статья

Іван Пелипишак

Що таке комп'ютерна грамотність?

З насиченням комп'ютерною технікою практично всіх сфер життя суспільства все більш актуальним стає завдання досягнення всезагальної комп'терної грамотності населення, без чого неможливо розраховувати на ефективне застосування ЕОМ, на отримання від них того, що вони здатні дати людині. Зазвичай, коли ми говоримо про "всезагальну комп'ютерну грамотність", слід розуміти, що досягнути її стрибком за декілька років неможливо, та, ймовірно, і недоцільно до цього прагнути. Адже у кожній професії, у кожній сфері діяльності є багато невідкладних проблем, щоб, забуваши про них, переключити свою увагу, енергію і час на новий "модний" напрямок.

Справжня комп'терна грамотність обов'язково включає не тільки знання того, як застосовувати комп'ютери і вичислювальні методи, але й те, коли і де їх застосовувати. Саме це може гарантувати нас як від "комп'ютерного фетишизму", віри у всемогутність комп'ютера, його здатність ледь не автоматично вирішувати будь-які завання, так і від "комп'ютерного нігілізму", невіри у здатність комп'ютера надати людині дієву допомогу, зробити її працю більш ефективною та творчою. Обидві ці крайні позиції насправді є двома сторонами однієї медалі - відсутність знань про реальні можливості комп'ютерної техніки, умови їх реалізації у конкретних галузях діяльності, невміння об'єктивно оцінити проблеми, котрі доводиться при цьому вирішувати. Формування "комп'ютерного реалізму" як важливого елементу комп'ютерної грамотності сьогодні потрібне багатьом, а завтра він, очевидно, перетвориться у органічну частину підготовки будь-якого спеціаліста.

У нашій країні, як і у багатьох інших країнах, в останні роки інтенсивно здійснюється становлення комп'ютерної просвіти, що охоплює широкі прошарки населення, і щонайперше систему середньої освіти. У нас в країні цей процес розглядається як один з найважливіших компонентів реформи загальноосвітньої та професійної школи, створення єдиної системи неперервної освіти, що диктується сучасним етапом НТР.

Що ж являє собою комп'ютерна грамотність, чи можна співставити її зі звичайною грамотністю, стосовно до якої існують більш-менш стійкі критерії - вміння читати, писати, рахувати, мати достатньо розвинене мовлення? Тепер, коли досвід комп'ютерної просвіти тільки починає накопичуватися, узагальнюватися і аналізуватися, однозначної відповіді на це питання дати неможливо. Ясно тільки, що правомірно виокремлювати декілька рівнів комп'ютерної грамотності, хоча конкретне їх розмежування може здійснювати різним чином. Наведемо в якості приклалу варіант класифікації рівнів комп'ютерної грамотності, запропонований американським спеціалістом Д. Норманом:

- знайомство з основними поняттями про електронно-обчислювальну техніку: алгоритми, програми, архітектура ЕОМ, бази даних, мережі ЕОМ і т.д. - і принципами її застосування;
- вміння застосовувати ЕОМ;
- уміння програмувати;
- розробка загальних принципів і методів програмування.

З наведених рівнів тільки перші три слід обговорювати у зв'язку з проблемою комп'ютерної грамотності. Останній, четвертий, далеко виходить не тільки за ці рамки. Але й за межі можливостей більшості програмістів-професіоналів, бо до нього можуть бути співвіднесені тільки ті деякі спеціалісти найвищого класу, котрі багато в чому визначають теперішній стан і шляхи розвитку теорії програмування. Що стосується вміння програмувати, то тут потрібні уточнення, бо саме це уміння має безліч градацій. Високопрофесійний програміст, який розробляє найскладніші програми, ймовірно, має такий же стосунок до комп'ютерної грамотності, яке визначний письменник має до грамотності звичайної. Тому стосовно до комп'ютерної грамотності правомірно, очевидно. Говорити про вміння складати значно прості програми, і щонайперше ті, котрі прямо пов'язані з професійною діяльністю спеціаліста. Більше того, це вміння далеко не всіма розглядається як обов'язковий елемент комп'ютерної грамотності. Що дійсно необхідне. Так це вміння в достатньо чіткій формі уявити структуру завдання, вказати на очікувані результати, можливі труднощі тощо, іншими словами, дати математику-програмісту якнайповніший зміст опису проблеми, необхідний для розроблення адекватної та ефективної програми її вирішення.

Отже, в рамцях запропонованих вище критеріїв до комп'ютерної грамотності, очевидно, тільки перші два (знання загальних принципів і володіння навиками практичного застосування комп'ютера у своїй професійній діяльності) і, можливо, знання основ програмування і уміння писати відносно прості програми.

Сьогодні у багатьох країнах отримали широке застосування різноманітні комп'ютерні ігри - від найпростіших до надто складних, від суто розважальних до таких, які містять значні пізнавальні компоненти. Чи мають вони стосунок до комп'ютерної грамотності? Звісно, якщо найбільш прості, доступні дітям ігри розглядати як важливу підготовчу ступінь у формуванні комп'ютерної грамотності, коли здійснюється перше практичне знайомство з комп'ютером, легко долається психологічний бар'єр. Складні ігри пов'язані вже не просто з набуттям специфічної підготовленості, але й з певними елементами творчості. Так або інакше, ігровий компонент може виконувати дуже корисні функції на різних етапах комп'ютерної просвіти, як і в інших видах навчання.

А яке місце повинен займати в програмі комп'ютерної просвіти сам комп'ютер як об'єкт вивчення? Очевидно, корисно мати тільки більш загальні уявлення про принципи його роботи, взаємодії основних структурних елементів у процесі обробки інформації, а також історії і перспективах розвитку електронно-обчислювальної техніку. Деякі спеціалісти наводять вдалу, на наш погляд, аналогію з автомобілем: у минулому при навчанні водіїв-любителів велика увага і час надавалися різним технічним деталям облаштування і роботи автомобіля (тип двигуна, робота системи запалювання тощо). На практиці подібного виду повідомлення виявлялися малокорисними для непрофесіоналів і швидко забувалися. Тому цілком обгрунтовано сьогодні від водія-новачка вимагають щонайперше доброго знання правил дорожного руху і твердих практичних навиків.