стать¤
–еал≥стичне в≥дтворенн¤ характеру коронованих ос≥б без прикрас
та ≥деал≥зац≥њ властиве також портретам ≥мператор≥в ‘≥л≥ппа јрав≥т¤нина
та ћаксим≥на ‘рак≥йц¤. ¬ останн≥й пер≥од рабовласницького –иму,
коли вс¤ вплив христи¤нства, скульптурн≥ портрети в≥дзначаютьс¤
схематизмом. ¬елик≥ розм≥ри, позбавлен≥ життЇвост≥ обличч¤, величезн≥,
розкрит≥ оч≥ - характерн≥ дл¤ даного пер≥оду ознаки скульптури,
стату¤х ост¤нтина ≥ ¬алентин≥ана простежуЇтьс¤ в≥дх≥д в≥д естетичних
норм античного мистецтва, в≥д реал≥стичних засад.
” пер≥од ≥мпер≥њ значного розвитку набула рельЇфна скульптура.
” ¬≥втар≥ ћиру, спорудженому за час≥в јвгуста, стр≥чка фриза зображаЇ
проз≥ чол≥ з ≥мператором, членами його с≥м'њ та почтом.
Ў»–ќ ќ√ќ розвитку рельЇф набув за ≥мператора “ра¤на. —цени 200-го
рельЇфу колони “ра¤на, присв¤чен≥ переможн≥й в≥йн≥ римл¤н ськими
племенами,- неповторн≥ документи епохи. ¬они розпов≥дають про
побут римл¤н, дак≥в, в≥йськове мистецтво тоњ доби,
ѕер≥од –имськоњ ≥мпер≥њ був пер≥одом блискучого розвитку живопису.
Ѕудинки багатих римл¤н, ¤к св≥дчать розкопки в ѕомпе¤х ≥ √еркуланум≥,
багато оздоблювалис¤ ст≥нними розписами. Ѕагатоф≥гурн≥ фресков≥
розписи на ст≥нах будинк≥в цих м≥ст повторювали композиц≥њ грецьких
живописц≥в, наприклад, "’лопчик √еракл ≥з зм≥¤ми" «евкс≥са.
ќсобливого розкв≥ту фресков≥ розписи дос¤гли в пров≥нц≥¤х ≥мпер≥њ,
на —ход≥, в ѕальм≥р≥.
¬сесв≥тню славу здобув становий портретний живопис з некропол¤
.кого оазису (™гипет). “ут традиц≥њ елл≥н≥стичного мистецтва пере-:
з≥ сх≥дними та римськими. ѕортрети виконувалис¤ на дощечках, а
полотн≥ в техн≥ц≥ воскового живопису - енкаустики.
«аслуговуЇ на увагу зображенн¤ немолодого чолов≥ка (≤ ст.). –еал≥стично
в≥дтворено його некрасиве обличч¤. ” напруженому погл¤д≥ ми бачимо
неспок≥й, що сприймаЇтьс¤ ¤к скорбота за швидкоплинним житт¤м.
ћайстерно використовуючи св≥тлот≥нь, художник дос¤гаЇ майже скульптурного
об'Їму.
÷≥кав≥ образи, наприклад, ƒавида јвраама, збереглис¤ в христи¤нських
катакомбах - п≥дземних галере¤х ≥ прим≥щенн¤х, що т¤гнутьс¤ п≥д
–имом на багато к≥лометр≥в. ” дус≥ античних традиц≥й виконувалис¤
також розписи перших христи¤нських базил≥к. «ображенн¤ св¤тих,
≥мператор≥в, чн≥ сцени, присв¤чен≥ життю ≥ подвигам перших христи¤н,
нагадують реал≥стичне античне мистецтво. ѕ≥д впливом христи¤нськоњ
≥деолог≥њ мистецтво поступово втрачаЇ земний зм≥ст, життЇв≥ реал≥стичн≥
образи вит≥сн¤ютьс¤ канон≥зованими образами св¤тих. “ак формувалос¤
мистецтво новоњ епохи - середньов≥чч¤.
–имс:ьке мистецтво завершуЇ ≥стор≥ю античного мистецтва. ¬оно
в≥д≥грало великуку роль у формуванн≥ художньоњ культури багатьох
крањн св≥ту, льс писав, що без того фундаменту, ¤кий був закладений
√рец≥Їю ≥ –имом, не було б мистецтва ≥ сучасноњ ™вропи. ¬идатн≥
пам'¤тки старо-римського мистецтва вв≥йшли в нашу св≥дом≥сть ¤к
нев≥д'Їмна складова загальнолюдськоњ культури. ¬они становл¤ть
одну з ¤скравих ≥ блискучих вершин, до ¤ких п≥дн¤лас¤ людина в
процес≥ художнього освоЇнн¤ св≥ту.
ћ»—“≈÷“¬ќ —≈–≈ƒЌ≤’ ¬≤ ≤¬
¬≤«јЌ“≤…—№ ≈ ћ»—“≈÷“¬ќ
ѕ≥сл¤ занепаду –имськоњ ≥мпер≥њ та под≥лу њњ на дв≥ частини центром
—х≥дноњ ≥мпер≥њ стаЇ онстантинополь, заснований у 330 р. на м≥сц≥
давньогрецького поселенн¤ ¬≥зант≥¤. «в≥дси й походить назва величезноњ
держави - ¬≥зант≥њ, до ¤коњ входили в р≥зн≥ часи ћакедон≥¤, —≥р≥¤,
ћала јз≥¤, ™гипет. ѕриродно, що на мистецтво ¬≥зант≥њ, ¤ке розвивалос¤
прот¤гом майже тис¤чол≥тт¤ (395-1453 рр.), впливали не т≥льки
греко-елл≥н≥стичн≥ традиц≥њ, а й художн¤ культура ѕереднього —ходу,
а також варварських держав ≥ сус≥д≥в-слов'¤н.
¬ епоху середньов≥чч¤ христи¤нська ≥деолог≥¤ проникаЇ в ус≥ сфери
сусп≥льного житт¤, п≥дкорюючи соб≥ ф≥лософ≥в, науку, мистецтво.
—в≥тська й духовна влади доповнюють одна одну: могутн≥ феодали
одночасно були ≥ всесильними церковниками. ћистецтво цього пер≥оду
мало виразно рел≥г≥йний характер. ‘≥зично й духовно досконала
людина - пров≥дний мотив античного мистецтва - перестаЇ бути центром
уваги художник≥в. “епер пропов≥дуютьс¤ аскетичн≥ ≥деали, в≥ра
у потойб≥чний св≥т стаЇ могутн≥м знар¤дд¤м у руках церкви ≥ диктуЇ
мистецтву основну тематику.
ћистецтво ¬≥зант≥њ було п≥дпор¤дковане догмам христи¤нства. ’удожник
повн≥стю залежав в≥д вироблених ≥ раз назавжди встановлених православною
церквою канон≥в.
«начн≥ дос¤гненн¤ мистецтва ¬≥зант≥њ пов'¤зан≥ ≥з храмовим буд≥вництвом.
Ўедевром ранньов≥зант≥йськоњ арх≥тектури Ї собор св. —оф≥њ в онстантинопол≥
(532-537 рр.). ÷е величезна й масивна споруда, заввишки 55 метр≥в.
¬ основ≥ њњ композиц≥њ - тринефна базил≥ка - видовжена, пр¤мокутна
буд≥вл¤. ¬исоке склеп≥нн¤ ув≥нчувалос¤ г≥гантським куполом (його
д≥аметр 31 метр), оточеним з двох бок≥в нап≥вкуполами. —орок вузьких
в≥кон, розм≥щених в основ≥ центрального купола, пропускають у
внутр≥шнЇ прим≥щенн¤ св≥тло, завд¤ки чому конструкц≥¤ здаЇтьс¤
легкою ≥ простою.
ѕ≥зн≥ше, у IX ст., пан≥вним в арх≥тектур≥ стаЇ так званий хрестово-купольний
тип церковних споруд. ÷≥ храми ув≥нчувалис¤ бан¤ми-куполами. ѕрикладом
пам'¤тник≥в цього типу Ї храм ‘еодора в јф≥нах.,
ƒо визначних пам¤тник≥в в≥зант≥йськоњ арх≥тектури належать храми,
довал≥ в –авепн≥: тринефна базил≥ка —ан јпол≥наре (549) ≥ центральнокупольпа
церква —ан ¬≥тале (526-547), оздоблен≥ розк≥шними мозањками.
« часом загальний план споруд ускладнюЇтьс¤, збагачуЇтьс¤ зовн≥шн≥й
декор: мозањчний орнамент, скульптурн≥ зображенн¤. ¬нутр≥шн≥ ст≥ни
прим≥щень майже суц≥льно покриваютьс¤ фресками ≥ мозањками.
Ќа в≥зант≥йський живопис, ¤кий, па жаль, погано збер≥гс¤ до наших
час≥в, пом≥тно вплинули елл≥н≥стичн≥ традиц≥њ. ћозањка в церквах
Ќ≥кењ, –авенни та ‘Їссалон≥к, фрески в астельсепр≥о зображують
сцени, пов'¤зан≥ з житт¤м ’риста.
”¤вленн¤ про ранн≥й пер≥од живопису ¬≥зант≥њ дають мозањки –авенни,
зокрема церкви —ан ¬≥тале. —еред кращих - композиц≥њ "≤мператор
ёстин≥ан з почтом" та "≤мператриц¤ ‘еодора з почтом".
ольорова гама мозањк насичена ¤скравими золотистими, б≥лими,
голубими, червоними барвами, ¤к≥ мерехт¤ть ≥ переливаютьс¤.
∆ивописна культура ¬≥зант≥њ дос¤гаЇ розкв≥ту в IX-X ст. ƒо цього
пер≥оду належать мозањки церкви св. —оф≥њ, ¤к≥ зображають сцени
м≥ф≥чних персонаж≥в та ≥сторичпих ос≥б: ≥мператор Ћев ћудрий перед
троном ’риста, ≥мператор ост¤нтин даруЇ Ѕогоматер≥ засноване
пим м≥сто ≥ т. и. ќб'Їмне моделюванн¤, портретна схож≥сть, благородн≥
пропорц≥њ ф≥гур, застпа, багата кольорова гама характеризують
ц≥ мозањки.
«разки п≥зн≥ших мозањк збереглис¤ в церквах ” сл≥пн¤ в Ќ≥кењ
та в ƒафн≥ (б≥л¤ јф≥н). ћозањки тут складають орган≥чну Їдн≥сть
з конструкц≥Їю храм≥в. ¬они розм≥щен≥ у верхн≥й частин≥ буд≥вель
≥ добре узгоджен≥ ≥з загальними арх≥тектурними формами.
Ќ»ў≤¬Ќќ√ќ удару ¬≥зант≥йськ≥й ≥мпер≥њ па початку XIII ст. завдали
ов≥ походи. ’рами ≥ палаци були пограбован≥, художн≥ ц≥нност≥
- вивезен≥, майстри, ¤к≥ залишилис¤ живими, ем≥грували. ѕроте
вже на меж≥ ’≤≤≤ ≥ XIV ст. у в≥зант≥йськ≥й культур≥ почалос¤ своЇр≥дне
в≥дродженн¤ мистецтва.
ѕоверненн¤ до традиц≥й античност≥ сприймалос¤ ¤к утвердженн¤
свого нац≥онального стилю. ” живопис≥ в цей час розширюЇтьс¤ тематика,
у композиц≥¤х переважають розпов≥дн≥ елементи, зростаЇ роль пейзажу.
—т≥ни храм≥в покривають багатошаровими фресками, б≥льш використовуЇтьс¤
декор. ¬≥домими пам'¤тниками цього часу Ї мозањки моттастир¤ ’ора
в онстантинопол≥. —цени на б≥бл≥йн≥ сюжети пройн¤т≥ життЇвою
в≥рог≥дн≥стю та емоц≥йн≥стю.
«начного розвитку дос¤гаЇ у ¬≥зант≥њ ≥конописне мистецтво. ”
музе¤х збер≥гаютьс¤ чудов≥ зразки в≥зант≥йських ≥кон. “реть¤ковську
галерею прикрашаЇ знаменита ≥кона ¬олодимирськоњ богоматер≥, привезена
з ¬≥зант≥њ до ињвськоњ –ус≥ ще в XII ст. ¬она вт≥люЇ благородство,
н≥жн≥сть, материнську красу. ƒо ж≥ночого лиц¤ горнетьс¤ дит¤.
ћати н≥би передчуваЇ траг≥чну долю сина. ” њњ очах застиг смуток.
ќдин ≥з шедевр≥в живопису - ≥кона "ƒванадц¤ть апостол≥в"
- знаходитьс¤ в ћузењ образотворчого мистецтва в ћоскв≥. –обот≥
властив≥ ч≥ткий композиц≥йний ритм, тематично-смислова Їдн≥сть,
благородн≥ барви.
¬елике м≥сце у в≥зант≥йськ≥й художн≥й культур≥ займала м≥н≥атюра.
¬она значною м≥рою в≥дбивала реальну д≥йсн≥сть ≥ подекуди насл≥дувала
античну традиц≥ю. ƒо кращих твор≥в сл≥д в≥днести ѕаризький псалтир
(X ст.). ” м≥н≥атюр≥ "ƒавид, що граЇ па лютн≥" образ
музиканта приваблюЇ реал≥змом, значне м≥сце в композиц≥њ в≥д≥граЇ
пейзаж.
«бер≥гаючи античн≥ традиц≥њ, в≥зант≥йсько мистецтво виробило
власний урочисто-репрезентативний стиль, пов'¤заний головним чином
з церковними догматами. ћайстри ¬≥зант≥њ зум≥ли надихнути канон≥чн≥
форми реальн≥стю, живими ознаками часу, емоц≥йно наситити зображенн¤.
” 1453 р. внасл≥док турецького завоюванн¤ ¬≥зант≥¤ припинила
своЇ ≥снуванн¤. ѕроте тшлив њњ культури ¤скраво позначивс¤ на
мистецтв≥ «ах≥дноњ ™вропи, п≥вденних слов'¤н, ињвськоњ –ус≥,
«акавказз¤.
***
ѕ≥сл¤ пад≥нн¤ –иму (476 р.) на територ≥њ «ах≥дноњ –имськоњ ≥мпер≥њ
виник р¤д варварських держав. Ќа зм≥ну рабовласництву прийшов
феодальний спос≥б виробництва. ѕрац¤ кр≥пак≥в зм≥нила працю раб≥в,
що спричинило до дальшого розвитку продуктивних сил.
≤стор≥¤ мистецтва середньов≥чч¤ д≥литьс¤ на три основн≥ пер≥оди,
що зб≥гаютьс¤ з виникненн¤м р¤ду варварських держав, розвитком
феодального способу виробництва, зм≥цненн¤м влади св≥тських ≥
духовних феодал≥в, зростанн¤м рол≥ м≥ста, утворенн¤м м≥ських комуп.
” кожний з цих ≥сторичних пер≥од≥в мистецтво в≥дзначалос¤ певними
стил≥стичними особливост¤ми. ƒороманський (V-X ст.), романський
(XI-XII) ≥ готичний (XII-XV) стил≥ складають майже тис¤чол≥тню
≥стор≥ю середньов≥чного мистецтва.
ƒќ–ќћјЌ—№ ≈ ћ»—“≈÷“¬ќ
” дороманський пер≥од формувалис¤ феодальн≥ в≥дносини в ™вроп≥.
ѕроцес "варваризац≥њ" греко-римськоњ цив≥л≥зац≥њ супроводжувавс¤
одночасно ≥ засвоЇнн¤м античноњ культури численними варварськими
племенами ≥ народами. ÷≥ племена, народи знаходилис¤ п≥д впливом
античноњ художньоњ культури, але збер≥гали своњ мистецьк≥ традиц≥њ.
’арактерним дл¤ цього пер≥оду Ї мистецтво остгот≥в. ” 493 р. остготи
заснували у ѕ≥вн≥чн≥й ≥ —ередн≥й ≤тал≥њ своЇ корол≥вство з центром
у –а-попп≥. «а 60 рок≥в ≥снуванн¤ корол≥вства вони побудували
к≥лька своЇр≥дних арх≥тектурних споруд.
Ќайб≥льш ц≥кавим пам'¤тником арх≥тектури остгот≥в Ї гробниц¤
“еодо-р≥ха в –авенн≥ (526-530 рр.). ÷е невелика центрична буд≥вл¤,
¤ка завершуЇтьс¤ перекритт¤м з монол≥тного камен¤. ÷ей кам≥нь
добули на берез≥ јдр≥атичного мор¤ ≥ привезли в –авспну. ƒо висоти
гробниц≥ насипали землю ≥ на нењ п≥дн¤ли монол≥т.
¬елика роль у розвитку дороманського мистецтва належить мистецтву
франк≥в. орол≥вство франк≥в було одним з найб≥льших ≥ п≥зп≥ше
стало центром майбутньоњ ≥мпер≥њ арла ¬еликого. ѕерший етап розвитку
франкського мистецтва зб≥гаЇтьс¤ з ≥сторичного епохою меров≥нг≥в
(франськ≥ володар≥ вважали себе нащадками легендарного вожд¤ ћерове¤).
” мистецтв≥ переважали риси нањвного розум≥нн¤ д≥йсност≥: орнаментика
мала здеб≥льшого фантастичний характер, ” наступний, так званий
пер≥од ануванн¤ карол≥¤г≥в (VIII-X ст.) в≥дбувс¤ певний розкв≥т
арх≥тектури. ¬≥домо, що в цей час буд≥вництву замк≥в, палац≥в
≥ культових споруд прид≥л¤лас¤ велика увага. ѕрототипом середньов≥чного
замку стали бурги, що кладалис¤ з веж ≥ комплексу будинк≥в, оточепих
ровом з водою. –езиденц≥њ правител≥в мали вигл¤д фортець. ƒо њх
складу обов'¤зково входили церковн≥ споруди. ¬≥дома корол≥вська
капела в резиденц≥њ арла ¬еликого - јахен≥, побудована м≥ж 795
≥ 805 р. —поруда маЇ центричну будову з висо-ш восьмикутним залом,
перекритим куполопод≥бним склеп≥нн¤м. јахенську капелу вважали
чудом буд≥вництва, зразком, г≥дним насл≥дуванн¤.
ѕри арол≥нгах високого розвитку дос¤гло мистецтво переписуванн¤
≥ ≥люструванн¤ книги. Ўироко використовувалис¤ орнаменти. —южети
Ївангел≥¤ виконувалис¤ ¤скравими фарбами, застосовувалас¤ позолота.
ƒекоративно-прикладн≥ форми мистецтва «ах≥дноњ ™вропи представлен≥
цей пер≥од ювел≥рною пластикою (у франк≥в), р≥зьбленн¤м на к≥стц≥,
рельЇфами на кам'¤них придорожн≥х хрестах (в ≥рландц≥в та англосакс≥в).
Ќев≥дом≥ майстри творчо розвивали мотиви орнаментики, запозичуючи
декоративн≥ прийоми митц≥в сх≥дних народ≥в. «ростанн¤ соц≥ально-пол≥тичноњ
функц≥њ церкви позначилос¤ на образотворчому мистецтв≥, хоча народн≥
елементи безсумн≥вно в≥д≥гравали основну роль.
анони христи¤нського мистецтва й традиц≥њ народноњ творчост≥
були у доороманський пер≥од пров≥дними. ” глибинах мистецтва варварських
держав поступово визр≥вали риси, ¤к≥ стали визначальними дл¤ п≥зн≥шоњ
культури середньов≥чч¤.
–ќћјЌ—№ ≈ ћ»—“≈÷“¬ќ
’арактерною ознакою середньов≥чч¤ була збройна боротьба за владу
к феодалами. Ќайб≥льший феодал - церква - активно втручалас¤ в
кусобн≥ в≥йни, хрестом ≥ мечем захищаючи своњ права.
” б≥льшост≥ Ївропейських крањн в XI-XII ст. пан≥вним ст¤лем був
романський. Ќай≥нтенсивн≥ше в цей час розвивалас¤ арх≥тектура.
’рами, композиц≥йно розвивали форму базил≥ки, всередин≥ под≥л¤лис¤
на окрем≥ частини. онструкц≥њ романських храм≥в внасл≥док недостатнього
р≥вн¤ буд≥вничоњ техн≥ки були надто важкими. ’рестов≥ або циркульн≥
склеп≥нн¤ угримували масивн≥ ст≥ни, веж≥, важк≥ стовпи. “ринефн≥
базил≥ки часто оздолювалисн рельЇфами.
” цив≥льному буд≥вництв≥ романський стиль представлений феодальним
замком - фортецею з донжоном - круглого, зручною дл¤ оборони сторожовою
вежею.
–оманськ≥ буд≥внич≥, виход¤чи передус≥м ≥з стратег≥чних м≥ркувань,
стосовували споруди перга за все дл¤ в≥йськових потреб. ѕрот¤гом
’≤-XII ст. сформувавс¤ ≥ тип середньов≥чного м≥ста, ¤ке забудовувалос¤
стих≥йно. —еред численних халуп рем≥сник≥в височ≥ли храми й будинки
багат≥њв. ” XII ст. виникають перш≥ кам'¤н≥ ратуш≥.
–азом з арх≥тектурою розвивалис¤ наст≥нний живопис ≥ монументальна
скульптура. ¬они також п≥дпор¤дковувалис¤ ≥нтересам церкви. «в≥дси
≥ символ≥чний характер зображень. √оловне м≥сце в живопису й скульптур≥
займали сюжети з б≥бл≥њ та Ївангел≥¤. ’риста зображали завжди
б≥льшим, н≥ж св¤тих. ¬исоким декоративним р≥внем виконанн¤ в≥дзначалас¤
книжкова м≥н≥атюра, де особливу роль в≥д≥гравали орнаменти - умовн≥
зображенн¤ птах≥в ≥ фантастичних ≥стот.
” ‘ранц≥њ ран≥ше в≥д ≥нших феодальних держав склавс¤ романський
стиль. —обори п≥вдн¤ крањни ≥ нин≥ вражають своЇю величчю. ƒл¤
них характерне орган≥чне поЇднанн¤ з природою. √оловний зах≥дний
фасад храму ≥ в≥втарна сх≥дна частина щедро оздоблювалис¤ скульптурою,
центральний неф у багатьох випадках був значно вищим в≥д бокових.
¬ертикал≥ башт, нап≥вкругл≥ виступи невеликих капел в абсид≥,
видовжений хрест, покладений в основу композиц≥њ будови - усе
це визначало приналежн≥сть будови до певноњ арх≥тектурноњ школи.
Ѕезк≥нечн≥ в≥йни, походи хрестоносц≥в на Ѕлизький —х≥д спри¤ли
буд≥вництву фортець. —воЇр≥дною була й арх≥тектура замк≥в. —еред
романських фортиф≥кац≥йних споруд найкраще збереглас¤ оборонна
цитадель м≥ста аркасона.
–озвивавс¤ романський стиль ≥ в арх≥тектур≥ роздр≥блепоњ феодальноњ
держави. ƒо найкращих пам'¤тник≥в н≥мецького зодчества цього пер≥оду
сл≥д в≥днести собори в ¬ормс≥, ЎпеиЇр≥ та ћайнц≥.
Ќедоступною фортецею височ≥Ї над м≥стом собор у ¬ормс≥ (1181-1234).
…ого чотири кутов≥ веж≥, паче гр≥зн≥ вартов≥, охорон¤ють споруду.
„≥тк≥ геометричн≥ форми, вузьк≥ в≥кна-б≥йниц≥, могутн≥ ст≥ни,
скупо декорован≥ аркадами та арх≥тектурними по¤сками п≥д карнизами,-
все це символ≥зуЇ недоступн≥сть споруди.
Ќ≥мецьк≥ буд≥њшич≥ створили чимало оборонних замк≥в. Ќайб≥льш≥
серед них, так зван≥ ≥мператорськ≥ пфальци, позначен≥ гранд≥озним
розмахом, з численними складами, конюшн¤ми, житламп тощо.
—тратег≥чно передбачлив≥ феодали над≥йно будували њх. Ќаприклад,
тюр≥нгський ландграф зв≥в споруду на висок≥й скел≥ б≥л¤ перехрест¤
дор≥г, що вели з √есена в “юр≥нг≥ю ≥ таким чипом контролювали
усю м≥сцев≥сть.
Ќа мистецтво ≤тал≥њ впливала своЇр≥дн≥сть њњ ≥сторичного розвитку,
¬ гостру пол≥тичну боротьбу тут включилис¤ ≥ феодали, ≥ окрем≥
м≥ста-держави.
рањна впродовж багатьох стол≥ть була ареною боротьби з ≥ноземними
загарбниками. ≤тал≥йське мистецтво зазнавало р≥зноман≥тних вплив≥в.
Ќа п≥вдн≥, в —≥ц≥л≥њ та ¬енец≥њ в≥дчувалис¤ впливи ¬≥зант≥њ, у
п≥вн≥чних районах Ћомбард≥њ ви¤вивс¤ романський стиль. —воЇр≥дн≥стю
позначено мистецтво –има, “оскани. Ќайб≥льш знаменита споруда
¬енец≥њ - собор св¤того ћарка був завершений в пер≥од готики.
–оманська арх≥тектура народилас¤ у Ћомбард≥њ, що межувала з державами
по той б≥к јльп. ћ≥ський комунальний лад забезпечив розвиток у
н≥й середньов≥чноњ культури.
Ћомбардськ≥ храми вид≥л¤лис¤ красою декору, багатством арочок,
колон. Ѕуд≥внич≥ звертали особливу увагу на оздобленн¤ портал≥в.
Ѕ≥лий мармур облицюванн¤ надавав спорудам св¤ткового вигл¤ду.
“иповим зразком ≥тал≥йськоњ арх≥тектури с церква —ап ƒзено у ¬ерон≥,
що маЇ струнку давшицю. ‘асад церкви прикрашелий порталом з виступаючим
нав≥сом, декоративний, з численними рельЇфами. “акий тип фасаду
характерний дл¤ багатьох ломбардських споруд.
ўе б≥льш урочисто ≥ св¤тково сприймаютьс¤ споруди знаменитого
л≥ванського ансамблю, куди вход¤ть собор, кампан≥ла (так звана
"падаюча вежа") ≥ баптистер≥й, розм≥щен≥ за межами м≥ськоњ
забудови. ‘асад собору под≥л¤Їтьс¤ р¤дами струнких аркад, розташованих
у к≥лька ¤рус≥в. “акими самими аркадами декорована падаюча вежа.
–оманська культура ≤спан≥њ, зокрема арх≥тектура пов'¤зана з ≥сторичною
долею ц≥Їњ крањни - в≥йною проти араб≥в (реконк≥стою), ¤к≥ в VII
ст. захопили майже весь ѕ≥ренейський п≥востр≥в. Ќа зв≥льнен≥й
територ≥њ утворилос¤ р¤д держав: Ћеон з √ал≥с≥Їю, ает≥д≥¤, Ќаварра,
јрагон, аталон≥¤. ‘ранцузьк≥ ордени монах≥в, ¤к≥ дбали про поширенн¤
своЇњ влади в ≤спан≥њ, вели буд≥вництво нових споруд у романському
стил≥. “иповим романським храмом, близьким до французьких зразк≥в,
Ї собор у —ант-яго де омпостела (1078-1128). ѕроте в романських
спорудах ≤спан≥њ в≥дчутний вплив мавританського стилю. ÷е спостер≥гаЇтьс¤
насамперед в орнаментальних прикрасах, у композиц≥¤х арочок, у
використанн≥ м≥нарет≥в.
јрх≥тектуру ≤спан≥њ, так би мовити, формували в≥йни. ћайже вс≥
буд≥вл≥ нагадують фортец≥ з недоступними ст≥нами, численними вежами,
вузькими проходами. ¬они займали виг≥дне дл¤ оборони м≥сце, часто
споруджувалис¤ в горах. «разком середньов≥чного м≥ста-фортец≥
може бути јв≥ла, розташована серед скел¤стих вершин. √р≥зн≥ мури
з вежами великим к≥льцем оточують њњ. ¬узеньк≥ вулички, будинки
замкового характеру нагадують сувор≥ часи раннього середньов≥чч¤.
¬плив романськоњ культури спостер≥гаЇтьс¤ ≥ в јнгл≥њ. «в'¤зок
јпгл≥њ з континентом зм≥цнивс¤ п≥сл¤ завоювапн¤ њњ 1066 р. герцогом
Ќорманд≥њ ¬≥льгельмом «авойотшиком. ÷е прискорило процес феодал≥зац≥њ
≥ зблизило англ≥йську культуру з французькою. –оманськ≥ собори
з монастир¤ми складали тут Їдине ц≥ле. ¬они, ¤к правило, були
оточен≥ р¤дом прибудов, ст≥ни ¤ких не вигл¤дали масшшо, бо мали
численн≥ прор≥зи аркад, в≥кон. —обори в ≤л≥ й ƒерхем≥ палежать
до характерних романських культових споруд.
–омапський стиль поширивс¤ в ус≥х Ївропейських крањнах. –озпиток
ремесел ≥ промисл≥в спри¤в розвитку м≥ст у найб≥льшому м≥ст≥ „ех≥њ
ѕраз≥, ¤ка була заснована в IX ст., у XII ст. вир≥с красивий б≥локам'¤ний
собор св. ≤рж≥. «амковий характер мала й арх≥тектура ѕольщ≥. “ут
широко застосовувалис¤ ротондов≥ (кругл≥) споруди. ” сканд≥навських
крањнах романський стиль склавс¤ п≥д впливом н≥мецького та англ≥йського
мистецтва.
–оманськ≥ споруди щедро оздоблювалис¤ скульптурою. —кульптурн≥
постат≥ були р≥зними щодо пропорц≥й ≥ масштаб≥в (це залежало в≥д
того, кого зображували, ≥ в≥д форм арх≥тектури). “ак, статуњ,
розм≥щен≥ па коло-пах, були вищим ≥т, н≥ж т≥, що знаходилис¤ па
фризах. ѕрацювали скульптори в основному з каменем. –оманським
скульптурним творам у ‘ранц≥њ властива сувора канон≥зац≥¤ сюжет≥в
≥ самих образ≥в. ѕерш≥ скульптури ¤вл¤ли собою спроби пластичного
осмисленн¤ форми кап≥тел≥ шл¤хом введенн¤ до нењ людськоњ постат≥.
ѕоступово розвиток романськоњ пластики приводив до посиленн¤ емоц≥йного
начала (портал церкви —ен ѕ'Їр в ћу-ассаку, початок XII ст.).
–озвиток романськоњ пластики у ‘ранц≥њ завершують скульптури
б≥бл≥йних персонаж≥в ≥ св¤тих на зах≥дному, так званому "корол≥вському"
портал≥ собору в Ўартр≥. –еал≥стичне св≥тосприйманн¤ художника
особливо ви¤вл¤Їтьс¤ в стату¤х, розм≥щених на консол¤х, жести
постатей надзвичайно виразн≥, художник од¤гаЇ њх в сучасний йому
од¤г.
” Ќ≥меччин≥ скульптура прикрашала здеб≥льшого не фасад, а ≥нтер'Їр
храм≥в. ¬икористовувалис¤ р≥зл≥ види декоративноњ пластики: бронзов≥
та кам'¤н≥ надгробки, дерев'¤н≥ пульти, св≥тильники тощо. ¬икористовувалас¤
техн≥ка литва. ¬ажливою под≥Їю було створенн¤ бронзових дверей
дл¤ церкви св. ћихайла в √≥льдесгейш. Ќа двер¤х - ш≥стнадц¤ть
рельЇф≥в на сюжети з б≥бл≥њ ≥ Ївапгел≥¤. ¬иразн≥ щепи про вигнанн¤
™ли з раю, втеча з ™гипту, суд Ўлгата тощо.
ќриг≥нальний монумент, що зображуЇ лева, стоњть перед замком
у Ѕрауншвейгу. ƒинам≥ка напружепого т≥ла, поривчаст≥сть хижоњ
постави, оскал пащ≥ - все це створювало повний життЇвоњ сили образ,
що символ≥зував безм≥рну владу ≥ войовнич≥сть кн¤з¤.
—воЇр≥дн≥стю позначений розвиток ≥спанськоњ скульптури цього
пер≥оду. Ќа пластику досить пом≥тно вплинуло арабське мистецтво.
“ут, зокрема, була поширеною дерев'¤на розмальована пластика -
важливий -вид народного мистецтва. –оманський стиль виразн≥ше
ви¤вивс¤ у скульптурах ѕортика слави собору —ант-яго де омпостела,
виконаних майстром ћаттео в 1183 р. „исленн≥ ф≥гури св¤тих, пророк≥в
≥ апостол≥в п≥дкор¤ють життЇв≥стю виконанн¤, ≥ндив≥дуальн≥стю
характер≥и.
¬ ≥нших Ївропейських феодальних державах ≥ кн¤з≥вствах романська
скульптура в≥дзначалас¤ певною умовн≥стю, площинн≥стю, схематизмом.
” зв'¤зку з романською арх≥тектурою розвивавс¤ монументальний
живопис. ∆ивописн≥ зображенн¤ були площинними, трактувалис¤ умовно.
¬елику роль в≥д≥гравала символ≥ка образ≥в. –озм≥ри постатей мали
≥Їрарх≥чний характер. ‘≥гура ’рнста завжди була б≥льшою, н≥ж ф≥гури
апгел≥в ≥ апостол≥в.
ƒл¤ романського мистецтва рел≥г≥йн≥ мотиви були головними. ѕроте
дуже часто зображувалис¤ фантастичн≥ ≥стоти, використовувалис¤
сюжети :≤ народних казок. ” розписах бачимо ≥ музик-скоморох≥в,
акробат≥в. –оботи виконувалис¤ в техн≥ц≥ фрески, за вин¤тком ≤тал≥њ,
де в≥зант≥йськ≥ мистецьк≥ традиц≥њ знайшли своЇр≥дне вт≥ленн¤
в мозањчних композиц≥¤х.
ћонументальний живопис набув значного розвитку у ‘ранц≥њ. “ут
величн≥ собори оздоблювались ¤скравими розписами. ’удожники створювали
композиц≥њ, ¤к≥ вражали розмахом фантаз≥њ. ’удожник м≥г, наприклад,
поруч ≥з св¤тими намалювати семиголових дракон≥в, фантастичних
комах тощо. —аме так ≥ зробив автор фресок "Ѕоротьба архангела
ћихайла з драконом", "ѕобудова ¬ав≥лонськоњ веж≥",
що виконан≥ в церкв≥ —ен —а-Ѕ™Ќ сюр-•артап (область ѕуату).
ѕам'¤тники живопису ‘ранц≥њ за кольором фону умовно в≥днос¤ть
до двох шк≥л: "школи св≥тлових фон≥в", ¤скравим прикладом
¤коњ Ї згадан≥фрески з церкви —оп —авеп, ≥ "школи сип≥х фон≥в"
з центром у знаменитому бургундському монастир≥ люн≥.
–оманський живопис Ќ≥меччини п≥дпор¤дковувавс¤ головним чином
≥рх≥тектур≥. —в¤тих малювали в урочистих, застиглих позах. Ѕ≥льш
реал≥стично художники зображали сюжетн≥ сцени, наприклад зц≥ленн¤
’ристом фокаженого.
¬пливи в≥зант≥йського мистецтва поширилис¤ в романському живопису
тал≥њ. ÷е ви¤вилос¤, зокрема, у мозањчних циклах собору в „ефалу
(1148-1189 рр.), творц¤ми ¤ких були грецьк≥ майстри. ” конс≥ абоиди
- ≥ан≥впостать ’риста, п≥д ним - зображенн¤ ћар≥њ-ќрапти з чотирма
Ївап-¶ел≥стами по боках, ¤русом нижче - дванадц¤ть учн≥в ≥ посл≥довник≥в
“риста.
¬≥зант≥йськ≥ впливи простежуютьс¤ також у живопису ¬енец≥анськоњ
(еспубл≥ки, проте тут, наприклад, у мозањках собору –апенни вже
не ви-¶римана канон≥чна сувора посл≥довн≥сть у розм≥щепп≥ розпис≥в,
¤коњ додер-кувались майстри ¬≥зант≥њ,
Ѕагато пам'¤тник≥в романського живопису збереглос¤ в ≤спан≥њ.
–озпн-;и собор≥в мають р¤д сп≥льних особливостей: образи суворо
канон≥зован≥, рарби насичен≥. ”любленим тут був також живопис
на дерев≥, ¤кий зумо- створенн¤ в≥втарних зображень ’риста ≥ ћар≥њ,
так званих фропталес. ” романському мистецтв≥ високого р≥вн¤ розвитку
дос¤гаЇ художнЇ )формленн¤ рукописноњ книги. ’удожники прикрашали
стор≥нки красн≥ш≥й каголовиими л≥терами (≥н≥ц≥алами), в≥зерунками,
в≥ньЇтками. « часом ['¤вл¤ютьс¤ ≥люстрац≥њ до тексту - власне
книжкова м≥н≥атюра.
Ќайдавн≥шими пам'¤тниками книжкового мистецтва ‘ранц≥њ Ї јпока-≥њпсис
≥з —ен-—евера (1028-1072), Ѕ≥бл≥¤ ’ард≥нга, позначен≥ впливами
шглосаксонськоњ м≥н≥атюри.
Ќ≥мецьк≥ романськ≥ рукописи оздоблювалис¤ ≥люстрац≥¤ми ≥з зображен-м
≥мператор≥в, наприклад, ќттона Ў. ∆≥ноч≥ постат≥, що розм≥щувалис¤
[ор¤д, символ≥зували п≥двладн≥ слов'¤нськ≥ земл≥, –им, √ал≥ю,
Ќ≥меччипу. њустр≥чаютьс¤ в рукописах зображенн¤ Ївангел≥ст≥в,
а також пейзаж≥ (¤к юн). ” Ќ≥меччин≥ виникло дв≥ школи книжкового
мистецтва -~ рейхенау-;ька ≥ тр≥рська.
¬еликих усп≥х≥в книжкове мистецтво дос¤гло ѓѓ јнгл≥њ. Ќайб≥льш
ранн≥ њукописи X ст., створен≥ представниками в≥нчестерськоњ ≥
кептербер≥йськоњ пк≥л, щедро оздоблен≥ й ≥люстрован≥. ÷е знаменитий
"Ѕевгед≥кц≥онал в. ≈тельпольда" ≥ б≥бл≥¤ едмона. ”
’њ-XII ст. багато книг з ≥люстрац≥¤-њй насичен≥ побутовими сценами,
зображенн¤ми рицар≥в, воњн≥в ≥ монах≥в. ” романському мистецтв≥
розвивалис¤ р≥зьбленн¤, литво, карбуванн¤, кацтво, ювел≥рна справа,
килимарство, мистецтво емал≥. ¬сесв≥тню славу, саприклад, здобули
емал≥, що виробл¤лис¤ у французькому м≥ст≥ Ћ≥мож≥. –оманське мистецтво
п≥дготувало перех≥д до наступного етапу розвитку ах≥дноЇвропейського
мистецтва - готики. ѕор≥вн¤но з попередн≥м пер≥оди у буд≥вельному
≥ художиьому в≥дношенн≥ романська арх≥тектура була фоком вперед.
¬она вт≥лювала ≥дею колективноњ прац≥ людей, јрх≥тектур≥ с≥дпор¤дковувалис¤
вс≥ ≥нш≥ види мистецтва, зокрема скульптура ≥ живо-гис. ≤ у цих
галуз¤х спостер≥гаЇмо значн≥ ¤к≥сн≥ зм≥ни у художньому п≥знанн≥
св≥ту.
ћ»—“≈÷“¬ќ √ќ“» »
ћ≥ж романським ≥ готичним стилем ч≥ткоњ меж≥ немаЇ. ” творах
XII ст. так званого золотого пер≥оду романського мистецтва,
уже пом≥тн≥ елементи готичного стилю - вершини художньоњ культури
епохи серед¤ьов≥чч¤.
ѕерех≥д до готичного мистецтва зумовлений розвитком продуктивних
сил феодального сусп≥льства, зростапл¤м м≥ст, утворенн¤м комун,
посиленн¤м монарх≥чноњ влади ≥ послабленн¤м рол≥ феодал≥в. ÷ентрал≥зована
корол≥вська влада була потр≥бна пан≥вному класу дл¤ придушенн¤
численних сел¤нських повстань. ” цей пер≥од загострюЇтьс¤ боротьба
м≥ж рел≥г≥Їю ≥ наукою, м≥ж в≥рою ≥ знанн¤м.
” готичному мистецтв≥ щедро використовуютьс¤ елемепти народноњ
творчост≥. Ћюдськ≥ образи набувають реального зм≥сту, посилюЇтьс¤
њх ≥ндив≥дуальна ≥ психолог≥чна характеристика.
ѕан≥вним видом мистецтва залишаЇтьс¤ арх≥тектура. «авд¤ки розвитку
буд≥вельноњ техн≥ки з'¤вилас¤ каркасна система. ¬она й знаменувала
ви-никпенн¤ готичного стилю в зодчеств≥. ћасу ст≥ни полегшували
велик≥ в≥кна, а вагу склеп≥нн¤ зменшували нервюри - виступаюч≥
ребра, що сходилис¤ на опорних стовпах. —клеп≥нн¤ стало набагато
легшим, ≥ весь т¤гар тепер припадав на опорн≥ стовпи. ўоб њх зм≥цнити,
особливо в тих м≥сц¤х, де концентрувалас¤ вага склеп≥нь, зовн≥шн¤
ст≥на п≥дпиралас¤ контрфорсами. ¬агу середнього (найвищого) склеп≥нн¤
з обох бок≥в приймали на себе нап≥варки або аркбутани, перекинут≥
над дахами бокових, б≥льш низьких неф≥в.
—воЇњ вершини готична арх≥тектурна система дос¤гла в культовому
буд≥вництв≥. √ромадське житт¤ в цей пер≥од зосереджуЇтьс¤ саме
в соборах. “ут читалис¤ ун≥верситетськ≥ лекц≥њ, роз≥грувалис¤
театральн≥ м≥стер≥њ, в≥дбувалис¤ зас≥данн¤ м≥ського маг≥страту,
р≥зних цех≥в, чинилис¤ судов≥ розправи та укладалис¤ перемир'¤
п≥сл¤ кровопролитних в≥йн.
Ѕуд≥вництвом собор≥в займалис¤ вже не монастир≥, а цехи рем≥сник≥в
на чол≥ з головним майстром, ¤кому п≥дл¤гали спец≥ал≥сти р≥зпих
профес≥й. √оловн≥ майстри-арх≥тектори були людьми високоосв≥ченими.
√отичн≥ собори демонстрували синтез арх≥тектури, скульптури ≥
живопису. ѕлощини фасад≥в, особливо зах≥дного, щедро оздоблювалис¤
пластикою, в≥кна заповнювалис¤ в≥тражами. Ќа ст≥нах т≥снилис¤
зображенн¤ фаптастичних ≥стот - химер, дракон≥в, зм≥й, риб. Ќав≥ть
водозливи мали форму скульптур. ѕо боках портал≥в собору, у галерейках
верхнього ¤русу розм≥щувалис¤ р≥зноман≥тн≥ статуњ- њхне розташуванн¤
так само, ¤к ≥ виб≥р сюжет≥в, було суворо регламентоване церковними
догмами. ÷ентральний портал зах≥дного фасаду найчаст≥ше присв¤чувавс¤
’ристу, правий - мадонн≥, л≥вий - певному св¤тому. р≥м того,
на порталах м≥стилис¤ алегоричн≥ зображенн¤ м≥с¤ц≥в, п≥р року.
як бачимо, символ≥чн≥ церковн≥ образи поЇднувалис¤ з реальними.
ќбов'¤зковим елементом порталу була так звана роза - кругле в≥кно,
рама ¤кого виконувалас¤ з р≥зьбленого камен¤.
√отичн≥ в≥кна прикрашалис¤ в≥тражами - своЇр≥дними живописними
композиц≥¤ми з р≥знобарвного скла.
—тильов≥ ознаки раннього готичного мистецтва знаходимо в монументальних
спорудах ‘ранц≥њ другоњ половини XII ст. (у Ќуайоп≥, Ћан≥, —уассон≥
та ≥нших м≥стах). ƒв≥ област≥ - ≤ль-де-‘ранс ≥ Ўампань в≥д≥гравали
значну роль у формуванн≥ готики.
ульм≥нац≥йним завершенн¤м мистецьких пошук≥в ранньоњ готики став
собор ѕаризькоњ богоматер≥ (Ќотр ƒам де ѕар≥). Ѕуд≥вництво
собору розпочалос¤ 1163 р., а завершилос¤ в середин≥ XIII ст.
¬ражають масштаби цього колоса - 9000 чолов≥к вм≥щувала п'¤тинефна
базил≥ка п≥д час св¤ткових церемон≥й.
ѕобудований у центр≥ ѕарижа на остров≥ —≥те, утвореному теч≥Їю
р≥чки —ени, собор орган≥чно вписустьс¤ в пейзаж сучасного м≥ста.
«ах≥дний, особливо пишно оздоблений фасад, прил¤гаЇ до красивоњ
площ≥. “ри перспективн≥ портали членують ст≥ну нижнього ¤русу.
–¤д скульптур, що знаход¤тьс¤ в н≥шах над порталом, утворюють
фризопод≥бну "галерею корол≥в". “рохи вище, у центральн≥й
частин≥ - в≥кна-п≥траж≥, ¤к≥ наповнюють прим≥щенн¤ рожево-голубим
тьм¤ним св≥тлом. ¬≥д основи до третього ¤русу по вс≥й площин≥
фасаду розм≥щуютьс¤ стр≥льчаст≥ арки, ¤к≥ п≥дкреслюють довжину
вертикальних л≥н≥й, надають буд≥вл≥ легкост≥, стрункост≥. «ах≥дний
фасад в≥нчають дв≥ струнк≥ башти.
¬ ≥нтер'Їр≥ також п≥дкреслено вертикал≥. јрки й в≥кна у верхн≥х
¤русах ще б≥льш видовжен≥.
¬ажливе значенн¤ в ≥стор≥њ готичноњ арх≥тектури маЇ Ўартрський
собор (1194-1260 рр.)- ¬»—ќ ≤ веж≥, що п≥дкреслюють силует фасаду,
три низьких портали, висок≥ в≥кна другого ¤русу, велика роза -
усе це справл¤с на гл¤дача, ¤кий входить у широкий центральний
неф собору, глибоке враженн¤. як Їдино просторове ц≥ле сприймаютьс¤
б≥чн≥ нефк. ≤нтер'Їр собору пронизаний тьм¤ним св≥тлом, переломленим
через в≥траж≥.
ƒальший крок у розвитку синтетичноњ Їдност≥ готичноњ арх≥тектури
≥ скульптури - –еймський собор. …ого портали оздоблепо численними
стату¤ми, що в≥дзначаютьс¤ життЇвою виразн≥стю. —кульптурн≥ твори
розм≥щен≥ пе т≥льки в галерењ корол≥в, а й по боках рози, в≥кон,
па ст≥нах. „исленн≥ н≥ш≥, веж≥, стовпи, колонки складають одне
ц≥ле з площиною ст≥ни. ”весь собор спр¤мований угору. ƒинам≥чн≥сть
п≥дсилюють гостроверх≥ веж≥ - п≥накл≥, видовжен≥ арки.
–еймський собор - одне з найкращих твор≥нь високоњ готики.
¬≥н споруджувавс¤ прот¤гом стол≥тт¤ (1212-1311), ¬≥домо р¤д майстр≥в,
що брали участь у його буд≥вництв≥. —еред них - ∆ан з ќрбе, ∆ан
де Ћуп, √ог¤е де –еймс.
«а легепдою, на м≥сц≥, де був закладений собор, хрестили першого
корол¤ фраттн≥в ’лодв≥га. ” –еймському собор≥ коронувалис¤ французьк≥
корол≥. “ут осв¤чувала св≥й меч ∆анна д'јрк.
ƒо найп≥зн≥ших пам'¤тник≥в зр≥лого готичного мистецтва належить
собор в јм'Їн≥ (1218-1268). —еред французьких буд≥вничих ≥снувала
ц≥кава припов≥дка; "’то хоче побудувати найдосконал≥ший собор,
той повинен вз¤ти в≥д ѕ“артра башти, в≥д ѕарижа фасад, в≥д јм'спа
поздовжн≥й корабель, в≥д –еймса скульптуру".
ƒосконал≥ конструктивн≥ прийоми забезпечили значн≥ масштаби будови
(висота нефа 45, довжина - 145 м).
Ѕагатством декоративних форм, гармон≥йною пропорц≥йн≥стю в≥др≥зн¤Їтьс¤
в≥д ≤нших пам'¤тник≥в готики капела —ент Ўапель (1245-1248)
у ѕариж≥. Ќезначн≥ розм≥ри споруди та особливост≥ конструкц≥њ
дали змогу уникнути масивних аркбутан≥в - фасад капели вражаЇ
витончен≥стю та легк≥стю. ≤нтер'Їр капели оточують висок≥ стовпи-стебла,
¤к≥ переход¤ть у нервюри склеп≥нн¤. ¬елик≥ в≥траж≥ наповнюють
прим≥щенн¤ примхливим мерехт≥нн¤м червоних, син≥х, бузкових барв.
” середньов≥чн≥й ‘ранц≥њ ≥нтенсивно розвивалос¤ ≥ цив≥льне буд≥вництво.
” пер≥од п≥зньоњ готики в ѕариж≥ та ≥нших м≥стах крањни було вбудовано
чимало прим≥щень дл¤ цех≥в, ратуш, житлових будинк≥в, розвивалас¤
оборонна арх≥тектура. яскравим прикладом монастирськоњ готики
стало м≥н≥атюрне м≥стечко ћон —ен ћ≥шель, розташоване на невеличкому
остров≥ б≥л¤ узбережж¤ Ќорманд≥њ. ≤з споруд, ¤к≥ збереглис¤, приваблюЇ
увагу замок в јв≥пьйон≥.
‘ранцузька готика значно вплинула па мистецтво Ќ≥меччини. ” н≥мецьк≥й
арх≥тектур≥ довго збер≥галис¤ романськ≥ традиц≥њ. омпозиц≥њ споруд
в≥дзначалис¤ простотою ≥ монументальн≥стю. ќсобливо часто зустр≥чалис¤
однобаштов≥ собори.
” «ќ-40-х роках XIII ст. в≥дбуваЇтьс¤ процес становлепн¤ готики,
позбавленоњ романських вплив≥в. Ќайвидатнњшим пам'¤тником ц≥Їњ
перех≥дноњ доби Ї церква св. ™лизавети в ћарбурз≤. “рл нефи церкви
однаков≥ за висотою. Ќад зах≥дним фасадом зд≥ймаютьс¤ дв≥ велик≥
башти з високими чотиригранними шатрами. √отичну розу зам≥нюЇ
стр≥льчасте в≥кно. ѕор≥вн¤но з французькими соборами значпо скромн≥ше
оздобленн¤ екстер'Їру: площини фасаду ≥ бокових ст≥н заповнеп≥
т≥льки контрфорсами, ¤к≥ п≥дкреслюють суворий аскетичний вигл¤д
споруди. “ак, у ‘рейбурз≥ (п≥вденно-зах≥дна Ќ≥меччина) споруджуЇтьс¤
храм з однобаштовим фасадом ≥ цей тип надал≥ стаЇ попул¤рним.
яскраво ви¤вивс¤ вплив мистецтва ‘ранц≥њ на н≥мецьке готичне
мистецтво у споруд≥ ельнського собору (1248-1880). —обор маЇ
дуже широкий центральний неф, багату скульптуру.
÷егл¤на кладка, ¤ку застосовували в п≥вн≥чних районах Ќ≥меччини,
стала з часом дуже поширеною. ѕоЇднанн¤ рельЇфноњ цегли з кольоровими
полив'¤ними плитками створювало ц≥кав≥ живописн≥ ефекти.
Ќайвиразн≥ше особливост≥ н≥мецькоњ цив≥льноњ арх≥тектури ви¤вл¤ютьс¤
в буд≥вл¤х ратуш ≥ готел≥в. ќсобливу увагу буд≥внич≥ звертали
на оздобленн¤ ≥нтер'Їр≥в. Ќа в≥дм≥ну п≥д французькоњ готики, численн≥
скульптурн≥ зображенн¤ розм≥щувалис¤ не па фасад≥, а саме в прим≥щенн¤х.
« к≥нц¤ XII ст. готичний стиль пабирас бурхливого розвитку в
мистецтв≥ јнгл≥њ. —тановленн¤ англ≥йськоњ готики зб≥гаЇтьс¤ з
централ≥зац≥ю ≥ п≥днесенн¤м економ≥ки крањни. ” цей пер≥од формуЇтьс¤
англ≥йська нац≥ональна культура.
XIII-XIV ст.- пер≥од розкв≥ту готичноњ арх≥тектури. ’арактерним
дл¤ церковноњ арх≥тектури Ї значне зб≥льшенн¤ довжини ≥ зменшенн¤
висоти будов. —клеп≥нн¤ собор≥в, ¤к правило, невисоке, французька
система аркбутан≥в ≥ контрфорс≥в не д≥стала тут свого розвитку,
на фасадах немаЇ роз. —т≥ни зовн≥ пишно оздоблювалис¤ з ус≥х бок≥в,
бо споруди зводилис¤, ¤к правило, в центр≥ м≥ст. ≤нтер'Їри також
мають своњ особливост≥. —кладне переплет≥нн¤ нервюр на склеп≥нн¤х
створюЇ урочист≥сть.
√отичний стиль в англ≥йськ≥й арх≥тектур≥ збер≥гаЇтьс¤ довше,
ан≥ж в ≥нших крањнах «ах≥дноњ ™вропи. …ого форми поступово консервуютьс¤,
стають все б≥льш витонченими, ≥под≥ нав≥ть штучно раф≥нованими.
ќдним з перших пам'¤тник≥в англ≥йськоњ готики б ентербер≥йський
собор. ” 1175 р. французький буд≥вничий √≥йом ≥з —ана розпочав
перебудову його хор≥в. ” композиц≥њ собору в≥дчутн≥ впливи французькоњ
готики. ÷е ≥ традиц≥йн≥ башти, що в≥нчають фасад, ≥ сх≥дна абсида
з обходом, ≥ численн≥ прибудови, наче нанизан≥ на одну в≥сь.
—еред англ≥йських собор≥в такого типу бачимо капелу √енр≥ха VII
у ¬естм≥нстерському абатств≥, що була м≥сцем коронац≥њ та похованн¤
корол≥в.
√отичний стиль у XIII-XIV ст. поширивс¤ ≥ в ≥нших крањнах. ¬
≤спан≥њ готичн≥ форми збагатилис¤ елементами мавританського стилю.
÷ентрами ≥спанськоњ готики стали м≥ста “оледо, Ѕарселона. ’арактерним
дл¤ готичного стилю тут Ї значна ширина споруд, однакова висота
неф≥в, невелик≥ розм≥ри у в≥кон.
¬ ≤тал≥њ у зв'¤зку з бурхливим розвитком м≥ст ≥ утворенн¤м комун
уже в XIII ст. виникла культура проторенесансу. —ередньов≥чний
характер найдовше зберегла арх≥тектура. Ќайб≥льш в≥дом≥ пам'¤тники
того пер≥оду - собори —ан ‘раическо в јсс≥з≥, —анта ћар≥¤ Ќовелла
у ‘лоренц≥њ. ѕ≥зньою готичпою спорудою в собор у ћ≥лан≥, ¤кий
в≥дзначаЇтьс¤ великою к≥льк≥стю декоративних веж ≥ шпил≥в.
√отичний стиль набуваЇ поширенн¤ в п≥вп≥чп≥й ™вроп≥ (Ќ≥дерланди),
а також у сх≥дн≥й („ех≥¤ та ѕольща). ѕров≥дним чеським арх≥тектором
пер≥оду готики Ї ѕотер ѕарлерж, ¤кий збудував собор св. ¬≥та в
ѕразькому град≥, арл≥в м≥ст через ¬лтаву (XIV ст.).
„имало готичних пам'¤тпик≥в збереглос¤ в ѕольщ≥. Ќайб≥льш в≥дом≥
- ¬авельський замок, ћар≥ацький костьол ≥ ягеллонський ун≥верситет
у раков≥. ѕоширеними були ратуш≥, що складалис¤ з дво-триповерхового
корпусу ≥ веж≥ з годинником.
як пан≥вний вид мистецтва арх≥тектура найповн≥ше в≥дбила естетичп≥
≥деали середньов≥чч¤, з'Їднавши розум ≥ фантаз≥ю в Їдине ц≥ле.
√отична конструкц≥¤ засв≥дчила висок≥ техн≥чн≥ можливост≥ буд≥вництва,
вона розв'¤зувала важлив≥ художн≥ завданн¤ епохи. ѕам'¤тники готичноњ
арх≥тектури збер≥гають свою поетичн≥сть, чар≥вну красу до наших
дн≥в.
«начн≥ зм≥ни в≥дбуваютьс¤ в готичп≥й скульптур≥, роль ¤коњ в оздобленн≥
арх≥тектури все б≥льше зростаЇ. –озвиток скульптури позначений
дальшим наближенн¤м до житт¤, зростанн¤м ≥нтересу до психолог≥њ
геро¤. –озташуванн¤ скульптур на соборах, основн≥ образи ≥ художнЇ
вир≥шенн¤ регламентувалис¤ церковними правилами. јле незважаючи
на цс, велике м≥сце займали перел≥г≥йн≥ сюжети, наприклад, зображенн¤
сезонних роб≥т, фаптастичних химер, зв≥р≥в ≥ птах≥в.
«ародженн¤ готичного стилю в скульптур≥ ‘ранц≥њ почалос¤ п пров≥њг-ц≥њ
≤ль-де-‘ранс. ѕластичний декор абатства —еп-ƒеп≥ став своЇр≥дним
зразком дл¤ п≥зн≥ших твор≥в.
¬идатними пам'¤тками раш≥ьоготичноњ скульптури Ї статуњ ≥ рельЇфи
зах≥дного фасаду собору ѕаризькоњ богоматер≥, присв¤чен≥ сцепам
з житт¤ ’риста.
¬ажлива в≥ха в розвитку монументальноњ пластики - статуњ п≥вденного
фасаду Ўартрського собору. ќбрази св¤тих ≥ндив≥дуал≥зован≥, хоча
сам≥ ф≥гури дещо схематичн≥. њхню пластичпу виразн≥сть посилюють
жести, а також драп≥ровки. ѕро значн≥ дос¤гненн¤ готичних майстр≥в
св≥дчать ¤скрав≥ образи св¤тих ћарт≥на, √ригор≥¤, ≤Їрон≥ма, “еодора.
—кульптури јм'Їнського собору - окраса готичного мистецтва.
—южети з житт¤ ’риста, ћар≥њ, про —трашний суд в≥дзначаютьс¤ великого
життЇв≥стю. ѕом≥тно земне розум≥нн¤ рел≥г≥йних образ≥в, в≥дчуваЇтьс¤
проникненн¤ св≥тських елемент≥в ≥ в њх трактуванн¤. ѕостат≥ героњв
позбавлен≥ застиглоњ фронтальност≥, у них в≥дбиваютьс¤ реал≥стичн≥
риси. Ќадзвичайно життЇв≥ рельЇфи. ¬они зображають д≥да, що гр≥стьс¤
б≥л¤ вогнища, косар¤ та ≥н. ќдним з найкращих твор≥в монументальноњ
пластики Ћм'спського собору Ї стату¤ ’риста б≥л¤ головного входу,
названа сучасниками "ѕрекрасним богом". јм'Їнський ’ристос-реальна
людина, його образ позбавлений умовност≥ ≥ аскетизму, властивих
скульптур≥ попереднього пер≥оду.
—имвол≥чн≥ зображенн¤ дванадц¤ти м≥с¤ц≥в, розм≥щен≥ па л≥вому
портал≥ собору, що розпов≥дають про тод≥шн≥й побут ≥ сел¤нську
працю - один з кращих календар≥в готики. ¬≥дпов≥дно до п≥р року
сел¤ни займаютьс¤ певною роботою: весною обробл¤ють виноградник,
вл≥тку кос¤ть с≥но, жнуть хл≥б, восени збирають фрукти.
≤нтерес до розкритт¤ психолог≥њ людини спостер≥гаЇтьс¤ у скульптурах
–ейнського собору. —татуњ центрального порталу з композиц≥њ -
"Ѕлагов≥щенн¤", зокрема ангели, сповпеп≥ грац≥њ ≥ простоти,
≤осиф полонить своЇю схвильован≥стю, ћар≥¤ чаруЇ красою.
‘ранцузька пластика розпиналас¤ по шл¤ху передач≥ душевних пере-живапь
людини ≥ тому в п≥зн≥й пер≥од готики виникаЇ потреба добиватис¤
портретноњ схожост≥. ѕро посилений ≥нтерес до портрета св≥дчать
статуњ арла V ≥ його дружини ∆анни Ѕургундськоњ з капели шпиталю
дл¤ сл≥пих у ѕариж≥.
Ќ≥мецька пластика, на в≥дм≥ну в≥д французькоњ, використовувалас¤
в осповпому дл¤ оздобленн¤ ≥нтер'Їру храм≥в. ќсобливост≥ н≥мецькоњ
готики в≥дбиваЇ ¤скраво розмальована скульптура порталу «олотих
вор≥т у ‘рсй-бурз≥ (1240 р.). „удов≥ скульптури правого порталу
зах≥дпого фасаду знаменитого собору в Ѕамберз≥. “ут зображен≥
≥мператор √енр≥х II ≥ його дружина ун≥гунда. «начне узагальненн¤
≥ водночас портретн≥сть притаманн≥ ¬амберзькому вершнику - скульптур≥,
встановлен≥й на одному ≥з стовп≥в ≥нтер'Їру цього собору. ¬≥н
Ї вт≥ленн¤м мужност≥, прагненн¤ до свободи, гордост≥. Ѕамберзький
вершник вважаЇтьс¤ найкращою к≥ппого статуЇю середньов≥чч¤.
÷≥нним у н≥мецьк≥й готичн≥й скульптур≥ було прагненн¤ майстр≥в
передати ≥ндив≥дуальн≥ риси, тонк≥ психолог≥чн≥ характеристики
моделей.
Ќа ринков≥й площ≥ ћагдебурга приблизно в середин≥ XIII ст. було
споруджспо пам'¤тник засновнику м≥ста ќттопу ≤. …ого поставили
в часи, коли м≥сто повело р≥шучу боротьбу проти м≥сцевого арх≥Їпископа
за право самовр¤дуванн¤.
ѕам'¤тник ќттону - перший у середньов≥чному мистецтв≥ монумент,
встановлений на площ≥. ¬певпено тримаЇтьс¤ вершник. √орда постава,
р≥шучий жест символ≥зують силу, здатну зламати оп≥р непок≥рних
феодал≥в.
Ўедевром готичноњ пластики вважаютьс¤ портретн≥ статуњ у Ќаумбур-зькому
собор≥ (XIII ст.). Ќев≥домий скульптор створив ц≥лу галерею своњх
сучасник≥в. ” зображенн¤х м≥сцевих феодал≥в ≈ккегарда ≥ ”ти, √ермана
≥ –егл≥пди ви¤вилось пластичне обдаруванн¤ скульптора. ожна ф≥гура
сприймаЇтьс¤ ¤к завершений ≥ндив≥дуал≥зований образ, над≥лений
¤скравим характером. ћайстер показав людей такими, ¤к вони були
за житт¤: розумний ≈ккегард, н≥жна, мр≥йлива ”та, життЇрад≥сна
–егл≥нда.
Ќаумбурзький майстер з життЇвою правдою ≥ ген≥альною простотою
вир≥шив рельЇфн≥ композиц≥њ собору: "“айна вечер¤",
"—уд ѕ≥лата", "«рада ≤уди". ”с≥ сцени, немов
уз¤т≥ з житт¤, позначен≥ увагою до побутових деталей. ќсь. наприклад,
"“айна вечер¤". √рупа людей з≥бралас¤ за столом ≥ розпочинав
скромну трапезу. ѕеред ус≥ма дерев'¤н≥ миски ≥ скибки хл≥ба. ќдин
чолов≥к п'Ї; воду з глечика, ≥нш≥ руками беруть з мисок страву.
∆ести людей, м≥м≥ку, детал≥ - усе це п≥дсилюЇ правдив≥сть образ≥в.
√отичн≥ форми н скульптур≥ Ќ≥меччини збер≥галис¤ дуже довго,
майже до XVI ст.
ћонументальна готична скульптура в р≥зних крањнах мала р≥зний
характер.
” готичн≥й скульптур≥ ≤спап≥њ п≥д впливом мавританського мистецтва
великого поширенн¤ набуло мистецтво орнаментики.
ористувалас¤ усп≥хом також кругла скульптура. ¬елике значенн¤
дл¤ розвитку монументальноњ скульптури цього пер≥оду мали численн≥
статуњ ≥ рельЇфи в собор≥ —ант-яго де омпостела.
—обори ≤спан≥њ щедро прикрашалис¤ зашлтарпими образами (ретабло),
що складалис¤ ≥з живописних панно ≥ розмальованих скульптур. ѕрекрасн≥
зразки готичноњ пластики - мармуров≥ гробниц≥, дерев'¤н≥ лави
- знач-не дос¤г≥гспп¤ ≥спанськоњ скульптури.
÷≥кав≥ пам'¤тки готичноњ скульптури збереглис¤ в „ех≥њ. ÷е оргтамс≥т-тальн≥
й сюжетн≥ рельЇфи, портретн≥ голови корол≥в, кам'¤н≥ й дерев'¤н≥
статуњ мадонн. ” рельЇф≥, що зображуЇ пасала, ¤кий прис¤гаЇ па
в≥рн≥сть сюзерену, переконливо в≥дтворено життЇву ситуац≥ю. ƒо
найдосконал≥ших роб≥т належать скульптурний автопортрет майстра
ѕетра ѕарлержа, що знаходитьс¤ в собор≥ св. ¬≥та в ѕраз≥. ” в≥дкритому
погл¤д≥ майстра читаЇмо розум, чесн≥сть, пор¤дп≥сть. ѕортрет дуже
≥ндив≥дуал≥зований. ѕод≥бн≥ особливост≥ характеризують ≥нш≥ статуњ
роботи ѕарлержа та його учн≥в.
”¤вленн¤ про готичний монументальний живопис дають наст≥нн≥ розписи
≥ в≥траж≥. ћистецтво в≥тража дос¤гло особливо високоњ культури
у французькому мистецтв≥. —южетами в≥тражних композиц≥й були рел≥г≥йн≥
сцени, ≥сторичн≥ под≥њ, л≥тературн≥ мотиви, трудов≥ процеси рем≥сник≥в
≥ сел¤н. ¬≥траж≥ набирали з ≥нтенсивно забарвлеготх невеличких
шматочк≥в скла, свипцетшй бордюр у м≥сц¤х з'Їднанн¤ скла одночасно
був контуром зображенн¤. ƒетал≥ - обличч¤, волосс¤, складки од¤гу
малювалис¤ спец≥альними фарбами. ¬≥траж тримавс¤ на зал≥зн≥й арматур≥,
¤ка кр≥пилась па кам'¤них рамах у в≥конних прор≥зах. « часом мистецтво
в≥тража збагачуЇтьс¤ новими техн≥чними прийомами, з'¤вл¤ютьс¤
¤скрав≥ш≥ фарби.
ћонументальний живопис у Ќ≥меччин≥ мав своњ особливост≥. ≤з с≥
редипи XIII ст. у живопису Ќ≥меччини зростаЇ ≥нтерес до реальна
¤вищ, ”¤вл¤ютьс¤ композиц≥њ на теми придворного житт¤, рицарськ≥њ
роман≥в.
«аслуговуЇ на увагу мемор≥альний портрет ”льр≥ха –егенбурзьког
вир≥шений у граф≥чно-декоративн≥й мапер≥, ¤ка була властивою дл¤
н≥м≥ цькоњ готики.
ћайстри кельнськоњ школи живопису, типовоњ дл¤ XIV ст., виконувал
станков≥ композиц≥њ на теми ≥з житт¤ ’риста, ћар≥њ. ќбрази чарують
щ≥ р≥стю, л≥ризмом, люд¤н≥стю.
¬ ≥спанському мистецтв≥ все б≥льшу роль в≥д≥грають ретабло, причом
з роками в њх оздобленн≥ житюпис вит≥сн¤Ї скульптуру.
≤тал≥йський готичний живопис за своњм характером наближавс¤ до
в зант≥йського. ѕроте в ньому вже зароджуютьс¤ ознаки нового ренесансноњ
мистецтва. ÷е видно на приклад≥ мозањк ћонреальського собору,
де в рел г≥инпх композиц≥¤х посилюютьс¤ св≥тськ≥ елементи, зростаЇ
≥нтерес ≥ звичайноњ людини.
¬изначн≥ дос¤гненн¤ ≥тал≥йського живопису пов'¤зан≥ з творч≥стю
„ мабуе (друга половина ’Ќ≤- поч. XIV ст.). ¬иступаючи проти схсмати;
ноњ умовност≥ в≥зант≥йського наст≥нного розпису, „≥мабуе ви¤вл¤Ї
≥нтер< до реального св≥ту, життЇвоњ правдопод≥бност≥. ѕро це
св≥дчать так≥ …ќѓ твори, ¤к розписи нижньоњ церкви ѓѓ Ћсс≤з≥,
"–озн¤тт¤" з јреццо, "ћадо: на", з галерењ
”фф≥ц≥ у ‘лоренц≥њ.
Ќадзвичайно ц≥кав≥ зразки монументального мал¤рства збереглш
в „ехословаччин≥. ѕам'¤ткою Ївропейського значенн¤ стали розпис
церкви в Ћ≥б≥цах (50-70-т≥ рр. XIV ст.). ” композиц≥¤х розпис≥в
розро л¤ютьс¤ елементи побуту, пейзаж.
” цей час працюЇ видатний майстер “еодор≥х, один з автор≥в оздобле:
п¤ арлштейна - резиденц≥њ корол¤ арла IV. „исленн≥ твори, ¤к≥
вик нав “еодор≥х (цикли фресок про корол≥в, розписи па дерев≥),
принем йому заслужену славу.
ѕро значний мистецький р≥вень чеського ≥конопису св≥дчать ¤скра
композиц≥њ ¬шпебродського в≥втар¤ (бл. 1350).
¬исокою культурою в≥дзначаютьс¤ розписи майстра з м≥ста “ржебон
¤кий у 70-90 рр. XIV ст. оздобив м≥сцеву церкву. ¬елику увагу
художн≥ прид≥л¤в зображенню душе≥шого стану героњв. «а допомогою
св≥тлот≥н≥ в передавав розм≥щенн¤ постатей у простор≥. омпозиц≥њ
тржебонського в≥ тар¤ - важливий етап готичного живопису.
” XIII-XIV ст. розвиваЇтьс¤ ≥ кпижкова м≥н≥атюра. «начним рукопи
ним центром була ‘ранц≥¤. ƒес¤тки книг французьких майстр≥в св≥дчат
що зм≥ни, ¤к≥ в≥дбувалис¤ в ус≥х видах мистецтна, пе минули й
м≥п≥атюр ” книгах з'¤вл¤ютьс¤ реал≥стичн≥ композиц≥њ, об'Їднан≥
одн≥Їю д≥Їю ≥ п в'¤зан≥ з текстом. —л≥д зазначити, що ≥люструвалис¤
не т≥льки рел≥г≥й≥ а й науков≥ прац≥, зокрема јр≥стотсл¤, ѕлатона
та ≥п.
‘ранцузька м≥н≥атюра другоњ половини XIV ст. в≥дзначаЇтьс¤ посиле
н¤м ознак реал≥зму, особливо в ≥люструванн≥ св≥тськоњ л≥тератури.
ќдтш з найв≥дом≥ших пам'¤ток св≥тськоњ л≥тератури Ї ¬елик≥ французьк≥
хроњ ки - енциклопед≥¤ житт¤ середньов≥чноњ ‘ранц≥њ.
ѕро посиленн¤ уваги до життЇвих сцен св≥дчать н≥мецьк≥ м≥н≥атюри,
зокрема рукопис ћанессе (≤ половина XIV ст.). ћ≥н≥атюрист з великою
майстерн≥стю використовуЇ мотиви рицарськоњ л≥тератури, малюЇ
полюванн¤, скоморох≥в, придворних дам.
¬ажливе м≥сце м≥н≥атюра пос≥дала в мистецтв≥ јнгл≥њ. ’удожники
≥люстрували легенди про корол¤ јртура та його легендарних рицар≥в,
численн≥ науков≥ трактати. ќсобливу славу здобули календар≥, оздоблен≥
малюнками. ÷≥кав≥ м≥н≥атюри доповнювали бест≥ар≥њ - морал≥заторськ≥
опов≥данн¤ про житт¤ зв≥р≥в. Ќа одному з них, наприклад, зображепо
вершника, ¤кий украв тигрен¤тко.
–еал≥стичн≥ тенденц≥њ характеризують розвиток ≥спанськоњ м≥н≥атюри.
Ўедевром можна вважати "”рочист≥ в≥рш≥ корол¤ јльфонса ћудрого".
≤люстрац≥њ цього твору пабули самост≥йного мистецького значенн¤.
¬они зображають боротьбу з арабами, кор≥ду, приватне житт¤ тощо.
ниги щедро прикрашалис¤ орнаментом.
÷ехов≥ об'Їднанн¤ в пер≥од готики забезпечували високий розвиток
художн≥х ремесел. ѕоширеним в ™вроп≥ було виробництво мебл≥в,
гцедро оздоблених р≥зьбленн¤м. Ќер≥дко форми мебл≥в повторювали
об'Їми готичних споруд.
«начний прогрес в≥дбувавс¤ в галуз≥ р≥зьбленн¤ на к≥стц≥. «ображенн¤
св¤тих, ≥кони, домашн≥ в≥втар≥, р≥зн≥ скриньки - все це милувало
оч≥ розмањтими в≥зерунками, сюжетними рельЇфами.
ƒобру славу мали паризьк≥ шпалери, н≥мецьк≥ вињмчаст≥ емал≥.
ќд¤г заможних верств щедро оздоблювавс¤ прикрасами ≥з золота,
ср≥бла, дорогоц≥нних камен≥в.
’удожн≥ ремесла пер≥оду готики - ¤скравий приклад участ≥ народних
майстр≥в у створоттн≥ культури ц≥лоњ епохи.
—ередньов≥чне мистецтво - величний пам'¤тпик майстерност≥ й працьовитост≥
простих людей. « розвитком буржуазних в≥дносин зростали св≥тськ≥
тенденц≥њ в мистецтв≥. ѕрогресивп≥ сили почали в≥дкриту боротьбу
проти основ феодального сусп≥льства. ” мистецтв≥ визр≥вали в≥¤нн¤
новоњ епохи - ¬≥дродженн¤.
ћ»—“≈÷“¬ќ ƒќЅ» ¬≤ƒ–ќƒ∆≈ЌЌя
ƒоба ¬≥дродженн¤ (–енесанс), за визначенн¤м ‘. ≈нгельса, була
найб≥льшим прогресивним переворотом з ус≥х пережитих до того часу
людством '. ¬ола принесла ≥з собою докор≥нн≥ зрушенп¤ не т≥льки
в економ≥чний ≥ соц≥альний розвиток передових Ївропейських крањн,
а ≥ в усе духовне житт¤ багатьох Ївропейських народ≥в.
¬она зв≥льнила розум людини, њњ активн≥ творч≥ сили, скут≥ до
того духовною диктатурою церкви. ¬она в≥дкрила людин≥ широкий
шл¤х до п≥знанн¤ навколишньоњ д≥йсност≥ та своњх власних можливостей.
÷е створило грунт дл¤ розвитку науки ≥ нових форм л≥тератури та
образотворчого мистецтва, ¤к≥ дос¤гли в цей час високого п≥днесенн¤.
ƒоба ¬≥дродженн¤ дала св≥ту пле¤ду блискучих художник≥в. –уйнуючи
п≥двалини середньов≥чного аскетичного св≥тосприйманн¤, вони складали
в своЇму мистецтв≥ справжн≥й г≥мн ф≥зичн≥й ≥ духовн≥й крас≥ людини,
розкривали красу оточуючого њњ св≥ту. јле передов≥ ≥дењ художники
¬≥дродженн¤ вт≥лювали звичайно в творах на рел≥г≥йн≥ теми. ÷ерква
за тих час≥в мала ще велику силу. —в≥тогл¤д широких мас прот¤гом
стол≥ть формувавс¤ виключно па рел≥г≥йп≥й основ≥ ≥ нав≥ть сусп≥льн≥
рухи ще ≥ за доби ¬≥дродженн¤ набували рел≥г≥йноњ оболонки. ƒо
того ж церква за ц≥Їњ доби лишалас¤ чи не найголовн≥шим замовником
мистецьких твор≥в. “ому за доби ¬≥дродженн¤ у мистецьких тнорах
нер≥дко виникало певне протир≥чч¤ м≥ж традиц≥йним рел≥г≥йним сюжетом
≥ тим повим, глибоко життЇвим, гуман≥стичним зм≥стом, ¤кий вкладали
в них митц≥.
ћ»—“≈÷“¬ќ ≤“јЋ≤ѓ
Ќай¤скрав≥ше ≥деали доби ¬≥дродженн¤ в≥добразилис¤ в мисттв≥ ≤тал≥њ.
«умовлювалос¤ це насамперед тим, що руйнуванн¤ феодальних пор¤дк≥в
тут почалос¤ ран≥ше ≥ в≥дс¤ ≥птенсивн≥ше, н≥ж в ≥нших крањнах
ƒив.: ћаркс . ≥ ≈нгельс ‘. “вори, т. 20, с. 326.
