стать¤
–ел≥г≥йний фактор ≥сторичного процесу в ф≥лософ≥њ
≥стор≥њ ћихайла √рушевського
¬олодимир Ѕудз
≤сторичний процес в ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ћ.√рушевського маЇ пол≥факторний
характер, що само собою випливаЇ з того, що ћ.√рушевський виходив
≥з еволюц≥он≥ських позиц≥й щодо ≥сторичного процесу, а також з
позитив≥ського принципу врахуванн¤ впливу на прот≥канн¤ соц≥ально-≥сторичного
процесу вс≥х можливих фактор≥в. ќдним ≥з важливих фактор≥в ≥сторичного
процесу на думку ћ.√рушевського Ї рел≥г≥йний фактор, ¤кий впливаЇ
на життЇд≥¤льн≥сть сусп≥льства ≥ формуванн¤ соц≥альних ≥нститут≥в.
¬чений п≥дкреслюЇ в своњх ф≥лософсько-≥сторичних погл¤дах "Евеличезне
значенн¤ рел≥г≥йноњ думки - ц≥Їњ психолог≥чноњ надбудови житт¤,
дл¤ виробленн¤ "перед-законного права", або плем≥нного
звичаю - посередника п≥зн≥шого права класовоњ держави."[1,с.137]
ќтже рел≥г≥¤ в ц≥лому здатна впливати на житт¤ сусп≥льства, вона
впливаЇ на психолог≥чн≥ п≥дстави житт¤ сп≥льноти, ≥ тому "Еглибок≥
зм≥ни в психолог≥чних п≥дставах житт¤ ви¤вл¤ютьс¤ в рел≥г≥йних
у¤вленн¤х."[1,с.292]
–ел≥г≥¤ здатна проникати в найглибш≥ сфери людськоњ св≥домост≥
≥ тим самим формувати соц≥альн≥ в≥дносини, даючи њм морально-етичн≥
вим≥ри, ¤к≥ в свою чергу Ї найст≥йк≥шими ≥ Ї найреальн≥шими ≥нструментами
соц≥ального регулюванн¤ ≥ соц≥альноњ ≥нженер≥њ, оск≥льки сфера
морально-етична торкаЇтьс¤ основних соц≥альних норм ≥ ц≥нностей,
¤к≥ можна покласти в основу життЇд≥¤льност≥ ¤к окремоњ людини
так ≥ сусп≥льства в ц≥лому. –ел≥г≥¤ визначаЇ ¤к соц≥альний феномен
основн≥ пр≥оритетн≥ ц≥нност≥ того чи ≥ншого сусп≥льства, його
духовн≥ прагненн¤ ≥ ≥деали, ≥ тим самим коригуЇ повед≥нку людини,
що говорить про потребу в соц≥ально-≥сторичному процес≥ розгл¤дати
≥ рел≥г≥йний фактор. ¬≥домо, що будь-¤к≥ зм≥ни в сусп≥льному житт≥
- економ≥чному, пол≥тичному, культурному, починаютьс¤ ≥з зм≥ни
псих≥ки, з зм≥ни св≥домост≥, а св≥дом≥сть в свою чергу зм≥нюЇтьс¤
на р≥вн≥ св≥тогл¤дному - через ф≥лософськ≥ ≥ рел≥г≥йн≥ парадигми,
≥ рел≥г≥¤ в даному випадку може слугувати фактором трансформац≥њ
соц≥альних ≥нститут≥в.
ƒосл≥дники в≥дм≥чають, що в ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ћ.√рушевського
рел≥г≥йний фактор виконуЇ "культуротворчу рольЕ", "конституюЇ
культурне св≥тобаченн¤ ≥ культурну св≥тобудову т≥Їњ чи ≥ншоњ сп≥льнотиЕ",
Ї д≥Ївим в "процесах ≥нституц≥онал≥зац≥њ певних сусп≥льних
в≥дносин, а в≥дтак й в тих чи ≥нших зразках взаЇмод≥њ."[2,с.34]
ћ.√рушевський в своњх ф≥лософсько-≥сторичних м≥ркуванн¤х п≥дкреслюЇ
ту думку, що рел≥г≥¤ т≥сно пов'¤зана з ≥ншими формами життЇд≥¤льност≥
сусп≥льства, а зокрема з культурою. “ак наприклад в≥н в≥дм≥чаЇ,
що "Езаход¤чись коло розповсюдженн¤ христи¤нства, ¬олодимир
п≥дтримував заразом ≥ зв'¤зан≥ з ним сторони культурного житт¤,
що були разом з ним нерозлучн≥ - мистецтво ≥ книжну осв≥туЕ ’ристи¤нство
було заразом ключем, можна сказати, до ц≥лоњ тод≥шньоњ цив≥л≥зац≥њ."[3,с.528]
¬ даному випадку ћ.√рушевський говорить про те, що христи¤нська
рел≥г≥¤ визначала вс≥ ≥нш≥ форми в≥дносин, ¤к≥ розвивались - культурн≥,
пол≥тичн≥, економ≥чн≥, правов≥, мистецьк≥, науков≥ ≥ ≥н., адже
д≥йсно, все —ередньов≥чне житт¤ розвивалось навколо христи¤нства,
навколо його основних положень, що так чи ≥накше, в т≥й чи ≥нш≥й
м≥р≥ слугували ≥нструментом соц≥альноњ регул¤ц≥њ, ≥ ≥стор≥¤ —ередньов≥чч¤
- це фактично ≥стор≥¤ христи¤нства.
–озгл¤даючи ≥стор≥ю ”крањни в≥н констатуЇ, що одним з найважлив≥ших
њњ момент≥в було "Езаведенн¤ христи¤нства, що прот¤гом довгих
в≥к≥в переход¤чи помалу в народн≥ маси, впливало на народне житт¤Е"[3,с.19]
як бачимо рел≥г≥йний фактор здатний впливати на прот¤з≥ довгих
в≥к≥в на прот≥канн¤ ≥стор≥њ народу, ≥ бути в тих чи ≥нших пер≥одах
точкою в ¤к≥й перетинаютьс¤ основн≥ сусп≥льн≥ тенденц≥њ. –ел≥г≥йний
фактор став також дом≥нуючим на певних етапах ≥ украњнськоњ ≥стор≥њ.
„асто на думку √рушевського рел≥г≥йний фактор здатен акумулювати
в соб≥ вс≥ ≥нш≥. “ак в≥н пише: "”крањнський нац≥ональний
рух ’V≤ - ’V≤≤ вв. проходив п≥д знаком рел≥г≥йним, властиво церковнимЕ
¬ руху ц≥м були сильн≥ елементи в≥дродженн¤ нац≥онального ≥ культурногоЕ"[4,с.64]
ѕродовжуючи цю думку в≥н пише, що в той час "Ецерква стала
майже Їдиним гаслом нац≥ональним - Їдиною установою, що об'Їднувала
розбит≥ останки староњ –уси."[4,с.68] “ой самий розвиток
под≥й в≥н констатуЇ ≥ в ≥ншому м≥сц≥: "Еѕрапором рел≥г≥йним
заступаЇтьс¤ прапор нац≥ональний, ≥ п≥д окликами ≥нтерес≥в рел≥г≥њ
ведетьс¤ боротьба задл¤ ≥нтерес≥в нац≥ональних, пол≥тичних, з
мотив≥в класових ≥ економ≥чнихЕ"[5,с.301] јнал≥зуючи пер≥од
украњнськоњ ≥стор≥њ в ¤кий розгл¤дались питанн¤ впровадженн¤ Їдност≥
церков ћ.√рушевський пише: "÷ерковн≥ в≥дносини на перелом≥
’V≤ ≥ ’V≤≤ вв.Е стають тим фокусом, в ¤к≥м збираютьс¤ пол≥тичн≥,
нац≥ональн≥, а нав≥ть ≥ сусп≥льн≥ змаганн¤ украњнсько-руськоњ
народност≥Е"[6,с.385] ћ.√рушевський також в≥дм≥чаЇ, що "Едуховенство
¤к сторож ≥нтерес≥в руськоњ в≥риЕ, ¤вл¤лос¤ заразом сторожем украњнського
нац≥онального житт¤, нац≥ональних традиц≥й, нац≥ональноњ св≥домост≥,
патр≥отизмуЕ"[5,с.263] ¬чений також констатуЇ, що на грунт≥
рел≥г≥йному був тод≥ можливий союз р≥зних соц≥альних верств: "—оюз
з ≥ншими соц≥альними украњнськими верствами на грунт≥ сп≥льноњ
боротьби за церковн≥ й культурн≥ нац≥ональн≥ вартост≥ перекидав
м≥сток через пол≥тичн≥ та соц≥альн≥ розходженн¤Е"[7,с.18]
- отже рел≥г≥¤ в даному випадку, ¤к фактор ≥сторичного процесу
Ї вир≥шальним на тому чи ≥ншому етап≥ розвитку сусп≥льства. ќднак
пор¤д з тим, що рел≥г≥¤ Ї об'Їднуючим ≥ консол≥дуючим фактором
≥сторичного процесу, вона також Ї ≥ фактором диференц≥ац≥њ сп≥льноти,
оск≥льки саме рел≥г≥йн≥ мотиви ≥ рел≥г≥йн≥ парадигми здатн≥ розд≥лити
нав≥ть одну нац≥ональну сп≥льноту на два ворож≥ табори, ¤к це
було у випадку тих чи ≥нших ун≥й, зокрема 1596 року, де украњнська
сп≥льнота була под≥лена на ворогуючу православну ≥ греко-католицьку
сторони, що п≥зн≥ше стало предметом ≥ основою ¤к полем≥ки в сфер≥
духу, так ≥ грунтом реальноњ ф≥зичноњ боротьби, де нехтувались
таким чином основн≥ христи¤нськ≥ постулати ≥ христи¤нська мораль,
задл¤ того чи ≥ншого способу в≥роспов≥данн¤.
ќтже, ¤к бачимо в ф≥лософсько-≥сторичних м≥ркуванн¤х ћ.√рушевського
рел≥г≥йний фактор в≥д≥граЇ одну з визначальних ролей, акумулюючи
в соб≥ нац≥ональн≥ особливост≥, а разом з ними - культурн≥, економ≥чн≥,
пол≥тичн≥. ¬ цьому аспект≥ √рушевський надаЇ велике значенн¤ сел¤нству,
¤ке найб≥льше на його думку з ус≥х соц≥альних верств було наближене
до рел≥г≥њ, ≥ ¤ке на думку √рушевського Ї основою майбутньоњ ”крањни.
–азом з тим √рушевський констатуЇ, що село зм≥нюЇтьс¤ - "Ем≥н¤Їтьс¤
св≥тогл¤д, з'¤вл¤Їтьс¤ скептицизм, рац≥онал≥зм, а поруч з тим
й чиста ≥ндеферентн≥сть до всього духовного, падаЇ моральЕ"
ћ.√рушевський в≥дм≥чаЇ, що "Есправ≥ морального ≥ культурного
вихованн¤ нашого народу ¤ надаю б≥льшу вагу, н≥ж пол≥тичному питаннюЕ"
як бачимо ћ.√рушевський найб≥льше ц≥нуЇ в людин≥ духовну сторону
- "Ете власне, що найц≥нн≥ше в людин≥, чим стоњть ≥ поступаЇ
людське житт¤ - ≥деал≥зм, ≥дейн≥сть, готовн≥сть дл¤ мотив≥в ≥деолог≥чних
жертвувати "реальними" вартост¤ми даноњ хвил≥."[8,с.62]
–озв'¤зуючи в даному контекст≥ сп≥в≥дношенн¤ морал≥ ≥ рел≥г≥њ,
ћ.√рушевський в своњх ф≥лософсько-≥сторичних роздумах висловлюЇ
наступн≥ м≥ркуванн¤: "я не буду ч≥пати, чи може взагал≥ бути
мораль без рел≥г≥њ - по моЇму не може, але скажу т≥льки, що запровадити
в побуту народн≥м мораль без рел≥г≥њ, здаЇтьс¤, не можнаЕ ћатер≥ал≥ст
не може бути добрим народовцемЕ Ќародовець може бути т≥льки в
≥деал≥стичн≥й, чи то побожн≥й громад≥Е –ел≥г≥¤Е наказуЇ завждиЕ
любити св≥й народЕ" ќтже рел≥г≥йному фактору в процес≥ становленн¤
народу, нац≥ональност≥ √рушевський надаЇ велику роль, оск≥льки
рел≥г≥¤ Ї основою моральност≥, традиц≥њ, а разом з тим основою
≥снуванн¤ соц≥альних ≥нститут≥в. ¬ даному випадку ћ.√рушевський
в≥дм≥чаЇ, що ≥снуванн¤ народу ≥ збереженн¤ його традиц≥й пов'¤зане
з його рел≥г≥йн≥стю, адже рел≥г≥йн≥сть, а разом з тим ≥ духовн≥сть
накладаЇ в≥дбиток на спос≥б повед≥нки людини, адже людина, ¤ка
керуЇтьс¤ рел≥г≥йними принципами не буде вс≥ зусилл¤ спр¤мовувати
на реал≥зац≥ю т≥льки матер≥альних потреб, але буде мати на уваз≥
≥ потреби духовн≥. ћатер≥ал≥ст, а отже атењст, на думку ћ.√рушевського
не може бути добрим сином свого народу, оск≥льки його важко заставити
любити свого ближнього ≥ керуватись альтруњстичними принципами
в стосунках з ≥ншими, над ним немаЇ н≥¤кого морального вищого
закону н≥ж в≥н сам.
ƒосл≥дники в≥дм≥чають у зв'¤зку з цим, що "Еосновну функц≥ю
рел≥г≥њ ћ.√рушевський вбачав ц≥ њњ здатност≥ бути саме фактором
самовизначенн¤ особи в св≥т≥, дати в≥дпов≥дь на питанн¤ про смисл
≥ мету ≥снуванн¤ людини."[2,с.15] ¬≥н вбачав також в рел≥г≥њ
"Енайважлив≥ший чинник соц≥альност≥, сол≥дарност≥ людейЕ"[2,с.20]
як бачимо рел≥г≥йний фактор Ї основою сол≥дарност≥ сусп≥льства,
а сол≥даризм пор¤д з ≥ндив≥дуал≥змом ћ.√рушевський вбачав ¤к основн≥
тенденц≥њ розвитку людства взагал≥, ≥ рел≥г≥йний фактор Ї тим
елементом на ¤кому може грунтуватись сусп≥льне житт¤.
ѕроте √рушевський в≥дм≥чаЇ, що украњнське житт¤ разом з прийн¤тт¤м
христи¤нства не прийн¤ло "в≥зант≥йськоњ ортодокс≥њ",
≥ залишалось "Епри певн≥й духовн≥й ≥ рел≥г≥йн≥й свобод≥ -
ширш≥м погл¤д≥ на в≥ру ≥ мораль." [4,с.8], ≥ рел≥г≥йн≥ в≥дносини
все б≥льше концентрувались на в≥дношенн≥ "людське - вселюдське."[4,с.8]
¬ даному випадку ћ.√рушевський ствердджуЇ той факт, що украњнська
ментальн≥сть приймаючи рел≥г≥ю не розриваЇ з ≥де¤ми свободи, ≥
концетруЇ свою увагу на морально-етичних аспектах христи¤нства,
залишаючи дещо осторонь проблеми теолог≥чн≥. «рештою проблема
ун≥њ церков в украњнськ≥й ≥стор≥њ розгл¤далась скор≥ше з пол≥тичного
≥ економ≥чного боку, ≥ каменем спотиканн¤ в даному випадку були
не питанн¤ теолог≥чного характеру, а проблеми пол≥тичного ≥ економ≥чного
п≥дпор¤дкуванн¤.
јнал≥зуючи христи¤нство в ц≥лому ћ.√рушевський пише: "Еяк
головну зм≥ну в рел≥г≥йн≥м св≥тогл¤д≥ принесену христи¤нством
взагал≥Е ¤ п≥днесу пон¤тт¤ моральноњ в≥дпов≥дальност≥Е, - морального
балансу людського житт¤, посмертноњ кари або заслуги в≥дпов≥дно
до моральноњ суми йогоЕ ≤де¤ посмертного возда¤нн¤ взагал≥ здобула
ц≥лий переворот в псих≥ц≥ тод≥шн≥х людей, наповнивши њх у¤ву,
а разом з тим ≥ творч≥сть масою нових образ≥в ≥ мотив≥вЕ Ќезвичайно
важлива також ≥де¤ ун≥версальност≥ людства Е ѕон¤тт¤ ж морального
обов'¤зку до кожноњ людини без р≥зниц≥ походженн¤ було важливим
подарунком христи¤нства."[4,с.31] “обто ћ.√рушевський оц≥нюючи
христи¤нство наголошуЇ саме на його ун≥версальн≥й морально-етичн≥й
сторон≥, ¤ка в свою чергу може коригувати в≥дносини у сусп≥льств≥,
вкладати той чи ≥нший сенс в житт¤ людини, в процес побудови соц≥альних
≥нститут≥в. –ел≥г≥¤ ¤к бачимо здатна впливати на св≥тогл¤д людини
в ц≥лому, а з ним ≥ на њњ житт¤ ≥ в≥дносини у сп≥льнот≥. ≤ д≥йсно
христи¤нська мораль без будь-¤ких переб≥льшень, сто¤ла б≥л¤ основ
Ївропейських л≥берально-демократичних ц≥нностей, ¤к≥ були п≥зн≥ше
проголошен≥ ≥ узаконен≥ в добу Ќового часу.
¬ ф≥лософсько-≥сторичних м≥ркуванн¤х ћ.√рушевський в≥дстоюЇ ≥дею
ун≥версальноњ Їдност≥ людства, ¤ка притаманна на його думку ≥
христи¤нству. ¬ цьому ракурс≥ к≥нцевою ун≥версальною формою соц≥ального
сп≥вжитт¤ в≥н бачить ¤к "орган≥зац≥ю св≥товоњ федерац≥њ прац≥",
до ¤коњ можна прийти саме "с≥льською стежкою" на противагу
до марксизму, минаючи "≥ндустр≥ально-роб≥тничу верствуЕ"[9,с.2]
¬чений пербував в питанн¤х державотворенн¤ на федерал≥стичних
позиц≥¤х, що також перегукуЇтьс¤ з тенденц≥¤ми христи¤нства до
ун≥версал≥зму ≥ екумен≥зму.
ћ.√рушевський в≥дм≥чаЇ також, що украњнський народ д≥¤в на прот¤з≥
≥сторичного процесу борючись за "землю ≥ волю", ≥ ц¤
боротьба "давала йому свого роду рел≥г≥ю прац≥. "[10,с.30]
¬ даному аспект≥ можна побачити аналог≥њ з протестантським баченн¤м
людини ≥ плод≥в њњ прац≥, ¤к≥ Ї св¤щенними, ≥ створенн¤ св≥товоњ
федерац≥њ прац≥, маЇ перш за все на мет≥ узаконити результати
д≥¤льност≥ людини ≥ сусп≥льства, на ¤к≥ немаЇ права н≥хто ≥нший
кр≥м самого працюючого, ≥ це тим самим усуватиме конфл≥ктн≥ ситуац≥њ.
"–ел≥г≥¤ прац≥", ¤ка повинна бути покладена в основу
св≥товоњ федерац≥њ, грунтуЇтьс¤ на поваз≥ до ≥нших людей, до њх
г≥дност≥, що не суперечить христи¤нським постулатам.
ћи бачили вище, що в ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ √рушевський дотримуЇтьс¤
≥дењ ун≥версальност≥ людства ≥ пише, що "Евсесв≥тн¤ ≥стор≥¤
тепер все б≥льше хоче бути ≥стор≥Їю всього людства, а не де¤ких
вибраних народ≥вЕ"[11,с.4] - бачимо, що ц¤ ≥де¤ √рушевського
не суперечить його погл¤дам щодо значенн¤ людини взагал≥, ¤ка
Ї на його думку основною ц≥нн≥стю в ≥стор≥њ. ќднак людина теж
Ї основною ц≥нн≥стю в христи¤нств≥. ¬чений пише: "Ѕ≥льше
н≥ж коли небудь в≥дчуваЇтьс¤ тепер велика виховуюча сила культу
людського колективу, непод≥льност≥ людстваЕ"[12,с.69] Ћюдство
Ї непод≥льним, непод≥льним Ї отже ≥ весь ≥сторичний процес, ¤кий
Ї н≥що ≥нше ¤к "Епох≥д людства до щаст¤ ≥ правди."[12,с.58]
“аке ж щаст¤ ≥ правду намагаЇтьс¤ дати людин≥ ≥ та чи ≥нша рел≥г≥¤,
а саме щаст¤, ¤к ≥ правду неможливо вим≥р¤ти матер≥ально, а вони
вим≥рюютьс¤ скор≥ше духовними вим≥рами. Ћюдина, кожна нац≥¤ повинна
спр¤мовувати своњ зусилл¤, щоб здобути "добро ≥ щаст¤ людства."[9,с.11]
–азом з тим ћ.√рушевський в своњх ф≥лософсько-≥сторичних м≥ркуванн¤х
висловлюЇ ту думку, що ≥сторичний процес маЇ розвиватись "Ев≥д
тоњ формули homo homini lupus (людина людин≥ ¤к вовк), котрою
фактично живе нин≥шн≥й момент, до формули homo homini res sacra
(людина людин≥ р≥ч св¤та), котрою рухалось й здобувалось все,
що було кращого на земл≥."[12,с.70] —л≥д в≥дм≥тити, що ≥сторичний
процес сам по соб≥ в ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ћ.√рушевського не розвиваЇтьс¤
в напр¤мку осв¤ченн¤ людини, але в≥н мав би так розвиватись, ≥
людство повинно докласти вс≥х зусиль, перш за все у духовн≥й сфер≥
дл¤ того щоб зреал≥зувати дану формулу, ≥ в цьому велику роль
повинна в≥д≥грати христи¤нська рел≥г≥¤, ¤ка фактично також осв¤чуЇ
людину.
ќтже в рел≥г≥йному фактор≥ √рушевський в своњх ф≥лософсько-≥сторичних
роздумах наголошуЇ на морально-етичн≥й сторон≥ рел≥г≥њ. ÷¤ ≥де¤
ћ.√рушевського Ї близькою до роздум≥в √ердера, за ¤ким "Елюдина
створена, щоб засвоњти дух гуманност≥ ≥ рел≥г≥њ."[13,с.107]
ќтже к≥нцевою метою ≥стор≥њ Ї людство, людина сама по соб≥. ѕросл≥дковуючи
розвиток рел≥г≥њ ≥ њњ трансформац≥ю в ≥сторичному процес≥, ћ.√рушевський
пише, що "Ерел≥г≥¤ бога зам≥нилас¤ рел≥г≥Їю богочолов≥ка,
дал≥ йде рел≥г≥¤ чолов≥ка просто, або рел≥г≥¤ людстваЕ"[14,
с.37] ¬ даному випадку досл≥дники в≥дм≥чають, що ћ.√рушевський
прагнув "Естворити так звану громад¤нську рел≥г≥ю, головними
постулатами ¤коњ були б любов до свого народу, гуманн≥сть, висока
моральн≥сть, демократичн≥сть." [2,с.21]
“акож в≥дм≥чаЇтьс¤, що √рушевський ¤к "Еучений-гуман≥ст
мислив ≥сторичний розвиток ¤к висх≥дну гуман≥стичного поступу,Е
й становленн¤ людства у нього постаЇ по сут≥ ¤к здобуванн¤ люд¤ност≥."[2,с.22]
Ќа думку ћ.√рушевського в≥дносини у сусп≥льств≥ повинн≥ виходити
з почутт¤ "гармон≥њ ≥ндив≥дуального ≥ соц≥ального, нац≥онального
≥ вселюдського."[9,с.1] ¬≥н пише, що "мета роду людського,
людського ≥снуванн¤Е Ї ¤комога ширший ≥ повн≥ший розвиток залучених
у ньому духовних сил ≥ через цей розвиток - ¤комога ширшеЕ запровадженн¤
в житт¤ принцип≥в правди, добра ≥ краси."
як бачимо √рушевський в своњх ф≥лософсько-≥сторичних м≥ркуванн¤х
виход¤чи з пол≥факторност≥ ≥сторичного процесу, великоњ ваги надаЇ
рел≥г≥йному фактору в ≥сторичному процес≥, ¤кий в де¤ких пер≥одах
украњнськоњ ≥стор≥њ стаЇ визначальним в соц≥ально-пол≥тичних процесах.
ќднак на думку ћ.√рушевського ≥сторичний процес п≥дкор¤Їтьс¤ де¤ким
законом≥рност¤м ≥ тенденц≥¤м зокрема тенденц≥¤ ≥ндив≥дуал≥зму
≥ сол≥даризму. ¬чений наголошуЇ на необх≥дност≥ посиленн¤ в сп≥льнот≥
почутт¤ сол≥даризму, ≥ це також Ї можливим на основ≥ рел≥г≥њ.
” св≥т≥ д≥ють певн≥ закони, ≥снуюЇ велика к≥льк≥сть взаЇмод≥й,
ф≥зичних, х≥м≥чних, соц≥альних процес≥в, однак все ж таки незважаючи
на своњ позитив≥ськ≥ погл¤ди √рушевський визнаЇ, що "Еусе
це в'¤жетьс¤ [≥деЇю] одн≥Їњ твор¤щоњ думки." « цих м≥ркувань
ћ.√рушевського випливаЇ, що в≥н надаЇ значенн¤ не т≥льки рел≥г≥йному
фактору ≥сторичного процесу, ¤кий пов'¤заний ≥з сферою людськоњ
св≥домост≥, з конкретними соц≥альними процесами, але ≥ констатуЇ
вплив на ф≥зичн≥ ≥ соц≥альн≥ процеси трансцендентного фактору,
¤кий Ї основою Їдност≥ св≥ту, тобто говорить, хоч ≥ не безпосередньо,
а в художн≥й ≥ образн≥й форм≥, про вплив "твор¤щоњ думки",
Ѕога на х≥д ф≥зичних ≥ соц≥ально-≥сторичних процес≥в, ≥ тут в≥н
в≥дходить в≥д позитив≥зму, в≥д сувороњ науковост≥, залишаючи м≥сце
в≥р≥.
Ћ≤“≈–ј“”–ј
1. ћ.√рушевський ѕочатки громад¤нства. √енетична соц≥олог≥¤.
¬≥день 1921.
2. Ћ. ондратик, ќ. ондратик ћ.√рушевський: проблеми сут≥, функц≥ональност≥
та виток≥в рел≥г≥њ. Ћуцьк 1998.
3. ћ.√рушевський ≤стор≥¤ ”крањни-–уси в 11т.,12 кн.; том1 ињв
1991.
4. ћ.√рушевський « ≥стор≥њ рел≥г≥йноњ думки на ”крањн≥. Ћьв≥в
1925.
5. ћ.√рушевський ≤стор≥¤ ”крањни-–уси в 10т., т.6, Ќью-…орк 1955.
6. ћ.√рушевський ≤стор≥¤ ”крањни-–уси в 10т., т.5, Ќью-…орк 1955.
7. ћ.√рушевський ≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тератури в 6-ти т., 9-ти
кн., т.6, кн.1 ињв 1996.
8. ћ.√рушевський Ќаша пол≥тика Ћьв≥в 1911.
9. ћ.√рушевський Ќа село! („ергов≥ завданн¤ украњнськоњ трудовоњ
≥нтел≥генц≥њ)// Ѕор≥тетес¤ - ѕоборете. ѕрага 1920.
10. ћ.√рушевський ”крањнська парт≥¤ соц≥¤л≥ст≥в-революц≥онер≥в
та њњ завданн¤. ињв 1920.
11. ћ.√рушевський ¬сесв≥тн¤ ≥стор≥¤ в коротк≥м огл¤д≥ „.≤ вид.2
ињв 1917.
12. ћ.√рушевський ≤стор≥¤ й њњ соц≥ально-виховуюче знач≥ннЇ.//
ћ.√рушевський Ќа пороз≥ новоњ ”крањни. √адки ≥ мр≥њ. ињв 1918.
13. ».√ердер »деи к философии истории человечества. ћосква 1977.
14. ћ.√рушевський Sub divo. ќпов≥данн¤, начерки, зам≥тки. ињв
1918.
