|
Володимир Мороз
Українське товариство “Сила” було створене у Львові аж у 1907
р. Коротка довідка про нього мого скромного авторства, написана
для Малої енциклопедії львовознавства:
ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКИХ РОБІТНИКІВ “СИЛА” (1907-1938 рр.)
Засноване 20 січня 1907 р. з ініціативи Василя Нагірного, який
став його першим головою, об’єднувало в той час домашню прислугу
і некваліфікованих робітників Львова, мало бл. 1000 членів. Відновлене
у 1918 р. о. Антоном Каштанюком як товариство зарібників, поступово
занепало і на початку 1930-х нараховувало всього кілька десятків
членів. З ініціативи Павла Музики ОУН ввела туди своїх людей і невдовзі
поставила товариство під свій контроль. Головою товариства обрано
в 1932 р. Михайла Соболя, згодом його очолювали Ярослав Петрів і
Степан Сабара. П. Музика розробив план активізації діяльності “Сили”
як фасадної організації для праці ОУН серед робітників і для втілення
цього плану був очолив товариство у 1936 р. “Сила” пояснювала нужденне
становище робітників пануванням в промисловості та торгівлі чужинців,
а комуністи під маркою соціального захисту намагалися втягнути народ
у ще більше ярмо – СРСР.
Із 1936 р. розгорнуто діяльність в двох напрямках: професійному
та культурно-освітньому (включав ряд спеціальних секцій, зокрема
робітничі театр, хор, бібліотеку; щосуботи проводилися дискусійні
вечори на актуальні суспільно-політичні теми, відзначали національні
свята; від 30 вересня 1937 р. розпочалося навчання у створеному
“Силою” Першому українському робітничому університеті, де давалися
необхідні загальні та фахові знання 160 слухачам, кількість яких
згодом зросла.
Робота професійних секцій (столярів, кравців, шевців, будівельників,
металівців, мясарів, окремої жіночої секції) зосереджувалася в рамках
Професійної комісії, керованої організаційним референтом “Сили”
Юліаном Петречком. У секціях відбувалися фахові курси підвищення
кваліфікації. Проведено кілька конференцій з працедавцями, за посередництвом
“Сили” укладено колективні договори на кількох підприємствах.
Окремим структурним підрозділом було Посередництво праці, яке за
вересень 1937 – травень 1938 р. працевлаштувало 120 осіб, з яких
половина – жінки. У середньому за тиждень з допомогою “Сили” знаходило
працю 3-4 кваліфікованих робітники та 1-2 некваліфікованих. Взимку
1936–1937 р. при “Силі” створено Комітет допомоги українським безробітним,
очолений Осипом Іванчуком. Комітет отримав благословення митрополита
Андрея Шептицького, єпископів Йосафата Коциловського та Григорія
Хомишина, до його Почесного комітету увійшли, зокрема, Кость Левицький,
о. Йосип Сліпий, канцлер консисторії УГКЦ о. Микола Ґалянт, Іван
Тиктор. Крім тісної взаємодії з Посередництвом праці, Комітет організував
безплатне харчування для безробітних. Їдальня “Сили” пересічно годувала
обідом 100 осіб (в неділі і свята – 150), сніданками та вечерями
– 130. Для належної праці “Сила” орендувала нову домівку в Народному
домі, зайнявши все праве крило на першому (тепер – другому) поверсі.
Взимку 1937–1938 р. українські безробітні отримали від “Сили” 5000
обідів.
Від лютого 1937 р. почалося творення філій “Сили”, які були зареєстровані
у Винниках, Дрогобичі, Заліщиках, Перемишлі, Раві-Руській, Чорткові,
Чортовці. Осередки товариства, яким відмовлено в реєстрації або
ті, що тільки готували документи для цього, існували ще у 25 населених
пунктах Галичини, а також у Варшаві та Кракові. За два роки праці
“Сили” під впливом ОУН чисельність товариства зросла від кількох
десятків членів на початку 1936 р. до 2920 осіб (з яких 1160 жінок)
у зареєстрованих осередках (насамперед у Львові) та близько 5000
у незареєстрованих осередках у травні 1938 р. “Сила” підтримувала
контакти із українськими робітниками США, Бельгії та Франції. Фактичним
друкованим органом “Сили” стала газета “Гомін краю” за редакцією
С. Ніклевича та Ю. Петречка. У 1937 та 1938 рр. “Сила” провела святкування
Першого Травня під гаслами національного і соціального визволення.
Із розгортанням праці “Сила” зацікавила політичну партію Фронт національної
єдності (ФНЄ) на чолі із Дмитром Паліївим. Після невдалої спроби
опанувати товариство, ФНЄ розпочав його критику, зокрема наявність
студентів у керівництві, наслідком чого стало побиття Д. Паліїва
активістами “Сили” на чолі із Ю. Петречком (за що він згодом був
засуджений до 8 місяців ув’язнення). Це все стало приводом для заборони
“Сили” польською владою у квітні 1938 р. Серед офіційних причин
припинення діяльності Товариства Українських Робітників, крім дрібних
статутних порушень (за які могли б накласти тільки невеликі штрафи),
фігурує ще й така: воно підкреслювало окремішність українських робітників
від робітників польських, а також нібито було прикриттям для фінансування
ОУН.
Існування “Сили” відіграло помітну роль у житті робітників Львова
та Галичини, зростанню їх національної і громадянської свідомості,
а ОУН розширила свій досвід у відстоюванні соціальних прав українців.
|
