статья
Євген Баран
Приємне повернення
(Український альманах 2002. - Варшава: Об'єднання українців у
Польщі, 2002. - 400 с.)
Старше покоління українців, особливо галичан, напевно пам'ятають
видання української громади в Польщі "Український календар",
що виходило у 60 - поч. 80-х рр. ХХ ст. Ще сьогодні у селах Галичини
знайдемо якщо не цілі, то вибіркові числа цих унікальних книг,
де можна було прочитати про тих чи інших діячів українського суспільно-культурного
життя, про котрих у самій Україні тоді або не згадувалося зовсім,
або про них подавалася "урізана" інформація. Тоді "Український
календар" в силу своїх можливостей розкривав або частково
"піднімав завісу", пробиваючись крізь тиск ідеологічної
цензури. Крім того, з тих книг ми дізнавалися про життя і побут
польських українців, що сприяло підтримці міцніших зв'язків між
представниками однієї нації, які із суб'єктивних чи об'єктивних
причин проживали у різних державах.
Десь тоді, на початку 60-х рр. XX ст., об'єднання українців у
Польщі видало літературну антологію "ГОМІН", яка знайомила,
із творчим доробком українських літераторів Польщі. Редактором
антології був мій земляк і близький родич по материній лінії Кость
Кузик, що виступав також як дитячий письменник, підписуючи свої
оповідання псевдонімом Кость Джуринка (від назви річки, яка протікає
через село Джурин на Тернопільщині).
Однак після 80-х рр., з наближенням суспільно-політичних змін
у Європі й Радянському Союзі, ця форма культурного спілкування/обміну
була частково забута, аж поки Мирослав Вербовий, багаторічний
редактор газет "Наше Слово" (Варшава), "Українське
Слово" (Київ) й напівлегендарного "Українського календаря"
не виступив редактором-упорядником видання "Український альманах
2002", таким чином пов'язавши розірвані ланки культурного
процесу минулого і сьогодення.
"Український альманах 2002" поділений на десять рубрик
з додатком адрес головної управи та відділів об'єднання українців
у Польщі. Назви рубрик традиційні, але вони охоплюють найважливіші
сторони українського політичного і культурного життя, які розглядаються
крізь призму українсько-польських міждержавних зв'язків: Український
історичний календар; Українська громада у Польщі; Українська держава;
Польща - Україна; Не забудьмо пом'янути; З літописного календаря;
З історії батьківських земель; Українці у світі; Література і
мистецтво; Відгомін.
Серед найцікавіших матеріалів рубрик можна назвати такі: "Національні
меншини у Польщі" (автор Богумила Бердиховська), "Навколо
причин акції "Вісла" (Богдан Тхір), "Соціопсихологічні
чинники провалу мовно-культурної політики України" (Лариса
Масенко), "Чи ситуація українських засобів масової інформації
є безнадійною" (Володимир Павлів), "Україна - Польща:
важкі питання" (Микола Кучерепа), "Літературний "вибух"
на Прикарпатті: зіркотворчий чи колапсуючий" (запис бесіди
Миколи Симчича з Євгеном Бараном та Степаном Процюком), "Трагедія,
що обросла міфами" (Наталя Кляшторна) та інші.
Фактично в альманасі немає прохідних матеріалів: вони підготовлені
на високому інформаційному й фаховому рівнях. Стабільно сильними
й насиченими в альманасі, що відомо ще з часів "Українського
календаря", є рубрики "Не забудьте пом'янути" та
"З літописного календаря". Можливо, найбільш фрагментарними
є матеріали з рубрики "Література і мистецтво". Тут
здалася б оглядова стаття про стан українського письменства в
Польщі - існує воно на рівні якогось цілісного явища чи, швидше,
на рівні нетривких індивідуальних порухів? Шкода, що серед авторів
альманаху не бачимо Остапа Лапського, Богуслава Бакули, Олі Гнатюк,
Агнєшки Корнієнко, що вивело б альманах із просвітницько-популяризаторського
на проблемно-аналітичний рівень.
Але ці наші міркування є принагідними, більше риторичними. Головне,
що відновилася традиція, яка, сподіватимемося, матиме гідне продовження.
Бо сьогодні, як ніколи, потрібна систематична і цілеспрямована
робота з популяризації українства по всіх куточках, де ще збереглися
прояви національного життя. Потрібне порозуміння і співпраця з
польською стороною, без чого всі намагання такої роботи зведуться
до безперспективних ілюзій і чергових втрат. Досвід "Українського
календаря", а тепер й "Українського альманаху"
у здійсненні цього стратегічного завдання є неоціненним...
Листопад 2002
