стать¤
ѕроблеми психопол≥тики в ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ
ћихайла √рушевського.
¬олодимир Ѕудз
ѕредметом психопол≥тичних досл≥джень Ї не сама псих≥ка людини
¤к така, ¤к феномен (в такому значенн≥ нею займаЇтьс¤ психолог≥¤),
а ним Ї вплив псих≥ки людини зокрема, ≥ псих≥ки сп≥льноти на прот≥канн¤
пол≥тичних процес≥в, ≥ взагал≥ на х≥д соц≥ально-≥сторичного процесу,
(адже пол≥тичн≥ процеси зумовлен≥ певними соц≥ально-культурними
обставинами в ¤ких перебувають њх суб'Їкти). ¬≥домо, що в ф≥лософ≥њ,
соц≥олог≥њ, психолог≥њ, пол≥толог≥њ були спроби по¤снити х≥д сусп≥льного
розвитку ≥ ≥сторичного процесу в ц≥лому через вплив на них р≥зноман≥тних
псих≥чних фактор≥в: - через псих≥ку ≥ндив≥д≥в (√.“ард, ¬.¬ундт,
¬.ƒ≥льтай), через почутт¤, думки, здатност≥ людей (‘.√≥дд≥г≥нс,
Ћ.”орд), через ≥нстинкт войовничост≥ (–осс, Ѕогардус), через статевий
≥нстинкт («.‘ройд), через ≥дењ ≥ почутт¤ особистост≥ (√.«≥ммель),
через законом≥рност≥ колективноњ св≥домост≥ (≈.ƒюркгейм), через
колективн≥ у¤вленн¤ (ћ.Ѕлок), через ментальн≥сть (Ћ.‘евр), через
форми св≥домост≥ (духу) (Ѕ. роче), через думки (≥дењ) (–. олл≥нгвуд),
через життЇвий порив (ј.Ѕергсон, ј.“ойнб≥), через розгортанн¤
розуму (√.√егель, ≈.√уссерль), через мову ≥ мовленн¤ (√.√адамер),
через боротьбу пристрастей (—артр), через св≥тогл¤дн≥ позиц≥њ
(ћ.¬ебер), через психолог≥ю мас (≤.“ен, Ўтайнталь, ЋЇбон), через
дух нац≥њ (романтизм), через стад≥њ розвитку св≥домост≥ (ќ. онт),
через чергуванн¤ ≥ндив≥дуал≥стських ≥ колектив≥стських тенденц≥й
в соц≥ум≥ (ћ.√рушевський) ≥ т. д.
”загальнюючи вище сказане можна зробити висновок, що в ’≤’ ≥
’’ ст. по¤сненн¤ соц≥альних ¤вищ ≥ процес≥в в гуман≥тарних науках
зд≥йснюЇтьс¤ через психолог≥чну парадигму, тобто вс≥ ¤вища по¤снюютьс¤
через р≥зноман≥тн≥ псих≥чн≥ фактори. ўе одним п≥дтверджен¤м цього
Ї виникненн¤ психо≥стор≥њ предметом досл≥дженн¤ ¤коњ Ї "Евивченн¤
впливу сфери п≥дсв≥домого (особистого ≥ колективного) на ≥сторичну
д≥йсн≥стьЕ"[1,с.7], ¤ка ж звичайно маЇ своњх попередник≥в
в особах вище названих мислител≥в.
як бачимо псих≥чне середовище маЇ надзвичайно широкий д≥апазон
- в≥д сфери несв≥домих пот¤г≥в ≥ ≥нстинкт≥в до сфери ≥дей. ¬иход¤чи
з цього псих≥чну сферу необх≥дно умовно под≥лити на два р≥вн≥
: св≥домий ≥ несв≥домий (при цьому звичайно важко розмежувати
ц≥ два р≥вн≥), ≥ вже через такий под≥л п≥дходити до вивченн¤ њх
впливу на пол≥тичн≥ процеси.
ћи ведемо мову про психопол≥тику, отже терм≥н "псих≥ка",
"псих≥чний" будемо вживати у заченн≥ "людське",
тобто в даному випадку псих≥чним Ї те, що стосуЇтьс¤ людини. який
тод≥ ≥з двох р≥вн≥в псих≥ки - св≥домий чи несв≥домий ми можемо
коригувати ≥ контролювати, направл¤ти в певне русло ≥ ¤кими засобами
це можна зд≥йснювати. «вичайно, що контролювати ми можемо св≥дом≥
псих≥чн≥ фактори, ≥ цей контроль покладаЇтьс¤ на соц≥альн≥ ≥нститути.
Ќесв≥домий р≥вень псих≥чних факторф≥в знаходитьс¤ поза межами
нашоњ дос¤жност≥, ≥ в значн≥й м≥р≥ залежить в≥д самоњ сут≥ людини
¤к соц≥ально-б≥олог≥чноњ ≥стоти. ¬ цьому ракурс≥ людська псих≥ка
Ї сумою соц≥альних (культурних) ≥ б≥олог≥чних (природн≥х) вплив≥в.
“ут психопол≥тика пов'¤зуЇтьс¤ з геопол≥тикою, а в сум≥ ц≥ сфери
твор¤ть певний вид культури, ¤кий Ї визначальним в даному просторово-часовому
вим≥р≥. «в≥дси психопол≥тика т≥сно пов'¤зуЇтьс¤ з ≥ншими науковими
дисципл≥нами. ѕол≥тичн≥ процеси так чи ≥накше в≥дбуваютьс¤ в просторово-часових
координатах, а отже Ї ≥сторичними, а зв≥дси мають своњ специф≥чн≥
особливост≥. ¬ ц≥лому суть ≥сторичного процесу досл≥джуЇ ф≥лософ≥¤
≥стор≥њ. якщо ж ми розгл¤даЇмо пол≥тичн≥ процеси ¤к≥ в≥дбуваютьс¤
в середин≥ окремоњ крањни, а в даному випадку - ”крањни, то щоб
рац≥онально по¤снити ц≥ процеси перш за все необх≥дно досл≥дити
нашу ≥стор≥ю, усв≥домити суть ≥сторичного процесу, оск≥льки сучасн≥
пол≥тичн≥ под≥њ т≥сно пов'¤зан≥ з ≥сторичним минулим народу, ≥
мають там своЇ кор≥нн¤, що вказуЇ на континуальн≥сть самого ≥сторичного
процесу.
якщо ми п≥д таким кутом розгл¤даЇмо завданн¤ психопол≥тики -
тобто досл≥дженн¤ особливостей прот≥канн¤ пол≥тичних процес≥в
¤к в середин≥ окремоњ крањни так ≥ поза њњ межами, а в даному
випадку ”крањни, то тут безумовно важливими Ї ф≥лософсько-≥сторичн≥
погл¤ди ћ.√рушевського, ¤к≥ стосуютьс¤ сутност≥ ≥ причин прот≥канн¤
≥сторичного процесу украњнського народу ≥ людства в ц≥лому. р≥м
того в ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ћ.√рушевського можна спостер≥гати саме
психопол≥тичний анал≥з ≥сторичних под≥й, а також наданн¤ великоњ
ваги псих≥чним факторам в ≥сторичному процес≥, а отже зокрема
≥ в пол≥тичному, але одночасно в≥дсутн≥сть њх абсолютизац≥њ. ¬
ц≥лому ф≥лософ≥¤ ≥стор≥њ ћ.√рушевського Ї пол≥факторною теор≥Їю,
де взаЇмно перес≥каютьс¤ ≥ взаЇмод≥ють р≥зноман≥тн≥ фактори -
економ≥чн≥, соц≥альн≥, культурн≥, псих≥чн≥, пол≥тичн≥ ≥ ≥нш≥.
‘≥лософ≥¤ ≥стор≥њ √рушевського "Ебудувалась на теор≥њ фактор≥в.
—оц≥альний процес досл≥джуЇтьс¤ на баз≥ факт≥в, ¤к≥ витворюють
б≥олог≥чн≥, економ≥чн≥ та псих≥чн≥ фактори. ¬ир≥шальне значенн¤
маЇ останн≥й, псих≥чний фактор."[2,с.24]
ўо ж стосуЇтьс¤ псих≥чних фактор≥в ≥сторичного процесу, то у
ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ћ.√рушевського, њх також умовно можна под≥лити
на св≥дом≥ ≥ несв≥дом≥, ¤к≥ в свою чергу взаЇмод≥ють м≥ж собою
≥ залежать в≥д впливу зовн≥шн≥х фактор≥в - в≥д впливу культурного
≥ природнього середовища, ≥ тому "Е≥сторичн≥ постат≥, Ї продуктами
епохи ≥ середовища".[2,с.34] ѕ≥д св≥домими псих≥чними факторами
будемо мати на уваз≥ т≥, ¤к≥ так чи ≥накше можна посилити чи обмежити
через нашу св≥дому волю, через нашу ≥нтенц≥ю. ѕ≥д несв≥домими
т≥, ¤к≥ не п≥ддаютьс¤ миттЇвому, чи б≥льш-менш короткотерм≥новому
впливу (так ¤к св≥дом≥), ≥ залежать в≥д ментальних особливостей,
в≥д складу характеру ≥ темпераменту. Ќаприклад ≥нтенц≥ю псих≥ки
на той чи ≥накший вид д≥й - (добрих чи поганих) можна миттЇво
зм≥нити св≥домим актом вол≥, однак цим же самим актом вол≥ ми
не можемо миттЇво зм≥нити наш характер чи темперамент.
ƒ≥апазон св≥домих псих≥чних фактор≥в Ї незвичайно широкий - мотиви,
≥нтереси, ≥дењ, ¤к≥ в ц≥лому визначаютьс¤ культурним середовищем,
≥ ¤к≥ в≥дображають ц≥нн≥сно-смислов≥ ор≥Їнтири людини ≥ сусп≥льства
в р≥зноман≥тних сферах життЇд≥¤льност≥. ¬арто в≥дзначити також,
що пол≥тичн≥ ≥нтереси вузько пов'¤зан≥ з економ≥чними, а останн≥
в свою чергу з б≥олог≥чними потребами, ¤к≥ в свою чергу можуть
бути обмежен≥ через псих≥ку людини. ÷≥нност≥ таким чином Ї компром≥с
м≥ж природою людини ≥ культурою. «агалом вс≥ сфери життЇд≥¤льност≥
у ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ћ.√рушевського т≥сно взаЇмод≥ють ≥ перес≥каютьс¤.
ѕол≥тика т≥сно зв'¤зана з ≥деолог≥Їю, ≥ пол≥тична аг≥т≥ц≥¤ може
проводитись ≥ грунтуватись "на рел≥г≥йно-нац≥ональних почутт¤хЕ"[3,с.259]
” свою чергу ц≥ почутт¤ ≥нтенц≥онально направлен≥ на волод≥нн¤
певними ц≥нност¤ми, втрата ¤ких викликаЇ у сп≥льнот≥ "напруженн¤
≥ загальне роздражненн¤Е"[3,с.103] “ут ц≥нност≥ (вартост≥)
стають мотивами тих чи ≥нших д≥й людини ≥ сп≥льноти. ƒл¤ √рушевського
¤краз Ї важливим знайти "мотивуванн¤"[4,с.167] вчинк≥в
≥ под≥й, ≥ з документальних матер≥ал≥в "вим≥рковувати х≥д
под≥й, мотиви ≥ нам≥ри".[4,с.167], тобто в≥н намагаЇтьс¤
в досл≥дженн¤х "по можливост≥ встановити взаЇмне в≥дношенн¤
факт≥в зовн≥шньоњ ≥стор≥њ, знайти њх зв'¤зок з внутр≥шн≥м житт¤м,
вгадати характер ц≥Їњ останньоњЕ"[5,с.V]
—в≥дом≥ псих≥чн≥ фактори в б≥льш≥й м≥р≥ зв'¤зан≥ з ц≥нност¤ми
(вартост¤ми, благами), ¤к≥ Ї мотивами д≥¤льност≥, викликають певн≥
почутт¤, Ї предметом домагань людини ≥ сусп≥льних груп, ¤к≥ Ї
предметом соц≥альних норм ≥ закон≥в, ¤к≥ Ї основою св≥тов≥дчутт¤
≥ св≥тосприйманн¤. ѕсих≥чна ≥нтенц≥¤ може мати сол≥дарну чи ≥ндив≥дуальну
направлен≥сть, ¤ка теж маЇ своњм предметом ц≥нност≥. ћ.√рушевський
пише: "¬се б≥льше укр≥плююсь в переконанн≥ про вир≥шальну
ролю в в≥чних зм≥нах людського житт¤ сењ неустанноњ конкуренц≥њ
≥ндив≥дуал≥стичних ≥ колектив≥стичних тенденц≥й (вид≥лене мною-¬.Ѕ.)
≥ пер≥одичного чергуванн¤ переваги то одних то другихЕ—е чергуванн¤
мен≥ у¤вл¤Їтьс¤ ¤к основа ритму соц≥альноњ еволюц≥њЕ"[6,с.4]
; ≥ дал≥ : "¬се людське житт¤, ¤к ми побачимо се нераз було
в≥чною зм≥ною, в≥чним чергуванн¤м пот¤г≥в до колектив≥зму ≥ ≥ндив≥дуальноњ
самозадоволеност≥ (автарк≥њ) (вид≥лене мною-¬.Ѕ)Е–ан≥ше чи п≥зн≥ше
зм≥на сих обставин мусила погнати њњ [людську природу - ¬.Ѕ.]
з сьго в≥докремленого ≥снуванн¤ до об'Їднанн¤."[6,с.86] ќтож
у ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ћ.√рушевського в загальному ≥сторичний процес,
≥ пол≥тичн≥ процеси зокрема, це "в≥чне чергуванн¤ пот¤г≥в"
до самост≥йного чи колективного сп≥вжитт¤. «вичайно, що це "чергуванн¤"
≥ ц¤ "конкуренц≥¤" не прот≥кають поза псих≥кою людини,
отже ареною ц≥Їњ конкуренц≥њ, чергувань ≥ боротьби - Ї св≥дом≥сть
≥ почутт¤ людини ≥ сп≥льноти. «в≥дси ≥стор≥¤ ≥ пол≥тика - процеси,
¤к≥ мають своњм субстратом псих≥ку сусп≥льства, ¤ка Ї ≥нтенц≥онально
направлена на колектмв≥зм чи сол≥даризм, ¤к≥ в свою чергу мають
п≥д собою певн≥ св≥тогл¤дн≥ принципи, що њх пропонуЇ культура.
ќднак ¤кими Ї власне сол≥даризм ≥ ≥ндив≥дуал≥зм - св≥домими бажанн¤ми
чи несв≥домими ≥нстинктами. ” ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ћ.√рушевського
на перших етапах соц≥альноњ еволюц≥њ ц≥ почутт¤ Ї механ≥чними,
залежать в≥д умов ≥ обставин в ¤ких живе людина, тобто перший
ступ≥нь колектив≥зму - "механ≥чне скупленн¤ родин"[6,с.86]
ѕ≥зн≥ше вони набувають прагматичного, утил≥тарного характеру,
≥ найвищий ступ≥нь соц≥альноњ еволюц≥њ - це св≥дома перевага сол≥даризму,
коли людина починаЇ розум≥ти , що це Їдиний найб≥льш перспективний
≥ гуманний шл¤х розвитку соц≥уму. ¬ ц≥лому почутт¤ сол≥даризму
≥ ≥ндив≥дуал≥зму формуютьс¤ п≥д впливом природн≥х, економ≥чних,
пол≥тичних, культурних фактор≥в, а ставши сформованими, ¤к соц≥альн≥
факти, в свою чергу стають д≥йовими факторами соц≥альноњ еволюц≥њ.
"«авд¤ки отс≥й своњй зд≥бност≥ приноровлен¤, людськ≥ групи
дуже швидко ≥ сильно приладжуютьс¤ до обставин, котр≥ збивають
њх до купи ≥ ведуть до т≥сн≥шого зв'¤зку й орган≥зац≥њ, й ≥нстинкт
в≥докремленост≥ поступаЇтьс¤ м≥сцем ≥нстинктам колектив≥стичнимЕ(¬.Ѕ.)
–≥дко де бували так≥ спри¤тлив≥ обставини, що дозвол¤ли люд¤мЕжити
вповн≥ в≥докремленими парамиЕякраз навпаки, розмноженн¤ людей
≥ умови њх прогодуванн¤ звичайно змушували њх збиватис¤ в певних
корисн≥ших м≥сц¤хЕ- де де саме добуванн¤ њж≥ часто вимагало об'Їднанн¤
людських силЕƒо сього ж приводили ≥ ≥нш≥ мотиви - наприклад користуванн¤
виг≥дними дл¤ житт¤ м≥сц¤ми,Епотреба оборониЕ"[6,с.86], тобто
тут уже мотиви Ї б≥льш прагматичними. ќтже природа людини Ї така,
що зм≥нюЇтьс¤ на р≥вн≥ псих≥ки п≥д впливом спри¤тливих ≥ неспри¤тливих
обставин, ≥ ц¤ зм≥на , це чергуванн¤ Ї основою ритму соц≥альноњ
еволюц≥њ. «в≥дси розвиток пол≥тичних, економ≥чних процес≥в, а
в загальному ≥сторичного процесу, прот≥каЇ на основ≥ емоц≥й, почутт≥в,
пот¤г≥в, прагнень, думок людини, ≥ людина вт≥люючи њх в житт¤
таким чином творить ≥стор≥ю.
Ћюдина Ї т≥сно пов'¤зана з географ≥чними умовами, ¤к≥ диктують
њй певний спос≥б житт¤ (Ѕокль), ≥ вона змушена пристосовуватись
≥ в≥дпов≥дати на њх вплив (“ойнб≥)."«вичайно ж зовн≥шн≥ обставини
дають неустанн≥ притоки до кооперац≥њ реальноњ б≥льш пост≥йноњ,
≥ п≥д њх впливом орган≥зац≥йн≥ елементи виход¤ть з свого "прихованого
≥снуванн¤", набирають форм пост≥йних, виразних ≥ в≥дносно
скоро перевод¤ть скупину в б≥льш орган≥зован≥ форми".[6,с.89]
«овн≥шн≥ обставини природнього, економ≥чного характеру змушують
людей об'Їднуватись."« початку об'Їднанн¤ЕмаЇ чисто механ≥чний
характерЕ[аналог≥њ з ƒюркгеймом-¬.Ѕ.] јле в так≥м чисто механ≥чн≥м
стан≥ людськ≥ групи звичайно не можуть з≥ставатис¤ довго, з огл¤ду
на св≥й соц≥альний ≥нстинктЕ«громаджен≥ разом люди не можуть довго
залишатись механ≥чним агрегатом, а м≥ж ними починаЇтьс¤ витвор¤тись
≥ певна сол≥дарн≥сть ≥ певна орган≥зац≥¤, ≥ взагал≥ житт¤ в таких
людських скупинах еволюц≥онуЇ швидко."[6,с.87]
” ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ћ.√рушевського процеси сусп≥льно-пол≥тичноњ
≥нтеграц≥њ ≥ диференц≥ац≥њ в≥дбуваютьс¤ п≥д впливом "б≥олог≥чних,
економ≥чних ≥ психолог≥чних фактор≥вЕ"[6,с.171] ÷≥ процеси
не мають трансцендентного походженн¤ ужев тому, що вони пов'¤зан≥
з б≥олог≥Їю ≥ психолог≥Їю людини, ≥ вище перерахован≥ фактори
теж з ними зв'¤зан≥. «в≥дси сусп≥льно-пол≥тичний розвиток, еволюц≥¤
соц≥уму, що розгортаЇтьс¤ в простор≥ ≥ час≥, тобто в ≥стор≥њ Ї
насл≥дком взаЇмод≥њ ≥ складноњ комб≥нац≥њ р≥зноман≥тних фактор≥в,
¤к≥ переломлюютьс¤ в псих≥ц≥ людини, ≥ ¤к≥ таким чином формують
саму людину ≥ сусп≥льство, њх спос≥б житт¤ ≥ повед≥нку. ѕсих≥ка
людини Ї те поле, де розгортаЇтьс¤ комб≥нац≥¤ ≥ взаЇмод≥¤ р≥зноман≥тних
фактор≥в,≥ ¤ка (псих≥ка) в свою чергу ставши уже сформованою,
стаЇ ареною на ¤к≥й розвиваЇтьс¤ весь ≥сторичний процес. ѕсих≥чна
сфера за √рушевським ¤вл¤Ї собою "суму нахил≥в ≥ пот¤г≥в,
що виробилисьЕб≥олог≥чними й економ≥чними побудниками, але [¤к≥]
самост≥йно вже себе про¤вл¤ютьЕ"[6,с.65] “аким чином сам
≥сторичний процес Ї пол≥факторним, але центром ц≥Їњ пол≥факторност≥
Ї людина, Ї њњ псих≥ка, псих≥ка сп≥льноти, ¤ка в свою чергу ≥
Ї головною д≥ючою силою ≥сторичного процесу. ¬ пол≥тичних, соц≥альних,
економ≥чних процесах у ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ћ.√рушевського головним
њх суб'Їктом Ї народ (сп≥льнота), соц≥ум. —ам≥ ж бажанн¤ народу,
його ц≥нност≥ ≥ ≥нтереси,а в ц≥лому його псих≥ка визначають напр¤м
≥ характер прот≥кан¤ р≥зноман≥тних соц≥ально-пол≥тичних процес≥в.
ќтож в загальному ц≥ процеси Ї св≥домими, незважаючи на перш≥
етапи ≥снуванн¤ соц≥альноњ сп≥льноти, де вони Ї механ≥чними (або
несв≥домими). ћ.√. пише, що людське житт¤ ≥ соц≥альн≥ в≥дносини
не можуть бути зведен≥ до "механ≥чних взаЇмов≥дносин ≥ залежностей,
¤к≥ пом≥чаютьс¤ в природ≥ неорган≥чн≥й ≥ орган≥чн≥й."[6,с.35]
—оц≥альн≥ в≥дносини ¤вл¤ютьс¤ "актом вол≥, при т≥м вол≥ св≥домоњ,
¤ка ставить певну метуЕ"[6,с.36], в них ≥снуЇ "елемент
вол≥, Еелемент метиЕ≥ елемент моральноњ обов'¤зковост≥Е"[6,с.36]
“аким чином ≥чторичний процес в ц≥лому не Ї ареною сл≥поњ боротьби
фактор≥в, оск≥льки њх зр≥вноважуЇ ≥ н≥велюЇ њх детерм≥нац≥ю ≥
механ≥чн≥сть людина, њњ св≥дома вол¤ ≥ мета. ≤сторичний процес
не Ї ареною боротьби за виживанн¤, оск≥льки людина вносить в нього
елементи моралноњ обов'¤зковост≥, в ньому д≥Ї св≥дома вол¤, ¤ка
ставить мету. "Е—учасн≥ науки сто¤ть на грунт≥ "детерм≥н≥зму"
- обмеженост≥ людськоњ вол≥ й залежност≥ њњ в≥д оточенн¤ (milieu),
себто в≥д даних обставин житт¤ ≥ його генетичного розвитку. јле
зв≥дси ще дуже далеко до повного механ≥зму ≥ автоматизму ≥сторичного
розвою людства, до котрого треба звести його соц≥альний процесЕ"[6,с.36]
—оц≥альн≥ ≥ природн≥ ¤вища Ї ¤к≥сно в≥дм≥нн≥ м≥ж собою, ≥ тому
у соц≥альних ¤вищах важко визначити законом≥рност≥, оск≥льки "до
складност≥ фактор≥в ≥ сил, ¤к≥ себе ви¤вл¤ють в соц≥альному процес≥,
додаютьс¤ ≥ Еелементи доц≥льност≥ ≥ моральност≥Е ¬с≥ зусил¤ можливо
упростити схему соц≥ального процесу ≥ надати йому характер ¤к
найб≥льше автоматичний ≥ механ≥чний таки не можуть скинути з рахунку
сих елемент≥в."[6,с.37].
ќтож визнанн¤ √рушевським ≥снуванн¤ елемент≥в доц≥льност≥ (тобто
на¤вн≥сть певноњ мети, ¤ка покладаЇтьс¤ людиною рац≥ональними
методами - (можлив≥ аналог≥њ з ћ.¬ебером)) ≥ моральност≥, пов'¤зуЇ
спос≥б його викладу до неокант≥анськоњ традиц≥њ. ƒоц≥льн≥сть ≥
моральн≥сть так чи ≥накше передбачають ≥снуванн¤ певних ц≥нностей
(вартостей, благ) до ¤ких спр¤мована мета д≥¤льност≥ людини, (¤ка
Ї основним суб'Їктом ≥сторичного процесу), ≥ ¤к≥ Ї мотивами њњ
д≥¤льност≥, а також предметом моральноњ регул¤ц≥њ в сусп≥льств≥.
р≥м того √рушевський заперечуЇ "детерм≥н≥зм" середовища,
≥ його фактор≥в щодо людськоњ св≥домост≥ ≥ людськоњ вол≥, нав≥ть
¤кщо ≥ фактори Ї найб≥льш впливовими, зокрема економ≥чн≥. «в≥дси
методолог≥чна засада ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ћ.√рушевського - пол≥факторн≥сть
≥ системн≥сть. ќтже в п≥знанн≥ пол≥тичного процесу чи ≥сторичного
процесу в ц≥лому неох≥дно використовувати системний п≥дх≥д, враховуючи
вплив вс≥х фактор≥в. ≤сторичний процес Ї пол≥факторним ≥ його
неможливо зводити до ¤когось одного з фактор≥в. « ц≥Їњ позиц≥њ
√рушевський критикуЇ марксизм: "« р≥зних теч≥й в соц≥олог≥њ
дос≥ може найб≥льше р≥шучост≥ ≥ безогл¤дност≥ в спрощенн≥ соц≥ального
процесу показали марксистиЕ"[6,с.37] ¬≥н пише, що в реальних
обставинах житт¤ можна побачити "пост≥йну прогрес≥ю складност≥
≥ скомпл≥кованост≥ його фактор≥вЕ"[6,с.41], тому "Еприходитьс¤
вважати соц≥альн≥ факти ¤вищами дуже скомпл≥кованими, ¤к≥ нав≥ть
по¤снювати буваЇ не легко."[6,с.39] ” виникненн≥ соц≥альних
¤вищ можна просл≥дкувати "складн≥ впливи р≥зних рац≥ональних
≥ррац≥ональних фактор≥вЕ"[6,с.55] —тановленн¤ соц≥альних
факт≥в в≥дбуваЇтьс¤ п≥д "складними впливами бутт¤ ≥ њх переломленн¤
в психолог≥чн≥й сфер≥"[6,с.169] ѕроте ц≥ "впливи бутт¤",
не детерм≥нують людину под≥бно до тварини, оск≥льки людина маЇ
високорозвинену псих≥ку, ≥ може св≥домо обмежити ц≥ впливи. "ЕЅ≥олог≥чн≥
≥нстинктиЕнераз в≥дступають зовс≥м на другий план перед факторами
≥ншого пор¤дку - психолог≥чного ≥ соц≥ального. —оц≥альний ≥нтерес
набираЇ самост≥йного значенн¤, беретьс¤ регулювати б≥олог≥чн≥
пот¤ги, що немов зникають перед напливом р≥зних, часто не дуже
¤сних нам ≥дей ≥ у¤влень, ¤к≥ штовхали людей на найб≥льш≥ самов≥дречен¤
в с≥й сфер≥."[6,с.55] «агалом "Елюдство переживаЇ в≥д
часу до часу певн≥ пароксизми бажанн¤ перемогти своњ природн≥,
ф≥зичн≥ пот¤ги - провокувати ≥ зневажати њх, щоб п≥дн¤тись над
ними на вищу ступ≥нь людського житт¤."[6,с.55] ¬ цьому випадку
культурн≥ чинники через псих≥ку людини можуть обмежити вплив зовн≥шн≥х
фактор≥в. ≤деолог≥чн≥, св≥тогл¤дн≥, ф≥лософськ≥, рел≥г≥йн≥ теч≥њ
таким чином можуть суттЇво вплинути на х≥д пол≥тичних процес≥в,
що в≥дбуваютьс¤ в ≥стор≥њ. «а √рушевським в сп≥льнот≥ творитьс¤
певна "психолог≥чна надбудова"[6,с.89], ¤ка штовхаЇ
њњ до вищих орган≥зац≥йних форм. ÷¤ психолог≥чна надбудова, р≥зн≥
форми сусп≥льноњ св≥домост≥ мають безперечно великий вплив на
розвиток пол≥тичних процес≥в, оск≥льки саме в них ≥снують моральн≥,
смислов≥, ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтири д≥¤льност≥ ≥ повед≥нки людини, ¤к≥
≥ задають той ритм сол≥дарност≥ ≥ ≥ндив≥дуал≥зму, а ширше альтруњстичним
≥ егоњстичним тенденц≥¤м ≥ настро¤м в сп≥льнот≥. √рушевський пише,
що щодо соц≥ального процесу ≥ його п≥знанн¤ приходитьс¤ рахуватись
"Енав≥ть з становища посл≥довного детерм≥н≥зму з колективною
психолог≥Їю людськоњ громади : тими елементами доц≥льности ≥ моральноњ
регул¤ц≥њ, котр≥ вона вносить..."[6,с39] р≥м того з "розвитком
духовного житт¤ людини, уже на дуже прим≥тивних стад≥¤х жит¤,
поруч њх [б≥олог≥чного ≥ економ≥чного фактору - ¬.Ѕ.] д≥стаЇ дуже
важний ≥ самост≥йний вплив фактор психолог≥чний, все в ширших
≥ р≥зноман≥тн≥ших своњх про¤вах. як рел≥г≥йна у¤ва, обичай ≥ мораль,
мистецтво. ¬ м≥ру того ¤к виростаЇ над економ≥чною основою соц≥ально-пол≥тична
≥ культурна надбудова, так р≥зн≥ њњ складники р≥зн≥ елементи починають
вже самост≥йн≥ше ≥ сильн≥ше впливати на соц≥альну еволюц≥юЕ"[6,с.38]
÷≥кавим Ї те, що п≥д психолог≥чними факторами √рушевський розум≥Ї
"соц≥ально-пол≥тичну" ≥ "культурну надбудову",
тобто все, що людина фактично створила, а не т≥льки настроњ ≥
почутт¤, чи ≥нстинкти. “обто категор≥¤ псих≥чного ≥нтерпретуЇтьс¤
ним б≥льш широко - ¤к культурне ≥ св≥доме також.
ќтже Їдина сфера , що ЇднаЇ людство - це сфера псих≥чного, що
маЇ св≥й ви¤в в культур≥. Ќезалежно в≥д зовн≥шн≥х обставин "людське
житт¤ на р≥зних к≥нц¤х земл≥ вдар¤Ї под≥бност¤ми в формах ≥ розвитку
¤к матер≥альноњ, так ≥ духовноњ культури."[6,с.33], а ц≥
под≥бност≥ "закор≥нен≥ в загально-людських прикметах."[6,с.34]
¬ свою чергу сп≥льн≥сть прикмет породжуЇ под≥бност≥ в культур≥,
≥ зв≥дси через культуру Ї можливими шл¤хи взаЇморозум≥нн¤. —п≥льн≥сть
загально-людських прикмет св≥дчить також про те, що у м≥жнародних
пол≥тичних в≥дносинах не можна керуватись расовими чи ≥ншими упередженн¤ми,
- вс≥ суб'Їкти пол≥тики при цьому Ї р≥вноправними, прагнуть одинакових
ц≥нностей. ” ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ √рушевський в≥дстоюЇ модель "паралельного
розвитку людського житт¤ в р≥зних кра¤х ≥ у р≥зних народ≥в".[6,с.35],
а це вказуЇ на загально-людський прогрес, ≥ розвиток в напр¤мку
до загально-людських ц≥нностей. р≥м того сп≥льн≥сть психоф≥зичних
ознак народу ≥ людства в ц≥лому забезпечуЇ ц≥л≥сн≥сть ≥ неперервн≥сть
≥сторичного процесу, ¤ка реал≥зуЇтьс¤ в культур≥. ультура, ¤ка
Ї ви¤вом псих≥ки людини Ї основа т¤глост≥ ≥стор≥њ, ≥ власне ≥стор≥¤
розвиваЇтьс¤ ≥ еволюц≥онуЇ ¤к культура; разом з тим вс≥ процеси
життЇд≥¤льност≥ закор≥нен≥ в культур≥. ѕол≥тичний процес так чи
≥накше може прот≥кати в р≥зних напр¤мках, однак його культурна
п≥доснова залишаЇтьс¤. "—оц≥альний ≥ культурний процес становить
таким чином ту пров≥дну нитку, ¤ка веде нас незм≥нно через ус≥
ваганн¤, через ус≥ флуктац≥њ пол≥тичного житт¤ - через стад≥њ
њњ п≥днесенн¤ ≥ упадку, та в¤же в одну ц≥л≥сть ≥стор≥ю украњнського
житт¤ не вважаючи на р≥зн≥ перетурбац≥њ, а нав≥ть катастрофи,
¤к≥ приходитьс¤ йому переживатиЕ¬≥н визначаЇ нам пров≥дну дорогу
в≥д наших час≥в до найдальших ≥сторичних ≥ нав≥ть перед≥сторичнихЕ"[7,с.17]
ѕ≥д таким кутом зору стаЇ зрозум≥лим психолог≥чний п≥дх≥д √рушевського
до вивченн¤ пол≥тичних ≥ ≥сторичних ¤вищ. …ому часто важливо встановити
не зовн≥шнЇ прот≥канн¤, зв¤зок под≥й ≥ факт≥в, а њхню внутр≥шню
основу, настроњ ≥ переживанн¤ людей, ¤к≥ виникли внасл≥док прот≥канн¤
цих под≥й. "Ќам треба перед ус≥м зрозум≥ти ситуац≥ю ≥ в зв'¤зку
з нею д≥ло, що було њњ витвором."[8,с.784], ≥ дал≥ : "ми
хот≥ли б зробити п≥дсумок враж≥нь,Ев настро¤х громад¤нстваЕ"[8,с.374]
¬≥н направл¤Ї свою увагу на досл≥дженн¤ "способ≥в реагуванн¤
людини на оточенн¤ ≥ переломленн¤ в н≥й сього оточенн¤."[9,с.24]
ќднак на пол≥тичний процес маЇ вплив взаЇмод≥¤ св≥домих ≥ несв≥домих
псих≥чних фактор≥в, тому необх≥дно також враховувати њх вплив.
“ак наприклад характер ≥ вдача народу впливаЇ на стаб≥льн≥сть
в≥дносин в самому сусп≥льств≥. ћ.√рушевський наводить думку древн≥х
≥сторик≥в зг≥дно з ¤кою у слов'¤нських племен ≥снуЇ "Ебрак
згоди, уперт≥сть ≥ неохоту до п≥дпор¤дкуванн¤ своЇњ гадки, гадц≥
загалу, насл≥дком чого виход¤ть кривав≥ б≥йки; дал≥ - нев≥рн≥сть
в умовах ≥ взагал≥ непевн≥стьЕ"[7,с.311], ≥ дал≥ : "Еслов'¤ни
народ в≥дважний та войовничий, ≥ н≥хто б не був р≥вний њм в сил≥,
¤к би не њх розр≥зненн¤Е“ут давала себе знати причина ≥ заразом
результат слабост≥ њх пол≥тичноњ орган≥зац≥њ, њх неохота до послуху
будь-¤к≥й влад≥...[7,с.312] —клад характеру народу також впливаЇ
на внутр≥шню ≥ зовн≥шню пол≥тичну ситуац≥ю в сусп≥льств≥.
’арактер людини ≥ народу формуЇтьс¤ п≥д впливом зовн≥шн≥х чинник≥в
- природнього ≥ культурного середовища, ¤к≥ прискорюють чи упов≥льнюють
њх формуванн¤, так наприклад "в клопотах ≥ небезпечност¤х
людина досп≥ваЇ скороЕ"[10,с.36] Ќеспри¤тлив≥ зовн≥шн≥ умови
накладають в≥дбиток на псих≥ку ≥ долю народу. "√еограф≥чн≥
прикмети краю ≥ дан≥ ними в≥дносини сус≥дства фатально нал¤гли
на всю пол≥тичну долю украњнського народу ≥ т¤жко в≥дбились на
його культурн≥м ≥ нац≥ональн≥м життюЕ„ерез т≥ неприхильн≥ обставини
свого житт¤ , украњнському народов≥ т≥льки часами удавалос¤ жити
самост≥йним пол≥тичним житт¤мЕ"[7,с.16] √еопол≥тичний фактор
накладаЇ в≥дбиток на пол≥тичну ситуац≥ю в ц≥лому, а також на культурн≥
≥ псих≥чн≥ особливост≥ народу, проте вони ¤к ≥ вс≥ ≥нш≥ у ф≥лософ≥њ
≥стор≥њ ћ.√рушевського не мають абсолютноњ детерм≥нац≥њ в пол≥тичних
в≥дносинах, њх вплив так чи ≥накше н≥велюЇтьс¤ науково-техн≥чним
прогресом.
—учасн≥ пол≥тичн≥ реал≥њ грунтуютьс¤ перш за все на культурних
≥ правових вим≥рах людськоњ взаЇмод≥њ, ≥ обертаютьс¤ навколо ц≥нностей
духовного характеру, навколо прав ≥ свобод громад¤н. ¬ загальному
ж сучасна пол≥тика т¤ж≥Ї до прагматизму, до компром≥су ≥ все б≥льшоњ
рац≥онал≥зац≥њ взаЇмод≥й, тому перш за все вир≥шальне значенн¤
залишаЇтьс¤ за св≥домими псих≥чними факторами, на рол≥ ¤ких у
своњй ф≥лософ≥њ наголошував ћ.√рушевський, ≥ ¤к≥ т¤ж≥ють до гуман≥зму.
Ћ≤“≈–ј“”–ј
1. Ѕ.√. ћогильницкий, √. . √ульбин, ».ё. Ќиколаева јмериканска¤
буржуазна¤ "психоистори¤". - “омск, 1985.
2. ќ.ѕр≥цак ≤стор≥ософ≥¤ та ≥стор≥ограф≥¤ ћ.√рушевського. - ињв,
ембр≥дж, 1991.
3. ћ.√рушевський ≤стор≥¤ ”крањни - –иси в 10 т. т.8, ч.1. Ќью-…орк
1956.
4 ћ.√рушевський ≤стор≥¤ ”крањни - –иси в 10 т. т.10 Ќью-…орк 1958.
5 ћ.√рушевський Ќарис ≥стор≥њ ињвськоњ земл≥ в≥д смерт≥ ярослава
до к≥нц¤ ’≤V стор≥чч¤. ., 1991.
6 ћ.√рушевський ѕочатки громад¤нства. √енетична соц≥олог≥¤.- ¬≥день,
1921.
7 ћ.√рушевський ≤стор≥¤ ”крањни - –иси в 11т. 12кн. “.1 ., 1991.
8 ћ.√рушевський ≤стор≥¤ ”крањни - –иси в 10 т. т.9 кн.1., Ќью-…орк,
1957.
9 ћ.√рушевський ≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тератури в 5т. т.1 ињв-Ћьв≥в,
1923.
10 ћ.√рушевський ≤стор≥¤ ”крањни - –иси в 10 т. т. 3., Ќью-…орк,
1954.
