|
Ћекц≥¤ 2. ѕор≥вн¤льно-≥сторичний анал≥з м≥ф≥в. ласиф≥кац≥¤
м≥ф≥в ¤к законом≥рного ¤вища культурноњ ≥стор≥њ людства
Ќапевно, кожен пам'¤таЇ - ¤кщо сонечко ("божа кор≥вка")
с¤де на руку, њњ траба попросити: "Ѕожа кор≥вка, полети на
небо, принеси мен≥ хл≥ба, чорного ≥ б≥лого, т≥льки не гор≥лого".
јналог≥чн≥ приказки Ї у р≥зних народ≥в. Ќаприклад, англ≥йськ≥ д≥ти
говор¤ть: "Ѕожа кор≥вка, лети додому, в твоњй хат≥ пожежа,
твоњ д≥ти в б≥д≥ ...", а норвежц≥ прос¤ть њњ: "«олота
кор≥вка, лети на сх≥д, лети на зах≥д, лети на п≥вн≥ч, лети на п≥вдень,
знайди мою любов". ” голландц≥в божа кор≥вка, ¤ка с≥ла
на руки або на од¤г, вважаЇтьс¤ доброю прикметою. Ћ≥нгв≥ст ¬олодимир
“опоров досл≥див назви божоњ кор≥вки р≥зними мовами ≥ прийшов до
висновку, що њњ образ пов¤заний з давн≥ми в≥руванн¤ми ≥ндоЇвропейц≥в
та њхн≥м м≥фом про бога-громовика, котрий, зап≥дозривши свою ж≥нку
у зрад≥, скинув њњ з неба. якщо правильне припущенн¤ про те, що
м≥ф ≥снував до розпаду Їдиноњ пра≥ндоЇвропейськоњ мови на окрем≥
г≥лки, то цьому пов≥рю дек≥лька тис¤ч рок≥в. “обто кожен з нас у
дитиннств≥, сам того не знаючи, в≥дтворював традиц≥йний текст, ¤кий
пройшов через сотн≥ покол≥нь.
ј чи багато таких ≥стор≥й збереглос¤? як довго живуть м≥фи у народн≥й
традиц≥њ? ѕрот¤гом тис¤чол≥ть вони складали найважлив≥шу частину
духовноњ культури. –еконструкц≥¤ давн≥х м≥фолог≥й дозволила б проникнути
в у¤вленн¤ наших предк≥в про св≥т ≥ про себе. «вичайно, вивченн¤
м≥фолог≥чних традиц≥й минулого можливе на основ≥ писемних джерел.
Ќауковою сенсац≥Їю ’≤’ стол≥тт¤ стало в≥дкритт¤ ≥ розшифруванн¤
хранителем Ѕританського музею ƒжорджем —м≥том шумерськоњ
легенди про потоп, записаноњ ≥Їрогл≥фами на глин¤них табличках.
јнал≥з текст≥в показав, що б≥бл≥йне переданн¤ про Ќо¤ детально (за
вин¤тком де¤ких в≥дм≥нностей) сп≥впадаЇ з б≥льш давньою опов≥ддю
шумер≥в про ”тнап≥шт≥ма. јле зв≥дки цей м≥ф прийшов до шумер≥в?
≤ коли в≥н виник? Ќайдавн≥ш≥ Їгипетськ≥ та шумерськ≥ м≥фолог≥чн≥
тексти датуютьс¤ трет≥м, китайськ≥ - першим тис¤чол≥тт¤м до н.е.,
а творц≥ цив≥л≥зац≥њ перу взагал≥ не мали писемност≥. ќтже, ми н≥коли
не дов≥даЇмос¤, ¤ким у¤вл¤ли св≥й св≥т люди минулого? „и могли зберегтис¤
стародавн≥ у¤вленн¤ у м≥фах, що д≥йшли до наших дн≥в?
—воњ в≥дпов≥д≥ на ц≥ запитанн¤ пропонуЇ археолог ёр≥й ™вгенович
Ѕерезк≥н, доктор ≥сторичних наук, зав≥дувач в≥дд≥лом ћузею антрополог≥њ
та етнограф≥њ –јЌ у —анкт-ѕетербурз≥. ¬≥н розробив метод реконструкц≥й
елемент≥в духовноњ культури. ≤де¤ його досл≥дженн¤ довол≥ проста.
ƒл¤ того, щоб ви¤вити давн≥ м≥фи, треба пор≥вн¤ти м≥фолог≥чн≥ традиц≥њ
р≥зних народ≥в ≥ ви¤вити сп≥льн≥ елементи. наприклад, м≥фи ≥ перекази
американських ≥нд≥анц≥в ≥ народ≥в ™враз≥њ, що не мали контакт≥в
прот¤гом тис¤ч≥ рок≥в. ƒе¤к≥ сп≥льн≥ дл¤ них сюжети, котр≥ аборигени
жодним чином не могли запозичити в≥д недавн≥х Ївропейських поселенц≥в,
були в≥дом≥ ≥ ран≥ше, але систематичний, широкомасштабний пошук,
котрий м≥г би ви¤вити дуже давн≥ зв¤зки, н≥хто до Ѕерезк≥на не проводив.
ƒо по¤ви компютер≥в така робота чи була б виконана.
ёр≥й ™вгенович Ѕерезк≥н проанал≥зував б≥льше 30 тис¤ч текст≥в з
3000 л≥тературних джерел на восьми мовах, що представл¤ють м≥фолог≥чн≥
традиц≥њ народ≥в Ќового —в≥ту, ќкеан≥њ та частини ™враз≥њ, ≥ створив
електронний каталог, що описуЇ ц≥ тексти. ѕоказова ≥стор≥¤ створенн¤
цього каталогу. Ѕерезк≥н, археолог за осв≥тою ≥ за покликанн¤м,
чверть в≥ку пров≥в у розкопах на кордон≥ “уркмен≥стану та јфган≥стану,
в 90-х роках ’’ стол≥тт¤ через зм≥ну пол≥тичноњ ситуац≥њ та ф≥нансуванн¤
в≥тчизн¤ноњ науки, за власним визначенн¤м, "осирот≥в"
- не мав можливост≥ продовжувати археолог≥чну роботу звичним чином.
“од≥, щоб не в≥дриватис¤ в≥д улюбленоњ справи, в≥н ≥ розпочав збирати
колекц≥ю м≥фолог≥чних текст≥в. —творена ним база даних не маЇ аналог≥в
у св≥т≥ за обЇсмом ≥ повнотою опису матер≥алу. ƒл¤ кожного тексту
у каталоз≥ наведено короткий переказ, ≥ в окрему базу даних занессено
кодове позначенн¤ елемент≥в м≥фу (мотив≥в) з виокремленого досл≥дником
списку. ÷е дозвол¤Ї проводити статистичну обробку текст≥в ≥ ви¤вити
под≥бн≥ мотиви м≥ж досл≥дженими м≥фолог≥чними традиц≥¤ми.
ѕри цьому сл≥д брати до уваги ¤к можлив≥сть випадкового сп≥впад≥нн¤,
незалежного виникненн¤ схожих ¤вищ у р≥зних народ≥в, так ≥ високу
ймов≥рн≥сть запозичень, багаторазового коп≥юванн¤ елемент≥в культури
в≥д покол≥нн¤ до аокол≥нн¤ ≥ в≥д одного народу до ≥ншого. «розум≥ло,
що запозиченн¤ найб≥льш в≥рог≥дне дл¤ спор≥днених народ≥в, ¤к≥ мешкають
неподал≥к один в≥д одного, ≥ менш в≥рог≥дне дл¤ народ≥в, один в≥д
одного в≥ддалених на велик≥ в≥дстан≥. ѕроте вдалос¤ ви¤вити б≥льше
д.жини загальних мотив≥в. Ќаприклад, розпов≥дь ≥нд≥анц¤ кайова про
по¤ву б≥зон≥в. √ерой розпов≥д≥ —ендех, ловкач ≥ обманщик, дов≥дуЇтьс¤,
що Ѕ≥лий ¬орон сховав вс≥х б≥зон≥в у своњй печер≥. —ендех хитр≥стю
потрапл¤Ї у печеру, випускаЇ б≥зон≥в, а щоб сто¤чий б≥л¤ виходу
¬орон не вбив його, перетворивс¤ на реп¤х ≥ прилип до живота б≥зона.
«ам≥н≥ть —ендеха на ќд≥ссе¤, ¬орона на одноокого велетн¤ ѕол≥фема,
а б≥зон≥в - на к≥з та овець, ≥ ви отримаЇте в≥дому ≥стор≥ю з грецькоњ
м≥фолог≥њ. «устр≥чаЇтьс¤ вона ≥ в ≥нших народ≥в. азахський м≥ф
дуже схожий на грецький. Ѕурган-батира ≥ його товариша приводить
до печери одноокий старець, ¤кий нам≥ривс¤ њх з'њсти. Ѕатир випалюЇ
Їдине око людоњда ≥ ховаЇтьс¤ у загон≥ дл¤ худоби. ўоб вибратис¤,
в≥н над¤гаЇ на себе шкуру козла. “варини (не кози, а дик≥ олен≥
та кулани) розб≥гаютьс¤ з печери. « того часу степом брод¤ть копитн≥,
на ¤ких полюють люди. в≥рог≥дно, у казахському та американському
вар≥антах, по¤снюючих походженн¤ диких тварин, збереглис¤ елементи,
що виникли до поширенн¤ скотарства, тобто б≥льш давн≥, н≥ж грецький
м≥ф. ÷≥каво, що у народ≥в ™враз≥њ. що мешкають сх≥дн≥ше ћонгол≥њ,
даний м≥ф в≥дсутн≥й.
÷ей приклад, по-перше, ≥люструЇ особливост≥ в≥дтворенн¤ м≥фолог≥чних
текст≥в. —права в тому, що час житт¤ власне м≥фолог≥чного тексту
в ≥сторичних масштабах не надто велике. јле складаюч≥ ц≥ тексти
елементи (де¤к≥ особливост≥ персонаж≥в або певн≥ повороти сюжету)
ви¤вл¤ютьс¤ досить стаб≥льними. « цих елемент≥в (ми будемо називати
њх м≥фолог≥чними мотивами) у р≥зних поЇднанн¤х, ¤к з мозањки, збираютьс¤
нов≥ тексти, зм≥ст ≥ детал≥ котрих можуть розр≥зн¤тис¤ в р≥зних
традиц≥¤х ≥ нав≥ть у межах одн≥Їњ традиц≥њ.
ѕо-друге, в≥н даЇ можлив≥сть обговорити три вар≥анти по¤сненн¤
схожост≥ м≥ф≥в у народ≥в, наст≥льки в≥ддалених ≥сторично та географ≥чно.
ѕерший - на¤вн≥сть ун≥версальних форм мисленн¤, схожих з юнг≥вськими
архетипами, котр≥ в≥дображаютьс¤ у м≥фах. јле, ¤к показав анал≥з
величезного корпусу м≥фолог≥чних текст≥в, мотиви, котр≥ могли б
виражати ун≥версальн≥ психолог≥чн≥ особливост≥ вс≥х людей на вс≥х
континентах,характерн≥ дл¤ одних територ≥й ≥ зовс≥м не характерн≥
дл¤ ≥нших.
ƒруга можлив≥сть - це по¤ва под≥бних м≥ф≥в у под≥бних природних
або соц≥альних умовах. –ац≥ональне зерно в даному п≥дход≥, звичайно,
Ї. јле в насл≥дку ¤к соц≥альне, так ≥ природне середовище т≥льки
задаЇ певн≥ обмеженн¤, залишаючи свободу дл¤ незл≥чених вар≥ац≥й.
Ќаприклад, зрозум≥ло, що т≥льки у низьких широтах, там, де серп
ћ≥с¤ц¤ розташовуЇтьс¤ горизонтально, в≥н асоц≥юЇтьс¤ з човном, а
в арктиц≥ образу ћ≥с¤ц¤-човна нема. ѕроте ≥ в троп≥ках такий образ
достатньо р≥дк≥сний ≥ притому зустр≥чаЇтьс¤ т≥льки в окремих ареалах.
≤ зрештою, третЇ по¤сненн¤ - схож≥сть зумовленого походженн¤м
в≥д сп≥льноњ предк≥вськоњ традиц≥њ, багаторазовим коп≥юванн¤м одних
≥ тих самих опов≥дей з покол≥нн¤ в покол≥нн¤. «араз, на основ≥
археолог≥чних ≥ попул¤ц≥йно-генетичних даних вважаЇтьс¤, що јмерика
почала засел¤тис¤ приблизно 13-15 тис¤ч рок≥в тому, хоча й п≥зн≥ше
люди, ймов≥рно, потрапл¤ли туди з јз≥њ. онтакти м≥ж двома континентами
повинн≥ були бути особливо ≥нтенсивними до 10 тис¤ч рок≥в тому,
в той пер≥од, коли льодовики, що перепин¤ли шл¤х з јл¤ски на п≥вдень,
вже розтанули, а сухопутний м≥ст м≥ж „укоткою й јл¤скою ще збер≥гс¤.
якщо сп≥впад≥нн¤ Ївраз≥йських ≥ американських ≥стор≥й про втечу
геро¤ з печери по¤снюЇтьс¤ походженн¤м в≥д сп≥льних Ївраз≥йських
традиц≥й, то, в≥д≥йшовши в јмерику, ≥нд≥анц≥ прот¤гом приблизно
500 покол≥нь переказували ≥стор≥ю про господар¤ тварин та його печеру,
доки вона не ви¤вилас¤ зрештою заф≥ксована етнографами. „и можливе
це? ё.™. Ѕерезк≥н наводить важливий докад на користь реальност≥
≥сторичних зв¤зк≥в м≥ж американськими й Ївраз≥йськими м≥фолог≥чними
традиц≥¤ми. ќпов≥дь про печеру господар¤ стад - не Їдиний сюжет,
що поширений на двох наст≥льки в≥ддалених рег≥онах - у межах степового
по¤су: у ™враз≥њ (≥ сум≥жних з ним територ≥й) ≥ в ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥
(на сх≥д в≥д —кел¤стих г≥р). ¬далос¤ ви¤вити б≥льше дес¤тка сюжет≥в,
що мають аналог≥чне ареальне поширенн¤. “ак, розпов≥дь про геро¤,
котрий допомагаЇ пташен¤м г≥гантського птаха (зазвичай р¤туЇ њх
в≥д зм≥¤), а вд¤чна птаха допомагаЇ йому добратис¤ до мети, Ї в
руських билинах ≥ дуже попул¤рна в≥д авказу до ѕ≥вденного —иб≥ру,
а поза ™враз≥Їю характерна дл¤ ≥нд≥ан ¬еликих р≥внин - асс≥н≥бойн≥в,
кроу та де¤ких ≥нших. Ѕагато з сюжет≥в ймов≥рно в≥дом≥ за слов¤нськими
або будь-¤кими ≥ншими зах≥дноЇвраз≥йськими чар≥вними казками, а
також з античною м≥фолог≥Їю. ’оча сама чар≥вна казка ¤к фольклорний
жанр виник десь лише ¤к дв≥ тис¤ч≥ рок≥в (н≥ в античних. н≥ у давньосх≥дних
джерелах, н≥ у фольклор≥ абориген≥в јмерики його нема), вона ув≥брала
в себе багато давн≥х м≥фолог≥чних сюжет≥в та образ≥в. ¬и¤влен≥ мотиви
мають не т≥льки сп≥льн≥ ареали поширенн¤. ѓх пов¤зуЇ ≥ певна Їдина
тема, бо мова в основному йде про еп≥зоди героњчного характеру.
ќчевидно, 10-12 тис¤ч рок≥в тому у сусп≥льствах ÷ентральноњ
™враз≥њ були поширен≥ опов≥д≥ про героњв-юнак≥в, в≥д народженн¤
над≥лених невразим≥стю ≥ надприродною силою, воњн≥в ≥ шукач≥в пригод.
¬они жив≥ дос≥ - не т≥льки у зникаюч≥й традиц≥йн≥й культур≥,
але й на екранах телев≥зор≥в, у сер≥¤х "«ор¤них в≥йн"
та "¬олодар¤ к≥лець".
¬и¤влена сп≥льн≥сть м≥фолог≥чних традиц≥й, що йде кор≥нн¤м в наст≥льки
глибоке минуле, показуЇ найб≥льш стаб≥льно в≥дтворюван≥ елементи
нематер≥альноњ культури. ѕор≥вн¤льна м≥фолог≥¤ доповнюЇ археолог≥чн≥,
л≥нгв≥стичн≥ ≥ генетичн≥ реконструкц≥њ ≥ даЇ можлив≥сть п≥дн¤ти
покров, що приховуЇ наше минуле. ’оча наб≥р мотив≥в не в≥дображаЇ
особливостей давньоњ культури у всьому њњ багатств≥, це адекватне
≥ тому безц≥нне джерело св≥дчень про те, ¤к у¤вл¤ли св≥т люди далекого
минулого, ≥ в≥н наочно демонструЇ духовну спор≥днен≥сть народ≥в.
ѕор≥вн¤льно-≥сторичне вивченн¤ широко кола м≥ф≥в р≥зних народ≥в
св≥ту дало змогу встановити, що в них повторюЇтьс¤ ц≥ла низка основних
тем ≥ мотив≥в. ѕоширен≥сть р¤ду м≥фолог≥чних сюжет≥в на земн≥й кул≥
може бути по¤снена:
1) р≥вном≥рним зародженн¤м сюжет≥в у р≥зноман≥тних м≥сц¤х у зв'¤зку
з однор≥дн≥стю сусп≥льноњ ≥деолог≥њ на однакових пер≥одах соц≥ального
розвитку;
2) запозиченн¤м сюжет≥в, що виникли у певному м≥сц≥, а пот≥м набули
широко розповсюдженн¤ завд¤ки ≥сторичним переселенн¤м або зм≥шуванн¤м
р≥зних племен, а також п≥зн≥шим "≥мпортом" ≥з певних центр≥в
давньоњ культури - ≤нд≥њ, ™гипту чи ¬ав≥лону.
ƒо найдавн≥ших ≥ найприм≥тивн≥ших м≥ф≥в належали м≥фи про тварин
(або зооморфн≥) ≥ зооантропоморфн≥ м≥фи. Ќайелементарн≥ш≥ з них
¤вл¤ють собою нањвне по¤сненн¤ окремих ознак тварин. √либоко архањчн≥
м≥фи - про походженн¤ тварин в≥д людей або м≥фолог≥чн≥ у¤вленн¤
про те, що люди були колись тваринами. ”¤вленн¤ про зооантропорфних
предк≥в, ¤к правило, мають тотем≥чне походженн¤. ћ≥фи про перетворенн¤
людей на тварин ≥ рослин широко в≥дом≥ майже вс≥м народам земноњ
кул≥. Ќайпоширен≥ш≥ з них - давньогрецьк≥ м≥фи про Ќарциса, про
павука јрахну; ≥нд≥йськ≥ сказанн¤ про лотос; в≥руванн¤ п≥вн≥чноамериканських
≥нд≥анц≥в про њх походженн¤ в≥д черепахи, вовка, ведмед¤ тощо. Ќайстар≥шими
Ї м≥фи про походженн¤ сонц¤, м≥с¤ц¤, з≥рок (сол¤рн≥, лунарн≥ ≥ астральн≥
м≥фи). ¬ одних сонце зображуЇтьс¤ людьми, ¤к≥ колись жили на земл≥
≥ з ¤кихось причин п≥дн¤лис¤ на небо, в ≥нших - створенн¤ сонц¤
≥ м≥с¤ц¤ приписуЇтьс¤ надприродн≥й ≥стот≥.
÷ентральну групу м≥ф≥в складають м≥фи про походженн¤ св≥ту,
¬сесв≥ту, тобто космогон≥чн≥, ≥ м≥фи про походженн¤ людини, тобто
антропогон≥чн≥. ” в≥дсталих з точки зору культури ≥ цив≥л≥зац≥њ
народ≥в небагато космогон≥чних м≥ф≥в, а лише зр≥дка зустр≥чаЇтьс¤
згадка про те, що земна поверхн¤ колись мала ≥нший вигл¤д, але питанн¤,
¤к з'¤вилис¤ земл¤, небо ≥ т.д. не порушуютьс¤. ўось говоритьс¤
про походженн¤ людей, однак в≥дсутн≥й його мотив: або згадуЇтьс¤
про перетворенн¤ тварин на дюдей, або виступаЇ мотив "доробки"
чи "вив≥льненн¤ (з печери, з-п≥д земл≥)". ” народ≥в, ¤к≥
сто¤ть на вищому р≥вн≥ культурного розвитку, з'¤вл¤ютьс¤ розвинут≥
космогон≥чн≥ та антропогон≥чн≥ м≥фи. ƒуже типов≥ м≥фи про походженн¤
св≥ту ≥ людей - пол≥нез≥йськ≥, ≥нд≥анц≥в, стародавнього —ходу ≥
—ередземномор'¤. ” цих м≥фах вид≥л¤ютьс¤ дв≥ ≥дењ: твор≥нн¤ ≥ розвитку.
«г≥дно з м≥фолог≥чними погл¤дами. «аснованими на ≥дењ твор≥нн¤ (креац≥њ),
св≥т був створений ¤коюсь надприродною ≥стотою - богом, дем≥ургом,
великим чаклуном. «г≥дно з ≥ншими еволюц≥йними погл¤дами, св≥т поступово
розвивавс¤ з ¤когось без формного стану - хаосу, темр¤ви, води,
¤йц¤ тощо. як правило, в космогон≥чн≥ м≥фи впл≥таютьс¤ ≥ теогон≥чн≥
- м≥фи про походженн¤ бог≥в ≥ њх взаЇмов≥дносини м≥ж собою. —еред
поширених м≥фолог≥чних сюжет≥в - про чудесне народженн¤ ≥ походженн¤
смерт≥; п≥зн≥шими були у¤вленн¤ про загробне житт¤ ≥ долю. ƒо космогон≥чних
м≥ф≥в примикають ≥ розпов≥д≥-пророцтва про "к≥нець св≥ту",
тобто есхатолог≥чн≥ м≥фи, ¤к≥ зустр≥чаютьс¤ лише на пор≥вн¤но високому
р≥вн≥ розвитку.
ќсобливе м≥сце пос≥дають м≥фи про винах≥д ремесел, землеробства,
добуванн¤ вогню, а також встановленн¤ в середовищ≥ людей
певних соц≥альних ≥нституц≥й, шлюбних правил, звичањв, обр¤д≥в.
÷≥ нововведенн¤ майже завжди приписуютьс¤ культурним геро¤м (в архањчн≥й
м≥фолог≥њ ц≥ образи дуже важко в≥др≥знити в≥д м≥фолог≥чного у¤вленн¤
про тотем≥чних предк≥в, у м≥фолог≥чних системах ранньокласових сусп≥льств
вони нер≥дко зливаютьс¤ з у¤вленн¤ми про бог≥в, а також героњв ≥сторичних
переказ≥в). ƒо м≥ф≥в про культурних героњв (культуртрегер≥в) примикають
м≥фи про близнюк≥в, тобто м≥фи, де образ культурного геро¤ немовби
розд≥лений на два: це два брати-близнюки, над≥лен≥ протилежними
рисами (один добрий - ≥нший злий. ќдин усе робить добре, вчить людей
корисному - ≥нший т≥льки псуЇ ≥ бешкетуЇ).
” м≥фах аграрних народ≥в ≥з розвиненим с≥льським господарством
≥стотне м≥сце в≥дводитьс¤ м≥фам, що символ≥чно в≥дтворюють природн≥
цикли. јграрний м≥ф про вмираючого та воскреслого бога широко
в≥домий з м≥фолог≥њ ƒавнього —ходу, хоча найб≥льш ранн¤ форма цього
м≥фу зародилась ще на грунт≥ перв≥сного господарства, основу ¤кого
складало полюванн¤. “ак виникли м≥фи про ќс≥р≥са (ƒавн≥й ™гипет).
јдон≥са (‘≥н≥к≥¤), јтт≥са (ћала јз≥¤), ƒ≥он≥са (√рец≥¤) та ≥н.
¬ давн≥х м≥фах розпов≥даЇтьс¤ про "св≥тле, щасливе минуле",
коли люди не знали н≥ наук, н≥ мистецтв, н≥ ремесл, жили в повн≥й
злагод≥ з природою, ¤ка њх точувала. ÷е було володарюванн¤ на земл≥
бог≥в - "золотий в≥к". јле з часом настаЇ зг≥ршенн¤ через
пад≥нн¤ морал≥ аж до "зал≥зного в≥ку" - ≥сторичноњ епохи,
найг≥ршоњ з ус≥х, коли боги припинили контактувати з≥ смертними
безпосередньо.
Ќа ранн≥х стад≥¤х розвитку м≥ф≥в вони були здеб≥льшого прим≥тивними,
короткими, елементними за зм≥стом, позбавленим поЇднальноњ фабули.
ѕ≥зн≥ше, на пороз≥ класового сусп≥льства, створюютьс¤ б≥льш складн≥
м≥фи, р≥зн≥ за походженн¤м м≥фолог≥чн≥ образи ≥ мотиви перегукуютьс¤,
пов'¤зуютьс¤ один з одним, утворюючи цикли. ћ≥фи перетворюютьс¤
на розгорнуту розпов≥дь.
¬ищенаведена класиф≥кац≥¤ Ї найб≥льш вдалою ≥ практично ун≥версальною,
¤кщо розгл¤дати св≥тову м≥фолог≥ю. ѕри розгл¤д≥ ж м≥фолог≥њ окремих
народ≥в ц¤ класиф≥кац≥¤ може ви¤витис¤ неповною. Ќаприклад, при
вивченн≥ м≥ф≥в —тародавнього –иму варто звернути увагу на под≥л
м≥ф≥в на "низинн≥" (аграрн≥, календарн≥, про героњв -
покровител≥в ремесла тощо) ≥ "вищ≥" (походженн¤ людини
в≥д бог≥в, тотемних тварин, про героњв-покровител≥в мистецтв та
розваг тощо).
|
