|
≤—“ќ–≤я ћ»—“≈÷“¬ј
Ћекц≥¤ ≤.
ћ»—“≈÷“¬ќ ѕ≈–¬≤—Ќќ√ќ —¬≤“” (в≥д верхнього палеол≥ту до доби
ранньоњ бронзи)
ѕлан.
1. ѕон¤тт¤ "мистецтво" та р≥зн≥ п≥дходи до його трактуванн¤.
2. —труктура мистецтва ¤к частини культури.
3. ћистецтво епохи палеол≥ту.
4. ћистецтво епохи мезол≥ту та неол≥ту.
5. ћистецтво “рип≥лл¤- укутен≥.
6. ћистецтво епохи ранньоњ бронзи.
7. ћистецтво епохи зал≥за.
1. ѕон¤тт¤ "мистецтво" та р≥зн≥ п≥дходи до його трактуванн¤.
¬ажливою ≥ достатньо автономною частиною культури э мистецтво.
ƒ≥¤льн≥сть мистецтва заснована на тому, що людина, сприймаючи
зором або слухом про¤ви в≥дчутт≥в ≥ншоњ людини, златна в≥дчувати
т≥ ж сам≥ в≥дчутт¤, котр≥ в≥дчувала людина, ¤ка виражала своњ в≥дчутт¤.
Ќа в≥дм≥ну в≥д науки, морал≥, рел≥г≥њ, пол≥тики, мистецтво про¤вл¤Ї
себе у форм≥ зак≥нчених художн≥х твор≥в, створених зазвичай одним
автором. Ќа в≥дм≥ну в≥д багатьох ≥нших ц≥нностей культури, твори
мистецтва в≥дкрит≥ дл¤ активного субЇктивного творчого сприйн¤тт¤
≥ м≥нливих оц≥нок людини, ¤ка сприймаЇ, в залежност≥ в≥д њњ особистого
та соц≥ального досв≥ду.
ѕрогрес у мистецтв≥, на в≥дм≥ну в≥д науково-техн≥чного прогресу,
не маЇ пр¤мл≥н≥йного характеру, в≥н в≥дбуваЇтьс¤ своЇр≥дними поштовхами,
ривками, ¤к≥ не заежать в≥д досв≥дного знанн¤., п≥дйомами ≥ пад≥нн¤ми.
„удовою властив≥стю мистецтва Ї його "демократизм", загальна
доступн≥сть. ¬она д≥Ї на людей незалежно в≥д њх розвитку та осв≥ти.
–озвиток мистецтва, його прогрес в≥дбуваЇтьс¤ через взаЇмовплив
традиц≥й та новаторства, боротьбу шк≥л, напр¤мк≥в шл¤хом м≥жетн≥чного
≥ м≥жнац≥онального взаЇмного збагаченн¤. ќдин з головних закон≥в
мистецтва пол¤гаЇ у тому, що св≥това класика не може не бути неповторно
нац≥ональною.
2. —труктура мистецтва ¤к частини культури.
ћистецтво ¤к важлива частина культури про¤вл¤Ї себе у багатоман≥тност≥
конкретних вид≥в художньоњ творчост≥, к≥льк≥сть ≥ складн≥сть
¤ких - в≥д наскельного малюнку або прим≥тивного танцю до гранд≥озних
"шоу" або к≥носер≥ал≥в сучасност≥ - неухильно зростають
сл≥дом за розвитком естетичноњ св≥домост≥ людини.
—учасна класиф≥кац≥¤ виокремлюЇ так≥ р≥зновиди мистецтва:
- образотворче мистецтво. ¬пливаЇ на людину в≥зуально, тобто
через зорове сприйн¤тт¤. “вори образотворчих мистецтв мають матер≥альну,
предметну форму ≥ не зм≥нюютьс¤ в час≥ ≥ простор≥. ƒо них в≥днос¤тьс¤:
живопис, скульптура, граф≥ка, монументальне мистецтво, декоративно-ужиткове
мистецтво.
- музика - вид мистецтва, ¤кий розрахований на слухове сприйн¤тт¤
≥ ¤кий в≥дзначаЇтьс¤ безпосередньою ≥ особливо активною д≥Їю на
в≥дчутт¤ людей. √оловним виражаючим засобом тут Ї звук, мелод≥¤,
пол≥фон≥¤, ритм, композиц≥¤, гармон≥¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д ус≥х образотворчого
≥ словесного мистецтва, музика не в≥дтворюЇ видимих картин св≥ту
≥ позбавлена зм≥стовоњ конкретност≥. “ому њњ вважають справжньою
загальнолюдською, ун≥версальною мовою, "мовою ≥нтуњц≥њ",
¤ка не вимагаЇ перекладу. ” пор≥вн¤нн≥ з творами вс≥х вид≥в мистецтва
музичн≥ твори практично не знищуван≥, вони створен≥ в ≥деальн≥й
форм≥.
- синтетичн≥ мистецтва - це так≥ види художньоњ творчост≥,
¤к≥ Ї орган≥чним злитт¤м або орган≥чно своб≥дною комб≥нац≥Їю р≥зних
вид≥в мистецтв. ƒо них в≥днос¤тьс¤: 1) театр (драматичний
≥ оперний). ¤кий обЇднюЇ л≥тературу, акторське мистецтво, живопис,
музику, декоративно-ужиткове мистецтво; 2) балет, ¤кий використовуЇ
природну пластику людського т≥ла ≥ поЇднюЇ у соб≥ танець, музику,
живопис, скульптуру; 3) естрадне мистецтво, ¤ка Ї своЇр≥дним
набором номер≥в, - конферанс, сп≥в, декламац≥ю, танець, ≥люз≥он≥зм,
акробатику; цирк з≥ спортивним ≥ см≥ховим елементом. —интетичне
мистецтво не сл≥д плутати ≥з синтезом мистецтв, коли, наприклад,
арх≥тектурна споруда прикрашена скульптурою, живописом тощо.
- техн≥чн≥ мистецтва. ” своњх розвинених формах виникли
в ’V ст. з≥ створенн¤м такого ¤вища ¤к художнЇ кл≥ше. ѕроцес продовжувавс¤
завд¤ки створенню фонографа, фотограф≥њ, н≥мого к≥но. ” ’’ ст. з¤вилас¤
звукова, кольорова ≥ стереоскоп≥чна к≥нотехн≥ка та електрон≥ка.
” наш≥ дн≥ до найб≥льш поширених вид≥в техн≥чних мистецтв в≥днос¤ть:
фотомистецтво, мистецтво к≥но, мультипл≥кац≥¤, телебаченн¤, компютерн≥
ауд≥о- та в≥деотехнолог≥њ.
- декоративно-ужиткове мистецтво - одне з найдавн≥ших. ¬оно
обслуговуЇ практичн≥ потреби людини, одночасно задов≥льн¤ючи њњ
основн≥ естетичн≥ потреби. —фера декоративно-ужиткового мистецтва
- це: в≥д естетичного оформленн¤ предмет≥в повс¤кденного користуванн¤
(посуд, ≥нструменти, мебл≥, тканини, збро¤) до художньоњ орган≥зац≥њ
арх≥тектурно-паркових ансамбл≥в. —юди ж в≥днос¤тьс¤: оформленн¤
≥нтерЇр≥в декоративними розписами, декоративною скульптурою, барельЇфами,
плафонами, вазами, мистецьки виконаний од¤г, ювел≥рн≥ прикраси,
мистецтво мак≥¤жу, перукарське мистецтво.
- церковне (рел≥г≥йне) мистецтво - пон¤тт¤ надзвичайно обЇмне.
бо прот¤гом багатьох стол≥ть рел≥г≥¤ була центром, що генерувала
усе культурне житт¤, накопичила велик≥ скарби у вс≥х галуз¤х мистецтва,
але традиц≥йно розгл¤даютьс¤ лише ¤вища образотворчого (≥конопис
та арх≥тектура) ≥ музичного мистецтва, а також рел≥г≥йне ужиткове
мистецтво (начинн¤, ризи, хоругви тощо).
“епер традиц≥йно розгл¤дають ≥стор≥ю мистецтв за хронолог≥чним
принципом, без розриву ≥з соц≥ально-пол≥тичною та рел≥г≥йно-св≥тогл¤дною
≥стор≥Їю людства, одночасно додаючи цив≥л≥зац≥йний або стад≥альний
п≥дходи.
3. ћистецтво епохи палеол≥ту.
ѕер≥од 80-40 тис¤ч рок≥в тому пов¤заний з по¤вою сучасного типу
людини розумноњ - неоанропа (кроманьонц¤), а 35 тис¤ч рок≥в
тому (в епоху плейстоцену, останього Ћьодовикового пер≥оду) розпочавс¤
¤скравий та стр≥мкий розвиток перв≥сного сусп≥льства. ÷¤ епоха характеризуЇтьс¤
завершенн¤м формуванн¤ сучасноњ людини. «'¤вл¤ютьс¤, на в≥дм≥ну
в≥д печерних, велик≥ поселенн¤ (сто¤нки), здеб≥льшого в≥дкритого
типу. √осподарство, ¤к ≥ ран≥ше, привласнювальне, полюванн¤ на великого
зв≥ра (мамонта, носорога, бика, п≥вн≥чного олен¤) маЇ колективний
характер. јле саме дл¤ цього часу Ї по¤ва ≥ розкв≥т мистецтва
¤к такого, що дос¤г найвищого р≥вн¤ в останн≥й стад≥њ палеол≥ту
- мадлен≥ (15-10 тис¤ч рок≥в тому). ÷е - зображенн¤ на ст≥нах
печер, граф≥чн≥ малюнки на гальц≥ та к≥стц≥, скульптура у вигл¤д≥
статуеток, вир≥заних ≥з бивн¤ мамонта, музичн≥ ≥нструменти у вигл¤д≥
флейт, виготовлен≥ з к≥стки. ƒо п≥знього палеол≥ту мають стосунок
галерењ малюнк≥в, ¤к≥ вир≥зн¤ютьс¤ такою узагальнен≥стю та
виразн≥стю, що де¤к≥ з в≥домих сучасних художник≥в (¤к от ѕ≥кассо)
вважали њх досконалими творами мистецтва ≥ нав≥ть бачили у них зразок
абсолютноњ самобутност≥ художнього вираженн¤.
ƒо пров≥дних напр¤м≥в образотворчоњ д≥¤льност≥ людини належали
палеол≥тичний ан≥мал≥зм (в≥д латин. "ан≥мал" -
"тварина") - тобто м≥фолог≥чно-фантастичне осмисленн¤
основних умов ≥снуванн¤ соц≥уму, ≥ антропоморф≥чний комплекс
неоантропа - вт≥ленн¤ образу людини. јнтропоморфний
комплекс ≥ палеол≥тичний ан≥мал≥зм набули образно-алегоричного вираженн¤
в трьох р≥зних системах - сюжетн≥й (реал≥стичн≥й), знаков≥й
≥ ритм≥чно-орнаментальн≥й, що орган≥чно передають ≥нтелектуальну
структруру палеол≥тичноњ творчост≥.
ƒл¤ печерного мистецтва характерн≥ найдавн≥ш≥ натурал≥стичн≥ зображенн¤
- в≥дбитки людськоњ руки, сер≥њ пр¤мих та хвил¤стих паралельних
л≥н≥й, проведен≥ пальц¤ми по сир≥й глин≥, палеол≥тичне грав≥руванн¤,
розписи, барельЇфи, окрем≥ витвори з глини.
ѕечерний живопис неоантропа в≥домий на територ≥њ ™вропи.
«деб≥льшого, ц≥ пам¤тки сконцентрован≥ на територ≥њ ѕ≥вденноњ ‘ранц≥њ
та ѕ≥вн≥чноњ ≤спан≥њ. ÷е - печери јльтам≥ра (бл. 15 500 р.
тому), Ћ¤ско (18 000 р. тому), Ћамут, ѕер-нон-ѕер, ћарсула,
ћас д'јзиль та ≥нш≥. Ќа ст≥нах були знайден≥ зображенн¤ тварин:
б≥зон≥в, коней, олен≥в. ћалюнки виконан≥ фарбами: чорною ≥з саж≥
та червоною з охри. “варини вигл¤дають ц≥лком реал≥стично. Ќа де¤ких
≥з них намальован≥ списи, що њх пронизують, або гарпуни. ∆≥ноч≥
зображенн¤ розташовуютьс¤ завжди у л≥в≥й груп≥ або на л≥в≥й ст≥н≥
печери ≥ голови у них забарвлен≥ в червоне, а чолов≥ч≥ завжди розташовуютьс¤
у прав≥й груп≥ або на прав≥й ст≥н≥ печери ≥ голови њх зафарбовуютьс¤
у чорний кол≥р. ” печер≥ поблизу м. Ћоссел¤ ви¤влене барельЇфне
зображенн¤ ж≥нки, що п≥дн≥маЇ ритуальним жестом до верха р≥г, а
в печер≥ ≤стюриць ≥ грот≥ ћонтеспан знайдено скульптурн≥ зображенн¤
тварин.
“реба зазначити, що скульптури та малюнки, що зображують тварин,
реал≥стичн≥, а людськ≥ дуже умовн≥ та схематичн≥, ≥ найчаст≥ше ¤вл¤ють
собою ф≥гури або фантастичних антропоморфних ≥стот, або людей у
зв≥риних масках. Ќайв≥дом≥ше зображенн¤ було знайдене в печер≥
Ће-“руа-‘рер. Ќа ст≥н≥ намальований чолов≥к, що танцюЇ, ≥з рогами
олен¤ на голов≥, довгою бородою, довгим к≥нським хвостом, ≥з накинутою
на плеч≥ шк≥рою. ” печер≥ “ейжа був знайдений к≥ст¤ний жезл, на
¤кому процарапан≥ три танцююч≥ ф≥гурки, двоног≥, але у масках у
вигл¤д≥ гол≥в сарн.
ќтже, суд¤чи з прекрасних зображень тварин, передавати натуру перв≥сн≥
художники вм≥ли. ¬≥дступ в≥д реал≥зму був навмисним. ‘антастичн≥
антропоморфн≥ ≥стоти тлумачатьс¤ у цьому ¤к тотемн≥ предки ≥ вони
аналог≥чн≥ австрал≥йським м≥фолог≥чним зображенн¤м нашого часу.
«ображенн¤ простромлених списами тварин ¤вно говорить про мисливську
маг≥ю.
≤нша група печерних зображень в≥дома на ”рал≥. ќдна з них - знаменита
апова печера. “акож на¤вн≥ схож≥ печери на Ѕалканах ≥ лише
одна на ”крањн≥ - це знаменита " ам¤на могила"
в ѕриазовњ. ј от карств≥ печери арпат та ƒн≥стров¤ ще дуже мало
досл≥джен≥ ≥ Ї перспектива, що ≥ в них буде знайдено артефакти перв≥сноњ
людини, адже њх уже ви¤влено в аналог≥чних печерах –умун≥њ, Ѕолгар≥њ
та јлбан≥њ. —ама ж " ам¤на ћогила" - це курганопод≥бна
височина природного походженн¤ ≥з виходами скель, де багато карстових
печер ≥ грот≥в. —л≥д≥в звичного проживанн¤ людини тут н≥де не заф≥ксовано,
але досл≥дженн¤ми ви¤влено, що вона використовувалас¤ у культових
ц≥л¤х, починаючи в≥д п≥знього палеол≥ту до епохи ранньоњ бронзи.
ƒо предмет≥в перв≥сного мистецтва належать "чуринги"
- невелик≥ камен≥, вкрит≥ зображенн¤ми та маг≥чними знаками, а також
малюнки на ст≥нах грот≥в. ќдин з них - √рот ћамонта, де Ї
к≥лька групових композиц≥й. Ќа одн≥й зображено тварину, ¤ка нагадуЇ
слона з бивн¤ми ≥ хоботом, але з ногами та хвостом бика. ќточують
його бики й ≥нш≥ тварини. Ќаступна композиц≥¤ складаЇтьс¤ з чотирьох
бик≥в.
јле найб≥льший ≥нтерес викликаЇ композиц≥¤ в √рот≥ „аклуна
з ф≥гурою людини, що стоњть ≥з п≥дн¤тими руками ≥ розчеп≥реними
пальц¤ми в поз≥ заклинател¤-чаклуна. ¬низу п≥д њњ ногами зображено
поваленого вовка. р≥м зображенн¤ чаклуна в печер≥ "“ри брати"
у ‘ранц≥њ, це другий малюнок на ст≥н≥ печери, що належить до п≥зньопалеол≥тичного
пер≥оду.
ќкр≥м вищезгаданих скульптурних зображень у печерах ‘ранц≥њ, знайден≥
на сто¤нках дес¤тки ж≥ночих статуеток, виготовлених ≥з бивн≥в
мамонта. “ак≥ знах≥дки були ви¤влен≥ на майже вс≥х сто¤нках
перв≥сноњ людини у ™вроп≥ в≥д ≤спан≥њ до ”ралу. Ѕагато знах≥док
вироб≥в з к≥стки знайдено ≥ в ѕодн≥стровњ. Ќайв≥дом≥ш≥ ж артефакти
заф≥ксован≥ в центральних та сх≥дних рег≥онах ”крањни (сто¤нки
ћезин ≥ ћежир≥ч), де були знайден≥ к≥ст¤н≥ флейти, розфарбован≥
охрою та покрит≥ меандровим орнаментом браслети з к≥стки мамонта.
јналог≥чн≥ знах≥дки зроблено на сто¤нках остенки, Ће-ћадлен,
јвдЇЇве, ёревич≥, ёдинове.
ѕоки що немаЇ Їдиноњ концепц≥њ, ¤ка по¤снюЇ сутн≥сть печерного
палеол≥тичного живопису ≥ декоруванн¤ др≥бних вироб≥в. јле характер
самих малюнк≥в, скульптури та декоруванн¤ все ж св≥дчать на користь
культового призначенн¤ цих твор≥в мистецтва. ќсновними напр¤мками
в≥рувань були культ тварин, що дають њжу, ≥ культ ж≥нки - продовжувачки
роду, про що св≥дчать статуетки т.зв. "дебелих ¬енер"
з г≥пертроф≥Їю ж≥ночих статевих ознак, ¤к≥ м≥ж собою в часовому
вим≥р≥ мають до тис¤ч≥ рок≥в. ¬иникаЇ здивуванн¤ ≥конограф≥чна стаб≥льн≥сть
твор≥в, виконаних в умовах палеол≥тичних сто¤нок, розташованих в≥д
ѕ≥ренењв до ”ралу й одночасно наближених за принципом побудови.
будучи н≥би продуктом одн≥Їњ школи. ќчевидно, Їдиним чинником, що
стимулював виникненн¤ таких спор≥днених образних зображень ж≥нки,
можна вважати т≥льки сп≥льну ≥деолог≥чну основу, духовн≥ засади
¤коњ ≥ зумовили загальне композиц≥йне р≥шенн¤. ўоправда, ¤кщо ран≥ше
вважали, що дан≥ ж≥ноч≥ статуетки вт≥люють образ Ѕогин≥ ѕрародительки,
то тепер науков≥ досл≥дженн¤ ≥ анал≥з матер≥алу дозвол¤Ї говорити
про те, що вони були предметом дл¤ маг≥чних ман≥пул¤ц≥й з боку представник≥в
протилежноњ стат≥.
4. ћистецтво епохи мезол≥ту та неол≥ту
≤з зак≥нченн¤м людовикового пер≥оду ≥ переходом в≥д палеол≥ту до
мезол≥ту, ¤к ран≥ше, господарство маЇ привласнювальний характер,
але в≥дбуваютьс¤ значн≥ зм≥ни у його галуз¤х. якщо палеол≥т був
дл¤ перв≥сноњ людини школою орган≥зованост≥, колективност≥, то мезол≥т
стаЇ школою спритност≥ та особистоњ ≥н≥ц≥ативи. ” цей пер≥од розтанув
льодовик, розширюЇтьс¤ прост≥р, прот≥кають р≥ки, виростають л≥си.
мисливц≥ починають освоювати нев≥дому й пустельну землю, що зв≥льнилас¤
в≥д льод≥в. —в≥т отримуЇ трет≥й вим≥р. Ћюдина у своњх далеких мисливських
переходах звертаЇ увагу на небо, змушена ор≥Їнтуватис¤ за сонцем
≥ з≥рками, враховувати м≥с¤чн≥ ≥ темн≥ ноч≥. ” мистецтв≥ цього часу
найпоширен≥ш≥ зображенн¤ - людина з луком ≥ шаман.
Ћюдина продовжуЇ освоювати печери. јле з¤вл¤Їтьс¤ новий тип њхнього
використанн¤ - сакральний. «а стилем зображенн¤ печерн≥ малюнки
можно в≥днести до "умовно реал≥стичних", вони в≥дбивають
початок процесу стил≥зац≥њ, де ф≥гури людей ≥ тварин починають передаватис¤
р≥зними л≥н≥¤ми схематичного характеру. “акого характеру ви¤влен≥
зображенн¤ ≥ в " ам¤н≥й могил≥" неподал≥к в≥д сто¤нки
мезол≥тичного пер≥оду.
” наступний пер≥од кам¤ного в≥ку - неол≥т≥ ≥ енеол≥т≥ - в≥дбуваЇтьс¤
поступовий перех≥д в≥д присвоюючого господарства до виробничого.
«м≥ни в≥дбуваютьс¤ ≥ в рел≥г≥йних та мистецьких у¤вленн¤х, ≥ взагал≥
у мисленн≥ людини та њњ св≥тосприйн¤тт≥. «¤вл¤Їтьс¤ землеробство
≥ головним фактором житт¤ стаЇ вода (дощ або ≥ригац≥¤).
” межах неол≥ту вчен≥ вид≥л¤ють докерам≥чну стад≥ю (коли ще не
було в≥доме гончарство) ≥ керам≥чну. ¬важаЇтьс¤ св≥дченн¤м
високого творчого потенц≥алу людини сам факт виготовленн¤ першоњ
посудини, бо коли людина виготовл¤ла будь-¤к≥ ≥нструменти з к≥стки
чи рогу, вона була обмежена формою ≥ розм≥рами матер≥алу. ј д≥¤льн≥сть
гончара не маЇ таких обмежень, в≥н може надати виробу найр≥зноман≥тн≥шоњ
форми ≥ розм≥ру на власний розсуд.
¬ 5-4 тис. до н.е. на територ≥њ ™вропи, Ѕлизького ≥ —ереднього
—ходу зароджуютьс¤ найдавн≥ш≥ цив≥л≥зац≥њ, з культами матер≥в-прародительок
≥ ж≥ночими статуетками. ”досконалюютьс¤ домашн≥ промисли - ткацтво,
гончарство, буд≥вництво. Ќа територ≥њ —х≥дних Ѕалкан ≥ ”крањни виникаЇ
на баз≥ м≥сцевоњ буго-дн≥стровськоњ культури трип≥льська цив≥л≥зац≥¤
¤к п≥вн≥чна перифер≥¤ цього вогнища неол≥тичних цив≥л≥зац≥й.
” неол≥т≥ продовжуютьс¤ традиц≥њ перв≥сного мистецтва, але вони
тепер пов¤зан≥ з новими рел≥г≥йними в≥руванн¤ми. ѕро це св≥дчать
знах≥дки глин¤ноњ скульптури й орнамент на посуд≥, знайден≥ антропоморфн≥
статуетки ж≥нок у сид¤чому положенн≥ та зооморфн≥ ф≥гурки тварин,
але тепер це не предмети полюванн¤, а одомашнен≥ тварини (бики,
свин≥. кози, собаки, птахи).
5. ћистецтво “рип≥лл¤- укутен≥
ўодо середнього етапу трип≥льськоњ культури (2-га пол. 4
тис. до н.е. - 1 пол. 3 тис. до н.е.), то в цей час в≥дбуваютьс¤
значн≥ зм≥ни. ≥льк≥сть населенн¤ зростаЇ, сам≥ поселенн¤ зб≥льшуютьс¤,
буд≥вл≥ стають часто двоповерхов≥. «¤вл¤ютьс¤ вироби з м≥д≥, посуд
виготовл¤Їтьс¤ ≥з в≥дмученоњ глини жовтогар¤чого або с≥рого кольору
≥ покриваЇтьс¤ розписом б≥лою, чорною ≥ червоною фарбами, орнамент
маЇ форму сп≥рал≥. «м≥нюютьс¤ форми статуеток, ¤кщо ран≥ше вони
зображали ж≥нку у сид¤чому положенн≥, то тепер - сто¤чою, ≥з плоскаою,
дуже стил≥зованою головою. «¤вл¤ютьс¤ й чолов≥ч≥ статуетки. Ќайв≥дом≥шим
трип≥льським поселенн¤м цього часу Ї поселенн¤ б≥л¤ с. Ќезвисько
√ороденк≥вського р-ну ≤вано-‘ранк≥вщини. «окрема, тут були ви¤влен≥
глин¤н≥ статуетки, що сид¤ть на ≥грашкових кр≥сельц¤х, а також модел≥
будинк≥в, печей та жертовник≥в з маленькими чашами. “акож знайдено
велике трип≥льське печерне св¤тилище трип≥льц≥в у печер≥ ¬ертеба
б≥л¤ с. Ѕ≥льче «олоте “ерноп≥льськоњ област≥. ” попул¤рн≥й л≥тератур≥
вона отримала назву "ѕридн≥стровськ≥ ѕомпењ" за к≥льк≥стю
збережених у н≥й артефакт≥в. ” Ћьв≥вському музењ ≥стор≥њ рел≥г≥њ
з≥брано велику колекц≥ю зразк≥в трип≥льського живопису на посуд≥,
знайденого тут. Ѕагато експонат≥в маЇ зображенн¤ р≥вносторонн≥х
хрест≥в, де¤к≥ з них мають розширен≥ к≥нц≥, де¤к≥ пр¤мокутн≥, а
де¤к≥ розташован≥ усередин≥ кола, або у вигл¤д≥ свастики. ¬важаЇтьс¤,
що цей знак позначав сонце. “акож дл¤ орнаментац≥њ часто
використовувалис¤ вигнут≥ паралельн≥ л≥н≥њ, ¤к≥, ¤к вважаютьс¤,
символ≥зували зм≥й або вуж≥в, ¤к≥ виповзають на поверхн≥ перед грозою
≥ цим в≥щують дощ. јналог≥чн≥ зм≥Ївидн≥ сп≥рал≥ зображен≥ на животах
статуеток ваг≥тних.
‘ункц≥¤ трип≥льського живопису не т≥льки декоративна, а
передус≥м ≥деолог≥чно-маг≥чна ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ ¤к консол≥дуюча духовна
ланка трип≥льськоњ етн≥чноњ Їдност≥. “ут простежуютьс¤ елементи
живопису п≥зньопалеол≥тичного часу й традиц≥њ нанесенн¤ не предмети
фарб. —имвол≥ка тут адекватна культурам Ѕлизького —ходу, у кольоров≥й
гам≥ дом≥нують три ¤скраво виражен≥ контрастн≥ сп≥вв≥дношенн¤: червоне-б≥ле-чорне.
÷≥ кольори дотепер широко використовуютьс¤ в украњнському мистецтв≥,
особливо у народних вишивках. ¬загал≥, на сучасних украњнських вишивках
орнамент дуже схожий на трип≥льський, а украњнськ≥ глин¤н≥ ≥грашки
- на аналог≥чн≥ трип≥льськ≥. ” народн≥й пам¤т≥ збер≥гаютьс¤ звичањ,
обр¤ди, в≥руванн¤.
“. “качук, ¤кий досл≥джував орнаментац≥ю трип≥льського посуду,
д≥йшов висновку, що малюнки, граф≥чн≥ та живописн≥ знаки, зображен≥
на посуд≥, стали початками маг≥чно-сакральноњ п≥ктограф≥њ. ≤мов≥рно,
що п≥ктограми, а пот≥м ≥деограми, л¤гли в основу ≥Їрогл≥ф≥в ≥ ранньоњ
писемност≥.
—аме дл¤ трип≥льськоњ культури характерне ≥ виникненн¤ антропоморфноњ
керам≥чноњ пластики, матер≥алом ¤коњ переважно була обпалена керам≥чна
глина-теракота ≥ ¤ка високим художн≥м р≥внем не поступаЇтьс¤ мистецтву
найрозвинут≥ших тогочасних культур близького —ходу чи —ередземномор'¤.
јнтропоморф≥чну пластику “рип≥лл¤ раннього пер≥оду характеризуЇ
зв¤зок х пластичними традиц≥¤ми виконаних у техн≥ц≥ мамонтовоњ кост≥
вищезгаданих ф≥гурок "¬енер" п≥знього палеол≥ту. ѕластика
“рип≥лл¤ була збагачена орнаментами маг≥чноњ символ≥ки вин¤тково
мистецького р≥вн¤.
≈поха п≥знього “рип≥лл¤ охоплюЇ всю другу половину 3 тис¤чол≥тт¤
до н.е. ” цей час к≥льк≥сть населенн¤ значно зб≥льшуЇтьс¤, у пошуках
нових земель ≥ пасовищ трип≥льц≥ освоюють нов≥ земл≥, с¤гаючи аж
берег≥в ƒн≥пра ≥ —х≥дноњ ¬олин≥, будучи б≥льш розвиненими, вони
швидко адаптовували м≥сцеве населенн¤ й асим≥льовували його. јле
в цю епоху також мирний землеробський культ вит≥сн¤Їтьс¤ кривавими
обр¤дами ≥ людськими жертвопринесенн¤ми. ќдним з центральних м≥сць
цього культу Ї поселенн¤ б≥л¤ с. ÷в≥кл≥вц≥ на р. —мотрич,
в —ередньому ѕодн≥стровњ. ¬важаЇтьс¤, що в основу покладено аналог≥чний
до культа ќс≥р≥са у ™гипт≥, ф≥н≥к≥йського јдон≥са, грецького ƒ≥он≥са
ритуал умертв≥нн¤ людськоњ жертви з метою передати продуктивну силу
людини пол¤м ≥ садам.
“акож на п≥зньотрип≥льських артефактах з¤вл¤Їтьс¤ зображенн¤
людини ≥з жезлом. ¬важаЇтьс¤. що це образ жерц¤-воњна, геро¤,
¤кий, ¤к в≥домо, з¤вл¤Їтьс¤ п≥д час воЇн ≥ переселень. “акож у цей
пер≥од зароджуЇтьс¤ "генотењзм/нагвал≥зм" - культ особистих
бог≥в/дух≥в, охоронц≥в ≥ заступник≥в геро¤ та окремих сфер д≥¤льност≥.
«¤вл¤ютьс¤ антропоморфн≥ зображенн¤ на посудинах ≥ статуетки вже
не безлик≥, а з ч≥тко вираженими рисами обличч¤. «¤вл¤ютьс¤
знаки, ¤к≥ вже можна буквально трактувати ¤к протописьмена, ¤к≥
ф≥ксують ¤к≥сь певн≥ ≥дењ.
Ќаприк≥нц≥ 3 тис. до н.е. з п≥вн≥чного захлоду на територ≥ю трип≥льц≥в
наступають нос≥њ культури кул¤стих амфор (антрополог≥чно
- альп≥йська раса, полюбл¤ють встановлювати кам¤н≥ антропоморфн≥
стели, сформувалис¤ в рег≥он≥ ÷ентральноњ ™вропи, де м≥сцев≥ народи
споруджували циклоп≥чн≥ кам¤н≥ споруди, зокрема огорож≥ довкола
св¤щенних м≥сць - кромлехи, в≥домими з ¤ких Ї —тоунхендж),
а з п≥вденного сходу починаЇтьс¤ експанс≥¤ скотарських племен
нижньомихайл≥вськоњ, ¤мноњ, середньостог≥вськоњ та катакомбноњ культур,
в ¤ких вбачають нос≥њв р≥зних д≥алект≥в пра≥ндоЇвропейськоњ мови,
¤к≥ з причин колон≥зац≥њ переймають м≥сцев≥ племена, р≥дн≥ мови
¤ких належали до циркумпонт≥йськоњ макрос≥м'њ мов, рел≥ктами ¤ких
до ≥сторичного часу залишилис¤ баскська, хаттська та абхазька мови
≥ з ¤кими спор≥днен≥ тепер≥шн≥ п≥вн≥чно-кавказьк≥ мови (чеченська,
адигейська), а також величезний пласт ц≥Їњ до-≥ндоЇвропейськоњ мови
зберегла в ¤кост≥ субстратноњ давньо-грецька мова.
6. ћистецтво епохи ранньоњ бронзи
ЌастаЇ епоха бронзи, в≥дбуваютьс¤ зм≥ни в соц≥ально-побутов≥й
сфер≥. ѕерше м≥сце займаЇ скотарство. ” цей час з¤вл¤Їтьс¤ культ
вожд¤-вершника, авторитет ¤кого вже не спираЇтьс¤ на традиц≥йну
повагу, моральний авторитет та звичањ предк≥в. ¬≥н спираЇтьс¤ на
насильство. ѕри вождев≥ з'¤вл¤ютьс¤ таЇмн≥ союзи, що були його основною
опорою ≥ нос≥¤ми маг≥чно-мистецьких функц≥й, а основою таЇмних союз≥в
стало рел≥г≥йне зал¤куванн¤, дл¤ того, щоб вразити њх моторошною
фантастикою. ¬иникаЇ культ плем≥нного войовничого бога, покровител¤
скотарства та жахливих людських жертвопринесень. Ќа згадан≥й вище
ам¤н≥й ћогил≥ з'¤вл¤ютьс¤ культов≥ зображенн¤ вершник≥в, бойових
сокир, антропоморфних стел, у основ≥ ¤ких - реальн≥ скотарськ≥
загони та ритуали.
“рип≥льська культура, ¤к правило, зникаЇ (збер≥гаЇтьс¤ лише њњ
рел≥кт - усат≥вська культура ќдещини, в нос≥¤х ¤коњ бачать
прагрецьк≥ племена), населенн¤ його асим≥люЇтьс¤, щоправда, в б≥льшост≥
з боку прибулих ≥з заходу альп≥йц≥в. ¬иникаЇ вже креол≥зована
культура - комар≥вська (в≥д с. омар≥в √алицького р-ну), нос≥њ
¤коњ були хл≥боробами ≥ ос≥лими скотар¤ми. «никло мистецтво розписноњ
керам≥ки. јле основн≥ ≥дењ трип≥льських художник≥в, що пов¤зан≥
з аграрною маг≥Їю, простежуютьс¤ в орнамент≥ комар≥вського посуду.
™ зображенн¤ сонц¤ ≥ косих л≥н≥й дощу, Ї нат¤к на у¤вленн¤ про трип≥льськ≥
небеса, багат≥ дощовою водою. Ќайт≥сн≥ше з трип≥льською скульптурою
пов¤зан≥ посудини (кубки) з рельЇфним зображенн¤м ж≥ночих грудей,
що призначалис¤ дл¤ ритуал≥в з водою. ћожливо, що древн≥ у¤вленн¤
про двох небесних богинь (матер≥ ≥ дочки) ≥снували в сусп≥льств≥
бронзовоњ епохи, адже в зал≥зному в≥ц≥ ми маЇмо грецьке у¤вленн¤
про богинь неба –ею та √еру та землеробських богинь ƒеметру та ѕерсефону.
¬≥д трип≥льц≥в комар≥вц≥ успадкували сол¤рн≥ знаки - хрести ≥ розетки.
јле одночасно, на комар≥вському посуд≥ на¤вн≥ в≥дтиски шнур≥в, що,
ймов≥рно, мають маг≥чну функц≥ю. ¬≥д трип≥льц≥в у бронзову епоху
перейшли де¤к≥ елементи прикрас. Ѕронзов≥ шпильки прикрашен≥ вершечком
у вигл¤д≥ трип≥льського ромбу, а бронзов≥ браслети виготовлен≥ у
вигл¤д≥ сп≥ралей.
¬чений ≤. . —вЇшн≥ков датував комар≥вську культуру 15-12 ст. до
н.е. ≥ вважаЇ њњ представник≥в праслов¤нами. ѕроте не менше
шанс≥в на таке маЇ сус≥дн¤ з нею культура Ќоа, ¤ка поширена
у ѕ≥вденно-—х≥дн≥й “ранс≥льван≥њ, попрутськ≥й ћолдав≥њ ≥ правобережж≥
—ереднього ѕодн≥стров¤. ¬она теж успадкувала культуру ¤к трип≥льськоњ,
≥ спор≥днених ≥з нею балканських культур (¬≥нча, укутен≥).
Ќайв≥дом≥ша пам¤тка культури Ќоа - б≥л¤ с. ќстр≥вець ≤вано-‘ранк≥вськоњ
обл. «агинули комар≥вська та Ќоа культури разом з в≥домою ≥
сус≥дньою њм тро¤нською культурою, ¤ка, будучи землеробською,
впала п≥д ударами скотарських племен ахейц≥в. —падкоЇмцем комар≥вськоњ
культури стала у ¬ерхньому ѕодн≥стровњ землеробська висоцька
культура (з центром у м. «олоч≥в), ¤ка про≥снувала в 11-6 ст.
до н.е. ћистецтво ц≥Їњ культури характеризуЇтьс¤ зображенн¤м на
с≥р≥й глин≥ символ≥в дощу, води, рослин, нас≥нн¤, стил≥зованих ф≥гурок
коней. ѕ≥зн≥ше рел≥кти комар≥вськоњ та висоцьку культуру ув≥брала
в себе черн¤х≥вська культура, ¤ка складалас¤ з конгломерату
вже ≥сторично заф≥ксованих етнос≥в: ант≥в, гот≥в, дак≥в, кельт≥в
≥ сармат≥в.
Ќайважлив≥шим ¤вищем, що характеризуЇ п≥зн≥й неол≥т ≥ всю епоху
бронзи, Ї по¤ва мегал≥тичноњ арх≥тектури, ¤к≥ використовувалис¤
дл¤ рел≥г≥йних та астроном≥чних ц≥лей. ћегал≥тичн≥ буд≥вл≥ можна
под≥лити на три види. ћенг≥ри - вертикально поставлен≥ камен≥,
часто покрит≥ рельЇфами, ледь оброблен≥. ƒольмени - чотирикутн≥
буд≥вл≥ з кам≥нн¤. Ќайпрост≥ший дольмен - два вертикально поставлен≥
камен≥, перекрит≥ трет≥м. «авершений по форм≥ дольмен складавс¤
з чотирьох щ≥льно припасованих плит, ¤к≥ утворюють чотирикутник,
≥ перекрит≥ п¤тою плитою. ” багатьох дольменах внутр≥шн≥ сторони
плит покрит≥ символ≥чними знаками. ромлехи - кам¤н≥ плити
або стовпи, розташован≥ по колу, може складатис¤ з к≥лькох р¤д≥в
к≥л. ќкрем≥ точки кромлеха ф≥ксували фази р≥чного руху —онц¤.
7. ћистецтво епохи зал≥за
¬ епоху зал≥зного в≥ку вдосконалюЇтьс¤ техн≥ка виготовленн¤ керам≥ки.
ќкр≥м орнамент≥в та тварин тут зустр≥чаютьс¤ зображенн¤ людей -
героњв м≥ф≥в. ќбраз людини вит≥сн¤Ї образ тварини. —еред керам≥чних
вироб≥в зустр≥чаютьс¤ посудини з≥ скульптурним завершенн¤м, коли
верх прикрашений вил≥пленими з глини ф≥гурками.
ќдна з найхарактерн≥ших культур зал≥зного в≥ку - ск≥фська (7-2
ст. до н.е.) - культура племен ѕ≥вн≥чного ѕричорномор¤, убан≥ та
јлтаю з характерним дл¤ нењ т.зв. "зв≥риним стилем"
- зображенн¤м тварин у гармон≥йних зак≥нчених композиц≥¤х
(мистецтво даного пер≥оду призначене дл¤ самост≥йного вивченн¤).
----------------------------------------------------
Ќайв≥дом≥ш≥ форми культури, що склалис¤ в палеол≥т≥ ≥ п≥зн≥ший
њх розвиток п≥д час неол≥тичноњ револю≥њ уже м≥стили в соб≥ передумови
дл¤ виникненн¤ сучасноњ цив≥л≥зац≥њ. “ому визначний антрополог .
Ћев≥-—тросс мав рац≥ю, коли писав про "неол≥тичний парадокс",
¤кий пол¤гав у тому, що ц≥ передумови були реал≥зован≥ т≥льки через
дес¤ть тис¤чол≥ть. ћ≥ж по¤вою гончарного кола ≥ винайденн¤ парового
котла в принцип≥ мав би минути ≥нтервал часу, под≥бний до того,
¤кий в≥докремлюЇ паровий котел в≥д атомноњ електростанц≥њ. ќгл¤даючись
назад, ми бачимо, що людство прот¤гом тис¤чол≥ть тупцювало на одному
м≥сц≥.
Ѕа, б≥льше того! ¬≥д самоњ своЇњ по¤ви людина повинна була б спр¤мовувати
свою д≥¤льн≥сть на дос¤гненн¤ пр¤моњ корист≥ дл¤ себе. “≥льки так
можна забезпечити стратег≥ю людського вижаванн¤, жива ≥стота покликана,
здавалос¤ б, пристосуватис¤ до природного оточенн¤, оволод≥им практичними
навиками ≥ тод≥ њњ повед≥нка буде максимально ефективною. ѕроте
найнов≥ш≥ досл≥дженн¤ заперечують таке у¤вленн¤. Ћюдина, ¤к ви¤вл¤Їтьс¤,
менш за все турбуЇтьс¤ тим, щоб наблизитис¤ до природи. ¬ певному
сенс≥ вона в≥ддавна прагне мов би в≥ддалитис¤ в≥д нењ. “обто, перв≥сна
людина не розум≥ла своЇњ вигоди! яка користь з цих наскельних малюнк≥в?
«ам≥сть того, щоб усп≥шно адаптуватис¤ до зовн≥шнього св≥ту, вона,
навпаки, демонструвала свою непристосован≥сть до природи, до њњ
закон≥в.
јрхањчна людина швидше за все про¤вл¤ла ¤к шукач смисл≥в, творець
вид≥нь, н≥ж ¤к homo faber. американський культуролог “. –оззак ("Ќезавершена
людина: ‘орпост епохи ¬одол≥¤ ≥ еволюц≥¤ св≥домост≥") стверджуЇ:
до початку палеол≥тичноњ ери панувала ≥нша - паеотаум≥чна
(в≥д двох сл≥в - "древн≥й" ≥ "г≥дна подиву").
ўе не було н≥¤ких знар¤дь прац≥, але вже була маг≥¤. ћ≥стичн≥ сп≥ви
≥ танц≥ складали сутн≥сть людськоњ природи ≥ визначали њњ призначенн¤
ще до того, ¤к перший кам≥нь був обтесаний дл¤ сокири. ќсь контури
цього архањчного житт¤: спочатку м≥стичн≥ вид≥нн¤, пот≥м знар¤дд¤,
соп≥лка ≥ барабан зам≥сть колеса, св¤щенний вогонь, а пот≥м вогонь
дл¤ приготуванн¤ њж≥, поклон≥нн¤ зор¤м ще до того, ¤к з¤вивс¤ календар.
≤ншими словами, молитовно-восторжене сприйн¤тт¤ житт¤ впротивагу
одноб≥чному практицизмов≥ палеол≤тичноњ ери.
–озгадку цього парадоксу даЇ досл≥дженн¤ рол≥ ритуалу у прим≥тивних
племен. ¬еликий псих≥атр —.ѕ. ƒавиденков, що присв¤тив ц≥й прац≥
спец≥альну монограф≥ю ("Ёволюционно-генетические проблемы
в невропатологии", Ћ., 1947), показав, що дл¤ перв≥сних
культур було характерним ¤вище "пандем≥њ страху"
- жаху, що передававс¤ в≥д одного члена общини до ≥ншого й спричин¤вс¤
до колективного неврозу. ѕод≥бно до того, ¤к невротик приречений
своЇю хворобою на штучну ритуал≥зац≥ю своЇњ повед≥нки, перв≥сне
плем¤, охоплене колективним неврозом, шукало виходу в неск≥нчених
заборонах, що обмежували повед≥нку кожного члена громади. ƒжерела
пандем≥њ страху глибш≥, н≥ж палеол≥т; под≥бне ¤вище було ви¤влене
у мавп, у ¤ких пандем≥ю страху викликали штучно, под≥¤вши на одну
з мавп за допомогою електроду, вживленого у мозок. ћожна припустити,
що жах перед дв≥йн¤тами та њхньою мат≥р'ю спричин¤в таку ж пандем≥ю
страху. ™диним засобом, що зв≥льн¤в в≥д нењ, були обр¤ди,
¤к≥ обплутали вс≥х член≥в перв≥сного колективу такою м≥рою, що њх
рел≥г≥¤ й мистецтво нагадують через це про¤ви духовного житт¤ шизофрен≥к≥в.
ћоже видатис¤, що ц≥ обставини далек≥ в≥д мистецтва, але насправд≥
вони багато в дечому визначають мистецьку творч≥сть. ѕлем≥нн≥ художники
створюють реч≥ дл¤ ритуал≥в, ≥ у цьому випадку основним критер≥Їм
стаЇ не краса, ¤к це прийн¤то у нас, а спос≥бн≥сть твору "спрацьовувати",
тобто зд≥бн≥сть виконувати роль, призначену њй в маг≥чному обр¤д≥.
Ѕ≥льше того, художники працюють дл¤ своњх сп≥вплем≥нник≥в, котр≥
точно знають, що означаЇ та чи ≥нша форма, той чи ≥нший кол≥р. Ќ≥хто
не передбачаЇ, що вони стануть вносити у них своЇ "баченн¤",
в≥д них вимагаЇтьс¤ т≥льки виконати завданн¤ з найб≥льшою майстерн≥стю
≥ знанн¤м справи.
¬≥докремленн¤ мистецтва в≥д обр¤ду, складовою частиною ¤кого
воно було ≥ в палеол≥т≥, ≥ набагато п≥зн≥ше, безперечно було найвизначн≥шою
под≥Їю в його ≥стор≥њ. ÷е супроводжувалос¤ також становленн¤м ≥нших
самост≥йних форм людськоњ духовноњ д≥¤льност≥.
онтрольн≥ запитанн¤.
Ћ≥тература.
- јбрамова «.ј. »зображение человека в палеолетическом искусстве
≈вразии. - ћ., Ћ., 1966.
- јртюх ¬. язичництво та раннЇ христи¤нство стародавньоњ √аличини.
- Ћьв≥в: —полом. 2006. - 200 с.
- ƒаниленко ¬.ћ. ам'¤на ћогила. - ., 1986. - 152 с.
- веннелл ћ., „. веннелл. ѕервобытные люди. Ѕыт, религи¤,
культура / ѕер. с анг. - ћ.:«јќ ÷ентрполиграф, 2005. - 238 с.
- рвавич ƒ.ѕ., ќвс≥йчук ¬.ј., „ерепанова —.ќ. ”крањнське мистецтво.
- Ћьв≥в: —в≥т, 2003. - „.1. - —.7-105.
|
