стать¤
јрутюн –ушан¤н
—оц≥альна м≥фолог≥¤ ¤к феномен культури та його пропаганда
засобами масовоњ ≥нформац≥њ
« м≥фотворчою реальн≥стю пов'¤зана вс¤ ≥стор≥¤ людства, його одв≥чне
прагненн¤ до п≥знанн¤ навколишнього св≥ту та самоп≥знанн¤. —тосовно
сучасноњ культури правом≥рно ф≥ксувати своЇр≥дний ренесанс м≥фолог≥њ.
ѕроблеми м≥фотворчост≥ анал≥зуютьс¤ у прац¤х украњнських ф≥лософ≥в
ј.Ѕичко, ¬.Ћ≥сового, ј.Ћо¤, Ќ.ѕол≥щук, ¬.“абачковсь-кого, ¬.Ўинкарука,
¬.ярошевц¤ та ≥н. “лумаченню специф≥ки нац≥онального м≥фу присв¤чен≥
науков≥ розв≥дки ћ.ѕоповича, ¬.ћалахова, Ќ.’ам≥това, ќ.√риценка,
√.√ра-бовича. —учасн≥ украњнськ≥ досл≥дники розгл¤дають м≥ф у
св≥тогл¤дно-ф≥лософському аспект≥, спираючись на зах≥дноЇвропейськ≥
методолог≥чн≥ парадигми. ћ≥ф ¤к уособленн¤ ц≥нн≥сного вим≥ру та
сусп≥льного ≥деалу ≥нтерпретуЇтьс¤ украњнськими вченими ¤к установка
на бажане майбутнЇ в ус≥й повнот≥ його про¤в≥в. Ѕажане в систем≥
м≥фотворчост≥ виступаЇ ¤к такий тип можливого, в ¤кому вт≥люЇтьс¤,
реал≥зуЇтьс¤, саморозкриваЇтьс¤ потенц≥ал людини, в≥дбуваЇтьс¤
њњ самовизначенн¤ та самовиробленн¤. ћ≥ф, таким чином, фокусуЇ,
наближаЇ до людини бажане. ÷е - одна з проективних детерм≥нант,
з допомогою ¤коњ зд≥йснюЇтьс¤ передбаченн¤ соц≥окультурного майбутнього.
¬ останн≥ дес¤тил≥тт¤ бурхливого розвитку набуло практичне ≥м≥дж-мейкерство
(штучне конструюванн¤ образ≥в пол≥тик≥в), що стало також ¤скравим
ви¤вом тенденц≥њ в≥дродженн¤ м≥фотворчост≥ на сучасному р≥вн≥.
ўо ж стосуЇтьс¤ соц≥альноњ м≥фолог≥њ, то вона виступаЇ засобом
≥деолог≥зац≥њ та пропаганди, ефективн≥сть ¤кого зумовлена прихованими
передиспозиц≥¤ми масовоњ св≥домост≥. —учасна ф≥лософ≥¤ влади анал≥зуЇ
соц≥альну м≥фолог≥ю у св≥тл≥ досл≥дженн¤ проблеми механ≥зм≥в формуванн¤
соц≥альних ≥люз≥й, розробленн¤ конкретних прийом≥в безпосереднього
ц≥леспр¤мованого впливу на ≥ндив≥дуальну й масову св≥дом≥сть з
допомогою ¤к пр¤моњ, так ≥ латентноњ пропаганди, використанн¤
можливостей mass- media й multi media у процес≥ формуванн¤ та
впровадженн¤ ≥деологем соц≥альноњ м≥фолог≥њ в масов≥ стереотипи
св≥домост≥ (’.Ў≥ллер, ’.Ѕлумер, ’.Ћассуелл, Ѕ.Ѕерельсон, ‘.Ѕалль).
«азначена проблема Ї актуальною й дл¤ сучасноњ ”крањни, де процеси
сусп≥льно-економ≥чних трансформац≥й та пов'¤зан≥ з ними м≥фи (¤к
спроба тлумаченн¤ незрозум≥лих ¤вищ), що спонтанно виникають,
мають низку особливостей. √оловною з них Ї втрата сусп≥льством
духовних, моральних, ≥деолог≥чних ор≥Їнтир≥в, н≥вел¤ц≥¤ ц≥нностей,
розмиванн¤ меж≥ м≥ж добром ≥ злом, пор¤дн≥стю й непор¤дн≥стю,
г≥дн≥стю й розпустою. ћета пропонованоњ статт≥ - досл≥дити природу
соц≥ального м≥фу ¤к феномену культури сусп≥льства, особливо в
кризов≥ пер≥оди його розвитку.
ѕоза науковими досл≥дженн¤ми соц≥альний м≥ф ¤к феномен культури
за¤вив про себе у XX ст. ѕ≥д впливом нов≥тн≥х сусп≥льних реал≥й
в≥дбуваЇтьс¤ суттЇва трансформац≥¤ структури м≥фу, виникаЇ особливий
феномен соц≥альноњ м≥фолог≥њ. ÷е своЇр≥дний реЇстр соц≥альних
≥люз≥й, ¤кий св≥домо поширюютьс¤ у сусп≥льств≥ дл¤ дос¤гненн¤
певних соц≥ально-пол≥тичних ц≥лей. ћ≥ф стаЇ виразником неусв≥домлених
прагнень та бажань великих мас людей, засобом соц≥альноњ ор≥Їнтац≥њ
натовпу.
” структур≥ м≥фу в≥дбуваЇтьс¤ виразн≥ша кристал≥зац≥¤ соц≥ального
досв≥ду та спод≥вань людей, н≥ж та, ¤ка реал≥зуЇтьс¤ засобами
анал≥тичноњ думки. ‘еномен м≥фу допомагаЇ формулювати ¤сн≥ше у¤вленн¤
про почутт¤ та настроњ людей, вектори њхн≥х устремл≥нь, енерг≥ю
порив≥в, ан≥ж з допомогою ≥деолог≥чноњ догми.
—учасна ф≥лософ≥¤ анал≥зуЇ соц≥альну м≥фолог≥ю в контекст≥ проблеми
механ≥зм≥в формуванн¤ соц≥альних ≥люз≥й, напрацюванн¤ конкретних
прийом≥в безпосереднього ц≥леспр¤мованого впливу на ≥ндив≥дуальну
й масову св≥дом≥сть засобами пропаганди, використанн¤ можливостей
«ћ≤ та телекомун≥кац≥й у процес≥ формуванн¤ та прищепленн¤ ≥деологем
соц≥альноњ м≥фотворчост≥ в масов≥ стереотипи св≥домост≥. (√.Ѕлумер,
Ѕ.Ѕерельсон, ‘.Ѕалль).
Ќин≥шн¤ техногенна цив≥л≥зац≥¤ в≥дчужуЇ в≥д духовного, ≥деального
компоненту бутт¤ людини, ¤ка волод≥Ї можливост¤ми проникненн¤
у таЇмничий св≥т духу, оск≥льки позбавлена можливостей п≥знанн¤
св≥ту з допомогою м≥ф≥в, вит≥снених рац≥онал≥стичними засадами
й ц≥нност¤ми.
” зв'¤зку з цим ћ.–оспен, автор книги "≤деал, утоп≥¤ ≥ утоп≥чна
рефлекс≥¤", зауважуЇ, що сусп≥льству бракуЇ ≥деал≥в ≥ ц≥нностей,
¤к≥ народжуютьс¤ в стих≥йн≥й реал≥стичн≥й св≥домост≥. ¬они спри¤ють
≥дейн≥й регул¤ц≥њ житт¤ сусп≥льства, програмуванню життЇвих ор≥Їнтац≥й
людей [1]. ѕри чому феномен соц≥ального бутт¤ часто коригуЇтьс¤
процесами, незалежними в≥д соц≥ального знанн¤.
.–юс переконаний, що "–еальна д≥йсн≥сть визначаЇтьс¤ лише
за певних умов ≥ т≥льки до певноњ м≥ри: ¤кщо вона видаЇтьс¤ шк≥дливою
≥ неприЇмною, терпл¤ч≥сть людини уриваЇтьс¤. —прийн¤тт¤ блокуЇтьс¤,
захищаючи св≥дом≥сть в≥д р≥зних небажаних видовищ. якщо ж реальна
д≥йсн≥сть уперто напол¤гаЇ, щоб њњ не уникали, оск≥льки завжди
можна п≥ти прогул¤тис¤ у потойб≥чч¤" [2, с. 538].
Ћюдин≥ потр≥бн≥ ≥люз≥њ, щоб переборювати в соб≥ "принцип
жорстокост≥", в≥дкинути в≥дчутт¤ лиха й болю, внутр≥шньо
притаманн≥ реальн≥й д≥йсност≥. якщо не ≥снуЇ потойб≥чного св≥ту,
що лежить в основ≥ нев≥дворотно траг≥чноњ буттЇвост≥, тод≥ залишаЇтьс¤
т≥льки повн≥стю визнати реальне та ≥стинне, ¤к≥ можуть давати
рад≥сть, попри усв≥домленн¤ незначущост≥ й конечност≥ ≥ндив≥дуального
людського житт¤. ѕричому руйнац≥¤ ≥люз≥й або ≥деолог≥й не обов'¤зково
породжуЇ скептичн≥ судженн¤, але часом спри¤Ї пл≥дному перегл¤дов≥
попередн≥х ≥дей.
« огл¤ду на це, XX стол≥тт¤ правом≥рно квал≥ф≥кувати ¤к епоху
глобальноњ м≥фолог≥зац≥њ сусп≥льного житт¤, п≥дкоренн¤ масовоњ
св≥домост≥ пол≥тичним ≥нтересам, коли природа м≥фотворчост≥ нерозривно
пов'¤зана з соц≥альною ≥стор≥Їю та сусп≥льною психолог≥Їю. ўе
.√ельвец≥й зауважував, що людина не може жити без забобон≥в,
тому њњ можна легко поневолити. ѕотреба в соц≥альних м≥фах характерна
не т≥льки дл¤ нашого часу. ¬они покликан≥ осв¤чувати смисложиттЇв≥
процеси впор¤дкуванн¤ соц≥уму, емоц≥йно забарвлюючи сусп≥льну
пал≥тру. ѕроте насильницька експлуатац≥¤ емоц≥йного випром≥нюванн¤
м≥фу владних структур призводить до нездоровоњ сусп≥льноњ екзальтац≥њ.
ћ≥ф ¤к запропонована ≥де¤ несе в соб≥ ≥нше - ц≥нн≥сно ор≥Їнтуючий
початок. ‘.Ќ≥цше, ј.Ўопенгауер доводили, що людська природа, њњ
св≥дом≥сть улаштован≥ таким чином, щоб адаптац≥¤ до навколишнього
св≥ту в≥дбувалас¤ лише з допомогою ≥люз≥њ. ћр≥њ, м≥ф допомагають
людин≥ переносити бол≥сн≥ кол≥з≥њ житт¤. –еальний св≥т, за ‘.Ќ≥цше,
Ї безупинним хаотичним бутт¤м; об'Їктивн≥ закони ≥ причинно-насл≥дков≥
зв'¤зки - це ф≥кц≥њ, створен≥ дл¤ дос¤гненн¤ практичних ц≥лей.
Ћюдський же розум не в змоз≥ забезпечити правильний в≥дбиток зовн≥шнього
св≥ту, в≥н його неминуче спотворюЇ [3]. ћ≥ф, космогенна природа
¤кого впор¤дковуЇ р≥зн≥ життЇв≥ сили та надаЇ доц≥льност≥ орган≥зованому
буттю, виступаЇ своЇр≥дною "стратег≥Їю виживанн¤" дл¤
людини, сусп≥льства.
—оц≥альна м≥фолог≥¤ поЇднуЇ два необх≥дних компоненти ц≥Їњ стратег≥њ
виживанн¤: соц≥альну м≥фотворч≥сть та адаптац≥ю вже утворених
≥деолог≥чних м≥фологем у масов≥й св≥домост≥. «окрема, ѕ.√уревич
розгл¤дав м≥ф ¤к своЇр≥дну форму св≥домост≥, а ≥деолог≥ю - ¤к
специф≥чний феномен духовного житт¤, њњ сусп≥льн≥ функц≥њ, властиву
њй ц≥нн≥сну природу [4].
—оц≥альна м≥фотворч≥сть створюЇ модел≥, в≥дпов≥дно до ¤ких кожний
народ намагаЇтьс¤ усв≥домити й оц≥нити св≥т та своЇ м≥сце в ньому
(перв≥сне в≥дчутт¤ ц≥л≥сност≥, гармон≥њ з≥ св≥том). ¬ њњ основ≥
лежать мр≥¤, фантаз≥¤ (наприклад, американська мр≥¤ - в≥ра в можлив≥сть
швидкого усп≥ху, особистого збагаченн¤ завд¤ки на¤вним зд≥бност¤м
≥ працьовитост≥, або ж комун≥стична мр≥¤ - в≥ра у св≥тле майбутнЇ).
лючовою виступаЇ спроможн≥сть м≥фотворчост≥ бути ор≥Їнтиром дл¤
≥ндив≥да, визначати його повед≥нку в≥дпов≥дно до певних пристрастей,
прагнень ≥ оч≥кувань. «м≥ст соц≥альних м≥ф≥в, не претендуючи на
≥стинн≥сть, спроможний одначе спри¤ти ≥нтеграц≥њ людськоњ сп≥льноти,
≥ в цьому пол¤гаЇ њхн¤ ц≥нн≥сть.
ћ≥фолог≥чна св≥дом≥сть у сучасн≥й заруб≥жн≥й ф≥лософськ≥й думц≥
≥нтерпретуЇтьс¤ не ¤к ≥сторично плинна форма ≥дейних у¤влень,
а ¤к в≥чний стан ≥дей та мотив≥в людськоњ повед≥нки. ≤люз≥њ виконують
сусп≥льно необх≥дну функц≥ю: зм≥цнюють, стаб≥л≥зують сусп≥льн≥
в≥дносини, оск≥льки допомагають ≥ндив≥дов≥ виражати його спонуки
й почутт¤.
ќсобливу роль в осмисленн≥ ≥деолог≥њ ¤к соц≥альноњ м≥фолог≥њ
в≥д≥грали прац≥ ј.Ўопенгауера, ‘.Ќ≥цше, ∆.—о-рел¤, «.‘рейда, .-√.ёнга.
«окрема, програмна установка "новоњ ф≥лософ≥њ" ‘.Ќ≥цше
пол¤гала у св≥домому творенн≥ м≥ф≥в та ≥люз≥й. ѕричому м≥фи розгл¤далис¤
¤к альтернативи науковоњ ≥нтерпретац≥њ сусп≥льних в≥дносин. ‘≥лософ
не виключав нав≥ть рол≥ пон¤т≥йного мисленн¤ в конструюванн≥ м≥фу,
вважаючи, що саме м≥фи м≥ст¤ть найпосл≥довн≥ш≥ та найпродуман≥ш≥
життЇв≥ принципи, слугують соц≥альним ор≥Їнтиром дл¤ ≥ндив≥да,
спри¤ють ≥нтеграц≥њ й гармон≥зац≥њ сусп≥льних в≥дносин.
‘.Ќ≥цше в≥дстежив у м≥фов≥ життЇв≥ умови будь-¤коњ культури,
¤ка, на його думку, може розвиватис¤ лише в окресленому м≥фом
горизонт≥. √оловна хвороба сучасност≥ - ≥сторична хвороба, й кор≥нитьс¤
вона у зруйнуванн≥ цього замкненого горизонту надлишком ≥стор≥њ,
тобто звиканн¤м до мисленн¤ п≥д знаком все нових ≥ нових ц≥нн≥сних
символ≥в [3].
∆.—орелем розгл¤дав соц≥альну м≥фолог≥ю ¤к базову структуру сусп≥льноњ
св≥домост≥, що грунтуЇтьс¤ не на знанн≥, а на в≥р≥. —аме в цьому,
на переконанн¤ вченого, пол¤гаЇ перевага соц≥альноњ м≥фолог≥њ
щодо аналог≥чного ≥деолог≥чного феномену - утоп≥њ: будучи побудованою
на в≥р≥, соц≥альна м≥фолог≥¤ неп≥двладна рац≥онально-лог≥чн≥й
репарац≥њ, а, отже, критиц≥. ћ≥ф, за ∆.—орелем, акумулюЇ бажанн¤,
прагненн¤, чеканн¤ певноњ соц≥альноњ групи та стимулюЇ активн≥сть
будь-¤коњ сп≥льноти. ¬ ≥ндив≥дуальн≥й св≥домост≥ м≥ф функц≥онуЇ
¤к психолог≥чний ≥мператив, що ор≥ЇнтуЇ на соц≥альн≥ д≥њ, в масовому
ж вим≥р≥ - ¤к ≥нтегруюча сила, що задаЇ напр¤м, векторизуЇ стан
натовпу [5, с. 67].
—учасна ф≥лософ≥¤ влади анал≥зуЇ соц≥альну м≥фолог≥ю в контекст≥
досл≥дженн¤ проблеми механ≥зм≥в формуванн¤ соц≥альних ≥люз≥й,
розробленн¤ конкретних прийом≥в безпосереднього ц≥леспр¤мованого
впливу на ≥ндив≥дуальну та масову св≥дом≥сть засобами пропаганди,
використанн¤ можливостей mass-media та multi-media у процес≥ формуванн¤
стереотип≥в св≥домост≥ (’.Ў≥ллер, ’.Ћас-суелл, Ѕ.Ѕерельсон, ‘.Ѕалле).
ѕроцес дем≥фолог≥зац≥њ в сучасному св≥т≥ поступивс¤ м≥сцем п≥двищеному
≥нтересов≥ до м≥фу з боку письменник≥в, л≥тературних критик≥в,
культуролог≥в. ÷е ¤скраво ви¤вилос¤ ≥ в драматург≥њ, ≥ в поез≥њ,
≥ в жанр≥ роман≥стики; в останньому найч≥тк≥ше виражена специф≥ка
нового м≥фо-лог≥зму. …ого пафос у XX ст. спр¤мований не т≥льки
на за-
настроњ людей, вектори њхн≥х устремл≥нь, енерг≥ю порив≥в, ан≥ж
з допомогою ≥деолог≥чноњ догми.
