стать¤
ћетодолог≥¤ ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ћихайла √рушевського
¬олодимир Ѕудз
¬ гуман≥тарних науках, тим б≥льше ф≥лософського плану, ≥снуЇ
проблема розр≥зненн¤ њх предмету. —тавл¤чи проблему методолог≥њ
ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ћ.√рушевського, необх≥дно окреслити коло питань,
¤к≥ входитимуть в њњ обговоренн¤, ≥ тут потр≥бно ще раз розмежувати
власне методолог≥ю, в≥д методолог≥њ ≥стор≥њ ≥ в≥д методолог≥њ
ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ. ќднак наск≥льки коректно ми можемо розмежувати
ц≥ дисципл≥ни в самому ≥сторичному текст≥, в ¤кому вони синтетично
злит≥ в Їдине ц≥ле, адже писати ≥стор≥ю неможливо не волод≥ючи
науковою методолог≥Їю, ≥ певними ф≥лософсько-св≥тогл¤дними у¤вленн¤ми,
щодо ≥сторичного процесу, ¤к≥ власне ≥ складають основу ф≥лософ≥њ
≥стор≥њ. ¬ даному контекст≥ ми можемо вести мову ¤к про ≥стор≥ю
ћ.√рушевського, так ≥ про методолог≥ю ≥стор≥њ, ≥ про методолог≥ю
ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ, так ≥ власне про ф≥лософ≥ю ≥стор≥њ ћ.√рушевського
зокрема.
ћетодолог≥¤, в тих чи ≥нших ≥нтерпритац≥¤х, ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть
метод≥в ≥ принцип≥в, ¤кими повинен керуватись науковець в певн≥й
конкретн≥й науков≥й дисципл≥н≥ дл¤ того, щоб дос¤гнути результат≥в,
¤к≥ в≥н ставить перед собою. ќтже методолог≥¤ ≥стор≥њ, у даному
розум≥нн≥ - це сукупн≥сть принцип≥в ≥ метод≥в, ¤кими повинен керуватись
≥сторик описуючи под≥њ ≥ вивчаючи њх на основ≥ документальних
джерел, власне методолог≥¤ ≥стор≥њ - це методолог≥¤ ≥стор≥ограф≥њ.
«а ћ.√рушевським методолог≥њ ≥стор≥њ - "методична, формальна
сторона виробленн¤ ≥сторичного мишленн¤..."[1,с.61], це отже
принципи лог≥чного мисленн¤ ≥сторика, ¤кими в≥н повинен керуватись
в процес≥ написанн¤ тексту. «в≥дси зг≥дно м≥ркувань ћ.√рушевського,
можна зробити той висновок, що методолог≥¤ ≥стор≥њ, не Ї тотожньою
з ф≥лософ≥Їю ≥стор≥њ, оск≥льки останн¤ не Ї вченн¤м про методи
≥сторичного мисленн¤, а вивчаЇ основн≥ тенденц≥њ, ¤к≥ панують
в сусп≥льств≥, ≥ ¤к≥ Ї основою його розвитку. ћетодолог≥¤ ≥стор≥њ
реал≥зуЇтьс¤ в ≥сторичному текст≥, але ¤к т≥льки цей текст намагаЇтьс¤
ви¤снювати основн≥ законом≥рност≥ прот≥канн¤ сусп≥льно-пол≥тичних
процес≥в, тод≥ власне ≥ виникаЇ ф≥лософ≥¤ ≥стор≥њ. —аме зв≥дси
методолог≥¤ ≥стор≥њ не Ї ф≥лософ≥Їю ≥стор≥њ. ќтже в своЇму виникненн≥
ф≥лософ≥¤ ≥стор≥њ завд¤чуЇ ≥ншим методолог≥чним принципам н≥ж
сама ≥стор≥¤. «в≥дси повинна ≥снувати методолог≥¤ ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ,
¤ку ми повинн≥ ви¤вити на основ≥ науковоњ спадщини ћ.√рушевського,
≥ в ¤ку повинн≥ входити загально-ф≥лософськ≥ методолог≥чн≥ принципи,
¤кими в≥н керувавс¤ у своњй ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ, п≥дход¤чи до вивченн¤
≥сторичного процесу. “аким чином методолог≥¤ ≥стор≥њ не покриваЇ
собою ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ, ≥ останн¤ в свою чергу розвиваЇтьс¤ на
власних методолог≥чних принципах. ¬ цьому аспект≥ ≥снуЇ ≥нший
п≥дх≥д до сп≥вв≥дношенн¤ методолог≥њ ≥ ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ, де перша
входить в ф≥лософ≥ю ≥стор≥њ, ¤к њњ складова. Ћ.«ашк≥льн¤к пише,
що в друг≥й половин≥ ’≤’ст, в≥дбуваЇтьс¤ под≥л "... ф≥лософ≥њ
≥стор≥њ на дв≥ галуз≥: (1) конструктивну ф≥лософ≥ю ≥стор≥њ, котра
формуЇ теор≥њ про зм≥ст, сенс ≥ мету ≥сторичного процесу..., ≥
(2) формальну ф≥лософ≥ю ≥стор≥њ, ¤ка концентруЇ увагу на теор≥њ
≥ лог≥ц≥ ≥сторичного п≥знанн¤ (п≥знавальн≥ зусилл¤ суб'Їкту).
ћожна сказати, що в≥д цього часу народилас¤ окрема наукова дисципл≥на...
Ќею стала методолог≥¤ або теор≥¤ ≥стор≥њ..."[2,с.138] ќтже
в даному випадку методолог≥¤ ≥стор≥њ входить ¤к складова частина
в ф≥лософ≥ю ≥стор≥њ. ¬ ≥ншому м≥сц≥ цей же автор пише: "ћетодолог≥¤
≥стор≥њ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ - розумового конструюванн¤
г≥потетичноњ модел≥ зм≥сту ≥ способу розгортанн¤ людського бутт¤,
в≥д ≥стор≥ософ≥њ - пошуку пров≥дноњ ≥дењ розвитку певного сусп≥льства,
в≥д ≥сторичноњ соц≥олог≥њ, зосередженоњ на ви¤вленн≥ пост≥йних
≥ зм≥нних елемент≥в сусп≥льних структур..."[2,с.7] ¬ даному
випадку методолог≥¤ ≥стор≥њ Ї самост≥йна ≥ незалежна в≥д ф≥лософ≥њ
≥стор≥њ, хоча в ≥ншому м≥сц≥ цей же автор в ≥ншому м≥сц≥ ототожнюЇ
методолог≥ю ≥стор≥њ "з (теор≥Їю ≥стор≥њ, ф≥лософ≥Їю ≥стор≥њ)..."[2,с.142]
«агалом методолог≥¤ ≥стор≥њ - теоретична дисципл≥на, ¤ка обгрунтовуЇ
"...науков≥сть ≥стор≥њ, њњ м≥сце серед ≥нших наук."[2,с.6],
≥ методолог≥¤ ≥стор≥њ "...п≥дходить до ≥стор≥њ, ¤к до одн≥Їњ
з наук, ≥з м≥рками та засадами, прийн¤тими у наукознавств≥, намагаЇтьс¤
вибудувати певну систему пон¤ть, категор≥й ≥ принцип≥в, ¤к≥ повинн≥
допомогти ≥сторику св≥домо рухатись в≥д джерел до наукових ≥сторичних
знань, розум≥ти роль ≥ функц≥њ ≥сторичних знань в сусп≥льств≥."[2,с.7]
ќтже методолог≥¤ ≥стор≥њ маЇ своњм предметом досл≥дженн¤ сферу,
¤ка вивчаЇ особливост≥ "прот≥канн¤ ≥ характер п≥знавального
процесу ≥стор≥њ."[3,с.23] р≥м того ц¤ авторка говорить,
що необх≥дно розр≥зн¤ти теор≥ю ≥стор≥њ ≥ методолог≥ю ≥стор≥њ:
"Ќа ≥стор≥ю ≥сторичноњ науки покладаютьс¤... два р¤ди проблем:
проблеми предмету ≥сторичного п≥знанн¤,... ≥ також проблеми специф≥чних
властивостей, ц≥лей ≥ характеру п≥знанн¤. ¬ зв'¤зку з цим до теор≥њ
≥стор≥њ належать отже проблеми предмету, ц≥лей, можливостей ≥
обмежень ≥сторичного п≥знанн¤."[3,с.30] “еор≥¤ ≥стор≥њ виступаЇ
¤к "наукова практика"[3,с.30], а методолог≥¤ ≥стор≥њ
стосуЇтьс¤ "теоретичноњ проблематики"[3,с.30] ћетодолог≥¤
≥стор≥њ таким чином спр¤мована на процес ≥сторичного досл≥дженн¤,
на "...анал≥з того процесу ¤к процесу лог≥чного. ќднак до
методолог≥њ не належать питанн¤ онтолог≥чн≥ ≥ еп≥стемолог≥чн≥
у властивому ф≥лософському значенн≥."[3,с.31] ћетодолог≥¤
≥стор≥њ в даному випадку не Ї ф≥лософ≥Їю ≥стор≥њ, ¤ка включаЇ
в себе коло онтолог≥чних проблем, а саме фактор≥в ≥сторичного
процесу. ≤нший автор п≥дкреслюЇ, що "методолог≥¤ ≥стор≥њ
≥ Ї сама ≥сторична наука. ЌемаЇ ≥сторичноњ науки без методолог≥њ."[4,с.329]
“ут методолог≥¤ ≥стор≥њ ототожнюЇтьс¤ з ≥стор≥Їю, однак рац≥ональн≥ше
було б сказати, що мктодолог≥¤ ≥стор≥њ даЇ змогу реал≥зуватись
≥стор≥њ ¤к науц≥. “енденц≥ю до розмежуванн¤ методолог≥њ ≥стор≥њ
≥ ≥стор≥ософ≥њ бачимо ≥ у ≤.¬итановича, ¤кий це розмежуванн¤ проводить
в сам≥й назв≥ - "”ваги до методолог≥њ й ≥стор≥ософ≥њ ћ.√рушевського"[5].
јнал≥зуючи проблеми методолог≥њ ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ћ.√рушевського,
потр≥бно дл¤ можливих майбутн≥х дискус≥й, розмежувати також пон¤тт¤
методу, методики ≥ методолог≥њ. ¬ б≥льшост≥ наукових ≥нтерпритац≥й
метод розгл¤даЇтьс¤ ¤к шл¤х, спос≥б, ¤кий використовуЇтьс¤ в процес≥
п≥знанн¤ людиною об'Їкт≥в, на ¤к≥ спр¤мована њњ п≥знавальна активн≥сть.
"ћетодика" в даному контекст≥ - це принцип орган≥зац≥њ
конкретного досл≥дженн¤, дл¤ конкретноњ людини чи групи ос≥б,
це техн≥ка досл≥дженн¤, ¤ка емп≥рично виробилась в окремоњ людини,
≥ включаЇ в себе окрем≥ методолог≥чн≥ принципи, ¤к≥ Ї найб≥льш
характерн≥ дл¤ способу сприйн¤тт¤ ≥ мисленн¤ ≥сторика. ¬ласне
сама "методолог≥¤" - займаЇтьс¤ гносеолог≥чними проблемами,
тобто проблемами п≥знанн¤ взагал≥, ¤кими шл¤хами (методами) зд≥йснюЇтьс¤
п≥знанн¤. ћетодолог≥¤ кожноњ конкретноњ науки, а в даному випадку
методолог≥¤ ≥стор≥њ - це синтез вс≥х метод≥в, ¤к≥ в систем≥ дають
змогу ≥сторику п≥знавати ≥сторичну д≥йсн≥сть, ≥ ¤кий користуючись
нею створюЇ ≥стор≥ю. ћетодолог≥¤ таким чином ¤вл¤Ї собою також
систему ≥дей, норм ≥ принцип≥в, щодо даноњ конкретноњ науки. «в≥дси
методолог≥¤ ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ, а в даному випадку (ћ.√рушевського)
- це синтез ф≥лософських ≥дей ≥ принцип≥в, ¤к≥ в≥н використовував
в процес≥ п≥знанн¤ ≥стор≥њ. ќтже ф≥лософ≥¤ ≥стор≥њ Ї реал≥зац≥Їю
њњ ж власних методолог≥чних настанов, тобто це синтез ф≥лософських
ф≥лософських ≥дей ≥ принцип≥в з ¤кими ≥сторик п≥дходить до вивченн¤
≥сторичного процесу. ўо ж ¤вл¤Ї собою цей синтез. ÷им синтезом
Ї ≥стор≥ософ≥¤. “акий же погл¤д Ї характерним ≥ дл¤ Ќ. арЇЇва.
за ¤ким ≥стор≥ософ≥¤ - це "ф≥лософська теор≥¤ ≥сторичного
знанн¤", ¤ка покликана давати "загальн≥ принципи ф≥лософ≥њ
≥стор≥њ".[6,с.31]; ≥стор≥ософ≥¤ - "се синтеза теор≥й,
¤кими повинна керуватись ф≥лософ≥¤ ≥стор≥њ..."[6,с.32] ¬ласне
тут ≥стор≥ософ≥¤ - не Ї методолог≥Їю ≥стор≥њ, а методолог≥Їю ф≥лософ≥њ
≥стор≥њ, тому в подальшому ми будемо ототожнювати саме ц≥ дисципл≥ни
- (≥стор≥ософ≥ю ≥ методолог≥ю ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ), - хоча дехто
з досл≥дник≥в ототожнюЇ ≥стор≥ософ≥ю ≥ ф≥лософ≥ю ≥стор≥њ: "≤стор≥ософ≥¤,
або ф≥лософ≥¤ ≥стор≥њ, це спекул¤тивна д≥л¤нка досл≥ду, ¤ка основуЇтьс¤
на ф≥лософ≥чн≥й ≥нтерпритац≥њ ≥сторичного процесу..."[7,с.18]
ўо ж стосуЇтьс¤ ≥стор≥ософ≥њ ћ.√рушевського, то досл≥дники в≥дм≥чають,
що "...дос≥ не по¤вилас¤ ще безпристрасна студ≥¤ про його
≥стор≥ософ≥ю, цебто його ф≥лософ≥ю у в≥дношенн≥ до його ж власного
≥сторичного досл≥ду..."[8,с.3], (варто в≥дм≥тити, що в даному
випадку бачимо тенденц≥ю до ототожненн¤ ≥стор≥ософ≥њ з методолог≥Їю
ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ). ¬ажк≥сть досл≥дженн¤ ≥стор≥ософськоњ концепц≥њ
ћ.√рушевського пол¤гаЇ в тому, що в≥н не писав спец≥альних досл≥джень
по ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ чи методолог≥њ ≥стор≥њ. …ого ≥стор≥ософська
концепц≥¤ в≥дображена в його р≥зноман≥тних наукових прац¤х, серед
¤ких фундаментальне м≥сце займають "ѕочатки громад¤нства.
√енетична соц≥олог≥¤", "≤стор≥¤ ”крањни-–уси",
"≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тератури", « ≥стор≥њ рел≥г≥йноњ
думки на ”крањн≥", у статт¤х "≤стор≥¤ й њњ соц≥ально-виховуюче
значенн¤", "”крањнська парт≥¤ соц≥ал≥ст≥в- революц≥онер≥в
та њњ завданн¤". «в≥дси нам неох≥дно будувати ≥стор≥ософ≥ю
ћ.√рушевського post factum, анал≥зуючи його прац≥, враховуючи
загальну ≥нтелектуальну атмосферу ≥ основн≥ науков≥ ≥дењ к≥нц¤
’≤’ - поч. ’’ст.
≤стор≥ософ≥¤, а зв≥дси ≥ ф≥лософ≥¤ ≥стор≥њ ћ.√рушевського розвивалас¤
в русл≥ основних ≥дей ≥ теч≥й, ¤к≥ мали м≥сце в науков≥й, пол≥тичн≥й,
культуролог≥чн≥й думц≥ ’≤’-’’ст., серед них - романтизм, позитив≥зм,
неокант≥анство, соц≥олог≥зм, психолог≥зм, "ф≥лософ≥¤ житт¤",
герменевтика, марксизм, еволюц≥он≥зм, сол≥даризм, утил≥таризм
≥ ≥н., ≥ звичайно, що г≥потетично вони могли в≥добразитис¤ на
наукових погл¤дах ≥ зац≥кавленн¤х ћ.√рушевського, ¤кий однак критично
осмислив ц≥ ≥дењ, ≥ створив власну ориг≥нальну ≥стор≥ософ≥ю, а
з нею ≥ ф≥лософ≥ю ≥стор≥њ. ¬ище ми розмежували ≥стор≥ософ≥ю ≥
методолог≥ю ≥стор≥њ, в≥дд≥ливши њх сфери впливу ( ≥ тут можна
говорити також ≥ про методолог≥ю ≥стор≥њ ћ.√рушевського зокрема),
однак дл¤ б≥льшоњ ≥стинност≥ п≥знанн¤, анал≥зуючи його ≥стор≥ософськ≥
погл¤ди, необх≥дно одночасно анал≥зувати ≥ його методолог≥ю ≥стор≥њ,
оск≥льки останн¤ т≥сно зв'¤зана з ≥стор≥ософ≥Їю. “ак наприклад
його генетичний метод п≥знанн¤ ≥сторичних ¤вищ, т≥сно пов'¤заний
з соц≥олог≥чними ≥ еволюц≥он≥ськими ≥де¤ми, а його документал≥зм
≥ критицизм у в≥дношенн≥ до першоджерел, стаЇ зрозум≥лим в контекст≥
його позитив≥ських ≥дей; тому пров≥дн≥ "≥стор≥ограф≥чн≥ ≥
≥стор≥ософ≥чн≥" концепц≥њ ћ.√рушевського Ї т≥сно пов'¤зан≥
"≥з науковою методолог≥Їю."[7,с.17] ¬загал≥ будь-¤ка
наука т≥сно пербуваЇ у зв'¤зку з њњ методами, ≥ "рука в руку
з розвитком наук ≥де розвиток њх метод≥в..."[9,с.60] ¬ цьому
план≥ методолог≥¤ ≥ концептуальн≥ схеми науки Ї взаЇмозалежними,
≥ тут методолог≥¤ ≥стор≥њ ћ,√рушевського Ї важливою складовою
п≥знанн¤ його концептуальних ≥стор≥ософських схем.
¬ивчаючи ≥стор≥ософ≥ю ћ.√рушевського потр≥бно просл≥дкувати розвиток
його ≥стор≥ософських ≥ методолог≥чних ≥дей, ¤к≥ розвивалис¤ ≥
формувалис¤ в контекст≥ наукових парадигм того часу. ƒе¤к≥ обставини,
щодо його творчоњ еволюц≥њ ≥ творенн¤ його методолог≥чних ≥ ≥стор≥ософських
≥дей ви¤снюЇ ≤.¬итанович, оск≥льки "√рушевський у своњй методолог≥њ
не сто¤в на м≥сц≥ й проходив еволюц≥ю..."[5,c.48].¬≥н пише,
що ћ.√рушевський не под≥л¤в погл¤ди представника "ф≥лософ≥њ
житт¤" ¬.ƒ≥льте¤ на под≥л наук. ƒл¤ ћ.√рушевського "...найб≥льше
близьк≥ були...погл¤ди Ѕернгайма...¬ останн≥х роках житт¤ зан¤тий
б≥льше соц≥олог≥чними студ≥¤ми, √рушевський п≥сл¤ ¬ундта, почав
ближче ц≥кавитис¤ методолог≥Їю [5,с.50] ƒюркгейма ≥ його школи
(знав в≥н њњ ще до в≥йни за посередництвом ћ. овалевського...)..."[5,с.51]
÷ей же автор в≥дм≥чаЇ, що "кр≥м самоњ методи досл≥ду п≥дходить
п≥д смак √рушевського-≥деал≥ста ви¤снюванн¤ ƒюркгеймом проблем
еволюц≥њ морал≥ й сусп≥льноњ орган≥зац≥њ, п≥д смак √рушевського-громад≥вц¤
теор≥¤ "соц≥альних фактор≥в", руш≥йних чинник≥в ≥стор≥њ,
...що ¤к продукти соц≥альноњ надбудови, хоча й Ї секундарними
в своњм походженн≥, але в значн≥й м≥р≥ самост≥йними в своњх впливах
на житт¤ громад¤нства, факторами, не залежними в≥д вол≥ одиниць."[5,с.51]
¬иход¤чи ≥з цього, ћ.√рушевський мав би синтетично поЇднувати
у своњй ≥стор≥ософ≥њ ≥ методолог≥њ соц≥олог≥зм (з його тенденц≥¤ми
до п≥знанн¤ законом≥рностей соц≥альних ¤вищ на основ≥ певноњ групи
фактор≥в ≥ факт≥в) з психолог≥чним редукц≥он≥змом ¬ундта. Ѕезперечно,
що в≥н критично осмислив ц≥ впливи, що в≥дм≥чаЇ Ќ.„ерниш, пишучи,
що "в≥н висловив сумн≥в у правом≥рност≥ ¤к позитив≥ських
(включно з марксизмом), так ≥ суто психолог≥чних п≥дход≥в ≥ погл¤д≥в
на природу соц≥альноњ еволюц≥њ. ¬ надрах позитив≥ського напр¤мку
в соц≥олог≥њ ≥снувало переконанн¤ у визначальн≥й рол≥ або б≥олог≥чних,
або економ≥чних чинник≥в у сусп≥льному розвитку, тод≥ ¤к представники
соц≥олог≥чного психолог≥зму... шукали ключ до по¤сненн¤ вс≥х [10,с.325]
соц≥альних ¤вищ переважно у псих≥чних процесах ≥ндив≥да чи сусп≥льства
в ц≥лому..." [10с.325] ÷≥каво, що у своњй концепц≥њ ф≥лософ≥њ
≥стор≥њ, ¤ка Ї пол≥факторною, ћ.√рушевський надаЇ значенн¤ б≥олог≥чним,
економ≥чним, а також ≥ псих≥чним факторам, що само за себе говорить
про синтез соц≥олог≥зму ≥ психолог≥зму. ≤нший досл≥дник пише,
що в по¤сненн≥ культурних ¤вищ "... ћ.√рушевський ≥де в русл≥
психолог≥чного методу Ўтайнтал¤-¬ундта ≥ ќ.ѕотебн≥..."[11,с.113],
ц≥каво, що культурн≥ ¤вища при цьому в≥н трактуЇ ¤к соц≥альн≥
факти, в ¤ких кристал≥зуютьс¤ р≥зноман≥тн≥ впливи зовн≥шнього
середовища, ¤к соц≥ального так ≥ природнього, ≥ тут знову бачимо
поЇднанн¤ соц≥олог≥зму ≥ психолог≥зму. ќ.Ѕочковський теж в своњх
досл≥дженн¤х ≥люструЇ ≥нтелектуальну атмосферу в ¤к≥й д≥¤в ћ.√рушевський
: "ћ.√рушевський належав до школи модерних ≥сторик≥в,...≥
через це мус≥в бути соц≥ологом, хоча на початках його науковоњ
д≥¤льност≥ соц≥олог≥¤ з ≥стор≥Їю...перебували у завз¤т≥й...боротьб≥...¬
ц≥й напружен≥й атмосфер≥ сестровбивчоњ в≥йни м≥ж ≥стор≥Їю ≥ соц≥олог≥Їю
дебютував...ћ.√рушевський... (тут автор нагадуЇ дискус≥њ неокант≥анства
≥ позитив≥зму щодо предмету ≥ можливостей соц≥олог≥њ ¤к науки
- ¬.Ѕ.) «вичайно, ц≥ суперечки не могли бути дл¤ нього байдуж≥.
јле оминаючи њхню на¤вну неосхоластику, - в≥н - ¤к реал≥ст, -
п≥шов власним шл¤хом, шл¤хом, що згодом запанував у модерн≥й ≥сторичн≥й
науц≥ взагал≥ та ¤кий подекуди був визначений вже у класичному
"ѕ≥дручнику ≥сторичноњ методи"(1894) ≈.Ѕернгайма..."[12,с.314]
“акож досл≥дники творчост≥ ћ.√рушевського в≥дм≥чають, що його
"...методолог≥¤ й ≥стор≥ософ≥¤ Ї висл≥дом схрещенн¤ вплив≥в
етичного позитив≥зму й радикально-народницького св≥тогл¤ду..."[13,с.13]
ўе один автор, узагальнюючи ≥стор≥ософськ≥ настанови ћ.√рушевського,
пише:"ƒв≥ основн≥ ≥дењ керували √рушевським ≥ в його науков≥й
робот≥, ≥ в його громадсько-пол≥тичн≥й д≥¤льност≥... ѕерша то
була ≥де¤ народництва. ƒруга - ≥де¤ федерал≥зму."[14,c.9],
¤к≥ Ї "≥мперативн≥" дл¤ нього, ≥ ќглоблин визначаЇ "щ≥льний,
взаЇмочинний зв'¤зок м≥ж ними..."[14,с.9] ¬арто в≥дм≥тити,
що ≥де¤ народництва в ≥стор≥ософському план≥ реал≥зувалась у ћ.√рушевського
в тому, що в≥н вбачав народ, народ-масу з його прагненн¤ми ≥ бажанн¤ми
- головним героЇм ≥стор≥њ; народ в свою чергу складаЇтьс¤ з громад,
¤к≥ перебувають в федеральному зв'¤зку м≥ж собою. р≥м того ц≥
≥дењ не суперечили позитив≥ським принципам, ¤к≥ наголошували на
важливост≥ вивченн¤ колективних факт≥в ≥ феномен≥в, ≥ ¤к≥ бачили
в прогрес≥ - основу федерац≥њ всьго людства. як в≥дм≥чають досл≥дники,
ћ.√рушевський "будучи сином свого часу... оц≥нював смисл
≥сторичних под≥й ≥ ¤вищ з точки зору сусп≥льного прогресу, причому
в тих категор≥¤х, ¤к≥ виробила Ївропейська позитивна наука в ’≤’-на
поч. ’’ ст." [15,с.174] ѕроте у ћ.√рушевського позитив≥зм
скор≥ше маЇ етичний характер, оск≥льки дл¤ нього критер≥Їм прогресу
Ї загально-людськ≥, ун≥версальн≥ ц≥нност≥. « вище сказаного можна
зробити висновок, що у своњй ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ √рушевський керувавс¤
р≥зноман≥тними ≥стор≥ософськими настановами, ¤к≥ були характерн≥
дл¤ тих чи ≥нших теч≥й ≥ напр¤мк≥в в науц≥ ’≤’-поч.’’ст.
ƒл¤ кращого розум≥нн¤ ≥стор≥ософ≥њ ћ.√рушевського сл≥д проанал≥зувати
загальну оц≥нку, ¤ку давали досл≥дники його творчост≥ методолог≥њ
≥стор≥њ ≥ стилю його викладу ф≥лософсько-≥сторичних ≥дей. ≤.‘ранко
пише:"јвтор кладе головну вагу на анал≥зуванн¤ ≥сторичних
¤вищ, але не маЇ дару групуванн¤ ≥сторичних факт≥в; от тим-то
при вс≥й глибок≥й обдуманост≥ його плану важн≥ ≥сторичн≥ под≥њ,
а ще б≥льше визначн≥ ≥сторичн≥ д≥¤ч≥ тонуть у мас≥ [16,с.453]
подробиць та розумувань. «верчаючи б≥льшу увагу на в≥дносини,
н≥ж на жив≥ особи, автор мусить скр≥зь заповн¤ти прогалини ≥сторичних
в≥домостей своњми розумуванн¤ми та комб≥нац≥¤ми, ≥нод≥ не зовс≥м
щасливими. ƒо властивостей його стилю належить перевага абстракт≥в
над конкретними словами, нав≥ть ≥нод≥ з насилуванн¤ми звичайноњ
мови."[16,с.454] (вид≥лене мною-¬.Ѕ.) ‘ранко наголошуЇ на
тому, що ћ.√рушевський заповнюЇ прогалини ≥сторичних в≥домостей
своњми "розумуванн¤ми ≥ комб≥нац≥¤ми", що св≥дчить вже
про тенденц≥ю до ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ, де в≥н намагаЇтьс¤ не описувати
важлив≥ под≥њ ≥ визначних ≥сторичних ос≥б, а звертаЇ основну увагу
на в≥дносини в дус≥ позитив≥ськоњ методолог≥њ, вважаючи под≥њ
комб≥нац≥Їю фактор≥в, а головним д≥¤чем народ. ≤нший досл≥дник
пише, що ≥стор≥¤ ћ.√рушевського - "≥сторична синтеза...анал≥тичного
характеру. «овс≥м ≥нша справа п≥дходу... до ≥сторичних постатей.
÷е вже питанн¤ св≥тогл¤дового пор¤дку, випливаюче в даному випадку
з його ≥деолог≥чних позиц≥й народництва."[17,с.130], ≥ дал≥:
"¬итончений змисл ≥сторичноњ критики, феноменальне вм≥нн¤
анал≥зувати ≥сторичний процес у ц≥лости й його поодиноких фактах
у подробиц¤х, багатство й ¤сн≥сть ≥сторичноњ думки, реальна база
досл≥д≥в у економ≥чно-соц≥олог≥чно-культурному аспект≥ й випливаюч≥
з того вдал≥ концепц≥њ та незр≥вн¤нний ген≥й ум≥нн¤ охопленн¤
величезного джерельного матер≥алу й л≥тератури предмету..."[17,с.130]
- все це характеризуЇ науковий стиль ≥ методолог≥ю ћ.√рушевського.
ћ. ордуба в≥дм≥чаЇ комплексний п≥дх≥д досл≥дника до анал≥зу ¤вищ
сусп≥льного житт¤, ≥ пише, що "≤стор≥¤ ”крањни-–уси"
- це "...науковий тв≥р, що даЇ суц≥льну ≥ повну картину ≥сторичноњ
минувшини украњнського народу...—уц≥льну, бо об≥ймаЇ ц≥лу територ≥ю,
вс≥ земл≥...ѕовний, бо не Ї виключно ≥стор≥Їю пол≥тичною...; також
не обмкжуЇтьс¤ лише до ≥стор≥њ культури, але одночасно й гармон≥йно
зображаЇ обидва аспекти ≥сторичного розвитку...≤стор≥¤ √рушевського...
становить собою повну синтезу... житт¤..."[18.с.37] ƒл¤ нього
теж Ї характерним вм≥нн¤ "бачити суттЇве в под≥¤х."[19,с.’≤’]
ќ.ƒомбровський зауважуЇ щодо методолог≥њ ћ.√рушевського: "√рушевський
не з≥йшов на ман≥вц≥ експерементуванн¤...“верезо оц≥нюЇ джерельний
матер≥ал ≥ на п≥дстав≥ його сумл≥нного досл≥дженн¤ робить в дус≥
реал≥зму в≥дпов≥дн≥ висновки далек≥ в≥д фантастичних теор≥й ≥
г≥потез..."[20,с.65] ¬≥н ум≥в в "...своњй творчост≥
об'Їднати пол≥≥сторичний ун≥версал≥зм та безмежний обр≥й наукових
≥нтерес≥в з незвичайним критицизмом ≥ зд≥бн≥стю майже м≥кроскоп≥чноњ
анал≥зи найскладн≥ших ¤вищ людського житт¤."[12,с.313] ”
ћ.√рушевського широта ≥нтерес≥в "орган≥чно поЇднувалас¤ з
глибиною знань р≥зноман≥тних галузей сусп≥льного розвитку, осв≥ти,
науки, м≥жнац≥ональних зв'¤зк≥в ≥ проблем, з високим естетичним
смаком, гуман≥змом, демократизмом та волелюбн≥стю ≥деал≥в."[21,с.16]
¬≥н у своњх досл≥дах "прагне посл≥довност≥, повноти, всеб≥чного
анал≥зу факт≥в, застосовуЇ прийоми ¤к ≥ндукц≥њ, так ≥ дедукц≥њ
й використовуЇ ¤к в≥тчизн¤ний так ≥ св≥товий матер≥ал..."[21,с.29]
≤.¬итанович пише, що ћ.√рушевський захоплений "анал≥зою внутр≥шньоњ
сусп≥льноњ структури, не все влучно використовуЇ причинове пов'¤занн¤
отого ф≥з≥ограф≥чного, а з ним й економ≥чного моменту, з ≥ншими
факторами в гармон≥йну ц≥л≥сть...Ќамаганн¤ ви¤снювати зовн≥шн≥
≥сторичн≥ факти анал≥зою внутр≥шнього житт¤ при незвичайно скупих
джерельних в≥домост¤х не охоронило тут молодого народовц¤ перед
скоросп≥лими апр≥орними г≥потезами..."[5,с.38] ћ.√рушевський
наголошував на рол≥ "...≥сторичного синтезу, анал≥зу ≥ критики
джерел, в≥дкидаючи будь-¤кий догматичний п≥дх≥д в ≥сторичних досл≥дженн¤х...«астосував
також соц≥олог≥чно-пор≥вн¤льну методолог≥ю, ¤ка дозвол¤ла повн≥ше
висв≥тлити сусп≥льн≥ ≥сторичн≥ ¤вища."[22,с.17]. р≥м цього
"документал≥зм у пар≥ з соц≥олог≥чними критер≥¤ми п≥дходу
до класиф≥кац≥њ ≥сторичного процесу... став апр≥орним постулатом
методолог≥њ наукового досл≥дженн¤ ћ.√рушевського..."[23,с.20]
«агальний характер методолог≥њ ≥стор≥њ ћ.√рушевського щодо висв≥тленн¤
≥сторичного процесу можна з'¤сувати також з критичних зауважень
самого √рушевського до прац≥ Ћ.Ќ≥дерле. ритикуючи недостатню
методолог≥чну базу Ќ≥дерле, в≥н сам звичайно дотримувавс¤ протилежних
йому п≥дход≥в: "јнтикварн≥сть, др≥бничков≥сть в р≥зних другор¤дних
≥сторично-географ≥чних питанн¤х, ≥ перевага вс¤коњ такоњ м≥кролог≥њ
над ви¤сненн¤м основних, кардинальних питань ≥сторичноњ еволюц≥њ
—лов'¤нства з≥стались дал≥ головною хибою прац≥... ‘≥зичн≥, економ≥чн≥
й культурн≥ фактори його розвою ≥ диференц≥ац≥њ, фактори в≥дцентров≥
≥ елементи зв'¤зку - с≥ питанн¤... збут≥ загальними фразами..."[24,с.137]
ћ.√рушевський навпаки хоче комплексно, системно охопити ¤вища
сусп≥льного житт¤ ≥ тому ≥стор≥¤ дл¤ нього виступаЇ ¤к "≥стор≥¤
людства", а ≥стор≥¤ окремого народу не обмежуЇтьс¤ ≥стор≥Їю
династ≥й. "...¬≥н не обмежуЇтьс¤, ...до нарису розвитку т.зв.
зах≥дного культурного св≥ту..., але...подаЇ загальну ≥стор≥ю в
повному значенн≥ цього слова."[18,с.44] «а ћ.√рушевським
"¬сесв≥тн¤ ≥стор≥¤ тепер все б≥льше хоче бути ≥стор≥Їю всього
людства, а не т≥льки де¤ких вибраних народ≥в..."[25,с.4],
а "...≥сторична наука все б≥льш р≥шучо переходить на точку
погл¤ду ≥стор≥њ людства. ¬она ц≥нить њњ ц≥лу в ус≥х часах ≥ в
ус≥х народах."[1,с.58], що нагадуЇ методолог≥чний п≥дх≥д
√ердера. ћислитель пише: "...’очетьс¤ не обмежитись самою
т≥льки зверхнею ≥стор≥Їю володар≥в ≥ в≥йн, а показати ≥ те, ¤к
жилос¤ народов≥, в ¤к≥м напр¤м≥ розвивалос¤ його житт¤ громадське
≥ культурне."[26,с.3] Ќамаганн¤ ћ.√рушевського комплексно,
системно охопити ¤вища соц≥ального житт¤ пов'¤зан≥ з його еволюц≥он≥ськими
≥ позитив≥ськими позиц≥¤ми, ≥ в даному випадку еволюц≥он≥зм впливаЇ
на те, що ≥стор≥¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к всесв≥тн¤ ≥стор≥¤, оск≥льки
останн¤ ≥ Ї вт≥ленн¤м ≥ поЇднанн¤м р≥зних напр¤мк≥в еволюц≥њ,
а позитив≥ська методолог≥¤ впливаЇ на те, що ћ.√рушевський надаЇ
вагу р≥зноман≥тним факторам в ≥стор≥њ, тому ≥ намагаЇтьс¤ "ширину
≥ глибину житт¤ представити у вс≥й пластиц≥, малюючи не т≥льки
форми правл≥нн¤, але культуру у вс≥х њњ об'¤вах..."[27,с.16]
Ћ.¬инар пише, що √рушевський "...реконструюючи украњнський
≥сторичний процес, не обмежувавс¤ анал≥зом ≥ синтезом пол≥тичноњ
≥стор≥њ ”крањни, а включив також розвиток культури, осв≥ти, рел≥г≥йного
житт¤, господарсько-економ≥чний чинник, державно-правний аспект,
суд≥вництво та ≥нш≥ чинники, ¤к≥ впливали на розвиток народу ≥
його сусп≥льно-пол≥тичних установ."[14,с.111] омплексний,
системний п≥дх≥д до вивченн¤ соц≥альних ¤вищ був характерний дл¤
позитив≥зму ≥ соц≥олог≥зму, що розвивавс¤ в його русл≥, ≥ п≥д
вплив ¤ких потрапив ћ.√рушевський в той час, що ≥ в≥дм≥чають досл≥дники:"...≤сторико-соц≥олог≥чний
п≥дх≥д до вивченн¤ сцсп≥льства був характерним ≥ дл¤ в≥тчизн¤них
досл≥дник≥в к≥нц¤ ’≤’-поч.’’ст.: ћ. овалевського..., ћ.√рушевського,
ћ.Ўаповала..."[29,с.537] "¬с¤ його наукова творч≥сть
орган≥чно перес¤кнена...посл≥довним соц≥олог≥змом"[12,с.314]
“акож в≥дм≥чають близк≥сть погл¤д≥в ћ.√рушевського ≥ ≈.Ѕернгайма
[5,с.50] ƒл¤ останнього ж, "щоб ос¤гнути ≥сторичний зв'¤зок,
потр≥бно все найсерйозн≥шу увагу звертати на орган≥чн≥ властивост≥
≥ндив≥д≥в ≥ соц≥альних груп, народ≥в ≥ рас, на впливи оточуючого
середовища, на д≥њ ≥ пот¤ги людей."[9,с.129] —истемний, а
зв≥дси ≥ пол≥факторний характер ≥стор≥ософськоњ ≥нтерпритац≥њ
≥сторичного процесу зумовлений соц≥олог≥змом, з його тенденц≥¤ми
ц≥л≥сно охопити ≥ п≥знати законом≥рност≥ соц≥ального житт¤. ¬
даному контекст≥ Ћ.«ашк≥льн¤к вид≥л¤Ї наступн≥ особливост≥ методолог≥чного
п≥дходу ћ.√рушевського :"¬чений напол¤гав на соц≥олог≥чн≥й
обробц≥ ≥сторичних факт≥в, котр≥ повинн≥ описати у комплекс≥ ≥
¤комога найповн≥ше три галуз≥ житт¤ народу-нац≥њ: природно-географ≥чн≥
умови, пол≥тично-правове становище ≥ культуру..."[2,с.152]
—оц≥олог≥зм мислител¤ передбачаЇ розгл¤д сусп≥льства, ¤к ц≥л≥сного
орган≥зму, системи, ¤ка розвиваЇтьс¤ п≥д впливом певних чинник≥в
≥ тенденц≥й, ¤к≥ в свою чергу можна вважати основами самоорган≥зац≥њ
сусп≥льного ≥ ≥сторичного розвитку. р≥м того соц≥олог≥чний п≥дх≥д
до сусп≥льства ≥ ≥стор≥њ пердбачаЇ пошук законом≥рностей ≥ тенденц≥й,
¤к≥ Ї пан≥вними на прот¤з≥ всього розвитку людства, ≥ таким чином
соц≥олог≥чний п≥дх≥д, с¤гаЇ в глибину людськоњ еволюц≥њ, а також
може загл¤нути в майбутнЇ, що також не виключаЇ можлив≥сть на¤вност≥
у ћ.√рушевського футуролог≥чних концепц≥й. «в≥дси соц≥олог≥зм
вченого пов'¤зуЇтьс¤ з генетичним, ретроспективним ≥ перспективними
методами його ≥сторичного досл≥дженн¤. ќск≥льки соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤
"ведуть до ≥сторичних корен≥в сусп≥льства, то на науково-досл≥дницькому
верстат≥ ≥сторика по¤вилас¤ проблема етногенетичного розвитку
народу..."[23,с.20], в процес≥ еволюц≥њ сусп≥льного житт¤.
«а ћ.√рушевським ≥стор≥¤ даЇ змогу "в процес≥ розвою п≥знавати
р≥зн≥ сфери людського Їства."[1,с.56], тобто в процес≥ еволюц≥њ
сусп≥льства. ” зв'¤зку з цим досл≥дники пишуть, що в≥н "приймав
методу генетичноњ еволюц≥њ й плюрал≥стичного ви¤снюванн¤ ≥сторичного
процесу."[5,с.49] ¬.√ерасимчук теж вказуЇ на "генетично-емп≥ричний
метод"[27,с.2] вченого. √енетичний метод працюЇ на соц≥олог≥зм,
оск≥льки даЇ змогу побачити генетичний зв'¤зок украњнського житт¤
≥ його ц≥л≥сн≥сть в ≥сторичн≥й перспектив≥. —ам ћ.√рушевський
пише, що "сучасна наука шукаЇ генетичного зв'¤зку..."[30,с.2],
просл≥дковуЇ "стад≥њ того самого пол≥тичного ≥ культурного
процесу"[30,с.2], ≥ ¤кщо ¤кесь ¤вище чи факт "вз¤ти
його в обстанов≥ ≥сторичноњ еволюц≥њ ≥ в ц≥лост≥ його..., факт
сей представл¤Їтьс¤ зовс≥м зрозум≥лим ≥ натуральним."[31,с.33]
« досл≥дницького матер≥алу "треба вибирати т≥льки те, що
безпосередньо служить до зрозум≥нн¤ еволюц≥њ народнього житт¤."[32,с.VI]
ѕор¤д з генетичним методом, мислитель використовуЇ також ≥ метод
≥сторизму, на основ≥ ¤кого анал≥зуЇ "≤стор≥ю украњнськоњ
л≥тератури", ≥ цей метод стаЇ "дом≥нуючим принципом
сприйн¤тт¤, анал≥зу, ≥нтерпритац≥њ ¤вищ, - та громад¤нсько-естетичноњ
позиц≥њ" [21,с.17]
«а допомогою генетичного методу ћ.√рушевський намагаЇтьс¤ просл≥дкувати
розвиток соц≥альних структур з часу њх виникненн¤, ≥ тут з генетичним
методом поЇднуЇтьс¤ ретроспективний анал≥з ¤вищ, оск≥льки "приходитьс¤
збирати найдр≥бн≥ш≥ зв≥стки, нат¤ки, припадков≥ подробиц≥, ...та
доповн¤ти њх щедро висновками ретроспективними, з матер≥ал≥в п≥зн≥ших...,
щоб зложити соб≥ ¤кийсь образ тутешн≥х обставин ≥ загальноњ еволюц≥њ
тутешнього житт¤."[33,с.3]
ћ.√рушевський називаЇ себе "≥сториком-соц≥ологом",
а дл¤ соц≥олог≥чного п≥дходу Ї характерним досл≥дженн¤ масових
соц≥альних ¤вищ ≥ процес≥в, в ¤ких в≥дбиваютьс¤ ≥ про¤вл¤ютьс¤
соц≥альн≥ законом≥рност≥. ƒосл≥джуючи документи, пам'¤тки культури,
(вчений використовуЇ також культурно-≥сторичний анал≥з ¤вищ),
ћ.√рушевський намагаЇтьс¤ в≥дшукати за ними реальн≥ соц≥альн≥
в≥дносини, основн≥ тенденц≥њ цих в≥дносин, ¤к≥ проход¤чи через
св≥дом≥сть людини сконцентрувались в цих пам'¤тках. јле в цьому
аспект≥ в≥н уже входить в сферу психолог≥чного анал≥зу настроњв
≥ стан≥в сусп≥льност≥, ≥ тим самим його методолог≥¤ набираЇ характеру
своЇр≥дноњ ≥сторичноњ герменевтики, з њњ спробами зрозум≥ти психолог≥ю
людей певноњ епохи, вивести мотиви њх вчинк≥в ≥ д≥й. ≤ д≥йсно
чи Ї методолог≥¤ ћ.√рушевського суто соц≥олог≥чна? "„и це
соц≥олог≥зм? Ќавр¤д. я радше окреслив би його п≥дх≥д до ≥стор≥њ
л≥тератури терм≥ном... "geisteswissenschaftliche Disziplin".[34,с.253]
÷≥ль соц≥олог≥зму - п≥знанн¤ закон≥в ≥ законом≥рностей, ст≥йких
зв'¤зк≥в, ¤к≥ мають причинно-насл≥дковий характер, проте ћ.√рушевський
говорить про можлив≥сть п≥знанн¤ т≥льки загальних тенденц≥й в
соц≥ум≥, оск≥льки "приходитьс¤ вважати соц≥альн≥ факти ¤вищами
дуже скомпл≥кованими, ¤к≥ нав≥ть витолкувати буваЇ не легко...
¬се буде залишатись сумн≥в: чи вс≥ дан≥, ¤к≥ беруть участь в дан≥м
соц≥альн≥м момент≥, д≥йсно вз¤т≥ на рахунок?..."[35,с.39]
“ому методолог≥чну вимогу соц≥олог≥зму ƒюркгейма, що "...соц≥альн≥
факти повинн≥ по¤снюватись ≥ншими соц≥альними фактами"[36,с.546],
ћ.√рушевський доповнюЇ зв'¤зком з р≥зноман≥тними факторами зовн≥шн≥ми
≥ внутр≥шн≥ми. јле ≥ тут знанн¤ не буде повним, тому н≥¤ких соц≥олог≥чних
закон≥в не може бути, ≥ в результат≥ це знанн¤ не буде повним,
а отже ≥ позитивним. —оц≥альн≥ факти, ¤к т≥льки виникають "з
свого боку дають нов≥ психолог≥чн≥ мотиви..."[37,с.236],
¤к≥ внос¤тьс¤ в житт¤ людиною, а зв≥дси внос¤тьс¤ елементи моральност≥
≥ доц≥льност≥; тому соц≥олог≥чн≥ закони, ¤к≥ св≥дчать про детерм≥нац≥ю
сусп≥льних в≥дносин не спрацьовують, ≥ на цьому грунт≥ ћ.√рушевський
дещо в≥дходить в≥д соц≥олог≥зму. « ≥ншоњ сторони намагаючись п≥знати
загальн≥ тенденц≥њ в розвитку сусп≥льства, узагальнюючи у своњй
ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ особливост≥ прот≥канн¤ ≥сторичного процесу,
ћ.√рушевський розриваЇ з позитив≥ською методолог≥Їю, оск≥льки
останн¤ заперечуЇ ≥стинн≥сть теоретичних узагальнень.
« методолог≥њ соц≥олог≥зму ≥ позитив≥зму випливаЇ також ≥ плюрал≥зм,
а зв≥дси ≥ пол≥факторн≥сть ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ћ.√рушевського, важлив≥сть
≥ вага р≥зноман≥тних фактор≥в, ≥ ¤краз системний, комплексний,
≥нтегральний п≥дх≥д методолог≥њ вченого реал≥зуЇтьс¤ в його пол≥факторн≥й
модел≥; ≥ цей п≥дх≥д в свою чергу маЇ багато аналог≥й з методолог≥Їю
школи јннал≥в (ћ.Ѕлок, Ћ.‘евр), дл¤ ¤коњ Ї характерним введенн¤
"≥нтегрального п≥дходу до вивченн¤ минулого"[2,с.166]
“ак наприклад Ѕлок розгл¤дав сусп≥льство "¤к складну систему,
вс≥ елементи ¤коњ - матер≥альн≥ умови житт¤, соц≥альна структура,
духовне житт¤ - знаход¤тьс¤ в т≥сн≥й взаЇмод≥њ...¬ кожний ≥сторичний
момент вир≥шальну роль може в≥д≥грати будь-¤кий сусп≥льний чинник..."[2,с.167]
ƒл¤ ц≥Їњ школи ≥стор≥¤ Ї "не пол≥тична чи економ≥чна ≥ т.д.
≥стор≥¤, а людське житт¤ у вс≥х його вим≥рах..."[2,с.168]
ѕо часу ран≥ше аналог≥чн≥ позиц≥њ займав ћ.√рушевський, ¤кий намагавс¤
досл≥дити бутт¤ народу у р≥зноман≥тних його вим≥рах, ≥ намагавс¤
проникнути в спос≥б мисленн¤ людей певноњ епохи ≥ п≥знати мотиви
њхн≥х д≥й. ќкр≥м того вже за т≥Їю тенденц≥Їю, що предметом досл≥дженн¤
Ї народ, його бажанн¤, прагненн¤ ≥ ≥деали, прогл¤даЇтьс¤ антрополог≥чна
спр¤мован≥сть його методолог≥њ. …ого антрополог≥зм пов'¤заний
≥з соц≥олог≥чним п≥дходом до ≥сторичних ¤вищ, однак народ у ф≥лософ≥њ
≥стор≥њ ћ.√рушевського не т≥льки об'Їкт досл≥дженн¤, але ≥ суб'Їкт,
¤кий маЇ душу, своњ прагненн¤ ≥ бажанн¤, ≥ в такому аспект≥ Ї
Їдиний герой ≥стор≥њ, ¤кий маЇ абсолютну ц≥нн≥сть; п≥д такою точкою
зору антрополог≥зм ћ.√рушевського пов'¤заний з ≥де¤ми народництва
≥ романтизму. «в≥дси ≥ розгортаЇтьс¤ ≥сторичний процес на основ≥
д≥¤льност≥ народу, його переживань ≥ ≥нтерес≥в, бажань ≥ ц≥нностей,
оск≥льки без народу немаЇ ≥ ≥стор≥њ. —аме такий п≥дх≥д веде методолог≥ю
ћ.√рушевського в русло психолог≥чного анал≥зу соц≥альних ¤вищ.
¬чений намагаЇтьс¤ досл≥дити ≥сторичний процес не т≥льки за допомогою
абстрактно-теоретичних доказ≥в, законом≥рностей ≥ тенденц≥й, а
також за допомогою антрополог≥чного п≥дходу ≥ психолог≥чного анал≥зу,
¤кий дозвол¤Ї гл¤нути на ≥сторичний процес з середини, через саму
людину, через проникненн¤ в њњ св≥дом≥сть, почутт¤, а також через
самосв≥дом≥сть певноњ епохи, через спос≥б мисленн¤ ≥ сприйн¤тт¤
¤вищ - ≥ тут знову в≥дкриваЇтьс¤ можлив≥сть дл¤ герменевтичноњ
≥нтерпритац≥њ ≥сторичного процесу. р≥м того важливим методолог≥чним
принципом ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ћ.√рушевського Ї п≥дх≥д до ≥стор≥њ
¤к ≥стор≥њ людства, що в свою чергу Ї основою його федерал≥стичних
≥ космопол≥тичних ≥дей, в ¤ких в≥н намагаЇтьс¤ в≥дкинути "Ївропейський
егоцентризм"[1,с.62], що само собою св≥дчить про гуман≥стичне
розум≥нн¤ ≥сторичного процесу, де повинн≥ братись до уваги загальнолюдськ≥
ц≥нност≥. «в≥дси також ≥ своЇр≥дний прагматичний п≥дх≥д ћ.√рушевського
до ≥нших культур, а також до соц≥альних ≥нститут≥в. «а ним, людина
повинна "використовувати досв≥д культурного св≥ту ≥ шукати
скр≥зь те, що може бути корисним дл¤ њњ оточенн¤..."[31,с.7]
ƒержава ≥ ≥нш≥ соц≥альн≥ ≥нститути повинн≥ забезпечуваати ≥нтереси
≥ потреби народу, ≥ ¤кщо держава не забезпечуЇ њх, то народ маЇ
право на розрив з такою державою. « прагматичноњ точки зору в≥н
п≥дходить ≥ до федерац≥њ держав, що нагадуЇ в загальному утил≥таризм
√.—пенсера.
як бачимо ћ.√рушевський в ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ розвиваЇ р≥зноман≥тн≥
методолог≥чн≥ п≥дходи, ¤к≥ однак не суперечать один одному, а
системно поЇднан≥ м≥ж собою. —учасна ф≥лософ≥¤ ≥стор≥њ, ¤к в≥дм≥чають
досл≥дники "звертаЇтьс¤ до узагальнюючих методик (скор≥ше
методолог≥й-¬.Ѕ.)...“акими головними методолог≥чними засадами
≥стор≥ософськоњ парадигми в сучасн≥й науков≥й ситуац≥њ стали системолог≥¤,
методика темпорального анал≥зу..."[38,с.15] “ут маЇтьс¤ на
уваз≥ системний ≥ генетичний п≥дх≥д до ≥сторичних ≥ соц≥альних
¤вищ, ¤кий ¤к було вказано вище був властивий ≥ ћ.√рушевському,
що св≥дчить про актуальн≥сть його методолог≥њ ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ
(≥стор≥ософ≥њ) на сучасному етап≥. ћ.√рушевський користуЇтьс¤
в своњх досл≥дженн¤х системним методом, ¤кий передбачаЇ "текстолог≥чний
анал≥з, ≥ л≥нгв≥стичний, ≥ соц≥олог≥чний, ≥ ≥сторико-пор≥вн¤льний,
культуролог≥чний, етико-ф≥лософський, психолог≥чний..."[21,с.29]
” ћ.√рушевського бачимо "т¤ж≥нн¤ до соц≥олог≥чних ≥ ф≥лософсько-естетичних,
пол≥тичних ≥ психолог≥чних параметр≥в анал≥зу та оц≥нок."[21,с.36]
ƒосл≥дник за ћ.√рушевським "не може нехтувати здобутками"
≥нших дисципл≥н, "коли мова ≥де про дуже темн≥ й ≥накше зовс≥м
не приступн≥ питанн¤ в ≥стор≥њ народу чи його територ≥њ."[39,с.18]
"≤стор≥¤ може давати т≥льки дуже неповн≥ в≥дпов≥д≥, бо не
проникаЇ далеко в глибину сих крањв ≥ њх минувшини."[39,с.60]
«в≥дси метолог≥чн≥ п≥дходи ≥стор≥њ повинн≥ комб≥нуватись з фактами
"...археолог≥њ, антрополог≥њ, л≥нгв≥стики; вони не в одн≥м
зможуть ви¤снити нам далеко б≥льше ≥ кинути св≥тло в значно давн≥ш≥
часи..."[39,с.66]. ÷¤ потреба таким чином п≥дводить досл≥дника
до ≥стор≥ософськоњ ≥дењ розгл¤ду ≥стор≥њ, ¤к ≥стор≥њ культури,
матер≥альноњ ≥ духовноњ в ¤к≥й вт≥лились бажанн¤, почутт¤, ≥дењ,
переживанн¤ людей, ≥ зв≥дси уже виводити форми сусп≥льно-пол≥тичних
≥нститут≥в.
—пробу досл≥дити ≥стор≥ю, а з нею культуру ≥ вс≥ ≥нш≥ соц≥альн≥
факти у ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ, ћ.√рушевський намагаЇтьс¤ через психолог≥чний
анал≥з соц≥альних ¤вищ, де ≥сторичний процес фактично в≥дтворюЇтьс¤,
переживаЇтьс¤ досл≥дником, ≥ в насл≥док цього цей анал≥з стаЇ
под≥бним до герменевтичного. Ќав≥ть дл¤ √рушевського-письменника
"найважлив≥шим...було передати стан душ≥, думки ≥ переживанн¤
персонажа."[40,с.77] ћ.√рушевський часто нехтуЇ важлив≥стю
т≥Їњ чи ≥ншоњ под≥њ звертаючи увагу скор≥ше на њњ сприйн¤тт¤ в
сусп≥льств≥ (що Ї характерним також дл¤ школи јннал≥в), намагаЇтьс¤
в≥дтворити мотиви, ¤кими керувались ≥сторичн≥ особистост≥ чи групи
ос≥б в певних д≥¤х, ≥ така тенденц≥¤ вже виходить за меж≥ позитив≥ського
погл¤ду на ≥стор≥ю. ƒосл≥джуючи ≥сторичн≥ факти "в≥н вимагаЇ
од факт≥в б≥льше н≥ж вони можуть дати."[41,с.157], ≥ вже
цим в≥н знову в≥ддал¤Їтьс¤ в≥д позитив≥ськоњ методолог≥њ. ўодо
окремого д≥¤ча ≥ його д≥й, ћ.√рушевський хоче "знати ск≥льки
св≥домост≥ в т≥м у нього було, ≥ ¤к в≥н сам ту свою д≥¤льн≥сть
розум≥в." [42,с.134]; в≥н хоче знати, "що д≥¤лос¤, що
думалос¤, що планувалос¤..."[43,с.175] в тих чи ≥нших сусп≥льних
верствах. ¬ цьому аспект≥ методолог≥чний п≥дх≥д ћ.√рушевського
до ≥сторичного процесу аналог≥чний методолог≥њ "ф≥лософ≥њ
житт¤", думок ≥ ≥дей ƒ≥льте¤ ≥ «≥ммел¤, оск≥льки останн≥й
пише, що "...≥сторик зважуЇ, оформл¤Ї ≥ приводить факти в
такий пор¤док, щоб вони давали зв'¤зану картину психолог≥чного
прот≥канн¤..."[44,с.23] ѕри цьому завданн¤ ≥сторичноњ науки
- "п≥знати пор¤д з усв≥домленим, ...ще й бажане ≥ в≥дчуте."[44,с.2]
ћ.√рушевський не раз нар≥каЇ на недостатню джерельну базу, що
ускладнюЇ досл≥дженн¤, часто "джерела наш≥ не подають мотив≥в
сењ перем≥ни, ≥ ми сам≥ мусимо њх в≥дгадувати."[45,с.58],
¬ласне в≥дтворювати психолог≥чну атмосферу ≥сторичного житт¤,
¤ка прихована за першоджерелами, що штовхаЇ його в русло герменевтичноњ
методолог≥њ. « ≥ншоњ сторони пол≥факторний позитив≥ський п≥дх≥д
ћ.√рушевського у ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ сам по соб≥ штовхаЇ досл≥дника
на те, що псих≥чний фактор, психолог≥¤ народу маЇ значенн¤ в ≥стор≥њ
(романтизм), ≥ зв≥дси апр≥орно напрошуЇтьс¤ його пошук. ¬чений
у цьому в≥дношенн≥ "показавс¤ незвичайним майстром у ...психолог≥чн≥й
≥нтерпритац≥њ... ¬≥н стараЇтьс¤ ≥нтуњц≥Їю перенестис¤ в давн≥
часи ≥ вичитати ¤к найосновн≥ше душу давн≥х покол≥нь..."[27,с11]
ћетодолог≥¤ ћ.√рушевського нагадуЇ також соц≥олог≥чний психолог≥зм
¬ундта, хоча досл≥дник не редукуЇ ≥сторичний процес до псих≥чних
¤вищ. ¬ даному аспект≥ можна побачити тут також елементи сучасноњ
"розум≥ючоњ соц≥олог≥њ", оск≥льки ћ.√рушевський намагаЇтьс¤
зрозум≥ти епоху ≥ людей ¤к≥ в н≥й д≥ють. « ≥шоњ сторони його погл¤ди
близьк≥ до методолог≥њ марксизму, зг≥дно ¤коњ сусп≥льне бутт¤
визначаЇ св≥дом≥сть, ≥ те, що д≥Їтьс¤ в душ≥ людини пов'¤зане
з њњ бутт¤м: "Ќазван≥ по≥менно особи й под≥њ можуть бути
зрозум≥л≥ т≥льки в зв'¤зку з вс≥Їю обстановкою, що њх оточувала;
вони т≥льки зовн≥шн≥ показники тих процес≥в, що переход¤ть в загально-народн≥м
житт≥."[46,с.99] (вид≥лене мною-¬.Ѕ.) ќднак це не Ї абсолютний
детерм≥н≥зм середовища, ≥ його фактор≥в (позитив≥зм) по в≥дношенн≥
до сп≥льноти, оск≥льки людина вносить в ≥сторичний процес мету
≥ доц≥льн≥сть, ≥ тут все Ї взаЇмнообумовленим.
ћ.√рушевський намагаЇтьс¤ знайти в джерельних документах, в культурних
пам'¤тках "певн≥ осади епохи - ...та ви¤снити з них пров≥дн≥
мотиви житт¤ по можливост≥ р≥зних клас≥в ≥ груп сусп≥льност≥."[37,с.25]
÷≥ пам'¤тки "дають незвичайно ц≥нний матер≥ал дл¤ того, щоб
судити про т≥ бажанн¤ ≥ под≥њ, ¤к≥ зв'¤зувалис¤ р≥зними кругами
≥ верствами громад¤нства..."[47,с.8] Ѕагато в чому методолог≥¤
ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ћ.√рушевського маЇ паралел≥ з методолог≥чними
п≥дходами ћ.¬ебера, дл¤ ¤кого "важливо ор≥Їнтуватис¤ не т≥льки
на об'Їктивн≥ обставини житт¤, але й на стан св≥домост≥. ƒл¤ розум≥нн¤
≥ по¤сненн¤ ≥сторичних ¤вищ потр≥бно насамперед встановити культурно-ц≥льову
мотивац≥ю повед≥нки людей."[2,с.147] ћ.√рушевський пише,
що "нам треба перед ус≥м зрозум≥ти ситуац≥ю ≥ в зв'¤зку з
нею д≥ло, що було њњ витвором."[48,с.784] ¬ даному випадку
методолог≥чний п≥дх≥д ћ.√рушевського аналог≥чний герменевтичному,
оск≥льки "сутн≥сть ≥сторичного п≥знанн¤ за √адамером пол¤гаЇ
у "зрозум≥нн≥" минулих под≥й з допомогою проникненн¤
в ≥сторичну ситуац≥ю."[2,с.184], (це характерно також дл¤
"ф≥лософ≥њ житт¤", дл¤ школи јннал≥в). «вичайно, що
на герменевтичний п≥дх≥д ћ.√рушевського вплинув ≥ романтизм з
його наголосом на важливост≥ п≥знанн¤ душ≥ народу. “ому з великоњ
к≥лькост≥ джерельного матер≥алу "...треба вибирати т≥льки
те, що безпосередньо служить до зрозум≥нн¤ еволюц≥њ народнього
житт¤."[32,с.VI] (вид≥лене мною-¬.Ѕ.) ¬ивчаючи св≥дченн¤
≥ документальний матер≥ал "обов'¤зком ≥сторика було вит¤гнути
з нього по можливост≥ все, що може так чи ≥накше послужити до
зрозум≥нн¤ давнього житт¤ ≥ под≥й..."[32,с.V]- пише ћ.√рушевський.(вид≥лене
мною-¬.Ѕ.) “ут в≥н наголошуЇ саме на "зрозум≥нн≥" житт¤
в дус≥ герменевтичноњ методолог≥њ, а не на його п≥знанн≥, оск≥льки
знанн¤ Ї не повним, ≥ цим в≥н в≥ддал¤Їтьс¤ в≥д в≥д позитив≥зму,
шукаючи мотиви вчинк≥в ≥ д≥й, ¤к≥ завжди Ї суб'Їктивними. ” ћ.√рушевського
багато теор≥й ≥ здогадок, ¤к≥ мають г≥потетичний характер, що
теж в≥ддал¤Ї його в≥д позитив≥зму. ¬≥н намагаЇтьс¤ теоретично
скомб≥нувати х≥д ≥сторичного процесу:"ћи, розум≥Їтьс¤, безпосередн≥х
зв≥сток про се не знайдемо; але розгл¤нувшис¤ в тутешн≥й пол≥тичн≥й
ситуац≥њ, зможемо дещо бодай з де¤кою правдопод≥бн≥стю, зв≥дти
викомб≥нувати." [45,с.161], а саме викомб≥нуванн¤ уже лежить
поза класичною позитив≥ською методолог≥Їю.
Ћ.«ашк≥льн¤к п≥дкреслюЇ, що ћ.√рушевський "виробив св≥й
метод ≥сторичного анал≥зу, ¤кий не без п≥дстав вважаЇтьс¤ позитив≥ським.
ѕопередн≥ романтичн≥ впливи були значною м≥рою подолан≥..."[49,с.8]
ѕ≥знати закони ≥ законом≥рност≥ ≥сторичного процесу, на ¤к≥ претендуЇ
позитив≥зм важко, виход¤чи ≥з його пол≥факторност≥; кр≥м того
ћ.√рушевський вносить в нього певну частку фатал≥зму, випадковост≥
под≥й, ¤к≥ могли б зм≥нити весь х≥д ≥стор≥њ. ѕол≥факторний п≥дх≥д
до ≥стор≥њ характерний не т≥льки дл¤ позитив≥зму, але ≥ дл¤ "ф≥лософ≥њ
житт¤", оск≥льки саме "житт¤" Ї складним ≥ багатогранним,
тому його важко п≥знати, важко розчленувати його ц≥л≥сн≥сть, а
з цього випливаЇ також ≥ плюрал≥зм - ¤к засадничий принцип методолог≥њ
ћ.√рушевського. ¬чений неодноразово п≥дкреслюЇ, що житт¤ тече
своњм пор¤дком, ¤к би його не намагалас¤ зм≥нити людина, ≥ воно
часто вносить своњ корективи. ¬оно маЇ свою власну енерг≥ю, св≥й
≥мпульс, св≥й сенс, воно пост≥йно еволюц≥онуЇ ≥ виступаЇ ¤к результат
взаЇмод≥њ р≥зноман≥тних сил ≥ фактор≥в, що Ї взаЇмозв'¤заними
- в цьому випадку принципи еволюц≥он≥зму поЇднуютьс¤ з принципами
"ф≥лософ≥њ житт¤".
¬ ≥стор≥ософ≥њ ћ.√рушевського з еволюц≥он≥змом поЇднуЇтьс¤ ≥
гегел≥вська методолог≥¤, ≥ в≥н використовуЇ, ¤к вважаЇ ≤.¬итанович
"≥стор≥ософ≥чну формулу тези, антитези й синтези..."[13,с.14]
ћожна погодитис¤ з цим твердженн¤м ≥ вважати наприклад в ≥стор≥ософ≥њ
ћ.√рушевського тезою - народ, антитезою - територ≥ю, синтезом
- культуру, виход¤чи ≥з його думок, що "там де даЇтьс¤ народ
≥ його культура, шукаЇмо територ≥њ; тут територ≥¤ ≥ культура...-
шукаЇмо народу - нос≥¤ тоњ культури ≥ ф≥зичних прикмет, насельника
територ≥њ. ќдинока сп≥льна величина, ¤ка могла б послужити нам
до зведенн¤ у одно сих проблем - культура..."[39,с.66]
ѕрисутн≥ в ≥стор≥ософ≥њ ћ.√рушевського ≥ марксистськ≥ методолог≥чн≥
принципи, оск≥льки в≥н вважаЇ, що в св≥домост≥ ≥ в культур≥ в≥дображаютьс¤
соц≥альн≥ в≥дносини. ¬≥н пише:"¬ загальних пунктах у¤вл¤Їмо
соб≥, ¤к зр≥ст продуктивних сил ≥ засоб≥в шукав соб≥ визволбних
гасел ≥ орган≥зац≥йних форм..."[50,с.4] ” р≥зних теч≥¤х сусп≥льного
житт¤ в≥н намагаЇтьс¤ "пошукати м≥ж ними реального класового
чи продукц≥йного грунту, висл≥дити впливи реальних економ≥чних
≥ соц≥альних зм≥н в еволюц≥њ сих теч≥й, в њх усп≥хах ≥ розчаруванн¤х..."[50,с.4]
ќднак ћ.√рушевський не под≥л¤Ї мон≥стичного марксистського тлумаченн¤
≥сторичного процесу, хоча ≥ звертаЇ увагу на економ≥чний фактор
в ≥стор≥њ; соц≥ал≥зм в≥н оц≥нюЇ з прагматичноњ точки зору, ¤к
б≥льш досконалий сусп≥льний лад, б≥льш гуманний ≥ прогресивний.
¬иход¤чи ≥з пол≥факторност≥ ≥стор≥ософ≥њ ћ.√рушевського стають
також зрозум≥лим методолог≥чн≥ принципи, ¤ких в≥н дотримувавс¤.
¬чений намагавс¤ об'Їктивно оц≥нювати ¤вища ≥ под≥њ засв≥дчен≥
в документах, ≥ тут об'Їктив≥зм поЇднуЇтьс¤ ≥з критицизмом, ≥з
здоровим скепсисом по в≥дношенн≥ до джерел, що веде до документал≥зму,
а останн≥ пов'¤зуютьс¤ з його плюрал≥змом ≥ антидогматизмом. ¬≥н
прагне не порушувати "загальноњ перспективи й об'Їктивноњ
м≥ри в оц≥нц≥ ≥сторичного процесу."[1,с.61] ¬чений розум≥Ї,
що неможливо отримати абсолютного завершеного знанн¤: "ƒл¤
себе самого не вважаю роботу коло ви¤сненн¤ еволюц≥њ житт¤...за
завершену...ѕогл¤ди ≥ роз'¤зки питань з≥стають предметом дальших
студ≥й ≥ перев≥рок..."[32,с.VII], а зв≥дси випливаЇ ≥ плюрал≥зм
≥дей. ƒо по¤сненн¤ соц≥альних ¤вищ не потр≥бно п≥дходити догматично,
оск≥льки вс≥ фактори Ї важлив≥, ≥ тут в ≥стор≥ософ≥њ ћ.√рушевського
прогл¤даЇтьс¤ " методолог≥чний ≥ гносеолог≥чний плюрал≥зм..."[5,с.48]
” свою чергу методолог≥чна база ≥стор≥ософ≥њ ћ.√рушевського розвиваЇтьс¤
на основ≥ загальновизнаних ≥ загальноприйн¤тих метод≥в наукового
досл≥дженн¤ - анал≥з, синтез, аналог≥¤, дедукц≥¤, ≥ндукц≥¤, пор≥вн¤льний
анал≥з ≥ т.д., ¤к≥ Ї в основ≥ ≥ його методолог≥њ ≥стор≥њ.
« вище сказаного можна зробити висновок, що методолог≥¤ ф≥лософ≥њ
≥стор≥њ ћ.√рушевського (≥стор≥ософ≥¤) розвивалась на основ≥ синтезу
методолог≥чних принцип≥в ≥ ф≥лософських постулат≥в основних наукових
парадигм ’≤’-поч.’’ ст., серед ¤ких ч≥льне м≥сце належить романтизму,
"ф≥лософ≥њ житт¤", позитив≥зму, соц≥олог≥зму, психолог≥зму,
герменевтики, що в свою чергу св≥дчить про системний п≥дх≥д ћ.√рушевського
до ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ, ≥ на сучасному етап≥ розвитку науки не втрачаЇ
свого актуального значенн¤ дл¤ подальших наукових досл≥джень в
галуз≥ соц≥альноњ ф≥лософ≥њ ¤к на в≥тчизн¤них теренах, так ≥ в
св≥тов≥й науц≥.
Ћ≤“≈–ј“”–ј
1. ћ.√рушевський ≤стор≥¤ й њњ соц≥ально-виховуюче знач≥ннЇ.//
ћ.√рушевський Ќа пороз≥ новоњ ”крањни. √адки ≥ мр≥њ. ињв 1918
2. Ћ.«ашк≥льн¤к ћетодолог≥¤ ≥стор≥њ. ¬≥д давнини до сучасност≥.
Ћьв≥в 1999
3. W.Moszczenska Metodologii historii. Zarys krytyczny. Warsczawa
1977
4. ѕ.‘едосеев »стори¤ и методологи¤ ћосква 1964
5. ≤.¬итанович ”ваги до методолог≥њ й ≥стор≥ософ≥њ ћихайла √рушевського.//
”крањнський ≥сторик 1966 є1-2 –≥к ≤≤≤. Ќью-…орк- ћюнхен
6. Ќ. арЇЇв ‘≥льософ≥¤ ≥стор≥њ, ≥стор≥ософ≥¤ ≥ соц≥олог≥¤. Ћьв≥в
1903
7. Ћ.¬инар «наченн¤ ћихайла √рушевського в украњнськ≥й ≥ св≥тов≥й
≥стор≥њ //”крањнський ≥сторик 1991-1992, є3-4, є1-4 –≥к ’’VII≤/XXIX.
Ќью-…орк, “оронто, ињв, Ћьв≥в ћюнхен
8. ќ.ѕр≥цак ≤стор≥ософ≥¤ та ≥стор≥ограф≥¤ ћ.√рушевського ињв,
ембр≥дж 1991, 78ст
9. ≈.Ѕернгеймњ ¬веден≥е вњ историческую науку. ћосква 1908
10. Ќ.„ерниш ≤сторико-соц≥олог≥чний метод ћ.√рушевського ≥ сучасн≥сть//
ћ.√рушевський ≥ «ах≥дна
11. “.ѕанько онцепц≥¤ украњнськоњ л≥тературноњ мови в систем≥
науково-культуролог≥чних погл¤д≥в ћихайла √рушевського // ћихайло
√рушевський. «б≥рник наукових праць ≥ матер≥ал≥в ћ≥жнародноњ юв≥лейноњ
конференц≥њ присв¤ченоњ 125-й р≥чниц≥ в≥д дн¤ народженн¤ ћихайла
√рушевського. Ћьв≥в 1994
12. ќ.Ѕочковський ћ.√рушевський - ¤к соц≥олог.// ооперативна
республ≥ка є1-12 Ћьв≥в 1935
13. ≤.¬итанович ћихайло √рушевський. ≤сторик, соц≥олог, сусп≥льний
д≥¤ч // ооперативна республ≥ка є1-12 Ћьв≥в 1935
14. ќ.ќглоблин ћихайло —ерг≥йович √рушевський //”крањнський ≥сторик
1966 є1-2 –≥к ≤≤≤. Ќью-…орк- ћюнхен
15. ≤ ѕаславський –еформац≥¤ та њњ впливи на украњнське духовне
житт¤ в ≥стор≥ософ≥њ ћихайла √рушевського //.// ћихайло √рушевський.
«б≥рник наукових праць ≥ матер≥ал≥в ћ≥жнародноњ юв≥лейноњ конференц≥њ
присв¤ченоњ 125-й р≥чниц≥ в≥д дн¤ народженн¤ ћихайла √рушевського.
Ћьв≥в 1994
16. ≤.‘ранко ѕричинки до "≤стор≥њ ”крањни-–ус≥"„.1//
твори в 50-ти томах, том 47
17. ќ.ƒомбровський ритичн≥ завваги ≤.‘ранка до "≤стор≥њ"
ћ.√рушевського // ”крањнський ≥сторик 1970, є1-3 –≥к VII Ќью-…орк,
ћюнхен
18. ћ. ордуба ћихайло √рушевський ¤к учений // ”крањнський ≥сторик
1984 є1-4 –≥к ’’≤. Ќью-…орк, “оронто, ћюнхен
19. Ѕ. рупницький ћ.√рушевський ≥ його ≥сторична прац¤.// ћ.√рушевський
≤стор≥¤ ”крањни-–уси в 10т., т.1 Ќью-…орк 1954
20. ќ.ƒомбровський ћетодолог≥чн≥ основи досл≥д≥в над ранньою ≥стор≥Їю
”крањни ћ.√рушевського. // ”крањнський ≥сторик 1969 є1-3 –≥к V≤.
Ќью-…орк- ћюнхен
21. ѕ. ононенко "≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тератури" ћихайла
√рушевського - етап у розвитку наукового л≥тературознавства.//
ћ.√рушевський ≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тератури в 6-ти т., 9-ти кн.,
т.1 ињв 1993
22. Ћ.¬инар ћихайло √рушевський - ≥сторик ”крањни.// ћихайло √рушевський.
«б≥рник наукових праць ≥ матер≥ал≥в ћ≥жнародноњ юв≥лейноњ конференц≥њ
присв¤ченоњ 125-й р≥чниц≥ в≥д дн¤ народженн¤ ћихайла √рушевського.
Ћьв≥в 1994
23. ќ.ƒомбровський “радиц≥њ школи ћ √рушевського у льв≥вському
Ќ“Ў в 30-х роках.// ћихайло √рушевський ≥ Ћьв≥вська ≥сторична
школа (ћатер≥али конференц≥њ Ћьв≥в, 24-25 жовтн¤ 1994) Ќью-…орк
- Ћьв≥в, 1995
24. ћ.√рушевський –еценз≥¤ на // Dr.Lubor Niederle. Slovanske
Starozitnosti. Puvoda o pocatku slovanu vychodnich Oddil I.-Svazek
IV v Praze 1924 //”крањна 1925 кн.6 ињв
25. ћ.√рушевський ¬сесв≥тн¤ ≥стор≥¤ в коротк≥м огл¤д≥ „.≤ вид.2
ињв 1917, 166ст
26. ћ.√рушевський ≤люстрована ≥стор≥¤ ”крањни ињв, Ћьв≥в 1913
(–епринтне в≥дтворенн¤ виданн¤ 1913 ињв 1990)
27. ¬.√ерасимчук ћихайло √рушевський ¤к ≥стор≥ограф ”крањни.//«аписки
Ќ“Ў “.——’’≤≤≤, Ћьв≥в 1922
28. Ћ.¬инар ћихайло √рушевський ≥сторик ≥ буд≥вничий нац≥њ.Ќью-…орк,
ињв, “оронто 1995, 304 ст.
29. Cоц≥олог≥¤. ороткий енциклопедичний словник. ињв 1998
30. ћ.√рушевський «вичайна схема "русскоњ" ≥стор≥њ й
справа рац≥онального укладу ≥стор≥њ сх≥днього слов'¤нства. —анктпетербургь
1904
31. ћ.√рушевський ”крањнська парт≥¤ соц≥¤л≥ст≥в-революц≥онер≥в
та њњ завданн¤. ињв 1920 32. ћ.√рушевський ≤стор≥¤ ”крањни-–уси
в 10т., т.5, Ќью-…орк 1955, 687ст
33. ћ.√рушевський ≤стор≥¤ ”крањни-–уси в 10т., т.7 Ќью-…орк 1956,
624с
34. ≤ ‘≥зер ƒо ≥стор≥ософ≥њ "≤стор≥њ украњнськоњ л≥тератури"
ћ.√рушевського // ”крањнський ≥сторик 1991-1992, є3-4, є1-4 –≥к
’’VII≤/XXIX. Ќью-…орк, “оронто, ињв, Ћьв≥в ћюнхен
35. ћ.√рушевський ѕочатки громад¤нства. √енетична соц≥олог≥¤.
¬≥день 1921
36. ј.√офман ќ социологии Ёмил¤ ƒюркгейма// Ё.ƒюркгейм ќ разделении
общественного труда. ћетод социологии. ћосква 1991
37. ћ.√рушевський ≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тератури том.≤,(„.≤ кн.≤)
ињв-Ћьв≥в 1923
38. Ћ.ƒимитрова ‘≥лософ≥¤ ≥стор≥њ: в≥д ѕол≥б≥¤ до √ум≥льова. ињв
1997
39. ћ.√рушевський ≤стор≥¤ ”крањни-–уси в 11т.,12кн.,том1 ињв
1991, 648ст
40. Ћ. ≥л≥ченко ≈стетичн≥ принципи осмисленн¤ ≥стор≥њ в художн≥й
проз≥ ћ.√рушевського //“ези допов≥дей та пов≥домлень науково-теоретичноњ
конференц≥њ присв¤ченоњ 125-р≥ччю в≥д дн¤ народженн¤ јкадем≥ка
ћ.√рушевського. ≤вано-‘ранк≥вськ 1991
41. ћ.¬асиленко –еценз≥¤ на // ћ.√рушевський ≤стор≥¤ ”крањни-–уси
т.V≤≤≤ ч.1,ч.2//”крањна кн.5 1925 ињв
42. ћ.√рушевський ≤стор≥¤ ”крањни-–уси в 10т., т.4, Ќью-…орк 1955,
535с
43. ћ.√рушевський ≤стор≥¤ ”крањни-–уси в 10т.,т.8,ч.3 Ќью-…орк
1956, 314с
44. √.«иммель ѕроблем≥ философ≥и истор≥и ћосква 1898
45. ћ.√рушевський ≤стор≥¤ ”крањни-–уси в 10т., т. 3, Ќью-…орк
1954, 586с
46. ћ.√рушевський ѕ¤тдес¤т л≥т "»сторических песен ћалорусскаго
народа" јнтоновича ≥ ƒрагоманова // ћ.√рушевський ”крањна
кн.1-2 1924 ињв
47. ћ.√рушевський ¬сесв≥тн¤ ≥стор≥¤ в коротк≥м огл¤д≥. „.4, ињв
1917
48. ћ.√рушевський ≤стор≥¤ ”крањни-–уси в 10т.,т.9,кн.1 Ќью-…орк
1957, 869с
49. Ћ.«ашк≥льн¤к —лав≥стика в науков≥й спадщин≥ та ≥стор≥ософ≥њ
ћихайла √рушевського.// ѕроблеми слов'¤нознавства 1994 є46
50. ћ.√рушевський "1825-1925" //”крањна 1925 кн.6 ињв
