стать¤
ѕроблеми побудови ≥ взаЇмов≥дносин держави
та громад¤нського сусп≥льства
у ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ћихайла √рушевського.
¬олодимир Ѕудз
”крањнська ф≥лософська ≥ сусп≥льно-пол≥тична думка у њњ рефлекс≥¤х
щодо громад¤нського сусп≥льства, проблем його побудови ≥ його
основних рис Ї недостатньо досл≥джена у ф≥лософськ≥й л≥тератур≥.
ќднак з повним правом можна було б говорити про на¤вн≥сть традиц≥й
громад¤нського сусп≥льства в ≥стор≥њ урањнськоњ ф≥лософськоњ ≥
сусп≥льно-пол≥тичноњ думки, ≥ нав≥ть про њх ≥снуванн¤ в реальному
житт≥ впродовж украњнськоњ ≥стор≥њ.
” соц≥альн≥й ф≥лософ≥њ громад¤нське сусп≥льство в б≥льшост≥ випадк≥в
розгл¤даЇтьс¤ ¤к альтернатива до держави, ¤ка в своњй основ≥ Ї
апаратом примусу, що т¤ж≥Ї над самим сусп≥льством, ¤ке його створило.
ћ.√рушевський в своњх ≥стор≥ософських рефлекс≥¤х просл≥дковуЇ
цей процес: "Е¬лада уже в≥д≥йшла ≥ в≥докремилась в≥д п≥двладних,
стала над ними ¤к щось зовн≥шнЇ ≥ примусове, на м≥сц≥ внутр≥шньоњ
св≥домост≥ обов'¤зку ≥ сол≥дарност≥, котрими жила ≥ трималась
родо-плем≥нна орган≥зац≥¤."[1,ст.241] ÷≥Їю думкою в≥н визначаЇ,
що держава Ї примусом ≥ ≥снуЇ ¤к Їдн≥сть ¤краз на основ≥ примусу,
на в≥дм≥ну в≥д родово-плем≥нного ладу, де Їдн≥сть грунтувалас¤
на внутр≥шн≥й св≥домост≥ обов'¤зку ≥ сол≥дарност≥, ¤ка в свою
чергу базувалась на взаЇмн≥й симпат≥њ ≥ почутт≥ кровноњ Їдност≥.
√ромад¤нське сусп≥льство ¤к сусп≥льний феномен не терпить примусу
над собою ≥ в≥дносини в ньому повинн≥ будуватис¤ на почутт¤х обов'¤зку
≥ сол≥дарност≥, на громад¤нських нормах (а сол≥даризм за ћ.√рушевським
пор¤д з ≥ндив≥дуал≥змом Ї основними визначальними тенденц≥¤ми
в сусп≥льному житт≥). ” цьому в≥дношенн≥ громад¤нське сусп≥льство
Ї антитезою до держави, оск≥льки воно повинно будуватись на добров≥льних
засадах, на основ≥ високоњ сусп≥льно-пол≥тичноњ св≥домост≥, на
внутр≥шньому переконанн≥ ≥ почутт≥ обов'¤зку, на високому р≥вн≥
морально-етичноњ св≥домост≥ громад¤н. «в≥дси держава постаЇ перед
нами ¤к не зовс≥м досконалий сусп≥льно-пол≥тичний феномен, ≥ ц¤
ситуац≥¤ стаЇ причиною пошуку б≥льш досконалих форм сусп≥льного
житт¤.
¬ ≥стор≥њ людства було багато спроб (теоретичних ≥ практичних)
знайти найб≥льш адекватний способу житт¤ людини сусп≥льства стан,
в ¤кому могли б найб≥льш повно реал≥зуватись потреби ≥ ≥нтереси
громад¤н. ¬ реальному житт≥ ≥снували р≥зноман≥тн≥ сп≥льноти -
громади, общини, ордени, товариства, братства, ¤к≥ будувалис¤
переважно на м≥цн≥й ≥деолог≥чн≥й основ≥, на одинакових ≥нтересах
≥ потребах. ѕроте це були за своњми розм≥рами (пор≥вн¤но з розм≥рами
держави) мал≥ громади, ¤к≥ однак були дуже ст≥йкими утворенн¤ми.
ќтже основою дл¤ виникненн¤ б≥льш-менш ст≥йкоњ сп≥льноти необх≥дна
на¤вн≥сть сп≥льних ≥нтерес≥в, ц≥нностей, мети, ≥деолог≥њ, способу
мисленн¤. ” держав≥ ≥снуЇ велика к≥льк≥сть таких сп≥льнот з≥ своњми
ц≥нност¤ми, зв≥дси важко знайти точку дотику, тому ≥ виникають
проблеми сусп≥льних в≥дносин, ≥ держава змушена утримувати свою
Їдн≥сть через закони ¤к≥ базуютьс¤ на страс≥. √ромад¤нське сусп≥льство
теж намагаЇтьс¤ зр≥вноважити часто пол¤рн≥ ≥нтереси своњх член≥в,
але знову ж таки дл¤ цього необх≥дн≥ знанн¤ у р≥зноман≥тних сферах
(тобто дл¤ побудови громад¤нського сусп≥льства необх≥дний комплексний
п≥дх≥д). “ут велике значенн¤ маЇ знанн¤ ≥сторичних традиц≥й, норм,
звичањв того чи ≥ншого народу, оск≥льки вони Ї ≥стотним фактором
Їдност≥ громад¤н, ≥ саме житт¤ сусп≥льства п≥дтримуЇтьс¤ "...чинниками
соц≥ального житт¤ - звича¤ми, мораллю ≥ рел≥г≥Їю."[1,ст.249]
¬иход¤чи ≥з цих м≥ркувань в проблем≥ побудови громад¤нського сусп≥льства
(зокрема на ”крањн≥) велике значенн¤ мають ≥стор≥ософськ≥ ≥дењ
ћ.√рушевського - ≥сторика ≥ ф≥лософа ≥стор≥њ, ¤кий був не т≥льки
досл≥дником ≥стор≥њ але ≥ њњ тваорцем.
ќц≥нюючи украњнську ≥стор≥ю ≥з перспективи часу можна в≥дм≥тити,
що в процес≥ њњ розвитку виникали ≥ ≥снували так≥ соц≥ально-пол≥тичн≥
феномени ¤к в≥че, братства, товариства, громади, ¤к≥ в свою чергу
можна вважати праобразами громад¤нського сусп≥льства, адже фактично
вони ≥снували на основ≥ тих принцип≥в, ¤к≥ на сучасному етап≥
кладутьс¤ в основу громад¤нського сусп≥льства - на основах демократизму
≥ л≥берал≥зму, де джерелом влади повинен бути сам народ, громада.
÷≥ феномени отже ¤к праобрази громад¤нського сусп≥льства ≥снували
в украњнськ≥й ≥стор≥њ.
‘еномен народництва (¤кий Ї найб≥льш поширений в ’≤’ ст.) можливий
саме на такому грунт≥, адже сприйн¤в ц≥ основн≥ положенн¤ ≥ традиц≥њ
украњнського сусп≥льного житт¤. ” свою чергу народницьк≥ позиц≥њ
в≥дстоював у своњй ≥стор≥ософськ≥й концепц≥њ √рушевський (¤кий
був п≥д впливом своњх попередник≥в - јнтоновича, остомарова,
ƒрагоманова) ≥ ¤кий вбачав у народ≥, народн≥й мас≥ св≥й основний
предмет досл≥дженн¤ : "Ќарод, маса народн¤, ...Ї ≥ повинен
бути альфою ≥ омегою ≥сторичноњ розв≥дки."[2,ст.13] р≥м
того "...√рушевський ≥ його однодумц≥ обстоювали федеральний
постулат кириломефод≥њвц≥в ¤к постулат побудови украњнськоњ держави,
що не суперечив њњ пол≥тичн≥й незалежност≥. ¬ основ≥ украњнськоњ
держави 1917-1918 рок≥в було поставлене народовладд¤ з ус≥ма атрибутами
демократичноњ держави, (вид≥лене мною -¬.Ѕ.) а сам федерал≥зм
украњнською пров≥дною верствою вважавс¤ тод≥ т≥Їю державницькою
концепц≥Їю, ¤ка в≥ддзеркалювала самост≥йн≥сть ≥ незалежн≥сть украњнськоњ
нац≥њ."[3,ст.196]. √рушевський Ї прихильником федерал≥зму
в проблем≥ побудови держави, однак сам федерал≥зм - це широке
самовр¤дуванн¤, ≥ в своњх крайн≥х ви¤вах заперечуЇ державу ¤к
форму сусп≥льного регулюванн¤. ¬иход¤чи з цього критика √рушевського
з позиц≥й антидержавництва, сама не витримуЇ критики. …ого можна
критикувати ¤к антидержавника, ¤кий не наголошуЇ на ваз≥ саме
нац≥ональноњ держави, але в≥н говорить про федеральну державу,
¤ка грунтувалас¤ б основах народовладд¤, демократизму, автоном≥њ,
а не на нац≥ональних принципах ≥ ≥нтересах. ѕринцип народовладд¤
заснований на тому, що джерелом влади Ї народ, але пон¤тт¤ "народ"
не Ї тотожнЇ пон¤ттю "нац≥¤". Ќац≥¤ за своњми сусп≥льно-пол≥тичними
ознаками Ї вужче коло сп≥льноти, н≥ж народ, ¤кий фактично включаЇ
в себе р≥зноман≥тн≥ нац≥ональн≥ меншини, народност≥, етноси, ¤к≥
сп≥в≥снують на певн≥й територ≥њ. “ому наголошувати на нац≥ональн≥й
держав≥ дл¤ √рушевського означаЇ ще б≥льше посилити суперечност≥
в сп≥льнот≥, адже знову ж таки така нац≥ональна держава буде апаратом
насильства ≥ примусу дл¤ меншин.
ћислитель, ¤кий стоњть на народницьких позиц≥¤х н≥коли не буде
думати про потребу створенн¤ нац≥ональноњ держави, (адже народ
Ї сукупн≥стю нац≥й), ≥ база на котр≥й "...ми можемо розвиватись
нормально, збер≥гаючи нашу ф≥з≥оном≥ю, наш≥ пол≥тичн≥ ≥ соц≥альн≥
здобутки, нашу державну ≥ економ≥чну незалекжн≥сть...може утворитись
т≥льки об'Їднанн¤м, щирим (вид≥лено мною-¬.Ѕ.) ≥ м≥цним, правдиво
демократичних ...елемент≥в ”крањни, без р≥зниц≥ нац≥ональност≥."[4,ст.177]
“ут мова ≥де про потребу Їдност≥ народу, ≥ нац≥онал≥зм сам по
соб≥ ¤к феномен Ї чужий дл¤ народництва. ќднак ц¤ Їдн≥сть, це
об'Їднанн¤ повинно бути "щирим", тобто фактично базуватись
на взаЇмн≥й симпат≥њ, при¤зн≥, на основ≥ сп≥льних ≥нтерес≥в, ≥деолог≥њ.
ќтож одн≥Їю з основ держави, ≥нших сусп≥льних ≥нститут≥в повинн≥
бути певн≥ псих≥чн≥ феномени, а такими звичайно Ї "сол≥даризм"
≥ "≥ндив≥дуал≥зм"- ¤к визначальн≥ тенденц≥њ в розвитку
соц≥уму. ¬ цьому випадку народництво у погл¤дах на державу маЇ
точки дотику ≥з концепц≥Їю федерал≥зму, ≥ ц¤ точка дотику - це
автоном≥¤ народу. "” 20-х роках √рушевський наголошував потребу
федерац≥њ незалежних европейських держав...« перспективи часу,...в≥н
своњми федерал≥стичними державними концепц≥¤ми випередив свою
добу бодай на 70 рок≥вЕ"[3,ст.55] —ам же федерал≥зм побудований
на основ≥ автоном≥њ, а автоном≥¤ це завжди самовр¤дуванн¤ ≥ самовизначенн¤,
а отже ≥ в≥дпов≥дальн≥сть за своњ обов'¤зки, що можливо при висок≥й
сусп≥льно-пол≥тичн≥й культур≥. “обто федерал≥зм не Ї кроком назад
у пор≥вн¤нн≥ з ≥ншими формами побудови держави, чи союзу держав,
навпаки в≥н вимагаЇ соц≥ально-пол≥тичноњ зр≥лост≥ св≥домост≥ громад¤н,
≥ вимагаЇ виконанн¤ умов договору не через примус, а через переконанн¤,
через почутт¤ обов"¤зку ≥ в≥дпов≥дальност≥, що в свою чергу
Ї основами громад¤нського сусп≥льства, ≥ тут федеральна держава
приймаЇ його контури. ‘едерал≥зм ¤к такий не можливо у¤вити соб≥
без почутт¤ сол≥дарност≥, ¤ке Ї одним ≥з визначальних в тепер≥шньому
бутт≥ св≥ту : "ƒоба, котру переживаЇмо, стоњть п≥д знаком...
повороту до колектив≥зму ≥ сол≥дарност≥."[1,ст.4].
ќднак сол≥дарн≥сть ≥ ≥ндив≥дуал≥зм Ї взагал≥ найб≥льш визначальними
тенденц≥¤ми в розвитку людства. √рушевський наголошуЇ на вир≥шальн≥й
рол≥ "...в в≥чних зм≥нах людського житт¤ сењ неустанноњ конкуренц≥њ
≥ндив≥дуал≥стичних ≥ колектив≥стичних тенденц≥й ≥ пер≥одичного
чергуванн¤ переваги то одних то других...—е чергуванн¤ мен≥ у¤вл¤Їтьс¤
¤к основа... ритму соц≥альноњ еволюц≥њ..."[1,ст.4]
¬ загальному ћ.√рушевський у розгл¤д≥ ≥сторичного процесу стоњть
на еволюц≥йних позиц≥¤х, тобто розгл¤д феномен≥в ≥ факт≥в сусп≥льного
≥ культурного бутт¤ грунтуЇтьс¤ ¤к рух в≥д менш досконалих форм
до б≥льш досконалих, а сам ≥сторичний процес маЇ при цьому прогресивний
характер. Ќарод Ї б≥льш досконала форма сп≥льноти н≥ж нац≥¤, а
сол≥дарн≥сть Ї б≥льш прогресивна форма сп≥вжитт¤ н≥ж ≥ндив≥дуал≥зм,
зв≥дси ≥ федеральна держава, (¤ка заснована на сол≥дарност≥) Ї
б≥льш прогресивна форма сп≥в≥снуванн¤ н≥ж держава нац≥ональна,
оск≥льки вона т¤ж≥Ї до ≥ндив≥дуал≥зму, а зв≥дси ≥ до неврахуванн¤
потреб нац≥ональних меншин.
√рушевського також критикують виход¤чи ≥з того, що в≥н в своњй
≥стор≥ософськ≥й концепц≥њ в розгл¤д≥ проблем розвитку ≥сторичного
прогресу, побудови держави ≥ ≥нших соц≥альних ≥нститут≥в не надавав
великоњ ваги ел≥т≥. ¬ √рушевського ел≥та не маЇ н≥¤ких переваг
перед народом, а сам "народ", "народн¤ маса"
розгл¤даЇтьс¤ ним не ¤к хаотична некерована маса, а ¤к феномен
¤кому властив≥ св≥дом≥сть своЇњ Їдност≥ ≥ р≥зноман≥тн≥ почутт¤,
≥ в ¤кий ел≥та Ї ≥нтегрована, тобто Ї продуктом народу ≥ соц≥ально-пол≥тичних
умов, його частиною, причому народ дбаючи про своњ ≥нтереси фактично
протистоњть ел≥т≥. «нову ж таки мислитель ¤кий дотримуЇтьс¤ народницьких
традиц≥й не буде надавати ел≥т≥ великоњ ваги. Ќародництво ≥ федерал≥зм
стали основою дл¤ розгл¤ду проблем побудови держави ≥ громад¤нського
сусп≥льства в ≥стор≥ософ≥њ √рушевського. « позиц≥њ народу, йому
все одно хто буде на верху пол≥тичноњ влади, лише б це не зач≥пало
його власн≥ ≥нтереси ≥ давало змогу реал≥зувати своњ потреби ≥
ц≥нност≥, головне, щоб держава не втручалас¤ в його приватне житт¤
(ц¤ ж тенденц≥¤ характерна ≥ дл¤ громад¤нського сусп≥льства).
“акож з позиц≥й народництва, ¤ка ц≥нн≥сть Ї в держав≥, ¤кщо народ
страждатиме в≥д такоњ держави. р≥м того обмеженн¤ рол≥ держави
у √рушевського св≥дчить про те, що в≥н надаЇ велику вагу принципу
свободи, а держава суттЇво його обмежуЇ. ѕроте у громад¤нському
сусп≥льств≥ свобода теж Ї обмежена, однак це скор≥ше самообмеженн¤
з≥ сторони самого громад¤нина, ¤кий д≥Ї на основ≥ почутт¤ обов'¤зку,
а обмеженн¤ свободи д≥й ≥ндив≥да у держав≥ ≥н≥ц≥юЇтьс¤ нею ж.
” громад¤нському сусп≥льств≥ людина сама Ї творцем своЇњ дол≥,
а в держав≥ людина починаЇ в≥дчувати залежн≥сть своЇњ дол≥ в≥д
держави, в≥д њњ д≥й.
ќц≥нюючи народництво (постулат≥в ¤кого дотримувавс¤ √рушевський)
з сучасних позиц≥й, воно п≥д таким кутом зору ¤вл¤Ї собою прогресивну
демократичну тенденц≥ю, адже враховуЇ ≥нтереси ≥ потреби народу
його бажанн¤, прагненн¤. Ќарод маЇ повне право розпор¤джатис¤
своњми внутр≥шн≥ми справами. «а ћ.√рушевським "...народню
масу далеко б≥льше ц≥кавл¤ть перем≥ни громадськ≥, ан≥ж зверхньоњ
пол≥тики...¬она мало вважала на перем≥ну зверхности, аби захован≥
були њњ громадськ≥, економ≥чн≥ ≥нтереси..."[2,ст.12] ќтже
дл¤ громади Ї найб≥льш важливими њњ власн≥ громадсько-економ≥чн≥
≥нтереси, ан≥ж ≥нтереси державн≥, (оск≥льки громадсько- економ≥чн≥
в≥дносини Ї грунтом на ¤кому маЇ змогу розвиватись людина, а економ≥чна
д≥¤льн≥сть Ї основою самого громад¤нського сусп≥льства). “им самим
√рушевський у проблем≥ сп≥в≥дношенн¤ держави ≥ громад¤нського
сусп≥льства захищаЇ принцип невтручанн¤ держави, пол≥тичноњ влади
у справи громад¤нського сусп≥льства. ¬≥н наголошуЇ на тому, що
громада (громад¤нське сусп≥льство) ≥ ур¤д сто¤ли завжди на протележних
позиц≥¤х - "...громада з ур¤дом сто¤ли один проти одного
не т≥льки в пер≥од давн≥й."[2,ст.13] р≥м того в≥н констатуЇ
той факт, що пол≥тична влада на ”крањн≥ н≥коли глибоко не проникала
у сфери громадського житт¤, а залишалас¤ чимось сторонн≥м ≥ зовн≥шн≥м:
"...” нас кн¤з≥всько-дружинний устр≥й ... залишавс¤ чимось
зверхн≥м, досить хистко прив"¤заним до народу. √ромада зоставалас¤
ц≥лковитим господарем свого грунту, своњх справ, ≥ т≥льки у зверхн≥х
справах стикалас¤ з устроЇм кн¤жим."[2,ст.10] ќтож громада
(в ¤к≥й панував в≥чевий принцип) нав≥ть у давн≥ часи мала своњ
власн≥ права, тобто вела самост≥йне житт¤ у р≥зноман≥тних внутр≥шн≥х
сферах, ≥ т≥льки у зовн≥шн≥й пол≥тиц≥ вступала у взаЇмов≥дносини
з пол≥тичною владою. ÷ей же самий принцип невтручанн¤ держави
у внутр≥шн≥ справи громад¤нського сусп≥льства ≥ сп≥льне вир≥шенн¤
зовн≥шн≥х проблем характерний ≥ дл¤ сучасних теор≥й, ¤к≥ стосуютьс¤
проблем громад¤нського сусп≥льства. √ромад¤нське сусп≥льство залишаЇ
за державою переважно зовн≥шню сферу сусп≥льних в≥дносин, обмежуючи
њњ вплив на господарську, економ≥чну, культурну, рел≥г≥йну, соц≥альну
внутр≥шню сфери життЇд≥¤льн≥ст≥, де в≥дносини регламентуютьс¤
на основ≥ почутт¤ обов"¤зку, на висок≥й св≥домост≥ громад¤н,
на культурних, моральних, рел≥г≥йних нормах морал≥. —ам устр≥й
державний "...по вс≥ часи ц≥кавий нам переважно тим, на ск≥льки
в≥н впливав на стан народу, ≥ на ск≥льки сам п≥дпадав п≥д вплив
громади й наск≥льки в≥дпов≥дав њњ бажанн¤м ≥ змаганн¤м...¬≥дпов≥дно
цим принципам...ми завжди повинн≥ мати своЇю вих≥дною точкою народню
масу."[2,ст.13] ƒержава, у ≥стор≥ософськ≥й концепц≥њ √рушевського
Ї щось зовн≥шнЇ по в≥дношенн≥ до народу, до громади (зрештою ≥
дл¤ громад¤нського сусп≥льства), адже народ може ≥снувати ≥ без
власноњ держави (що ≥ довела нам украњнська ≥стор≥¤ в реальному
њњ вим≥р≥). Ќарод складаЇтьс¤ ≥з громад, ¤к≥ д≥ють на основ≥ демократичних
принцип≥в, ≥ тому фактично вивченн¤ ≥стор≥њ народу - це вивченн¤
тих сусп≥льних утворень ¤к≥ виникають в його лон≥, а отже це вивченн¤
громад¤нського сусп≥льства, тобто у своњй ≥стор≥ософ≥њ √рушевський
вивчаЇ не державу, а громаду, народ, зрештою громад¤нське сусп≥льство,
форми про¤ву його життЇд≥¤льност≥.
«вичайно, що сам √рушевський не Ї теоретиком громад¤нського сусп≥льства,
однак Ї важливим той факт, що в≥н у своњх ≥стор≥ософських роздумах
констатуЇ факт ≥снуванн¤ його трвдиц≥й в реальному житт≥ сусп≥льства,
вказуючи на њх основн≥ риси, ≥ розмежовуючи сфери впливу державноњ
влади по в≥дношенню до громад¤нського сусп≥льства.
ѕ≥д наведеним вище кутом зору ще раз про¤снюЇтьс¤ ≥стор≥ософська
позиц≥¤ √рушевського щодо того, що творцем ≥стор≥њ Ї народ, громада,
адже сам герой, ел≥та, пол≥тична влада (¤кими Ї кн¤зь ≥ дружина)
сам≥ поза громадою не можутьт творити ≥стор≥ю, оск≥льки вони протисто¤ть
одне одному, ≥ часто народ повстаЇ проти держави ≥ маЇ на таке
повстанн¤ повне право, адже автоном≥¤, свобода, р≥вн≥сть, принципи
л≥берал≥зму ≥ демократизму Ї його нев≥д'Їмними, природн≥ми атрибутами,
без ¤ких в≥н втрачаЇ своЇ обличч¤ ≥ гине ¤к сусп≥льний феномен,
≥ народ прагне реал≥зувати њх в д≥йсност≥. "...Ќа очах ≥стор≥њ
нашоњ - маси пробують запровадити лад громадський, в≥дпов≥дний
своњм жаданн¤м, своњм ≥деалам р≥вноправност≥ ≥ автоном≥њ."[2,ст.12]
ќднак ц≥ ≥дењ, права ≥ ≥деали Ї властив≥ ≥ громад¤нському сусп≥льству
≥ Ї його незм≥нними супутниками, оск≥льки т≥льки у сусп≥льств≥
¤ке побудоване на таких принципах поважаЇтьс¤ особа ≥ њњ права
≥ ≥снуЇ р≥вноправн≥сть ус≥х громад¤н. —ама ж р≥вноправн≥сть св≥дчить
про те, що н≥¤коњ дискрим≥нац≥њ н≥ в расовому н≥ в нац≥ональному
план≥ не може бути в громад¤нському сусп≥льств≥.
¬ ≥стор≥ософ≥њ √рушевського ≥дењ р≥вноправност≥ ≥ автоном≥њ Ї
об'Їднуючим фактором самоњ реальноњ ≥стор≥њ народу, ≥ долаючи
хронолог≥чн≥ рамки ц≥ ≥дењ створюють Їдн≥сть, неперервн≥сть, континуальн≥сть
самого ≥счторичного процесу. √рушевський пише: "я вийшов
за меж≥ хронолог≥чн≥ свого курсу, щоб показати, ¤к т≥сно й нерозривно
сполучен≥ м≥ж собою вс≥ пер≥оди ≥стор≥њ –уси, ¤к одн≥ ≥ т≥ж змаганн¤
народн≥, одна ≥ та ж головна ≥де¤ (≥де¤ автономност≥ ≥ р≥вноправност≥
-¬.Ѕ.) переходить через увесь той р¤д в≥к≥в, в так одм≥нних пол≥тичних
≥ культурних обставинах. “≥льки з зазначеноњ точки нам ¤сно визначитьс¤
ц¤ Їдн≥сть, цей зв'¤зок ≥ зам≥нить механ≥чне сполученн¤ окремих
пер≥од≥в, (≥дењ Ї основою Їдност≥ ≥стор≥њ). Ќарод, маса народн¤
зв'¤зуЇ њх в одну ц≥л≥сть... ¬≥н з своњми ≥деалами ≥ змаганн¤ми,
з своЇю боротьбою... - Ї Їдиний герой ≥стор≥њ. «розум≥ти...його
бажанн¤ й ≥деали - Ї мета нашоњ ≥стор≥њ"[2,ст.13] ” цьому
ракурс≥ ≥деали ≥ бажанн¤ - автоном≥њ ≥ р≥вноправност≥ (тобто прагненн¤
реал≥зувати так≥ стани в сусп≥льному житт≥) Ї одним з руш≥йних
фактор≥в ≥сторичного процесу. ѕроте ц≥ ≥деали ≥снують не сам≥
по соб≥, але у формах сусп≥льноњ св≥домост≥, ¤ка Ї впливовим фактором
≥сторичного процесу, оск≥льки даЇ сп≥льнот≥ певну мету, ≥деали,
прагненн¤, ор≥ЇнтуЇ людину в д≥¤льност≥. ¬ загальному сп≥льнота
прагне до громад¤нського сусп≥льства, ¤к певного природнього стану
≥снуванн¤, адже т≥льки в ньому реал≥зуютьс¤ ц≥ ≥деали. ќтже в
так≥й абстрактн≥й ≥ загальн≥й форм≥ саме громад¤нське сусп≥льство
стаЇ ≥стотним фактором ≥сторичного процесу, а ≥стор≥¤ народу розвиваЇтьс¤
¤к д≥¤льн≥сть по його впровадженню, тобто впровадженн¤ ≥деал≥в
р≥вноправност≥ ≥ автоном≥њ, народовладд¤ Ї реал≥зац≥Їю громад¤нського
сусп≥льства. ¬ такому випадку ≥деолог≥ю, ≥деали, моральн≥ норми
почутт¤ ≥ ≥деали Ї суттЇвим фактором ≥сторичного процесу. √рушевський
пише: "...—тад≥¤ украњнського житт¤, в ¤ку ми вв≥йшли, вимагаЇ
високого морального настрою, спартанського почутт¤ обов'¤зку,
певного аскетизму ≥ нав≥ть героњзму в≥д украњнських громад¤н...’то
хоче бути г≥дним громад¤нином, той мусить видобути з себе ц≥ моральн≥
сили. ÷арство свободи здобуваЇтьс¤ також сильним примусом над
собою, ¤к ≥ царство боже..."[4,ст.137] ќтже народ, ¤к творець
≥стор≥њ повинен волод≥ти цими вартост¤ми ≥ рисами, а "примус
над собою" означаЇ обмеженн¤ своњх матер≥альних потреб на
користь духовних. "Ќа перконанн¤ √рушевського, ≥стор≥¤ д≥Ї
через дух ≥ вартост≥ у њхньому далеко не матер≥альному вим≥р≥.
÷ентральними ви¤вл¤ютьс¤ вартост≥ моральн≥..."[5,ст.265],
тобто власне вартост≥ громад¤нського сусп≥льства - свобода, р≥вноправн≥сть,
самост≥йн≥сть, справедлив≥сть. ÷≥ ≥деали сусп≥льного житт¤ створюють
грунт дл¤ плюрал≥зму погл¤д≥в ≥ ≥дей у сп≥льнот≥, що Ї також характерною
рисою громад¤нського сусп≥льства. ўодо житт¤ украњнського народу
√рушевський теж констатуЇ його плюрал≥зм:"Ќародне украњнське
житт¤...залишалось завжди при певн≥й духовн≥й ≥ рел≥г≥йн≥й свобод≥
- ширш≥м погл¤д≥ на в≥ру ≥ мораль."[6,ст.8], а духовна ≥
рел≥г≥йна сфери ¤краз ≥ вимагають такого плюрал≥зму, ≥ ¤кщо в≥н
≥снуЇ в них, тод≥ це св≥дчить ≥ про його на¤вн≥сть ≥ в ≥нших сферах
життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства - економ≥чн≥й, науков≥й, пол≥тичн≥й,
соц≥альн≥й, культурн≥й, ≥ т.д. “акий констатований плюрал≥зм св≥дчить
також про на¤вн≥сть традиц≥й громад¤нського сусп≥льства з його
визначальними принципами до будь-¤кого теоретизуванн¤ в реальному
житт≥ украњнського народу, тобто вони вже реально ≥снувало, а
вже пот≥м виникають роздуми щодо цього феномену. ¬иход¤чи з цього
можна припустити, що громад¤нське сусп≥льство Ї природн≥м феноменом,
≥ виникаЇ воно само по соб≥ в ход≥ розвитку соц≥уму в результат≥
проб ≥ помилок, ≥ розгортаЇтьс¤ ¤к одна з найкращих сусп≥льних
форм сп≥вжитт¤ громад¤н, ≥ в ньому ¤краз Ї на¤вними так≥ почутт¤,
¤к≥ притаманн≥ сам≥й природ≥ людини - сол≥дарн≥сть, симпат≥¤,
обов'¤зок. “ому ≥де¤ громад¤нського сусп≥льства Ї такою живучою,
адже воно не Ї штучним утворенн¤м, ¤ким Ї в переважн≥й б≥льшост≥
випадк≥в держава (¤ка Ї територ≥альним феноменом ≥ може зникати
≥ виникати, або ж зовс≥м не ≥снувати в ≥стор≥њ того чи ≥ншого
народу), воно Ї скор≥ше духовним феноменом. р≥м того держава
Ї продуктом договору м≥ж людьми, а громад¤нське сусп≥льство скор≥ше
виникаЇ спонтанно, Ї загальнолюдським феноменом, ц≥нност≥ ≥ ≥нтереси
¤кого кожен маЇ в самому соб≥, в своњй власн≥й св≥домост≥ ≥ визнаЇ
њх ¤к важлив≥ дл¤ ≥ншого; тому ≥ ≥снували р≥зн≥ форми держави
з р≥зними правовими договорами ≥ в≥дносинами м≥ж громад¤нами,
однак образ громад¤нського сусп≥льства Ї ун≥версальним дл¤ всього
людства на прот¤з≥ вс≥Їњ його ≥стор≥њ. “аким чином викреслюЇтьс¤
ч≥тка в≥дм≥нн≥сть двох сусп≥льно-пол≥тичних феномен≥в - держави
≥ громад¤нського сусп≥льства, база першого з ¤ких - штучн≥ норми
≥ закони, другого - норми, ¤к≥ випливають з самоњ природи людини
¤к б≥осоц≥альноњ ≥стоти, ≥ ¤к≥ Ї дл¤ вс≥х народ≥в зрозум≥лими
≥ стаб≥льними, адже природа людини не зважаючи на антрополог≥чн≥
в≥дм≥нност≥ Ї в своњй сутност≥ одна ≥ та ж. √ромад¤нське сусп≥льство
спов≥дуЇ загальнолюдськ≥ ц≥нност≥, а держава часто ≥де проти сп≥льноти,
оск≥льки Ї можлив≥сть дл¤ р≥зноман≥тних зловживань.
ƒержава "...стоњть над людн≥стю,... ф≥зичним та психолог≥чним
примусом змушуЇ њњ виконувати свою волю."[1,ст.250]. јле
будь-¤кий примус ф≥зичний чи психолог≥чний - це обмеженн¤ свободи,
¤ка Ї визначальною дл¤ громад¤нського сусп≥льства. “ут мислитель
зображаЇ ≥снуючу державу ¤к таку, ¤ка под≥лена на два р≥вн≥, два
прошарки пануючий ≥ той над ¤ким панують, тобто народ в такому
випадку Ї розд≥лений на дв≥ частини, однак в≥н окреслюЇ њњ майбутн≥
контури: "...ƒержава - це суверенний союз народу, ¤кий шл¤хом
плановоњ д≥¤льност≥ зверхн≥ми засобами задов≥льн¤Ї ≥ндив≥дуальн≥,
нац≥ональн≥ ≥ загально людськ≥ сол≥дарн≥ ≥нтереси в напр¤м≥ поступового
розвитку громад¤нства."[1,ст.251],(вид≥лене мною-¬.Ѕ.). “ака
держава мала б згладжувати суперечност≥ в сусп≥льств≥, ≥ тим самим
давати можлив≥сть дл¤ "розвитку громад¤нства", громад¤нського
сусп≥льства, виконуючи наступн≥ завданн¤: "завданн¤...охорони
прав, ≥нтерес≥в ≥ вплив≥в економ≥чно слабших, регул¤ц≥њ економ≥чних
≥ пол≥тичних прав на њх користь, створенн¤ можливо спри¤тливих
≥нтерес≥в дл¤ прац≥ активноњ... ЅажаЇмо перебудови вс≥Їњ державноњ
й соц≥альноњ будови в ≥нтересах можливо зб≥льшеноњ продуктивност≥
≥ можливо р≥вном≥рного розпод≥ленн¤ њњ продукт≥в м≥ж громад¤нством."[4,ст.170]
«нову ж таки тут повинен бути вт≥лений принцип р≥вност≥. —ама
потреба в держав≥ в≥дпадаЇ, ¤кщо громада, народ, може об≥йтись
власними силами в реал≥зац≥њ цих завдань без будь-¤ких посередник≥в
в форм≥ державних установ, ≥нститут≥в, орган≥зац≥й, (а зрештою
≥ без самоњ держави). ƒержава не Ї ¤кимось обов'¤зковим еволюц≥йним
етапом в розвитку соц≥уму, вона лише зас≥б, ¤ким можна при певних
умовах ≥ знехтувати. "...—тавл¤чи... завданн¤ наш≥й державност≥
ми, св≥доме громад¤нство,...менше всього можемо стати супроти
нењ на позиц≥њ laissez faire, iaissez passer (позиц≥¤ невтручанн¤
-¬.Ѕ.) - залишити кермуванн¤ державою, будуванн¤ державного ладу,
охорону державних ≥нтерес≥в нов≥й украњнськ≥й бюрократ≥њ, сам≥й
чи на сп≥лку з пров≥дними парт≥йними групами, фракц≥¤ми правл¤чих
парт≥й.
ћи вс≥, все св≥доме громад¤нство повинн≥ вважати це все своњм
д≥лом, не випускати з своњх рук - ≥ стати елементом державним."[4,ст.171](вид≥лене
мною-¬.Ѕ.) ‘актично тут √рушевський закликаЇ громад¤нство, народ
вз¤ти владу безпосередньо в своњ руки без будь-¤ких посередник≥в,
≥ в цьому випадку держава ототожнюЇтьс¤ з громад¤нським сусп≥льством,
оск≥льки не ≥снуЇ самого державного апарату ≥ народ в такому випадку
реал≥зуЇ своњ права безпосередньо. ÷е положенн¤ Ї досить ц≥кавим
в ≥стор≥ософ≥њ √рушевського щодо проблеми побудови ≥ взаЇмов≥дносин
держави ≥ громад¤нського сусп≥льства, адже держава тут приймаЇ
контури ≥ риси сп≥льн≥ з громад¤нським сусп≥льством, в ¤кому проблеми
сусп≥льних в≥дносин вир≥шуютьс¤ самою громадою. "Ќаша держава
не може опиратись на т≥ органи й п≥дстави, на ¤к≥ опираютьс¤ держави
≥ншого типу та за њх допомогою й посередництвом виховують чи обробл¤ють
своЇ громад¤нство в патр≥отизм≥ чи в ло¤льност≥ до своЇњ держави...
ћи в≥дкидаЇмо пол≥ц≥йно-бюрократичний устр≥й й хочемо оперти нашу
управу на широких основах самовр¤дуванн¤..."[4,ст.172]
ќтже народ повинен збер≥гати державу доти, поки вона створюЇ
спри¤тлив≥ умови дл¤ розвитку своњх громад¤н, ≥ в конфл≥ктах народу
≥ влади "...вина лежить на сторон≥ влади, бо ≥нтереси трудового
народу - це найвищий закон вс¤коњ громадськоњ орган≥зац≥њ, ≥ коли
в держав≥ цьому народов≥ не добре, це його право порахуватис¤
з нею."[7,ст.31]
ƒивл¤чись ≥з перспективи часу ≥ оц≥нюючи бездержавн≥сть украњнського
народу в р≥зноман≥тних пер≥одах його ≥стор≥њ, феномен того, що
в≥н не був асим≥льований ≥ншими народами можна по¤снити тим, що
в цьому випадку роль збереженн¤ традиц≥й, мови, культури загалом
переймаЇ на себе не держава, а ≥нш≥ сусп≥льн≥ утворенн¤ в форм≥
братств, громад, товариств ≥ нав≥ть церкви ≥ церковноњ громади,
¤к≥ стають осередками сусп≥льного житт¤ ≥ виконують так≥ ж функц≥њ,
¤к≥ виконуЇ держава. ћ.√рушевський пише, що "...упадок власноњ
державност≥ та р≥зноман≥тн≥ репрес≥њ,...зробили з ...церкви свого
роду нац≥ональний символ : вона стала властиво одинокою нац≥ональною
установою, ¤ка об'Їднувала вс≥ частини ≥ вс≥ верстви народу."[6,ст.390]
¬ище вже наголошувалось на тому, що √рушевський сто¤в на позиц≥¤х
народництва створюючи свою ≥стор≥ософську концепц≥ю, ≥ що основн≥
≥дењ в≥н перейн¤в ≥ осмислив в≥д своњх попередник≥в - д≥¤ч≥в кирило-мефод≥њвського
товариства, остомарова, ƒрагоманова, јнтоновича. ÷≥ погл¤ди були
грунтом на ¤кому розвивалась ≥стор≥ософська концепц≥¤ √рушевського,
≥ перебуваючи на позиц≥¤х народництва, √рушевський в де¤ких випадках
≥гнорував питанн¤ державност≥. ¬≥н вважав, що перш за все "...мусить
бути забезпечена народна суверен≥сть (вид≥лене мною -¬.Ѕ.,-(ц≥кавим
Ї сам терм≥н "народна суверенн≥сть" на противагу до
суверенност≥ держави)) поки д≥йсно не в≥д≥мре держава з ус≥ма
своњми пол≥тичними ≥ нац≥ональними конфл≥ктами, котрим тепер ще
к≥нц¤ не видно."[3,ст.89] ќтже в своњй ≥стор≥ософськ≥й концепц≥њ
√рушевський надаЇ перевагу народн≥й суверенност≥ перед суверенн≥стю
державною, оск≥льки д≥йсно справжн≥м сувереном повинен бути народ,
при цьому держава Ї лише ≥нструментом в руках суверена, зас≥б
реал≥зац≥њ його мети. Ќарод сам повинен обирати ту чи ≥ншу форму
правл≥нн¤ ≥ сп≥вжитт¤, в≥н творить державу ≥ вона повинна виконувати
його волю, а не навпаки. ѕри цьому народ повинен також контролювати
д≥¤льн≥сть державних ≥нститут≥в.
јнал≥зуючи ≥стор≥ю украњнського народу його сусп≥льно-пол≥тичн≥
форми ≥снуванн¤ в минулому ≥ прогнозуючи його майбутнЇ, будуючи
свою державн≥сть ≥ виход¤чи на рубеж≥ громад¤нського сусп≥льства,
розгл¤даючи проблеми побудови держави ≥ громад¤нського сусп≥льства
≥ њх взаЇмов≥дносин, необх≥дно брати до уваги ≥стор≥ософську концепц≥ю
ћихайла √рушевського, в ¤к≥й розгл¤даютьс¤ основн≥ ≥сторичн≥ форми
≥снуванн¤ украњнського народу, його основн≥ ц≥нност≥, його права
≥ свободи, ¤кими в≥н керувавс¤ на прот¤з≥ вс≥Їњ своЇњ ≥стор≥њ
≥ ¤к≥ визначають його житт¤ ≥ тепер, ≥ панують в сучасному сусп≥льно-пол≥тичному
житт≥ украњнського народу.
Ћ≤“≈–ј“”–ј
1. √рушевський ћ. ѕочатки громад¤нства. √енетична соц≥олог≥¤.
- Ћьв≥в, 1921.-354с.
2. √рушевський ћ. ¬ступний виклад з ≥стор≥њ ”крањни-–уси // ћ.√рушевський
≥ «ах≥дна ”крањна. - Ћьв≥в, 1995. - 432с.
3. ¬инар Ћ. ћихайло √рушевський. ≤сторик ≥ буд≥вничий нац≥њ. -
Ќью-…орк, - ињв,- “оронто, 1995. - 321с.
4. √рушевський ћ. Ќа пороз≥ новоњ ”крањни // ’то так≥ украњнц≥
≥ чого вони хочуть. - ињв, 1991. - 342с.
5. арась ј. Ќарод та ≥стор≥¤ в аспект≥ погл¤д≥в ћ.√рушевського
// ћ.√рушевський ≥ «ах≥дна ”крањна. - Ћьв≥в, 1995. - 432с.
6. √рушевський ћ. « ≥стор≥њ рел≥г≥йноњ думки на ”крањн. - Ћьв≥в,
1925. - 324с.
7. ѕр≥цак ќ. ≤стор≥ософ≥¤ та ≥стор≥ограф≥¤ ћ.√рушевського. - ињв,- ембр≥дж,
1991.-54с.
Wolodimyr Buds
"State and civil society and problems of their interaction
in the historiosophical conception of Mikhaylo Grushevsky"
This article is under the title State and civil society and problems
of interaction in the historiosophical conception of M.Grushevsky.
This problem deals with historiosophical problematik. I am going
to consider the problems of building the civil society in the
historiosophy of M.Grushevsky. Also underlines that civil society
and state is the contrast one to another as the civil institutions.
State is based on a compulsion but the civil society is based
on the feeling of solidarity between its members. Generally speaking
M.Grushevsky tries to prove the civil society on the ground of
liberalism and democratism.
