|
Ћекц≥¤ 6. ћ≥фолог≥¤ ≥ сучасн≥сть (2 год.).
ћ≥ф Ї не т≥льки ≥сторичною, рел≥г≥йною, л≥тературною, але й соц≥ально-пол≥тичною
реал≥Їю, ¤ка в основному в≥дображена в пол≥тиц≥ ≥ реклам≥. ¬
цьому випадку пон¤тт¤ "м≥ф" маЇ значенн¤ "штучно
створене у¤вленн¤ про реальн≥ сусп≥льн≥ процеси". «вичка
ототожнювати м≥ф т≥льки з архањчним пережитком минулого походить
з нев≥рного розум≥нн¤ сут≥ м≥фу. яка пол¤гаЇ у створенн≥ р¤ду настанов
у соц≥альн≥й, культурн≥й, ритуальн≥й сферах житт¤ з метою збереженн¤
√армон≥њ сусп≥льства, нац≥њ, племен≥. —аме на приклад≥ ≥стор≥њ та
≥деолог≥њ останн≥х рок≥в видно, що м≥ф продовжуЇ воскресати на кожному
новому витку ≥стор≥њ, ≥ дуже часто з подач≥ владних структур.
ѕол≥тичний м≥ф - це форма колективноњ псих≥ки, ¤ка по¤снюЇ
пол≥тичну реальн≥сть ц≥л≥сними чуттЇво-образними засобами. ћ≥ф згуртовуЇ
людей у сусп≥льн≥ групи навколо геро¤, под≥њ, ≥дењ. ћ≥ф може в≥д≥гравати
¤к конструктивну, так ≥ деструктивну роль у сусп≥льств≥. —каж≥мо,
м≥ф про те, що нац≥ональна незалежн≥стьавтоматично п≥двищить добробут
народу, спри¤Ї консол≥дац≥њ народу довкола нац≥ональноњ ≥дењ. ќднак
м≥ф про те, що держава повинна захищати вс≥ верстви населенн¤, Ї
гальм≥вним чинником реформ. ћ≥ф або стаЇ архетипом (первинним глибоким
пластом колективного безсв≥домого), або ви¤вл¤Ї себе ¤к активний
чинник масовоњ св≥домост≥. ћ≥фолог≥зац≥¤ масовоњ св≥домост≥
Ї м≥цним п≥дгрунт¤м пол≥тичного шарлатанства.
” пол≥тичн≥ м≥фи люди в≥р¤ть, бо це даЇ змогу зрозум≥ти нев≥доме
або в≥ддалене минуле. ѓх використовують ≥ з иетою моб≥л≥зац≥њ значноњ
к≥лькост≥ людей на певн≥ д≥њ, скаж≥мо, на п≥дтримку непопул¤рних
пол≥тичних р≥шень пол≥тичних д≥¤ч≥в ≥ нав≥ть антинародних пол≥тичних
режим≥в.
√оловн≥ типи пол≥тичних м≥ф≥в - пров≥дн≥; за структурою "ми
≥ вони"; героњчн≥; псевдом≥фи.
ѕров≥дн≥ м≥фи дають змогу у той чи ≥нший спос≥б формувати,
спр¤мовувати колективну, загальнонародну св≥дом≥сть. ƒо них належать
м≥фи про окрем≥ нац≥њ, держави, пол≥тичн≥ устроњ, режими, форми
правл≥нн¤. “ак, Ї чимало м≥ф≥в про ун≥кальн≥сть окремих пол≥тик≥в
чи форм правл≥нн¤.
ћ≥фи за структурою "ми ≥ вони" створюють ≥ використовують
виключно з метою виокремленн¤ окремих структур, њх протиставленн¤.
Ќаприклад, пол≥тичн≥ парт≥њ часто використовують под≥бн≥ м≥фи п≥д
час референдум≥в, вибор≥в, досл≥джень громадськоњ думки з Їдиною
метою - подати себе у виграшному вигл¤д≥, кращ≥й итуац≥њ, н≥ж супротивники.
√ероњчн≥ м≥фи пов'¤зан≥ насамперед ≥з конкретними людьми
- пол≥тичними, державними д≥¤чами, л≥дерами, неперес≥чними особистост¤ми,
що подаютьс¤ загалов≥ вз≥рц¤ми дл¤ насл≥дуванн¤.
ѕсевдом≥фи - це м≥фи сучасноњ, тимчасовоњ, короткотривалоњ
д≥њ. —каж≥мо, у пер≥од вибор≥в де¤к≥ пол≥тики формують ≥ поширюють
думку, що "лише вони й т≥льки вони спроможн≥ вивести крањну
з кризи", "пок≥нчити з казнокрадством, корупц≥Їю ≥ т≥ньовою
економ≥кою", "вир≥шити проблему безроб≥тт¤" та ≥н.
онструюють м≥фи суб'Їкти пол≥тичного процесу, а поширюютьс¤ вони
фактично вс≥ма засобами ≥нформац≥њ з урахуванн¤м того, що м≥фи Ї
надто сприйн¤тливими дл¤ людей ≥ потребують чимало зусиль дл¤ спростуванн¤,
дем≥фолог≥зац≥њ.
Ўирокого розповсюдженн¤ в сусп≥льств≥ м≥фи набувають в умовах ≥нформац≥його
деф≥циту, зумовленого об'Їктивними (низький р≥вень культури ≥ осв≥ти
≥ тенденц≥йн≥сть «ћ≤) або суб'Їктивними факторами. ¬ цьому випадку
люди будуть вбачати причини негативних ¤вищ виключно у "п≥дступах
ворог≥в", у д≥¤х "поганих" етн≥чних чи соц≥альних
груп. ѕричому виб≥р цих груп може зд≥йснюватис¤ ¤к на основ≥ стереотип≥в,
поширених в даному сусп≥льств≥ або ж засвоЇних ≥з «ћ≤, так ≥ виход¤чи
з ¤кихось особистих у¤влень, ≥зольованих елемент≥в особистого досв≥ду.
“ак виникаЇ м≥фолог≥чний тип соц≥ально-пол≥тичних у¤влень, дл¤ ¤кого
особливо характерний пошук "козл≥в в≥дпущенн¤", схильн≥сть
до концепц≥њ заколоту в розв'Ї¤занн≥ соц≥ально-пол≥тичних питань.
ѕершопричиною всього позитивного, що виникаЇ чи може виникнути в
сусп≥льств≥, також ви¤вл¤Їтьс¤ над≥леним м≥ф≥чними рисами персонаж:
богом дпнний монарх, харизматичий вождь чи герой.
ћ≥фолог≥чний тип соц≥ально-пол≥тичних у¤влень сп≥вв≥дноситьс¤
≥з ≥деолог≥¤ми, ключовим моментом ¤ких Ї пон¤тт¤ ворога, ¤кого треба
л≥кв≥дувати. ÷¤ риса характерна ¤к дл¤ ультраконсервативних, так
≥ дл¤ революц≥йних ≥деолог≥й. ”льтраконсервативним ≥деолог≥¤м "образ
ворога" необх≥дний, щоб звинуватити д≥њ "п≥дривних сил"
об'Їктивн≥ процеси, ¤к≥ розмивають п≥двалини ≥снуючих пор¤дк≥в.
–еволюц≥йн≥й ≥деолог≥ образ ворога потр≥бен тому, що без нього неможливо
моб≥л≥зувати маси на поваленн¤ ≥снуючоњ влади. ќбраз ворога, природно,
Ї орган≥чним компонентом вс≥х нац≥ональних ≥деолог≥й.
—оц≥ально-психолог≥чну базу м≥фолог≥чних у¤влень не завжди
створюють групи ≥ люди, ¤к≥ в≥дчувають р≥зноман≥тн≥ ≥нформац≥йн≥
деф≥цити. Ќайчаст≥ше це трапл¤Їтьс¤ на грунт≥ гострого в≥дчутт¤
соц≥альноњ чи особистоњ обд≥леност≥. —оц≥альний чи матер≥альний
статус, ¤кий розгл¤даЇтьс¤ ¤к незаслужено. Ќенормально низький,
може привести до пошуку конкретних сил ≥ людей, ¤к≥ винн≥ в ц≥й
несправедливост≥. ’оча в даному випадку не створюЇтьс¤ "≥ндив≥дуальний"
м≥ф дл¤ кожноњ конкретноњ ситуац≥њ, а до узагальненого ≥деолог≥чного
м≥фу лише пристосовують дан≥ реального дов≥ду.
ћ≥фолог≥чний тип св≥домост≥ характерний ≥ дл¤ такого поширеного
≥дейно-пол≥тичного ¤вища, ¤к попул≥зм. ѕопул≥зм не ¤вл¤Ї
собою ¤кусь визначену систему пол≥тичних погл¤д≥в ≥ ц≥нностей. ÷е
певний спос≥б пол≥тичноњ моб≥л≥зац≥њ мас, ¤кий зд≥йснюЇтьс¤ немовби
через голову ≥снуючих ≥нститут≥в ≥ орган≥зац≥й. √оловн≥ його особливост≥:
спрощенн¤ сусп≥льно-пол≥тичноњ д≥йсност≥ шл¤хом зведенн¤ њњ до боротьби
добра ≥ зла; пол≥тична програма, заснована на найпрост≥ших панаце¤х,
¤к≥ н≥бито дозвол¤ють водночас вир≥шити найб≥льш гостр≥ економ≥чн≥
та соц≥альн≥ проблеми.
ƒуже важливим фактром м≥фотворчост≥ Ї пон¤тт¤ харизми. √рецьке
слово "харизма" перекладаЇтьс¤ ¤к "дар, благодать".
—аме харизм≥ приписують взагал≥ м≥ф≥чн≥ властивост≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ
людини. ќднак сл≥д зазначити, що харизма буваЇ двох вид≥в - набута
≥ вроджена. Ќаприклад, в≥домо, що авантюрист граф ал≥остро мав
дар передбачати майбутнЇ. ¬важаЇтьс¤, внасл≥док того, що в≥н народивс¤
п≥д час виверженн¤ вулкана, частина енерг≥њ виверженн¤ передалас¤
йому. ÷е приклад класичноњ природженоњ харизми. ‘ранцузьк≥ корол≥,
¤к в≥домо, мали дар л≥кувати хворих на золотуху. јле з цим даром
вони не народжувалис¤, а отримували його п≥д час коронац≥њ, що ≥
було закр≥плено у "“рактат≥ про коронац≥ю" 1374 р. ÷е
вже приклад набутоњ харизми.
’аризма маЇ велике значенн¤ дл¤ створенн¤ героњчних м≥ф≥в та псевдом≥ф≥в.
јле ж дл¤ вдалого створенн¤ такого м≥фу дуже важливо вибрати об'ЇЇкт,
на баз≥ ¤кого буде створений образ геро¤. ƒл¤ того, щоб над≥лити
свого геро¤ надприродними властивост¤ми, в≥н повинен також мати
високий р≥вень загальнолюдських властивостей, ¤к≥ п≥дносили б його
над масами: сильну волю, ¤скраво виражен≥ псих≥чн≥ та емоц≥йн≥ про¤ви.
“акож "герой" не т≥льки сам повинен безмежно в≥рити в
своњ надприродн≥ властивост≥, але й мати так званий "хор",
тобто групу посл≥довник≥в, ¤к≥ б теж в≥рили в його силу та м≥с≥ю.
—аме м≥ф формуЇ ≥дентичн≥сть, творить "колективну ≥дентичн≥сть",
а також формуЇ та структуруЇ прост≥р. ќстанн¤ функц≥¤ особливо важлива
дл¤ реал≥зац≥њ геопол≥тичних ≥дей, бо забезпечуЇ ≥дентичн≥сть колективного
суб'Їкта ≥ його нерозривний зв'¤зок з об'Їктом (територ≥Їю). ¬ той
же час м≥фи "енерг≥зують" колективн≥сть, забезпечуючи
Їдн≥сть мисленн¤ та д≥њ. ѕол≥тичн≥ м≥фи ≥снують ¤к особливий тип
- м≥фи ≥дентиф≥кац≥њ, ¤к от "м≥ф приЇднанн¤", реал≥зований
у пол≥тичному м≥ф≥ прозах≥дноњ ор≥Їнтац≥њ.
якщо торкнутис¤ реклами, то структура створенн¤ рекламних м≥ф≥в
под≥бна до т≥Їњ, за ¤кою складають м≥фи героњчн≥: беретьс¤ реально
≥снуючий товар, вихвал¤ютьс¤ його достоњнства. «амовчуютьс¤ недол≥ки,
попул¤рно по¤снюютьс¤ покупцев≥, чому саме цей товар йому потр≥бен.
≤з розвитком «ћ≤ система створенн¤ м≥ф≥в стаЇ все б≥льш спрощеною.
Ѕачачи рекламу ¤когось товару по телев≥зору, на плакатах у м≥ст≥,
чуючи њњ пост≥йно по рад≥о, наштовхуючись на нењ в газетах, людина
вже ≥нстинктивно почне в≥ддавати перевагу розкрученому бренду. Ќаприклад,
в реклам≥ зубноњ пасти " олгейт" половину кур¤чого ¤йц¤
мажуть пастою, ≥ншу н≥, пот≥м ¤йце опускають в кислоту, п≥сл¤ чого
стоматолог≥чним приладом перев≥р¤ють на м≥цн≥сть шкаралупу. јле
х≥ба в реальност≥ хто-небудь проробл¤в або робитиме такий досв≥д?
«авданн¤ реклами в тому лише, щоб ми пов≥рили, що такий досв≥д був,
що ми нав≥ть сам≥ можемо його провести, що дл¤ наших зуб≥в ц¤ паста
корисна, а в≥дпов≥дн≥сть реальност≥ - справа дес¤та. “ак≥ емп≥ричн≥
або теоретичн≥ докази - лише прийом, такий же, до ¤кого вдаютьс¤
у багатьох м≥фах. –еклама, наприклад, пропонуЇ дек≥лька моделей
пвед≥нки, ¤к≥ привод¤ть до усп≥ху в самих р≥зних сферах житт¤. ѕри
цьому усп≥х, природно, гарантований т≥льки при використанн≥ певного
товару. “ак, наприклад, позаконкурентними завойовниками ж≥ночих
сердець стають чолов≥ки, що користуютьс¤ певним засобом дл¤ гол≥нн¤,
певним дезодорантом ≥ т.≥.
ќдним з перших м≥фолог≥чних потенц≥ал «ћ≤ пом≥тив канадський
соц≥олог ћ. ћаклюЇн, ¤кий займавс¤ вивченн¤м д≥њ телебаченн¤ на
масову св≥дом≥сть. ¬≥н вважав, що телебаченн¤ м≥фолог≥зуЇ людське
сп≥лкуванн¤. ¬ластива телебаченню пост≥йна зм≥на картинок призводить
до того, що Їдиним засобом об'Їднанн¤ розр≥знених частин ≥нформац≥йноњ
мозањки Ї м≥ф. «г≥дно з ћаклюЇном, разом з телебаченн¤м наступаЇ
епоха "новоњ плем≥нноњ людини". “елев≥з≥йн≥ новини - це
м≥фи. ¬они заснован≥ на реальних под≥¤х (≥ те не завжди), але не
Ї дзеркалом реальност≥. ‘акти - лише прив≥д, в≥дправна крапка дл¤
формуванн¤ телев≥з≥йного м≥фу. ѕри цьому м≥фолог≥чне трактуванн¤
реальних под≥й зд≥йснюЇтьс¤ телебаченн¤м так правдопод≥бно, що гл¤дач
приймаЇ м≥ф за реальн≥сть.
ƒосл≥дник ƒуглас –ашкофф у прац≥ "ћед≥ав≥рус" (1988 р.)
анал≥зуЇ м≥фолог≥чну мову телебаченн¤. “елебаченн¤ стаЇ своЇр≥дним
обр¤дом (becoums thee ceremony), мовою племен≥ (ov thee tribe).
—таЇ очевидним, що п≥д риторикою на телебаченн≥ присутн≥ древн≥
тантричн≥ ритуали, ¤к≥ пов'¤зан≥ з≥ смертю, л≥мбом ≥ воскрес≥нн¤м,
перетлумаченн¤ ≥ узурпуванн¤ т≥Їњ мовноњ системи, що називаЇтьс¤
"рел≥г≥¤". як рел≥г≥¤ приховуЇ стародавнЇ знанн¤ ≥ стародавн≥
технодлог≥њ впливу, так само й телебаченн¤ за допомогую фокусуванн¤
в≥деор¤ду ≥ монтажу приховуЇ свою владу, ¤ка спр¤мована на спонуканн¤
до прийн¤тт¤ з найменшим опором певного тлумаченн¤ одкровенн¤. ≤ншими
словами, гл¤дачу/члену племен≥ пропонуЇтьс¤ ¤к ситуац≥¤ пасивного
сприйн¤тт¤, так ≥ введенн¤ у транс ≥ над≥ленн¤ ≥люзорною могутн≥стю,
вводить у св≥т в≥ртуальних мр≥й та фантаз≥й. де вони, начебто, повн≥стю
реал≥зуютьс¤.
“≥, ¤ким належала влада, за вс≥х час≥в обов'¤зково п≥дтримували
р≥зн≥ м≥фолог≥чн≥ системи. онфуц≥анство було державною рел≥г≥Їю
китаю, с≥нтоњзм - япон≥њ, брахман≥зм - ≤нд≥њ, зороастризм - ≤рану.
–им ≥ √рец≥¤ стали зразками в≥ротерпимост≥ ≥ мирного сп≥в≥снуванн¤
найр≥зноман≥тн≥ших м≥фолог≥чних систем. ” сучасному зах≥дному св≥т≥
державними м≥фологемами Ї √уман≥зм ≥ ѕрава Ћюдини, не дивл¤чись
на те, що де-факто вони залишаютьс¤ крањнами христи¤нськими.
ќтже, в основ≥ д≥њ тих, кому належить влада, лежать ц≥лком прагматичн≥
≥ прост≥ судженн¤:
1. ћ≥фолог≥чн≥ системи дають вих≥д дл¤ п≥дсв≥домого прагненн¤ кожноњ
людини до ≥ррац≥онального. ÷е знижуЇ внутр≥шнЇ напруженн¤ людей,
даЇ велику мотивац≥ю ≥ при зводить до п≥двищенн¤ продуктивност≥
прац≥ кожного окремого члена сусп≥льства. ¬ недалекому минулому
в наш≥й крањн≥ в≥ра в комун≥зм творила чудеса. ≤ так≥ приклади знайдутьс¤
в будь-¤к≥й цив≥л≥зац≥њ - рел≥г≥йний екстаз ≥ натхненн¤ д≥йсно фантастично
п≥дн≥мають продуктивн≥сть прац≥.
2. ћ≥фи зн≥мають страх смерт≥ ≥ дають можлив≥сть продуктивно працювати
≥ жити люд¤м старшого покол≥нн¤, дл¤ ¤ких смерть стаЇ одним ≥з суттЇвих
питань бутт¤. ј також допомагають ефективно воювати солдатам, жертвувати
собою.
3. ћ≥фолог≥чн≥ системи Ї п≥дгрунт¤м фантаз≥њ поет≥в, художник≥в
≥ музикант≥в. ј без останн≥х неможлив≥ св¤та - засоби зн¤тт¤ напруги
в сусп≥льств≥ ≥ контрольованого виходу стих≥йних народних сил. „им
б≥льше радощ≥в ≥ см≥ху п≥д ча с св¤т (≥ будн≥в теж). “им продуктивн≥ше
працюють люди пот≥м. Ћюди, ¤к≥ побували в Ѕразил≥њ на знаменитому
карнавал≥, можуть п≥дтвердити, що контрольоване ¤зичницьке буйство
перв≥сноњ сексуальноњ стих≥њ - це добр≥ л≥ки проти с≥рих будн≥в,
с≥мейних проблем ≥ р≥зних молод≥жних бунт≥в. язичники задовго до
‘рейда з'¤сували, що придушена сексуальна енерг≥¤ - зло, ¤ке заважаЇ
продуктивно працювати кожн≥й людин≥ ≥ створюЇ масу проблем дл¤ тих,
хто маЇ владу.
4. ћ≥фи дають опору моральним системам ц≥нностей. ќбов'Ї¤зкових
дл¤ кожного цив≥л≥зованого сусп≥льства, а значить - дл¤ нормального
функц≥онуванн¤ закон≥в.
5. ћ≥фи ≥ легенди про героњв - добрий зас≥б вихованн¤ д≥тей.
6. ћ≥фи дають опору дл¤ д≥й тих, хто маЇ владу. ѕосиланн¤ на бог≥в
- прекрасний спос≥б ман≥пулюванн¤ масовою св≥дом≥стю. Ќе випадково
компарт≥йн≥ чиновники рад¤нських час≥в за будь-¤коњ нагоди цитували
"класик≥в марксизму-лен≥н≥зму". ¬ масов≥й св≥домост≥ ц≥
персонаж≥ були близькими до м≥ф≥чних бог≥в.
ћ≥фолог≥чний характер ≥деолог≥њ комун≥зму ч≥тко демонструЇтьс¤
шл¤хом проекц≥њ давн≥х м≥ф≥чних сюжет≥в на рад¤нську заангажовану
≥стор≥ограф≥њ: тут в≥дбуваЇтьс¤ ч≥тке сп≥впад≥нн¤ сюжету "ѕануванн¤
’аосу - ƒобро боретьс¤ з≥ злом - ѕеремога ƒобра, «ло прагне зруйнувати
встановлену √армон≥ю" ≥з сюжетом хаосу царського пер≥оду ≥
ринковоњ економ≥ки, на зм≥гу котрому приходить —паситель в образ≥
Ћен≥на, а новим пунктом в≥дл≥ку дл¤ «олотог ¬≥ку стаЇ ∆овтнева революц≥¤.
Ѕ≥льшовизм, зокрема, в≥дтворив м≥ф про повстанн¤ титан≥в ≥ г≥гант≥в
проти бог≥в. —тародавн≥ кельти розпов≥дали про велетн≥в-фомор≥в,
котр≥ обожнювали працю ≥ любили споруджувати г≥гантськ≥, але безглузд≥
споруди. омун≥сти теж обожнювали працю, а де¤к≥ њх проекти в≥дзначаютьс¤
г≥гантоман≥Їю. Ќаприкла, вони хот≥ли побудувати Ѕудинок –ад у вигл¤д≥
велетенськоњ скульптури Ћен≥на. ¬ ц≥й оптиц≥ "кап≥тал≥сти"
виступають ¤к карлики-"охоронц≥ золота".
—ам Ћен≥н п≥сл¤ смерт≥ над≥л¤Їтьс¤ божественними рисами, включаючи
в≥чне житт¤ ("Ћенин в тебе и во мне", "Ћенин всегда
живой"). р≥м того, сам Ћен≥н розташовуЇтьс¤ у —акральному
„ас≥, в ¤кому "и Ћенин оп¤ть молодой, и расный ќкт¤брь впереди",
тобто час статичний ≥ революц≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ заново у р≥чницю ∆овтн¤,
людина заново переживаЇ цю ж под≥ю, тим самим позбавл¤ючись в≥д
гр≥ховност≥ ≥ починаючи новий цикл свого житт¤. р≥м того, обр¤д
мум≥ф≥кац≥њ т≥ла Ћен≥на ≥ роташуванн¤ його в центр≥ стоиц≥, на расн≥й
площ≥ дл¤ всезагального покон≥нн¤ походить з характерного дл¤ м≥фолог≥чноњ
св≥домост≥ поклон≥нн¤ та обожненн¤ "культурних героњв".
–озташуванн¤ ж Ћен≥на саме в ћоскв≥ ≥ саме у њњ серц≥ напр¤му пов'¤зане
з м≥фолог≥чним у¤вленн¤м про диференц≥ац≥ю простор≥в ≥ про географ≥чний
сакральний центр. ќкр≥м того, у в≥дпов≥дност≥ з диференц≥ац≥Їю р≥вн≥в
простору, "св¤т≥" мощ≥ Ћен≥на були також покликан≥ ос≥нити
своЇю харизмою ÷ентр, ≥нтелектуальну, духовну столицю —–—– ≥ "всього
прогресивного людства", бо дл¤ м≥фолог≥чноњ св≥домост≥ характерне
у¤вленн¤, що близьк≥сть до центру, в ¤кому у в≥чному сакральному
час≥ застигло божество, зб≥льшуЇ ступ≥нь св¤тост≥ кожноњ конкретноњ
людини. Ѕ≥льше того, важливу роль в рад¤нськ≥й ≥деолог≥њ в≥д≥гравала
≥ м≥ф≥чна концепц≥¤ про переселенн¤ душ ≥ входженн¤ божеств в т≥ла
людей - так "—талин - это Ћенин сегодн¤", а кожний наступний
¬ождь Ї черговою ≥нкарнац≥Їю духа лен≥на. “акож важливу роль у рад¤нськ≥й
м≥фотворчост≥ в≥д≥гравала "теор≥¤ в≥дчудженн¤" - обкраданн¤
пролетар≥ату буржуаз≥Їю або зах≥дними ≥мпер≥ал≥стами, котра у пост-колон≥альних
крањнах про¤вл¤Їтьс¤ у форм≥ м≥фу про перехопленн¤ благ, ¤к≥ посилаютьс¤
богами, б≥лими колон≥заторами. “ак≥ м≥фи особливо живуч≥ у тих крањнах,
де пануЇ ментал≥тет "принижених ≥ поганьблених".
¬ажливу роль у рад¤нськ≥й д≥йсност≥ в≥д≥гравав обр¤д ≥н≥ц≥ац≥њ,
посв¤ченн¤ у сакральну таЇмницю "лен≥н≥зму" - починавс¤
в≥н з≥ вступу в жовтен¤та ≥ промовл¤нн¤м св¤щенноњ кл¤тви в≥рност≥
«апов≥там ¬ожд¤, а дал≥, по м≥р≥ акумул¤ц≥њ «апов≥тного «нанн¤ "марксизму-лен≥н≥зму"
в≥дбувалос¤ сходженн¤ по драбин≥ жрецькоњ касти —–—– аж до дос¤генн¤
статусу основного служител¤ при в≥дправ≥ ритуалу попередньоњ ≥нкарнац≥њ
¬ожд¤ –еволюц≥њ на його похоронах. ѕ≥сл¤ цього в≥дправитель ритуалу
дос¤гав найвищоњ точки свого духовного росту ≥ оголошувавс¤ "продолжателем
великих идей ленинизма", тобто черговим вт≥ленн¤м Ћен≥на. Ќев≥д'Їмним
елементом м≥фолог≥њ —–—– також були знаки дл¤ тих, хто пройшов ≥н≥ц≥ац≥ю
(червон≥ галстуки - дл¤ п≥онер≥в, значки з "маленьким Ћен≥ним"
- дл¤ жовтен¤т тощо).
ћ≥фолог≥чний характер ≥деолог≥њ комун≥зму трансформувавс¤ на пост-рад¤нському
простор≥ у м≥фолог≥ю патернал≥зму (в≥д латин. pater "батько,
покровитель"), ¤ка реаб≥л≥туЇ так≥ пон¤тт¤ ¤к ∆ертовн≥сть,
ƒержавн≥сть ≥ ƒисципл≥на ≥ виправдовуЇ д≥¤льн≥сть "ƒержавника-ќтц¤"
(≥сторично - —тал≥на, в реальн≥й пол≥тиц≥ - “уркменбаш≥, "бацька"
Ћукашенка, дзюдоњст-сенсей ѕут≥н).
јналог≥чна м≥фолог≥зац≥¤ притаманна й сучасному "демо-л≥беральному"
сусп≥льству ринковоњ економ≥ки - м≥фом стаЇ образ "золотого
в≥ку добробуту, в≥чноњ молодост≥ та еротизму", ¤кий ним,
начебто, вже реал≥зований. ѕропагуЇтьс¤ "масовий гедон≥зм"
(у¤вленн¤ про те, що т≥льки у стан≥ радост≥, вдоволенн¤, добробуту,
естетизму (насолоди красою) людина т≥льки ≥ Ї сама собою). Ќачебто
в тепер≥шню епоху "злитт¤ виробництва та насолоди" (за
√. ћаркузе) зн≥маютьс¤ вс≥ перешкоди дл¤ принципу задоволенн¤ та
припин¤Їтьс¤ пригн≥ченн¤ "тваринних пот¤г≥в людей", ≥ндив≥дов≥
й надал≥ байдуже, що на "вищому р≥вн≥" цив≥л≥зац≥њ в≥н
перебуваЇ в стан≥ "в≥дчудженн¤ в≥д своЇњ буттЇвоњ сутност≥".
ƒемо-л≥берал≥зм породжуЇ "нового люмпена", ¤кий ор≥ЇнтуЇтьс¤
т≥льки на споживанн¤ ≥ ¤кий не знаЇ вищих вим≥р≥в бутт¤, ¤кий немаЇ
жодних обов'¤зк≥в перед ≥стор≥Їю та культурою.
ћ≥ф демо-л≥берал≥зму закликаЇ примиритис¤ з реальн≥стю,
зображаючи можлив≥сть "¬еликого ¬иходу" з ≥снуючого стану
речей у багаточисельних сер≥алах типу "–айон ћелроуз"
або "ѕ≥д сонцем —ен-“ропе". «асобами цього "примиренн¤"
Ї "мильн≥ опери", мелодрами, телесер≥али та "любовн≥
романи", пригодницька та фантастична л≥тератури, бо читаючи,
бачачи або чуючи у великих творах мистецтва та "масовоњ культури"
¤к повстають, отримують перемогу, здаютьс¤ на мил≥сть дол≥ (переможц¤)
або гинуть њхн≥ власн≥ архетипи, люди отримують в≥д цього естетичну
насолоду та, переживаючи њњ, можуть спок≥йно забути про реальн≥сть.
Ќе маючи ≥нших реальних у¤влень про можливе ≥ повне щаст¤, не знаючи
≥ншого виходу, людина в≥дпочиваЇ у марев≥, ¤ке њй даЇ "компенсац≥йне
баченн¤ св≥ту". "Ћюдина повс¤кденн¤" мов би "приписуЇ"
себе до св≥ту великих ц≥нностей (уже знайденого "¬еликого —тилю"
житт¤, презентованого рекламою, спортивними геро¤ми, з≥рками √олл≥вуду,
письменниками або магами чи жерц¤ми кваз≥-¤зичницьких ритуал≥в),
в д≥йсност≥ далеких в≥д њњ житт¤. Ћюдина стаЇ володарем порожн≥х
видимостей цього св≥ту (симул¤кр≥в), з њњ житт¤ вимиваютьс¤ справжн≥
"життЇв≥ ц≥нност≥".
ƒл¤ ≥нтелектуально-осв≥чених верств населенн¤ пропонуЇтьс¤ саме
у "пол≥ культури" та сфер≥ самовдосконаленн¤ (окультизм≥,
м≥стицизм≥) зд≥йснювати насолоду житт¤м, дос¤гати екстазу, реал≥зувати
св¤ткове буйство, злет творчоњ фантаз≥њ. «начна частина представник≥в
цього ¤вища Ї "дилетантами" (в≥д латин. "насолоджуюсь",
"забавл¤юсь"), тобто людьми, котр≥ отримують емоц≥йне,
псих≥чне задоволенн¤ в≥д своњх зан¤ть незалежно в≥д об'Їктивних
результат≥в та оц≥нки оточуючих, а винагороди, реценз≥њ, отриманн¤
вчених звань можуть бути вторинними у пор≥вн¤нн≥ з основним псих≥чним
стимулом. Ќачебто, людина перестаЇ бути тим анон≥мним та нещасним
суб'Їктом, волею випадку вкинутим у чужий та безглуздий св≥т, а
отже, не сл≥д, начебто, б≥дкатис¤ над втратою антропоморфного образу
Ѕога.
‘ранцузький екзистенц≥ал≥ст ∆.-ѕ. —артр започаткував погл¤д на
гедон≥стичн≥ емоц≥њ (рад≥сть, задоволенн¤,захопленн¤) ¤к на завжди
б≥льш чи менш п≥дробн≥, "екзальтативн≥", породжен≥ не
б≥льше, ¤к з розрахунку униканн¤ страждань, б≥д, загроз, ¤к штучне
≥ тимчасове, шл¤хом самонав≥юванн¤, в≥дстороненн¤ т.зв. "в≥тањстичного
страху". « розвитком цив≥л≥зац≥њ гедон≥зм перетворюЇтьс¤ на
фарс, насолода стаЇ об'Їктом ман≥пул¤ц≥й. ўе ф≥лософ ћ. ’айдеггер
у прац≥ "Ѕутт¤ ≥ час" (1927 р.) писав, що ми перебуваЇмо
у св≥т≥ das Man ("онтичного бутт¤", у терм≥нолог≥њ неотом≥ст≥в,
¤кому протистоњть "онтолог≥чне бутт¤"), де людська особист≥сть
"гаситьс¤", бо д≥Ї "¤к ус≥": ми насолоджуЇмос¤
≥ розважаЇмос¤ так, ¤к це робл¤ть ≥нш≥, ми читаЇмо, дивимос¤ ≥ висловлюЇмо
судженн¤ так, ¤к дивл¤тьс¤ ≥ висловлюють судженн¤ ≥нш≥, обурюЇмос¤
так, ¤к обурюютьс¤ ≥нш≥ тощо. —юди ж додаЇтьс¤ ще т.зв. "паразитарний
емоц≥онал≥зм", коли людина реал≥зуЇ своњ емоц≥йн≥ потреби
не через творч≥сть, а паразитуючи на зовн≥шн≥х обставинах, вимагаючи
емоц≥йного впливу на себе ззовн≥. “обто людина в ситуац≥њ "екзальтативноњ"
та "паразитарноњ" емоц≥ональност≥ перетворюЇтьс¤ ≥з суб'Їкта
на об'Їкт, стаЇ "неавтентичною".
¬≥дпов≥дно у епоху гедон≥стичного "демо-л≥берал≥зму"
виникаЇ "“”√ј «ј ∆ј’ќћ" ≥ цей попит породив пропозиц≥ю
у вигл¤д≥ перманентного "л¤канн¤" гедон≥стично-нечуттЇвого
обивател¤ такими образами ¤к Ћох-Ќесський динозавр (коли, втративши
над≥ю заф≥ксувати його ≥снуванн¤, створюють гумов≥ фальсиф≥кати,
фотографують њх та п≥д≥ймають хвилю сенсац≥њ серед "нел¤каноњ
зашкарублост≥" читач≥в шотландських часопис≥в), ультрал≥вий
тероризм 70 - 80-х рр. ’’ ст (–ј‘, "„ервон≥ бригади",
"—≥ндеро Ћюм≥носо"), ≥сламський тероризм ≥ (початку ’’≤
ст.); сатанизм (Ў. Ћа ¬ей, ≈.ј. роул≥, „. ћенсон, ј. јлхазаред,
де¤к≥ представники "хев≥-метал-року") з його терористичними
вар≥антами (ритуальн≥ вбивства, вандал≥зм); безпрецедентне тиражуванн¤
в≥зуальними засобами ≥дей јпокал≥псису, вторгненн¤ позаземних агресор≥в,
сцен жах≥в ≥ насильства тощо.
“ому ще в середин≥ ’’ ст. стурбован≥ занепадом сучасноњ Ївропейськоњ
людини фашисти запропонували ™вроп≥ св≥й м≥ф: в≥дродженн¤
"метаф≥зичноњ тривоги" початкових час≥в боротьби Ѕог≥в
≥з “итанами, √ероњв ≥з „удовиськами, а саме - зануритис¤ у страх,
бо емоц≥¤, переживанн¤ т≥сн≥ше зв'¤зуЇ людину з бутт¤м, н≥ж рефлекс≥¤.
—трах, жах розгл¤даютьс¤ основним людським афектом, що рухаЇ ≥стор≥ю.
ќнтичний сенс страху пол¤гаЇ у тому, що людин≥ раптом в≥дкриваЇтьс¤
з¤юча безодн¤ бутт¤, котроњ вона ран≥ше не пом≥чала, ≥снуючи у повс¤кденн≥й
реальност≥, у "нед≥йсному бутт≥", ≥ тепер т≥льки залишаЇтьс¤
ризик р≥шенн¤, котре не гарантуЇ абсолютного усп≥ху. як от перел¤к
перед з≥ткненн¤м з≥ смертю змушуЇ до духовних пошук≥в геро¤ давньомесопотамського
епосу √≥льгамеша та персонажа роману французького письменника ∆.-Ћ.
юрт≥са "ћисл¤чий очерет". “ому њхн≥ спадкоЇмц≥ (ультраправ≥,
ск≥нхеди) визначають, що "культурна матриц¤", ¤ка була
притаманна ¤зичницьким племенам л≥со- та л≥состеповоњ зони ™вропи
не позаду сучасност≥, а "всередин≥" сучасноњ ™вропи. —л≥д
т≥льки зум≥ти викликати њњ до житт¤, щоб здолати "дух пустел≥",
"дух м≥ст ≥ базар≥в" (його про¤ви - монотењзм, рац≥онал≥зм,
егал≥таризм, соц≥ал≥зм, а апогей - ≥удео-христи¤нське св≥тов≥дчутт¤,
"сп≥ритуал≥стична традиц≥¤. јналог≥чно до того, ¤к таку "культурну
матрицю" реал≥зували творц≥ держави ≤зрањль, заснованоњ "Е
на принцип≥ повного в≥дновленн¤ архањчноњ традиц≥њ,Е на етн≥чн≥й
та расов≥й диференц≥ац≥њ,Е на в≥дновленн≥ каст тощо".
Ќа думку ћ. ≈л≥аде, вс¤ кризова ситуац≥¤ сучасного сусп≥льства
≥ зверненн¤ його до кваз≥-м≥ф≥в породжене саме тим
фактом, що сучасна зах≥дна людина н≥¤ков≥Ї перед багатьма формами
про¤ву св¤щенного. ѕрим≥ром, вона може не розум≥ти й не приймати
того факту, що дехто бачить про¤в св¤щенного в р≥зних предметах
(≥кони, оран). ѕроте справа пол¤гаЇ не в покол≥нн≥ цим предметам,
¤к≥ вшановуютьс¤ не через њхн≥ природн≥ властивост≥, а тому, що
вони Ї ≤™–ќ‘јЌ≤яћ» й в≥дбивають те, що Ї "ц≥лком ≥ншим"
- —¬яў≈ЌЌ»ћ. —аме св¤щенне (впротивагу буденному), ¤к зауважуЇ ≈.
асс≥рер, Ї засадничим принципом м≥фу.
¬важаЇмо також, що сл≥д погодитис¤ з украњнським ф≥лософом ќ. Ўевченком,
¤кий вбачаЇ компенсаторну суть сучасноњ м≥фолог≥њ: реал≥зац≥¤
бажаного на п≥дсв≥домому р≥вн≥, в умовах на¤вност≥ травматичноњ
ситуац≥њ - ¤к тотал≥тарноњ, так ≥ посттотал≥тарноњ д≥йсност≥ ўонайперше,
виразником цих компенсаторних м≥ф≥в виступаЇ л≥тература, де неможливе
стаЇ можливим: у казц≥ про яйце-–айце пропонуЇтьс¤ пов≥рити у можлив≥сть
нашоњ влади над ф≥зичними законами, у "ѕ≥сн≥ про –оланда"
- здатн≥сть людини подолати егоњзм та страх, у романах ≈. јрсан
- у можлив≥сть ц≥лковитоњ сексуальноњ гармон≥њ тощо. "Е
ожна л≥тература, - пише украњнський ф≥лософ ћ. –озумний, - м≥фолог≥зуЇ
ту царину, в ¤к≥й накопичилос¤ найб≥льше проблем ≥ витворюЇ своЇр≥дну
≥деальну модель њхнього розв'¤занн¤. Ќадал≥ людина й у своЇму реальному
житт≥ поводитьс¤ так, н≥би усе це насправд≥ Ї можливим".
јле, ¤к на наш погл¤д, сл≥д уточнити, що "дем≥ург≥йн≥ нарац≥њ",
"компенсаторн≥ св≥ти" мають не менше значенн¤ дл¤
невротик≥в (особистостей, груп, нац≥й), н≥ж би вони д≥йсно пережили
зм≥ст цих м≥ф≥в-фантаз≥й. “обто компенсаторн≥ "нов≥ св≥ти"
волод≥ють псих≥чною реальн≥стю, а не матер≥альною. “ому ¤кщо ќ.
Ўевченко зупин¤Їтьс¤ на позиц≥њ «. ‘рейда, ототожнюючи л≥тературно-соц≥альн≥
м≥фи з≥ сновид≥нн¤ми ¤к виконанн¤ми вит≥снених бажань, що не знайшли
про¤ву у реальному житт≥, а зв≥дси вс≥ ц≥ м≥фи (нео¤зичницьк≥, Ївраз≥йсько-гум≥льовськ≥,
нудистсько-натуристськ≥ тощо) Ї лише насл≥дками п≥дтотал≥тарного
побутуванн¤, то ми схил¤Їмос¤ до позиц≥њ .-√. ёнга, ¤кий вважав,
що компенсуюча роль сновид≥нь у тому, щоб допомогти в≥дновити
псих≥ку пац≥Їнта, а отже, м≥фи виконують компенсаторну роль
не лише в умовах "промиванн¤ мозку" ¤кою-небудь утил≥тарною
≥деолог≥Їю, але й п≥д тиском звичайних "дискурсивних практик",
нав'¤зуючих владн≥ в≥дносини у вс≥х сферах житт¤. «датн≥сть творити
компенсаторн≥ м≥фи, утоп≥њ-"дем≥ург≥њ", вбачати у них
наснагу дл¤ духовно-культурного в≥дродженн¤ - це передус≥м показник
життЇспроможност≥ сусп≥льства (цив≥л≥зац≥њ). Ѕо т≥льки у свобод≥,
у тому числ≥ - у свобод≥ творчост≥-"дем≥ург≥њ", людина
залишаЇтьс¤ людиною, повстаючи проти цин≥чноњ влади дол≥, Ќеобх≥дност≥,
"сонного бутт¤". ÷ив≥л≥зац≥¤, що прагне зв≥льнитис¤ в≥д
м≥ф≥в, ¤к чогось не≥стотного, не≥стинного та архањчного, ризикуЇ
загинути.
ќтже, м≥ф - це певний ф≥зичний ≥ культурно-соц≥альний прост≥р ≥
одночасно певний ультраф≥олет, в котрому невидиме стаЇ видимим
≥ зрозум≥лим. ћ≥ф - це таке досв≥дне поле, де ми можемо ≥стинно
≥ в≥льно розм≥рковувати про те, що таке людина, що њњ оточуЇ - про
реч≥, матер≥ю, час ≥ прост≥р.
1. »онин Ћ.√. —оциологи¤ культуры. - ћ., 2004. - —.206-207.
2. алашник (ће≥) Ћ.—. ƒавньокитайська м≥фолог≥¤ ¤к зас≥б родинного
вихован¤. - «апор≥жж¤, 2004. - —.101-107.
3. ольев ј.Ќ. ѕолитическа¤ мифологи¤: –еализаци¤ социального
опыта. - ћ., 2003.
4. –усина ќ.Ћ. “елебаченн¤ ¤к м≥фотворч≥сть („астина 1) //¬≥сник
Ќ”. ‘≥лософ≥¤. ѕол≥толог≥¤. - 2006. - є76-79. - —.34-37.
4. –усина ќ.Ћ. “елебаченн¤ ¤к м≥фотворч≥сть („астина 2) //¬≥сник
Ќ”. ‘≥лософ≥¤. ѕол≥толог≥¤. - 2006. - є76-79. - —.89-91.
6. Ўевченко ќ. . Ѕунт географ≥њ, або ≈тн≥чний м≥ф у добу ≥сторичного
колапсу // ¬≥сник Ќац≥ональноњ јкадем≥њ Ќаук ”крањни. - ., 1997.
- є 7. - —.50 - 61.
|
