статья

Олесь Янчук

ХРИСТОС АКБАР!

Попри розвиток технологій, релігії й надалі творитимуть світ. Питання у тому, яка з них візьме на себе цю функцію, хто очолить цей процес. Сьогодні зі впевненістю можн констатувати - іслам заявляє готовність до цього. Аллах здатен на це.

А чи здатен Христос? Подобається нам це чи ні, але сьогодні в ісламі більше розуміння й віри. Мусульманин інтенсивніше відчуває присутність Господа, ніж християнин. Саме в цьому криється причина стрімкого поширення ісламу в світі. На аятах Корану створюється новий архетип культури, подібний до того, що зображено московськими художниками в "Ісламському проекті".

І це має насторожити нас, християн. Інтенсивність віри. Напруження релігійного почуття. Ніхто з мусульман не піддає сумніву того, що усіма його успіхами - банківськими операціями, реалізацією нафти, будівельним бізнесом, торгівлею, - він зобов'язаний Аллаху.

Шахіди віддають життя (які б ідеї їх не надихали) зі впевненістю, що їхня душа потрапить до раю.

Мусульманин твердо знає - трапити до Царства Небесного модна тільки через служіння Аллаху.

І вже напевне ніхто не піддає сумніву його наявність.

Християнин, чомусь, впевнений у протилежному - досить раз на тиждень поставити свічку і скупо помолитися. А причащатися можна взагалі раз на рік.

Мільйони в світі готові вмерти за Аллаха. І ніхто не готовий віддати життя за Христа.

Мова не про релігійний фанатизм, як це прагнуть нам нав'язати кабінетні політики - атеїсти. Це про силу віри, про інтенсивність почуття присутності Бога.

Насправді ж, проблема християнства в тому, що традиція, обряд тут заступили віру. Християни, здебільшого, ходять до храму тому, що так прийнято, а не з почуття потреби спілкуватися з Живим Богом.

Зустрівши Христа, який проповідував би на Дерибасівській сьогодні, не впевнений, що багато з тих, хто зве себе християнами, пішли б за Ним. Уявіть собі особу, що закликає вас кинути батька і матір, продати квартиру, дачу, машину, гроші віддати жебракам, не дбати про їжу та одяг, зректися всього земного і йти за ним, незнаним, що обіцяє дари небесні. Чи багато пішло б? А саме так починалося християнство.

Ось у цьому і є інтенсивність віри. Ми стоїмо перед грізною Добою. Добою змагу релігій за домінування. Вона буде жорстокою і цікавою. Ми можемо перемогти, якщо будемо гідними цієї місії. Якщо повіримо у Бога Живого. Якщо приймемо Христа.