статья
Євген Баран
Не встигаю вимовити слово
Сучасній літературі бракує власних мітів. І це, не дивлячись
на те, що яскраві постаті, які цілком можуть стати основою таких
мітів, є. Як це не прикро, але цих людей вже немає се-ред живих.
Назву декілька імен: Вадим Коваль (1966-1996), Іван
Козаченко (1961-1999), Соломія Павличко (1958-1999),
Іван Іов (1948-2001), Антон Морговський (1957-2001).
Найактивні-ше витворюється міт про Соломію Павличко, попри всі
суперечності у ставленні до неї при житті, це справді одна із
найяскравіших зірок українського літературознавства кінця XX століття,
її трагічна смерть тільки загострила таємний мітичиий ореол навколо
життя і твор-чості цієї Особистості.
Прозаїк Антон Морговський, який останні чотири роки життя проживав
у Івано-Франків-ську, був менш помітний у літературному про-цесі.
Однак за ні роки він написав декілька романів, повістей, "згорівши"
від "антонового вогню" напередодні нового 2002 року.
Йому пощастило на брата Віктора, який не дав про-пасти рукописній
спадщині письменника, і при-ятелів Степана Протока, Олега Криштопу,
Івана Ципердюка. Стараннями першого і за матеріально: підтримки
брата у видавництві "Лілея-НВ" вийшов роман "Аве,
Марія, аве", що спочатку з якихось причин відкидався цим
же видавництвом, розпочалася публікація ще одного роману "Нелюбов"
у журналі "Кур'єр Кривбасу" (2002, Вересень-Листопад)
з перед-мовою Степана Протока і післямовою Олега Криштопи, в журналі
"Березіль" (2002, - 4.9-10) надрукована повість "Тінь
птеродактиля" з передмовою моєю. Залишився єдиний роман "Инший",
якого Антон встиг закінчити напе-редодні смерті в рукописному
варіанті,
Серед його рукописів, які брат Аксона пе-редав мені для опрацювання,
с декілька ранніх (перша половина 80-х рр) завершених рукопи-сів,
які з різних причин не були опубліковані: збірка оповідань і новел
"Лекція" (всіх 15 тво-рів, загальна кількість сторінок
машинопису 181), сатиричний роман "Мирон Шпак пішов..."
(166 сторінок машинопису), переказ Біблії для дітей (Дитяча біблія,
61) сторінок машинопису із додатком Біблійна абетка для дітей:
з комен-тарями для дорослих, 21 сторінка машинопи-су). Всі інші
рукописи (зберігаються ь II пап-ках) - це чернеткові фрагменти
творів, над якими Антон працював останні роки,
Вів Антон також щоденник, однак поки що Віктор Морговськлй угримується
від передачі його в літературознавче користування. Крім того,
серед тих рукописів, мені вдалося знай-ти декілька сторінок із
заготовками різних сю-жетів, частину з них Антон об'єднав під
"шапкою" "ТЕМА і СЮЖЕТ".
В останні роки Антон листування фактич-но не проводив, у брата
Віктора зберігаються листи Антона до нього, писані наприкінці
70,-поч. 80-х рр., в яких ідеться про суто родинні моменти. Жодного
стосунку до літератури ці листи, на думку Віктора, не мають. Щось
кон-кретніше про них можна буде говорити бодай після фрагментарного
ознайомлення.
Рукопис оповідань і новел "Лекція" надси-лався Антоном
у видавництво "Карпати" (Ужгород) для видрукування.
У папці зберіга-ється відповідь директора видавництва В.Данканича
і внутрішня рецензія, написана Ніною Бічуєю. Щодо рецензії, то
вона, в ціло-му, позитивна, хоча й зроблено цілий ряд сут-тєвих,
фахових зауваг. Рукопис було поверну-то на доопрацювання. Дата
на відповіді вида-вництва: 28.12.1989.
Читачам пропонується два оповідання Ан-тона Морговського із цього
рукопису: "Зага-дкова усмішка "божої кульбабки"
(порядковий номер сторінок у рукописі, який проставлений мною:
34-40) і '"Чорна кура на півдорозі" (с.41-50). Тематично
вони різняться: у центрі першо-го - відповідальність людини за
її минулі вчи-нки; друге - втрата родинного спілкування. Стрижень
творів єдиний: морально-етичний. Для А.Морговського характерне
легке, напівіронічне письмо, насичені діалоги, майже дете-ктивна
інтрига, глибоке відчуття життєвої си-туації.
Серед сюжетних заготовок Антона с такий:
"Перш ніж увійти в літературу, вирішив об-рати псевдонім.
Не входити ж у святилище, ви-бачте. Петренком, Муперський, Рукавом,
Черченком, Чідом?..
Так ніхто й не знає, під яким псевдонімом ҐІ. увійшов у літературу.
Ніхто й не помітив, коли увійшов, коли ви-йшов...
Полодив-походив - і п і ш о в".
Не знаю. Але Антон зробив свій вибір, прой-шов чесно дорогу.
Міт про нього буде супере-чливим, бо сам Антон був таким. Але
найго-ловніше те, що ВІН БУВ і ЗАЛИШИТЬСЯ в українській літературі
кінця XX століття як письменник і людина, що своєю долею, своїм
життям ствердила високу правду своєї прози.
м. Івано-Франківськ
