджена в новий час позиц≥¤, зг≥дно ¤коњ Ѕог створив св≥т, надав йому власних закон≥в ≥ дал≥ вже не втручаЇтьс¤ у його функц≥онуванн¤; творч≥ ≥дењ Ѕога в бутт≥ св≥ту набувають характеру необх≥дност≥, п≥знанн¤ ¤коњ стаЇ завданн¤м людини.

«ƒќ–ќ¬»… √Ћ”«ƒ - пан≥вний в ™вроп≥ тип мисленн¤ за умов утвердженн¤ ≥ндив≥дуал≥зму та буржуазних сусп≥льних стосунк≥в; в≥н грунтувавс¤ на "трьох китах": а) на виключн≥й дов≥р≥ фактам ("краще один раз побачити, н≥ж сто раз≥в почути"); б) на ч≥тк≥й, ¤сн≥й та зрозум≥л≥й лог≥ц≥; в) на культивуванн≥ активност≥ (за будь-¤ких обставин краще д≥¤ти, ан≥ж н≥чого не робити).

ќЅ'™ “ ≤ —”Ѕ'™ “ - пров≥дн≥ категор≥њ св≥тоосмисленн¤ епохи Ќового часу: об'Їктом позначали частину (фрагмент) природи, на ¤ку спр¤мовувалась активн≥сть людини, суб'Їктом - людину ¤к вих≥дний пункт про¤в≥в активност≥ розумового та матер≥ального план≥в.

«ј ќЌ - форма про¤ву необх≥дност≥ у природ≥, об'Їктивний, сталий, повторюваний тип зв'¤зку м≥ж процесами та ¤вищами д≥йсност≥ або всередин≥ них; в попередн≥ епохи закон розгл¤давс¤ переважно ¤к юридичний закон або владна норма.

—”Ѕ—“јЌ÷≤я - одне ≥з центральних пон¤ть новоЇвропейського св≥тоосмисленн¤, що позначало таку основу св≥ту, ¤ка охоплювала та пронизувала собою ус≥ форми та ¤вища д≥йсност≥, була самовладною та не потребувала дл¤ свого бутт¤ н≥¤ких ≥нших джерел або причин.

–≈Ћ≤√≤я ≤ ћќ–јЋ№Ќ≤—“№ - унасл≥док розповсюдженн¤ у духовному житт≥ ™вропи Ќового часу дењзму та ≥дей ѕросв≥тництва з'¤вилась тенденц≥¤ пов'¤зувати рел≥г≥ю лише ≥з моральн≥стю, зв≥льн¤ючи в≥д њњ впливу вс≥ ≥нш≥ сфери житт¤ та д≥¤льност≥. “им самим заперечувавс¤ тењзм - позиц≥¤ розум≥нн¤ Ѕога ¤к Їдиного “ворц¤, упор¤дника св≥ту та джерела ус¤кого бутт¤.
6.1. ѕанорама соц≥о-культурних та духовних процес≥в у ™вроп≥ Ќового часу та особливост≥ розвитку ф≥лософ≥њ.
¬ступаючи у ™вропу Ќового часу ми можемо сприймати њњ ¤к добре знайому ≥ майже сучасну нам, бо й справд≥ у цю епоху сформувались де¤к≥ так≥ засади та елементи Ївропейського цив≥л≥зованого житт¤, ¤к≥ д≥ють ≥ по-сьогодн≥, а де¤к≥ з них - майже без зм≥н. …детьс¤ перш за все про формуванн¤ основ ≥ндустр≥ального сусп≥льства. «а часом ц¤ епоха охоплюЇ пер≥од ≥з ’V≤≤ ст. по к≥нець ’≤’ ст.; п≥сл¤ цього починаЇтьс¤ пер≥од так званоњ "нов≥тньоњ ≥стор≥њ", що триваЇ ≥ по наш час. ѕроте ф≥лософ≥¤ цього пер≥оду завершуЇтьс¤ першою третиною ’≤’ ст., що Ї прикладом випереджаючого розвитку духовних процес≥в пор≥вн¤но ≥з пол≥тичними та соц≥ально-економ≥чними. ј це, у свою чергу, св≥дчить про творчий характер людського мисленн¤. «а соц≥альним зм≥стом це був пер≥од формуванн¤ ≥ утвердженн¤ в ™вроп≥ буржуазних сусп≥льних в≥дносин. «араз терм≥н "буржуазний" не дуже вживаний, проте у даному випадку йдетьс¤ про ф≥ксац≥ю того факту, що у самих засадах сусп≥льного житт¤ в≥дбулис¤ суттЇв≥ зм≥ни: центр житт¤ - виробничоњ, культурноњ, соц≥ально-пол≥тичноњ д≥¤льност≥ зм≥стивс¤ у м≥ста, де почали бурхливо розвиватис¤ р≥зноман≥тн≥ форми промисловоњ д≥¤льност≥ (слово "буржуа" значить з фр. "мешканець м≥ста"). ¬решт≥ це привело до по¤ви машинного виробництва, ¤ке революц≥он≥зувало всю людську д≥¤льн≥сть взагал≥. ѕаралельно ≥з зм≥нами у д≥¤льност≥ в≥дбувались ≥ зм≥ни у сусп≥льних стосунках: розриваютьс¤ колишн≥ зв'¤зки особистоњ залежност≥ людини в≥д людини, зникаЇ "велика с≥м'¤", а натом≥сть з'¤вл¤Їтьс¤ в≥льний, автономний ≥ндив≥д (що Ї засадою ¤вища п≥д назвою "буржуазний ≥ндив≥дуал≥зм"). ¬се це спричин¤Ї шалене прискоренн¤ темп≥в житт¤, зростанн¤ масштаб≥в соц≥альноњ динам≥ки. ¬ цей час вже завершуЇтьс¤ епоха географ≥чних в≥дкритт≥в (‘.Ѕекон говорив: "ѕринаймн≥ в нашу епоху земна кул¤ ¤кимсь дивним чином стала в≥дкритою ≥ доступною дл¤ вивченн¤"), але породжений нею тип активноњ самод≥¤льноњ особистост≥ не лише не зникаЇ, а знаходить все нов≥ сфери прикладенн¤ своЇњ активност≥. “ому це ще й епоха буржуазних революц≥й, ¤к≥ брали на себе м≥с≥ю докор≥нноњ зм≥ни вс≥х стор≥н житт¤, це також епоха формуванн¤ нац≥ональних держав, значна частина ¤ких ≥снуЇ ≥ по-сьогодн≥, це епоха наполеонов≥в поход≥в, що спри¤ли швидкому руйнуванню в ™вроп≥ застар≥лих соц≥альних в≥дношень. ≤ все це, врешт≥, пот¤гнуло за собою значн≥ зрушенн¤ у духовному житт≥ взагал≥, та у св≥тогл¤дних ор≥Їнтирах людини, зокрема. –озвиток мореплавства, виробництва, зростанн¤ м≥ст та соц≥альноњ динам≥ки привели до швидкого розвитку наукового знанн¤: наука в цю епоху стаЇ пров≥дним чинником житт¤ та життЇвих зрушень. «'¤вл¤Їтьс¤ перша завершена та експериментально п≥дтверджувана наукова теор≥¤ - механ≥ка ≤.Ќьютона. ¬плив њњ на вс≥ аспекти житт¤ був колосальний, адже це вперше людина спродукувала такий ≥нтелектуальний витв≥р, ¤кий дозвол¤в отримувати точн≥ та незаперечн≥ практичн≥ результати. ≤дењ та принципи механ≥ки наст≥льки поширились, що врешт≥ виник так званий "механ≥стичний" св≥тогл¤д. ¬≥дбулись суттЇв≥ зрушенн¤ ≥ в ≥нших сферах духовного житт¤: з'¤вл¤Їтьс¤ мистецтво в його сучасному розум≥нн≥, тобто мистецтво св≥тське, автономне у своЇму розвитку; народжуютьс¤ роман ¤к л≥тературний жанр, опера, сучасний театр, арх≥тектура масових забудов, промислова арх≥тектура; виникають нац≥ональн≥ јкадем≥њ наук, з'¤вл¤ютьс¤ перш≥ газети та часописи, у тому числ≥ - ≥ науков≥, з'¤вл¤Їтьс¤ м≥ський транспорт. ¬се це приводить до того, що один, окремо вз¤тий ≥ндив≥д постаЇ основним суб'Їктом життЇд≥¤льност≥, тобто в≥н може сам, на св≥й розсуд орган≥зувати власне житт¤. “ому показовою дл¤ епохи стаЇ ф≥гура –об≥нзона - в≥домого персонажа л≥тературного твору ƒж.—в≥фта, бо ц¤ людина на д≥л≥ продемонструвала, ¤к це можна зробити. Ќа що ж спираЇтьс¤ тепер ≥ндив≥д у своњй здатност≥ наодинц≥ вибудовувати власне житт¤? ѕерш за все, на свою д≥¤льну активн≥сть; гаслом епохи стаЇ теза "«а будь-¤ких обставин завжди краще д≥¤ти, ан≥ж н≥чого не робити". ѕо-друге, ≥ндив≥д спираЇтьс¤ тепер на мисленн¤ "здорового глузду", ¤ке включаЇ у св≥й зм≥ст два непорушн≥ моменти: опору на факти (" раще одного разу побачити, н≥ж сто раз≥в почути") та ¤сну, ч≥тку ≥ зрозум≥лу лог≥ку; ми побачимо дал≥, що ф≥лософи даноњ епохи зробили багато дл¤ обгрунтуванн¤ мисленн¤ "здорового глузду". Ќарешт≥, все це знайшло своЇ ви¤вленн¤ у новому св≥тогл¤д≥: св≥т тепер розгл¤даЇтьс¤ людиною ¤к об'Їкт, на ¤кий спр¤мовуЇтьс¤ людська активн≥сть, а сама людина - ¤к суб'Їкт, тобто вих≥дний автономний пункт такоњ активност≥; св≥т постаЇ в ¤кост≥ надскладного механ≥зму, типовим вз≥рцем ¤кого був механ≥чний годинник; людина повинна п≥знати цей механ≥зм та опанувати њм; гасло "«нанн¤ Ї сила" стаЇ показовим у цьому план≥. ѕрирода тепер под≥л¤Їтьс¤ на живу та неживу, але ≥ та, ≥ ≥нша Ї лише основою дл¤ росту людськоњ могутност≥. Ќарешт≥, у духовний св≥т людини XVII-XVIII ст. проникають ≥дењ прогресу, енерг≥йного прагненн¤ до майбутнього. ƒ≥¤льн≥сть людей починають розгл¤дати не ¤к колооб≥г под≥й, де немаЇ н≥ початку, н≥ к≥нц¤, а ¤к розвиток в≥д прим≥тивних до досконал≥ших форм ≥снуванн¤ сусп≥льства. ÷≥ питанн¤ досл≥джували ≥тал≥йський ф≥лософ ƒ.¬≥ко (1668-1744), французький учений ∆.“юрго (1727-1781), н≥мецький ф≥лософ …. √. √ердер (1744-1803). «м≥на ≥дей про сусп≥льний розвиток у думках цих учених ≥шла в≥д погл¤ду на ≥стор≥ю ¤к колооб≥г трьох епох - божественноњ, героњчноњ, людськоњ (ƒ.¬≥ко) - до тлумаченн¤ њњ ¤к неск≥нченного прогресу буржуазного сусп≥льства (∆.ј. ондорсе). ћожна сюди також додати так≥ епохальн≥ в≥дкритт¤ у науц≥, ¤к винах≥д компаса, пороху, книгодрукуванн¤, парового двигуна та ≥н. —вобода людини, њњ б≥льша ц≥нн≥сть пор≥вн¤но з природою ≥ соц≥альними ≥нститутами - це те гасло, з ¤ким людина Ќового часу йде в майбутнЇ. «нар¤дд¤м дос¤гненн¤ свободи Ї знанн¤.
¬≥дбуваютьс¤ в≥дчутн≥ зм≥ни ≥ у розвитку ф≥лософ≥њ. ѕо-перше, ф≥лософ≥¤ починаЇ розвиватис¤ у д≥алоз≥ ≥з р≥зними науками, ¤к≥ активно формуютьс¤ та розвиваютьс¤ в цю епоху. ” зв'¤зку з цим ч≥льне м≥сце у ф≥лософських пошуках виходить розробленн¤ правильного методу ос¤гненн¤ ≥стини. ѕо-друге, ф≥лософ≥¤ Ќового часу зазнаЇ суттЇвих внутр≥шн≥х диференц≥ац≥й (розпод≥л≥в): виникають нац≥ональн≥ та рег≥ональн≥ ф≥лософ≥њ, ¤к≥ тепер пишутьс¤ не Їдиною церковною мовою, а нац≥ональними мовами; формуютьс¤ де¤к≥ нов≥ ф≥лософськ≥ дисципл≥ни, так≥ ¤к гносеолог≥¤, антрополог≥¤, ≥стор≥¤ ф≥лософ≥њ, методолог≥¤ та ≥н. ѕо-третЇ, розгалуженн¤ ф≥лософського знанн¤ лог≥чно вимагаЇ нового р≥вн¤ його систематизац≥њ - утворюютьс¤ так зван≥ "ф≥лософськ≥ системи", досить типов≥ дл¤ даноњ епохи.
ќтже, нарис тих зм≥н, ¤ких зазнало житт¤ в ™вроп≥ в епоху Ќового часу засв≥дчуЇ, що це справд≥ була епоха новац≥й, ¤к≥сних зм≥н та зрушень в ус≥х сферах житт¤; ц≥каво зазначити й те, що новою себе в≥дчувала та визначала сама ц¤ епоха, тобто це вона сама назвала себе Ќовим часом.

6.2. ћетодолог≥чн≥ пошуки ‘.Ѕекона та –.ƒекарта

ѕершим ф≥лософом Ќового часу був англ≥йський дипломат ≥ пол≥тичний д≥¤ч ‘.Ѕекон. ” своњх творах ≥з симптоматичними назвами "Ќовий ќрганон" та "Ќова јтлантида" в≥н проникливо передбачав надзвичайно важливу роль науки в подальшому розвитку сусп≥льства. ” зв'¤зку з цим основним завданн¤м ф≥лософ≥њ ‘. Ѕекон вважав розробленн¤ такого методу п≥знанн¤, ¤кий п≥дн≥с би ефективн≥сть науки на новий р≥вень. ‘.Ѕекон розр≥зн¤в "плодоносне" та "св≥тлоносне" знанн¤. ѕлодоносне - це таке знанн¤, ¤ке приносить користь, а св≥тлоносне - це те, що зб≥льшуЇ можливост≥ п≥знанн¤; до цього часу, на думку ‘.Ѕекона, знанн¤ були переважно просвтл¤ючими людину, але вони також повинн≥ ≥ працювати на людину. ѕроте шл¤х до ≥стини - процес суперечливий. ‘. Ѕекон зауважуЇ, що формуванню ≥стинного знанн¤ заважають так зван≥ "≥доли". ¬они нагромаджен≥ в ≥стор≥њ п≥знанн¤, ≥ њх треба усунути, давши шл¤х новому знанню. ѕерш≥ два "≥доли" пов'¤зан≥ з самою людиною, два останн≥ - ≥з соц≥альною д≥¤льн≥стю людини. ѕерш≥ - це "≥доли роду", зумовлен≥ обмежен≥стю ≥ недосконал≥стю людських орган≥в в≥дчутт¤. Ћюдина не може сприймати всього спектру св≥тла, звуку тощо. ћало того, органи в≥дчутт≥в ≥нод≥ обманюють людину (наприклад, опустивши ол≥вець у скл¤нку з водою, ми бачимо його "зламаним"). ƒругий тип людських оман - "≥доли печери", ¤к≥ Ї результатом обмеженого вихованн¤ та осв≥ти ≥ндив≥да. "≤доли печери" - це, можна сказати, б≥льш ≥ндив≥дуал≥зован≥ "≥доли роду". “рет≥й тип - "≥доли ринку". ÷е омани, пов'¤зан≥ з людським сп≥лкуванн¤м, неправильним використанн¤м мови, некритичним ставленн¤м до ≥нформац≥њ. „етвертий вид оман - "≥доли театру", ор≥Їнтац≥¤ на авторитети; це найзгубн≥ший дл¤ людей шл¤х, тому що в≥н блокуЇ њхню ≥н≥ц≥ативу, самост≥йн≥сть, змушуЇ некритично ставитис¤ до будь-¤ких суджень, в≥рити хибним теор≥¤м, а то й химерам, осв¤ченим традиц≥¤ми (звучить дуже сучасно!).
‘.Ѕекон, анал≥зуючи ≥ критикуючи стан речей у п≥знанн≥, пропонуЇ св≥й, новий метод продукуванн¤ знань. ¬икористовуючи алегор≥ю, в≥н стверджуЇ, що методом дос¤гненн¤ ≥стини Ї спос≥б д≥њ бджоли, ¤ка, на в≥дм≥ну в≥д мурашки, що т≥льки збираЇ (а в науц≥ - це збиранн¤ факт≥в), та павука, що т¤гне з себе павутину (а в науц≥ - це виведенн¤ одн≥Їњ теор≥њ з ≥ншоњ), с≥даЇ лише на певн≥ кв≥ти ≥ бере з них найц≥нн≥ше.
“ак само треба д≥¤ти ≥ в науц≥:
o не зупин¤тись на самих лише фактах; њх треба узагальнювати;
o не зосереджуватись т≥льки на одному вид≥ д≥¤льност≥;
o не користуватис¤ т≥льки тим, що на¤вне (згадаймо, ¤к ‘.Ѕекон критикуЇ тих, хто з абсолютною дов≥рою ставитьс¤ до знанн¤, хто йде за авторитетами, хто в≥ддаЇ перевагу одному з вид≥в науковоњ д≥¤льност≥ - емп≥ричн≥й (зб≥р факт≥в) чи рац≥ональн≥й (продукуванн¤ теор≥њ з теор≥њ)).
‘. Ѕекон обстоював досл≥дний шл¤х п≥знанн¤ у науц≥, закликав до спиранн¤ на факти, на експеримент. ¬≥н був одним ≥з засновник≥в ≥ндуктивного методу п≥знанн¤. ÷е такий шл¤х наукового пошуку, коли в≥д спостереженн¤ одиничних ¤вищ в≥дбуваЇтьс¤ перех≥д до формулюванн¤ загальних ≥дей ≥ закон≥в, коли в≥д суджень про окрем≥ факти переход¤ть до загальних суджень про них. Ѕезсумн≥вна користь такого методу, ефект його застосуванн¤ пол¤гаЇ, за словами ‘.Ѕекона, у тому, що в≥н даЇ нам змогу бачити св≥т "таким, ¤ким в≥н нам даЇтьс¤, а не таким, ¤к п≥дкаже кожному його мисленн¤" (1,77). “ут доречно сказати, що саме ≥ндуктивного шл¤ху дотримувавс¤ ≤.Ќьютон в експериментальн≥й частин≥ своњх досл≥джень.
¬иступаючи приб≥чником емп≥ричного шл¤ху п≥знанн¤, ¤кий передбачаЇ живе спогл¤данн¤, анал≥з результат≥в експерименту, ‘. Ѕекон п≥дкреслював, що "розум людини повинен орган≥чно поЇднувати емп≥ричн≥ та рац≥ональн≥ п≥дходи в по¤сненн≥ св≥ту, вони повинн≥ бути з'Їднан≥ ≥ пов'¤зан≥ один з одним"( 1,282) ≥ спр¤мован≥ на в≥дкритт¤ внутр≥шн≥х причин, сутност≥, закон≥в св≥ту. ќтже, методолог≥чн≥ пошуки привели ‘.Ѕекона до ≥ндуктивного шл¤ху в п≥знанн≥ ≥стини.

÷¤ ж проблема хвилюЇ ≥ –.ƒекарта (1596-1650), ¤кий у питанн≥ про метод науки займав ≥ншу, в чомусь - пр¤мо протилежну позиц≥ю. –ац≥онал≥сти, до ¤ких належав –.ƒекарт, вважали, що емп≥ричний досв≥д маЇ м≥нливий, нест≥йкий характер. «а допомогою в≥дчутт≥в людина сприймаЇ св≥т залежно в≥д обставин, ≥ тому над≥њ сл≥д покладати на розум. –.ƒекарт стверджував, що "п≥знанн¤ речей залежить в≥д ≥нтелекту, а не навпаки" (4,282).
¬≥н сформулював чотири правила методу, що спри¤ють правильн≥й робот≥ ≥нтелекту.
ѕравило перше наголошуЇ, що за ≥стину можна приймати т≥льки те, що ¤сне, виразне, самоочевидне. ѕравило друге вимагаЇ д≥лити складне питанн¤ на складов≥ елементи, доходити до найпрост≥ших положень, що њх можна вже сприймати ¤сно й незаперечне. ÷ей шл¤х повинен привести до двох висновк≥в: o перший - унасл≥док розкладанн¤ (анал≥зу) складного ¤вища на складов≥ отримують об'Їкти п≥знанн¤, доступн≥ емп≥ричному сприйн¤ттю; o другий - досл≥дник маЇ д≥йти до акс≥ом, з ¤ких починаЇтьс¤ лог≥чне п≥знанн¤. ѕравило третЇ скеровуЇ на шл¤х пошуку складного через просте, коли "з найпрост≥ших ≥ найдоступн≥ших речей повинн≥ виводитис¤... сокровенн≥ ≥стини" (4,113). ѕравило четверте передбачаЇ повний перел≥к ус≥х можливих вар≥ант≥в, факт≥в дл¤ анал≥зу й отриманн¤ повних знань про предмет; тобто це значить, що до предмет≥в п≥знанн¤ треба п≥дходити всеб≥чно.
ќск≥льки, за –.ƒекартом, п≥знанн¤ залежить виключно в≥д д≥¤льност≥ розуму, то ми повинн≥ в≥д самого початку припустити на¤вн≥сть в розум≥ певних ≥дей; –.ƒекарт напол¤гав на на¤вност≥ трьох вид≥в ≥дей: 1) вроджених; 2) тих, що виникають з чуттЇвого досв≥ду; 3) тих, що њх формулюЇ сама людина. ƒо вроджених ≥дей –.ƒекарт в≥дносить ≥дењ Ѕога, бутт¤, числа, прот¤жност≥, т≥лесност≥ ≥ структурност≥ т≥л, свободи вол≥, св≥домост≥ й ≥снуванн¤ самих пон¤ть. —юди вход¤ть ≥ акс≥оми лог≥чного судженн¤: "не можна одночасно бути ≥ не бути", "з н≥чого не буваЇ н≥чого", "ц≥ле б≥льше в≥д своЇњ частини", "будь-¤ка прот¤жн≥сть Ї под≥льною", "л≥н≥¤ складаЇтьс¤ з точок", "у будь-¤коњ реч≥ Ї причина", "сумн≥в Ї актом мисленн¤". јле ц≥ ≥дењ людина знаходить в ≥нтелект≥ не в≥дразу ≥ не просто: спочатку вона майже стих≥йно набуваЇ певних знань у потоц≥ житт¤, ≥ може такими знанн¤ми задовольн¤тис¤ усе житт¤. ѕроте критичний п≥дх≥д до знань скор≥ше засв≥дчуЇ те, що абсолютна б≥льш≥сть стих≥йно набутих знань Ї ненад≥йними (тут –.ƒекарт у чомусь нагадуЇ —ократа). Ќауков≥ знанн¤ повинн≥ бути над≥йними, а тому вони не можуть виникнути стих≥йно. ќтже, за –.ƒекартом, необх≥дно перейти в≥д стих≥йного здобуванн¤ знань до њх св≥домого продукуванн¤. ‘ранцузький ф≥лософ був впевнений у тому, що людина, ¤ка наполегливо шукаЇ над≥йних знань, неодм≥нно стане науковцем. ј св≥доме п≥знанн¤ потребуЇ виправданого методу, ¤кий можна знайти, знову-таки, лише в самому людському розум≥ (бо в≥д нього залежить п≥знанн¤). ѕричому цей метод, за –.ƒекартом, повинен спиратис¤ на дедукц≥ю - виведенн¤ часткових ≥дей ≥з вих≥дних ≥дей розуму, але дл¤ цього треба мати певн≥ незаперечн≥ вих≥дн≥ ≥дењ. ѓх ƒекарт зм≥г вивести шл¤хом застосуванн¤ так званого методичного сумн≥ву, тобто сумн≥ву, спр¤мованого не на запереченн¤ п≥знанн¤, а на його покращенн¤. «а –.ƒекартом, ми можемо крок за кроком заперечувати все, що ми знаЇмо хоча б тому, що стих≥йно набут≥ знанн¤ ≥з неминуч≥стю Ї непевними та неповними; здавалос¤ б, п≥д критичним погл¤дом все стаЇ хитким, проте, врешт≥, сам сумн≥в приводить нас до дечого безсумн≥вного. –.ƒекарт по¤снюЇ це так: ¤ можу сумн≥ватис¤ в усьому, проте не в тому, що ¤ сумн≥вають, а коли ¤ сумн≥ваюсь, ¤ мислю; зв≥дси випливаЇ знаменита теза ф≥лософа "Cogito ergo sum" - "ћислю, отже ≥сную". ƒекарт був впевнений у тому, що цю тезу н≥хто ≥ н≥коли не зможе спростувати тому, що вона ф≥ксуЇ найперший момент у д≥¤льност≥ розуму, а поза розумом та розумн≥стю не ≥снуЇ н≥¤кого п≥знанн¤. јле що ж принципово нового даЇ нам ц¤ теза? —ама по соб≥ - майже н≥чого, проте згадаЇмо шл¤х до нењ: спочатку ми рухалис¤ в сфер≥ знанн¤ непевно, без над≥йних засад, але ось прийшли до незаперечного положенн¤. “епер нам не лишаЇтьс¤ н≥чого ≥ншого, ¤к знову повернутись до предмет≥в та зм≥сту п≥дданих сумн≥ву знань, але тепер наш рух стаЇ принципово ≥накшим, оск≥льки ми маЇмо над≥йний в≥дправний пункт, абсолютний ор≥Їнтир, а тому рухаЇмос¤ впевнено, дотримуючись до того ж сформульованих ран≥ше вимог до методу ≥стинного п≥знанн¤. ќтже, ƒекарт ф≥ксуЇ своњми м≥ркуванн¤ми де¤к≥ важлив≥ умови конституюванн¤ знанн¤, ≥ тому його сьогодн≥ вважають одним ≥з фундатор≥в еп≥стемолог≥њ. ƒо того ж, вв≥вши свою тезу "ћислю, отже ≥сную", ƒекарт вперше визначив умову, за ¤кою людина може постати у визначенн≥ суб'Їкта п≥знанн¤: дл¤ цього в сам≥й соб≥ людина повинна в≥днайти дещо, що спродуковане нею самою ≥ що пот≥м постаЇ вих≥дним пунктом дл¤ будь-¤ких ≥нших крок≥в п≥знанн¤.
¬иголосивши тезу "Cogito", ƒекарт почав наголошувати на тому, що п≥сл¤ нењ наступною очевидною ≥стиною може бути лише ≥стина про те, що Ѕог ≥снуЇ ≥ що ¬≥н нас не обманюЇ. ƒехто вважаЇ, що ц¤ теза була вимушеною в епоху, коли атењстичн≥ погл¤ди все ще були неможлив≥, проте сам ƒекарт м≥ркував ≥накше: в≥н вважав, що здатн≥сть нашоњ св≥домост≥ сприймати себе, робити висновок про своЇ ≥снуванн¤ породжена не людським ≥ндив≥дом, а б≥льш високим розумом (≥ це, напевне, правильно). «а ƒекартом, Їдине, що може бути над≥йним джерелом "природного св≥тла", Ї Ѕог. ќкр≥м того, у своњй онтолог≥њ –.ƒекарт под≥л¤Ї св≥т на дв≥ окрем≥ субстанц≥њ - матер≥альну й духовну. Ўукаючи першооснову матер≥альноњ субстанц≥њ, –.ƒекарт доходить висновку, що такою Ї прот¤жн≥сть. ѕрот¤жн≥сть необмежена, необмежений ≥ ¬сесв≥т. –.ƒекарт заперечував ≥снуванн¤ порожнеч≥: матер≥альна субстанц≥¤ Їдина ≥ всюди одна й та сама. як≥сн≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж т≥лами матер≥ального св≥ту залежать в≥д комб≥нац≥њ матер≥альних частинок.
ћатер≥альна субстанц≥¤ неск≥нченно под≥льна, а духовна - непрот¤жна й непод≥льна. √оловним атрибутом духовноњ субстанц≥њ Ї мисленн¤. ¬заЇмод≥¤ м≥ж субстанц≥¤ми в св≥т≥ зумовлена посередництвом Ѕога, а в орган≥зм≥ людини в≥дбуваЇтьс¤ через посередника - шишкопод≥бну залозу, через ¤ку ≥мпульси духовноњ субстанц≥њ передаютьс¤ матер≥альн≥й ≥ навпаки. ќтже, Ѕог у –.ƒекарта стаЇ основою ≥ св≥тобудови, ≥ п≥знанн¤.
ќск≥льки методолог≥чну позиц≥ю –.ƒекарта визначають ¤к рац≥онал≥зм, то в≥н под≥л¤в думки √.√ал≥ле¤ щодо того, що лише математичн≥ характеристики предмет≥в можуть бути над≥йною основою ≥стинного п≥знанн¤ хоча б вже внасл≥док того, що вони Ї простими та очевидними побудовами розуму:
...√овор¤чи про реч≥ лише ост≥льки, оск≥льки вони сприймаютьс¤ розумом, ми називаЇмо простими т≥, п≥знанн¤ ¤ких Ї ¤сним ≥ виразним; такими Ї ф≥гура, прот¤жн≥сть, рух та вс≥ ≥нш≥ реч≥, складен≥ з цих простих. Ћише з них можуть бути утворен≥ ≥дењ ус≥х речей (4,118).
÷ими м≥ркуванн¤ми ƒекарт вводить у контекст ф≥лософ≥њ Ќового часу под≥л ¤костей речей на "первинн≥" ≥ "вторинн≥" (див. розд. 5.3.).
÷≥кавими та симптоматичними були й м≥ркуванн¤ ƒекарта про людину. ¬≥н вважав, що у т≥лесному, матер≥альному план≥ людина постаЇ складною природною машиною, тому вс≥ њњ д≥њ п≥дпадають п≥д закон причинного зв'¤зку, ≥ лише мисленн¤ виводить людину за меж≥ суто природного ходу под≥й. ѕри цьому розум веде людину шл¤хами ≥стини та належноњ повед≥нки, але вол¤ (у той час вона ототожнювалась ≥з бажанн¤м), ¤ка ширша в≥д розуму та не п≥дпор¤дкована йому, спричин¤Ї в≥дхиленн¤ людин≥ ¤к в≥д ≥стини, так ≥ в≥д правильного житт¤.
ќтже, перш≥ методолог≥чн≥ розв≥дки у ф≥лософ≥њ Ќового часу були ≥ ц≥кавими, ≥ продуктивними. ¬они подв≥йно ор≥Їнтували науку - на факти та на незаперечну з лог≥чноњ точки зору розумну очевидн≥сть, що п≥дводило до розум≥нн¤ науки, ¤к знанн¤, що функц≥онуЇ на емп≥ричному та теоретичному р≥вн¤х. ќкр≥м того, це були докладн≥ розробки засад мисленн¤ "здорового глузду".

6.3. “еор≥¤ п≥знанн¤ “.√.√оббса та ƒж.Ћокка. —кептицизм ѕ.Ѕейл¤ та ƒ.ёма, сенсуал≥стськ≥ максими ƒж.Ѕеркл≥.
‘.Ѕекон ≥ –.ƒекарт обстоювали позиц≥њ емп≥ризму та рац≥онал≥зму ≥ в дечому абсолютизували ≥ндуктивний ≥ дедуктивний шл¤хи п≥знанн¤. —интез цих двох шл¤х≥в п≥знанн¤ до певноњ м≥ри зд≥йснив англ≥йський ф≥лософ “.√оббс (1588-1679). як ≥ ‘. Ѕекон, “.√оббс вбачаЇ у знанн≥ силу. “еоретичн≥ знанн¤ повинн≥ стати знар¤дд¤м дл¤ розвитку практики, але вони повинн≥ базуватис¤ на досв≥д≥. “ому будь-¤ке знанн¤ починаЇтьс¤ ≥з в≥дчутт¤ ≥ н≥коли не виходить за меж≥ доступних чуттю реал≥й. ѕроте ≥снують знанн¤ всезагальн≥ та необх≥дн≥ (наприклад, математичн≥); на думку “.√оббса, ≥ так≥ знанн¤ пов'¤зан≥ ≥з чутт¤м тим, що вони постають особливим - точним ≥ ф≥ксованим використанн¤м знак≥в мови. “.√оббс поЇднуЇ ≥ндукц≥ю ≥ дедукц≥ю, бо вважаЇ, що спочатку треба йти шл¤хом п≥знанн¤ прост≥ших, елементарних ¤костей речей (дедукц≥¤), а пот≥м поЇднувати њх, синтезувати (≥ндукц≥¤). ѕ≥знанн¤ через анал≥з ви¤вл¤Ї головн≥ акциденц≥њ (властивост≥ речей): прот¤жн≥сть, м≥сце, рух, ¤к≥сть. Ѕудучи ном≥нал≥стом, “.√оббс вважав, що у св≥т≥ ≥снують т≥льки конкретн≥ реч≥, не ≥снуЇ вроджених ≥дей, а "знаки" (слова) Ї ун≥версал≥¤ми (терм≥нами) дл¤ позначенн¤ под≥бност≥ р≥зних речей. Ќаприклад, таке пон¤тт¤, ¤к "матер≥¤ " лише т≥льки знак у¤вленн¤ про кол≥р, тепло, звук. ”н≥версалињ дають нам можлив≥сть у процес≥ анал≥зу п≥дводити елементарне п≥д визначенн¤ загального.
ќсобливу увагу “.√оббс прид≥л¤Ї досл≥дженню людини. Ќа противагу јр≥стотелев≥, дл¤ ¤кого людина Ї сусп≥льною ≥стотою, “.√оббс стверджуЇ, що людина за своЇю природою егоњстична. «аради своЇњ вигоди люди можуть заперечувати нав≥ть геометричн≥ теореми. ”с≥ люди хочуть соб≥ добра, тому прагнуть до самозбереженн¤ та униканн¤ зла. ќск≥льки вол¤ кожноњ людини детерм≥нована дос¤гненн¤м ¤коњсь мети, то свободи вол≥ немаЇ, Ї лише свобода ¤к в≥дсутн≥сть перешкод дл¤ дос¤гненн¤ мети. —вобода дос¤гаЇтьс¤ усуненн¤м зовн≥шн≥х перешкод або погодженн¤м ≥з зовн≥шн≥ми чинниками. ¬ цьому сенс≥ морально лише те, що стосуЇтьс¤ корист≥ окремого ≥ндив≥да. ¬решт≥, егоњзм породжуЇ хаос, людьми опановуЇ страх, ≥ вони укладають сусп≥льну угоду дл¤ своЇњ ж корист≥.  онцепц≥¤ сусп≥льноњ угоди “.√оббса передбачала, що свою особисту свободу люди передають держав≥ ≥, поступаючись свободою, ввод¤ть своЇ житт¤ у впор¤дковане русло. ÷ей сп≥льний людський витв≥р - державу - “.√оббс вважав найскладн≥шим та найпотр≥бн≥шим дл¤ людей; в≥н упод≥бнював державу б≥бл≥йн≥й ≥стот≥ Ћев≥афану та напол¤гав на тому, що в держав≥ люди позбавл¤ютьс¤ розбрату ≥ стають н≥би Їдиною ≥стотою. ћоральним тепер Ї те, що корисно держав≥. ‘ункц≥њ держави пол¤гають у тому, щоб дотримуватис¤ "природних закон≥в": спри¤ти самозбереженню сусп≥льства, обер≥гати приватну власн≥сть, забезпечувати вс≥м р≥вн≥ права, спри¤ти збагаченню член≥в держави. ѕроте кращою державою все ж повинна бути монарх≥¤ тому, що вона на вершину державноњ влади зносить людину, Їдину волю, а не абстрактний загал, що веде до розбрату. ¬одночас “.√оббс вважав, що вих≥дна причина виникненн¤ держави - краще забезпеченн¤ природних прав конкретних людей - не повинна втрачатись н≥коли. “ому в≥н проголосив принцип прав громад¤н та принцип "дозволено все, що не заборонено". ‘≥лософ також стверджував право громад¤н постати проти монарха в тому раз≥, ¤кщо в≥н перестане дбати про њх права та ≥нтереси. ¬ ц≥лому дл¤ ф≥лософських м≥ркувань “.√оббса характерна ор≥Їнтац≥¤ на т≥лесне, а тому ≥ св≥т, ≥ людину, ≥ державу в≥н змальовуЇ механ≥стично; через це у п≥знанн≥ пануЇ чуттЇв≥сть, а у державному правл≥нн≥ - сила.

јнгл≥йський ф≥лософ ƒж.Ћокк (1632-1704) постав засновником б≥льш-менш розвиненоњ теор≥њ п≥знанн¤ у ф≥лософ≥њ Ќового часу. «начну увагу в≥н прид≥лив запереченню ≥снуванн¤ "вроджених ≥дей", посилаючись при цьому ¤к на науков≥ данн≥, так ≥ на спостереженн¤ над прим≥тивними народами, здобут≥ в епоху географ≥чних в≥дкритт≥в. ¬≥д народженн¤ мозок людини ¤вл¤Ї собою, за Ћокком, "Tabula rasa" - чисту дошку, тобто в ньому немаЇ н≥чого, окр≥м простоњ здатност≥ бути органом п≥знанн¤ ≥ мисленн¤. ” такий спос≥б ƒж.Ћокк намагавс¤ д≥статис¤ до самих п≥двалин п≥знанн¤, не припускаючи попереднього знанн¤ готовим. ƒо певноњ м≥ри тут був присутн≥й ≥ нам≥р засв≥дчити принципову вих≥дну р≥вн≥сть вс≥х людей за можливост¤ми. ƒж. Ћокк вважав, що ≥снуЇ два джерела знань: в≥дчутт¤, ¤к≥ дають нам прост≥ ≥дењ (б≥ле, овальне, солодке й т.≥н.), ≥ рефлекс≥¤ - д≥¤льн≥сть розуму, спр¤мована на з≥ставленн¤ й узагальненн¤ простих ≥дей та утворенн¤ на њх основ≥ "складних ≥дей". Ќайпершою, елементарною операц≥Їю рефлекс≥њ (мисленн¤) ф≥лософ вважав розр≥зн¤нн¤ та ототожненн¤. Ќайвищою складною ≥деЇю дл¤ Ћокка постаЇ ≥де¤ субстанц≥њ, ¤ка постаЇ найб≥льш широким пон¤тт¤м, що ор≥ЇнтуЇ людську д≥¤льн≥сть та науку. ÷≥каво в≥дзначити, що шл¤х утворенн¤ складних ≥дей, за Ћокком, повинен узгоджуватись ≥з досв≥дом людськоњ д≥¤льност≥. як ≥ “.√оббс, ƒж. Ћокк вважаЇ, що загальне знанн¤ ф≥ксуЇтьс¤ у мов≥, а не ≥снуЇ у вигл¤д≥ позачуттЇвоњ "мисл¤чоњ субстанц≥њ" (останн¤ не маЇ досл≥дного п≥дтвердженн¤).  ритикуючи рац≥онал≥зм, ƒж.Ћокк спираЇтьс¤ на здоровий глузд людини, апелюЇ до чуттЇвого досв≥ду ≥ доходить висновку, що суб'Їктно-об'Їктн≥ в≥дносини у процес≥ п≥знанн¤ ви¤вл¤ють р≥зн≥ за своњм характером ¤кост≥ речей. "ѕервинн≥" - прот¤жн≥сть, ф≥гура, об'Їм, рух ≥ спок≥й. ÷е так зван≥ об'Їктивн≥ ¤кост≥, ¤к≥ притаманн≥ самим речам, вписуютьс¤ у закони механ≥ки ≥ по¤снен≥ через них. –ешта ¤костей, зумовлена в≥дчутт¤ми людини (кол≥р, смак, холод та ≥н.), Ї результатом д≥¤льност≥ нашого орган≥зму ≥ насправд≥ властивостей речей не передаЇ. ¬они "вторинн≥" ≥ пов'¤зан≥ з ≥ндив≥дуальними особливост¤ми суб'Їкту п≥знанн¤, виникають та ≥снують лише в ньому. “ому Ї певн≥ розб≥жност≥ в розум≥нн≥ "вторинних" ¤костей кожною людиною. ≤ в такому раз≥ чуттЇве знанн¤ поза рефлекс≥Їю Ї в≥рог≥дним, а не достов≥рним. Ќеважко побачити, що думки ƒж.Ћокка обертаютьс¤ навколо все тих же питань - досв≥ду, д≥й розуму, джерела знань, тобто в ц≥лому розмова йде про визначенн¤ умов отриманн¤ виправданих знань та запровадженн¤ мисленн¤ "здорового глузду". ќкр≥м того, ƒж.Ћокк в≥домий в јнгл≥њ ¤к теоретик в≥домоњ англ≥йськоњ системи вихованн¤, що передбачала поЇднанн¤ ф≥зичного, ≥нтелектуального та морального вихованн¤. ƒл¤ останнього, на думку ф≥лософа, збер≥гають свою чинн≥сть положенн¤ христи¤нськоњ рел≥г≥њ.
¬ ц≥лому ф≥лософ≥ю ƒж.Ћокка в≥днос¤ть до емп≥ризму, проте його знаменита теза "ЌемаЇ н≥чого в ≥нтелект≥, чого б не було у в≥дчутт¤х" даЇ п≥дстави вважати, що це емп≥ризм сенсуал≥стського плану, ¤кий отримав подальший розвиток в англ≥йськ≥й ф≥лософ≥њ.  ритикуючи ф≥лософську позиц≥ю ƒж. Ћокка, ƒж.Ѕеркл≥ (1685-1753) стверджував, що не лише "вторинн≥", а й "первинн≥" ¤кост≥ речей мають суб'Їктивний статус. ” цьому аспект≥ вс≥ ¤кост≥ речей "вторинн≥" тому, що њх сприймаЇ людина. ¬ дус≥ радикального сенсуал≥зму (в≥д лат. "sensus" - в≥дчутт¤; позиц≥¤, ¤ка ставить усе знанн¤ в залежн≥сть в≥д чутт¤ та в≥дчутт¤) ƒж.Ѕеркл≥ вир≥шував найперш≥ питанн¤ ф≥лософ≥њ: в≥н стверджував, що лише чутт¤ можуть незаперечно засв≥дчувати факт ≥снуванн¤ будь-чого; зв≥дси його теза "Esse est percipi" - "Ѕути - значить бути сприйн¤тим". ќпоненти ƒж.Ѕеркл≥ зауважували, що под≥бна теза перетворюЇ людське сприйн¤тт¤ на Їдине джерело реальност≥ ≥ лог≥чно приводить до "сол≥псизму" - позиц≥њ, зг≥дно ¤коњ ≥сную лише я один, ¤к продуцент своњ в≥дчутт≥в, а все ≥нше постаЇ лише моњми в≥дчутт¤ми. ѕроте ƒж.Ѕеркл≥ ц≥лком виправдано вказував на те, що про те, чого жодна людина н≥коли та н≥ в ¤кий спос≥б не сприймала, можна вести розмову лише г≥потетично, в≥рог≥дно, ≥ лише факт сприйн¤тт¤ чогось може засв≥дчити реальн≥сть ≥снуванн¤. «давалос¤ б, це ненад≥йна засада ≥снуванн¤, адже людськ≥ в≥дчутт¤ та сприйн¤тт¤ нест≥йки, рухлив≥, але Ѕеркл≥ цього не заперечував, оск≥льки вважав, що св≥т ≥ реальн≥сть над≥йно стаб≥л≥зован≥ божественним розумом, ¤кий весь час утримуЇ св≥т у стан≥ актуального бутт¤, а людина, внасл≥док њњ природи та обмеженост≥, сприймаЇ лише через власн≥ в≥дчутт¤. –озум, що продукуЇ абстракц≥њ, не може бути над≥йним джерелом знань, оск≥льки цим абстракц≥¤м н≥чого не в≥дпов≥даЇ у доступному чуттю реальност≥. ƒж. Ѕеркл≥ визнавав ≥снуванн¤ св≥ту у трьох випадках: коли цей св≥т сприймаЇ "¤"; коли його сприймаЇ "хтось"; коли в≥н ≥снуЇ у розум≥ Ѕога ¤к сукупн≥сть "≥дей", що становл¤ть Їдино можливу основу людських в≥дчутт≥в. ќтже, за Ѕеркл≥, ≥снуЇ лише те, що сприймають органи чутт¤; це ≥ Ї позиц≥¤ радикального сенсуал≥зму.
ѕроведений посл≥довно сенсуал≥зм приводить не т≥льки до сол≥псизму, а й до скептицизму, ¤кий у добу Ќового часу репрезентували французький просв≥тник ѕ. Ѕейль (1647-1706) ≥ англ≥йський ф≥лософ ƒ. ём (1711 -1776). —кептицизм, напол¤гаючи на недосконалост≥ наших в≥дчутт≥в, в≥дмовл¤в у прав≥ на ≥стину також ≥ розумов≥. ѕ. Ѕейль, анал≥зуючи результати людського п≥знанн¤, стверджував, що з однаковою можлив≥стю можна довести ¤к ≥снуванн¤, так ≥ не≥снуванн¤ порожнеч≥, прот¤жност≥, руху, субстанц≥њ, матер≥њ тощо. ≤ тому люди повинн≥ утримуватис¤ в≥д визначень. ѕ. Ѕейль вважав, що ≥стина маЇ бути в≥льна в≥д протир≥ч. Ќа¤вн≥сть двох протилежних суджень у визначенн≥ одного й того самого дискредитуЇ людське п≥знанн¤, висв≥тлюЇ слабк≥сть людського розуму, ≥ тому в≥н, за ѕ. Ѕейлем, маЇ характер руйн≥вноњ, а не творчоњ сили.
ƒ.ём спр¤мовував своњ м≥ркуванн¤ також на п≥двалини людського знанн¤ ≥ вважав, що вони ≥снують у двох формах у форм≥ ч≥ткого та виразного знанн¤ та у форм≥ непевного, туманного знанн¤. ¬иразн≥ знанн¤ ми отримуЇмо у пр¤мому спостереженн≥ д≥йсност≥, а непевне - у подальших м≥ркуванн¤х з приводу сприйн¤того. ќтже, основою знанн¤ постають факти сприйн¤тт¤, а лог≥ку ми використовуЇмо задл¤ зручност≥, ≥ це тому, що, за переконанн¤м ƒ.ёма, м≥ж наданим у чутт¤х та ≥де¤ми нашого розуму не ≥снуЇ причинного зв'¤зку; тобто ¤кесь певне в≥дчутт¤ може породжувати у р≥зних людей в≥дм≥нн≥, а, може, й протилежн≥ ≥дењ. ќтже, ≥дењ розуму пох≥дн≥ в≥д безпосередн≥х вражень, проте в њх функц≥онуванн≥ на¤вна певна регул¤рн≥сть, ¤ку ми й приймаЇмо за дещо над≥йне ≥ непорушне. јле ц¤ регул¤рн≥сть не маЇ пр¤мого в≥дношенн¤ до реальност≥, а тому доведенн¤ розуму постають завжди в≥рог≥дними. Ћог≥кою, за ƒ.ёмом, довод¤тьс¤ лише факти математики - усе ≥нше випливаЇ з досв≥ду. ƒл¤ ƒ.ёма практична користь стаЇ своЇр≥дним критер≥Їм ≥стинност≥ вражень, ¤к ≥ м≥рилом моральност≥.
—л≥д зазначити, що гносеолог≥чн≥ розв≥дки розгл¤нутих ф≥лософ≥в мали вагоме значенн¤ дл¤ науки та дл¤ усв≥домленн¤ п≥знавальних ≥ д≥¤льних можливостей людини. “ак, не п≥дл¤гало сумн≥ву те, що п≥знанн¤ складаЇтьс¤ ≥з рефлексивних д≥й розуму та ≥з чуттЇво наданого матер≥алу, що воно передбачаЇ певну ≥нтелектуальну активн≥сть, що пов'¤зане ≥з досв≥дом та д≥¤льн≥стю; певною м≥рою були окреслен≥ п≥знавальн≥ можливост≥ цих елемент≥в п≥знанн¤ ≥ зроблений важливий висновок про неможлив≥сть зведенн¤ мисленн¤ до опрацюванн¤ чуттЇвого матер≥алу. –азом ≥з тим ц≥ розв≥дки багато в чому лишались непевними та неповними. –езультатом цього стало те, що у ф≥лософ≥њ сформувалась своЇр≥дна парадигма англ≥йського типу ф≥лософствуванн¤, ¤ка надавала вир≥шального значенн¤ чуттЇво ф≥ксованим фактам досв≥ду, а лог≥чн≥ м≥ркуванн¤ ставила в залежн≥сть в≥д них.

6.4. Ѕ.—п≥ноза та √.Ћейбн≥ц - тотожн≥сть ≥ в≥дм≥нн≥сть њх вчень про субстанц≥ю.
‘≥лософи Ќового часу намагалис¤ вир≥шувати не лише проблеми п≥знанн¤ та сусп≥льного житт¤, а й подати своњ м≥ркуванн¤ у систематизован≥й форм≥, зв≥вши њх на над≥йному фундамент≥. “аким фундаментом систематичноњ ф≥лософ≥њ голандський ф≥лософ Ѕ.—п≥ноза (1632 - 1677) вважав вченн¤ про загальн≥ засади св≥ту, тобто - про субстанц≥ю (в≥д лат. "сто¤ти п≥дЕ", "бути в основ≥"). —п≥ноза був палким прихильником ≥ посл≥довником –.ƒекарта, проте вважав, що ф≥лософ≥¤ ƒекарта набула би ще б≥льшоњ стрункост≥ та переконливост≥, ¤к би була поЇднана ≥з необх≥дною дл¤ нењ формою. “аку форму, здатну зробити ф≥лософ≥ю над≥йною, Ѕ.—п≥ноза вбачав у так званому "геометричному метод≥" доведенн¤, ¤кий в≥н ≥ застосував у своњх ф≥лософських прац¤х, в≥д≥йшовши врешт≥ в≥д ƒекарта ≥ створивши свою власну ф≥лософську концепц≥ю. ¬ своЇму основному трактат≥ п≥д назвою "≈тика" —п≥ноза розгортаЇ своњ м≥ркуванн¤ шл¤хом формулюванн¤ де¤ких акс≥ом, ≥стинн≥сть ¤ких засв≥дчена найвищою розумовою очевидн≥стю, акс≥оми постають основою дл¤ теорем, а теореми довод¤тьс¤ з використанн¤м де¤ких додаткових припущень та акс≥ом. —казане дозвол¤Ї побачити Ѕ.—п≥нозу ¤к прихильника рац≥онал≥зму, але, окр≥м того, засв≥дчуЇ високий р≥вень та повноту дос¤гнутого на той час теоретичного знанн¤. ќтже, за —п≥нозою, геометричний метод дозвол¤Ї стверджувати, що субстанц≥¤ може бути т≥льки одна - Їдина, оск≥льки за визначенн¤м субстанц≥¤ - це причина себе самоњ, тобто вона не може мати ще ¤коњсь причини, бо тод≥ перестане бути основою дл¤ всього. —убстанц≥¤ Їдина та всеохоплююча, а це значить, що вона включаЇ в св≥й вм≥ст вс≥ можлив≥ ¤вища д≥йсност≥, у тому числ≥ - мисленн¤ ≥ прот¤жн≥сть, ¤к≥ тепер, на в≥дм≥ну в≥д м≥ркувань ƒекарта, постають не окремими субстанц≥¤ми, а атрибутами (найпершими нев≥д'Їмними ¤кост¤ми) Їдиноњ субстанц≥њ. “акий х≥д думки дозвол¤Ї Ѕ.—п≥ноз≥ стверджувати, що у св≥тобудов≥ Ѕог ≥ природа Ї те ж саме, тобто субстанц≥¤ водночас Ї абсолютне мисленн¤ ≥ ус¤ реальн≥сть. ƒо того ж стаЇ зрозум≥лим, що в св≥т≥ пор¤док ≥дей та пор¤док речей принципово зб≥гаютьс¤, а вс≥ реч≥ та ¤вища постають лише р≥зними м≥рами поЇднанн¤ - модусами - мисленн¤ та прот¤жност≥ (немаЇ абсолютно матер≥ального, ¤к ≥ чисто духовного). Ћюдина ¤вл¤Ї собою найб≥льш ¤скраве та виразне поЇднанн¤ модусу-т≥ла та модусу-душ≥. «давалос¤ б, вона приречена на те, щоб перебувати в ≥стинному в≥дношенн≥ до д≥йсност≥ (пор¤док ≥дей в≥дпов≥даЇ пор¤дку речей), проте њњ активна властив≥сть - вол¤ - перевершуЇ розум, а тому пристраст≥ та бажанн¤ збивають людину ≥з шл¤ху ≥стини, ввод¤ть њњ у рабство пристрастей. ќск≥льки повна свобода постаЇ характеристикою лише самоњ субстанц≥њ, то, на думку Ѕ.—п≥нози, людина, ¤кщо бажаЇ свободи, повинна здолати силу бажань ≥ пристрастей, а дл¤ цього вона мусить пройти шл¤хом сходженн¤ до найвищого типу п≥знанн¤ - ≥нтелектуальноњ ≥нтуњц≥њ, ¤ка дозвол¤Ї бачити все "п≥д кутом зору в≥чност≥", тобто у в≥дпов≥дност≥ ≥з субстанц≥альною природою мисленн¤.
Ќ≥мецький ф≥лософ √.Ћейбн≥ц (1646-1716) захоплювавс¤ ф≥лософ≥Їю Ѕ.—п≥нози, але вважав, що таким чином осмислена субстанц≥¤ не дозвол¤Ї нам зрозум≥ти, чому св≥т Ї рухливим та багатоман≥тним. Ќа в≥дм≥ну в≥д Ѕ.—п≥нози, Ћейбн≥ц п≥дкреслював, що багатогранн≥сть, рухлив≥сть ≥ неповторн≥сть сл≥д вважати характеристиками самоњ субстанц≥њ.. ѕерший принцип його ф≥лософ≥њ - принцип "усезагальних в≥дм≥нностей": у св≥т≥ немаЇ жодноњ реч≥, ¤ка була б тотожна ≥нш≥й (н≥ на р≥вн≥ кл≥тини, н≥ на р≥вн≥ атом≥в, н≥ на р≥вн≥ найдр≥бн≥ших т≥л). ѕорушуЇ под≥бн≥сть уже нав≥ть те, що одна р≥ч за нумерац≥Їю Ї першою, а ≥нша - другою. ќтже, реч≥ тотожн≥ сам≥ з собою (в≥дм≥нн≥ в≥д ≥нших) ≥ займають лише њм притаманне м≥сце у св≥т≥ (так само, ¤к крапки на л≥н≥њ).
Ћейбн≥ц постулюЇ положенн¤, зг≥дно з ¤ким м≥ж пол¤рними ¤вищами ≥снуЇ дуже багато перех≥дних момент≥в. Ќа "л≥н≥њ точок" немаЇ пропуск≥в, кожна р≥ч "прил¤гаЇ" до сус≥дньоњ реч≥. «г≥дно з принципом неперервност≥ н≥¤ка р≥ч не може бути нулем, тому що завжди знайдетьс¤ менша ≥ прост≥ша за нењ. «авд¤ки принципов≥ неперервност≥ р≥ч пр¤муЇ до нул¤, а зг≥дно з першим принципом (тотожност≥) н≥коли його не дос¤гаЇ. “ому точка - це граничний випадок м≥н≥мальних в≥дтинк≥в, а л≥н≥¤ - границ¤ кривих. ‘≥зичноњ порожнеч≥ не ≥снуЇ, не ≥снуЇ й абсолютного спокою (спок≥й - це дуже "пов≥льний рух"), а в п≥знанн≥ омана постаЇ ¤к дуже "мала" ≥стина. Ќа часи √.Ћейбн≥ца цей принцип мав евристичне значенн¤, ≥ сьогодн≥шнЇ наукове знанн¤ зн≥маЇ меж≥ м≥ж р≥зного виду рухами, (наприклад, вказуЇ на т≥сний зв'¤зок живого ≥ неживого).
Ќедос¤жн≥сть нул¤ кладе певну межу зм≥нам речей, завд¤ки чому вони Ї монадами ¤к Їдн≥сть тотожност≥ й в≥дм≥нност≥. ќтже, ¤кщо м≥ж монадами немаЇ порожнеч≥, ≥ вони пов'¤зан≥ м≥ж собою переходами, то св≥т загалом утримуЇ у соб≥ всю повноту можливих рух≥в, св≥т сам по соб≥ самодосконалий. ’арактеристику св≥ту охоплюЇ принцип повноти ≥ всезагальноњ досконалост≥.
√. Ћейбн≥ц постулюЇ також принцип усезагального зв'¤зку, коли взаЇмозв'¤зок постаЇ ¤к "наперед встановлена гармон≥¤" ≥ випливаЇ з принципу неперервност≥. ≤люстрац≥Їю цього в п≥знанн≥ Ї аналог≥¤ (можлив≥сть у думках поЇднувати реч≥ р≥зного роду) ≥ теоретичн≥ закони (останн≥ в≥дображають зв'¤зок ¤вищ; п≥д закони можна п≥двести будь-¤к≥ факти). ¬иход¤чи з пон¤тт¤ неск≥нченност≥ ≥ принципу повноти, кожне ¤вище можна вважати ¤к досконалим, так ≥ н≥, тому кожне ¤вище чимось породжуЇтьс¤ ≥ в щось перетворюЇтьс¤ чи породжуЇ ≥нше ¤вище. ћонади √.Ћейбн≥ца прост≥, непод≥льн≥, а тому в≥чн≥ (смерт≥ п≥дл¤гаЇ лише те, що розкладаЇтьс¤, втрачаЇ свою структуру, а монадам нема чого "втрачати"). ¬они не ф≥зичн≥ точки (останн≥ под≥льн≥), не математичн≥ (вони абстрактн≥, не реальн≥), а особлив≥ - "метаф≥зичн≥", тобто надф≥зичн≥, водночас ≥ т≥лесн≥, ≥ духовн≥. ћонади дуже активн≥. ¬они породжують духовний рух, матер≥альний рух ≥ ф≥зичн≥ процеси. ≤снують три класи монад: перший становить неорган≥чний св≥т, другий - св≥т тварин ≥ трет≥й клас - це люди, причому кожному подальшому класов≥ притаманн≥ риси попередн≥х. «а √.Ћейбн≥цем, не ≥снуЇ меж≥ н≥ в одному з напр¤м≥в розвитку монад - н≥ в б≥к найменш розвинутих, н≥ в б≥к найб≥льш розвинутих. ≤ тому його монадолог≥¤ вступала у протир≥чч¤ з рел≥г≥йним трактуванн¤м Ѕога ¤к Їдино самодосконалого.
” ф≥лософ≥њ √.Ћейбн≥ца будь-¤ке судженн¤ людини Ї або ≥стинним, або хибним. ≤стинним Ї те, що не м≥стить у соб≥ протир≥чч¤. ¬иход¤чи з "наперед встановленоњ гармон≥њ", √.Ћейбн≥цу було дуже важко по¤снити ≥снуванн¤ у св≥т≥ зла ≥ свободи вол≥. ¬≥н вважав, що без ≥снуванн¤ зла людина не змогла б зрозум≥ти добра.
≤дењ √.Ћейбн≥ца випереджували погл¤ди на св≥т ¤к субатомний, а також значною м≥рою вплинули на формуванн¤ ф≥лософських погл¤д≥в ≤.  анта та √.√еіел¤.
6.5. Ѕ. ѕаскаль та ф≥лософ≥¤ ѕросв≥тництва про м≥сце ≥ роль людини у св≥т≥
√либоку ≥ своЇр≥дну концепц≥ю людини в епоху Ќового часу розробив в≥домий французький ф≥зик, математик ≥ ф≥лософ Ѕлез ѕаскаль (1623-1662). ” своњй прац≥ "ƒумки" (що ¤вл¤Ї собою п≥дготовч≥ матер≥али до прац≥ на захист христи¤нства) ѕаскаль змальовуЇ вражаючу картину людського становища у св≥т≥. Ќа тл≥ косм≥чних масштаб≥в людина перетворюЇтьс¤ на непом≥тну порошину, але, ¤кщо рухатис¤ углиб матер≥њ, людина Ї велетнем пор≥вн¤но з неск≥нченно малими величинами. ќтже, людина н≥би зависаЇ пом≥ж двох безодень, ≥ ось цю вих≥дну в≥дсутн≥сть опори вона весь час в≥дчуваЇ: тривога, нудьга, невпевнен≥сть Ї њњ звичними станами. Ќе маючи над≥йних корен≥в житт¤, людина кидаЇтьс¤ у розваги й ≥нтриги, але вс¤ людська велич пол¤гаЇ лише в мисленн≥. Ћюдина - це "мисл¤чий очерет", пише Ѕ. ѕаскаль, але вона перевершуЇ природу тим, що може всю њњ осмислити й п≥знати. “≥льки мислити сл≥д г≥дно, а отже - мислити на меж≥ бутт¤ ≥ небутт¤, тобто на останн≥й меж≥ щирост≥. ѕ≥д час такого мисленн¤ людина врешт≥-решт повинна зрозум≥ти, що Їдиною Ѕлез ѕаскаль њњ життЇвою опорою може бути лише Ѕог. ” ф≥лософ≥њ ѕросв≥тництва людина постаЇ ¤к неповторна ≥ндив≥дуальн≥сть та особист≥сть. ‘≥лософськ≥ ≥дењ цього пер≥оду в≥дображали баченн¤ людини в добу Ќового часу. ÷е насамперед непохитна впевнен≥сть у велич≥ людського розуму. ¬с¤ ≥стор≥¤ людства, на думку просв≥тник≥в, - це "попередн¤" ≥стор≥¤. ”с¤ майбутн¤ ≥стор≥¤ повинна бути розбудована на засадах –озуму. √армон≥йн≥сть, злагода у природ≥, "продовженн¤м" ¤коњ Ї людина, повинн≥ ≥снувати також ≥ в сусп≥льств≥.
Ў.Ћ. ћонтеск'Ї (1689-1755) вважав, що у природ≥ й сусп≥льств≥ ≥снуЇ усезагальна законом≥рн≥сть. ¬иступаючи приб≥чником теор≥њ "природного права", Ў.Ћ.ћонтеск'Ї не под≥л¤в трактувань його ¤к однаково можливого дл¤ ус≥х народ≥в ≥ держав; "ун≥версальн≥сть" цього права, за Ў.Ћ.ћонтеск'Ї, сумн≥вна тому, що кожен народ маЇ специф≥чн≥ умови ≥снуванн¤ ≥ насамперед географ≥чн≥ (кл≥мат, поверхн¤ «емл≥ ≥ т.≥н.), а тому кожен окремий народ потребуЇ й особливоњ форми правл≥нн¤: аристократ≥њ, демократ≥њ, деспот≥њ або монарх≥њ. “ак, в≥н стверджував, що на б≥дних за врожайн≥стю земл¤х деспот≥¤ не мала б усп≥ху, тут ¤к зас≥б виживанн¤ можлива т≥льки демократ≥¤. ƒуже сучасно звучать слова Ў.Ћ.ћонтеск'Ї про принцип розпод≥лу влади - законодавчоњ, виконавчоњ ≥ судовоњ.
„и можна влаштувати соц≥альний устр≥й на рац≥ональних засадах? - це питанн¤ намагавс¤ з'¤сувати ≥ ∆-∆.–уссо (1712-1778). ¬≥н вважав, що природним станом людини були перв≥сн≥ сусп≥льн≥ форми житт¤, коли на п≥дстав≥ розуму люди об'Їднувалис¤ у певн≥ р≥вноправн≥ сп≥льноти. –≥вноправ'¤ порушила приватна власн≥сть, ¤ка призвела до розшаруванн¤ сусп≥льства на багатих ≥ б≥дних. Ќер≥вн≥сть людей треба усунути розумно: кожна людина повинна волод≥ти р≥вною часткою власност≥. “ака рац≥ональна теор≥¤ "сусп≥льноњ угоди" дл¤ свого часу була прогресивна.
Ќа захист≥ приватноњ власност≥ стоњть ¬ольтер (1694-1778). ¬≥н не допускав њњ критики ≥ в цьому аспект≥ був противником егал≥таризму ∆-∆.–уссо. Ќа чол≥ держави, за ¬ольтером, повинен сто¤ти осв≥чений правитель, ¤кий керуЇ у межах конституц≥йноњ монарх≥њ . ÷арство розуму або свободи запануЇ лише тод≥, коли в сусп≥льств≥ д≥¤тимуть "розумн≥" закони, гарантом ¤ких Ї держава. –ац≥онально побудоване сусп≥льство, за ¬ольтером, це таке, що даЇ людин≥ свободу слова, передбачаЇ Їдн≥сть "¤" ≥ сп≥льного ≥нтересу.
” ф≥лософському доробку ¬ольтера Ї багато сп≥льного з думками ƒ.ƒ≥дро (1713-1784), а саме: над≥¤ на "осв≥ченого монарха", критика деспотичного правл≥нн¤, аргументи за конституц≥йну монарх≥ю. ƒ.ƒ≥дро, будучи прихильником теор≥њ "сусп≥льноњ угоди", висловлював також думки про республ≥канську форму правл≥нн¤; заперечував вимоги ÷еркви щодо керуванн¤ державою ≥ втручанн¤ њњ у пол≥тику; пропонував л≥кв≥дац≥ю станових прив≥лењв. «агальноф≥лософськ≥ погл¤ди ƒ.ƒ≥дро √рунтуютьс¤ на вченн≥ про матер≥ю, що складаЇтьс¤ з непод≥льних частинок - молекул. ѕричина руху матер≥њ - у н≥й сам≥й, причому матер≥¤ ≥ рух нев≥дд≥льн≥, одна форма переходить в ≥ншу. —в≥дом≥сть своњм походженн¤м, за ƒ.ƒ≥дро, зобов'¤зана не Ѕогов≥, а Ї результатом еволюц≥њ людини. ѕитанн¤ теор≥њ п≥знанн¤ ƒ.ƒ≥дро вир≥шував з позиц≥й сенсуал≥зму.
ѕод≥бних погл¤д≥в дотримувавс¤ ≥ ѕ.ј.√ольбах(1723-1789), ¤кий в≥рив у здатн≥сть людського розуму п≥знавати навколишн≥й св≥т. ¬≥ра в людський розум дозвол¤ла ѕ.ј.√ольбахов≥ в≥ддавати перевагу д≥¤льност≥ видатних ос≥б у творенн≥ ≥стор≥њ. “а ж сама в≥ра в розум, за ѕ.ј.√ольбахом, допомагаЇ люд¤м позбутис¤ тривог перед неминучою фатальн≥стю, ¤ка д≥Ї у св≥т≥. ÷¤ фатальн≥сть породжуЇ ¤к "великих", так ≥ "маленьких" людей; свобода - ≥люзорна. Ќезважаючи на це, ѕ.ј.√ольбах не заперечував активност≥ людей (свобода в межах фатальност≥) ≥ в≥дводив велику роль етиц≥ у вихованн≥ людей.
“ема вихованн¤ була одн≥Їю з пров≥дних у ф≥лософ≥њ ѕросв≥тництва, њњ теоретичне опрацюванн¤ знаходимо в  .ј.√ельвец≥¤. ¬важаючи, що прагненн¤ до насолоди житт¤м зумовлюЇ вчинки людей ≥ виступаЇ своЇр≥дною руш≥йною силою розвитку сусп≥льства,  .ј.√ельвец≥й постулював суб'Їктом житт¤ ≥зольованого ≥ндив≥да. ѕристраст≥ такого ≥ндив≥да залежать ¤к в≥д природи, так ≥ в≥д навколишнього соц≥ального середовища. ѕроцес формуванн¤ пристрастей зумовлюЇ етика, ≥ немаЇ жодноњ людини, ¤ка була б под≥бна до ≥ншоњ у своњх пристраст¤х. ќстанн≥ Ї результатом неповторного ≥ндив≥дуального оточенн¤. ўоправда, ≥ндив≥дуал≥зм у  .ј.√ельвец≥¤ не проводив до "в≥йни вс≥х проти вс≥х", ¤к у “.√оббса, а був просто фактичним зм≥стом житт¤. ѕрагненн¤ людей повинн≥ скеровувати рац≥онально створен≥ закони держави, або ц≥ прагненн¤ повинн≥ в≥дпов≥дати здоровому глуздов≥ (розумним законам природи). ≤ндив≥дуальн≥ особливост≥, нер≥вн≥сть розумових зд≥бностей  .ј.√ельвец≥й виводив ≥з конкретноњ д≥¤льност≥, з оточенн¤, з досв≥ду окремоњ людини.
ѕредставниками ѕросв≥тництва в Ќ≥меччин≥ були √.≈.Ћесс≥ні (1729-1781) ≥ ….√.√ердер (1744-1803). √.≈.Ћесс≥ні був активним борцем за демократичн≥ перетворенн¤ на н≥мецьк≥й земл≥, за в≥льний розвиток культури. ¬≥н напол¤гав на в≥ротерпимост≥ ≥ мр≥¤в про часи, коли просв≥тницький розум займе м≥сце рел≥г≥њ. ¬≥ротерпим≥сть пор¤д ≥з просв≥тницьким розумом - це, за √.≈.Ћесс≥нгом, свобода думок, њх в≥льний, позбавлений пол≥тичного тиску розвиток. √уман≥зм погл¤д≥в √.≈.Ћесс≥ніа ¤скраво ви¤вивс¤ у галуз≥ л≥тератури. ѕринаймн≥ у драм≥ "Ќатан ћудрий" (1779) √.≈.Ћесс≥ні р≥зко критикував феодальний деспотизм ≥ обстоював ≥дењ демократичного оновленн¤ Ќ≥меччини.
….√.√ердер не обмежувавс¤ у¤вленн¤м про рац≥онал≥зм ¤к функц≥онуванн¤ т≥льки розуму. ¬≥н стверджував, що людиною керуЇ не т≥льки розум, а й в≥дчутт¤. ÷е ¤вл¤ло собою нов≥ п≥дходи у ф≥лософ≥њ ѕросв≥тництва, в≥дкривало теоретичн≥ можливост≥ дл¤ по¤сненн¤ багатоман≥тност≥ людськоњ культури, ¤ка не Ї шаблонною ≥ не випливаЇ з ¤когось Їдиного дл¤ ус≥х "розуму", а Ї своЇр≥дною дл¤ кожного народу. —в≥т дл¤ ….√.√ердера постаЇ ¤к поступовий процес формуванн¤ «емл≥ й людини. ÷им ….√.√ердер протистоњть рел≥г≥йному по¤сненню св≥ту. ћова людини - результат досв≥ду й розумовоњ д≥¤льност≥. ” своЇму розвитку людство повинно пр¤мувати до встановленн¤ гуман≥зму ¤к про¤ву —в≥тового ƒуху. ўоправда, цей шл¤х не простий, а суперечливий, ≥ на р≥вн≥ окремих ≥ндив≥д≥в трапл¤Їтьс¤ розходженн¤ мети з результатом д≥њ.
¬исновки
‘≥лософ≥¤ Ќового часу, розвиваючись у д≥алоз≥ з наукою, прид≥лила значну увагу досл≥дженн¤м методу ≥стинного п≥знанн¤ дл¤ п≥двищенн¤ над≥йност≥ й ефективност≥ науки.
÷¤ ф≥лософ≥¤ дос¤гла нового р≥вн¤ у розробленн≥ проблем п≥знанн¤, в осмисленн≥ субстанц≥њ ¤к вих≥дноњ п≥доснови д≥йсност≥, у досл≥дженн≥ людини й сусп≥льних процес≥в.
‘≥лософ≥¤ Ќового часу вв≥брала в коло своњх проблем ус≥ сфери людськоњ життЇд≥¤льност≥, демонструючи широк≥ можливост≥ людського п≥знанн¤. –озвиваючи вих≥дн≥ ≥дењ класичного типу ф≥лософуванн¤, вона або п≥дносила людський розум, або п≥ддавала його випробуванн¤м, щоб визначити його потенц≥ал.
« огл¤ду на сказане очевидно, що ф≥лософ≥¤ Ќового часу донин≥ залишаЇтьс¤ школою Ївропейськоњ ф≥лософськоњ культури.
–езюме.
1. ≈поха Ќового часу, насл≥дуючи паростки нового, що зародилис¤ в епоху ¬≥дродженн¤, зд≥йснила революц≥йн≥ зм≥ни в ус≥х сферах сусп≥льного житт¤, але перш за все це була епоха формуванн¤ та утвердженн¤ буржуазних сусп≥льних стосунк≥в, перетворенн¤ окремого ≥ндив≥да на автономну самод≥¤льну одиницю сусп≥льного житт¤, становленн¤ засад ≥ндустр≥ального виробництва; це була також епоха пануванн¤ механ≥стичного св≥тобаченн¤ та мисленн¤ "здорового глузду".
2. «а умов бурхливого розвитку наукового п≥знанн¤ методолог≥чним пошукам у ф≥лософ≥њ Ќового часу належало вагоме м≥сце; ф≥лософи ц≥Їњ епохи вважали, що прагненн¤ мати ≥стинн≥ знанн¤ можуть бути задоволен≥ лише наукою, а дл¤ науки найпершого значенн¤ набуваЇ проблема пошуку ≥стинного методу п≥знанн¤; у методолог≥њ Ќового часу на першому план≥ опинилис¤ емп≥ризм та рац≥онал≥зм, ¤к≥, фактично, окреслювали засади мисленн¤ "здорового глузду".
3. √носеолог≥¤ Ќового часу ч≥тко визначила найперш≥ джерела п≥знанн¤ та прийшла до висновку, що шл¤хи ≥стинного п≥знанн¤ повинн≥ проходити через врахуванн¤ так званих "первинних ¤костей" речей - њх геометрико-математичних характеристик; у такий спос≥б ф≥лософ≥¤ Ќового часу п≥дводила ≥дейний фундамент п≥д механ≥стично налаштовану науку.
4. ¬ онтолог≥чних досл≥дженн¤х Ќового часу пров≥дне м≥сце належало концепц≥¤м субстанц≥њ, ¤к≥ окреслились у вигл¤д≥ мон≥зму та плюрал≥зму, ≥деал≥зму та матер≥ал≥зму.
5. ” ф≥лософських осмисленн¤х людини епоха Ќового часу також постала суперечливою: з одного боку тут панувало баченн¤ людини в окресленн¤х механ≥стичного св≥тобаченн¤ або ≥дей ѕросв≥тництва, але, з ≥ншого боку, тут ч≥тко ви¤вилис¤ симптоми, що засв≥дчували розум≥нн¤ того, що людину не можна туди вписати, що людина постаЇ в≥дстороненою в≥д того св≥ту, де панують ф≥зичн≥ закони природного бутт¤; в той же час ц¤ епоха п≥днесла на новий р≥вень досл≥дженн¤ сусп≥льних процес≥в та ≥стор≥њ.
6. ƒл¤ розвитку ф≥лософ≥њ епоха Ќового часу була досить пл≥дною, оск≥льки ф≥лософ≥¤ дос¤гнула тут нового р≥вн¤ детал≥зац≥њ власноњ проблематики, нового р≥вн¤ систематизац≥њ знань; в цю епоху виникла ц≥ла низка нових ф≥лософських наук та напр¤м≥в.
ѕитанн¤ дл¤ обговоренн¤ на сем≥нарському зан¤тт≥.
1. ќсобливост≥ духовних процес≥в та розвитку ф≥лософ≥њ в епоху Ќового часу.
2. Ќове баченн¤ п≥знанн¤ в епоху Ќового часу: розвиток методолог≥њ та гносеолог≥њ. ѕров≥дна ф≥лософськ≥ позиц≥њ в тлумаченн≥ п≥знанн¤.
3. ќнтолог≥¤ Ќового часу про св≥тобудову та м≥сце людини в н≥й.
4. јнтрополог≥чн≥ та соц≥альн≥ ≥дењ у ф≥лософ≥њ Ќового часу.
“еми дл¤ реферат≥в, допов≥дей ≥ контрольних роб≥т.
1. —утн≥сть та причини утвердженн¤ механ≥стичного св≥тогл¤ду в ™вроп≥ Ќового часу.
2. ћисленн¤ "здорового глузду" та його ф≥лософська оц≥нка.
3. ќсобливост≥ методолог≥чних позиц≥й ‘.Ѕекона та –.ƒекарта; њх роль у розробц≥ ≥дейних засад науки.
4. “лумаченн¤ п≥знанн¤ в ф≥лософ≥њ Ќового часу.
5. ‘≥лософ≥¤ Ќового часу про св≥тобудову.
6. ¬ченн¤ Ѕ.ѕаскал¤ про людину та њњ м≥сце в св≥т≥.
7. ‘≥лософськ≥ ≥дењ Ївропейського ѕросв≥тництва та њх сучасне значенн¤.
«авданн¤ дл¤ самост≥йного опрацюванн¤ ≥ закр≥пленн¤ матер≥алу з теми.
«авданн¤ 1. ќкресл≥ть основн≥ особливост≥ розвитку ф≥лософ≥њ в епоху Ќового часу.
«авданн¤ 2. ѕор≥вн¤йте основн≥ методолог≥чн≥ ≥дењ ‘.Ѕекона ≥ –.ƒекарта; зроб≥ть належн≥ висновки.
«авданн¤ 3. ќхарактеризуйте п≥знавальн≥ ≥дењ ƒж. Ћокка, “.√оббса, ƒ.ёма.
«авданн¤ 4. ѕор≥вн¤йте погл¤ди на субстанц≥ю Ѕ.—п≥нози ≥ √.Ћейбн≥ца.
«авданн¤ 5. ќхарактеризуйте спр¤мован≥сть пров≥дних ≥дей Ївропейських просв≥тник≥в.
«авданн¤ 6. –озкрийте особливост≥ та ориг≥нальн≥сть роздум≥в Ѕ.ѕаскал¤ про людину.

ƒодаткова л≥тература з теми.
1. √усЇв ¬. «ах≥дноЇвропейська ф≥лософ≥¤ XV-XVIII ст. -  ., 1995.
2. »стори¤ философии в кратком изложении.- ћ., 1991.
3. Ѕекон ‘. —очинени¤: ¬ 2 т. - ћ., 1972.
4. ƒекарт –. —очинени¤: ¬ 2 т. - “.1. - ћ., 1989.
5.ѕаскаль. ƒумки про рел≥г≥ю. - Ћьв≥в, 1995.
6. —кратон –.  оротка ≥стор≥¤ нов≥тньоњ ф≥лософ≥њ. -  ., 1998.
7. “атаркевич ¬л. ≤стор≥¤ ф≥лософ≥њ. - “.2. - Ћьв≥в, 1999.
–ќ«ƒ≤Ћ 7. Ќ≤ћ≈÷№ ј  Ћј—»„Ќј ‘≤Ћќ—ќ‘≤я
Ќ≥мецька класична ф≥лософ≥¤ стала законом≥рним результатом розвитку вс≥Їњ попередньоњ Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ. ќрган≥чно ув≥бравши в себе вих≥дну проблематику та найважлив≥ш≥ дос¤гненн¤ попередн≥х ф≥лософ≥в, вона надала њм нового звучанн¤, новоњ ≥нтерпретац≥њ та ориг≥нального вир≥шенн¤. Ќ≥мецька класична ф≥лософ≥¤ збагатила Ївропейську культуру ц≥лою низкою ≥дейних надбань, без ¤ких неможливо у¤вити соб≥ сучасну ≥нтелектуальну ситуац≥ю в сусп≥льств≥.
ќзнайомившись ≥з матер≥алами розд≥лу 7 ¬и повинн≥:
знати:
" чому н≥мецьку класичну ф≥лософ≥ю вид≥л¤ють у окремий пер≥од розвитку новоЇвропейськоњ ф≥лософ≥;
" на ¤ких св≥тогл¤дних засадах були створен≥ велик≥ ф≥лософськ≥ системи н≥мецькоњ класики;
" завд¤ки чому та в ¤кому сенс≥ н≥мецька класична ф≥лософ≥¤ постала вершиною в розвитку новоЇвропейськоњ ф≥лософ≥њ.
вм≥ти:
" по¤снювати зм≥ст принцип≥в, обгрунтованих та запроваджених у наукове мисленн¤ н≥мецькою класикою;
" простежувати лог≥ку розвитку проблематики у н≥мецьк≥й класичн≥й ф≥лософ≥њ;
" оц≥нювати загальн≥ результати њњ розвитку.
розум≥ти:
" що нового внесла н≥мецька класична ф≥лософ≥¤ в Ївропейську ф≥лософ≥ю, науку та культуру;
" зм≥ст ≥ значенн¤ фундаментальних ф≥лософських теми - будови ¬сесв≥ту, п≥знанн¤, людського бутт¤ та духу - ¤кими вони постали у концепц≥¤х ≥ вченн¤х представник≥в н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ;
" у ¤кому сенс≥ н≥мецька класична ф≥лософ≥¤ завершила розвиток класичноњ Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ.

ѕлан (лог≥ка) викладу матер≥алу:
7.1. Ќ≥мецька класична ф≥лософ≥¤ ¤к особливий етап розвитку новоЇвропейськоњ ф≥лософ≥њ.
7.2. ≤ммануњл  ант - засновник н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ. ќсновн≥ ≥дењ ≤.  анта.
7.3. ‘≥лософськ≥ ≥дењ ≤.√.‘≥хте та ‘.¬.….Ўелл≥нга.
7.4. ‘≥лософ≥¤ √егел¤ ¤к найвище дос¤гненн¤ н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ.
7.5. јнтрополог≥чний принцип ф≥лософ≥њ Ћ.‘ейЇрбаха.

 лючов≥ терм≥ни ≥ пон¤тт¤.
јѕ–≤ќ–Ќ»… “ј јѕќ—“≈–≤ќ–Ќ»… - досл≥вно: "перед досв≥дний" та "п≥сл¤ досв≥дний"; пон¤тт¤ ф≥лософ≥њ ≤. анта, ¤кий вважав, що задл¤ п≥знанн¤ людському розумов≥ потр≥бн≥ його власн≥ форми, ¤к≥ передують п≥знанню, а тому постають апр≥орними; все, що проходить через досв≥д, набуваЇ рис не просто ≥нтелектуальних форм, а знанн¤, ¤ке, отже, завжди апостер≥орне.

ƒ–”√ј –≈‘Ћ≈ —≤я (або "–≈‘Ћ≈ —≤я –≈‘Ћ≈ —≤ѓ") - за √.√егелем, той р≥вень самоусв≥домленн¤ думки, коли вона ф≥ксуЇ не реальн≥сть, а лише своњ власн≥ акти, висв≥тлюючи поле свого "чистого" спогл¤данн¤; саме така рефлекс≥¤ здатна усв≥домлювати себе ¤к Їдине та всеохоплююче середовище будь-¤кого зм≥сту, а лог≥кою другоњ рефлекс≥њ може бути лише лог≥ка самов≥др≥знанн¤ та самопоЇднанн¤ - лог≥ка внутр≥шн≥х суперечностей, тобто д≥алектична лог≥ка.

ѕ–≈ƒћ≈“ (мисленн¤ ≥ п≥знанн¤) - частина об'Їкта, ¤к≥ вид≥лена, пом≥чена та в≥дм≥чена людиною через в≥днесенн¤ њњ до певних еталонних систем в≥дл≥ку та визначеност≥; через це той же самий об'Їкт може поставати у визначенн¤х р≥зних предмет≥в дл¤ р≥зних галузей п≥знанн¤.

–ќ«¬»“ќ  - за √егелем, такий тип зв'¤зку, ¤кий резюмуЇ, п≥дсумовуЇ ус≥ можлив≥ зв'¤зки та взаЇмод≥њ д≥йсност≥, тобто це Ї "зв'¤зок ус≥х зв'¤зк≥в"; тому л≥н≥¤ розвитку найбагатша за зм≥стом в≥д будь-¤ких ≥нших тип≥в зв'¤зку, а тому п≥знанн¤ розвитку ущ≥льнюЇ п≥знанн¤, робить його б≥льш насиченим та ефективним.

—»—“≈ћј «ЌјЌЌя - за √егелем, будь-¤ке знанн¤, що претендуЇ на ≥стинне, маЇ бути системно впор¤дкованим, адже лише при цьому воно постане позбавленим одноб≥чност≥ та випадковост≥; взаЇмний зв'¤зок ус≥х компонент≥в знанн¤ не лише робить знанн¤ над≥йн≥шим, а й доступним дл¤ перев≥рок.

—”Ѕ—“јЌ÷≤я - —”Ѕ'™ “ - основна характеристика абсолютноњ ≥дењ у ф≥лософ≥њ √.√егел¤, оск≥льки останн¤ не лише все включаЇ у св≥й зм≥ст, а й постаЇ Їдиним джерелом руху та активност≥.

я ≤ “» - в≥дношенн¤, ¤ке у ф≥лософ≥њ Ћ.‘ейЇрбаха постаЇ Їдиною справжньою основою та умовою людського сп≥лкуванн¤: лише тод≥, коли ми бачимо у сп≥вбес≥днику "“и", тобто принципово р≥вне та спор≥днене нашому "я", можливий справжн≥й, виправданий д≥алог м≥ж людьми.
7.1. Ќ≥мецька класична ф≥лософ≥¤ ¤к особливий етап розвитку новоЇвропейськоњ ф≥лософ≥њ
”¤в≥мо соб≥, що фах≥вц¤м у галуз≥ св≥товоњ ф≥лософ≥њ поставили запитанн¤: ¤кщо була б г≥потетична можлив≥сть зберегти лише одну ≥сторичну форму ф≥лософ≥њ, ¤ку б саме вони залишили за умови, щоб ≥з нењ можна було в≥дродити основну проблематику та найважлив≥ш≥ надбанн¤ людськоњ думки? - Ѕез сумн≥ву, досить велика к≥льк≥сть њх назвала б н≥мецьку класичну ф≥лософ≥ю. ≤снуЇ думка, що н≥мецька класична ф≥лософ≥¤ уособлюЇ ф≥лософ≥ю ¤к таку. «начною м≥рою це по¤снюЇтьс¤ тим, що вона постала законом≥рним результатом попереднього к≥лькатис¤чол≥тнього розвитку ф≥лософськоњ думки. Ќ≥мецька класична ф≥лософ≥¤ була останньою формою класичноњ Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ; п≥сл¤ нењ розпочавс¤ розвиток некласичноњ ф≥лософ≥њ. “обто н≥мецька класична ф≥лософ≥¤ сконцентрувала ≥ водночас вичерпала ≥нтелектуальний потенц≥ал ф≥лософськоњ думки класичного типу. «рештою, саме тому њњ вид≥л¤ють в окремий ≥ особливий етап розвитку новоЇвропейськоњ ф≥лософ≥њ. ƒо перел≥ку причин такого вид≥ленн¤ сл≥д долучити ще й так≥:
" н≥мецька класична ф≥лософ≥¤ ув≥брала в себе пров≥дну проблематику та ≥дейн≥ здобутки новоЇвропейськоњ ф≥лософ≥њ загалом;
" мало того, вона вв≥брала в себе важлив≥ дос¤гненн¤ ус≥Їњ попередньоњ Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ, починаючи з античноњ;
" вона п≥днесла на новий р≥вень формулюванн¤ та вир≥шенн¤ основних проблем попередньоњ ф≥лософ≥њ (тобто по-новому њх осмислила ≥ сформулювала, дала њм нове трактуванн¤).
¬раховуючи сказане, можна зрозум≥ти, чому саме н≥мецьку класичну ф≥лософ≥ю можна вважати формою ф≥лософ≥њ, ¤ка концентруЇ њњ усезагальний зм≥ст. Ќ≥мецька класична ф≥лософ≥¤ збагатила ф≥лософ≥ю ≥ науку ц≥лою низкою ≥дейних надбань, до ¤ких треба в≥днести насамперед чотири пров≥дн≥ принципи:
- принцип активност≥, або д≥¤льност≥: ¬ основ≥ вс≥х знань, пон¤ть ≥ думок лежить людська активн≥сть; ми знаЇмо лише те ≥ наст≥льки, що ≥ наск≥льки ув≥йшло в контекст нашоњ д≥¤льност≥.
- принцип системност≥ знанн¤: будь-¤ке знанн¤ набуваЇ свого обірунтуванн¤, достов≥рност≥ та виправданн¤ лише в систем≥ знань.
- принцип розвитку: у св≥т≥ все пов'¤зане з ус≥м; цей всезагальний зв'¤зок резюмуЇтьс¤ Їдиним результатом - розвитком.
- принцип рефлекс≥њ: розвиток знань, а також ≥ розвиток узагал≥ можливий лише тому, що кожен крок у процесах бутт¤ входить у Їдине ц≥ле. “ому розвиток постаЇ поглибленн¤м ≥ збагаченн¤м зм≥сту тих процес≥в, що розвиваютьс¤. –озвиток в≥дбуваЇтьс¤ через рух в≥д неусв≥домленого до усв≥домленого, в≥д усв≥домленого частково - до усв≥домленого повн≥ше та ≥н.
«азначен≥ принципи широко використовуЇ сучасна наука; вв≥йшли вони також ≥ в масову св≥дом≥сть, поставши загальноприйн¤тими наголосами у м≥ркуванн¤х р≥зних план≥в.
7.2.≤ммануњл  ант - творець н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ. ќсновн≥ ≥дењ ≤.  анта

ѕочаток н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ пов'¤заний з д≥¤льн≥стю ≤ммануњла  анта (1724-1804).  ант народивс¤ ≥ прожив усе житт¤ у прусському м≥ст≥  ен≥гсберз≥ (тепер  ал≥н≥нград). “ут в≥н зак≥нчив г≥мназ≥ю та ун≥верситет, у ¤кому п≥зн≥ше пройшов шл¤х в≥д доцента до ректора. ∆итт¤ ≤. анта в≥дпов≥дало його ф≥лософським уподобанн¤м: усе в ньому було п≥дпо р¤дковане суворому розпор¤дку й раз ≥ назавжди прийн¤тим правилам. ‘≥лософська д≥¤льн≥сть ≤.  анта постала наст≥льки пл≥дною та впливовою, що я.√олосовкер, ф≥лософ кињвського походженн¤, з цього приводу ≤ммануњл  ант висловивс¤ так: "Ќа шл¤ху людськоњ осв≥ченост≥ ≥снуЇ м≥сток, обминути ¤кий неможливо; ≥м'¤ цьому м≥стков≥ - ≤ммануњл  ант". ” ф≥лософськ≥й д≥¤льност≥ ≤. анта вид≥л¤ють три пер≥оди: ƒокритичний (50-60-г≥ роки XVIII ст.) ќсновна прац¤ цього пер≥оду "”сезагальна природна ≥стор≥¤ ≥ теор≥¤ неба", в ¤к≥й  ант вважав своњм завданн¤м по¤снити "походженн¤ св≥т≥в, виникненн¤ небесних т≥л та причини њх руху", з'¤сувати, ¤ким чином на п≥дстав≥ розгл¤ду самих лише ф≥зичних сил ≥ процес≥в можна по¤снити сучасний стан  осмосу.  ритичний (70, 80-т≥ роки XVIII ст.) - досл≥дженн¤ "зд≥бност≥" розуму взагал≥, тобто у в≥дношенн≥ до вс≥х знань, до ¤ких в≥н може прагнути... ". ѕрац≥ " ритика чистого розуму", " ритика практичногно розуму", " ритика здатност≥ судженн¤", у ¤ких сам ≤. ант сформулював пров≥дн≥, на його думку, питанн¤ будь-¤коњ ф≥лософ≥њ: "ўо ¤ зможу знати? ўо ¤ повинен робити? Ќа що ¤ можу спод≥ватись?". јнтрополог≥чний (90-т≥ роки XVIII ст.): з'¤суванн¤ питанн¤ про те, чи зможе людина за реальних умов житт¤ зд≥йснити своЇ призначенн¤; прац¤ "јнтрополог≥¤ з прагматичного погл¤ду", де основним постало питанн¤ "ўо таке людина ?"
” докритичний пер≥од своЇњ д≥¤льност≥ ≤.  ант розробив космогон≥чну г≥потезу, зг≥дно з ¤кою —он¤чна система Ї продуктом поступового охолодженн¤ газовоњ туманност≥. “ут уперше пон¤тт¤ еволюц≥њ було поширено на косм≥чн≥ ¤вища (до  анта панував погл¤д на  осмос ¤к на сталу й незм≥нну систему т≥л ≥ рух≥в).
Ќайважлив≥ш≥ ≥дењ ф≥лософ≥њ  анта були розроблен≥ у критичний пер≥од (назва пов'¤зана з першим словом у титул≥ трьох основних праць цього пер≥оду - "критика": досл≥дженн¤ самих п≥двалин). Ќа першому план≥ в цей пер≥од перебуваЇ ≥де¤ так званого "коперниканського перевороту" у ф≥лософ≥њ. ƒо ≤. анта вважали, що п≥знанн¤ Ї результатом д≥њ на людину зовн≥шн≥х чинник≥в. ѕри цьому людина сприймаЇ (тобто перебуваЇ пасивною), а св≥т д≥Ї на нењ.  ант "перевернув" це сп≥вв≥дношенн¤: в≥н проголосив, що п≥знанн¤ ≥ знанн¤ постають результатом людськоњ (насамперед - розумовоњ) активност≥. Ћюдина п≥знаЇ лише т≥Їю м≥рою, ¤кою сама випробовуЇ природу, ставить њй запитанн¤, вибудовуЇ розумов≥ г≥потези та конструкц≥њ: "ѕриродознавц≥ зрозум≥ли, що розум бачить лише те, що сам створюЇ за власним планом, що в≥н ≥з принципами своњх суджень повинен йти попереду... ≥ змушувати природу в≥дпов≥дати на його запитанн¤. –озум повинен п≥дходити до природи, з одного боку, з≥ своњми принципами,.. з ≥ншого-з експериментами,.. щоб черпати ≥з природи знанн¤, але не ¤к школ¤р, ¤кому вчитель п≥дказуЇ усе.., а ¤к судд¤, що змушуЇ св≥дка в≥дпов≥дати на запропонован≥ запитанн¤".
јналог≥¤ з насл≥дками в≥дкритт¤ ћ. оперника тут досить очевидна:  оперник н≥би зрушив «емлю (¤ку до того розгл¤дали нерухомим центром ¬сесв≥ту), а  ант зрушив людину, поклавши край њњ пасивност≥. ” чому пол¤гаЇ значенн¤ цього перевороту?
ѕо-перше,  ант дав б≥льш виправдану картину п≥знанн¤: п≥знанн¤ не Ї дублюванн¤м реальност≥, не Ї перенесенн¤м речей у людський ≥нтелект, а Ї д≥¤льн≥стю створенн¤ ≥нтелектуальних засоб≥в людськоњ взаЇмод≥њ з≥ св≥том.
ѕо-друге, людський розум може визнати над≥йним лише таке знанн¤, ¤ке в≥н сам вибудував на зрозум≥лих йому принципових засадах ≥ обірунтовав з необх≥дн≥стю.
ѕо-третЇ, у концепц≥њ ≤. анта людина постаЇ творчою ≥ д≥¤льною; при тому чим вона активн≥ша, тим розгалужен≥ш≥ будуть њњ зв'¤зки з д≥йсн≥стю ≥, в≥дпов≥дно, - ширш≥ знанн¤. " оперн≥канський переворот" ≤. анта був першим вар≥антом обгрунтуванн¤ у н≥мецьк≥й класиц≥ принципу активност≥.
якщо п≥знанн¤ зм≥нюЇ напр¤м ≥ зд≥йснюЇтьс¤ в≥д людини (¤к суб'Їкта) до д≥йсност≥ (об'Їкта), виникаЇ запитанн¤: зв≥дки людський ≥нтелект бере перший, початковий зм≥ст дл¤ своњх побудов? ” в≥дпов≥дь на це запитанн¤  ант окреслюЇ концепц≥ю п≥знавального процесу, ¤ка починаЇтьс¤ ≥з визначенн¤ джерел п≥знанн¤. ≤. ант вважав, що найпершими джерелами знанн¤ постають чутт¤, через ¤к≥ реальн≥сть нам надаЇтьс¤ та ¤к≥ постачають матер≥ал дл¤ знанн¤ ≥ п≥знанн¤, та розсудок, за допомогою ¤кого в≥дбуваЇтьс¤ мисленн¤. –озсудок мислить, а це, за ≤. антом, значить, що в≥н продукуЇ форми ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥ та вм≥Ї ними оперувати.
„утт¤, за  антом, дають нам матер≥ал, сам по соб≥ неоформлений ≥ невпор¤дкований, але не в тому сенс≥, що чутт¤ не дають н≥чого визначеного, а в тому, що самого факту баченн¤, в≥дчутт¤, дотику, запаху недостатньо задл¤ того, щоби через це вже отримати знанн¤. ќтже, у в≥дношенн≥ до знанн¤ матер≥ал чутт¤ маЇ майже нульовий зм≥ст. –озсудок, волод≥ючи формами думки, упор¤дковуЇ та оформлюЇ матер≥ал чутт¤ накладанн¤м на нього своњх форм. Ќазван≥ форми - категор≥њ, за  антом, притаманн≥ розсудков≥ за самою його природою ≥ тому постають ¤к "апр≥орн≥" - переддосв≥дн≥, позадосв≥дн≥, тобто розсудок њх в соб≥ в≥днаходить. “ому вони ≥ здатн≥ оформлювати чуттЇв≥ дан≥ й бути в≥дкритими та зрозум≥лими розсудков≥. ”насл≥док того вони продукують знанн¤ необх≥дн≥ (дл¤ д≥й та спогл¤данн¤ розсудку), а не випадков≥.
…дучи за  антом, при людському погл¤д≥ на св≥т ми бачимо у сприйн¤тт≥ предмет (або ¤вище, феномен), ¤кий маЇ певну визначен≥сть тому, що постаЇ результатом синтезу апр≥орних категор≥й розсудку та матер≥алу чутт¤ (останн≥ викликан≥ д≥Їю зовн≥шн≥х речей на органи чутт¤). ÷¤ д≥¤ Ї, але вона не даЇ знань, а т≥льки збуджуЇ нашу розумову активн≥сть. Ћише через синтез категор≥й та матер≥алу чутт¤ перед нами постаЇ дещо визначене в ≥нтелектуальному, знаттЇвому план≥. Ќаш≥ навички зд≥йсненн¤ под≥бних синтез≥в  ант називаЇ досв≥дом. ќтже, досв≥д - це узгодженн¤ ≥нтелектуальних форм ≥ даних в≥дчутт≥в, в≥н даЇ предметне наповненн¤ нашому ≥нтелекту. «начить, досв≥дчена людина - це не просто людина, ¤ка багато чого бачила, а ¤ка здатна це бачене ще й перевести у певн≥ м≥ркуванн¤ та висновки. якими Ї реч≥, що д≥ють нам на органи чутт¤ сам≥ собою? як учить  ант, на це запитанн¤ не ≥снуЇ ствердноњ в≥дпов≥д≥, оск≥льки ми завжди бачимо те, що набуло визначеност≥ в пол≥ спогл¤данн¤ (тобто те, що вже Ї результатом ≥нтелектуального синтезу). –≥ч поза сприйн¤тт¤м, поза синтезом нам недос¤жна й нев≥дома. –оз'Їднанн¤ реч≥ (р≥ч-у-соб≥) та предмета даЇ змогу  антов≥ (≥ нам) побачити перспективи п≥знанн¤: адже нев≥дому нам р≥ч (об'Їкт) можна неск≥нченно п≥знавати, перевод¤чи њњ зм≥ст у зм≥ст предмета п≥знанн¤. ÷им роз'Їднанн¤м по¤снюЇтьс¤ також ≥ те, що ту саму р≥ч можуть п≥знавати р≥зн≥ науки, вбачаючи в н≥й р≥зн≥ предмети (бо вони накладають на цю р≥ч р≥зн≥ форми њњ упор¤дкуванн¤ та осмисленн¤).
„ому ж р≥зн≥ люди бачать предмети схожими, а не лише в≥дм≥нними? «давалос¤ б, ми могли б дов≥льно оформлювати дан≥ в≥дчутт¤. ќтут ¤краз ≥ н≥, бо, за  антом, в основ≥ синтезу категор≥й розсудку та чутт¤ лежать типов≥ просторово-часов≥ схеми наших д≥й ≥з речами. “обто ми бачимо в речах передус≥м так≥ визначеност≥, ¤к≥ пов'¤зан≥ ≥з особливост¤ми наших взаЇмод≥й з ними. “ому люди з р≥зним досв≥дом д≥¤льност≥, люди р≥зного фаху в тих самих речах бачать р≥зн≥ предмети. ќтже, досв≥д - це досв≥д д≥¤льност≥ (правда, за  антом, насамперед розумовоњ). ” його основ≥ лежать просторово-часов≥ схеми д≥њ. –езультат досв≥ду - предметний зм≥ст нашого п≥знанн¤, побудований категор≥¤ми розсудку. ј на основ≥ чого ми сполучаЇмо певним чином сам≥ категор≥њ? «а  антом, ≥снуЇ ще один р≥вень роботи ≥нтелекту - розум. ¬≥н оперуЇ ≥де¤ми, ¤к≥ ≥ визначають спос≥б упор¤дкуванн¤ категор≥й розсудку. «а зм≥стом ≥дењ с¤гають найвищих питань житт¤ ≥ бутт¤: що Ї Ѕог, чи ≥снують безсмерт¤ душ≥ та свобода вол≥. ≤дењ не стосуютьс¤ досв≥ду, бо виход¤ть далеко за його меж≥, а тому њх не можна досв≥дно спростувати або п≥дтвердити. ”насл≥док того ≥дењ можна сформулювати в њх протилежних значенн¤х; за  антом - у форм≥ антином≥й. Ќаприклад, можна стверджувати, що св≥т ск≥нченний, а також що в≥н неск≥нченний. –еальний досв≥д н≥коли не дасть нам остаточноњ в≥дпов≥д≥ щодо цього питанн¤. Ќа ¤к≥й же п≥дстав≥ ми зупин¤Їмось на певних ≥дейних позиц≥¤х? «а  антом, тут ми спираЇмось лише на в≥ру. «в≥дси випливаЇ знаменита теза ≤. анта: "ћен≥ довелос¤ обмежити (окреслити меж≥) розум, щоб зв≥льнити м≥сце дл¤ в≥ри".
≤з такого розум≥нн¤ п≥знанн¤ випливаЇ, що знанн¤ будуЇтьс¤ радше "згори", а не "знизу", що без д≥й розуму та розсудку наш п≥знавальний досв≥д просто неможливий. —л≥д зазначити, що сучасна наука п≥дтверджуЇ ц≥ принципово важлив≥ положенн¤ ф≥лософ≥њ ≤. анта. ‘≥лософ≥¤, ставл¤чи граничн≥, фундаментальн≥ питанн¤ нашого бутт¤, за  антом, виходить за меж≥ можливого досв≥дного знанн¤, а тому лишаЇ вир≥шенн¤ таких питань на виб≥р кожноњ конкретноњ людини.
ƒо надбань ф≥лософ≥њ ≤.  анта сл≥д в≥днести також його етичн≥, естетичн≥ та соц≥олог≥чн≥ ≥дењ. ” сфер≥ морал≥  ант виходив ≥з визнанн¤ вих≥дноњ р≥вност≥ вс≥х людських розум≥в ¤к суверенних чинник≥в св≥домого вибору повед≥нки. « такоњ р≥вност≥ випливаЇ, що кожен окремий розум повинен у прийн¤тт≥ р≥шень д≥¤ти ¤к усезагальний розум. Ќа ц≥й основ≥ формулюЇтьс¤ кант≥вський "категоричний ≥мператив" ("остаточне повел≥нн¤"): "„ини завжди так, щоб максима (тобто вираз у форм≥ принципу) твоЇњ вол≥ могла мати також ≥ силу... всезагального закону". ÷е означаЇ, що людина, обираючи певний тип повед≥нки, повинна припускати можлив≥сть такоњ ж повед≥нки дл¤ будь-кого. ” сфер≥ естетики  ант д≥йшов висновку, що там, де йдетьс¤ про мистецький смак людини, не д≥ють закони лог≥чного обгрунтуванн¤. “ому естетичн≥ сприйн¤тт¤ Ї ц≥л≥сн≥, неанал≥тичн≥, непрагматичн≥, ≥ естетичн≥ судженн¤ будуютьс¤ ¤к ц≥нн≥сн≥, оц≥нн≥.
√либокими ≥ повчальними були ≥дењ ≤.  анта щодо руху ≥стор≥њ; вони збер≥гають свою актуальн≥сть ще й донин≥.  ант вважав, що в основ≥ ≥сторичного процесу лежать природн≥ потреби людини. јле людина внасл≥док своЇњ вих≥дноњ обмеженост≥ та незахищеност≥ повинна ви¤вити своњ розумов≥ зд≥бност≥ ≥ стати творцем нового житт¤. –озум рухаЇ людськими д≥¤ми, а також визначаЇ пр¤муванн¤ ≥стор≥њ до справедливого, розумно орган≥зованого громад¤нського сусп≥льства, де повинн≥ запанувати закони, р≥вн≥сть, справедлив≥сть та всезагальний мир.
ќтже, ознайомленн¤ з ≥де¤ми ≤.  анта вводить нас в осередд¤ фундаментальних проблем ф≥лософ≥њ, але њх розв'¤занн¤  ант зд≥йснюЇ на новому р≥вн≥ усв≥домленн¤, розробленн¤ та обгрунтуванн¤.
7.3. ‘≥лософськ≥ ≥дењ ….√.‘≥хте та ‘.¬.….Ўелл≥ніа
≤дењ ≤.  анта ≥з захопленн¤м сприйн¤в …оганн √отл≥б ‘≥хте (1762-1814), ¤кий ще б≥льше п≥дсилив ≥дею активност≥ суб'Їкта (людини) у процес≥ п≥знанн¤. ‘≥хте вважав, що з м≥ркувань  анта можна без будь-¤ких втрат вилучити "р≥ч-у-соб≥", адже вона все одно не мала н≥¤ких визначень. “ому весь зм≥ст п≥знанн¤ або ж зм≥ст наших у¤влень можна вивести з активност≥ я: "ƒжерелом будь-¤коњ реальност≥ постаЇ я, оск≥льки воно Ї безпосередн≥м. “≥льки через посередництво я ≥ разом з ним надаЇтьс¤ ≥ пон¤тт¤ реальност≥".
«а ‘≥хте, самоствердженн¤ я тотожне з його бутт¤м: "Ѕудь-¤ка реальн≥сть д≥¤льна, ≥ все д≥¤льне Ї реальн≥стю". јле задл¤ того, щоб ≥з д≥¤льност≥ я виник хоч ¤кийсь зм≥ст, йому треба мати меж≥, границ≥ д≥¤льност≥ (безмежне Ї невизначене). ≤ оск≥льки Їдиною реальн≥стю Ї лише я, то воно може розмежуватис¤ т≥льки ≥з самим собою: я в≥др≥зн¤Ї себе в≥д себе ж самого у вигл¤д≥ не-я. ≤з цього протисто¤нн¤ починаЇ розгортатис¤ зм≥ст ус≥Їњ реальност≥ я. Ќасамперед це просторово-часов≥ окресленн¤ д≥њ: реальн≥сть я - це крапка, його в≥дх≥д в≥д себе - л≥н≥¤, запереченн¤ л≥н≥њ - площина, рух площини - об'Їм.
‘≥хте особливо напол¤гав на тому, що ретельно ф≥ксована конструктивна д≥¤льн≥сть розумового я в≥дкриваЇ шл¤х до значного п≥двищенн¤ достов≥рност≥ та ефективност≥ науковоњ теор≥њ (≥ в тому в≥н мав рац≥ю). ўодо людини, то ‘≥хте вважав д≥¤льн≥сть њњ першим ≥ основним визначенн¤м: "ƒ≥¤ти! ƒ≥¤ти! - ось дл¤ чого ми ≥снуЇмо". ¬≥дпов≥дно особливою ц≥нн≥стю стаЇ свобода: "≤стинною метою людського роду... Ї не розум≥нн¤ бутт¤, а розумне становленн¤ через свободу". ƒосить очевидно, що ≥дењ …. √. ‘≥хте були сп≥взвучн≥ своњй епос≥, а багато в чому знаход¤ть прихильник≥в ≥ в наш час.
ўе один представник н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ ‘р≥др≥х ¬≥льгельм …озеф Ўелл≥ні (1775-1854), под≥л¤ючи думки  анта й ‘≥хте, по-своЇму зм≥нив в ≥де¤х останнього зм≥стов≥ акценти. Ўелл≥ні вважав, що вих≥дним пунктом дл¤ знанн¤ та ви¤вленн¤ будь-¤коњ реальност≥ Ї я, ¤ке себе усв≥домлюЇ. Ѕудь-¤к≥ кроки такого самоусв≥домленн¤ постають ¤к Їдн≥сть, тотожн≥сть об'Їкта та суб'Їкта. ќстанн≥ завжди сп≥вв≥дносн≥; сказавши "об'Їкт", ми неодм≥нно маЇмо на уваз≥, що таким в≥н Ї дл¤ когось, тобто дл¤ суб'Їкта, ≥ навпаки. ¬одночас вони Ї сторонами розуму, що усв≥домлюЇ себе, ¤кий лише один може бути початком ¤к знанн¤, так ≥ реальност≥. ќтже, такий розум Ї Їдн≥стю д≥њ та спогл¤данн¤.
ќск≥льки кр≥м я, що себе самоусв≥домлюЇ, не ≥снуЇ з достов≥рн≥стю н≥чого, та оск≥льки саме його д≥¤льн≥сть Ї основою дл¤ по¤ви будь-чого, то першим його визначенн¤м буде свобода.  ожен акт першого (трансцендентального) розуму Ї простим волеви¤вленн¤м, бажанн¤м самозд≥йсненн¤, що водночас набуваЇ характеру спогл¤данн¤, п≥знанн¤, усв≥домленн¤. ќтже, волеви¤вленн¤, бажанн¤ ≥ свобода Ї первинними. «в≥дси випливаЇ, що д≥њ розуму водночас св≥дом≥ ≥ несв≥дом≥: "ўо в мен≥ несв≥доме, те дов≥льне; що супроводжуЇтьс¤ св≥дом≥стю, виникаЇ у мен≥ тому, що ¤ так хочу", а тому результат таких д≥й завжди перевершуЇ св≥домий нам≥р, проте засв≥дчуЇ можливост≥ розуму б≥льш повно та ц≥л≥сно, н≥ж сам≥ лише нам≥ри. Ўелл≥ні робить висновок, що необмежен≥, дов≥льн≥ про¤ви я мають б≥льш ц≥л≥сний, б≥льш синтетичний характер. “ому мистецтво перевершуЇ науку: "“аким чином постулюЇтьс¤ на¤вн≥сть... водночас ¤к св≥домоњ, так ≥ несв≥домоњ д≥¤льност≥. “акою д≥¤льн≥стю може бути лише естетична д≥¤льн≥сть"; митець д≥Ї в≥льно, але не бездумно.
”решт≥-решт, на думку Ўелл≥нга, уз¤вши за вих≥дне у ф≥лософ≥њ тотожн≥сть суб'Їкта та об'Їкта, спогл¤данн¤ та породженн¤, свободи та необх≥дност≥, сл≥д визнати, що ¬сесв≥т, природа Ї закам'¤н≥лим ≥нтелектом. Ѕутт¤ розкриваЇ себе через рух у двох напр¤мах: в≥д об'Їкта до суб'Їкта лежить шл¤х еволюц≥њ (це шл¤х опредметненн¤ св≥тового ≥нтелекту); в≥д суб'Їкта до об'Їкта лежить шл¤х п≥знанн¤ (людина розпредметнюЇ ≥нтелектуальний зм≥ст форм бутт¤).
ќтже, ….√.‘≥хте та ‘.¬.….Ўелл≥ні розвинули ≥дењ ≤. анта в напр¤м≥ зближенн¤ форм ≥нтелектуальноњ активност≥ та форм бутт¤, напол¤гаючи на њх генетичному зв'¤зку аж до повного ототожненн¤.
7.4. ‘≥лософ≥¤ √еіел¤ ¤к найвище дос¤гненн¤ н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ.
√еорг ¬≥льгельм ‘р≥др≥х √еіель (1770-1831) народивс¤ у м. Ўтудгарт≥, навчавс¤ на теолог≥чному факультет≥ “юб≥ніенського ≥нституту, займавс¤ домашн≥м учителюванн¤м, був директором Ќюрнберзькоњ г≥мназ≥њ ≥, нарешт≥, завершив св≥й творчий шл¤х ректором Ѕерл≥нського ун≥верситету. —аме √еіель у своњх прац¤х надав ≥де¤м класичноњ ф≥лософ≥њ системно-завершеного вигл¤ду. ƒо його ф≥лософськоњ системи входили ¤к найважлив≥ш≥ дос¤гненн¤ попередньоњ ф≥лософ≥њ, так ≥ ф≥лософське осмисленн¤ основних сфер людського п≥знанн¤ та життЇд≥¤льност≥. ” 20-т≥ роки XIX ст. гегел≥вськ≥й ф≥лософ≥њ було надано статус оф≥ц≥йноњ ф≥лософ≥њ прусського ур¤ду. ўо ж ¤вл¤Ї собою ф≥лософ≥¤ √еіел¤ ≥ завд¤ки чому вона набула таких ун≥кальних рис? ¬ир≥шуючи питанн¤ про вих≥дну основу бутт¤, √еіель синтезував ≥дењ своњх попередник≥в. ¬≥н вважав, що основою св≥ту Ї духовна субстанц≥¤ - абсолютна ≥де¤, ¤ка Ї Їдн≥стю св≥домост≥ та самосв≥домост≥. ¬одночас це не лише субстанц≥¤, а й суб'Їкт, тобто д≥ючий розум. ÷е означаЇ, що абсолютна ≥де¤ усе породжуЇ, усе охоплюЇ ≥ все залучаЇ у поле свого ≥нтелектуального спогл¤данн¤ (рефлекс≥њ). ќтже, абсолютна ≥дей - це Ї Їдина всеохоплююча реальн≥сть, субстанц≥¤ (1), Їдиний ун≥версальний чинник ус≥х форм бутт¤, тобто суб'Їкт (2) ≥, нарешт≥, Їдине рефлексивне поле св≥тових процес≥в, тобто св≥товий дух або розум (3). якщо це так, то виходить, що абсолютна ≥де¤ вибудовуЇ реальн≥сть сама ≥з себе й водночас залучаЇ усе це (реальн≥сть та њњ конструюванн¤) у св≥й зм≥ст. “обто вона весь час збагачуЇтьс¤, нарощуЇ своЇ зм≥стове наповненн¤, залишаючись Їдиною та всеохоплюючою. « такого баченн¤ св≥тобудови випливають найважлив≥ш≥ принципи гегел≥вськоњ ф≥лософ≥њ:
-принцип тотожност≥ мисленн¤ ≥ бутт¤(все, що Ї, породжене мисленн¤м ≥ може бути зведеним до нього);
-принцип усезагального зв'¤зку (все пов'¤зане з ус≥м);
-принцип розвитку.
якщо абсолютна ≥де¤ всеохоплююча, то вона не маЇ ≥ не може мати н≥¤ких зовн≥шн≥х чинник≥в дл¤ своњх д≥й. ÷е означаЇ, що так≥ чинники можуть бути лише внутр≥шн≥ми. ѕостаЇ проблема визначенн¤ внутр≥шн≥х джерел руху, активност≥ абсолютноњ ≥дењ, а отже, ≥ всього, що ≥снуЇ. ќск≥льки рух - це зм≥ни, то в≥н передбачаЇ на¤вн≥сть внутр≥шн≥х в≥дм≥нностей, граничним про¤вом ¤ких постають протилежност≥. —аме протилежност≥ Ї граничними межами можливоњ м≥нливост≥ будь-¤ких предмет≥в ≥ ¤вищ у межах певноњ ¤кост≥ (протилежн≥шого за протилежне не ≥снуЇ). якщо ми розгл¤даЇмо реч≥ через протилежност≥, тобто њх граничн≥ про¤ви, то ми беремо њх загалом. ¬раховуючи те, що це Ї протилежност≥ того ж самого предмета, ¤к≥ нев≥дд≥льн≥ одна в≥д одноњ, вони постають разом ¤к протир≥чч¤ - Їдн≥сть та взаЇмов≥дштовхуванн¤ (боротьба) протилежностей. “обто р≥ч, осмислена через суперечност≥ (Їдн≥сть та боротьбу протилежностей) постаЇ водночас внутр≥шньо ц≥л≥сною, проте вар≥ативно, р≥зноман≥тно ви¤вленою. «в≥дси також випливаЇ, що осмисленн¤ реч≥ через њњ суперечлив≥сть даЇ нам змогу н≥би затиснути њњ в њњ гранично можлив≥ меж≥, тобто мати њњ в ц≥лому, а не частково та не одноб≥чно; тому √егель ≥ висунув в св≥й час на перший погл¤д зовс≥м парадоксальну тезу: "протир≥чч¤ Ї ознакою ≥стини". јле, звичайно, це не сл≥д розум≥ти ¤к заклик до нагромадженн¤ н≥сен≥тниць та парадокс≥в, а лише до вправ у мистецтв≥ брати реч≥ ц≥л≥сно - ¤к боротьбу протилежностей у межах одн≥Їњ сутност≥.
«вичайно, протир≥чч¤ постають "душею" вс≥Їњ конструкц≥њ гегел≥вськоњ ф≥лософ≥њ. якщо протилежност≥ дають нам ц≥л≥сн≥ окресленн¤ предмета, то це означаЇ, що вс≥ його пром≥жн≥ стани ¤вл¤ють собою певне сп≥вв≥дношенн¤, певну пропорц≥ю поЇднанн¤ протилежних ¤костей. “обто предмет постаЇ ¤к суперечливий, м≥нливий, рухливий. ” протилежних ви¤вленн¤х та окресленн¤х в≥н н≥би сам в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д себе, залишаючись Їдиним, але р≥зноман≥тно ви¤вленим та суперечливим. «гадаЇмо, що таке баченн¤ засад св≥ту називаЇтьс¤ д≥алектикою (див. розд≥л 3). ”насл≥док того гегел≥вську ф≥лософ≥ю характеризують ¤к д≥алектичну, а самого √еіел¤ - ¤к видатного теоретика д≥алектики. Ѕо в≥н не лише стверджував, що св≥т рухливий та зм≥нний через боротьбу протилежностей, а й уперше розкрив зм≥ст та значенн¤ протилежних визначень реальност≥, створив ученн¤ про протир≥чч¤.
ќск≥льки абсолютна ≥де¤ у ф≥лософ≥њ √егел¤ постаЇ Їдиною основою реальност≥, то вона ≥з необх≥дн≥стю демонструЇ св≥й суперечливий характер, проход¤чи посл≥довно в своЇму життЇвому цикл≥ через стад≥њ тотожност≥, в≥дм≥нност≥-протилежност≥ та внутр≥шнього синтезу. ѕочаткова, зм≥стова тотожн≥сть ≥дењ про¤вл¤Їтьс¤ в лог≥ц≥ - в рус≥ чистих ≥нтелектуальних форм. ѕроте тотожн≥сть - це лише один б≥к сутност≥ абсолютноњ ≥дењ, а ≥нш≥й - це в≥дм≥нн≥сть, що доходить до ступеню протилежност≥. “ому, ¤к каже √егель, абсолютна ≥де¤ "в≥дчуджуЇ" сама себе у стан природного бутт¤, ≥ природа, таким чином, постаЇ у √егел¤ ¤к царство неск≥нченного нагромадженн¤ в≥дм≥нностей; "природа Ї зовн≥шньою сам≥й соб≥" - улюблене визначенн¤ √егел¤. ѕроте стих≥¤ в≥дм≥нностей в природ≥ не Ї хаосом, оск≥льки в њњ основ≥ лежить лог≥ка, ≥ тому кр≥зь вс≥ в≥дм≥нност≥ в природних процесах в≥дбуваЇтьс¤ рух до вищого, тобто до повн≥шого саморозкритт¤ зм≥сту абсолютноњ ≥дењ. Ќа цьому еволюц≥йному шл¤ху природн≥ процеси проход¤ть етапи механ≥чного, ф≥зичного, х≥м≥чного, б≥олог≥чного руху, поки не дос¤гають тоњ сходинки, де з'¤вл¤Їтьс¤ людський розум ¤к дещо протилежне матер≥њ природи. –озум у процес≥ п≥знанн¤ проходить все т≥ ж стад≥њ еволюц≥њ, поки, нарешт≥, не в≥днаходить за ус≥ма нашаруванн¤ми природних процес≥в початковий духовний зм≥ст. ¬есь гранд≥озний процес руху абсолютноњ ≥дењ знаходить внутр≥шнЇ завершенн¤ у абсолютному знанн≥, тобто в синтетичн≥й тотожност≥ ≥дењ ≥з самою собою, проте ≥з включенн¤м у к≥нцевий зм≥ст всього, що було набуте на шл¤ху еволюц≥њ.
ћаючи внутр≥шньо суперечливий характер, абсолютна ≥де¤ проходить три основн≥ стад≥њ свого розвитку, що становл¤ть њњ життЇвий цикл. ясно, що цей цикл зумовлений розвитком внутр≥шн≥х суперечностей, а оск≥льки абсолютна ≥дей ¤вл¤Ї собою Їдину основу ус≥х ¤вищ та процес≥в д≥йсност≥, то под≥бний цикл н≥би "вкарбований" в усе на зразок своЇр≥дного "генетичного коду" д≥алектики. «в≥дси випливаЇ зв≥сна (сумнозв≥сна) характеристика гегел≥вськоњ ф≥лософ≥њ ¤к нагромадженн¤ "тр≥ад": теза - антитеза - синтез ≥ т.д. „ому ц≥ стад≥њ саме так≥? “ому, що вони вичерпують можлив≥ вар≥анти взаЇмод≥њ протилежностей у внутр≥шн≥х протир≥чч¤х абсолютноњ ≥дењ: спочатку дом≥нуЇ (про¤вл¤Їтьс¤) одна протилежн≥сть ("теза"), пот≥м њњ поступово перевершуЇ (через самови¤вленн¤) друга протилежн≥сть ("антитеза"), пот≥м, накладаючись одна на одну, протилежност≥ зливаютьс¤ ("синтез").  оли протилежност≥ синтезуютьс¤, виникаЇ нова ¤к≥сть, бо виникають нов≥ протилежност≥ ≥ нов≥ меж≥ њх взаЇмод≥њ. ” такому раз≥, за √еіелем, абсолютна ≥де¤ повн≥стю розгортаЇ ус≥ своњ можлив≥ визначенн¤, пройшовши шл¤хом еволюц≥њ природи, людськоњ ≥стор≥њ та п≥знанн¤. “ому весь рух завершуЇтьс¤ абсолютним знанн¤м. ƒосв≥д самовизначень може нагромаджуватись ≥ дал≥, тому розвиток ≥де шл¤хом запереченн¤ та запереченн¤ попереднього запереченн¤, тобто сп≥ралепод≥бно. «азначений тр≥адний (потр≥йний) цикл пронизуЇ усю систему ф≥лософ≥њ √егел¤, бо все суперечливе ≥ рухливе.
Ќаведена схема розгортанн¤ гегел≥вських ф≥лософських м≥ркувань демонструЇ синтетичний ≥ системний характер ф≥лософ≥њ √еіел¤ ≥ по¤снюЇ, чому ≥ ¤к вона вбираЇ у себе основн≥ сфери життЇд≥¤льност≥ та п≥знанн¤: адже в н≥й людське п≥знанн¤ постаЇ ¤к всекосм≥чна сила ви¤вленн¤ внутр≥шн≥х можливостей бутт¤ ¤к такого, до того ж воно насл≥дуЇ усю всесв≥тню еволюц≥ю. ” ц≥й схем≥ також досить виразно видно основн≥ складники ф≥лософськоњ системи √егел¤, бо вони й дають ц≥л≥сне окресленн¤ "життЇвого циклу" абсолютноњ ≥дењ. ÷¤ система складаЇтьс¤ ≥з праць: "‘еноменолог≥¤ духу" (опис циклу абсолютноњ ≥дењ загалом); прац≥, що докладно анал≥зують стад≥њ розвитку абсолютноњ ≥дењ - природа - "‘≥лософ≥¤ природи"; ≥стор≥¤ сусп≥льства та особа - "‘≥лософ≥¤ ≥стор≥њ", "‘≥лософ≥¤ духу", "‘≥лософ≥¤ права"; дух (св≥дом≥сть) - "Ќаука лог≥ки ", "≤стор≥¤ ф≥лософ≥њ", "‘≥лософ≥¤ рел≥г≥њ", "≈стетика".
якщо джерела гегел≥вськоњ ф≥лософськоњ системи м≥ст¤тьс¤ у "‘еноменолог≥њ духу", то серцевина - у "Ќауц≥ лог≥ки". √егель створив принципово нову пор≥вн¤Ї з јр≥стотелевою лог≥ку - лог≥ку д≥алектичну, лог≥ку протир≥ч. ƒо нењ входить три частини: бутт¤, сутн≥сть, пон¤тт¤. ” кожн≥й њњ частин≥ зм≥ст та еволюц≥¤ думки зд≥йснювались через суперечливе сп≥вв≥дношенн¤ категор≥й за законами тр≥ади (наприклад, у розд≥л≥ "Ѕутт¤": ¤к≥сть - к≥льк≥сть - м≥ра). —вою лог≥ку √еіель розгл¤дав ¤к лог≥ку розуму, а не розсудку, тобто це була лог≥ка, здатна зд≥йснювати рух думки в окресленн¤х ц≥лого, а не часткового, не уникаючи протир≥ч, але ≥ не консервуючи њх у вигл¤д≥ антином≥й (¤к це зробив ≤. ант).
як це сл≥д розум≥ти? √еіель обірунтував думку про ≥снуванн¤ трьох р≥вн≥в д≥¤льност≥ св≥домост≥: чуттЇв≥сть (це те, що надане св≥домост≥), рефлекс≥¤ (це св≥дома ф≥ксац≥¤ чуттЇвост≥, розумове оперуванн¤ њњ матер≥алом) та рефлекс≥¤ рефлекс≥њ (самосв≥дом≥сть, ф≥ксац≥¤ св≥дом≥стю своњх власних акт≥в). ўе ¤когось ≥ншого р≥вн¤ принципово не може бути, оск≥льки й надал≥, ¤кщо ми спробуЇмо сходити вище, повторюватиметьс¤ лише "рефлекс≥¤ рефлекс≥њ", тобто ф≥ксац≥¤ рефлекс≥Їю себе самоњ. ÷≥л≥сне, або розумове, мисленн¤ - це ≥ Ї мисленн¤ "другоњ рефлекс≥њ", коли думка усв≥домлюЇ, що все, що вимальовуЇтьс¤ у н≥й, Ї зм≥стом лише т≥Їњ ж самоњ думки. “ому д≥алектична лог≥ка √еіел¤ - це лог≥ка самоусв≥домленоњ думки, лог≥ка вибудовуванн¤ р≥зноман≥тного зм≥сту в межах того самого розуму. –≥зноман≥тн≥сть того самого, ¤к це було засв≥дчено перед цим, виражаЇтьс¤ у протир≥чч≥; отже, лог≥ка "другоњ рефлекс≥њ" Ї лог≥кою протир≥ч.
“ри частини д≥алектичноњ лог≥ки √еіел¤ стали основою дл¤ подальшоњ ≥нтерпретац≥њ (або обірунтуванн¤) трьох закон≥в д≥алектики. —ам √еіель вважав висл≥в "закони д≥алектики" неможливим. Ќа його думку, д≥алектична лог≥ка - це лог≥ка руху, динам≥ки, зм≥н. ј пон¤тт¤ закону ф≥ксуЇ стале, незм≥нне в певному сп≥вв≥дношенн≥. “ому вживанн¤ пон¤тт¤ закону д≥алектичноњ лог≥ки - це нед≥алектичне тлумаченн¤ д≥алектики. √еіель позначав зм≥ст основних розд≥л≥в своЇњ лог≥ки ¤к "перех≥д", "в≥дношенн¤" та "розвиток". –озгл¤немо цей зм≥ст, ураховуючи вже поширен≥ у¤вленн¤ про "закони д≥алектики".
” розд≥л≥ "Ѕутт¤" ≥детьс¤ про перех≥д к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥. —уть переходу в тому, що до певноњ меж≥, котра позначена ¤к "м≥ра", к≥льк≥сн≥ зм≥ни не ведуть до зм≥ни ¤кост≥. јле при вичерпуванн≥ м≥ри найменша зм≥на к≥лькост≥ веде до зм≥ни ¤кост≥. ” цьому сенс≥ саме останн¤ крапл¤ (коли вже чаша наповнена) переповнюЇ чашу. ћ≥ра постаЇ ¤к Їдн≥сть певноњ к≥лькост≥ з певною ¤к≥стю. якщо ж ми виходимо за меж≥ м≥ри, починають д≥¤ти ≥нш≥ к≥льк≥сно-¤к≥сн≥ характеристики (наприклад, ≥ пара, ≥ р≥дина залишаютьс¤ з погл¤ду х≥м≥ка водою, лише г≥дрол≥з води перетворюЇ њњ на окрем≥ х≥м≥чн≥ елементи, ¤к≥ вже мають свою м≥ру к≥лькост≥ та ¤кост≥).
 ≥льк≥сть та ¤к≥сть нев≥д'Їмн≥ одна в≥д одноњ у м≥р≥. “ому вони постають ¤к в≥дношенн¤: так≥ сторони взаЇмод≥њ, ¤к≥ взаЇмно заперечують, але й передбачають одна одну. ¬≥дношенн¤ характеризуЇтьс¤ ¤к Їдн≥сть та боротьба протилежностей. јле протилежност≥ лише тод≥ постають у власн≥й ¤кост≥, коли набувають характеру граничних меж певного предмета. «а межами цього предмета починаютьс¤ ¤к≥сь ≥нш≥. ќтже, протилежност≥ постають ¤к запереченн¤ ц≥лост≥ певних предмет≥в, а ≥нш≥ предмети - ¤к запереченн¤ запереченн¤. «а умови, що ц≥ ≥нш≥ предмети виростають ≥з попередн≥х (¤к листок ≥з бруньки), запереченн¤ запереченн¤ постаЇ ¤к внутр≥шн≥й ритм розвитку. “обто це процес ¤к≥сних зм≥н через внутр≥шн≥ протир≥чч¤, ¤к≥, заперечуючи одна одну, призвод¤ть до ствердженн¤ нового, ¤ке певною м≥рою ірунтуЇтьс¤ на попередньому, але маЇ ≥ нову ¤к≥сть.
“акий самий п≥дх≥д √еіель застосував ≥ до розгл¤ду ≥стор≥њ св≥товоњ ф≥лософ≥њ. ¬≥н вважав, що видатн≥ ф≥лософськ≥ вченн¤, а також епохи розвитку ф≥лософ≥њ не в≥дкидають ≥нш≥ вченн¤ та епохи, а доповнюють њх, окреслюючи все ту ж сп≥раль розвитку. «а √еіелем, кожне вченн¤ в≥дкрило ≥ розробило ¤кусь окрему категор≥ю, а загалом вони утворюють вичерпн≥ визначенн¤ зм≥сту абсолютноњ ≥дењ. “ому, вважав √еіель, його лог≥ка Ї адекватним ви¤вленн¤м абсолютноњ ≥дењ, завершеним знанн¤м. Ќадал≥ можуть м≥н¤тис¤ лише про¤ви того самого зм≥сту, але не зм≥ст.
«авд¤ки д≥алектичному методу мисленн¤ √еіель окреслив еволюц≥ю природи, ≥стор≥њ та особи ¤к Їдиний, але розмањтий процес, у ¤кому свобода та необх≥дн≥сть, добро ≥ зло, Їдине та множинне, сутн≥сть ≥ ¤вище постають не окремими реал≥¤ми, а елементами св≥товоњ ц≥лост≥, причому розвинен≥ш≥ форми вбирають у себе попередн≥, але п≥дпор¤дковують њх новим законам, ≥, отже, утворюютьс¤ не лише система сп≥в≥снуванн¤, а й п≥дпор¤дкуванн¤, тобто ≥Їрарх≥њ. Ћюдина, наприклад, у своЇму ≥ндив≥дуальному розвитку проходить ус≥ основн≥ моменти загального культурно-≥сторичного процесу. «в≥дси випливала вимога √еіел¤: розгл¤дати кожне ¤вище ≥сторично, у розвитку та кр≥зь його внутр≥шн≥ протир≥чч¤.
’оч √еіель зробив внесок майже в ус≥ сфери п≥знанн¤, г≥дн≥ ф≥лософськоњ уваги, досить очевидн≥ недол≥ки його вченн¤:
а) панлог≥зм, тобто пануванн¤ лог≥чних конструкц≥й над ус≥м ≥ вс≥л¤ким зм≥стом реальност≥;
б) намаганн¤ п≥дпор¤дкувати одиничне, ≥ндив≥дуальне загальному;
в) телеолог≥зм, тобто розгл¤д ≥стор≥њ ¤к такоњ, що йде до завершенн¤ через виконанн¤ призначеноњ њй мети.
јле попри все ф≥лософ≥¤ √еіел¤ не може не вражати своЇю гранд≥озн≥стю, струнк≥стю, багатством зм≥сту та майстерн≥стю виконанн¤. ‘≥лософ≥¤ √еіел¤ була ≥ залишаЇтьс¤ не лише школою мисленн¤, а й певним перехрест¤м Ївропейськоњ думки, в≥д ¤коњ до сьогоденн¤ т¤гнетьс¤ велика мережа зв'¤зк≥в ≥ живих струм≥в.
7.5. јнтрополог≥чний принцип ф≥лософ≥њ Ћ.‘ейЇрбаха
Ћюдв≥г јндреас ‘ейЇрбах (1804-1872) п≥сл¤ навчанн¤ у √ейдельберз≥ (теолог≥чний факультет) та в Ѕерл≥н≥ (ф≥лософський факультет) став палким прихильником та одним ≥з кращих учн≥в √еіел¤. ƒе¤кий час в≥н був викладачем ф≥лософських дисципл≥н, але п≥сл¤ того, ¤к виступ≥в ≥з критикою рел≥г≥њ (вих≥д у 1830 р. книжки "ƒумки про смерть та безсмерт¤"), був змушений покинути викладацьку д≥¤льн≥сть. ” 1837- 1860 рр. ‘ейЇрбах веде в≥длюдне житт¤ у сел≥ Ѕрукбері. ¬ останн≥ роки житт¤ в≥н про¤вл¤в ц≥кав≥сть до роб≥тничого руху.
” ф≥лософ≥њ Ћ.‘ейЇрбах постав ¤к новатор, досить суттЇво в≥д≥йшовши в≥д основного русла думок своњх попередник≥в. ƒокладно вивчивши ф≥лософ≥ю √еіел¤, в≥н побачив у н≥й "лог≥зовану теолог≥ю". «амислившись над причинами пануванн¤ рел≥г≥њ у сусп≥льн≥й думц≥, ‘ейЇрбах д≥йшов висновку про те, що рел≥г≥¤ вт≥люЇ в≥ков≥чн≥ людськ≥ мр≥њ та ≥деали, змальовуЇ досконалий св≥т ≥ виконуЇ функц≥њ компенсац≥њ людськоњ нем≥чност≥, недосконалост≥, стражданн¤. «в≥дси випливаЇ висновок ф≥лософа: "–ел≥г≥¤ постаЇ ¤к тотожний ≥з сутн≥стю людини погл¤д на сутн≥сть св≥ту та людини. јле не людина п≥дноситьс¤ над своњм погл¤дом, а погл¤д над нею, одухотворюЇ та визначаЇ њњ, пануЇ над нею. —утн≥сть ≥ св≥дом≥сть рел≥г≥њ вичерпуЇтьс¤ тим, що охоплюЇ сутн≥сть людини, њњ св≥дом≥сть та самосв≥дом≥сть. ” рел≥г≥њ немаЇ власного, особливого зм≥сту".
якщо рел≥г≥¤ Ї сутн≥стю людини, ¤кщо вона Ї св≥дченн¤м людськоњ необх≥дност≥, то, за ‘ейЇрбахом, сл≥д повернути людин≥ всю повноту њњ житт¤, п≥днести, звеличити людину. ј дл¤ того насамперед сл≥д визнати за потр≥бн≥ й необх≥дн≥ вс≥ про¤ви людини, або, ¤к каже ‘ейЇрбах, ус≥ њњ сутн≥сн≥ сили чи властивост≥: "якими Ї визначальн≥ риси ≥стинно людського в людин≥? –озум, вол¤ та серце. ƒосконала людина волод≥Ї силою мисленн¤, силою вол≥ та силою почутт¤". “ому сл≥д повернутис¤ обличч¤м до природи, у тому числ≥ й передус≥м до природи людини: "” чому пол¤гаЇ м≥й "метод"? ” тому, щоб через посередництво людини звести все надприродне до природи та через посередництво природи все надлюдське звести до людини". ¬се через людину, ≥ тому справжньою ф≥лософ≥Їю може бути лише антрополог≥¤. ‘ейЇрбах вимагаЇ в≥д ф≥лософ≥њ поверненн¤ до реальноњ людини, до реал≥й людини, до њњ д≥йсних про¤в≥в. ћислить, за ‘ейЇрбахом, не душа, не мозок, а людина: "” палацах мисл¤ть ≥накше, н≥ж у хатинках...". якщо ж ми повертаЇмось до реальноњ людини, тод≥ ≥стинною д≥алектикою стаЇ "не монолог окремого мислител¤ ≥з самим собою; це д≥алог м≥ж я та “и".
Ќа м≥сце любов≥ до Ѕога ‘ейЇрбах закликаЇ поставити любов до людини, на м≥сце в≥ри в Ѕога - в≥ру людини в себе саму. Ќа думку ‘ейЇрбаха, ф≥лософ≥¤ любов≥ здатна вит≥снити рел≥г≥ю ¤к перекручену форму людського самоусв≥домленн¤. ™диним Ѕогом дл¤ людини постаЇ т≥льки ≥ т≥льки людина. ј людське сп≥лкуванн¤ з природою та соб≥ под≥бними стаЇ основним людським скарбом. ќтже, можна констатувати, що Ћ.‘ейЇрбах був чи не першим ф≥лософом, ¤кий пом≥тив вичерпуванн¤ ≥дейного потенц≥алу класичноњ ф≥лософ≥њ. ¬≥н зрозум≥в, що п≥сл¤ того, ¤к ус¤ Ївропейська ф≥лософ≥¤, а з особливою пл≥дн≥стю - н≥мецька класична ф≥лософ≥¤ - високо п≥днесла духовну реальн≥сть ≥ збудувала десь у височин≥ кришталев≥ палаци чистоњ думки, п≥сл¤ того, ¤к це буд≥вництво було у найважлив≥ших рисах детал≥зоване ≥ завершене, лишалос¤ лише одне - повернути все це на землю, до людини. ‘ейЇрбах пом≥тив ≥ те, що кришталев≥ палаци - не найкраще житло дл¤ реальноњ людини, ≥ спробував запропонувати њй дещо ≥нше. —л≥д сказати, що акцентуванн¤ принципово д≥алог≥чноњ природи людини, рол≥ людського почутт¤, зокрема любов≥, знайшло зац≥кавлений в≥дгук у багатьох мислител≥в XIX та XX ст.

¬исновки
Ќ≥мецька класична ф≥лософ≥¤ постала ¤к особливий, вищий етап у розвитку Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ, ¤к концентрац≥¤ проблем, ≥дей та надбань класичного типу ф≥лософуванн¤.
¬она збагатила науку ц≥лою низкою пл≥дних ≥дей, що були розроблен≥ з надзвичайною глибиною, розмахом та майстерн≥стю.
¬одночас н≥мецька класична ф≥лософ≥¤ вичерпала ≥дейний та методолог≥чний потенц≥ал класичноњ ф≥лософ≥њ ≥ постала, з одного боку, неперевершеним вз≥рцем культури мисленн¤, а з ≥ншого-¤к переддень по¤ви принципово новоњ ф≥лософ≥њ.
–езюме.
1. Ќ≥мецька класична ф≥лософ≥¤ за часом входить у ф≥лософ≥ю Ќового часу, проте вона змогла вв≥брати в своњ теор≥њ пров≥дн≥ проблеми вс≥Їњ попередньоњ ф≥лософ≥њ, лати њм нового вир≥шенн¤, а тому постала завершенн¤м ≥ найвищим дос¤гненн¤м Ївропейськоњ класичноњ ф≥лософ≥њ.
2. ≤. ант, засновник н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ, поклав в основу своЇњ ф≥лософ≥њ принцип активност≥, зг≥дно ¤кому знанн¤ виникають внасл≥док ≥нтелектуальноњ конструктивноњ д≥¤льност≥: людина лише тод≥ здатна угледити щось у д≥йсност≥, коли вона збудуЇ в своњй св≥домост≥ певну њњ модель; завд¤ки посл≥довному проведенню цього принципу, ≤. ант розробив струнку та детал≥зовану картину людського п≥знанн¤, а також зробив вагом≥ внески у ц≥лу низку ф≥лософських дисципл≥н.
3. ѕ≥сл¤ ≤. анта у н≥мецьк≥й класичн≥й ф≥лософ≥њ, з одного боку, був п≥дсилений момент активност≥ (≤.√.‘≥хте), а, з ≥ншого боку, ц¤ активн≥сть була переведена в ранг д≥њ св≥тового ≥нтелекту (‘.Ўелл≥нг).
4. —интезом ус≥х попередн≥х п≥знавальних дос¤гнень н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ постала ф≥лософська система √.√егел¤; в њњ основу був покладений принцип поступового розгортанн¤ зм≥сту та визначень јбсолютноњ ≥дењ, ¤ка, ¤к Їдина основа ус¤кого сущого, не мала н≥¤ких зовн≥шн≥х чинник≥в свого руху, а тому постала в окресленн¤х саморуху, внутр≥шньоњ активност≥; за √егелем виходило, що джерелом ус¤кого руху поставали внутр≥шн≥ суперечност≥ речей та ¤вищ; ц≥ м≥ркуванн¤ √егель поклав в основу новоњ розробленоњ њм д≥алектичноњ лог≥ки.
5. ќстанн≥й представник н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ Ћ.‘ейЇрбах зробив спробу перевести ус≥ ≥дењ своњх попередник≥в у русло людського самовизначенн¤ та самоутвердженн¤, поклавши в основу своЇњ ф≥лософ≥њ антрополог≥чний принцип. …ого ф≥лософ≥¤ справила великий вплив на Ївропейську думку ’≤’ ст. та постала своЇр≥дним м≥стком м≥ж класичною та некласичною ф≥лософ≥Їю.
ѕитанн¤ дл¤ обговоренн¤ на сем≥нарському зан¤тт≥.
1. ћ≥сце н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ в ≥стор≥њ новоЇвропейськоњ ф≥лософ≥њ.
2. ≤. ант ¤к засновник н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ. ‘≥лософське новаторство ≤. анта.
3. –озвиток ≥дей в н≥мецьк≥й класичн≥й ф≥лософ≥њ п≥сл¤ ≤. анта.
4. ‘≥лософ≥¤ √.√егел¤: вченн¤ про абсолютну ≥дею; системний характер; д≥алектична лог≥ка.
5. «м≥ст "антрополог≥чного принципу" у ф≥лософ≥њ Ћ.‘ейЇрбаха.
“еми дл¤ реферат≥в, допов≥дей ≥ контрольних роб≥т.
1. ќсобливост≥ та здобутки н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ.
2. ¬плив ≥дей н≥мецькоњ класичноњ ф≥лософ≥њ на розвиток украњнськоњ ф≥лософ≥њ.
3. ≤де¤ "коперн≥канського перевороту" в ф≥лософ≥њ ≤. анта та њњ сучасне значенн¤.
4. ¬ченн¤ ≤. анта про р≥вн≥ та форми п≥знанн¤.
5. ≈тичн≥ та естетичн≥ ≥дењ ≤. анта.
6. ѕринцип актив≥зму у ф≥лософ≥њ ≤.√.‘≥хте.
7. ‘≥лософськ≥ ≥дењ ‘.Ўелл≥нга.
8. ¬ченн¤ √.√егел¤ про абсолютну ≥дею.
9. √.√егель про можливост≥ та процесуальний характер людського п≥знанн¤.
10. “еор≥¤ д≥алектики √.√егел¤.
11. јнтрополог≥чн≥ та соц≥альн≥ ≥дењ √.√егел¤.
12. ‘≥лософ≥¤ Ћ.‘ейЇрбаха та њњ вплив на Ївропейську ф≥лософ≥ю.
«авданн¤ дл¤ самост≥йного опрацюванн¤ ≥ закр≥пленн¤ матер≥алу з теми.
«авданн¤ 1. ѕо¤сн≥ть, чому н≥мецьку класичну ф≥лософ≥ю вид≥л¤ють в окремий пер≥од розвитку новоЇвропейськоњ ф≥лософ≥њ.
«авданн¤ 2. –озкрийте зм≥ст ≥ значенн¤ "коперн≥канського перевороту" ≤. анта у ф≥лософ≥њ.
«авданн¤ 3. ѕо¤сн≥ть, у чому пол¤гаЇ в≥дм≥нн≥сть м≥ж розсудком та розумом у ф≥лософ≥њ ≤. анта.
«авданн¤ 4. ўо таке предмет ≥ "р≥ч-в-соб≥" у ф≥лософ≥њ ≤. анта? як вони сп≥вв≥днос¤тьс¤?
«авданн¤ 5. ќкресл≥ть, в ¤кому напр¤м≥ розвивали своњ ф≥лософськ≥ ≥дењ ≤.√.‘≥хте та ‘.Ўелл≥нг.
«авданн¤ 6. ќкресл≥ть основн≥ аспекти розум≥нн¤ субстанц≥њ √.√егелем.
«авданн¤ 7. ѕо¤сн≥ть розум≥нн¤ √.√егелем життЇвого циклу абсолютноњ ≥дењ, джерел њњ руху та розвитку.
«авданн¤ 8. ќкресл≥ть основн≥ складов≥ ф≥лософськоњ системи √.√егел¤.
«авданн¤ 9. ќкресл≥ть основн≥ особливост≥ ф≥лософськоњ позиц≥њ Ћ.‘ейЇрбаха.
ƒодаткова л≥тература з теми.
1. јнтологи¤ мировой философии.-“.«. - ћ., 1971.
2.  ант ….  ритика чистого разума.- ћ., 1994.
3. ћотрошилова Ќ.¬. –ождение й развитие философских идей. - ћ., 1991.
4. —кратон –.  оротка ≥стор≥¤ нов≥тньоњ ф≥лософ≥њ. -  ., 1998.
5. “атаркевич ¬л. ≤стор≥¤ ф≥лософ≥њ. - “.2. - Ћьв≥в, 1999.
6. “евзадзе √. »ммануил  ант. ѕроблеми теоретической философии. - “билиси, 1979.

–ќ«ƒ≤Ћ 8.
≤—“ќ–» ќ-‘≤Ћќ—ќ‘—№ »… ѕ–ќ÷≈— ” ™¬–ќѕ≤ XIX —“.: ѕ≈–≈’≤ƒ ¬≤ƒ  Ћј—»„Ќќѓ ‘≤Ћќ—ќ‘≤ѓ ƒќ Ќ≈ Ћј—»„Ќќѓ
” перш≥й третин≥ - середин≥ XIX ст. у ™вроп≥ розпочавс¤ процес досить радикальноњ зм≥ни у способ≥ ф≥лософуванн¤. Ќасл≥дком того було виникненн¤ некласичноњ ф≥лософ≥њ. ѓњ формуванн¤ йшло к≥лькома напр¤мами, але вс≥х њх, за р≥дк≥сним вин¤тком, спор≥днювала ор≥Їнтац≥¤ на пров≥дну роль у людських д≥¤х та повед≥нц≥ людини нерац≥ональних (або ≥ррац≥ональних) чинник≥в.
ќзнайомившись з матер≥алами розд≥лу 8 ¬и повинн≥:
знати:
" ¤кими були умови формуванн¤ найперших теор≥й некласичноњ ф≥лософ≥њ;
" в чому пол¤гають вих≥дн≥ ознаки некласичност≥ ¤к загальнокультурного ¤вища;
" що саме та чому некласична ф≥лософ≥¤ не приймала у класичн≥й;
" переваги та недол≥ки некласичноњ ф≥лософ≥њ у пор≥вн¤нн≥ ≥з класичною.
вм≥ти:
" проводити пор≥вн¤нн¤ вих≥дних ≥дей класичноњ та некласичноњ ф≥лософ≥њ;
" знаходити та оц≥нювати характерн≥ ознаки некласичност≥ в тезах пров≥дних теч≥й Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ другоњ половини ’≤’ ст;
" по¤снювати пров≥дн≥ тенденц≥њ розвитку некласичноњ ф≥лософ≥њ ≥з виходом на процеси сучасного житт¤.
розум≥ти:
" вих≥дн≥ особливост≥ некласичного способу ф≥лософуванн¤;
" пров≥дн≥ акценти у ф≥лософських концепц≥¤х XIX ст.;
" особливост≥ основних напр¤м≥в в≥дходу в≥д класичноњ ф≥лософ≥њ та переходу до некласичноњ.

ѕлан (лог≥ка) викладу матер≥алу:
8.1.«м≥на парадигми ф≥лософського мисленн¤ у XIX - на поч. XX ст.
8.2.¬их≥дн≥ ≥дењ ј.Ўопенгауера та —. ≥ркегора.
8.3.≤дењ розробленн¤ "науковоњ ф≥лософ≥њ" у Ївропейськ≥й ф≥лософ≥њ XIX ст.
8.4.‘.Ќ≥цше та ≥дењ "ф≥лософ≥њ житт¤".

 лючов≥ терм≥ни ≥ пон¤тт¤.
¬≤ƒ„ј… ≈ «»—“≈Ќ÷≤јЋ№Ќ»… (або тотальний) - за  ≥ркегором, стан, до ¤кого людина може прийти внасл≥док щирого самоп≥знанн¤ та самозаглибленн¤: шукаючи ≥ не знаход¤чи н≥ в чому свого життЇвого корен¤, людина впадаЇ у в≥дчай - в≥дчутт¤ абсолютноњ самотност≥ та в≥дчудженн¤ в≥д усього; це в≥дчутт¤ може привести людину до осмисленн¤ свого абсолютного в≥дношенн¤ до абсолютного, тобто до Ѕога, в ¤кому Їдиному знаходить своЇ виправданн¤ наша ≥ндив≥дуальн≥сть.

¬ќЋя - непо¤снюване, ≥ррац≥ональне прагненн¤ до самозд≥йсненн¤, просте пориванн¤ до бутт¤, що, на думку ј.Ўопенгауера та ‘.Ќ≥цше, лежить в основ≥ будь-¤кого ≥снуванн¤.

≈ «»—“≈Ќ÷≤я - з лат. - ≥снуванн¤; цей терм≥н —. ≥ркегором був витлумачений у його початковому значенн≥ - "вих≥д за меж≥ встановленого, усталеного" - дл¤ позначенн¤ пров≥дноњ особливост≥ людського ≥снуванн¤: неузасадененост≥, в≥дсутност≥ над≥йних, однозначних корен≥в бутт¤.

∆»““я - за ‘.Ќ≥цше, Їдина справжн¤ реальн≥сть, бо все в св≥т≥ постаЇ лише р≥зними про¤вами житт¤; в основ≥ житт¤ лежить "вол≥нн¤ до вол≥", тобто бажанн¤ про¤вити вол≥нн¤ ¤к таке.

ƒ≤јЋ≈ “»„Ќ»… “ј ≤—“ќ–»„Ќ»… ћј“≈–≤јЋ≤«ћ - назва основних ф≥лософських складових вченн¤ марксизму, що прагнув бути системою тверджень про св≥т, ¤к в основ≥ своњй - матер≥альний, н≥ким не створений, але динам≥чний ≥ рухливий; соц≥альна ≥стор≥¤ тлумачилас¤ ¤к р≥зновид матер≥ального процесу, тому њњ засади визначали процеси виробництва. —в≥дом≥сть ≥ мисленн¤ при цьому розгл¤далис¤ ¤к результат стих≥йних перехрещень природних взаЇмод≥й, ¤к форма в≥дображенн¤ одних матер≥альних процес≥в у ≥нших; в≥дпов≥дно св≥дом≥сть не могла мати власного онтолог≥чного статусу: бутт¤ Ї первинне, а св≥дом≥сть - вторинна (в≥дображенн¤).

≤––ј÷≤ќЌјЋ№Ќ≈ - таке, що не п≥дл¤гаЇ розум≥нню, рац≥ональному по¤сненню та тлумаченню.

ѕќ«»“»¬Ќ≈ - основне пон¤тт¤ ф≥лософських м≥ркувань ќ. онта: ¤сне, реальне, спостережуване, корисне, - те, що повинна вивчати наука, в≥дкидаючи примарне, непевне, непотр≥бне людин≥ та сусп≥льству.
8.1. «м≥на парадигми ф≥лософського мисленн¤ у XIX - на поч. XX ст.
” 20-«ќ-х роках XIX ст. ф≥лософ≥¤ √. √еіел¤ набула в ™вроп≥ тр≥умфального поширенн¤, а в Ќ≥меччин≥ њњ було проголошено оф≥ц≥йною ф≥лософ≥Їю, особливо корисною дл¤ зм≥цненн¤ соц≥ального пор¤дку та вихованн¤ молод≥. јле ¤краз на вершин≥ визнанн¤ √егель раптово помер (14 листопада 1831 р.), ≥ в Ївропейському ф≥лософському житт≥ на де¤кий час запанували розгублен≥сть ≥ невизначен≥сть: було незрозум≥ло, куди ≥ ¤к повинна дал≥ розвиватис¤ ф≥лософ≥¤. јдже гегел≥вська ф≥лософ≥¤ набула системно завершеного характеру, ув≥бравши в себе ¤к найц≥нн≥ш≥ здобутки попередньоњ Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ, так ≥ результати ф≥лософського осмисленн¤ основних напр¤м≥в людськоњ життЇд≥¤льност≥. «давалось, що завданн¤ ф≥лософ≥њ тепер зводилось до де¤ких незначних доповнень ≥ детал≥зац≥й. Ќе один Ївропейський ф≥лософ ставив у цей час перед собою запитанн¤: чи можлива ф≥лософ≥¤ п≥сл¤ √еіел¤? “ому, коли ‘.Ўелл≥ні, колишн≥й друг √еіел¤, оголосив про нам≥р прочитати курс лекц≥й з ф≥лософ≥њ принципово ≥ншого характеру, н≥ж гегел≥вська, його аудитор≥¤ з≥брала велику к≥льк≥сть слухач≥в, серед ¤ких була група видатних ос≥б, таких ¤к —. ≥ркегор, ћ.Ѕакун≥н, ‘.Ћассаль, ‘.≈нгельс та ≥н. Ћекц≥њ ‘.Ўелл≥нга не задовольнили його слухач≥в. јле згодом з'¤сувалось, що початки справд≥ новоњ ф≥лософ≥њ з'¤вилис¤ у ™вроп≥ ще за житт¤ √еіел¤. ” 1819 р. вийшов друком перший том прац≥ ј.Ўопенгауера "—в≥т ¤к вол¤ та у¤вленн¤", ¤ку ≥ вважають першою працею новоњ ф≥лософ≥њ. ѕоступово процес формуванн¤ засад нового ф≥лософуванн¤ став набувати сили ≥ визначеност≥: виникла некласична ф≥лософ≥¤, особливост≥ ¤коњ остаточно визначилис¤ у XX ст. ј ¤вище некласичност≥ поширилось ≥ на ≥нш≥ сфери житт¤, так≥ ¤к мистецтво, наука, культура. „им же в≥др≥зн¤лась нова, некласична ф≥лософ≥¤, в≥д класичноњ? ¬≥дпов≥дь на це запитанн¤ ми отримаЇмо, пор≥вн¤вши вих≥дн≥ ≥дењ класичноњ ≥ некласичноњ ф≥лософ≥њ.
 ласична ф≥лософ≥¤ у своњх м≥ркуванн¤х виходила ≥з того, що: 1) Ѕутт¤ Ї ц≥л≥сне, глибинно узасаднене, внутр≥шньо концентроване (нав≥ть, ¤кщо ми сумн≥ваЇмос¤ у можливост¤х його адекватного п≥знанн¤); 2) –озум Ї вищою ≥ найц≥нн≥шою частиною людськоњ псих≥ки та найкращою людською зд≥бн≥стю; 3) –озум здатний висв≥тлити глибини псих≥ки й орозумнити њх; 4) «а допомогою розуму людина спроможна належним чином орган≥зувати своЇ житт¤ ≥ взаЇмини з бутт¤м.
Ќекласична ф≥лософ≥¤ протиставила цим тезам ф≥лософськоњ класики принципово ≥нш≥: 1) √оворити про бутт¤ безв≥дносно до людського сприйн¤тт¤ й у¤вленн¤ безглуздо; ми можемо судити лише про те, що вв≥йшло в контекст нашого сприйн¤тт¤ ≥ знанн¤; поза цим питанн¤ про бутт¤ залишаЇтьс¤ в≥дкритим; 2) Ќа перший план у людськ≥й псих≥ц≥ виход¤ть чинники, ¤к≥ за своЇю природою нерозумн≥ або позарозумн≥; масштабами й силою д≥њ вони перевершують розум; 3) ќск≥льки нерозумн≥ чинники псих≥ки потужн≥ш≥, то розум нездатний њх опанувати; 4) –озум не лише не спри¤Ї гармон≥зац≥њ людського житт¤, а ≥нод≥ заважаЇ цьому.
як бачимо, за вих≥дними спр¤муванн¤ми думки некласична ф≥лософ≥¤ принципово в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д класичноњ, що даЇ п≥дстави стверджувати: п≥д час виникненн¤ некласичноњ ф≥лософ≥њ в≥дбулас¤ зм≥на парадигми (норми, вз≥рц¤) ф≥лософського мисленн¤. ƒо наведеного пор≥вн¤нн¤ сл≥д додати лише одне: йдетьс¤ про пан≥вн≥ тенденц≥њ. ” реальному розвитку ф≥лософ≥њ можна знайти ≥ певн≥ вин¤тки з цих тенденц≥й, але вони не впливають на картину процесу зм≥ни парадигми загалом.
¬ажливо також врахувати й те, що симптоми та ознаки некласичност≥ про¤вили себе не лише у ф≥лософ≥њ: у л≥тератур≥ њх пов'¤зують ≥з творами н≥мецьких та австр≥йських романтик≥в, у живопису - ≥з по¤вою спочатку ≥мпрес≥он≥зму, а пот≥м - абстракц≥он≥зму, супрематизму та ≥н.; под≥бн≥ ж тенденц≥њ спостер≥гались у музиц≥. ¬ науц≥ вже у 60-их роках ’≤’ ст. австр≥йський ф≥зик ≈.ћах вперше сформулював принцип в≥дносност≥, стверджуючи, що в св≥т≥ не ≥снуЇ прив≥лейованих систем в≥дл≥ку. ¬се це св≥дчило про те, що поступово ставились п≥д сумн≥в та н≥би розмивались здавалос¤ б так≥ красив≥ та кришталево чист≥ принципи класики ≥ перш за все тому, що вони, попри њх приваблив≥сть, не дуже узгоджувались ≥з житт¤м. ќстаннЇ засв≥дчувало себе скор≥ше в≥дносним, н≥ж абсолютним, скор≥ше неоднозначним, н≥ж навпаки, та ≥н. Ќекласична ф≥лософ≥¤, зокрема, наважилас¤ не протиставити людин≥ чист≥ принципи, а прийн¤ти людину такою, ¤кою вона Ї у реальност≥, через це вона нав≥ть у мовному в≥дношенн≥ постала б≥льш простою, б≥льш зрозум≥лою та стил≥стично б≥льш р≥зноман≥тною.

8.2. ¬их≥дн≥ ≥дењ ф≥лософ≥њ ј.Ўопенгауера та —. 'Їркегора
«асновник некласичноњ ф≥лософ≥њ јртур Ўопенгауер (1788-1860) народивс¤ у ƒанциіу (тепер •данськ) у с≥м'њ комерсанта. 1813 року в≥н захистив докторську дисертац≥ю, присв¤чену лог≥ц≥, а в 1819 р. вийшло авторське виданн¤ його основноњ ф≥лософськоњ прац≥ "—в≥т ¤к вол¤ та у¤вленн¤" (перший том).  нига не мала попиту, але завд¤ки њњ виходу ј. Ўопенгауер отримав посаду доцента в Ѕерл≥нському ун≥верситет≥. …ого нам≥ри позмагатис¤ з √еіелем у справ≥ залученн¤ слухач≥в на лекц≥њ зак≥нчилис¤ сумно: не маючи охочих прослухати курс його лекц≥й, Ўопенгауер був змушений облишити викладацьку д≥¤льн≥сть. Ћише в 50-т≥ роки XIX ст. його ≥дењ почали знаходити зац≥кавлен≥сть ≥ поширенн¤. ўо ж це були за ≥дењ?
ѕо-перше, ј.Ўопенгауер наполегливо проводив думку про те, що св≥т не можна розум≥ти ¤к щось, що ≥снуЇ десь за межами нашоњ св≥домост≥: адже ми можемо говорити лише про те, що вв≥йшло в контакт ≥з нашим сприйн¤тт¤м. —л≥д бути реал≥стами ≥ визнати: св≥том ми називаЇмо те, що сприймаЇмо ¤к д≥йсн≥сть. ќтже, св≥т Ї н≥що ≥нше, ¤к наше у¤вленн¤ про д≥йсн≥сть. јле людське у¤вленн¤ нест≥йке, а ми вкладаЇмо в у¤вленн¤ про св≥т дещо стале. ўо ж утримуЇ наше у¤вленн¤ у стан≥ стаб≥льност≥? «а Ўопенгауером, - те, що св≥т водночас постаЇ ≥ ¤к вол¤. ¬се, що ¤вл¤Ї себе ¤к таке, що ≥снуЇ, тримаЇтьс¤ на порив≥ до бутт¤, до самозд≥йсненн¤. ¬ол¤ не п≥дл¤гаЇ розумовому по¤сненню; це просто сл≥пе пориванн¤. ≤ оск≥льки все прос¤кнуто волею, св≥т ¤вл¤Ї собою нещадну боротьбу за ≥снуванн¤. Ќа р≥вн≥ людини вол¤ усв≥домлена (але не стаЇ розумною). —постер≥гаючи за боротьбою воль, ¤ка призводить до жахливих ≥ траг≥чних насл≥дк≥в, людина впадаЇ у сум ≥ в≥дчай. ™дине, що вона може зробити, - це пригасити своЇ бажанн¤ бути за будь-¤ку ц≥ну шл¤хом спиранн¤ на людське сп≥вчутт¤; лише воно може реально протисто¤ти вол≥ до бутт¤.
як бачимо, у м≥ркуванн¤х ј.Ўопенгауера присутн≥ вс≥ основн≥ характеристики некласичного типу ф≥лософуванн¤. ÷≥каво також в≥дзначити, що етичн≥ висновки Ўопенгауера в дечому под≥бн≥ життЇвим настановам буддизму (див. розд≥л 2).
≤ншим фундатором ≥дей некласичноњ ф≥лософ≥њ Ї датський ф≥лософ —ьорен  ≥ркегор (1813-1855), ¤кий народивс¤ ≥ все житт¤ прожив у ћ. опенгаген≥. «ак≥нчивши тут теолог≥чний факультет ун≥верситету ≥ захистивши маг≥стерську дисертац≥ю, присв¤чену досл≥дженню ≥рон≥њ у —ократа,  ≥ркегор присв¤тив себе л≥тературн≥й д≥¤льност≥. «а житт¤ ф≥лософа його твори були майже нев≥дом≥. ≤ лише в XX ст.  ≥ркегор став одним ≥з найпопул¤рн≥ших автор≥в - творц≥в некласичноњ ф≥лософ≥њ - значною м≥рою завд¤ки особливост¤м стилю його твор≥в: в≥н Ї експресивним, парадоксальним, суб'Їктивно заглибленим (нагадаю, що  ≥ркегор Ї також ≥ класиком датськоњ л≥тератури).
 ≥ркегор наголошував на тому, що першим ≥ Їдиним предметом, г≥дним уваги ф≥лософ≥њ, може бути т≥льки людина. јле п≥знати людину засобами науки неможливо, оск≥льки кожна людина ун≥кальна й неповторна, а наука п≥знаЇ через узагальненн¤ або п≥дведенн¤ ¤вища п≥д загальн≥ закони. Ћюдина може ос¤гнути себе лише через внутр≥шнЇ переживанн¤ ≥ самозаглибленн¤. Ќа цьому шл¤ху вона може пройти три стад≥њ самоп≥знанн¤ ≥ самоутвердженн¤. Ќа перш≥й стад≥њ, ¤ку  ≥ркегор називаЇ естетичною, людина сповнена зовн≥шн≥ми враженн¤ми; вона хоче все побачити, в≥дчути, випробувати; ¤скравим уособленн¤м ц≥Їњ стад≥њ постаЇ в≥домий л≥тературний персонаж ƒон ∆уан, ¤кий закохувавс¤ в ус≥х ж≥нок. Ќа ц≥й стад≥њ, на думку —. ≥ркегора, людина не може себе реал≥зувати саме тому, що вона занурена у зовн≥шнЇ; житт¤ на ц≥й стад≥њ нагадуЇ неск≥нченну мандр≥вку по р≥зних враженн¤х, жодне ≥з ¤ких, ¤к ≥ вс≥ вони разом, не може принести людин≥ життЇвоњ повноти та задоволенн¤: завжди чогось буде бракувати. ¬≥дчувши безпл≥дн≥сть такого житт¤, людина у пошуках над≥йн≥шоњ засади може перейти до етичноњ стад≥њ самореал≥зац≥њ, уособленн¤м ¤коњ Ї —ократ. Ќа ц≥й стад≥њ вона намагаЇтьс¤ спертис¤ на непохитн≥ етичн≥ норми та принципи, внутр≥шньо стаб≥л≥зувати своЇ житт¤ ≥ здобути задоволенн¤ в≥д того, що вона буде приносити користь люд¤м. ѕроте ≥ тут внутр≥шнЇ чутт¤ п≥дказуЇ людин≥ неможлив≥сть њњ повноњ самореал≥зац≥њ, оск≥льки етичн≥ норми Ї однаковими дл¤ вс≥х людей, а через це найважлив≥ше дл¤ людини - њњ власна ун≥кальн≥сть та неповторн≥сть так ≥ залишаютьс¤ нереал≥зованими. ” п≥зн≥х прац¤х  ≥ркегор приходить до висновку про те, що обидв≥ перш≥ стад≥њ людського самоусв≥домленн¤ та внутр≥шнього переживанн¤ свого житт¤ характеризуютьс¤ в≥дчутт¤м людськоњ ≥ндив≥дуальноњ неузасадненост≥, закинутост≥ у цей св≥т, в≥дчутт¤м самотност≥. ўиро переживаючи ц≥ в≥дчутт¤ ≥ не знаход¤чи способу њх подолати, людина може впасти у стан тотального в≥дчаю - безпорадност≥, безвиход≥. ѕроте, за  ≥ркегором, саме цей тотальний в≥дчай ≥ може п≥дказати людин≥ њњ глибинну ≥стину: так, вона справд≥ Ї абсолютно самотньою, але це значить, що њњ самотн≥сть маЇ п≥д собою абсолютн≥ п≥дстави. «вичайно, що Їдиною абсолютною п≥дставою дл¤ будь-чого Ї Ѕог. «в≥дси ≥ випливаЇ досить ц≥кава ≥ вагома теза  ≥ркегора: "Ћюдська ≥ндив≥дуальн≥сть знаходитьс¤ в абсолютному в≥дношенн≥ до абсолютного". ÷е значить, що лише на¤вн≥сть Ѕога ¤к абсолюта може виправдати абсолютн≥сть людськоњ ун≥кальност≥. «в≥дси  ≥ркегор робить радикальний висновок: оск≥льки людина у своњй ун≥кальност≥ виходить на пр¤мий зв'¤зок ≥з Ѕогом, то вона н≥би отримуЇ цим санкц≥ю на абсолютну свободу самозд≥йснень. “в≥р "—трах ≥ тр≥пот≥нн¤", у ¤кому  ≥ркегор описав третю стад≥ю людськоњ самореал≥зац≥њ, маЇ п≥дзаголовок "ѕро можлив≥сть телеолог≥чного в≥дхиленн¤ етичного"; телеолог≥¤ означаЇ ц≥леспр¤муванн¤, отже цей п≥дзаголовок можна прочитати так: можуть ≥снувати ц≥л≥, заради ¤ких можна знехтувати етичними принципами та нормами. «а  ≥ркегором, уособленн¤м ц≥Їњ стад≥њ стаЇ старозапов≥тний пророк јвраам, цей "лицар в≥ри", ¤кий, маючи пр¤мий зв'¤зок ≥з Ѕогом, був готовий принести у жертву свого Їдиного сина ≤саака.  ≥ркегор ставить питанн¤ радикально: або јвраам був надиханий чимсь вищим, ≥ тод≥ в≥н лицар в≥ри, або в≥н Ї елементарним злочинцем.
 ≥ркегор уперше використав терм≥н "екзистенц≥¤" дл¤ позначенн¤ таких особливостей людського бутт¤, ¤к неузасаднен≥сть та вих≥д за вс≥ ≥ вс≥л¤к≥ меж≥. —лово "екзистенц≥¤" перекладаЇтьс¤ з латини ¤к "≥снуванн¤", але у вих≥дному значенн≥ воно вказуЇ на вих≥д за меж≥ усталеного, встановленого.  ≥ркегор використав це слово в застосуванн≥ вин¤тково до людини, дл¤ позначенн¤ найперших особливостей людського способу бутт¤, ≥ тому став ≥дейним попередником екзистенц≥ал≥зму - впливовоњ ф≥лософськоњ теч≥њ XX ст.
Ќеважко переконатис¤, що ≥ в  ≥ркегора на перший план виход¤ть позарац≥ональн≥ мотиви й чинники людськоњ повед≥нки. ” зв'¤зку з таким трактуванн¤м рол≥ розуму в людському житт≥ позиц≥њ ј.Ўопенгауера та —.  ≥ркегора позначають ¤к ≥ррац≥онал≥зм, а њх самих визначають ¤к засновник≥в сучасного ≥ррац≥онал≥зму. «агалом у ф≥лософських м≥ркуванн¤х Ўопенгауера та  ≥ркегора досить виразно прогл¤даютьс¤ особливост≥ некласичного типу ф≥лософствуванн¤. —л≥д визнати, що в њхн≥х творах людина та реал≥њ њњ житт¤ постають б≥льш р≥зноб≥чними й суперечливими, н≥ж у класичн≥й ф≥лософ≥њ.  р≥м того, мова њхн≥х твор≥в наближена до розмовноњ, а тому й зрозум≥л≥ша дл¤ ус≥х.
8.3. ≤дењ розробленн¤ "науковоњ ф≥лософ≥њ" у Ївропейськ≥й ф≥лософ≥њ XIX ст.

≤ншим напр¤мом некласичноњ ф≥лософ≥њ, дещо в≥дм≥нним в≥д людиноцентричного ≥ррац≥онал≥зму, було розробленн¤ "науковоњ ф≥лософ≥њ". ѕредставники цього напр¤му виходили з переконанн¤ у тому, що наука в перш≥й половин≥ XIX ст. набула такого розвитку ≥ вийшла на такий р≥вень волод≥нн¤ знанн¤м, що стала спроможною накреслити повну ≥ струнку картину св≥тобудови в њњ основних складниках ≥ п≥дрозд≥лах разом з людиною, соц≥альною ≥стор≥Їю ≥ людською св≥дом≥стю. «в≥дси робивс¤ висновок, що за тих умов потреба у ф≥лософ≥њ ¤к дисципл≥н≥, що окреслюЇ загальну концепц≥ю св≥тобудови, в≥дпадаЇ. ™диним духовним ≥ св≥тогл¤дним наставником людини стаЇ наука. ‘≥лософ≥¤, т≥Їю м≥рою, ¤кою вона ще могла бути корисною (наприклад, ¤к гносеолог≥¤), повинна була також стати наукою серед ≥нших наук.
ѕершим ≥з под≥бними твердженн¤ми виступив позитив≥зм, що його розробив ќіюст  онт (1798-1857) колишн≥й секретар французького мислител¤-утоп≥ста ј.—ен-—≥мона. ” перш≥й половин≥ XIX ст. ќ.  онт видав ш≥сть том≥в своЇњ основноњ прац≥ " урс позитивноњ ф≥лософ≥њ", де ¤к вих≥дне ф≥гуруЇ пон¤тт¤ "позитивного". «а ќ. онтом, воно маЇ такий зм≥ст (див.:  онт ќ. ќпределение позитивного//јнтологи¤ мировой философии.- “.«.-ћ., 1971.- —.550-551): позитивне - це спостережуване, на в≥дм≥ну в≥д неспострежуваного; реальне, на в≥дм≥ну в≥д химерного, ≥люзорного; корисне, на в≥дм≥ну в≥д шк≥дливого; достов≥рне, на в≥дм≥ну в≥д сумн≥вного; точне, ¤сне, на в≥дм≥ну в≥д непевного; конструктивне, на в≥дм≥ну в≥д руйн≥вного. ¬иход¤чи з такого розум≥нн¤ позитивного, ќ. онт обірунтовуЇ "закон трьох стад≥й" у розвитку теоретичних досл≥джень людства, що ≥сторично йдуть за таким пор¤дком: рел≥г≥йна, метаф≥зична та позитивна. –ел≥г≥йна: пошуки абсолютних знань про ¤вища, ¤к≥ постають продуктом д≥њ надприродних сил; метаф≥зична: пошуки абсолютних знань шл¤хом виведенн¤ реальних под≥й ≥з абстрактних всезагальних сутностей; позитивна (або наукова): в≥дмова в≥д абсолютних знань; зосередженн¤ зусиль на виведенн≥ закон≥в (в≥дношень та посл≥довност≥) спостережуваних ¤вищ.
ѕозитивна наука, за ќ. онтом, уже не намагаЇтьс¤ давати в≥дпов≥д≥ на запитанн¤ про докор≥нн≥ причини бутт¤, а лише прагне ф≥ксувати факти. Ќа м≥сце запитанн¤ "„ому?" вона ставить запитанн¤ "як?". ” зв'¤зку з ус≥м спр¤муванн¤м своњх думок ќ. онт висуваЇ гасло: "Ќаука сама соб≥ ф≥лософ≥¤",- ≥ вважаЇ, що за ф≥лософ≥Їю збер≥гаютьс¤ функц≥њ систематизац≥њ знань, лог≥чного по¤сненн¤ мови науки, узагальненн¤ механ≥зм≥в п≥знанн¤. ѕри цьому з ф≥лософ≥њ сл≥д вилучити все те, що виходить за меж≥ можливостей наукового спостереженн¤.
як бачимо, ќ. онт не вбачаЇ у св≥тогл¤дному знанн≥ н≥чого ¤к≥сно специф≥чного ≥ н≥¤к не в≥дгукуЇтьс¤ на ту неск≥нченну глибину, ¤ка притаманна людськ≥й духовност≥. ¬одночас сл≥д в≥дзначити, що ≥дењ ќ. онта спри¤ли п≥двищенню авторитету науки, очищенню њњ в≥д справд≥ химеричних побудов. ¬ажливе значенн¤ мала ≥де¤ ќ. онта запровадити нову науку "соц≥олог≥ю", ¤ка ірунтувалас¤ б на наукових засадах. ¬агомий внесок у розвиток ≥дей позитив≥зму в XIX ст. внесли англ≥йц≥ ƒ.—.ћ≥ль (1806-1873) та √.—пенсер (1820-1903). ƒругим вар≥антом розробленн¤ "науковоњ ф≥лософ≥њ" став марксизм (заснував  .ћаркс (1813-1883) та розвинув ‘.≈ніельс (1820-1896)).  .ћаркс також вважав, що в XIX ст. наука сама спроможна давати в≥дпов≥д≥ на вс≥ найважлив≥ш≥ питанн¤ людського бутт¤. ѕ≥сл¤ в≥дкритт¤ закону збереженн¤ ≥ перетворенн¤ енерг≥њ, кл≥тинноњ будови орган≥чноњ матер≥њ, створенн¤ еволюц≥йноњ теор≥њ „.ƒарв≥на св≥т постав Їдиним процесом, де все пов'¤зано з ус≥м ≥ де людину, соц≥альну ≥стор≥ю ≥ духовн≥ процеси розгл¤дали ¤к результат еволюц≥њ матер≥њ, що ≥снуЇ в≥чно, н≥ким не створена ≥ н≥куди не зникаЇ. ƒжерелом розвитку матер≥њ постають њњ внутр≥шн≥ суперечност≥. “аку концепц≥ю св≥ту  .ћаркса назвали "д≥алектичним матер≥ал≥змом". —л≥д сказати, що основн≥ положенн¤ д≥алектичного матер≥ал≥зму  .ћаркс окреслив лише в д; , ' загальному план≥. ‘≥лософ≥¤ була в центр≥ уваги  .ћаркса т≥льки на початку 40-х рок≥в XIX ст., а надал≥ в≥н спр¤мував зусилл¤ на розробленн¤ економ≥чних ≥ соц≥ально-пол≥тичних проблем.  .ћаркс вважав своЇю заслугою створенн¤ матер≥ал≥стичного розум≥нн¤ ≥стор≥њ, зг≥дно з ¤ким х≥д ≥стор≥њ зумовлюють економ≥чн≥ в≥дносини, ≥ в≥н не залежить в≥д св≥домост≥ людей. Ќа таких засадах була розроблена теор≥¤ класовоњ боротьби, з ¤коњ випливало, що роб≥тничий  арл ћаркс клас, унасл≥док свого становища в сусп≥льств≥, покликаний л≥кв≥дувати приватну власн≥сть на засоби виробництва й експлуатац≥ю людини людиною, побудувати сусп≥льство вищоњ соц≥альноњ справедливост≥ - комун≥зм. —вою теор≥ю  .ћаркс розгл¤дав ¤к ≥деолог≥ю ≥ методолог≥ю роб≥тничого руху. ƒе¤к≥ тези  .ћаркса (про ганебн≥сть експлуатац≥њ людини людиною, про необх≥дн≥сть соц≥альноњ справедливост≥ та соц≥ального забезпеченн¤, про право людини на всеб≥чну самореал≥зац≥ю) ≥ по-сьогодн≥ звучать привабливо. јле де¤к≥ (про доц≥льн≥сть соц≥ального насильства, про диктатуру пролетар≥ату, про всесв≥тню соц≥ал≥стичну революц≥ю, про автоматичну гарантован≥сть роб≥тничому класов≥ моральних чеснот) ≥ сам≥ по соб≥, ≥, особливо, в њхньому реальному соц≥альному вт≥ленн≥ ви¤вились небезпечними ≥ спр¤мованими проти людини. ¬решт≥-решт теор≥¤  .ћаркса з њњ претенз≥Їю на науков≥сть продемонструвала св≥й граничний соц≥альний радикал≥зм, нетерпим≥сть до ≥нших св≥тогл¤дних позиц≥й, зухвалу впевнен≥сть у непохитн≥й ≥стинност≥ своњх тверджень та ≥сторичний мес≥ан≥зм, тобто переконан≥сть у тому, що вона несе св≥тов≥ найповн≥шу ≥ найпотр≥бн≥шу ≥стину. ћожна однозначно стверджувати про те, що дл¤ марксизма були ≥ Ї характерними спрощен≥ тлумаченн¤ де¤ких аспект≥в людського бутт¤, процес≥в соц≥альноњ ≥стор≥њ, людськоњ духовност≥, що йому притаманн≥ елементи утоп≥зму та соц≥альноњ м≥фотворчост≥.
Ќарешт≥, "природничий матер≥ал≥зм" стверджував, що систематизована ≥ з'Їднана в одне ц≥ле наука стаЇ справжньою ф≥лософ≥Їю, окреслюючи науково вс≥ основн≥ процеси св≥ту, починаючи в≥д руху атом≥в ≥ зак≥нчуючи духовними рухами. ќсновн≥ представники "природничого матер≥ал≥зму" - Ћ.Ѕюхнер (1824-1899), я.ћолешот (1822-1893),  .‘огт (1817-1895).
ќтже, напр¤ми розробленн¤ "науковоњ ф≥лософ≥њ" у XIX ст., з одного боку, безперечно п≥дносили авторитет науки ≥ намагалис¤ наблизити ф≥лософ≥ю до науки, зробити њњ положенн¤ науково достов≥рними. ј з ≥ншого-цим самим вони ви¤вл¤ли певну нечутлив≥сть до питань людськоњ суб'Їктивност≥ й духовност≥, а ≥нколи зображали ≥стор≥ю людства ¤к р≥зновид природних процес≥в.
ќзнайомленн¤ з ≥де¤ми напр¤м≥в створенн¤ "науковоњ ф≥лософ≥њ" може породити запитанн¤: на ¤ких п≥дставах њх також в≥днос¤ть до початк≥в некласичноњ ф≥лософ≥њ? «давалос¤ б, вони дуже наближен≥ до класичного реал≥зму ≥ нав≥ть до просв≥тництва. ѕри вир≥шенн≥ цього питанн¤ важливо звернути увагу на те, що "наукова ф≥лософ≥¤" ставила розум (св≥дом≥сть) у залежн≥сть в≥д несв≥домих або позасв≥домих чинник≥в, ввод¤чи у св≥й зм≥ст елементи некласичного ф≥лософствуванн¤ поруч ≥з де¤кими елементами, ¤к≥ наближають њњ до класики. Ќаприклад, позитив≥зм закликав брати до уваги насамперед спостережуване, культивуючи недов≥ру до розумового конструюванн¤. ћарксизм проголошував тезу про те, що св≥дом≥сть Ї н≥що ≥нше, ¤к усв≥домленн¤ бутт¤ ≥ що будь-¤к≥ утворенн¤ у мозку людини Ї лише своЇр≥дним "випаровуванн¤м" матер≥альноњ д≥йсност≥. ƒл¤ "природничого матер≥ал≥зму" повел≥нн¤ об'Їкта поставали основними настановами дл¤ розуму. ќтже, недов≥ра до розуму, бажанн¤ ви¤вити його залежн≥сть в≥д позарозумного Ї сп≥льною рисою у представник≥в "науковоњ ф≥лософ≥њ", ¤ка даЇ змогу побачити њх певне протисто¤нн¤ ≥де¤м класичноњ ф≥лософ≥њ.
8.4. ‘р≥др≥х Ќ≥цше та ≥дењ "ф≥лософ≥њ житт¤"

ѕостать ‘р≥др≥ха Ќ≥цше (1844-1900) та його ≥дењ належать до найб≥льш впливових ≥ дискус≥йних у XX ст. …ого прац≥ досить суперечлив≥ ≥ не п≥дл¤гають однозначному прочитуванню. ¬ ус¤кому раз≥ сл≥д в≥др≥зн¤ти ≥дењ самого Ќ≥цше в≥д ≥дей та погл¤д≥в "н≥цшеанц≥в" - його палких прихильник≥в, котр≥, ¤к звичайно, робили наголос на певних зм≥стових акцентах думок ‘. Ќ≥цше. ‘.Ќ≥цше високо ц≥нував думку ј.Ўопенгауера про волю ¤к вих≥дну основу сущого, але ще б≥льше загострював њњ. якщо ј.Ўопенгауер говорив т≥льки про волю до бутт¤, то ‘.Ќ≥цше наголошував на тому, що власне вол¤ ¤вл¤Ї собою "волю до вол≥", тобто пориванн¤ до простого самови¤вленн¤ у будь-¤кий спос≥б. ¬ол¤ ви¤вл¤Ї себе насамперед через житт¤. ∆итт¤ дл¤ ‘.Ќ≥цше постаЇ першою ≥ Їдиною реальн≥стю. ¬се ≥нше, про що ми ведемо розмову - ¬сесв≥т, природа, почутт¤ та ≥н., - усе це Ї лише елементами житт¤. ќск≥льки житт¤м рухаЇ волеви¤вленн¤, у ньому пануЇ боротьба за виживанн¤. «вичайно, у н≥й перемагаЇ сильн≥ший. «авд¤ки так≥й перемоз≥ житт¤ може зм≥цнюватись. —лабким люд¤м не сл≥д н≥ сп≥вчувати, н≥ допомагати, бо п≥дтримка слабких веде до виснаженн¤ ≥ виродженн¤ житт¤: "ƒо цього часу... вчили доброчинност≥, самозреченн¤, сп≥вчутт¤, учили нав≥ть в≥дкиданн¤ житт¤. ”се це Ї ц≥нност≥ виснажених... "(Ќ≥цше ‘. ¬ол¤ до влади.-  н.≤; 1,54).
‘.Ќ≥цше протиставл¤Ї сил≥ житт¤ культурн≥ норми й ц≥нност≥, вважаючи, що саме людська слабк≥сть ≥ незахищен≥сть спричинила виникненн¤ культури ¤к системи штучних засоб≥в виживанн¤. ћораль - це зас≥б боротьби слабких проти сильних. ∆итт¤ не п≥дл¤гаЇ моральним оц≥нкам, бо воно Ї лише таким, ¤ким воно може бути: "Ћюдина, ¤кою вона повинна бути, - це звучить дл¤ нас наст≥льки ж безглуздо, ¤к ≥ "дерево, ¤ким воно повинно бути"(там само.-  н.2; 11,332).
—вою позиц≥ю ‘.Ќ≥цше позначаЇ не ¤к "аморал≥зм" (неморальн≥сть), а ¤к "≥мморал≥зм" (позаморальн≥сть). ћораль, на думку ‘.Ќ≥цше, тримаЇтьс¤ на авторитет≥ та зал¤куванн≥, але "Ѕог помер" тому, що в≥н не втручаЇтьс¤ у житт¤ дл¤ його зм≥цненн¤. “≥ ж , що посилаютьс¤ на Ѕога, п≥дтримують слабк≥сть ≥ виродженн¤, а не силу житт¤. якщо ж людина в≥дчуваЇ у соб≥ "голос кров≥", вона повинна не звертати увагу на мораль, стати "по той б≥к добра ≥ зла" й п≥днести себе саму на надлюдський р≥вень. «датна на таке людина стаЇ "надлюдиною", ≥ т≥льки вона може бути справжн≥м ви¤вленн¤м сили житт¤.
ќчевидно, що ‘. Ќ≥цше також постаЇ проти розуму ¤к засобу орган≥зац≥њ людського житт¤, вважаючи останнЇ сл≥пою силою ≥ самовладною сутн≥стю. јле, заперечуючи ‘.Ќ≥цше, сл≥д сказати, що людське бутт¤ не зводитьс¤ до житт¤ людського орган≥зму; у духовному св≥т≥ д≥ють ≥нш≥ закони, н≥ж у матер≥ально-ф≥зичному. якщо в матер≥альному св≥т≥ панують закони маси й сили, то в духовному - прагненн¤ самовдосконаленн¤ ≥ прийн¤тт¤ будь-чого з участю розуму, тобто через розум≥нн¤. Ќеважко також усв≥домити й те, чому де¤к≥ ≥дењ ‘.Ќ≥цше були схвально оц≥нен≥ фашизмом. ¬одночас у ц≥нуванн≥ людськоњ ≥ндив≥дуальност≥ можна побачити ≥ гуман≥стичн≥ акценти ф≥лософ≥њ ‘. Ќ≥цше. “ому серед посл≥довник≥в ‘. Ќ≥цше (н≥цшеанц≥в) вид≥л¤ютьс¤ два напр¤ми. –адикальн≥ н≥цшеанц≥ вивод¤ть на перший план у спадщин≥ Ќ≥цше ≥дењ першого права сили житт¤, права насильства, надлюдини, виходу за меж≥ морал≥. –адикальн≥ н≥цшеанц≥ були схильн≥ зближати свого ≥дейного наставника з фашизмом ≥ нав≥ть расизмом. ѕредставники гуман≥стичного н≥цшеанства вважають, що ‘. Ќ≥цше виступав насамперед проти будь-¤ких обмежень людини, зв≥льн¤в людину в≥д нежиттЇвих догм та забобон≥в, закликав њњ покладатис¤ на власну волю, бути непохитною у виконанн≥ життЇвоњ мети. ÷≥каво в≥дзначити, що серед представник≥в гуман≥стичного н≥цшеанства були в≥дом≥ видатн≥ письменники “. ћанн,  . √амсун, у певний час - ћ.√орький.
—л≥д також в≥дзначити, що у друг≥й половин≥ XIX ст. основи некласичноњ ф≥лософ≥њ досить усп≥шно розвивалис¤ у межах неокант≥анства та неогегель¤нства. ” неокант≥аств≥ найб≥льш авторитетними були марбурзька ≥ баденська школи. Ѕаденська школа (√. –≥ккерт, ¬. ¬≥ндельбанд) наголошували на принципов≥й в≥дм≥нност≥ наук про природу (вони д≥ють методами узагальненн¤, в≥дкритт¤ загальних закон≥в ¤вищ) та науки про культуру. ќск≥льки в основ≥ культури лежить дух, то ц≥ науки мають описовий характер, бо акти духу ун≥кальн≥ й неповторн≥. Ќа першому план≥ тут не закон, а ц≥нност≥, ¤к≥ не можуть бути рац≥онально витлумачен≥. ѕредставники марбурзькоњ школи (√.  оген, ≈.  асс≥рер) доводили, що наука маЇ характер ≥нтелектуального конструюванн¤ ≥ що њњ зм≥ни зумовлен≥ внутр≥шн≥ми суперечност¤ми в њњ конструкц≥¤х та ≥нструментах.
Ќеогеіель¤нц≥ (Ѕ. Ѕозанкет, ƒж. ƒжент≥ле, ‘. Ѕредл≥) на перший план в ≥де¤х √еіел¤ виводили елементи, пов'¤зан≥ з ≥нтуњц≥Їю, з неперервн≥стю, п≥дкреслюючи водночас принципово позадосв≥дний характер найперших ≥стин √еіел¤, у тому числ≥ - зводили право ≥ндив≥дуальност≥ до перших метаф≥зичних реал≥й.
¬исновки
” XIX ст. в≥дбулас¤ фундаментальна переор≥Їнтац≥¤ Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ, пов'¤зана ≥з запровадженн¤м парадигми (вз≥рц¤, способу) некласичного ф≥лософуванн¤.
Ќекласична ф≥лософ≥¤ виводила на перший план реальност≥ людськоњ повед≥нки та позарац≥ональн≥ њњ чинники, звертала увагу на т≥ сторони людськоњ життЇд≥¤льност≥, ¤к≥ перебували поза увагою класики, але при тому вона ≥нколи њх надм≥рно акцентувала.
Ќекласична ф≥лософ≥¤ постала ¤к ≥дейна передумова ф≥лософ≥њ XX ст.
–езюме.
1. Ќ≥мецька класична ф≥лософ≥¤ вичерпала евристичний потенц≥ал класичних ф≥лософських принцип≥в, тому подальш≥й розвиток ф≥лософ≥њ був пов"¤заний ≥з некласичною ф≥лософ≥Їю; останн¤ заперечила вих≥дн≥ ≥дењ класики та запровадила у ф≥лософ≥ю позиц≥ю м≥н≥мал≥зму - не прагнути абсолют≥в, а задовольн¤тис¤ тим, що доступне людин≥ та постаЇ в ¤кост≥ њњ справжн≥х реал≥й.
2. Ќайперш≥ фундатори некласичноњ ф≥лософ≥њ - ј.Ўопенгауер та —. ≥ркегор - р≥шуче обмежили ф≥лософськ≥ претенз≥њ сферами людського сприйн¤тт¤ та переживанн¤ власноњ екзистенц≥њ; в людськ≥ повед≥нц≥ на перший план вийшли нерац≥ональн≥ або позарац≥ональн≥ њњ чинники.
3. ¬ той же час, на хвил≥ дос¤гнень науки, про¤вилас¤ тенденц≥¤ перетворити ф≥лософ≥ю на р≥зновид самоњ науки, ч≥тко обмеживши њњ завданн¤ розробленн¤м лог≥ки та мови науки; ≥ ц≥ напр¤ми "науковоњ ф≥лософ≥њ" вважали претенз≥њ ф≥лософського розуму занадто переб≥льшеними ≥ намагалис¤ звести ф≥лософ≥ю до того, що може бути доступним науковому досл≥дженню.
4. Ќапр¤м "ф≥лософ≥њ житт¤" суттЇво радикал≥зував ≥дењ своњ попередник≥в в галуз≥ некласичноњ ф≥лософ≥њ, подавши усю д≥йсн≥сть лише р≥зновидами житт¤; така своЇр≥дна "б≥олог≥зац≥¤" баченн¤ реальност≥ ви¤вилас¤ досить суперечливою, тому посл≥довники ‘.Ќ≥цше под≥лилис¤ на два табори, ¤к≥ наголошували на р≥зних сторонах його вченн¤.
ѕитанн¤ дл¤ обговоренн¤ на сем≥нарському зан¤тт≥.
1. ѕор≥вн¤льна характеристика вих≥дних ≥дей класичноњ та некласичноњ ф≥лософ≥њ
2. ‘≥лософськ≥ ≥дењ ј.Ўопенгауера. ≈тика ј.Ўопенгауера.
3. —. ≥ркегор про стад≥њ розвитку людськоњ ≥ндив≥дуальност≥.
4. Ќапр¤ми розробки "науковоњ ф≥лософ≥њ" та њх сучасна оц≥нка.
5. ‘.Ќ≥цше ¤к засновник "ф≥лософ≥њ житт¤". ‘.Ќ≥цше та н≥цшеанц≥.
“еми дл¤ реферат≥в, допов≥дей ≥ контрольних роб≥т.
1.  ласична ≥ некласична Ївропейська ф≥лософ≥¤: њх взаЇмн≥ переваги та недол≥ки.
2. ¬их≥дна засади некласичноњ ф≥лософ≥њ.
3. ј.Ўопенгауер про засади наших у¤влень про св≥т.
4. ѕесим≥стична етика ј.Ўопенгауера та њњ сучасна оц≥нка.
5. ≤дењ ф≥лософ≥њ —. ≥ркегора; —. ≥ркегор ¤к попередник екзистенц≥ал≥зма.
6. —учасна оц≥нка вих≥дних ≥дей ф≥лософ≥њ позитив≥зму.
7. ‘≥лософ≥¤ марксизму про предмет та завданн¤ "науковоњ ф≥лософ≥њ".
8. ‘≥лософськ≥ ≥дењ ‘.Ќ≥цше та њх суперечливий вплив на громадську думку. ‘.Ќ≥цше та н≥цшеанц≥.
«авданн¤ дл¤ самост≥йного опрацюванн¤ ≥ закр≥пленн¤ матер≥алу з теми.
«авданн¤ 1. –озкрийте зм≥ст основних зм≥н у парадигм≥ ф≥лософського мисленн¤ при переход≥ в≥д класичноњ ф≥лософ≥њ до некласичноњ.
«авданн¤ 2. ѕор≥вн¤йте ф≥лософськ≥ позиц≥њ ј.Ўопенгауера та —. 'Їркегора, визнач≥ть сп≥льне та в≥дм≥нне в цих позиц≥¤х.
«авданн¤ 3. ќхарактеризуйте основн≥ напр¤ми розробленн¤ "науковоњ ф≥лософ≥њ" у XIX ст.
«авданн¤ 4. ѕро≥люструйте конкретними прикладами про¤ви внутр≥шньоњ суперечливост≥ ф≥лософських ≥дей ‘.Ќ≥цше.

ƒодаткова л≥тература з теми.
1. јнтологи¤ мировой философии.- “.3. - ћ., 1971.
2. Ѕергсон ј. ƒва источника религии й морали. - ћ., 1994.
3. «отов ј.‘., ћельвиль ё. . Ѕуржуазна¤ философи¤ серединьњ XIX - начала XX века. - ћ., 1988.
4. »стори¤ философии в кратком изложении.- ћ., 1991.
5.  ьеркегор —. Ќаслаждение и долг.-  ., 1994.
6. Ќицше ‘. —очинени¤: ¬ 2 т.- ћ., 1990.
7. —кратон –.  оротка ≥стор≥¤ нов≥тньоњ ф≥лософ≥њ. -  ., 1998.
8. “атаркевич ¬л. ≤стор≥¤ ф≥лософ≥њ. - “.3. - Ћьв≥в, 1999.
8. Ўопенгаузр ј. ћир как вол¤ и представление//—обрание сочинений. -“.1. - ћ., 1992.

–ќ«ƒ≤Ћ 9. «ј–”Ѕ≤∆Ќј ‘≤Ћќ—ќ‘≤я XX —“.
«аруб≥жна ф≥лософ≥¤ ’’ ст. у багатьох в≥дношенн¤х ¤вл¤Ї собою своЇр≥дне ≥ ц≥каве ¤вище: на в≥дм≥ну в≥д попередн≥х епох розвитку Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ, вона актив≥зуЇ ≥ широко використовуЇ не лише останн≥, найнов≥ш≥ концепц≥њ та здобутки, а, фактично, усю попередню ≥стор≥ю ф≥лософ≥њ. ¬насл≥док цього вона постаЇ надзвичайно р≥зноман≥тною, строкатою, ≥з майже неозорою широтою проблематики. —пов≥дуючи переважно парадигму некласичноњ ф≥лософ≥њ, вона так чи ≥накше накладаЇ в≥дбиток такоњ парадигми на вс≥ ф≥лософськ≥ теч≥њ та концепц≥њ, внасл≥док чого останн≥ часто набувають характеру оновлених (нео-позитив≥зм, нео-том≥зм, нео-кант≥анство та ≥н.). ¬ ц≥лому ф≥лософ≥¤ ’’ ст. ¤скраво ≥ виразно виразила болюч≥ проблеми цього суперечливого стол≥тт¤, передавши естафету майбутньому та продемонструвавши вм≥нн¤ поЇднувати класичн≥ ≥деали ≥з плюрал≥стичним п≥дходом до д≥йсност≥.
ѕ≥сл¤ вивченн¤ матер≥алу розд≥лу 9 ¬и повинн≥:
знати:
o особливост≥ духовного житт¤ ™вропи XX ст.;
o ¤к класиф≥куютьс¤ пров≥дн≥ напр¤ми ф≥лософ≥њ ’’ ст.;
o чому неопозитив≥зм був впливовим у ’’ ст. ≥ ¤коњ еволюц≥њ зазнали його вих≥дн≥ ≥дењ;
* чим була зумовлена пров≥дна проблематики антрополог≥чних напр¤м≥в;
o ¤кими були найперш≥ про¤ви рел≥г≥йноњ св≥домост≥ середини XX ст.

вм≥ти:
" проводити пор≥вн¤нн¤ основних особливостей ф≥лософ≥њ ’’ ст. та ф≥лософ≥њ другоњ половини ’≤’ ст.;
" вид≥л¤ти пров≥дн≥ теми у ф≥лософських напр¤мах та теч≥¤х ’’ ст.;
" використовувати ≥дењ ф≥лософ≥њ ’’ ст. дл¤ по¤сненн¤ пров≥дних тенденц≥й розвитку сучасноњ ≥стор≥њ.

розум≥ти:
" ¤к≥ саме чинники спричинили про¤ви особливостей ф≥лософ≥њ у ’’ ст.;
" чому саме певн≥ напр¤ми набули найпершого поширенн¤ у ф≥лософ≥њ ’’ ст.;
" ¤к≥ ф≥лософськ≥ ≥дењ перш за все та ¤скраво окреслювали особливост≥ духовних процес≥в та сусп≥льного житт¤ людства у ’’ ст.;
" ¤к≥ тенденц≥њ та чому д≥ють у сучасн≥й ф≥лософ≥њ при входженн≥ людства у ’’≤ ст.
ѕлан (лог≥ка) викладу матер≥алу:
9.1. «агальн≥ особливост≥ духовних процес≥в та розвитку ф≥лософ≥њ у ’’ ст.
9.2. —ц≥Їнтистськ≥ напр¤ми в заруб≥жн≥й ф≥лософ≥њ XX ст.
9.3. Ќапр¤ми антрополог≥чного спр¤муванн¤.
9.4.  ультуролог≥чн≥ та ≥стор≥ософськ≥ напр¤ми ф≥лософ≥њ ’’ ст.
9.5. –ел≥г≥йна ф≥лософ≥¤ ’’ ст.
9.6. ѕров≥дн≥ тенденц≥њ розвитку св≥товоњ ф≥лософ≥њ на меж≥ тис¤чол≥ть.
 лючов≥ терм≥ни ≥ пон¤тт¤.
јЅ—”–ƒ - у ф≥лософських м≥ркуванн¤х ј. амю - ситуац≥¤ людського ≥снуванн¤, зумовлена впевнен≥стю людини у тому, що "Ѕог помер", що не ≥снуЇ абсолютноњ системи визначенн¤ добра ≥ зла, а тому вс≥ вчинки людини стають в≥дносними ≥ втрачають будь-¤кий сенс.

¬≈–»‘≤ ј÷≤я - запропонована представниками лог≥чного позитив≥зму процедура перев≥рки наукових знань на ≥стинн≥сть: за допомогою апарату математичноњ лог≥ки треба було звести положенн¤ науки до "атомарних факт≥в", а останн≥ - пор≥вн¤ти ≥з "атомарними фактами".

Ќ≈—¬≤ƒќћ≈ - прихован≥ глибинн≥ шари людськоњ псих≥ки, результат про¤в≥в у н≥й д≥њ найглибших ≥нстинкт≥в житт¤ (а за твердженн¤ми де¤ких досл≥дник≥в - ≥ набутих людськими покол≥нн¤ми навичок культурноњ повед≥нки); несв≥доме в≥дчутно впливаЇ на процеси св≥домост≥, особливо - на творч≥сть, у¤вленн¤ про ц≥нност≥, життЇвий виб≥р, мотивац≥ю д≥й.

"ќ“¬≤– ” Ѕ”““≤" - характеристика людини у фундаментальн≥й онтолог≥њ ћ.’айдеггера: лише через людину бутт¤ ¤к бутт¤ себе про¤вл¤Ї, оск≥льки окр≥м людини н≥хто не усв≥домлюЇ себе у своЇму в≥дношенн≥ до д≥йсност≥; ≥з названоњ характеристики людини випливають також: "при-бутт≥-перебуванн¤", "вартовий бутт¤", "тут- бутт¤".

ѕј–јƒ»√ћј - з д-грецькоњ: вз≥рець - у ф≥лософ≥њ та наукознавств≥ ’’ ст. - усталений вз≥рець (еталон) мисленн¤ або науково виправданих м≥ркувань, що повинн≥ приводити до достов≥рних результат≥в у науковому пошуку.

ѕ–ќ≈ “ - у ф≥лософ≥њ екзистенц≥ал≥зму (∆.-ѕ.—артр) спос≥б реал≥зац≥њ людиною своЇњ свободи: пост≥йне ≥ неминуче зд≥йсненн¤ вибору, що, врешт≥, постаЇ не лише вибором д≥й, а вибором життЇвоњ дол≥.

—”ЅЋ≤ћј÷≤я - непр¤ме, опосередковане (≥нод≥ - символ≥чне) ви¤вленн¤ несв≥домого у д≥¤льност≥ людини.

—÷≤™Ќ“»«ћ - св≥тогл¤дна установка, зг≥дно ≥з ¤кою лише наукове знанн¤ постаЇ найб≥льш виправданим, ц≥нним дл¤ показовим дл¤ будь-¤кого знанн¤.

‘≈Ќќћ≈Ќ - основне пон¤тт¤ ф≥лософ≥њ ≈.√уссерл¤: те Їдине, що надане нам у досв≥д≥ св≥домост≥, те, що нам реально з'¤вл¤Їтьс¤, Їдина форма ви¤вленн¤ реальност≥ у св≥домост≥ та дл¤ св≥домост≥.

9.1. «агальн≥ особливост≥ духовних процес≥в та розвитку ф≥лософ≥њ у ’’ ст.
«а загальним визнанн¤м ф≥лософ≥в, ≥сторик≥в, культуролог≥в, пол≥тичних д≥¤ч≥в та ≥нших ≥нтелектуал≥в, ’’ ст. ¤вл¤Ї собою особливий етап у розвитку сучасного сусп≥льства. ¬оно вир≥зн¤Їтьс¤ надзвичайною динам≥кою ус≥х сфер сусп≥льного житт¤, ≥нтенсиф≥кац≥Їю соц≥альних процес≥в, прискоренн¤м темп≥в соц≥альних зм≥н. ƒосв≥д цього стол≥тт¤ може вм≥стити у себе досв≥д ц≥лих епох попередньоњ ≥стор≥њ - наст≥льки в≥н Ї насиченим р≥зноман≥тним зм≥стом. ƒосить лише згадати те, що у ’’ ст. людство пережило дв≥ св≥тов≥ в≥йни, жахлив≥ чисельн≥стю своњх жертв, к≥льканадц¤ть революц≥й (також часто ≥з руйн≥вними насл≥дками), вперше вийшло за меж≥ земного простору, проникла у св≥т м≥кропроцес≥в, винайшло небувал≥ засоби оперуванн¤м ≥нформац≥њ, навчилос¤ трансплантувати органи людського т≥ла, дешифрувало генетичний код людини ≥ т. ≥н. «а одне це стол≥тт¤ в культур≥ та мистецтв≥ в≥дбулас¤ зм≥на к≥лькох стил≥в та напр¤м≥в, виникло ¤вище масовоњ культури, надзвичайного розповсюдженн¤ набули засоби масовоњ ≥нформац≥њ. ” ’’ ст. кожна людина постаЇ так чи ≥накше прилученою до всесв≥тньоњ ≥стор≥њ, живе не лише своњм особистим житт¤м, а певною м≥рою ≥ житт¤м усього людства. Ќа тл≥ колосального зб≥льшенн¤ масштаб≥в людських про¤в≥в та людськоњ життЇд≥¤льност≥ окремо вз¤та людина починаЇ губитис¤, розчин¤тис¤ у мас≥, проте це лише один б≥к, що характеризуЇ зм≥ни у њњ становищ≥. ≤нший же, навпаки, засв≥дчуЇ колосальне зростанн¤ можливостей окремоњ людини; це стосуЇтьс¤ ≥ пол≥тичних д≥¤ч≥в, ≥ до певноњ м≥ри будь-¤коњ людини, адже сьогодн≥ одна людина може сп≥лкуватис¤ (через "≤нтернет") ≥з ким завгодно, може розповсюджувати св≥й вплив ≥ своњ думки майже безмежно. Ћюди, прилучен≥ до засоб≥в масового знищенн¤, несуть колосальну в≥дпов≥дальн≥сть за насл≥дки своњх д≥й; те ж саме можна сказати ≥ про тих, хто пов'¤заний ≥з особливо небезпечним в еколог≥чному план≥ виробництвом. Ќадзвичайно строкатим постаЇ сучасне житт¤ в етн≥чному план≥: р≥зн≥ народи та етноси сьогодн≥ до певноњ м≥ри перем≥шалис¤, досить ¤скраво про¤вилась культурна багатоман≥тн≥сть людства. —ловом, ¤кщо резюмувати сказане, то можна стверджувати, що сусп≥льне житт¤ у ’’ ст. постаЇ надзвичайно строкатим, ≥нтенсивним та масштабним, р≥зноман≥тним та суперечливим. ¬се це не могло не позначитись на становищ≥ ф≥лософ≥њ. ѕо-перше, ф≥лософ≥¤ у ’’ ст. вийшла далеко за меж≥ академ≥чних аудитор≥й, постала досить сильно ≥нтегрованою у систему загальноњ (а не лише спец≥альноњ) осв≥ти, отримала широке розповсюдженн¤ через р≥зного роду виданн¤, публ≥чн≥ лекц≥њ, симпоз≥уми та сем≥нари, через створенн¤ та д≥¤льн≥сть р≥зного роду ф≥лософських товариств. ÷е значить, що у своњх основних про¤вах ф≥лософ≥¤ ’’ ст. Ї некласичною. Ѕ≥льше того, можна впевнено стверджувати, що зм≥ст ≥ значенн¤ ¤вища некласичност≥ саме у ф≥лософ≥њ ’’ ст. розкрилис¤ ≥з найб≥льшою повнотою та ¤скрав≥стю. ѕо-друге, в≥дчутно зм≥нилас¤ мова такоњ ф≥лософ≥њ: звернена до широкого загалу, вона почала говорити зрозум≥лою кожн≥й людин≥, ≥нколи нав≥ть буденною мовою. ѕо-третЇ, зм≥нилис¤ також (≥ неминуче) ≥ њњ зм≥стов≥ та предметн≥ ор≥Їнтац≥њ: можна см≥ливо стверджувати, що дл¤ ф≥лософ≥њ ’’ ст. не ≥снуЇ заборонених тем або зон; вона всюди проникаЇ ≥ все намагаЇтьс¤ вт¤гнути в орб≥ту своњ ≥нтелектуальних осмислень. «в≥дси випливаЇ така особлив≥сть ф≥лософ≥њ ’’ ст., ¤к њњ колосальна р≥зноман≥тн≥сть, строкат≥сть, насичен≥сть р≥зновидами та вар≥антами. ” цьому сенс≥ своњм розвитком ф≥лософ≥¤ ’’ ст. може нагадувати розвиток ланцюжковоњ реакц≥њ, коли ≥з кожного пункту њњ прот≥канн¤ миттЇво в≥дгалужуЇтьс¤ ц≥ла низка процес≥в, ≥ т. п. ѕо-четверте, ц≥кавою особлив≥стю ф≥лософ≥њ ’’ ст. постаЇ ≥ те, що вона не замикаЇтьс¤ лише на тому зм≥ст≥, ¤кий виник у даному стол≥тт≥, а, навпаки, н≥би актуал≥зуЇ усю попередню ≥стор≥ю ф≥лософ≥њ. ” ’’ ст., поруч ≥з нов≥тн≥ми ф≥лософськими винаходами абсолютно повноц≥нно та р≥вноправно ≥снували ≥ ≥снують н≥би-то ≥сторично в≥джил≥ напр¤ми ≥ теч≥њ, отримавши ≥нколи додаткову частку "нео-": неопозитив≥зм, неосхоластика, неотом≥зм; тут також культивувалис¤ де¤к≥ напр¤ми давньоњ сх≥дноњ ф≥лософ≥њ, античноњ ф≥лософ≥њ (наприклад, неоплатон≥зм), патристики (неопалам≥зм) та ≥н. ÷им, фактично, засв≥дчуЇтьс¤ той факт, що ф≥лософ≥¤ здатна продукувати де¤к≥ в≥чн≥ теми дл¤ людського ≥нтелектуального осмисленн¤. ≤ все це, по-п'¤те, привело до того, що у ф≥лософ≥њ ’’ ст. в≥дбулас¤ певна, ≥нколи - досить радикальна, переоц≥нка попередн≥х ≥дей, у¤влень та ц≥нностей. ” ’’ ст. продовжували нарощуватис¤ тенденц≥њ м≥н≥мал≥зму у ф≥лософ≥њ, тобто в≥дмови в≥д абсолют≥в, зосередженн¤ уваги на доступному дл¤ сприйн¤тт¤ та п≥знанн¤; ф≥лософ≥¤ виводила на перший план суб'Їктивну реальн≥сть, фактично усунувши проблему сп≥вв≥дношенн¤ об'Їкта та суб'Їкта; ф≥лософськ≥ положенн¤ та висновки б≥льше спр¤мовувались не на пошуки готових чи остаточних висновк≥в, а на ≥нтелектуальне освоЇнн¤ та проблемне окресленн¤ найперших д≥л¤нок того, що можна назвати людською реальн≥стю. ¬решт≥ наприк≥нц≥ ’’ ст. стаЇ можливим ≥ таке, наприклад, њњ розум≥нн¤: "‘≥лософ≥¤ може бути техн≥кою встановленн¤ сп≥вм≥рност≥ м≥ж душею та св≥том, способом засвоЇнн¤ св≥ту, створенн¤ його прийн¤тним дл¤ людського у ньому розташуванн¤ у формах, дос¤жних розум≥нню, переживанню, ≥нтуњц≥њ та м≥стичному ос¤¤нню" (»стори¤ современной зарубежной философии: компаративистский подход. - —ѕб., 1997.- —.49). ѕогодимос¤, що м≥ж "любов'ю до мудрост≥" та "техн≥кою встановленн¤ сп≥вм≥рност≥" прол¤гаЇ колосальна дистанц≥¤. Ќарешт≥, по-шосте, у ’’ ст. почали поступово розмиватис¤ гран≥ м≥ж ф≥лософськими прац¤ми та прац¤ми ≥ жанрами близьких до нењ сфер ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥. Ќа грунт≥ т≥сноњ ≥нтеграц≥њ м≥ж ф≥лософ≥Їю та мистецтвом, з одного боку, виник жанр ф≥лософськоњ (або ≥нтелектуальноњ) л≥тератури, а, з ≥ншого боку, - жанр ф≥лософськоњ есењстики, ¤ку ≥нколи досить складно в≥др≥знити в≥д л≥тератури. “ак само виникли, наприклад, концептуальн≥ живопис ≥ граф≥ка, ф≥лософське к≥но ≥ пр. Ќа меж≥ ф≥лософ≥њ ≥ науки функц≥онуЇ сучасна анал≥тична ф≥лософ≥¤, ¤ка намагаЇтьс¤ будувати ф≥лософськ≥ твердженн¤ засобами математичноњ лог≥ки або лог≥зованоњ л≥нгв≥стики. ќтримали св≥й розвиток у ’’ ст. ≥ жанри ≥нтеграц≥њ ф≥лософ≥њ та рел≥г≥њ, ф≥лософ≥њ та р≥зного роду езотерики.
ќтже, ф≥лософ≥¤ ’’ ст. постаЇ перед нами ¤к ¤вище складне, розмањте, активно-д≥йове та досить орган≥чно вписане у сучасн≥ культурно-≥сторичн≥ процеси.
9.2. —ц≥Їнтистськ≥ напр¤ми у заруб≥жн≥й ф≥лософ≥њ ’’ст.

” ’’ ст. наука досить швидко та впевнено перетворилась на один ≥з пров≥дних чинник≥в сусп≥льного житт¤. ¬пливаючи перш за все на виробництво, вона поступово почала втручатис¤ ≥ в ус≥ ≥нш≥ сфери сусп≥льного житт¤: в медицину, мистецтво, побут, комун≥кац≥ю. «аперечувати, не пом≥чати цей вплив було просто безглуздо. Ќавпаки, ц≥ла низка напр¤м≥в ф≥лософ≥њ вважала за необх≥дне включитис¤ у цей переможний та всеохоплюючий рух, розгл¤даючи себе необх≥дним доповненн¤м до розгортанн¤ конкретно-наукових студ≥й. ” своњй б≥льшост≥ ц≥ напр¤ми вс≥л¤ко п≥дкреслюють позитивн≥ сторони наукового прогресу, ратують за розвиток науки, ≥ тому вони отримали назву "сц≥Їнтизму" (з англ. - "sciens" - наука) або, точн≥ше, сц≥Їнтистських напр¤м≥в. Ќа початку ’’ ст. б≥льш≥сть таких напр¤м≥в в ц≥лому под≥л¤ла ще новоЇвропейськ≥ переконанн¤, п≥дкр≥плен≥ у ’≤’ ст. м≥ркуванн¤ми ќ. онта, у тому, що справжнЇ знанн¤ може бути т≥льки науковим; в≥дпов≥дно, ≥ ф≥лософ≥¤ справд≥ може бути вартою чогось лише за умови, що вона також стане науковою, тобто орган≥чно вв≥йде у сукупн≥сть наук. јле дл¤ того, щоб це зд≥йснилос¤, необх≥дно зм≥нити ¤к предмет, так ≥ методи ф≥лософ≥њ. ѓњ предметом повинно бути науковченн¤, тобто вченн¤, ¤ке ч≥тко визначить особливост≥ та сутн≥сть науки, буде св≥домо розробл¤ти методолог≥ю наукового п≥знанн¤, а за методами ф≥лософ≥¤ не повинна суттЇво в≥др≥зн¤тис¤ в≥д ≥нших наук; принаймн≥, вони повинн≥ бути точними, такими, що можуть бути широко використаними та п≥ддаютьс¤ перев≥рц≥ (це переконанн¤ на початку ’’ ст. под≥л¤ли ≈.√уссерль, Ћ.¬≥тгенштейн, Ѕ.–ассел та ≥н.). ќтже, перш за все сл≥д ч≥тко в≥дд≥лити науку в≥д вс≥х ≥нших, недостов≥рних вид≥в знань. ÷е завданн¤ у ф≥лософ≥њ ’’ ст. намагалис¤ виконати представники так званого "лог≥чного позитив≥зму" або неопозитив≥зму. ” ’’ ст. утворилос¤ три основн≥ осередки лог≥чного позитив≥зму: 1) у ¬≥дн≥ д≥¤в "в≥денський гурток", очолюваний ћ.Ўл≥ком (1882-1936); 2) в јнгл≥њ неопозитив≥зм був представлений ≥менами Ћ.¬≥тгенштейна (1889-1951) та Ѕ.–ассела (1872-1970); 3) нарешт≥, в першу декаду ’’ ст. у Ћьвов≥ був орган≥зований ф≥лософський сем≥нар, ¤кий поклав початок функц≥онуванню Ћьв≥всько-¬аршавськоњ ф≥лософськоњ школи. «асновником њњ був випускник ¬≥денського ун≥верситету  .“вардовський (1866-1938). ѕрограмн≥ положенн¤ неопозитив≥зму були сформульован≥ у прац¤х ћ.Ўл≥ка, Ћ.¬≥тгенштейна, Ѕ.–ассела та де¤ких представник≥в Ћьв≥всько-¬аршавськоњ школи (я.Ћукасевич, —.ЋесьнЇвський, ј.“арський). ћ.Ўл≥к сформулював засади процедури п≥д назвою "вериф≥кац≥¤" - перев≥рка на ≥стинн≥сть. —уть њњ була в ц≥лому простою ≥ зрозум≥лою: щоби зробити науку точн≥шою, треба њњ перев≥рити шл¤хом сп≥вставленн¤ ≥з фактами. ѕроте, сп≥ставленню треба було п≥ддати пров≥дн≥, а не другор¤дн≥ положенн¤ певноњ теор≥њ, ≥ зробити це необх≥дно ≥з дотриманн¤м суворих вимог апарату математичноњ лог≥ки. ¬ериф≥кац≥¤ передбачала таку посл≥довн≥сть д≥й: вид≥ленн¤ пров≥дних положень певноњ теор≥њ; зведенн¤ њх до простих, дал≥ непод≥льних "атомарних суджень"; вид≥ленн¤ у реальност≥ таких само "атомарних факт≥в"; сп≥вставленн¤ "атомарних суджень" ≥з "атомарними фактами" та обгрунтуванн¤ отриманих результат≥в. ѕередбачалос¤, що встановленн¤ в≥дпов≥дност≥ суджень фактам засв≥дчить ≥стинн≥сть в≥дпов≥дних положень, суперечн≥сть - хибн≥сть, а неможлив≥сть сп≥вставленн¤ постане основою дл¤ оц≥нки певних положень ¤к безглуздих. Ќа початку 20-х рок≥в був виданий тв≥р Ћ.¬≥тгенштейна "Ћог≥ко-ф≥лософський трактат", ¤кий був сприйн¤тий Ѕ.–асселом в ¤кост≥ концептуально-теоретичноњ засади дл¤ вс≥Їњ сц≥Їнтистськоњ ф≥лософ≥њ. ¬ "“рактат≥" стверджувалось, що д≥йсн≥сть ¤вл¤Ї собою не б≥льше, н≥ж сукупн≥сть факт≥в та под≥й, ¤к≥ можна ф≥ксувати та передавати за допомогою мовноњ д≥¤льност≥. якщо ми прагнемо точност≥ знанн¤, то повинн≥ прагнути ≥ точност≥ використанн¤ мови. “очна мова - це мова науковоњ терм≥нолог≥њ, що в≥дпов≥даЇ вимогам математичноњ лог≥ки. ѕроте практична спроба зд≥йснити вериф≥кац≥ю хоча б найпрост≥ших наукових теор≥й зак≥нчилас¤ невдало. ѕоступово почала викреслюватис¤ думка про те, що науку та науков≥ теор≥њ не можна звести до факт≥в та лог≥ки, що вони ¤вл¤ють собою значно складн≥ше утворенн¤. Ќеопозитив≥зм же намагавс¤ в≥дстоювати своњ позиц≥њ введенн¤м нових ≥дей: або ≥дею послабленоњ вериф≥кац≥њ, або ≥дею фальсиф≥кац≥њ, або - конвенц≥ональност≥. ≤де¤ фальсиф≥кац≥њ пропанувала вважати, що наукове знанн¤ не Ї завершеним, а тому у певному конкретному ви¤вленн≥ воно може бути п≥ддане певному спростуванню; ненаукове знанн¤ спростувати неможливо ( .ѕоппер).  онвенц≥ал≥сти вважали, що вих≥дн≥ положенн¤ науки усталюютьс¤ тод≥, коли њх зг≥дна прийн¤ти переважна б≥льш≥сть науковц≥в ("конвенц≥¤" - угода). Ќа перший погл¤д, загальний результат д≥¤льност≥ непозитив≥зма ви¤вивс¤ негативним, проте це не зовс≥м так. ѕо-перше, його представники зробили вагомий внесок у розробленн¤ математичноњ лог≥ки та вдосконаленн¤ мови науки. ѕо-друге, п≥д впливом ≥дей та д≥¤льност≥ неопозитив≥зму суттЇво зм≥нилис¤ у¤вленн¤ про науку: стало зрозум≥лим, що наука включаЇ в св≥й зм≥ст так≥ елементи, ¤к≥ неможна сп≥вставити ≥з фактами; це, наприклад, ≥деал≥зован≥ об'Їкти (≥деальний газ та ≥н.), певн≥ принципи (наприклад, принцип простоти), певн≥, нарешт≥, положенн¤, що ф≥ксують особливост≥ людськоњ ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥. “обто, сьогодн≥шнЇ розум≥нн¤ науки, ¤ке сформувалос¤ багато в чому завд¤ки д≥¤льност≥ неопозитив≥ст≥в, розгл¤даЇ њњ ¤к сукупн≥сть ≥нтелектуальних засоб≥в, покликаних оптим≥зувати наш≥ взаЇмини ≥з д≥йсн≥стю, а не ¤к картину д≥йсност≥.
“радиц≥њ неопозитив≥зму розвивалис¤ дал≥ в межах так званоњ анал≥тичноњ ф≥лософ≥њ, ¤ка ≥снуЇ ≥ по-сьогодн≥; на початку 70-х рок≥в ’’ ст. виникла теч≥¤, умовно названа постпозитив≥змом ("п≥сл¤ позитив≥зму" або "п≥зн≥й позитив≥зм"). ѕредставники постпозитив≥зму, розгл¤даючи науку складним ¤вищем, почали доводити, що вона ≥сторично розвиваЇтьс¤, що на нењ чин¤ть впливи соц≥альна ≥стор≥¤, культура, особистост≥ вчених (“. ун, ≤.Ћокатос, ћ.ѕолен≥, ѕ.‘ейЇрабенд та ≥н.).
ƒо сц≥Їнтистських напр¤м≥в у ф≥лософ≥њ ’’ ст. належить також ћарбурзька школа неокант≥анства, найб≥льш авторитетними представниками ¤коњ були √. оген (1842-1918) та ≈. асс≥рер (1874-1945). ќбидва вони присв¤тили значну частину своњх праць досл≥дженню вих≥дних засад наукового п≥знанн¤. √. оген вид≥л¤в три види ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥: теоретичну (наука), практичну (етика), естетичну (мистецтво), але вважав, що в основ≥ њх вс≥х лежить ≥нтелектуальне конструюванн¤ предмету. ≈. асс≥рер переконливо доводив, що сам≥ по соб≥ факти не вир≥шують долю науковоњ теор≥њ, нав≥ть ¤кщо вони суперечать останн≥й. “еор≥¤ може зм≥нитис¤ лише тод≥, коли будуть пом≥чен≥ суперечност≥ в њњ внутр≥шн≥й будов≥. “од≥ виникне потреба усунути ц≥ суперечност≥ шл¤хом конструюванн¤ нових предметних визначень д≥йсност≥, але це, врешт≥, приведе до ≥накшого баченн¤ ≥ теор≥њ, ≥ реальност≥. ¬ подальшому ситуац≥ю буде повторюватис¤, але њњ результатом буде суттЇве збагаченн¤ того предметно зм≥сту, ¤кий ми будемо бачити в д≥йсност≥. ¬решт≥ ≈. асс≥рер д≥йшов до висновку, що вир≥шальна роль у людському в≥дношенн≥ до д≥йсност≥ належить символ≥чн≥й д≥¤льност≥, ≥ назвав людину "Homo simbolicus" (Ћюдина символ≥зуюча).
¬арто згадати також представник≥в "радикальноњ еп≥стемолог≥њ" (≈.√лазерсфельд, ”.ћатурана та ≥н.), ¤к≥ вважають, що людськ≥ знанн¤ постають за суттю ≥нтелектуальним конструюванн¤м; њх завданн¤ пол¤гаЇ не у представленн≥ реальност≥, а у њњ творенн≥ на основ≥ внутр≥шнього структуруванн¤ ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥. ™диним чинником знанн¤ постаЇ антомо-ф≥з≥олог≥чна будова людини, њњ потреба у оптимальному функц≥онуванн≥. ѕроте в такому п≥дход≥ вже зникаЇ р≥зке розмежуванн¤ наукового та ненаукового знанн¤. —л≥д сказати, що ≥ в межах неопозитив≥зму в друг≥й половин≥ ’’ ст. це розмежуванн¤ було послаблене. “ак, Ћ.¬≥тгенштейн врешт≥ почав анал≥зувати буденну мову, стверджуючи, що ф≥лософ≥¤ Ї н≥що ≥нше, ¤к критика мови.
« позиц≥њ традиц≥й нашоњ культури (сх≥дноЇвропейського типу) може видатис¤ надм≥рним таке акцентуванн¤ мовного аспекту людськоњ ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥. ѕроте воно реально п≥дводило до сучасних ≥нформац≥йних технолог≥й. ј, з ≥ншого боку, воно виправдовувалос¤ прагненн¤м зайн¤ти у вивченн≥ п≥знанн¤ суто об'Їктив≥стську позиц≥ю: бо реально наука Ї знаковою д≥¤льн≥стю, ≥, значить, њњ об'Їктивне вивченн¤ передбачаЇ певну, точно ф≥ксовану процедуру сп≥вставленн¤ одн≥Їњ спостережуваноњ реальност≥ (реальност≥ факт≥в) ≥з ≥ншою, також спостережуваною реальн≥стю (реальн≥сть текст≥в та знакових структур).

9.3. Ќапр¤ми антрополог≥чного спр¤муванн¤.
ƒругим за значущ≥стю, впливом та авторитетом, а за поширенн¤м, може, й першим напр¤мом ф≥лософ≥њ ’’ ст. постають ф≥лософськ≥ осмисленн¤ людини. ѕроблема людини у цьому стол≥тт¤ набула особливоњ гостроти на тл≥ св≥тових воЇн, ≥нтенсиф≥кац≥њ м≥жнародних контакт≥в, боротьби за права людини та ≥н. «а словами ћ.Ўелера, одного ≥з засновник≥в ф≥лософськоњ антрополог≥њ, у ’’ ст. людина вперше опинилас¤ в ситуац≥њ, коли вона остаточно загубила себе, тобто перестала себе розум≥ти ≥ бути впевненою хоча б ¤кихось своњх необх≥дних ¤кост¤х. “ож у ’’ ст. в≥дбулось своЇр≥дне переосмисленн¤ проблеми людини у ф≥лософ≥њ, або й нав≥ть њњ перше надзвичайно гостре осмисленн¤ саму у план≥ намаганн¤ з'¤сувати, що, власне, робить людину людиною. —талос¤ так, що основн≥ теч≥њ антрополог≥чного напр¤му сформувались у ’’ ст. приблизно у той же самий час; це екзистенц≥ал≥зм, ф≥лософська антрополог≥¤, персонал≥зм, певною м≥рою - фрейдизм та неофрейдизм; њх парадигми окреслились достатньою м≥рою у 20-≥ - 40-≥ роки.
≈кзистенц≥ал≥зм формувавс¤ п≥д суттЇвим впливом ≥ншоњ ф≥лософськоњ теор≥њ, ¤ка виникла на початку ’’ ст. - феноменолог≥њ ≈.√уссерл¤ (1859-1938). «а своњм зм≥стом феноменолог≥¤ займаЇ пром≥жне становище м≥ж сц≥Їнтистською методолог≥Їю та антрополог≥Їю ≥ культуролог≥Їю: ≈.√уссерль починав ≥з вимоги створити ф≥лософ≥ю ¤к науковченн¤, що буде базуватис¤ на продукуванн≥ точних завершених знань; проте в 30-≥ роки в≥н почав все б≥льше ц≥кавитис¤ питанн¤ми розвитку культури та людським у н≥й становищем. ” перш≥й половин≥ XX ст. феноменолог≥¤ була досить поширеною ≥ нав≥ть модною ф≥лософ≥Їю. ≈.√уссерль п≥дкреслював, що ми завжди маЇмо справу з феноменом, тобто з тим, що нам надано, що перед нами з'¤вилос¤ ("феномен" ≥з давньогрецькоњ - ¤вище, з'¤вленн¤). „и ≥снуЇ щось поза феноменом - питанн¤ некоректне, адже св≥дом≥сть принципово нездатна мати справу з чимось, що не сприйн¤то нею. ј сприйн¤те ≥ Ї феномен. якщо це так, то сл≥д ус≥ наш≥ судженн¤ будувати лише на основ≥ досл≥дженн¤ феномен≥в. „и це можливо? ≈. √уссерль м≥ркуЇ так: феномен на¤вний у св≥домост≥; отже, в≥н у н≥й вибудований. ќск≥льки д≥њ св≥домост≥ Ї дл¤ нењ самоњ прозорими, вона може в≥дновити т≥ найперш≥ власн≥ акти, ¤кими вибудовувавс¤ перший "ейдос" (образ та внутр≥шн≥й сенс) предмета.  оли така процедура очищенн¤ д≥й св≥домост≥ в≥д усього зайвого, привнесеного у феномен звичками, на¤вними по¤сненн¤ми св≥ту ≥ т. ≥н., буде зд≥йснена (≈. √уссерль назвав њњ "феноменолог≥чною редукц≥Їю"), ми отримаЇмо смислову основу предмета. ≈. √уссерль вважав, що така основа Ї Їдино над≥йним ≥ остаточним знанн¤м, адже, забравши це ≥з св≥домост≥, ми просто залишимо њњ порожньою. ќтже, найперший та непод≥льний предметний зм≥ст св≥домост≥ Ї в≥чним, незм≥нним ≥ у план≥ значущост≥ - найнад≥йн≥шим знанн¤м, винайденн¤ ¤кого дасть можлив≥сть розв'¤зати ц≥лу низку наукових проблем. ѕ≥зн≥ше феноменолог≥ю почали запроваджувати у р≥зн≥ сфери людськоњ д≥¤льност≥; наприклад, у сферу мистецтва, бо мистецтво безсумн≥вно маЇ справу перш за все та переважно ≥з феноменами. “ак само широке використанн¤ знайшла феноменолог≥¤ у культуролог≥њ, соц≥олог≥њ та пол≥толог≥њ; зокрема, в останн≥й њњ методи використовують задл¤ створенн¤ пол≥тичного ≥м≥джу (образу) р≥зного роду пол≥тичним д≥¤чам.
ѕредставники та засновники екзистенц≥ал≥зму витлумачили феномен принципово ≥накше: ¤кщо феномен - це Їдине, що нам надане ¤к реальн≥сть, то у справжн≥й зм≥ст феномену сл≥д залучити всю багатобарвн≥сть людськоњ суб'Їктивност≥ ≥ прагнути не ст≥льки очистити феномен, ск≥льки прийн¤ти його в усьому його багатств≥ та неповторност≥. ѕо¤снюючи цей принциповий момент екзистенц≥ал≥стського баченн¤ феномену, ∆.-ѕ.—артр писав: "Ќехай ви бачите дерево. ¬и бачите його на тому м≥сц≥, де воно Ї: край дороги, серед пилу, самотнЇ та викривлене п≥д сонцем, у 20 к≥лометрах в≥д середиземноморського узбережж¤. ¬оно не змогло би ув≥йти у вашу св≥дом≥сть, оск≥льки воно маЇ ≥ншу природуЕ ÷е дерево не Ї абсолют, ¤кий ув≥йшов у комун≥кац≥ю ≥з нами оп≥сл¤ того, ¤к в≥н ≥снував. —в≥дом≥сть та св≥т надан≥ разом" ( узнецов ¬. ∆ан-ѕоль —артр и экзистенциализм.- ћ., 1969.- —.30-32). Ќайб≥льшого розвитку та поширенн¤ ≥дей екзистенц≥ал≥зму здобули у Ќ≥меччин≥, ‘ранц≥њ, ≤тал≥њ, частково - у ≤тал≥њ та япон≥њ. «асновником ф≥лософ≥њ екзистенц≥ал≥зму вважають н≥мецького ф≥лософа, колишнього асистента ≈.√уссерл¤, ћ.’айдеггера (1889-1976), хоча сам в≥н так не вважав ≥ нав≥ть називав свою ф≥лософ≥ю ≥накше - "фундаментальна онтолог≥¤". ѕроте у центр≥ його роздум≥в, безумовно, знаходилась людини. ѕрисутн≥й був у ћ.’айдеггера ≥ ≥нший, приницпово важливий дл¤ екзистенц≥ал≥зму момент: розгл¤дати людину не ззовн≥, не ¤к об'Їкт спостереженн¤ та вивченн¤, а ≥з середини њњ феноменального св≥ту. «а ћ.’айдеггером, ≥снуЇ принципова в≥дм≥нн≥сть м≥ж людиною та ≥ншими речами ≥ ¤вищами: коли ми питаЇмо про ¤кусь р≥ч, нам вказують на де¤ку ≥ншу, ≥ т. д.; наприклад: ўо Ї дерево? - ƒерево Ї рослина. ўо Ї рослина? - ÷е Ї вид орган≥чних процес≥в. ≤ т. д. јле коли ми питаЇмо про людину, то у ¤кому б в≥дношенн≥ вона не перебувала, вона н≥коли не виходить ≥з самого цього в≥дношенн¤, перебуваючи у його центр≥, тобто вс≥ людськ≥ в≥дношенн¤ замикаютьс¤ на нењ. «в≥дси випливаЇ два насл≥дки: 1) людина Ї бутт¤м, у самому становищ≥ ¤кого завжди стоњть питанн¤ про њњ бутт¤, або ж њњ бутт¤ завжди постаЇ п≥д знаком запитанн¤; 2) людина Ї отвором у бутт≥ у тому сенс≥, що лише њй в≥дкрите бутт¤ ¤к таке, лише вона може ставити питанн¤ про бутт¤ та небутт¤. ¬с≥ людськ≥ в≥дношенн¤ передбачають бутт¤, бо все, що б не постало перед нами, ф≥ксуЇтьс¤ перш за все ¤к те, що Ї. ѕроте саме бутт¤ не стоњть перед людиною у вигл¤д≥ ¤когось окремого об'Їкта, воно лише присутнЇ у будь-¤кому в≥дношенн≥ до будь-¤кого об'Їкта, ¤к модус цього в≥дношенн¤ або ¤к неск≥нченний та недос¤жний горизонт людськоњ предметност≥: коли ми рухаЇмос¤, ми бачимо, що горизонт Ї ось там, де ота вежа, але коли наближаЇмос¤ до веж≥, горизонт знову опин¤Їтьс¤ попереду. “аким чином, бутт¤ постаЇ перед нами ¤к рух в час≥ (основна прац¤ ћ.’айдеггера - "Ѕутт¤ ≥ час"). ’айдеггер стверджуЇ, що заб≥гаючи наперед та плануючи своњ д≥њ, людина врешт≥ бачить попереду одну свою неминучу можлив≥сть - смерть. —мерть - природне та лог≥чне завершенн¤ бутт¤, лише вона надаЇ людському життЇвому блуканню завершенн¤, а, отже, ≥ сенсу. ѕроте людей вона л¤каЇ, бо за в≥дсутн≥стю нових можливостей вони бачать лише порожнечу. ѕ≥д тиском страху смерт≥ людина починаЇ гар¤чково завантажувати себе р≥зними повс¤кденними справами, входить у "стурбоване" ставленн¤ до всього ≥ перетворюЇтьс¤ на "¬оно" - дещо середнЇ та посереднЇ, бо прагне "жити ¤к вс≥". ‘актично, людина Ї "вартовим бутт¤", "при-бутт≥-перебуванн¤м", тобто ун≥кальною демонстрац≥Їю можливих ви¤влень бутт¤, але страх смерт≥ веде њњ до зради своњй ун≥кальност≥. ўо можна протиставити такому тиску повс¤кденност≥ та видобутку життЇвого простору? - Ќа думку ћ.’айдеггера, - т≥льки г≥дне мисленн¤ (згадаймо Ѕ.ѕаскал¤!), мисленн¤ на меж≥ бутт¤ та небутт¤. ѕротеЕ ќдну ≥з праць - "ўо значить мислити?" -ћ.’айдеггер завершуЇ словами: "Е Ќаше мисленн¤ ще не потрапило у свою власну стих≥ю. ћи мислимо ще не у власному значенн≥ цього слова".
Ќа в≥дм≥ну в≥д ћ.’айдеггера, ¤кий розгл¤дав людину у фундаментальн≥й Їдност≥ ≥з бутт¤м, французький екзистенц≥ал≥зм ∆.-ѕ.—артр зосередивс¤ виключно на людин≥, њњ внутр≥шньому самов≥дчутт≥ та переживанн≥ свого бутт¤. —артр також виходив ≥з ≥дењ феномена, ≥з факту початковоњ наданост≥ нам того, що врешт≥ ми називаЇмо св≥том. ѕроте цей початковий феномен миттЇво починаЇ трансформуватис¤ нашою св≥дом≥стю, бо саме вона його членуЇ, визначаЇ, ставить у певн≥ в≥дношенн¤, тобто п≥ддаЇ певним запереченн¤м. «а —артром, людина Ї таким бутт¤м, через посередництво ¤кого у св≥т приходить н≥що (основна прац¤ ∆.ѕ.—артра - "Ѕутт¤ ≥ н≥що"); поза людиною, в природ≥, одне бутт¤ завжди переходить в ≥нше, а дл¤ людин≥ ≥снуЇ ¤к бутт¤, так ≥ небутт¤. ÷е значить, що людина не живе лише на¤вним та наданим, а це, у свою чергу, значить, що вих≥дною властив≥стю людини Ї свобода. —аму себе, ¤к реальн≥сть, людина також в≥днаходить у цьому св≥т≥ (наприклад, коли починаЇ себе усв≥домлювати), тому ≥снуванн¤ передуЇ сутност≥, а ось останню, власну сутн≥сть, людина створюЇ через свободу та виб≥р. «а —артром, не ≥снуЇ сили, ¤ка б змусила людину д≥¤ти (чи жити) т≥льки певним чином; у к≥нцевому п≥дсумку, щоб не в≥дбувалос¤, людина сама обираЇ, що прийн¤ти, що в≥дкинути, куди дал≥ рушити у житт≥. —мерть ∆.-ѕ.—артр оц≥нюЇ негативно, ¤к припиненн¤ вибору та свободи. јле в≥н також вважаЇ њњ суттЇвим чинником житт¤. „ому люди не реал≥зують своЇњ свободи? ™ дв≥ цьому причини: 1) страх смерт≥ змушуЇ людину ховатис¤ в≥д нењ, живучи "¤к вс≥"; 2) свобода вимагаЇ в≥дпов≥дальност≥, бо коли ти д≥Їш в≥д себе, а не за вказ≥вкою чи не так, ¤к вс≥, треба мати см≥лив≥сть вз¤ти на себе в≥дпов≥дальн≥сть за вс≥ можлив≥ насл≥дки таких д≥й. —л≥д також додати, що ∆.ѕ.—артр, окр≥м того, що в≥н був ф≥лософом, був активним громадським д≥¤чем (у 1969 р. в≥дв≥дав —–—–, був у  иЇв≥ та Ћьвов≥) та знаменитим письменником - лауреатом Ќоб≥л≥вськоњ прем≥њ.
≤нший французький ф≥лософ-екзистенц≥ал≥ст ≥ також знаменитий письменник ј. амю (1913-1960) створив св≥й вар≥ант ф≥лософського осмисленн¤ переживанн¤ людиною свого бутт¤; його ф≥лософ≥¤ змальовувала бутт¤ людини ¤к "бутт¤ в абсурд≥", причиною ¤кого поставала ус¤ ситуац≥¤ самов≥дчутт¤ людини сучасноњ цив≥л≥зац≥њ. ÷¤ людина зреклас¤ абсолют≥в, але ¤кщо б ≥ хот≥ла в них в≥рити, все одно н≥де њх не знаходить. ј. амю ностальг≥чно пише про те, що в≥дкритт¤ серед вс≥х м≥нливостей сущого ¤когось Їдиного закону, ¤кий би по¤снив ¤к д≥йсн≥сть, так ≥ людське мисленн¤, привело би людство до такого блаженства, ¤кого воно ще не в≥дало. јле такого закону немаЇ, а у в≥дносному св≥т≥ будь-¤к≥ принципи стають також в≥дносними: все втрачаЇ виправдану м≥ру, а, отже, пануЇ абсурд. јле в ситуац≥њ абсурду Ї все ж дещо в≥дносно стале - це сама людина. Ћюдин≥ в цьому св≥т≥ немаЇ на що спод≥ватис¤, окр≥м себе самоњ, - так ф≥лософ≥¤ ј. амю ≥з песим≥стичного абсурдизму переходить у траг≥чний оптим≥зм. “ак, людин≥ немаЇ на що спод≥ватис¤, проте в сам≥й соб≥ вона може знайти силу протисто¤ти абсурду, в≥дносност≥, безнад≥њ. “ому в своЇму есе про —≥з≥фа ф≥лософ пише, що Їдиним найпершим питанн¤м ф≥лософ≥њ може бути лише питанн¤ про самогубство, ¤ке в≥н формулюЇ так: чи варте житт¤ того, щоби бути живим? - ÷е питанн¤ кожна людина може вир≥шити лише сама наодинц≥ ≥з собою. ¬ знаменитому роман≥ "„ума" ј. амю описуЇ ц≥лу низку героњв, ¤к≥, не знаючи, зв≥дки та чому нагодилась на м≥сто чума, не знаючи, чи зможуть вони њњ перебороти та вижити, д≥ють усупереч безнад≥њ, покладаючись виключно на своЇ внутр≥шнЇ в≥дчутт¤ житт¤.
“реба сказати, що окреслен≥ ≥дењ основних представник≥в екзистенц≥ал≥зму мали великий вплив на громадську думку середини та другоњ половини ’’ ст., на мистецтво, нав≥ть пол≥тику. ÷¤ ф≥лософ≥¤ справд≥ поставили людину обличч¤м до найперших питань житт¤, зробивши внутр≥шн≥й св≥т людини Їдиним вих≥дним пунктом дл¤ розум≥нн¤ вс≥х аспект≥в житт¤. ¬ к≥нцевому п≥дсумку ц¤ ф≥лософ≥¤ закликала людину бути г≥дною своњх власних ¤костей, боротис¤ за свою г≥дн≥сть та збереженн¤ своЇњ ≥ндив≥дуальност≥. “ому й не дивно, що ≥дењ екзистенц≥ал≥зму надихали багатьох людей в роки другоњ св≥товоњ в≥йни. ќкр≥м згаданих ф≥лософ≥в до екзистенц≥ал≥ст≥в належали ћ.ћерло-ѕонт≥, √.ћарсель, Ќ.јббань¤но, ћ. ƒе ”намуно, ’.ќртега-≥-√асет (у певний пер≥од творчост≥). ѕ≥д значним впливом екзистенц≥ал≥зму перебувало багато д≥¤ч≥в мистецтва; це, наприклад: письменники  .јбо, ’. ортасар, ј.ћорав≥а,  .ќе, ћ.‘р≥ш, к≥норежисери ј.Ѕресон, ≤.Ѕергман, ј.“арковський, художник ѕ.ѕ≥касо та ≥н.
≤ншою теч≥Їю цього напр¤му була ф≥лософська антрополог≥¤, що була заснована ћ.Ўелером (1874-1928) та згодом набула багатьох прихильник≥в, серед ¤ких в≥дом≥ ј.√елен (1904-1976), ≈.–отхакер (1888-1965), √.ѕлеснер (1892-1985). ѕредставники антрополог≥њ напол¤гали на тому, що найпершим об'Їктом ф≥лософського досл≥дженн¤ повинна бути людина, проте людину сл≥д розгл¤дати та вивчати всеб≥чно, в ус≥х њњ про¤вах та характеристиках, залучаючи до њњ розум≥нн¤ результати багатьох наук. ћ.Ўелер (основна прац¤ - "—тановище людини у космос≥") вважав, що людина постаЇ ун≥кальним ¤вищем св≥ту, оск≥льки лише вона прилучена до бутт¤ ¤к такого. Ќасл≥дком такого прилученн¤ постаЇ людська ор≥Їнтован≥сть на ц≥нност≥: людина перш за все Ї нос≥Їм ц≥нностей, а це значить, що њњ первинним в≥дношенн¤м Ї в≥дношенн¤ позитивне. ¬оно про¤вл¤Їтьс¤ у ставленн≥ до ≥нших, найвищим про¤вом ¤кого постаЇ любов, бо любов - це ун≥кальна зустр≥ч ≥з ≥ншим, р≥вним тоб≥ бутт¤м, ≥ входженн¤ ≥з ним у сп≥взвучн≥сть. јле найвищею любов'ю Ї любов до Ѕога, оск≥льки лише в н≥й знаходить повний про¤в ун≥кальн≥сть людини, њњ в≥дношенн¤ до бутт¤ та ц≥нн≥сн≥ засади. ѕроте в реальному житт≥ вищ≥ людськ≥ ц≥нност≥ скор≥ше ви¤вл¤ють себе безсилими, а зв≥дси випливаЇ основне завданн¤ людського житт¤ - поЇднати духовне ≥з силою житт¤. ј.√елен (основна прац¤ - "Ћюдина. ѓњ природа та њњ становище у св≥т≥") прийшов до висновку, що вих≥дною особлив≥стю людини постаЇ њњ недостатн≥сть та незавершен≥сть, тобто њњ непристосован≥сть до виживанн¤ на основ≥ б≥олог≥чних завдатк≥в. ÷ю недостатн≥сть людина компенсуЇ, створюючи культуру: через нењ людина надолужуЇ природну обмежен≥сть та дос¤гаЇ в≥дкритост≥ дл¤ себе св≥ту. јле ≥сторично культура т¤ж≥Ї до рац≥онал≥зац≥њ, що веде до втрати людськоњ Їдност≥ ≥з св≥том. «в≥дси випливаЇ завданн¤: повернутис¤ до корен≥в культури, де панують безсв≥домо-в≥тальн≥ сили. √,ѕлеснер називав людину найб≥льшою таЇмницею бутт¤, бо людина н≥де не занходить свого завершенн¤ ≥ прагне виходити за вс≥ ≥ вс≥л¤ки меж≥. ѕроте вона Ї принципово ексцентричною ≥ тому знаходить своЇ вираженн¤ у т≥лесност≥ - ¤к т≥лесност≥ створюваних нею речей, так ≥ в культивуванн≥ власноњ т≥лесност≥. ≈.–отхакер, под≥л¤ючи багато ≥дей своњх однодумц≥в, напол¤гав на тому, що вир≥шальним чинником бутт¤ людини ¤к особи Ї культуротворенн¤. ¬≥н розгл¤дав культуру ¤к в≥дпов≥дь людини на виклик природи. Ќа його думку, культура - це той шар, ¤кий людина вичленовуЇ ≥з св≥ту в ¤кост≥ "духовного ландшафту", бо в основ≥ культури лежать людське переживанн¤ свого житт¤ та мова.
ƒо безумовних надбань ф≥лософськоњ антрополог≥њ ’’ ст. сл≥д в≥днести акцентуванн¤ виключного значенн¤ проблеми людини дл¤ сучасного сусп≥льства та ф≥лософ≥њ (в тому числ≥ - переконливе доведенн¤ втрати людиною ’’ ст. над≥йних ор≥Їнтир≥в свого самозд≥йсненн¤), а також намаганн¤ включити у осмисленн¤ людини вс≥ њњ властивост≥, здатност≥ та про¤ви.
ѕерсонал≥зм, наступна теч≥¤ антрополог≥чного спр¤муванн¤, на в≥дм≥ну в≥д антрополог≥њ напол¤гав на тому, що вир≥шальним дл¤ людини Ї не ¤к≥сь њњ властивост≥, а те, що вона Ї особа (лат. - "persona"), точн≥ше - особист≥сть. яскравими представниками персонал≥зму були французький ф≥лософ ≈.ћуньЇ (1905-1950) та рос≥йський ф≥лософ ћ.Ѕерд¤Їв (1874-1948), хоча корен≥ ц≥Їњ теч≥њ уход¤ть у ’≤’ ст., до де¤ких н≥мецьких та американських ф≥лософ≥в. ≈.ћуньЇ вважав, що особист≥сть - це про¤в вищоњ, абсолютноњ духовноњ сутност≥ в людин≥. як особист≥сть, людина не знаЇ н≥¤ких меж ≥ перебуваЇ у пост≥йному творчому становленн≥, ¤ке Ї р≥зновидом включеност≥ (заангажованост≥) в бутт¤. ћуньЇ закликав до оновленн¤ сусп≥льства шл¤хом оновленн¤, а, точн≥ше, в≥дродженн¤ особистост≥. “ому все, що спри¤Ї розвитку особистост≥, було прийн¤тним дл¤ персонал≥зму. Ѕ≥льше того, в≥н напол¤гав саме на необх≥дност≥ в≥тати та позитивно засвоювати р≥зн≥ культурно-≥сторичн≥ та ф≥лософськ≥ надбанн¤ саме тому, що вони можуть постати надбанн¤ми особистост≥. ћ.ќ.Ѕерд¤Їв у категоричн≥й форм≥ декларував те, що лише особист≥сть може нам по¤снити, чим Ї людина, а не навпаки. ќсобист≥сть же Ї абсолютна, тобто божественна духовна одиниц¤, а тому вона у вих≥дн≥й своњй ¤кост≥ постаЇ ¤к абсолютна свобода, тобто свобода геть в≥д усього, в тому числ≥ ≥ в≥д Ѕога, бо ≥ у в≥дношенн≥ до Ѕога особист≥сть маЇ можлив≥сть визначатис¤ сама. ¬≥дчути в соб≥ особист≥сть, зрозум≥ти та оц≥нити њњ, - все це значить перейти в особливий, творч≥й режим бутт¤. ѕроте найб≥льше закабал¤Ї людину матер≥альне, тому, на думку ћ.ќ.Ѕерд¤Їва, матер≥ал≥зм та р≥зного роду реал≥зм Ї найб≥льш небезпечними та ворожими людськ≥й особистост≥ позиц≥¤ми.
¬ажливу роль у формуванн≥ сучасного погл¤ду на людину в≥д≥грав у ’’ ст. фрейдизм. …ого засновником був австр≥йський псих≥атр «.‘рейд (1856-1939). —ам ‘рейд розпочинав свою д≥¤льн≥сть ¤к л≥кар, тривалий час в≥н напол¤гав на тому, що його погл¤ди та ≥дењ не претендують на статус ¤коњсь ф≥лософ≥њ, проте њх св≥тогл¤дний вплив вн≥с у це питанн¤ своњ корективи (п≥зн≥ше з'¤сувалось, що в де¤ких листах ‘рейд все ж напол¤гав на тому, що в≥н створив саме ф≥лософ≥ю). ≤дењ «.‘рейда викликали ≥ викликають суперечливе до них ставленн¤; досить розб≥жними постають ≥ њх оц≥нки. ѕроте сьогодн≥ можна впевнено сказати, що ‘рейду належить не лише в≥дкритт¤, а й докладне досл≥дженн¤ ¤вища несв≥домого в людськ≥й псих≥ц≥. —амий терм≥н "несв≥доме" був в≥домий ще з ’V≤ ст. (його використовували, зокрема, ‘.Ўелл≥нг та √.√егель), проте ¤ка реальн≥сть приховувалась за ним, залишалось невизначеним. ¬ивчаючи р≥зного роду неврози, «.‘рейд прийшов до висновку, що вони зумовлен≥ д≥Їю досить потужного шару людськоњ псих≥ки, потужного, проте невидимого, прихованого; цей шар псих≥ки в≥н ≥ назвав несв≥домим. ” класичному фрейдизм≥ (а в д≥¤льност≥ «.‘рейда вид≥л¤ють три окрем≥ пер≥оди) вважаЇтьс¤, що за своЇю будовою людська псих≥ка нагадуЇ айсберг: найб≥льша, прихована, але й найпотужн≥ша частина - це несв≥доме; за зм≥стом це Ї про¤ви у людськ≥й псих≥ц≥ найперших та найпотужн≥ших ≥нстинкт≥в житт¤. ÷≥ ≥нстинкти уход¤ть корен¤ми ще в передпсих≥чн≥ процеси, тому вони несв≥дом≥ ≥ не можуть мати у св≥домост≥ адекватного ви¤вленн¤. ¬идима частина "айсбергу" складаЇтьс¤ ≥з двох частин: це, по-перше, св≥доме, тобто контрольоване станом бадьороњ псих≥ки, та, по-друге, надсв≥доме - те, що привнесене у людську св≥дом≥сть культурними правилами та нормами соц≥ального житт¤. Ќесв≥доме «.‘рейд називаЇ "¬оно", оск≥льки його д≥¤ Ї безособовою, анон≥мною; св≥доме - "я", а надсв≥доме - "Ќад-я". Ќесв≥доме постаЇ в концепц≥њ «.‘рейда найпотужн≥шим та вир≥шальним чинником людськоњ псих≥ки з одн≥Їњ простоњ причини: його зм≥ст формувавс¤ м≥ль¤рди рок≥в, у той час, ¤к св≥дома частина псих≥ки - лише к≥лька дес¤тк≥в рок≥в. ” зм≥ст несв≥домого, за «.‘рейдом, вход¤ть перш за все два найпотужн≥ш≥ ≥нстинкти: "Ћ≥б≥до" - сексуальний ≥нстинкт, та "“анатос" - ≥нстинкт смерт≥ ≥ руйнуванн¤. ¬се живе повинно вмирати та народжуватись, тому воно водночас прагне до самопродукуванн¤ та знищенн¤ вже на¤вного. ѕроте ц≥ найперш≥ ≥нстинкти суперечать культур≥, ¤ка, на думку «.‘рейда, постаЇ системою певних заборон ("табу"): ≥нстинкти вимагають того, що заборонено культурою та нормами соц≥ального житт¤. „ерез це людське я опин¤Їтьс¤ у ситуац≥њ "м≥ж молотом та наковальнею": з одного боку на нього тиснуть страшн≥ за силою та недозволен≥ за пр¤мою реал≥зац≥Їю ≥нстинкти, а з ≥ншого боку - соц≥ально культивован≥ правила ≥ норми. —трашна внутр≥шн¤ напруга здатна зруйнувати людську особист≥сть, тому треба знайти способи "розвантаженн¤" псих≥ки. « одного боку, сусп≥льство завжди припускало ≥снуванн¤ де¤ких "дозволених форм недозволеного"; за ‘рейдом, це Ї орг≥њ давн≥х культ≥в, де¤к≥ св¤та (наприклад, купальська н≥ч), танц≥, балет, показ мод та ≥н.; з ≥ншого боку, ≥снують форми "субл≥мац≥њ" - непр¤мого вив≥льненн¤ - енерг≥њ несв≥домого, наприклад, малюванн¤ оголених т≥л, писанн¤ крим≥нальних роман≥в та ≥н. ѕроте, коли справа доходить до зрив≥в, ≥ людина сама вже не може ≥з ними впоратись, треба вживати процедуру психотерап≥њ - шл¤хом розпитувань, бес≥д, в≥льних асоц≥ац≥й знаходити спос≥б вив≥льнити, легал≥зувати заблоковану силу, хоча б, наприклад, у словах. ¬ченн¤ фрейдизму ≥нколи називають психоанал≥зом, ≥ це тому, що ‘рейд ретельно розробл¤в методику ≥дентиф≥кац≥й про¤в≥в несв≥домого, наприклад, у сновид≥нн¤х, у невимушених обмовках та ≥н.
¬плив фрейдизму на св≥тову громадську думку у 20-≥ - 30-≥ роки ’’ ст. був величезний; вченн¤ «.‘рейда, що поширювалось вже на початку стол≥тт¤, спри¤ло розгортанню так званоњ "сексуальноњ революц≥њ". Ќайважлив≥шим же постаЇ те, що воно вже неспростовно доводило: людину та њњ повед≥нку не можна звести до розумових розрахунк≥в, що в ц≥лому людина постаЇ значно складн≥шою, н≥ж це видавалос¤ класичн≥й культур≥. ” той же час варто в≥дзначити, що надм≥рне акцентуванн¤ д≥њ в псих≥ц≥ людини перш за все та переважно сексуального ≥нстинкту, викликало з боку багатьох вчених та мислител≥в негативну оц≥нку. ¬же найкращ≥ учн≥ та посл≥довники «.‘рейда, зокрема,  .-√.ёнг (1875-1961), ј.јдлер (1870-1937) та ≈.‘ром (1900-1980) не погодились ≥з таким акцентуванн¤м ≥ дали своЇ трактуванн¤ сутност≥ несв≥домого. «окрема,  .-√.ёнг, виход¤чи ≥з тези про те, що несв≥доме характеризуЇ корен≥ людськоњ псих≥ки, ¤к≥ с¤гають засад сущого взагал≥, вважав його найпершим ви¤вленн¤м формотворенн¤ у вигл¤д≥ символ≥зац≥й. “обто людську здатн≥сть творити символи, над≥л¤ти њх невим≥рними глибинами, а також ≥ розум≥ти њх в≥н пр¤мо зводив до д≥й несв≥домого. “акою здатн≥стю  .-√.ёнг над≥л¤в не ≥ндив≥дуальну псих≥ку, а колективне псих≥чне житт¤, тому вв≥в у науковий об≥г пон¤тт¤ "колективного несв≥домого"; останнЇ продукуЇ ц≥лу низку таких константних (сталих) псих≥чних структур, ¤к≥ пот≥м пронизують собою майже вс≥ форми певноњ культури. ќтже, ключ до розум≥нн¤ певноњ культури лежить у њњ вих≥дних символах, в ¤ких досл≥дник повинен ви¤вити от≥ стал≥ формотворч≥ структури, що њх  .-√.ёнг назвав "архетипами" (первинними, початковими тип≥зуючими структурами; терм≥н, що зустр≥чавс¤ вже у јвгустина). —прийн¤тт¤ архепит≥в постаЇ вир≥шальною засадою сприйн¤тт¤ певноњ культури та входженн¤ у њњ духовний зм≥ст, а св≥доме культуротворенн¤ передбачаЇ виведенн¤ у сприйн¤тт¤ нових форм ви¤вленн¤ архетип≥в, або хоча б њх використанн¤. ј.јдлер вважав, що пров≥дним мотивом д≥њ несв≥домого постаЇ непереборне прагненн¤ самоствердженн¤ (¤к насл≥дку людськоњ природноњ недостатност≥); отже, основне у несв≥домому - це вол¤ до влади, а останн¤ вже знаходить своњ найр≥зноман≥тн≥ш≥ про¤ви то у вигл¤д≥ культуротворенн¤, то у вигл¤д≥ бажанн¤ опанувати ж≥нкою (чи чолов≥ком), то у прагненн≥ пол≥тичного л≥дерства. ≈.‘ром намагавс¤ пов'¤зати д≥ю несв≥домого, ¤к ≥ вс≥Їњ людськоњ псих≥ки взагал≥, ≥з соц≥альним житт¤м та сусп≥льними стосунками: тут людина здобуваЇ людськ≥ ¤кост≥ та намагаЇтьс¤ самоутверджуватись. ѕроте, внасл≥док ≥снуванн¤ непереборноњ суперечливост≥ м≥ж розумом та ≥нтсинктами, людина завжди в≥дчуваЇ свою незавершен≥сть, що ≥ постаЇ пров≥дним мотивом њњ д≥й.
“аким чином, можна констатувати, що класичний фрейдизм та вченн¤ неофрейдизму в ц≥лому окреслили ¤к природу, так ≥ основн≥ сфери про¤в≥в несв≥домого, пов'¤завши його ≥з людською вкор≥нен≥стю у глибинн≥ засади бутт¤ та у людськ≥ ≥ндив≥дуальн≥ та соц≥альн≥ стосунки. ” несв≥домому знаходить своЇ ви¤вленн¤ енерг≥¤ бутт¤ до самопро¤в≥в та самозасв≥дченн¤, ¤ка вводить людину у складн≥ аспекти власного самоусв≥домленн¤ та взаЇмин ≥з ≥ншими людьми. ¬ ц≥лому ж ф≥лософськ≥ теч≥њ антрополог≥чного напр¤му досить глибоко ≥ виразно окреслили ту ситуац≥ю, в ¤кий людина ’’ ст. себе про¤вл¤ла та усв≥домлювала.

9.4.  ультуролог≥чн≥ та ≥стор≥ософськ≥ напр¤ми у ф≥лософ≥њ ’’ ст.
ƒосить зрозум≥лим постаЇ той факт, що у ф≥лософ≥њ ’’ ст. авторитетними та впливовими були т≥ теч≥њ, ¤к≥ намагалис¤ осмислювати сусп≥льство, сусп≥льну ≥стор≥ю та соц≥альн≥ проблеми: адже у ’’ ст. ≥стор≥¤ не лише почала рухатис¤ прискореними темпами, а й ускладнилас¤ такою м≥рою, що поза ф≥лософським њњ охопленн¤м ¤к ц≥л≥сного ¤вища навр¤д чи могла бути вивченою ≥з достов≥рн≥стю. Ќа самому початку ’’ ст. була видана книга н≥мецького ф≥лософа та культуролога ќ.Ўпенглера "«анепад ™вропи", п≥д суттЇвим впливом ¤коњ перебуваЇ по-сьогодн≥ ус¤ Ївропейська соц≥альна думка. ќ.Ўпенглер виклав у ц≥й книз≥ власну концепц≥ю культури та ≥стор≥њ. ¬≥н вважав, що ≥стор≥¤ людства ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть сп≥в≥снуючих культур, ¤к≥ характеризувалис¤ ним ¤к замкнен≥ або локальн≥, тобто - непроникнен≥ ззовн≥.  ожна культура базуЇтьс¤ на дус≥ певного народу, ¤кий њњ творить, а оск≥льки цей дух за суттю Ї той же самий у вс≥х ¤вищах культури, то зв≥дси ќ.Ўпенглер зробив висновок: ус≥ без виключенн¤ про¤ви певноњ культури м≥ст¤ть в своњй основ≥ ¤к≥йсь Їдиний "прафеномен", тобто найперше формоутворенн¤. «в≥дси випливало, що ус¤ культура характеризувалас¤ принциповою внутр≥шньою Їдн≥стю. ўоби цю Їдн≥сть усв≥домити, потр≥бно винайти, в≥дкрити згаданий "прафеномен", ¤кий ≥ постане в≥дмичкою дл¤ поглибленого розум≥нн¤ будь-¤ких ¤вищ певноњ досл≥джуваноњ культури. ¬насл≥док такого ходу м≥ркувань культуролог≥чне вченн¤ ќ.Ўпенглера отримало назву "морфолог≥њ культури", тобто вченн¤ про найперш≥ форми культури. —л≥д сказати, що сама ≥де¤ "морфолог≥њ культури" мала досить великий розголос: њњ ¤к приймали, так ≥ критикували, але сама думка про те, що культура - це ц≥л≥сне утворенн¤, що вона ¤вл¤Ї собою своЇр≥дний ун≥версум бутт¤, ув≥йшла у мисленн¤ ’’ ст. досить м≥цно ≥ переконливо. ќтже, за ќ.Ўпенглером, кожна культура маЇ свою внутр≥шню ц≥л≥сн≥сть, але кожна культура проходить чотири пер≥оди свого житт¤: весна, л≥то, ос≥нь та зима, тобто вона спочатку ≥де вгору, але, дос¤гнувши вершини, починаЇ занепадати. ќ.Ўпенглер точно визначав цей момент: в≥н стверджував, що культура починаЇ занепадати тод≥, коли переходить у стад≥ю цив≥л≥зац≥йного розвитку. ¬ основ≥ Ївропейськоњ культури, на думку ќ.Ўпенглера, лежить св≥т античноњ культури ≥з њњ так званим "аполон≥вським духом", тобто ≥з њњ прагненн¤м до ¤сност≥, ч≥ткост≥, гармон≥йност≥. ѕроте в≥д епохи ¬≥дродженн¤ у н≥й починаЇ дом≥нувати так званий "фауст≥вський дух" - дух невизначеного прагненн¤ до вищого, б≥льшого, ефективного. ÷ей дух веде до наживи, продукуванн¤, ≥ в≥н, на думку ќ.Ўпенглера, веде ™вропу до занепаду ≥ загибел≥. Ўпенглер вважав, що ™вропу можна вр¤тувати за умови, що на перший план у њњ розвитку вийдуть т≥ народи, ¤к≥ ще не реал≥зували св≥й творчий потенц≥ал. ѕерш за все цю м≥с≥ю може виконати ѕрус≥¤, проте, за ќ.Ўпенглером, мають культуротворчий потенц≥ал ≥ слов'¤нськ≥ народи. як би там не було, але тв≥р ќ.Ўпенглера мав великий резонанс; можна сказати, що п≥сл¤ нього думка про кризовий стан Ївропейськоњ культури стаЇ чи не найб≥льш обговорюваною.
ѕевн≥ корективи у Ївропейське розум≥нн¤ культурно-≥сторичного процесу внесла книга англ≥йського ≥сторика ј.“ойнб≥ (1889-1975): тут автор напол¤гав на тому, що ≥стор≥¤ постаЇ ¤к Їдн≥сть ≥ сукупн≥сть певного числа (21) цив≥л≥зац≥й. ўо таке цив≥л≥зац≥њ? «г≥дно ј.“ойнб≥, ≥стор≥¤ людства ¤вл¤Ї собою не сукупн≥сть факт≥в, а про¤в неперервност≥ процес≥в житт¤, ¤ке набуваЇ конкретних форм ¤к в≥дпов≥дь на виклик з боку умов та обставин, за ¤ких воно зд≥йснюЇтьс¤; такими конкретними формами про¤в≥в житт¤ ≥ постають цив≥л≥зац≥њ. ¬ њх основ≥ лежить продукуванн¤ кращою частиною сусп≥льства певних сенс≥в та ц≥нностей, що найб≥льш щ≥льно концентруютьс¤ у певного типу рел≥г≥¤х, отже, тип цив≥л≥зац≥њ та рел≥г≥¤ постають взаЇмопов'¤заними ¤вищами. “ойнб≥ також вважаЇ, що цив≥л≥зац≥њ можуть вичерпувати св≥й творчий потенц≥ал, ≥ це в≥дбуваЇтьс¤ тод≥, коли духовна ел≥та вироджуЇтьс¤, а на перший план в сусп≥льних процесах виходить д≥лова ел≥та; при цьому рел≥г≥¤ втрачаЇ своњ духовн≥ прагненн¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д ќ.Ўпенглера, ј.“ойнб≥ вважав, що цив≥л≥зац≥њ перебувають м≥ж собою у б≥льш т≥сних зв'¤зках, ¤к≥ можуть поставати не лише у вигл¤д≥ ≥сторичного сп≥в≥снуванн¤ (хоча цей тип зв'¤зку ≥ дом≥нуЇ), а й у вигл¤д≥ ≥сторичного насл≥дуванн¤. «г≥дно ј.“ойнб≥, Ївропейська цив≥л≥зац≥¤ переживаЇ кризов≥ ¤вища, проте задл¤ њх подоланн¤ необх≥дно повернутис¤ до найперших духовних ц≥нностей, тобто певною м≥рою повернути рел≥г≥њ належне м≥сце у сусп≥льному житт≥ через творенн¤ Їдиноњ св≥товоњ рел≥г≥њ.
ƒосить великого значенн¤ у ’’ ст. набули р≥зноман≥тн≥ концепц≥њ техн≥чного детерм≥низму, тобто концепц≥њ, зг≥дно ¤ким х≥д сусп≥льноњ ≥стор≥њ визначаЇтьс¤ розвитком науки, техн≥ки та технолог≥њ. ÷е, безумовно, пов'¤зане ≥з тим значенн¤м, ¤кого набули у ’’ ст. означен≥ чинники сусп≥льного житт¤. ѕроте у ’’ ст. њх трактуванн¤ могли поставати ¤к позитивними (тод≥ под≥бна позиц≥¤ позначалась ¤к технократизм - влада техн≥ки), так ≥ негативними (технофоб≥¤ - страх перед техн≥кою). ѕредставники технократичного п≥дходу (”.–остоу, ƒж.√елбрейт, ƒ.Ѕелл та ≥н.) стверджують, що переможну ходу техн≥чного прогресу вже н≥хто ≥ н≥коли не зможе зупинити ≥ що техн≥ка в ц≥лому граЇ позитивну роль у розвитку сусп≥льства. Ѕезумовно, на¤вн≥ ≥ њњ негативн≥ про¤ви, проте вона ≥ лише вона сама зможе њх подолати або нейтрал≥зувати (техн≥ка - двосторонн≥й меч). ѕредставники технократичного п≥дходу розробили та запустили у широке використанн¤ пон¤тт¤ "пост≥ндустр≥ального сусп≥льства", ¤ке, на њх думку, ¤вл¤Ї собою новий стан сусп≥льства, де на основ≥ техн≥чного прогресу встановл¤тьс¤ безконфл≥ктн≥ сусп≥льн≥ в≥дносини, буде дос¤гнутий новий р≥вень матер≥ального забезпеченн¤ та ≥нтелектуального житт¤. Ќаприк≥нц≥ ’’ ст. найб≥льш в≥домим представником цього напр¤му постаЇ американський соц≥олог ј.“оффлер, що розробив концепц≥ю так званоњ "третьоњ хвил≥": ≥стор≥¤ людства пройшла через с≥льськогосподарську (перша хвил¤), ≥ндустр≥альну революц≥ю (друга хвил¤) ≥ у 60-≥ роки ’’ ст. вступило у пер≥од третьоњ хвил≥ - технолог≥чноњ революц≥њ, насл≥дком ¤коњ буде виникненн¤ технотронного, пост≥ндустр≥ального сусп≥льства; дл¤ останнього будуть характерними нов≥ в≥дносини ≥з природою, оск≥льки через запровадженн¤ найнов≥тн≥ших генних та ≥нформац≥йних технолог≥й людська д≥¤льн≥сть вже не буде руйнувати природу, перетворенн¤ ≥нформац≥йних процес≥в у найперший зас≥б людськоњ д≥¤льност≥, реал≥зац≥¤ нових можливостей дл¤ ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥ та ≥н. ѕредставники технофоб≥њ (Ћ.ћемфорд, “.јдорно та ≥н.) напол¤гають на тому, що техн≥чний прогрес веде людство до загибел≥ чи-то внасл≥док еколог≥чноњ катастрофи, чи-то внасл≥док духовноњ деградац≥њ, оск≥льки, на њх думку, кожний крок вперед у розвитку техн≥ки веде до по¤ви нових, значно складн≥ших проблем, що, врешт≥, ≥ знищать людство.
—еред сучасних концепц≥й ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ варто згадати також концепц≥ю американського соц≥олога (рос≥йського походженн¤) ѕ.—орок≥на (1889-1968), ¤кого вважають одним ≥з "батьк≥в" сучасноњ соц≥олог≥њ та ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ. —орок≥н вважав, що сусп≥льн≥ процеси базуютьс¤ на д≥¤льност≥ людей, ¤к≥ мають подв≥йн≥ - матер≥альн≥ та духовн≥ прагненн¤, на основ≥ ¤ких в ≥стор≥њ д≥ють найперш≥ групи чинник≥в: несв≥домих (≥нстинкти), б≥о-св≥домих (пов"¤заних ≥з задоволенн¤м в≥тальних потреб - голоду, спраги та ≥н.) та соц≥о-св≥домих. ѕроте саме сусп≥льних ¤костей ус≥м процесам житт¤ надають останн≥ чинники, що продукують значенн¤, норми та ц≥нност≥: саме вони стаб≥л≥зують людськ≥ сп≥льност≥ на засадах певних культурно-ц≥нн≥сних систем. —еред останн≥х найперше значенн¤ дл¤ сусп≥льного житт¤ мають ≥стина, добро та краса, що взаЇмно ≥нтегруютьс¤ у корист≥. ÷≥ засади сусп≥льного житт¤ утворюють "≥нтегральну культурну надсистему", ¤ка може проходити ≥сторичний шл¤х в≥д формуванн¤ до розпаду. –озпад њњ зумовлюЇтьс¤ п≥дпор¤дкуванн¤м духовно-культурних ц≥нностей матер≥ально-чуттЇвим, ¤к≥ врешт≥ постають вже й не ц≥нност¤ми, а простими регул¤тивами людських д≥й. —ьогодн≥шн¤ культура постаЇ переважно ¤к чуттЇва, ≥ тому вона приречена на розпад, проте може постати ¤к переддень великоњ ≥деац≥онноњ (заснованоњ на духовних ≥деалах) цив≥л≥зац≥њ.
÷≥кавий погл¤д на ≥стор≥ю запропонував у 50-≥ роки необергсон≥анець –.«ейденберг: в≥н вважав, що ≥стор≥¤ рухаЇтьс¤ в≥д епохи пануванн¤ ≥нстинкт≥в до епохи пануванн¤ розсудку, тобто за суттю ¤вл¤Ї собою простий перех≥д м≥ж ¤к≥сно в≥дм≥нними станами основних чинник≥в людськоњ д≥¤льност≥.
ƒо напр¤м≥в культуролог≥чного спр¤муванн¤ у ’’ ст. можна також в≥днести р≥зноман≥тн≥ вар≥анти ф≥лософського структурал≥зму, засновником ≥ визнаним класиком ¤кого Ї французький культуролог  .Ћев≥-—тросс (нар. ” 1908 р.). —труктурал≥сти вважали, що в основ≥ ус≥х св≥домих акт≥в людини лежать певн≥ стал≥ структури (зв≥дси - назва теч≥њ), ¤к≥ визначають не зм≥ст, а лише внутр≥шню будову ¤к д≥й св≥домост≥, так ≥ њх результат≥в (перш за все - культури). ѕ≥знанн¤ означених структур в≥дкриваЇ шл¤х до розум≥нн¤ п≥двалин тоњ чи ≥ншоњ культури. —ам  .Ћев≥-—тросс зосередив увагу на досл≥дженн≥ м≥фолог≥чноњ св≥домост≥, справедливо вважаючи, що вона, ¤к початкова, м≥стить в своњй основ≥ певн≥ вих≥дн≥ дл¤ людськоњ св≥домост≥ структурн≥ утворенн¤, ¤к≥ у подальшому розвитку ≥стор≥њ не зникають, а лише трансформуютьс¤ та доповнюютьс¤ ≥ншими. ¬ивчивши колосальну к≥льк≥сть м≥фолог≥й та м≥фологем,  .Ћев≥-—тросс прийшов до висновку, що в основ≥ м≥фолог≥чноњ св≥домост≥ лежить механ≥зм опосередкуванн¤ - мед≥ац≥њ: людськ≥ св≥дом≥сть перш за все ф≥ксуЇтьс¤ та зосереджуЇтьс¤ на найб≥льш разючих та констрастних елементах свого сприйн¤тт¤, проте, будучи нездатною њх орган≥чно поЇднати, вона намагаЇтьс¤ через низку опосередкувань звести њх до таких опозиц≥йних пар, ¤к≥ дл¤ нењ Ї б≥льш прийн¤тними та зрозум≥лими. Ќаприклад, житт¤ та смерть звод¤тьс¤ до Їдност≥ в≥йни та миру, а останн≥ - до пос≥ву та жнив, ≥ т. ≥н. ƒосл≥дженн¤  .Ћев≥-—тросса дозволили краще зрозум≥ти природу ц≥лоњ низки символ≥в культури, а також пролили додаткове св≥тло на сутн≥сть лог≥чних операц≥й людського мисленн¤. ќдин з найб≥льш в≥домих його посл≥довник≥в ћ.‘уко (1926-1984) зосередив увагу на вивченн≥ вих≥дних структур, на ¤ких базувалис¤ знанн¤ та мисленн¤ епохи Ќового часу; п≥зн≥ше в≥н ц≥лу низку праць присв¤тив вивченню тих структурних ментальних утворень, ¤к≥ найб≥льше впливають на стосунки м≥ж людьми у сусп≥льств≥, в держав≥, в Ївропейськ≥й культур≥. ÷≥ досл≥дженн¤ дозволили краще окреслити п≥двалини Ївропейства ¤к ¤вища св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ. ≤нший представник структурал≥зму - ‘.Ѕродель (1902-1985) написав к≥лька фундаментальних праць, присв¤чених вивченн¤м структур повс¤кденноњ людськоњ повед≥нки на матер≥ал≥ розвитку цив≥л≥зац≥йних процес≥в у ™вроп≥ Ќового часу, де продемонстрував, що певн≥ структурн≥ стал≥ людських у¤влень про час, про суть економ≥чного обм≥ну, про справедливий розпод≥л прац≥ та винагороди за нењ суттЇво визначали не лише людську повед≥нку, а й орган≥зац≥ю економ≥чного житт¤ та соц≥альних в≥дносин. ‘.јр≥Їс (1914-1984) за допомогою метод≥в структурного анал≥зу досл≥див ≥сторичн≥ зм≥ни у Ївропейських у¤вленн¤х про смерть. ƒещо п≥зн≥ше ∆.ƒеррида, ¤кого ≥нколи називають представником постструктурал≥зму, запропонував концепц≥ю "деконструкц≥њ", сутн≥сть ¤коњ пол¤гаЇ у своЇр≥дному "демонтаж≥" мовних та текстових утворень культури з метою д≥статис¤ до њх найперших складових; наступне складанн¤ ≥з под≥бних складових тих ц≥лих та вих≥дних дл¤ анал≥зу утворень дасть, на думку ∆.ƒерриди, можлив≥сть побачити ≥ зрозум≥ти усю конструкц≥ю б≥льш прозоро та виразно. ” к≥нцевому п≥дсумку виходило, що первинними "блоками", з ¤ких складаютьс¤ культурн≥ знаков≥ феномени, постають чолов≥ч≥ та ж≥ноч≥ ¤кост≥, а також елементи, що опосередковують њх зв'¤зок (тут можна згадати ¤к даосизм у давньокитайськ≥й ф≥лософ≥њ, так ≥ певн≥ тези фрейдизму). —л≥д сказати, що структурал≥зм мав великий вплив на культуролог≥ю та мистецтвознавство ’’ ст.; до певноњ м≥ри його дос¤гненн¤ використовувались ≥ представниками ≥нших ф≥лософських теч≥й. Ќаприк≥нц≥ ’’ ст. досить великого поширенн¤ набули прац≥ рос≥йського ф≥лософа та культуролога ћ.ћ.Ѕахт≥на, ¤кого також можна вважати одним ≥з ориг≥нальних представник≥в структурал≥зму.

9.5. –ел≥г≥йна ф≥лософ≥¤ ’’ ст.

” ф≥лософ≥њ ’’ ст. вагоме м≥сце належить рел≥г≥йн≥й ф≥лософ≥њ. «давалос¤ б, на тл≥ усп≥х≥в науки, техн≥ки, росту та поширенн¤ ≥нформац≥йних систем ≥ технолог≥й рел≥г≥йна ф≥лософ≥¤, ¤к ≥ рел≥г≥йних св≥тогл¤д взагал≥, повинн≥ були б зазнати суттЇвоњ кризи, але так не сталос¤. ѕевною м≥рою тут далис¤ взнаки суперечливост≥ ≥сторичних процес≥в стол≥тт¤, тривале та напружене протисто¤нн¤ двох соц≥альних систем - кап≥тал≥стичноњ та соц≥ал≥стичноњ, при ¤кому останн¤ претендувала на св≥тове пануванн¤, поширюючи та пропагуючи атењстичний св≥тогл¤д. « ≥ншого боку, у ’’ ст. людство пережило дв≥ жахлив≥ св≥тов≥ в≥йни, ≥ на тл≥ тих же самих усп≥х≥в науки складно було не замислитись ¤к над можливост¤ми ≥сторичного людського розуму, так ≥ над засадами людськоњ дол≥. ќкр≥м того, саме у ’’ ст. вже не треба було н≥кого переконувати у тому, що наука - це могутн¤, проте - не всемогутн¤ сила, що Ї багато чого у людському ставленн≥ до себе та до св≥ту, чого н≥коли не зможе про¤снити н≥¤кий науковий прогрес. „астково ≥нтерес до рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ у ’’ ст. можна по¤снити тим, що на тл≥ колосального прискоренн¤ соц≥альноњ динам≥ки все б≥льш проблематичними постають ¤к окрема людська ≥ндив≥дуальн≥сть, так ≥ життЇва дол¤ окремоњ людини. ƒо цього варто додати також ≥ те, що той же самий науковий прогрес дозволив побачити людину складн≥шою, н≥ж це у¤вл¤лос¤ ран≥ше: стало зрозум≥лим, що людину не можна звести до природного еволюц≥йного процесу, що за певними характеристиками вона постаЇ ун≥кальним ¤вищем д≥йсност≥. ” зв'¤зку ≥з цим людськ≥ погл¤ди мимовол≥ звернулись до рел≥г≥њ, оск≥льки рел≥г≥йне баченн¤ д≥йсност≥ ≥з його трансцендентал≥змом виводило людину за меж≥ простого перехрещенн¤ природно-косм≥чного процесу, дозвол¤ло побачити њњ прилученою до особливих, найперших та вих≥дних засад бутт¤.
Ќапевно, найб≥льш поширеною та авторитетною у ’’ ст. постала ф≥лософська концепц≥¤ неотом≥зму - оновленоњ ф≥лософ≥њ ‘оми јкв≥нського, що у 1879 р. енцикл≥кою –имського папи була проголошена оф≥ц≥йною ф≥лософською доктриною католицькоњ церкви. јвторитету ц≥Їњ ф≥лософ≥њ спри¤ло також њњ досить широке культивуванн¤ у католицьких навчальних закладах, де њњ вивченн¤ Ї обoв'¤зковим. ¬изнаними представниками, можна сказати - корифе¤ми неотом≥зму Ї французьк≥ ф≥лософи ∆.ћаритен (1882-1973), ≈.∆≥льсон (1884-1978) та американський ф≥лософ ё.Ѕохеньський (1902-1995). ¬с≥ вони вважали себе в≥дданими вих≥дним ≥де¤м ф≥лософ≥њ —в. ‘оми та намагалис¤ розвивати њх дал≥ та ≥нтерпретувати. ѕерш за все представники неотом≥зму напол¤гали на тому, що њх ф≥лософ≥¤ ¤вл¤Ї собою р≥дк≥сну дл¤ ’’ ст. позиц≥ю посл≥довного реал≥зму: вони аргументували думку про те, що св≥т речей нам наданий реально, що в≥н не ¤вл¤Ї ≥ не може ¤вл¤ти собою чогось на зразок марева або каж≥мост≥, адже Ѕог ¤к “ворець св≥ту на ≥нтригував ≥ не намагавс¤ ввести людину в оману. ќтже, св≥т Ї першою та справжньою реальн≥стю. ÷ей св≥т може засвоюватис¤ практично, у досв≥д≥ житт¤, може ос¤гатис¤ наукою, але ц≥ види його засвоЇнн¤ не можуть задовольнити людину, оск≥льки вони або не виход¤ть за меж≥ сприйн¤тт¤, або зосереджуютьс¤ на питанн¤х "як п≥знавати та описувати д≥йсн≥сть?", залишаючи поза в≥дпов≥ддю основне питанн¤ - "ўо Ї св≥т, що Ї д≥йсн≥сть, що Ї бутт¤?". —аме неспроможн≥сть науки дати в≥дпов≥дь на означен≥ найважлив≥ш≥ дл¤ людини питанн¤ ≥ зумовлюють необх≥дн≥сть зверненн¤ до авторитету —в¤того ѕисьма та божественного об'¤вленн¤. „ерез це, на думку неотом≥ст≥в, залишаЇтьс¤ в сил≥ тлумаченн¤ —в. ‘омою симфон≥њ розуму та в≥ри. Ћюдина здатна п≥знавати св≥т ≥з допомогою науки, але вона також повинн≥ усв≥домити це, ¤к бож≥й дар. якщо звернутис¤ до текст≥в —в. ѕисьма та найнов≥тн≥ших наукових теор≥й, то, на думку неотом≥ст≥в, можна побачити досить очевидне њх сп≥впад≥нн¤ в основному: сучасна теор≥¤ "¬еликого вибуху" лише уточнюЇ та ≥нтерпретуЇ мовою людського розум≥нн¤ те, що Ѕог передав ћойсею у к≥лькох вагомих та сповнених вищим сенсом словах. «вичайно, що й по-сьогодн≥ лишаютьс¤ в≥рними слова ‘оми про перевагу ≥стин в≥ри над ≥стинами людського розуму. “ому неотом≥сти напол¤гають на тому, що й сьогодн≥ ф≥лософ≥¤ може повною м≥рою виконати своњ функц≥њ лише за умови, що вона, узагальнюючи данн≥ п≥знанн¤, буде п≥дводити до розум≥нн¤ необх≥дност≥ доповнити ≥стини природного розуму ≥стинами божественного об'¤вленн¤. ” розум≥нн≥ людини неотом≥сти також дотримуютьс¤ вих≥дних тез —в. ‘оми, тобто вони напол¤гають на Їдност≥ в людин≥ душ≥ й т≥ла, вважають, що п≥знанн¤ розпочинаЇтьс¤ ≥з в≥дчутт¤, ≥з реальних контакт≥в людини ≥з д≥йсн≥стю, але ц≥ контакти врешт≥ повинн≥ актив≥зувати наш розум, ¤кий потенц≥ю п≥знавального акту переводить у д≥йсн≥сть. ƒосить активними неотом≥сти поставали у пол≥тичн≥й д≥¤льност≥ ’’ ст.: вони виступали ≥з гаслами соц≥альних та церковних реформ, п≥дтримували боротьбу за мир, спри¤ли поширенню благод≥йницькоњ д≥¤льност≥.
јвторитетним напр¤мом рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ була також протестантська теолог≥¤, ¤ка отримала назву негативноњ, оск≥льки р≥зко п≥дкреслювала принципову несп≥вм≥рн≥сть Ѕога та св≥ту, а через це ≥ неможлив≥сть розумового ос¤гненн¤ Ѕога (неотом≥сти, йдучи за —в. ‘омою, нагалошували на необх≥дност≥ орозумненн¤ вол≥). «асновником "д≥алектичноњ теолог≥њ" протестантизму вважають н≥мецького ф≥лософа  .Ѕарта (1886-1968). ¬их≥дна теза його ф≥лософ≥њ: Ѕог постаЇ принципово недос¤жним дл¤ св≥ту ≥ поза …ого волею немаЇ ≥ не може бути людського ≥з Ќим д≥алогу. “ому за людиною лишаЇтьс¤ лише одне - в≥ра: щира, в≥ддана, непохитна. Ѕог же сам в≥дкриваЇ себе людин≥ та св≥ту тод≥, коли вважаЇ це доречним. “ак≥ ж вих≥дн≥ тези присутн≥ ≥ у ф≥лософ≥њ ѕ.“≥лл≥ха (1886-1965), ¤кий, розвиваючи њх, приходив до висновку, що у св≥т≥ людини ≥снуЇ принципова роз≥рван≥сть м≥ж сутн≥стю та ≥снуванн¤м, бо њх Їдн≥сть постаЇ лише характеристикою Ѕога. «в≥дси випливаЇ висновок про те, що фундаментальною людською характеристикою постаЇ турбота про сенс бутт¤; в≥дчутт¤ такоњ турботи та њњ св≥дома реал≥зац≥¤ ≥ робить людину рел≥г≥йною. ѕ.“≥лл≥х вважав, що своЇ в≥дношенн¤ до найпершего, безп≥дставного та неанал≥тичного Ѕутт¤ людина виражаЇ у культуротворенн≥, а вир≥шальне значенн¤ дл¤ розвитку культури людства мають "кайроси"- ключов≥ моменти ≥стор≥њ, у ¤к≥ Ѕог в≥дкриваЇ себе людин≥; у "кайрос≥" ( з д-грецькоњ - "доречно", "влучно") в≥дбуваЇтьс¤ прорив людини до надчасовоњ основи ≥стор≥њ, що пот≥м в≥д≥граЇ вир≥шальну роль дл¤ житт¤ людини та сусп≥льноњ ≥стор≥њ. –.Ѕультман (1884-1976) надав ≥де¤м протестантськоњ теолог≥њ екзистенц≥альноњ ≥нтерпретац≥њ: на його думку, ≥снуванн¤ ¤вл¤Ї собою перший р≥вень житт¤, ≥ воно може бути справжн≥м чи несправжн≥м. ѕ≥днести людину над цим р≥внем може т≥льки в≥ра, ¤ка Ї ¤вищем ≥нтимно-≥ндив≥дуальним, таким, що не п≥дл¤гаЇ визначенню чи досл≥дженню, а може лише переживатис¤. Ћюдина, що маЇ в≥ру, зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д обт¤жливих рис ≥снуванн¤ ≥ постаЇ справд≥ рел≥г≥йною безв≥дносно до того, чи належить вона до ¤коњсь церковно-рел≥г≥йноњ конфес≥њ.
—еред ф≥лософських теч≥й рел≥г≥йного спр¤муванн¤ варто згадати також теософ≥ю (ќ.Ѕлаватська, –.Ўтайнер), ученн¤ "живоњ етики" (ќ.–ер≥х) та рос≥йську рел≥г≥йну ф≥лософ≥ю (ћ.Ѕерд¤Їв, ѕ.‘лоренський), ≥дењ ¤ких мали ≥ мають неаби¤кий вплив ≥ поширенн¤. ѕредставники теософ≥њ ("теос" - бог, "соф≥¤" - мудр≥сть) грунтували своњ твердженн¤ на тез≥ про те, що рел≥г≥њ усього св≥ту ведуть розмови про одне й те ж саме - про ви¤вленн¤ божественного у в≥дношенн≥ до людини, проте розмови ц≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ мовами, образами, повнотою та ступенем внутр≥шнього зв'¤зку. якщо ж в≥дсл≥дкувати оте Їдине та належним чином його зрозум≥ти, ми зможемо ближче п≥д≥йти до осмисленн¤ сутност≥ божества. ≤з ц≥Їњ тези випливала також теософська пропаганда екумен≥зму - руху за об'Їднанн¤ ус≥х рел≥г≥й св≥ту. ”ченн¤ "∆ивоњ етики" базувалос¤ на переважно етичних тезах давньо≥нд≥йських ф≥лософсько-рел≥г≥йних теч≥й, називаючи себе р≥зновидом йог≥. ¬оно стверджувало матер≥альн≥сть усього ≥снуючого, щоправда, провод¤чи розр≥зн¤нн¤ тонкоњ матер≥њ ≥ грубоњ. ¬ людському Їств≥ жива етика нараховувала с≥м шар≥в сутностей, що ≥Їрарх≥чно сходили до божественноњ т≥лесност≥, тому життЇве завданн¤ людини вбачалос¤ у тому, щоби пройти шл¤хом самовдосконаленн¤ ≥ п≥дпор¤дкувати своЇ житт¤ вищому шару. ÷е вченн¤ Ї досить поширеним в ™вроп≥, у тому числ≥ - ≥ в ”крањн≥. …ого пропагандою займаютьс¤ осередки "“овариства –ер≥ха" –ос≥йська рел≥г≥йна ф≥лософ≥¤ (або ф≥лософ≥¤ рос≥йського рел≥г≥йного ренесансу) найб≥льш широко ≥ потужно розгорнула свою д≥¤льн≥сть на початку ’’ ст. ¬она включила у поле своЇњ проблематики вс≥ найважлив≥ш≥ проблеми св≥товоњ ф≥лософ≥њ, проте п≥дпор¤дкувала њх розум≥нн¤ ≥ вир≥шенн¤ рел≥г≥йному, пов'¤заному перш за все ≥з сх≥дним православ'¤м, св≥тогл¤ду. ѕоставивши людину у центр своњх розм≥рковувань, ц¤ ф≥лософ≥¤ виводила людськ≥ ¤кост≥ ≥з особливого м≥сц¤ людини у творенн≥ св≥ту Ѕогом, ≥з основноњ функц≥њ людини, пов'¤заноњ ≥з збиранн¤м розпорошеноњ в св≥т≥ первинноњ енерг≥њ позитивного буттЇвого творенн¤. Ќа засадах такого п≥дходу до св≥ту та людини вир≥шувались проблеми свободи вол≥, творчост≥, соц≥ального житт¤, робилис¤ численн≥ досл≥дженн¤ у напр¤мах персонал≥зму, антрополог≥њ, теор≥њ п≥знанн¤, естетики та ≥н. ќсобливу роль представники ц≥Їњ ф≥лософ≥њ в≥дводили так зван≥й "соф≥йност≥" св≥ту, вивод¤чи божественну премудр≥сть, вт≥лену в твор≥нн≥ та у д≥¤нн¤х ’риста, майже на р≥вень особливоњ божественноњ ≥постас≥. «начна частина ф≥лософ≥в цього напр¤му була в≥дправлена за меж≥ рад¤нськоњ держави та продовжила свою д≥¤льн≥сть за кордоном (у „ех≥њ, ёгослав≥њ, ‘ранц≥њ), а частина загинула п≥д час стал≥нських репрес≥й.

9.6. ѕров≥дн≥ тенденц≥њ розвитку св≥товоњ ф≥лософ≥њ на меж≥ тис¤чол≥ть.
Ќаш перегл¤д найб≥льш авторитетних напр¤м≥в та теч≥й ф≥лософ≥њ ’’ ст. досить ¤скраво засв≥дчуЇ колосальну багатоман≥тн≥сть ц≥Їњ ф≥лософ≥њ, њњ особливу ориг≥нальн≥сть, широту њњ проблематики. —воЇр≥дноњ ц≥л≥сност≥, завершеност≥ њй надаЇ також той факт, що наприк≥нц≥ ’’ ст. в≥дбулос¤ н≥би певне поверненн¤ до њњ початковоњ проблематики: ¤кщо ф≥лософ≥¤ ’’ ст. починала ≥з в≥дкиданн¤ абсолют≥в, запереченн¤ значенн¤ метаф≥зичних роздум≥в, вважаючи, що вона пок≥нчить з ними назавжди, то наприк≥нц≥ стол≥тт¤ ц≥ теми знову ви¤вилис¤ актуальними. ¬и¤вилос¤, що не зник ≥нтерес до абсолют≥в, що р≥шуче в≥дкиданн¤ метаф≥зики може привести до суттЇвого спрощенн¤ ф≥лософськоњ рефлекс≥њ та, нав≥ть, до втрати ф≥лософ≥Їю своЇњ специф≥ки. ѕроте, к≥нець стол≥тт¤ ознаменувавс¤ не простим поверненн¤м до названих тем, а виникненн¤м р≥зних, ≥нколи - протилежних тенденц≥й в њх ≥нтерпретац≥њ. « одного боку, зб≥льшивс¤ ≥нтерес до тих ф≥лософських напр¤м≥в, ¤к≥ традиц≥йно пов'¤зували ф≥лософ≥ю ≥з метаф≥зичними досл≥дженн¤ми; йдетьс¤ про неотом≥зм, ф≥лософ≥ю ћ.’айдеггера, ћ.√артмана, протестантську теолог≥ю, ф≥лософську онтолог≥ю, традиц≥њ кант≥анства, гегел≥вськоњ ф≥лософ≥њ та ≥н. ¬ ц≥лому тенденц≥¤ поверненн¤ до метаф≥зичних м≥ркувань та абсолют≥в отримала назву неоконсерватизму. « ≥ншого боку, розпочинаючи ≥з к≥нц¤ 60-х рок≥в, розгорнулас¤ справжн¤ хвил¤ радикал≥зац≥њ тенденц≥й некласичноњ ф≥лософ≥њ, пов'¤зана ≥з закликами пок≥нчити ≥з рац≥ональн≥стю, лог≥кою, ус¤кими нормуванн¤ми ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥ з метою виходу на нов≥ горизонти творчост≥. «азначена радикальна ф≥лософська хвил¤ постала найпершим предметом обговоренн¤ та ф≥лософських дискус≥й к≥нц¤ ’’ ст. ѓњ початок пов'¤заний ≥з по¤вою так званих "нових л≥вих" п≥д час вибуху молод≥жних бунтарських рух≥в у ‘ранц≥њ у травн≥ 1968 року, коли студентська молодь р≥шуче постала проти засилл¤ бюрократизму, тенденц≥й зах≥дного сусп≥льства до втрати своЇњ моб≥льност≥, до зануренн¤ у розк≥ш та комфорт. « боку ≥деолог≥в "нових л≥вих" (Ѕ.-ј.Ћев≥, ј.√люксман, ∆.-ћ.Ѕенуа,  .∆амбе, ћ. лавель та ≥н.) посилились нападки на владу, ≥деолог≥ю, державу та науку. ÷≥ ≥деологи стверджували, що союз влади та науки веде до нового р≥вн¤ людського поневоленн¤, що в сучасному сусп≥льств≥ людина все б≥льше перетворюЇтьс¤ на просту сусп≥льну функц≥ю, постаючи сумою сусп≥льних ролей та структур. «в≥дси випливала теза про те, що ≥ндустр≥альне сусп≥льство ¤вл¤Ї собою нову форму варварства та внутр≥шнього зб≥дненн¤ людини. ѕредставники ц≥Їњ "новоњ ф≥лософськоњ хвил≥" (така назва утвердилась у досл≥дницьк≥й л≥тератур≥) закликали до р≥шучого розриву ≥з ус≥Їю попередньою ф≥лософською традиц≥Їю, оск≥льки, на њх думку, саме вона привела до того культу рац≥ональност≥ - розуму та ефективност≥, - ¤кий запанував в ™вроп≥. –озрив ≥з традиц≥Їю виправдовувавс¤ також необх≥дн≥стю поверненн¤ до найперших "джерел" людськост≥, до стану "до-логосу", де не ≥снуЇ альтернативи теор≥њ та практики ≥ де людина розмовл¤ла голосом серц¤ та щирого почутт¤. “ому представники "новоњ ф≥лософськоњ хвил≥" вважали почутт¤ завжди б≥льше виправданим, н≥ж лог≥чн≥ м≥ркуванн¤, ≥ закликали надати волю про¤вам ≥нстинкт≥в житт¤, створювати нову "чуттЇв≥сть", що революц≥он≥зуЇ людину. —воњ ≥дењ вони розгл¤дали ¤к "вступ до ус¤коњ ф≥лософ≥њ майбутнього". ≤ вони ≥ справд≥ влилис¤ у думки так званого "ф≥лософського постмодерну", ¤кий њх певною м≥рою зм≥нив, а певною м≥рою радикал≥зував. ‘≥лософський постмодерн включив у св≥й зм≥ст певн≥ перегукуванн¤ ≥з р≥зного роду ф≥лософськими теч≥¤ми та традиц≥¤ми, ≥ це тому, що в≥н проголосив тезу про остаточне окультурюванн¤ людини та ус≥х њњ д≥й ≥ прагнень. «а великим рахунком, на думку постмодернист≥в, майже про все можливе у людському житт≥ та у людських ви¤вленн¤х вже щось сказане, у тому числ≥ - ≥ ф≥лософ≥Їю. “ому грунтом дл¤ сьогодн≥шн≥х ф≥лософствувань постаЇ св≥т культури, а не ¤кихось первинних, до або поза людських реал≥й. ‘≥лософствувати сьогодн≥ - це значить не в≥дкривати щось таке, чого ще н≥хто не в≥дкрив, а вести в≥дкритий, невимушений д≥алог ≥з культурними нашаруванн¤м ус≥х час≥в та народ≥в, прочитуючи њх так, ¤к т≥льки можливо, бо останнЇ ≥ буде св≥дченн¤м того, ¤к вигл¤даЇ людське розум≥нн¤ сьогодн≥. «розум≥лим стаЇ те, чому постмодерн вз¤в на озброЇнн¤ методолог≥чн≥ розробки ф≥лософськоњ герменевтики (мистецтво прочитуванн¤ текст≥в) та структурал≥зму, перш за все у вар≥ант≥ деконструкц≥њ ∆.ƒарриди: йдетьс¤ саме про д≥¤льн≥сть у межах вже ≥снуючих текст≥в та культурно-семантичних пол≥в. ¬ ц≥лому у постмодерн≥ вийшли на перший план так≥ принципи (або позиц≥њ): 1) антилог≥цизм (або антипанлог≥зм) - протест проти будь-¤ких, а по-перше - лог≥чних унормувань думки чи ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥; 2) антидемаркац≥он≥зм - протест проти будь-¤ких р≥зких розмежувань р≥зних у класичн≥й культур≥ напр¤м≥в д≥¤льност≥, тобто принципове напол¤ганн¤ на тому, що наука, мистецтво, м≥ф, фантаз≥¤ повинн≥ в реальному живому людському самови¤вленн≥ зливатис¤, а не протисто¤ти одне одному; 3) вторинне засвоЇнн¤ - д≥¤льн≥сть на основ≥ тих феномен≥в, ¤к≥ вже ви¤влен≥ у ≥стор≥њ культури; 4) в≥льний герменевтичний дискурс - в≥дкиданн¤ будь-¤ких норм у веденн≥ розмови - д≥алогу ≥з ¤вищами культури, людини та людськоњ життЇд≥¤льност≥. ƒл¤ представник≥в постмодерну принципово важливого значенн¤ набувають не результати ≥нтелектуальних д≥й, ≥ сам≥ ц≥ д≥њ або акти, ¤к≥ Їдино здатн≥ засв≥дчити те, ¤кою може ≥ здатна бути людина, з одного боку, а також самий факт њњ участ≥ в ≥нтелектуальному самозасв≥дченн≥. ќсновними представниками постмодерну к≥нц¤ ’’ ст. вважають французьких ф≥лософ≥в ∆.ƒарриду та ∆.ƒельоза, швейцарського ф≥лософа ѕ.—лотердайка, американц¤ –.–орт≥ (у ранн≥й пер≥од його д≥¤льност≥). як ≥дењ, так ≥ саму д≥¤льн≥сть ф≥лософських постмодернист≥в оц≥нюють по-р≥зному, проте, переважно, - досить критично, але в ц≥лому не можна не визнати, що йдетьс¤ не просто про епатаж, тобто про бажанн¤ сказати щось "г≥рше, аби - ≥нше", ск≥льки про намаганн¤ зд≥йснити розв≥дки у тих шарах людськоњ екзистенц≥њ, ¤к≥, так би мовити, перебувають на меж≥ найперших утворень чогось визначеного; це Ї спроба черпати енерг≥ю творенн¤ ≥з того моменту, де св≥тло т≥льки ще маЇ стати (¤кщо використовувати б≥бл≥йну символ≥ку творенн¤ св≥ту).
” нове тис¤чол≥тт¤ ф≥лософ≥¤ входить, безумовно, збагаченою досв≥дом ’’ ст., вона тепер постаЇ б≥льш внутр≥шньо в≥льною, проте - ≥ б≥льш мудрою, б≥льш терпимою до незвичних ≥дей та позиц≥й, б≥льш виваженою, - одним словом, змужн≥лою. Ќавр¤д чи можна сумн≥ватис¤ у тому, що у ’’≤ ст. ф≥лософ≥¤ також залишитьс¤ надзвичайно строкатою та р≥зноман≥тною, здатною надавати нового диханн¤ ус≥м ≥сторичним формам свого ви¤вленн¤. ” той же час не можна не пом≥тити й того, що традиц≥њ м≥н≥мал≥зму, що запанували у некласичн≥й ф≥лософ≥њ, навр¤д чи можуть бути визнаними тепер пров≥дними або вир≥шальними: сучасна ф≥лософ≥¤ схильна повернутис¤ до абсолют≥в, ≥деал≥в, еталон≥в, надавши њм нових контекстуальних ≥нтерпретац≥й. ¬арто загадати, наприклад, такий факт: на останньому всесв≥тньому ф≥лософському конгрес≥, що в≥дбувс¤ у 2000 р. у м.Ѕрайтон≥, в≥дзначались хоча б так≥ переваги класичноњ, зокрема - середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ, ¤к њњ здатн≥сть бути опорою дл¤ людини, закликати њњ до вищого та кращого, не нав≥ювати людин≥ думку про њњ загублен≥сть серед в≥дчуджених форм сущого, про њњ принципову безпорадн≥сть у зустр≥чах ≥з несв≥домим та ≥ррац≥ональним. —ловом, ф≥лософ≥¤ повинна бути такою ж багатою на про¤ви, ¤к людське житт¤, та, проте, повинна йти, може, на п≥в-кроку попереду житт¤, надихаючи людину на мужнЇ протисто¤нн¤ ус≥л¤ким викликами дол≥ та обставин житт¤.
¬исновки
—учасна ф≥лософ≥¤ м≥стить у соб≥ широкий спектр п≥дход≥в до розв'¤занн¤ найр≥зноман≥тн≥ших проблем людського бутт¤. јле центральними серед них Ї проблеми осмисленн¤ тенденц≥й розвитку сучасного сусп≥льного житт¤, проблеми людини, засад њњ бутт¤ та њњ можливостей. ≤ хоча загалом ≥з кожним окремо вз¤тим ф≥лософським п≥дходом до проблем сучасного житт¤ можна в чомусь ≥ не погодитис¤ (бо Ї певн≥ одноб≥чност≥ в њх ≥нтерпретац≥њ життЇвих питань), однак безсумн≥вним Ї факт активного творчого житт¤ ф≥лософ≥њ XX ст., пл≥дного д≥алогу р≥зних теч≥й ≥ шк≥л навколо болючих проблем сучасност≥ епохи.
Ќаприк≥нц≥ XX ст. певного поширенн¤ набув ф≥лософський постмодерн, ¤кий повстаЇ проти будь-¤ких обмежень ф≥лософського ≥нтелектуального експерименту. ѕроте, входженн¤ ф≥лософ≥њ у ’’≤ ст. супроводжуЇтьс¤ також ≥ певним поверненн¤м до метаф≥зики, абсолют≥в та до б≥льш пр¤мого втручанн¤ у болюч≥ проблеми людського самовизначенн¤.
–езюме.
1. ‘≥лософ≥¤ ’’ ст. маЇ своЇ власне обличч¤, ¤ке можна про¤снити низкою њњ особливостей, таких, ¤к њњ надзвичайна строкат≥сть, переплет≥нн¤ в н≥й р≥зних напр¤м≥в та традиц≥й, наближенн¤ до повс¤кденних реал≥й людського житт¤, переважна некласичн≥сть.
2. ѕотужними постали у ’’ ст. напр¤ми сц≥Їнтистського спр¤муванн¤, тобто так≥, ¤к≥ вбачали своЇ основне завданн¤ у сп≥впрац≥ ≥з наукою, в запровадженн≥ таких методолог≥чних принцип≥в, ¤к≥ б значно п≥двищували ефективн≥сть та достов≥рн≥сть науки.
3. Ќапр¤ми антрополог≥чного спр¤муванн¤ постали у ф≥лософ≥њ ’’ ст. надзвичайно р≥зноман≥тними ≥ р≥зноплановими; це по¤снюЇтьс¤ особливим м≥сцем проблеми людини у мисленн≥ ’’ ст.; тут впливовими були: а) екзистенц≥ал≥зм, що намагавс¤ поставити в основу ф≥лософ≥њ внутр≥шнЇ в≥дчутт¤ людиною свого житт¤; б) ф≥лософська антрополог≥¤, ¤ка вважала за необх≥дне досл≥джувати людину всеб≥чно; в) персонал≥зм, ¤кий виводив на перший план в людин≥ њњ здатн≥сть бути особист≥стю; г) фрейдизм та неофрейдизм, ¤к≥ переконливо засв≥дчили вагомий вплив несв≥домого на св≥дом≥сть та повед≥нку людини.
4. «начне ускладненн¤ соц≥альних процес≥в викликало по¤ву напр¤м≥в культуролог≥чного та ≥стор≥ософського спр¤мувань, ¤к≥ часто перепл≥талис¤ м≥ж собою; ф≥лософ≥¤ ’’ ст. виробила ц≥лу низку дуже важливих та авторитетних концепц≥й культури, ≥стор≥њ людства, п≥двалин людського сприйн¤тт¤ та структуруванн¤ д≥йсност≥.
5. ¬агому м≥сце належало у духовному житт≥ ’’ ст. рел≥г≥йн≥й ф≥лософ≥њ, ¤ка, певною м≥рою н≥би отримавши "друге диханн¤", продовжувала розгл¤дати людину у нев≥д'Їмних зв'¤зках ≥з Ѕогом, јбсолютом та напол¤гати на њњ особливому всекосм≥чному призначенн≥.
6. Ќа злам≥ тис¤чол≥ть ф≥лософ≥¤ постала змужн≥лою, досв≥дченою, здатною бути толерантною та р≥зноман≥тною; хоча в н≥й набули певного розголосу нов≥тн≥ модернов≥ теч≥њ, вона не втратила ≥нтересу до абсолют≥в, ≥деал≥в, в≥чних людських ц≥нностей.
ѕитанн¤ дл¤ обговоренн¤ на сем≥нарському зан¤тт≥.
1. «агальн≥ особливост≥ ф≥лософ≥њ ’’ ст. та њњ основн≥ напр¤ми.
2. Ќапр¤ми сц≥Їнтистськоњ ф≥лософ≥њ ’’ ст.: неопозитив≥зм, постпозитив≥зм, неокант≥анство, "радикальна еп≥стемолог≥¤".
3. ¬их≥дн≥ ≥дењ екзистенц≥ал≥зму, ф≥лософськоњ антрополог≥њ, персонал≥зму та фрейдизму.
4.  ультуролог≥¤ та ф≥лософ≥¤ ≥стор≥њ у ф≥лософ≥њ ’’ ст.
5. ќсновн≥ напр¤ми рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ ’’ ст.
6. ѕров≥дн≥ тенденц≥њ сучасного розвитку Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ.
“еми дл¤ реферат≥в, допов≥дей ≥ контрольних роб≥т.
1. ћ≥сце ф≥лософ≥њ ’’ ст. у ≥стор≥њ Ївропейськоњ ф≥лософ≥њ; особливост≥ ф≥лософ≥њ ’’ ст.
2. ќсновн≥ ≥дењ ф≥лософ≥њ неопозитив≥зму та њх значенн¤ дл¤ розвитку п≥знанн¤.
3. Ќеопозитив≥зм та постпозитив≥зм.
4. ¬их≥дн≥ ≥дењ основних представник≥в ф≥лософ≥њ екзистенц≥ал≥зму.
5. ѕерсонал≥зм ¤к напр¤мок ф≥лософ≥њ ’’ ст.
6. ¬плив ≥дей ф≥лософськоњ антрополог≥њ на сучасне розум≥нн¤ людини.
7. ¬их≥дн≥ ≥дењ фрейдизму та неофрейдизму, њх вплив на духовне житт¤ ’’ ст.
8. ¬их≥дн≥ ≥дењ феноменолог≥њ ≈.√уссерл¤.
9.  ультуролог≥¤ у ф≥лософ≥њ ’’ ст.: ≥дењ та представники.
10. «агальна оц≥нка ≥дей структурал≥зму.
11. ѕров≥дн≥ напр¤ми рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ ’’ ст.
12. ‘≥лософський постмодерн: вих≥дн≥ ≥дењ та њх оц≥нка.
13. ‘≥лософ≥¤ та соц≥альн≥ процеси в сучасному украњнському сусп≥льств≥.
«авданн¤ дл¤ самост≥йного опрацюванн¤ ≥ закр≥пленн¤ матер≥алу з теми.
«авданн¤ 1. ќкресл≥ть особливост≥ та пров≥дн≥ тенденц≥њ розвитку ф≥лософ≥њ у XX ст.
«авданн¤ 2. Ќазв≥ть основн≥ напр¤ми розвитку ф≥лософ≥њ XX ст. та коротко њх охарактеризуйте.
«авданн¤ 3. ѕор≥вн¤йте ≥дењ неопозитив≥зму та постпозитив≥зму; ви¤в≥ть у цих ≥де¤х сп≥льне та в≥дм≥нне.
«авданн¤ 4. –озкрийте зм≥ст та значенн¤ ≥дей феноменолог≥њ ≈.√уссерл¤.
«авданн¤ 5. ќхарактеризуйте пров≥дн≥ ≥дењ фрейдизму та неофрейдизму, дайте њм оц≥нку.
«авданн¤ 6.  оротко окресл≥ть та охарактеризуйте ≥дењ основних представник≥в ф≥лософ≥њ екзистенц≥ал≥зму.
«авданн¤ 7. ќкресл≥ть значенн¤ ≥дей ф≥лософськоњ антрополог≥њ та персонал≥зму дл¤ людського самоусв≥домленн¤ людини ’’ ст.
«авданн¤ 8. ќхарактеризуйте основн≥ напр¤ми рел≥г≥йноњ ф≥лософ≥њ XX ст.
«авданн¤ 9. ўо таке ф≥лософський постмодерн? як≥ тенденц≥њ розвитку ф≥лософ≥њ про¤вились у його ≥де¤х?

ƒодаткова л≥тература з теми.
1. ‘≥лософ≥¤: Ќавч. пос≥бник/ Ѕичко ≤.¬. та ≥н.-¬ид. 2-ге.-  ., 1994.
2. «аруб≥жна ф≥лософ≥¤ XX стол≥тт¤: „итанка з ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ у 6 кн. - н.6.-  ., 1993.
3. √оловко Ѕ.ј. ‘≥лософська антрополог≥¤: Ќавч. пос≥бник. -  ., 1997.
4. ѕолани ћ. Ћичностное знание. Ќа пути к посткритической философии.- ћ., 1985.
5. ѕоппер  . ¬≥дкрите сусп≥льство та його вороги. - “.2. -  .: ќснови, 1994.
6. —овременна¤ западна¤ философи¤: —ловарь.- ћ., 1991.
7. “атаркевич ¬л. ≤стор≥¤ ф≥лософ≥њ. - “.3. - Ћьв≥в, 1999.
8. ’айдеггер ћ. –азговор на проселочной дороге. - ћ., 1989.
9. ’осе ќртега- ≥-√асет. ¬ибран≥ твори. - ., 1994.
10. ’юбшер ј. ћыслители нашего времени: —правочник по философии «апада XX века.- ћ., 1994.
11. ‘≥лософський словник/«а ред. ¬.≤.Ўинкарука. - ¬ид 2-ге. -  ., 1986.

	г. »вано-‘ранковск, √руппа исследовани¤ основ изначальной традиции "ћезоге¤", ”краина

Ќайти:

на:

narratif.narod.ru Narod.RU яндексе