статья

Юрій Андрухович

Знак іншого майбуття

Протистояння двох мов в Україні є насправді одним із увиразнених проявів дещо глибшого протистояння: між новими можливостями України як нового державного утворення та імперською інерцєю. За своєю суттю проект "збереження" і захисту російської мови та культури в Україні і на всій Одній Шостій є проектом реального збереження і дальшого функціонування імперії в її найсуттєвішому вимірі (такий собі проект "імперія-2", послуговуючись актуальною нині знаковою системою). Єдина російська мова і спільні культурно-ментальні коди повинні цементувати в єдину цілісність якомога більше населення колишніх радянських територій. Слушної історичної миті ці відрубані кусні знову позростаються - головне зберегти ностальгію за минулим і потяг до цього зрощувння, а російська мова і є виразником цієї ностальгії й цього потягу.

Тим часом нові можливості України означили для неї цілком протилежний проект - радикального розриву з імперією і поступового вростання в позаросійську, "європейську" цивілізацію. Це проект достатньо божевільний (не скажу "карколомний") як на сьогоднішню ситуацію, але тим і привабливий для нових, а власне, майбутніх українських еліт, найперше - для суспільно заангажованої української молоді. І українська мова - не тільки знак, але й засіб цього унезалежнення України, цього розриву, цього проекту. Якщо хочете, знак якісно іншого майбутнього.

Таким чином, проблема єдиної мови в майбутній Україні є дуже політичною, більше того - геополітичною, а навіть геостратегічною, І не варто вдавати, ніби йдеться про щось інше.