стать¤
¬.ѕ √олован
олаборац≥он≥зм - практика втрати нац≥ональноњ ≥дентичност≥
” дан≥й статт≥ ¬. √олован розгл¤даЇ колаборац≥он≥зм ¤к феномен
пол≥тичноњ психолог≥њ. Ќа думку автора схильн≥сть до колаборац≥он≥зму
вмотивована пол≥тичними реал≥¤ми, а не етнопсихолог≥чними особливост¤ми
украњнц≥в.
Collaborationism has examined as phenomenon of political psychology.
In our opinion, inclination to collaborationism is motivated by
political realities of the past, but not by psychological peculiar
of Ukrainians.
ѕроблема колаборац≥он≥зму в буденн≥й св≥домост≥ украњнц≥в
побутуЇ ¤к в≥чна. ÷ей во≥стинно ≥сторико-пол≥тико-психолог≥чний
феномен не маЇ усталеноњ традиц≥њ вивченн¤ в ”крањн≥, оск≥льки
сама спроба науковоњ рефлекс≥њ з цього приводу була позначена
н≥велюючим ≥нтеннац≥онал≥стським табу рад¤нських ≥деолог≥в в≥д
гуман≥таристики.
ƒосл≥дженн¤м колаборац≥он≥зму займавс¤ р¤д ≥сторик≥в: ¬. Ѕроккдорфф,
≤.—. ≥сельгоф, ј.ƒалл≥н, ћ.≤. —ем≥р¤га, але не пол≥тичних психолог≥в,
не затребуваних системою донедавна.
¬≥д часу ≤≤ св≥товоњ в≥йни сп≥впрац¤ автохтонного населенн¤ ≥з
загарбниками (франц. collaboration - сп≥вроб≥тництво) [1, с. 337]
отримала ст≥йку однозначн≥сть терм≥ну, - колаборац≥он≥зм.
«агальнов≥дома добров≥льна сп≥впрац¤ француз≥в, данц≥в, норвежц≥в
та ≥нших народ≥в ≥з н≥мц¤ми за умов окупац≥њ останн≥ми њх крањн.
ќгл¤нувши всю доступну з цього питанн¤ л≥тературу, ми не знайшли
н≥ застосуванн¤ терм≥ну, н≥ позначуваного ним феномену серед соц≥ально-психолог≥чних
особливостей ≥ншого тотал≥тарного режиму - рос≥йського комун≥зму
та процес≥в у посттотал≥тарних крањнах —х≥дноњ ™вропи, «акавказз¤,
—ередньоњ јз≥њ, ѕрибалтики.
Ќа нашу думку, така одноб≥чн≥сть хибуЇ пол≥тичною заангажован≥стю,
спр¤мованою на уникненн¤ ч≥тких наукових в≥дпов≥дей в галуз¤х
гуман≥тарного знанн¤. « цього приводу слушною буде думка —. ћосков≥ч≥:
"ƒосл≥дженн¤ зараз вже не маЇ на мет≥ захоплюючий пошук
реального, а прагне уникнути того, що могло б в≥дкрити"
[2, c. 36]. ” свою чергу досл≥дженн¤ феномену колаборац≥он≥зму
даЇ в≥дпов≥д≥ на актуальн≥ питанн¤ украњнськоњ соц≥ально-психолог≥чноњ
реальност≥ ¤к минулих стол≥ть так ≥ сучасного. Ќаприклад,
чому Ћаваль, в≥сл≥нг та „аушеску покаран≥, а Ћеон≥д равчук був
обраний президентом. як ≥ багато ≥нших реал≥й, колаборац≥он≥зм
маЇ тривалу ≥стор≥ю та ≥нтернац≥ональний характер. ѕерех≥д мешканц≥в
ћалоњ јз≥њ на б≥к перс≥в та сп≥впрац¤ з ними, ¤к у в≥йськов≥й,
так ≥ мирних галуз¤х, розц≥нювавс¤ тогочасними греками ¤к втрата
≥дентичност≥ та ≥деал≥в демократ≥њ. ѕ≥двладн≥сть сх≥дному тиранов≥,
попри економ≥чн≥ вигоди, вигл¤дала в очах елл≥н≥в етичною марі≥нальн≥стю.
ѕоза де¤кими вин¤тками (греко-перськ≥ в≥йни, епоха —олона) атенська
аристократ≥¤ колаборувала з м≥л≥тарно сильн≥шими сус≥дами: —партою,
ћакедон≥Їю, –имом при вторгненн≥ њхн≥х в≥йськ.
¬≥дтак, одн≥Їю з передумов виникненн¤ колаборац≥њ Ї присутн≥сть
прийшлоњ нац≥њ-завойовника (озброЇних чолов≥к≥в, ¤к≥ прагнуть
дом≥нуванн¤) на терен≥ автохтонноњ ос≥лост≥ та ф≥зичне винищенн¤
в битвах або через геноцид дом≥нуючих автохтон≥в (п≥д дом≥нантн≥стю
тут ми розум≥Їмо, окр≥м жадоби влади, ще й в≥дпов≥дальн≥сть, ¤ку
накладають на себе за долю влади й народу-держави чолов≥ки). ÷ей
р≥зновид терору ми називаЇмо пол≥тико-крим≥нальним, оск≥льки
крим≥нал (убивство людини) тут мотивуЇтьс¤, кр≥м суто садизму,
ще й пол≥тичною доц≥льн≥стю.
ƒругою необх≥дною умовою масовоњ колаборац≥њ Ї стан нац≥ональноњ
фрустрац≥њ (полон Ќаполеона ≤≤≤, вступ н≥мц≥в до ѕарижу, вз¤тт¤
Ѕатурина, рути, голодомор), розпачу у зв'¤зку з поразкою. омпром≥с
≥з агресором розгл¤даЇтьс¤ ¤к тимчасовий, в≥д ¤кого завжди
можна в≥дмовитис¤ ( "зрада" ≤. ћазепою московського
цар¤ вмотивована прагненн¤м поверненн¤ абсолютноњ влади - державност≥
п≥сл¤ вимушеноњ тимчасовоњ автоном≥њ). ћарі≥нальн≥сть козацтва
в≥д 1709 року (ѕолтава) можна зрозум≥ти ¤к св≥дому колаборац≥ю
з окупантами - хутор¤нська влада й хутор¤нська в≥дпов≥дальн≥сть,
- перефразовуючи ѕ. ул≥ша.
“ретьою ознакою постаЇ, на нашу думку, фаворитизм щодо окупант≥в
"л≥пших" людей автохтонноњ нац≥њ: аристократ≥њ,
шл¤хти, ел≥ти, ≥нтел≥генц≥њ. «годом колаборац≥он≥зм охоплюЇ вс≥
соц≥альн≥ верств.
ћотивац≥йною основою патр≥отизму, навпаки, виступаЇ ≥дентиф≥кац≥¤
з власним народом - кровно, мовно, культурно, рел≥г≥йно спор≥дненою
великою соц≥альною групою, - "любов до ближнього". Ќатом≥сть
мотивац≥йною основою колаборац≥он≥зму стаЇ фаворитизм перед
нањзником з подальшою ≥дентиф≥кац≥Їю з чужинцем, - "любов
до дальнього", словами ‘. Ќ≥цше. Ќебажанн¤ опору чужому може
св≥дчити про надм≥рну внутр≥шню пол¤ризац≥ю соц≥уму, за ¤коњ ворог
розгл¤даЇтьс¤ ¤к друг, івалт≥вник ¤к визволитель. «м≥нюючись на
свою протилежн≥сть, ≥дентиф≥кац≥йна дихотом≥¤ "св≥й-чужий"
спричинюЇ зм≥ни в ≥деолог≥њ, пол≥тиц≥, економ≥ц≥. ÷ентруванн¤
на сторонн≥й сил≥ й ототожненн¤ себе ¤к њњ частини передбачаЇ
зм≥ну доктрини: нац≥онал≥зм елл≥н≥в зам≥щуЇтьс¤ ≥мпер≥ал≥змом
јлександра ¬еликого. ѕас≥онарн≥сть особиста, станова, нац≥ональна
зам≥нюЇтьс¤ включен≥стю до коніломерату нац≥й й центруванн≥ на
особ≥ ≥мператора. олаборанти стають третьою силою, ¤ка доповнюЇ
попередню дихотом≥ю ( патр≥от - окупант) перех≥дною ланкою: патр≥от
- колаборант - окупант (вельми доречна з цього приводу теза јристотел¤
"замиренн¤ д≥алектичних суперечностей").
—. √ан≥нітон вважаЇ, що "”крањна - розколота крањна з
двома р≥зними культурами. Ћ≥н≥¤ розлому м≥ж цив≥л≥зац≥¤ми, ¤ка
в≥докремлюЇ «ах≥д в≥д православ'¤, проходить пр¤мо по њњ центру
ось вже к≥лька стол≥ть"[3,c. 255].
” випадку минулоњ та сучасноњ ”крањни можна говорити про так≥
соц≥ально-психолог≥чн≥ типи мотивац≥й трьох груп:
≤. ѕатр≥отизм - укро-украњнц≥ (кровно, мовно, культурно
спор≥днен≥ м≥ж собою, нащадки автохтонних слов'¤нських племен:
волин¤н, галичан, древл¤н, с≥вер¤н та ≥нших), ≥дентиф≥кують себе
з алегоричною ”крањною та прагнуть самоактуал≥зуватис¤ ¤к украњнц≥.
¬они здатн≥ ≥нтернал≥зувати позитивний св≥товий досв≥д без крањн-посередник≥в
(культуртрегер≥в), в≥дчувають виключну в≥дпов≥дальн≥сть за долю
крањни, схильн≥ до кооперац≥њ один з одним та конкуренц≥њ з ≥ншими
нац≥¤ми, ментально спр¤мован≥ до демократ≥њ. ”кро-украњнц¤м властивий
ментальний архетип, котрий ми позначаЇмо ¤к "оч≥куванн¤ мес≥њ".
Ќапр¤м - оптимальний дл¤ душевного здоров'¤, оск≥льки в його
межах "≥ндив≥ди мають три позитивн≥ ≥люз≥њ стосовно самих
себе:
1) нереал≥стично позитивну самооц≥нку;
2) переб≥льшене в≥дчутт¤ контролю над под≥¤ми;
3) нереал≥стичний оптим≥зм" [4, c. 297].
олу цих людей властиве синері≥чне мисленн¤ в≥дносно один
одного та д≥алектичне щодо ≥нших нац≥й, вони не прагнуть до
дом≥нуванн¤ над ≥ншими, але й не дозвол¤ють ≥ншим дом≥нувати над
собою (локус контролю внутр≥шн≥й).
≤≤. олаборац≥он≥зм - русо-украњнц≥ (кровно спор≥днен≥
з автохтонами, але мовно й культурно спор≥днен≥ з окупантами),
в≥дчувають економ≥чну зац≥кавлен≥сть в≥д сп≥впрац≥ з окупантами,
свою меншоварт≥сн≥сть стосовно останн≥х та перевагу в≥дносно укро-украњнц≥в.
ћарі≥нальн≥сть м≥ж патр≥отами та ≥мпер≥ал≥стами, зреченн¤ материнськоњ
мови та культури задл¤ отриманн¤ робочого м≥сц¤, центруванн¤ на
накопиченн≥ матер≥альних статк≥в Ї ірунтом дл¤ пост≥йних ≥ндив≥дуальних
невроз≥в. ¬ласне, колаборац≥он≥зм можна назвати колективним
неврозом. олаборац≥он≥ст позначений комплексами ≥деолог≥чного
мазох≥зму та ≥нструментального садизму, - схильност≥ до авторитарност≥.
ќрган≥чно засвоювати св≥товий соц≥альний та культурний досв≥д
вони не здатн≥, оск≥льки використовують –ос≥ю та рос≥йську культуру
¤к посередника (локус контролю зовн≥шн≥й). –усо-украм властивий
архетип "оч≥куванн¤ вар¤г≥в".
≤≤≤. ≤мпер≥ал≥зм представлений в ”крањн≥ етн≥чними
рос≥¤нами, ¤к≥ завд¤чують своЇму розселенню в ”крањн≥ загарбанн¤м
царськоњ та комун≥стичноњ –ос≥њ. ѕереселенн¤ в ”крањну дл¤ них
(кр≥м тепл≥шого кл≥мату) супроводжувалос¤ п≥двищенн¤м соц≥ального
статусу. Ѕудучи чисельно представленими в державн≥й влад≥
мар≥онетковоњ ”–—–, вони в≥д початк≥в незалежност≥ схильн≥ лоб≥ювати
≥нтереси рос≥йських монопол≥й, лишаючись на засадах панрусизму.
Ћег≥тимн≥сть, демократ≥¤, гуман≥зм - чуж≥ дл¤ них категор≥њ, а
авторитарн≥сть та івалтоман≥¤ Ї напр¤мними спр¤мованост≥
у ставленн≥ до украњнц≥в (локус контролю внутр≥шн≥й). ƒл¤ рос≥¤н
властивий архетип "третього –иму".
ƒо проголошенн¤ незалежност≥ ≥снували так≥ необх≥дн≥ умови
колаборац≥он≥зму:
- в≥йськова окупац≥¤ крањни ≥ насадженн¤ влади чужинц≥в;
- ≥нформац≥йна та ≥деолог≥чна блокада;
- пропаганда ≥мпер≥ал≥стичних ≥дей (панслав≥зм, комун≥зм, панрусизм);
- культ сили (честь, сов≥сть, любов були в≥дсутн≥ в категор≥альному
апарат≥);
- пропаганда окупац≥њ ¤к зв≥льненн¤ ;
- авторитарн≥сть етичних норм, прийн¤тих у вихованн≥ та взаЇминах;
- низька іендерна та соц≥альна синері≥¤.
якщо з кола перел≥чених умов ф≥зичне винищенн¤ потенц≥йних л≥дер≥в
можна в≥днести до ситуативноњ детерм≥нац≥њ, то авторитарн≥сть
етичних первен≥в та слабку ≥дентиф≥кац≥ю з кровноспор≥дненими
людьми сл≥д зарахувати до диспозиц≥йних чинник≥в - варт≥сноњ сфери,
довготривалоњ й ≥сторично зумовленоњ. –етроспективний анал≥з причин
наштовхуЇ на дек≥лька ключових под≥й, в≥д ¤ких простежуютьс¤
архетипно колаборац≥йн≥ мотивац≥њ:
1) ѕолтава - шведи та рос≥¤ни збройно змагаютьс¤ на украњнськ≥й
територ≥њ, а б≥льш≥сть козацтва займаЇ нейтрал≥тет, аби приЇднатис¤
до переможц¤;
2) 1918-ий, прийн¤тт¤ експортованоњ рос≥¤нами революц≥њ;
3) колектив≥зац≥¤, голодомор;
4) 1991-ий, вибори президента;
5) здача ¤дерноњ зброњ.
«а вс≥ма цими под≥¤ми простежуЇтьс¤ константна жадоба украњнських
≥нституц≥й до частковоњ влади та частковоњ в≥дпов≥дальност≥, без
прагненн¤ грати абсолютну роль. ћарі≥нальн≥сть козацтва та
його колаборац≥¤ з рос≥йським царизмом виправдовувалас¤ старшиною
¤к особиста ун≥¤ з царем, а не зрада брат≥в та сестер,
проданих до христи¤нського рабства. олаборац≥¤ з червоними рос≥¤нами
мотивувалас¤ ≥нтернац≥ональною широтою комун≥стичноњ ≥дењ, а в
д≥йсност≥ геноцидом проти власного народу.
ѕ≥д кутом зору пол≥тико-психолог≥чного здоров'¤ колаборац≥он≥зм
можна розгл¤дати ¤к захисний механ≥зм, ¤кий даЇ змогу уникнути
визнанн¤ власного бессилл¤ ≥ прийн¤ти натом≥сть чужу ≥ндив≥дуальн≥сть.
"≤дентиф≥кац≥¤ ≥нколи працюЇ на переборенн¤ почутт¤ безсилл¤.
ѕрийн¤тт¤ ≥ндив≥дуальност≥ того, хто маЇ над нами владу, нав≥ть
¤кщо ц¤ влада не використовуЇтьс¤ на благо, називаЇтьс¤ ≥дентиф≥кац≥Їю
з аіресором"[5, c. 75.] Ѕез збереженн¤ пол≥тичноњ диктатури
колаборац≥он≥зм стаЇ нежиттЇздатним, що ¤скраво засв≥дчили президентськ≥
перегони та революц≥¤ 2004 року, адже пол≥тико-крим≥нальний терор
недостатньо фруструЇ громад¤н, щоб створити перший щабель втрати
≥дентичност≥. ѕол≥тичний терор колаборац≥йноњ кл≥ки ( ур¤дом ми
визнаЇмо лег≥тимну владу ”Ќ–, а не правонаступник≥в ”—––-”–—–)
спотворюЇ варт≥сну ≥Їрарх≥ю центруванн¤м на своЇму л≥дер≥ - пол≥тичному
або крим≥нальному злочинцев≥.
” межах христи¤нськоњ символ≥ки еп≥зод помилуванн¤ ¬арави
та роз≥п'¤тт¤ ’риста вражаЇ своЇю мотивац≥йною довершен≥стю: народ
- пол¤ризована сп≥льнота сел¤н, рем≥сник≥в, м≥щан, гендл¤р≥в милуЇ
¬араву, оск≥льки (сол≥даризуЇтьс¤) ≥дентиф≥куЇ себе з ним, а не
з творцем новоњ доктрини любов≥ та прощенн¤ ≤сусом ’ристом. ожен
з них, принаймн≥ теоретично, може ви¤витис¤ за ≥нших обставин,
≥ граб≥жником, ≥ вбивцею, актуал≥зуючи позитивну частину особистост≥
("Superego"), ’ристос чужий народов≥, бо пропагуЇ ощищенн¤
в≥д жадоби й ненавист≥ (‘ройдове "Id").
атарсис (очищенн¤), на думку јристотел¤, в≥дбуваЇтьс¤ за умови
спогл¤данн¤ под≥њ, учасником ¤коњ м≥г би бути гл¤дач, а таких
гл¤дач≥в серед "народу" в ™русалим≥ 33 року одиниц≥.
атарсис не можливий в≥д спогл¤данн¤ низького, але лише високого,
просоц≥ального, над≥ндив≥дуального.
¬арава-≥дентиф≥кац≥¤ "народу" св≥дчить не лише
про недостатн≥й р≥вень абстрактного мисленн¤, екстернальн≥сть,
але й про духовну ≥нфантильн≥сть, дифузн≥сть я-концепц≥њ, закамуфльованоњ
зовн≥ показовою надм≥рн≥стю маскул≥нност≥ - мач≥змом. —праведлив≥сть
мачо-типу випливаЇ з ≥Їрарх≥њ, насаджуваноњ садистськи
жорстоким ставленн¤м до тих, хто думаЇ й живе ≥накше.
’ристос-≥дентиф≥кац≥¤ Ї ≥нтернального типу, гуман≥стичною,
андрог≥нною. —праведлив≥сть тут - прощаюча, демократична.
•валтоман≥¤, еротоман≥¤, корупц≥¤ - коло залежних, парадигмально
детерм≥нованих вибором ≥дентиф≥кац≥њ народу й центруванн¤ на ¬арав≥.
ѕрохристи¤нська етика (’ристос-≥дентиф≥кац≥¤) украњнц≥в, на наш
погл¤д, належить до архетипноњ, а центруванн¤ на л≥дерах ¬арава-типу
мало зак≥нчитис¤ 1991року, проте протривало до 2004. ѕол≥тична
влада, завд¤ки своЇму всезростаючому впливу на людину, маЇ змогу
мотивувати зм≥ну атитюд≥в або повед≥нки громад¤н, здатна була
незворотно зм≥нити ситуац≥ю вже тод≥, проте св≥домо цього не прагнула.
ƒл¤ украњнц≥в, розселенн¤ ¤ких в≥дбулос¤ завд¤ки русько-вар¤зьк≥й,
литовськ≥й, польськ≥й та рос≥йськ≥й державним орган≥зац≥¤м, колаборац≥он≥зм
був одним з типових атитюд≥в упродовж стол≥ть, проте в умовах
незалежност≥ й в≥дсутност≥ зовн≥шньоњ загрози держав≥ перестав
бути оптимальною формою психо-пол≥тичноњ екзистенц≥њ.
«'¤ва кандидатом у президенти ”крањни ¬. януковича, на
наш погл¤д, Ї ц≥лком невипадковою, ≥нституц≥¤ державност≥, нав≥ть
у виконанн≥ почившоњ партноменклатурноњ кл≥ки передбачаЇ зам≥ну
ментально-≥деолог≥чноњ парадигми колаборац≥он≥зму на патр≥отизм.
«ростанн¤ середнього класу загрожувало посилити соц≥альну синері≥ю,
кооперац≥ю в межах сусп≥льства, що неминуче спричинилос¤ б до
незворотноњ демократизац≥њ сусп≥льного устрою. ¬≥дтак, за в≥дсутност≥
масового пол≥тико-крим≥нального терору ¤к необх≥дного чинника
фрустрац≥њ (окрем≥ пол≥тичн≥ вбивства присутн≥, ¤к ≥ демагог≥чн≥
вислови: "ћаЇмо те, що маЇмо!" (Ћ. равчук), "Ќац≥ональна
≥де¤ не спрацювала!" "Ћ. учма)) робилас¤ спроба
зам≥нити його в≥двертим крим≥налом (ћукачеве). рим≥нальний
авторитет був ≥деальним засобом упровадженн¤ крим≥нального
терору в межах ц≥лоњ держави й поверненн¤ злитт¤ влади й крим≥налу
час≥в комун≥зму так, щоб Їдиним можливим повед≥нковим атитюдом
знову був би колаборац≥он≥зм, цього разу з етичними аіресорами.
јсоц≥ативно повертаючись до ™русалиму 33 року, окр≥м ¬арави,
ѕ≥лата, ’риста, бачимо ще й ањфу.
„и можлива ањфа-≥дентиф≥кац≥¤, чи маЇ вона символ≥чну
присутн≥сть в ”крањн≥? ѕершосв¤щенник, знавець рел≥г≥йних питань,
- окр≥м Ћеон≥да равчука н≥кому. “обто витоками ¬арава-≥дентиф≥кац≥њ
Ї ањфа-≥дентиф≥кац≥¤ на виборах 1991 року. ƒрама, тим самим,
розбиваЇтьс¤ на два акти, два вибори, два способи житт¤:
1. ањфа - ’ристос (партапаратчик Ћ. равчук - пол≥тичний злочинець
¬.„орнов≥л);
2. ¬арава - ’ристос (крим≥нальний злочинець ¬. янукович - банк≥вський
службовець ¬. ёщенко).
ќбираючи президентом Ћ. равчука, украњнц≥ 1991 року ≥дентиф≥кували
себе з ним, стверджуючи у такий спос≥б свою причетн≥сть ≥ свою
в≥дпов≥дальн≥сть за колаборац≥он≥зм, унеможливлюючи прих≥д на
цю посаду колишнього пол≥тичного злочинц¤ ¬. „орновола.
ќбираючи президентом ¬. ёщенка 2004 року, украњнц≥ унеможливили
владу колишнього крим≥нального злочинц¤, заперечивши тим самим
колаборац≥он≥зм ¤к прийн¤тний в пол≥тичному житт≥ суверенноњ крањни.
якби в ™русалим≥ 33 року "народ" дарував житт¤ (обрав)
≤суса ’риста, то Ѕог був би з нами!
≈кстраполюючи за арен √орн≥ три типи невротичних тенденц≥й:
"ор≥Їнтац≥ю на" людей, "ор≥Їнтац≥ю проти"
людей та "ор≥Їнтац≥ю в≥д" людей, отримаЇмо повну пал≥тру
нац≥онального неврозу. ѕереб≥г нац≥ональноњ невротичност≥ з њњ
хворобливими івалтолман≥Їю, русоф≥л≥Їю, загнаним до непродуктивноњ
"мр≥њ про свободу" патр≥отизму та психолог≥чному здоров'њ
окремоњ особистост≥, в≥дображаЇ терм≥н "колаборант",
що звучить ¤к д≥агноз.
олаборац≥он≥ст - пол≥тично (соц≥ально, владно) поступлива
особист≥сть, ¤ка поступаЇтьс¤ івалт≥вников≥ (пол≥тико- крим≥нальному
злочинцев≥) правом керувати своЇю крањною, а в≥дтак, своњм соц≥альним,
економ≥чним, приватним бутт¤м.
"—амопринижуюче вир≥шенн¤: молитва про любов "ѕоступлива
особист≥сть"
"ќр≥Їнтац≥¤ на" людей
’вороблива залежн≥сть: потреба партнера (друга, коханого,
чолов≥ка)
"Ѕ≥долашна ¤, б≥долашна": почутт¤ власноњ слабкост≥
й безпорадност≥
—амоп≥дкоренн¤: переконан≥сть у переваз≥ ≥нших
ћучеництво: жертви й стражданн¤ за ≥нших
ѕотреба в любов≥: прагненн¤ набути власноњ варт≥сност≥ у в≥дносинах"
[5, с.215]
—вою неспроможн≥сть розпор¤джатс¤ владою, бути експансивним ≥
агресивним, бо це небезпечно дл¤ житт¤ (окупац≥йна арм≥¤ й пол≥ц≥¤
контролюють ситуац≥ю й регул¤рно п≥д р≥зними приводами знищують
дом≥нуючих громад¤н, несхильних до сп≥впрац≥ з ними), колаборант
компенсуЇ "включен≥стю" до агресивноњ доктрини окупант≥в
(панслав≥зм, комун≥зм, панрусизм). —творюЇтьс¤ ситуац≥¤ реверс≥њ
агресивност≥ (природний ворог стаЇ ≥деолог≥чним "другом"),
ототожненн¤ себе з ворожою ≥деЇю дл¤ колаборанта Ї захистом в≥д
усв≥домленн¤ власного мазох≥зму, руйн≥вного самоп≥дкоренн¤. ћазох≥зм
у ставленн≥ до окупанта ("ор≥Їнтац≥¤ на" людей) отримуЇ
з дозволу т≥Їњ ж окупац≥йноњ влади свою необх≥дну протилежн≥сть
- садизм у ставленн≥ до власного народу (тут шукають класових
ворог≥в, агент≥в ≥ноземних розв≥док, ≥нтриги ¬ат≥кану). ќтже,
експансивна складова неврозу не зникаЇ, а лише зм≥нюЇ вектор з
природного на штучно-вимушений, проти своЇњ нац≥њ, культури, в≥ри.
ѕроте, ¤кщо особист≥сна агресивн≥сть в патр≥отичн≥й парадигм≥
ур≥вноважуЇтьс¤ в≥дпов≥дальн≥стю за крањну й утримуЇ особист≥сть
в≥д неврозу, то колаборант ц≥Їњ в≥дпов≥дальност≥ не несе, перекладаючи
њњ на того, з ким колаборуЇ.
‘актично, в тотальн≥й колаборац≥њ ("активних"
- член≥в парт≥њ компарт≥њ та "пасивних" - податкоплатники,
¤к≥ працею зм≥цнювали окупац≥йний режим) поЇдналис¤ два типи
базальних невроз≥в: "поступливоњ особистост≥" та
"агресивноњ особистост≥", а "окрем≥шн¤ особист≥сть"
виштовхнута до дисидентського іетто. ≤ндив≥дуал≥зм, "мо¤
хата скраю", "хутор¤нство", - сумнозв≥сн≥ риси
украњнц≥в упродовж стол≥ть, ¤к≥, на наш погл¤д, можна розгл¤дати
¤к "ор≥Їнтац≥ю в≥д" людей. ѕрагненн¤ ≥ндив≥дуальноњ
самодостатност≥ й незалежност≥ в≥д авторитарноњ влади, нав≥ть
за умов позбавленн¤ основних прав ≥ свобод збер≥галос¤ ¤к захисний
механ≥зм максимального збереженн¤ в≥д невротизац≥њ.
Ќестача особистостей, спр¤мованих на дом≥нуванн¤, владн≥сть,
потребу визнанн¤, що характеризуютьс¤ ¤к "агресивн≥ особистост≥"
Ї насл≥дком рос≥йського волод≥нн¤, про що засв≥дчили перш≥ роки
поновленн¤ незалежност≥. ажучи словами ƒ. ѕавличка: "як
в нац≥њ вожд≥в нема - тод≥ вожд≥ њњ поети!"
ѕрезидент-колаборац≥он≥ст Ћ. равчук своњм: "ћаЇмо
те, що маЇмо!", - засв≥дчував переконан≥сть у перевагах ≥нших
нац≥й над украњнц¤ми. ≤дентиф≥кац≥¤ шл¤хом вибор≥в з колаборантом,
окр≥м ¤скравого св≥дченн¤ масовост≥ колаборац≥он≥зму серед украњнства
1991 року, - прикметна психолог≥чною абсурдн≥стю - на посаду,
¤коњ зазвичай домагаютьс¤ "агресивн≥ особистост≥" з
високим мак≥авелл≥змом, ор≥Їнтац≥Їю на абсолютну владу й абсолютну
в≥дпов≥дальн≥сть було обрано "поступливу особист≥сть".
«дача ¤дерноњ зброњ, мотивац≥йно неможлива в патр≥отичн≥й парадигм≥,
¤к ≥ наданн¤ украњнського громад¤нства нац≥ональним меншинам без
доведенн¤ лег≥тимност≥ њхнього перебуванн¤ на терен≥ ”крањни,
- ц≥лком умотивован≥ в межах колаборац≥он≥стськоњ риторики Ћ.
равчука. ѕроте, дл¤ нього ¤к типово "поступливоњ особистост≥"
властива в≥дсутн≥сть нейротизму "в≥дособленоњ особистост≥",
з њњ самодостатн≥стю й незалежн≥стю, (Ћ. Ћук'¤ненко, ¬. „орнов≥л)
та експансивност≥ й агресивност≥ Ћ. учми та ¬. януковича. ѕрезидентство
Ћ. равчука - час пол≥тичних мутац≥й - початок руху в≥д колаборац≥он≥зму
до патр≥отизму, зупиненого Ћ. учмою.
Ћ. учма був експансивним пол≥тиком, агресивним стосовно збереженн¤
особистоњ влади та кл≥ки, до ¤коњ в≥н належав, проте в≥н також
належить до колаборац≥он≥ст≥в (“узла, пророс≥йська внутр≥шн¤
пол≥тика). олаборац≥он≥зм Ћ. учми ≥нерц≥йний, фаворитного
типу, позначений агресивн≥стю щодо власних громад¤н ≥ поступлив≥стю
рос≥¤нам (нац. меншиною та материковою –ос≥Їю) вичерпав себе з
участю украњнських в≥йськ в анти≥ракськ≥й коал≥ц≥њ. ѕон¤ттЇво
"кучм≥зм" Ї р≥зновидом колаборац≥он≥зму, в ¤кому
за браком пол≥тико-крим≥нальноњ ≥мпер≥ал≥стичноњ ≥деолог≥њ (б≥льш≥сть
слов'¤нських народ≥в ≥нтегруютьс¤ в ™— та Ќј“ќ так само, ¤к ≥
православних - √рец≥¤, –умун≥¤) в≥дбувалас¤ колаборац≥¤ пол≥тичноњ
кл≥ки з низами крим≥нального св≥ту паралельно з лоб≥юванн¤м ≥нтерес≥в
рос≥йських монопол≥й (нафтопров≥д ќдеса-Ѕроди) та стратег≥чн≥
виробництва. ультурно-пол≥тичний п а н р у с и з м по¤снюЇ ≥снуванн¤
в≥зового режиму дл¤ ™— та безв≥зового дл¤ –ос≥њ: зароб≥тчанин-украњнець
в –ос≥њ адаптуЇтьс¤ до авторитаризму й повертаЇтьс¤ до ”крањни
ло¤льним до умов пол≥тичноњ диктатури, у той час ¤к у ™вроп≥ в≥н
≥нтернал≥зуЇ демократичний досв≥д. ¬ обм≥н на дешеву робочу силу
дл¤ рос≥йських монопол≥й колаборац≥йна влада отримувала при поверненн≥
додому громад¤нина, звично спр¤мованого на ≥Їрарх≥чну, а не демократичну
справедлив≥сть.
‘еномен ¬. януковича, недо-президента, вз≥рцевого нос≥¤
невротичноњ "ор≥Їнтац≥њ проти" людей - спроба колаборац≥њ
владноњ кл≥ки з в≥дверто крим≥нальними авторитетами, тобто
реан≥мац≥¤ зникаючого повед≥нкового архетипу, вмотивована протид≥¤
супрти все того ж самого патр≥отизму, протекц≥он≥зму, психолог≥чного
здоров'¤ нац≥њ, демократ≥њ. олаборац≥он≥зм ¤к теор≥¤ й практика
передбачаЇ одновекторн≥сть - присутн≥сть окупанта, а двовекторн≥сть
- фаворитизм, ≥ перед рос≥¤нами, й перед американц¤ми - перетворюЇ
його в звичайне лоб≥юванн¤ за грошову винагороду ≥нтерес≥в ≥ноземних
монопол≥й.
ѕол≥тична п≥дтримка "недо-президента" ¬.януковича рос≥¤нами
й колаборац≥он≥стами в ”крањн≥ вказуЇ на њхнЇ розум≥нн¤ небезпеки
в≥д спр¤мованих на кооперац≥ю один з одним украњнц≥в та
њх конкуренц≥ю з ≥ноземц¤ми. ¬≥дсутн≥сть пол¤ризац≥њ в ”крањн≥
неминуче спричинить незворотн≥сть демократичних процес≥в й пол≥тичний
заник колаборац≥он≥зму ¤к ≥сторико-пол≥тико- психолог≥чного феномену.
…мов≥рно, колаборац≥он≥зм ¤к ≥сторично зумовлена вимушена
стратег≥¤ соц≥альноњ повед≥нки, за ¤кою сп≥впрац¤ з окупантами
Ї тимчасовою, ситуативною, ≥ ¤к форма негативного соц≥ально-пол≥тичного
конформ≥зму вичерпав себе. ÷≥лком природн≥й конформ≥зм до демократичноњ
”крањни ¤к частини демократичноњ ™вропи, на наш погл¤д, не можна
розгл¤дати ¤к колаборац≥он≥зм, оск≥льки несе гуман≥зм, а не антагон≥стичн≥сть.
Ќа час≥ актуал≥зац≥¤ украњнц¤ми гуман≥стичноњ мотивац≥йноњ тенденц≥њ
до ≥нтеграц≥њ в Ївропейському дом≥ на правах св≥домого своЇњ ≥сторичноњ
та духовноњ м≥с≥њ суб'Їкта-суверена.
Ћ≥тература:
1. —ловник ≥ншомовних сл≥в. / «а ред. ќ. ћельничука. .: ”–≈,
1975. - 775 с.
2. ћосковичи —. ћашина, твор¤ща¤ богов. / - ћ.: "÷ентр психологи
и психотерапи", 1998. - 560 с.
3. ’антингтон —. —толкновение цивилизаций / - ћ.: ќќќ "»здательство
ј—“", 2003. - 603 с.
4. јйзенк ћ. ѕсихологи¤ дл¤ начинающих 2-е изд. - —ѕб.: ѕитер,
2004. -384 с.
5. лонингер —. “еории личности: познане человека. 3-е изд. /
- —ѕб.: ѕитер, 2003. -720 с.
6. ћоскалець ¬.ѕ. омплекси базовоњ особистост≥ сучасноњ ”крањни
// ”крањнознавч≥ студ≥њ. -1999. -є 1 с. 156-171.
7. –озвиток демократ≥њ та демократична осв≥та в ”крањн≥: ћатер≥али
≤≤ м≥жнар. наук. конф. ( ќдеса, 24-26 травн¤ 2002 р.). - .: јй
Ѕ≥, 2003. - 729 с.
8. —ловник ≥ншомовних сл≥в. «а ред. ќ. ћельничука. .: ”–≈, 1975.
- 775 с.
9. ћосковичи —. ћашина, твор¤ща¤ богов. / ѕер. с фр. - ћ.: "÷ентр
психологи и психотерапи", 1998. - 560 с.
10. ’антингтон —. —толкновение цивилизаций / ѕер. с англ.“. ¬елимеева,
ё. Ќовикова. - ћ.: ќќќ "»здательство ј—“", 2003. - 603
с.
