|
Ѕогдан „ервак
ѕро ≤вана ‘ранка ≥ соц≥ал-демократ≥ю
« нагоди в≥дзначенн¤ юв≥лею ≤вана ‘ранка л≥дер —оц≥ал-демократичноњ
парт≥њ ”крањни (обТЇднаноњ), колишн≥й глава адм≥н≥страц≥њ президента
учми ¬≥ктор ћедведчук виступив ≥з за¤вою у ¤к≥й п≥дкреслив, що
саме амен¤р був сп≥взасновником одн≥Їњ ≥з перших украњнських парт≥й,
а саме –усько-украњнськоњ радикальноњ парт≥њ, кр≥м того з його ≥н≥ц≥ативи
льв≥вська молодь заснувала —оц≥ал-демократичну парт≥ю √аличини ≥
Ѕуковини. У“аким чином, - стверджуЇ ¬. ћедведчук, - Ї вс≥ п≥дстави
вважати, що засновником соц≥ал-демократ≥њ в ”крањн≥ був ≤ван ‘ранкоФ.
÷е далеко не перший випадок, коли один ≥з л≥дер≥в одн≥Їњ ≥з соц≥ал-демократичних
чи соц≥ал≥стичних парт≥й сучасноњ ”крањни вважаЇ за необх≥дне за¤вити,
що ≤ван ‘ранко Ї фактично УпатрономФ його парт≥њ чи обТЇднанн¤.
«окрема, у св≥й час ≤. ‘ранка УсвоњмФ називали л≥дер —оц≥ал≥стичноњ
парт≥њ ќлександр ћороз, голова прогресивних соц≥ал≥ст≥в Ќатал≥¤
¬≥тренко, ≥нш≥ д≥¤ч≥ в≥тчизн¤ного пол≥тикуму.
Ќе важко збагнути чому власне ≤вана ‘ранка доморощен≥ соц≥ал≥сти
≥ соц≥ал-демократи намагаютьс¤ зробити своњм УзасновникомФ, У≥деологомФ,
УнатхненникомФ тощо. ѕо-перше, амен¤р Ц г≥гантська, св≥тового масштабу
постать. ≤дентиф≥кац≥¤ пол≥тичноњ сили ≥з його ≥менем Ц це серйозний
пол≥тичний див≥денд. ѕо-друге, ≤ван ‘ранко справд≥ ірунтовно ≥ всеб≥чно
вивчав теор≥ю ≥ практику соц≥ал≥зму, залишив чимало праць щодо його
генезису, сучасного стану та перспектив.
ѕри цьому сл≥д зауважити, що пров≥дн≥ франкознавц≥ рад¤ть ус≥м,
хто ц≥кавитьс¤ Усоц≥ал≥стичнимиФ та Усоц≥ал-демократичнимиФ погл¤дами
≤. ‘ранка звернутис¤ до його п≥зн≥х твор≥в, ¤к≥ були написан≥ вже
авторитетним науковцем та в≥домим громадським та пол≥тичним д≥¤чем.
ѕрислухаЇмос¤ ≥ ми до порад учених. јле спочатку к≥лька сл≥в про
статтю ≤вана ‘ранка, що побачила св≥т у 1887 роц≥ ≥ маЇ промовисту
назву У—оц≥ал≥зм ≥ соц≥ал-демократизмФ. ¬ основу статт≥ покладено
анал≥з брошури одного ≥з в≥домих тогочасних досл≥дник≥в соц≥ал≥зму
¬. „еркезова, де той р≥зко критикуЇ р≥зн≥ соц≥ал≥стичн≥ ≥дењ, доводить
антинауков≥сть соц≥ал≥зму, його ≥сторичну безперспективн≥сть. ”
зазначен≥ й статт≥ амен¤р висловлюЇ своЇ ставленн¤ до прац≥ ¬.„еркесова:
У” вс¤кому раз≥, коли приведен≥ у брошур≥ цифри ≥ цитати з писань
соц≥ал-демократичних не виссан≥ з пальц¤, а правдив≥Е, то нею нанесено
соц≥ал-демократизмов≥ т¤жкий удар. “ак≥ удари в≥д людей прихильних
соц≥ал≥змов≥ йдуть тепер чимраз част≥ше ≥ нам здаЇтьс¤ це обТ¤вом
вельми корисним: правдивий соц≥ал≥зм, ≥де¤ будучого братерства людського
може т≥льки виграти на т≥м, коли люди позбудутьс¤ ≥люз≥й ≥ хибних
доктринФ.
Ѕ≥льш ч≥тк≥ше щодо соц≥ал-демократизму ≤.‘ранко висловлювавс¤ п≥зн≥ше,
коли ¤к сл≥д вивчив та досл≥див ус≥ його аспекти. ¬ 1899 роц≥ у
своњй прац≥ УЌародники ≥ марксистиФ в≥н так обірунтовуЇ попул¤рн≥сть
≥дей соц≥ал-демократизму: УЌ≥мецький соц≥ал-демократизм, прищеплений
на рос≥йський ірунт прац¤ми ѕлеханова, —труве, “уган-Ѕарановського
≥ ≥н., здобув соб≥ багато прихильник≥в серед молод≥ ≥ нав≥ть серед
осв≥ченоњ громади, котр≥й в≥н ≥мпонуЇ знанн¤м будучини, простотою
в ставленн≥ й розвТ¤занн≥ найскладн≥ших питань, догматичн≥стю тез,
н≥би науковою фразеолог≥Їю ≥ тим, що пок≥йний ƒрагоманов у н≥мецьких
соц≥ал-демократ≥в називав Ужид≥вською самохвальбоюФ. ™ це характерне
¤вище, що саме в пору, коли цей маркс≥вський соц≥ал-демократизм
≥з погл¤ду на своњ науков≥ основи, ≥ з погл¤ду на свою пол≥тику
¤ко парт≥¤ в ≈вроп≥ близький до банкротства, в≥н здобуваЇ соб≥ найгар¤ч≥ших
прихильник≥в у –ос≥њ серед рос≥йськоњ молод≥Ф. ” звТ¤зку з цим,
≤. ‘ранко висловлюЇ глибокий жаль, що под≥бн≥ ≥дењ захоплюють украњнську
молодь: Уƒуже сумно, що на цю доктрину ловитьс¤ в значн≥й част≥
гар¤ч≥ша украњнська молодь, хоч соц≥ал-демократизм стаЇ ворожою
¤к проти ус¤ких обовТ¤зк≥в сусп≥льноњ самосв≥домост≥ та децентрал≥зац≥њ,
так ≥ проти нац≥онального украњнського руху ≥з того погл¤ду ¤вл¤Їтьс¤
дл¤ украњнства далеко г≥ршим ворогом, н≥ж рос≥йське самодержав≥Ї
≥ рос≥йська цензура. Ѕо коли самодержавний тиск Ї тиском ф≥зичноњ
сили, ≥ так сказати б, вТ¤же руки, то соц≥ал-демократизм краде душ≥,
напоюЇ њх пустими ≥ фальшивими доктринами ≥ в≥двертаЇ в≥д прац≥
на р≥дному ірунт≥Ф. ≤з наведеноњ цитати очевидно, що ≤. ‘ранко
вважав соц≥ал-демократизм шк≥дливою ≥ нав≥ть ворожою щодо украњнськоњ
справи теор≥Їю ≥ практикою. Ѕ≥льше того, амен¤р вважав, що не випадково
Усоц≥ал-демократична доктрина т≥шитьс¤ далеко б≥льшими ласками цензури,
н≥ж украњнський рух: вона видаЇ багато книжок, маЇ своњми органами
так≥ товст≥ м≥с¤чники (уперед Ќовое словоФ, тепер УЌаучное обозрен≥еФ
≥ УЌачалоФ), а украњнство не може боронити себе ≥ розвивати своњх
погл¤д≥в в≥дпов≥дним способомФ. ≤ншими словами, ≤. ‘ранко п≥дкреслював
п≥дступн≥сть соц≥ал-демократ≥њ, ¤ка ≥дею соц≥альноњ справедливост≥
чомусь завжди використовуЇ у боротьб≥ з нац≥онально-визвольним рухом.
„и п≥сл¤ цих сл≥в нин≥шн≥ д≥¤ч≥ ≥з соц≥ал-демократичного табору
й надал≥ вважатимуть ≤вана ‘ранка своњм ≥дейним батьком?
якщо так, то ще одна цитата. ” 1907 роц≥ амен¤р гостро реагуЇ
на одну ≥з публ≥кац≥й в соц≥ал-демократичному часопис≥ У¬≥льна ”крањнаФ.
«окрема, у газет≥ У–адаФ зТ¤вл¤Їтьс¤ його статт¤ Уќгл¤д украњнськоњ
л≥тератури в 1906 роц≥Ф, де ≤. ‘ранко недвозначно наголошуЇ
на сусп≥льн≥й шк≥дливост≥ соц≥ал-демократизму. Ќа його думку, шк≥длив≥сть
погл¤д≥в соц≥ал-демократ≥в пол¤гаЇ у тому, Ущо вони не у¤вили
соб≥ гаразд свого нац≥онального характеру, не в≥дчули того, що вони
наперед украњнц≥, а пот≥м соц≥ал-демократиФ. Уј пот≥м,
- пише ‘ранко, - соц≥ал-демократи, трактували це украњнство,
¤к формальну концепц≥ю, а не ¤к натуральний висл≥в своЇњ душ≥ ≥
тому не зум≥ли вложити в свою публ≥цистику душ≥ та захопити нею
ширш≥ маси читач≥вФ.
«розум≥ло, що ц¤ статт¤ не може претендувати на глибоку студ≥ю,
присв¤чену питанн¤м впливу на ≤вана ‘ранка ≥дей соц≥ал≥зму ≥ соц≥ал-демократизму.
ѕроте наведен≥ факти св≥дчать, що сучасн≥ апологети ≥дењ соц≥альноњ
демократ≥њ дуже помил¤ютьс¤, коли на св≥й щит п≥д≥ймають постать
Ув≥чного революц≥онераФ Ц ≤вана ‘ранка.
Ћ≥нк: http://www.ukrnationalism.org.ua/publications/?n=845
|
