статья
ЗМІЙ СТАРОДАВНІЙ: Герменевтика образу
Олег Гуцуляк
"...якщо їжа Ієзабелі є ваш Бог,
то нехай зтошнить вас, коли ви її їсте
(Іоанн Золотоуст,
З "Послання
Константинопольському соборові
403 року")
Семітське слово "ханаан" одного витоку з дравідо-тамільським
"анангу" - "мука", "турбота",
"страх", тобто "внутрішня сила, що замкнена у предметах,
речах, людях", вона руйнівна, але й благодатна, вимагаюча постійного
ритуального контролю та підпорядкуванню волі людини, а не навпаки.
Той же ностратичний (бореальний) корінь виявляємо у давньоскандинавському
слові ygg "страшний" та балто - слов'янському "яга"
(чеськ. jeze, jezenka, jezinka; литов. jega "сила, міць",
pajegti "могти, бути спроможним"; латв. jega "розум,
сила, сенс", jegt "розуміти" [1]). Скандинавське
ygg є епітетом самого бога Одіна та присутнє у назві світового дерева
Іггдрасиль ("Кінь Ігга"), яке вкрите медвяною вологою
та поїдаюча його листя міфічна коза Хейдрун (Гудрун) напоює нескінченим
медвяним молоком загиблих у бою воїнів - ейнхейрів.
Структура щодо міфологічного Світового Дерева Життя проступає
з абсолютною чіткістю: плоди з нього доступні тільки трансцендентним
істотам, тим, хто не скуштував плодів з Дерева Пізнання Добра
і Зла.
У зв'язку з цим виникає співвідношення значень"проступок"
> "вина"(пор.: укр. "вина", але дв.-інд.
vana - "дерево"; валл. gwaith "робити", "здійснювати"
( > "причина"), але валл. coeden "дерево";
латин. culpa, дв.-ірл. cоl "Sunde", "Blutschande",
але ірл. caill "ліс", нім Holz; і.-є. *ker- "робити",
"здійснювати" (укр. "кара"), але латв. cers
"кущ" ( той же корінь в укр. "черешня"); дв.-інд.
rna "винний ( у вчинкові)", але нім.діал. Ron "стовбур
дерева"; дв.-англ. wite "Strafe", "Pein",
але дв.-англ. widu "ліс"; рос. "у-прекать",
"у-прёк", але і.-є. *perku- "дуб"; дв.-перс.
pars - "Strafe", "Pein", але дв.-верх.-нім.
fereh "дуб"; осетин. axxos "причина", але дв.-англ.
ak "дуб"; укр. "кара", але дв.-прус. karige
"mountain-ash", суч. панджабі kars "дуб" [2].
(Бог говорить:) "Не їжте із нього, і не доторкайтесь до
нього - щоб вам не померти (бо тоді недоступні будуть плоди з Дерева
Життя)" - (А Змій стверджує:) "Умерти - не вмрете (відразу
ж)!.. і станете ви, немов Боги, знаючі добро і зло" (Буття
3:2-5).
У міфології доколумбових індіан Америки дана структура зафіксована
наступним чином: "Змія запитала: "Чи не хочеш ти мене
віднести? - Як же я можу? Ти така важка! - Ні, я легка. - Але ти
така велика! - заперечив чоловік. - Так, я велика, але легка. -
Але ти повна риби ... - Якщо ти мене понесеш, я віддам тобі всіх
риб, котрі всередині мене..." [3]. Дивно, що К. Леві-Стросс
не помітив тут мотиву "спокушення" принципом "мати"
(to have).
"... Символ Змія достатньо прозорий, - аналізує о.О.Мень.
- Перш за все, він пов'язаний з уявленням про істоту низу, підступу
і в той же час грізно-могутню. Змія підкрадається непомітно; жалить
раптово; вона володіє заворожуючою силою ... В древніх космогоніях
він уособлював Безодню. Змій був богом родючості і одночасно - знищення
і Хаосу. Ось чому ветхозавітний автор звернувся до образу Змія...
В біблійному переданні боговідступництво асоціюється з язичеським
спокушенням, і Змій як атрибут богів родючості став символом зла,
противлення істинному Богові... В Апокаліпсисі "древній Змій",
Дракон і Сатана - синоніми. Про цю силу Христос говорить як про
"князя світу" із котрим Він прийшов боротися. Писання
називає Сатану "батьком олжі" і "чоловіко-вбивцею",
бо обман, брехня у гігантських масштабах стали знаряддям супроти
вищої Правди. "Будете мов боги", - говорив Змій і спокусив,
обманув чоловіка..." [4].
Розкриває таємницю екзегеза церковно-слов'янського еквіваленту поняття
"змій" - "ГАД" (праслов. *gadъ < і.-є.
*guodh- / *guedh-), якому споріднене сербо-хорв. "гад"
- "відраза", "тошнота"; ниж.-луж. gad "отрута",
"єхидна", "гадюка"; литов. geda "встид,
сором", дв.-прус. gid-an- "сором"; ст.-англ. cwed
"дурний", "поганий"; сер.-верх.-нім. quat "бруд",
нім. Kot, нім.діал. Kit "бруд", нідерл. kwaad "злий,
бридкий"; дв.-інд. gatha "пісня, річ", авест. ga?a
"піснеспів". Англійське сленгове cat "тошнота, вивергати
з'їджене" сходить до кореня, представленого в тохар А kat-
"викидати, розкидувати"(пор.:грец. skedannymi "теж
саме") та "розорення, загибель, крах" [5] і ранньо-і.-є.
біном КХ-ТХ- (де Х - будь-який голосний) > грец. kata, хетт.
katta "зверху вниз (звідси слово "катастрофа"), те,
що вивергається" [6].
Змія - гад, яка звернулася в коло, як, начебто, знак родючості,
плодючості зображалася на шлюбному фартухові слов'ян. Також вагітні
носили його перед пологами, щоб чоловіче потомство було здоровим
і сильним [7]. Також у антропоморфній пластиці Трипілля чітко виділяється
образ вагітної жінки зі змією, розташованою на животі, що, начебто,
на думку вчених, охороняє плід в череві жінки [8]. Саме тут, на
нашу думку, свою таємничу символіку розкриває змія - гад.
Гад символізує те, що поводить себе як змія - гад: "розтягується,
як змія, в'ється, як змія, кусає, як змія" (румун. se intinde
ca sarpele, se zvircoleste ca sarpele, musca ca sarpele) [9].
Це прояви тошноти у шлунку. Власне - ранкова тошнота, якою страждає
більшість вагітних.
Доктор Марджі Профет з Каліфорнійського університету в Берклі вважає,
що ця ранкова тошнота має велике адаптативне значення, і що розвинулася
вона у процесі еволюції для захисту ембріону, який розвивається,
від будь-яких токсинів, що можуть виявитися в їжі матері. Дослідниця
особливо відзначає той факт, що більшість жінок страждає від тошноти
і блювання у перші три місяці вагітності, тобто тоді, коли формуються
органи зародку, і дитя, яке розвивається, отже, найбільш беззахисне
навіть у стосунку до слідів отрут у дієті матері. Ранкова тошнота
викликає стан, при якому вагітна вірогідно відмовиться від продуктів,
що містять природні токсини. Але поряд з цим вона віддає і перевагу
легкій низькотоксичній дієті з таких продуктів як хліб, крупи, сир,
що на думку вагітної, перепинять позови до блювання. Вчені встановили,
що у жінок, котрі або відчувають слабку тошноту, або не відчувають
її зовсім, викидні відбуваються в два - три рази частіше звичайного,
бо зверненням до усунення блювання, цього захисного механізму, нічого
не підозрюючи, жінки споживають надто багато продуктів, що спричиняють
зло ембріонові на ранніх стадіях його розвитку [10]. Зокрема, підмічено,
що притримування вагітними сирної дієти веде до появи у новонародженого
лікостомії і ліпраббітії (відомих у народі як "вовча паща"
і "заяча губа").
Отже, в період вагітності тошнота - "гад" спричинила
до пошуків жінкою способів позбавлення від позовів до блювання за
допомогою низькотоксичних продуктів, що не викликають блювоти, внаслідок
чого токсини не виводяться з організму, а навпаки, впливають згубно
на зародок. Символічно ці "низькотоксичні продукти"
зображені як "плід з дерева добра і зла": добре -
бо не спричинює ранкову тошноту, зло - бо впливає згубно на зародок.
О. Блаватська вустами єгипетської богині Ісіди промовляє: "...Я
була перша, котра відкрила смертним таємницю пшениці і життя. Я
та, котра піднімається у сузір'ї Пса... Радій, Єгипте! Ти, бувший
моїм годувальником..." [11]. Але ця таємниця для основоположниці
теософії так і залишилася непроникною, хоча вона й знала, що образ
цієї "сокровенної таїни" у семітів - демон-козел Азазель
- є символом відокремлення, тобто тошноти і блювання. Вражає,
що в ханаанеян Угаріту їжею для богині Асірату було зварене козля
в молоці або маслі і вважається, що ця їжа полегшує зачаття
і пологи у священному шлюбі цариці [12].
У ацтеків Мезоамерики бог любові Тласольтеотль є одночасно і богом
хворобливих наслідків любові, пожирачем екскрементів (Тлаелькані),
а звідси - й богом шаманів, лікарів, акушерів, що дають трави на
переривання вагітності [13].
Первісток Єви Каїн повторив гріх своїх батьків, які, скуштувавши
забороненого плоду, цим свавільно змінили свою долю і долю нащадків:
Каїн убив Авеля, бо той став творцем наступного становища Каїна
- від його жертви відвернувся Бог. Узагальнено, причиною бідувань
стали розглядатися вчинки предків, за здійснення яких їх не слід
шанувати. Тому духи мертвих перетворюються на злі потвори, що
всіляко шкодять живим. Звідси приписується час-від-часу їх "задобрювати"
та приносити жертви, що, переважно, підвішувалися на деревах.
1. Петров В.В. Фольклор і проблема балто-слов'янської єдності //
Слов'янське літературознавство і фольклористика: Респ.міжвід.зб.:
Вип.5, 1970. - К.: Наук.думка, 1970. - С.72.
2. Маковский М.М. Лингвистическая генетика ... - С.65 - 66.
3. Леви - Стросс К. Структурная антропология. - С.241.
4. Мень А.В. История религии: В поисках Пути, Истины и Жизни: В
7 тт./ Предисл. С.С. Аверинцева. - М.: СП "Слово", 1991.
- Т.1. - С. 146 - 147.
5. Маковский М.М. Английские диалекты. - С.44.
6. Андреев Н.Д. Раннеиндоевропейский праязык. - С.126 - 127.
7. Валецкая Н.Н. О генезисе древнерусских "змеевиков"
// Древности славян и Руси. - М.: Наук, 1988. - С.209 - 210.
8. Памятники трипольской культуры в Северо-Западном Причерноморье
/ Патокова Э.Ф., Петренко В.Г., Бурдо Н.Б., Полищук Л.Ю.; Отв.ред.
Л.В. Субботин. - К.: Наук.думка, 1989. - С.25.
9. Цивьян Т.В. Змея=Птица: К истолкованию тождества // Фольклор
и этнография: У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов.
- Ленинград: Наука, 1984. - С.50.
10. Анжьер Н. Эволюция и болезнь // За рубежом. - Москва, 1992.
- №5. - С.20.
11. Блаватская Е.П. Тайная доктрина: Синтез науки, религии и философии.
- СПб: Андреев и сыновья, 1991. - Т.2.Ч.1. - С.461.
12. Шифман И.Ш. Культура древнего Угарита (ХіУ - ХІІІ вв. до н.э.).
- М.: Наука, 1987. - С.70.
13. Бреле - Руэф К. Сакральная медицина (Фрагмент) // Поликарпов
В.С. История религий: Лекции и хрестоматия. - Гардарика: Єкспертное
бюро, 1997. - С.296 - 297.
|
