стать¤
¬алентин Ћагетко
√омофоб≥¤: ф≥лософська методолог≥¤ досл≥дженн¤
∆одна енциклопед≥¤, жодний словник не м≥стить пон¤тт¤ гомофоб≥њ.
„ому? ћи бачимо в цьому факт≥ неспростовний аргумент невивченост≥
сфери стат≥. Ѕо лише ≥з з'¤суванн¤ цього пон¤тт¤, ¤ке треба п≥днести
на р≥вень наукового принципу, можна ство-рити методолог≥ю ¤к сукупн≥сть
непорушних скри-жалей, керуючись ¤кими в процес≥ досл≥дженн¤ сфери
стат≥ можна було б дати в≥дпов≥дь на питан-н¤, ¤к≥ визначають
походженн¤, природу ≥ сутн≥сть стат≥ ¤к загальноприродного ¤вища,
на ¤кому би р≥вн≥ ми њњ не досл≥джували: в≥д найпрост≥ших до людини
включно.
¬≥дома теза про те, що ф≥лософ≥¤ (наука в ц≥ло-му) починаЇтьс¤
≥з здивуванн¤. јле здивуванн¤ до здивуванн¤ не Ї под≥бне. ќдна
справа здивуванн¤, ¤ке викликаЇ захопленн¤, ≥ ц≥лком ≥нше здивуван-н¤,
¤ке викликаЇ негац≥ю аж до знищенн¤ факту (¤вища), що викликало
це здивуванн¤, ¤кими Ї, наприклад, гомосексуал≥зм, педоф≥л≥¤,
геронтоф≥-л≥¤, зооф≥л≥¤, некроф≥л≥¤, ексг≥б≥ц≥он≥зм, вуайЇризм,
фротаж тощо, тобто вс≥ т≥ ¤вища, ¤к≥ в сучасн≥й сексопатолог≥њ
розгл¤даютьс¤ ¤к в≥дхиленн¤ в≥д норми.
ќтже в≥д самого початку. Ќа думку давньогрець-кого ф≥лософа ≈мпедокла,
св≥т своњм початком маЇ сили в≥дштовхуванн¤ ≥ прит¤ганн¤ (в≥дцентров≥
≥ доцентров≥ сили), що спричинилис¤ утворенню пла-нет нашоњ сон¤чноњ
системи за г≥потезами њњ утво-ренн¤. јле з утворенн¤м сон¤чноњ
системи ц≥ сили не зникли, не розпорошилис¤ в безмежност≥ кос-мосу,
а набувають все нових ≥ нових форм. Ќа-приклад, за класичною теор≥Їю
т¤ж≥нн¤, щоб зро-бити людин≥ перший крок на земл≥; в≥д нењ треба
спочатку в≥дштовхнутис¤, щоб пот≥м прит¤гнутис¤ тощо.
ќтже, природа влаштована д≥алектичне, ¤к Їдн≥сть протилежностей,
лише тому, що Ї стих≥Їю. —тих≥йний процес одним ≥з своњх параметр≥в
маЇ неперервн≥сть, ¤ка забезпечуЇтьс¤ на¤вн≥стю про-м≥жних ланок
(перех≥дних форм, м≥стк≥в) м≥ж про-тилежност¤ми, роль ¤ких виконують
т≥ форми, що поЇднують у соб≥ властивост≥ ¤к одн≥Їњ протилеж-ност≥,
так ≥ другоњ. Ќежива матер≥¤, на сьогодн≥шн≥й день встановлено,
≥снуЇ у двох видах - матер≥њ ≥ пол¤, пром≥жною ланкою м≥ж ними
Ї т≥ елемен-тарн≥ частки, що поЇднують ¤к властивост≥ речо-вини,
так ≥ властивост≥, пол¤. “аким, зокрема, Ї електрон бо волод≥Ї
масою руху (речовинна харак-теристика) ≥ хвильовою характеристикою.
ѕерех≥д в≥д неживоњ матер≥њ (природи) до живоњ забезпечуЇ на
сьогодн≥шн≥й день в≥рус, про що го-ворив вже ƒ. ’олдейн (1929)2.
ѕроблема не досл≥д-жена, але можна припустити, що в≥рус з'¤вл¤Їть-
с¤ одночасно з найпрост≥шими орган≥змами, серед ¤ких можемо вказати
на амеби, ≥нфузор≥њ, евглени зелен≥ тощо. ∆ива матер≥¤ тому Ї
живою, що фун-кц≥онуЇ через ≥нстинкти дихальний, руховий, са-мозбереженн¤,
але найважлив≥шими серед ¤ких Ї харчовий ≥ статевий, перший забезпечуЇ
обм≥н ре-човин (метабол≥зм) ≥з середовищем, а другий - омо-лодженн¤
за покол≥нн¤ми, що забезпечуЇ тривал≥сть, ¤кщо не в≥чн≥сть живого.
Ќа учн≥вське питанн¤, ¤кий серед цих ≥нстинкт≥в важлив≥ший харчовий
чи статевий, в≥дпов≥дь (до вищих тварин, в т. ч. ≥ людини) буде
не виразною: ≥ той, ≥ той. ѕочинаючи з вищих тварин, в≥дпов≥дь
Ї однозначною - стате-вий. „ому? Ѕо до вищих тварин перех≥дн≥
ланки зустр≥чаЇмо ¤к з боку харчового ≥нстинкту, так ≥ з боку
статевого, починаючи з вищих тварин (≥ людини в тому числ≥) -
т≥льки з боку статевого ≥нстинкту.
ќтже, природа, йдучи до статевого розмножен-н¤, под≥лила орган≥зми
на чолов≥ч≥ ≥ ж≥ноч≥, по-клавши на кожний з них свою специф≥чну
функ-ц≥ю, що ≥ обумовило форму чолов≥чого ≥ ж≥ночого т≥ла. ƒл¤
заохоченн¤ до статевого акту вона про-грамуЇ статевий пот¤г, що
породжуЇ сексуальн≥ потреби, задоволенн¤ ¤ких Ї найм≥цн≥шою психо-ф≥з≥олог≥чною
насолодою (оргазм), ¤ка у людей усв-≥домлюЇтьс¤, а тому набуваЇ
значенн¤ самоц≥нност≥, що р≥зко розмежовуЇ потребу в розмноженн≥
≥ по-требу в насолод≥, ¤к≥ тепер чим дал≥, тим б≥льше пол¤ризуютьс¤,
тобто далеко не завжди статевий акт передбачаЇ розмноженн¤, але
у будь-¤кому раз≥ - сексуальну насолоду, за м≥цн≥стю ¤коњ вона
веде перед, тому нав≥ть наркомани вдаютьс¤ до любов-них ут≥х.
’≥д природи тут був безпомилковий. јле це не все. Ќе гетероф≥л≥¤
(сила прит¤ганн¤ за ≈м-педоклом) ви¤вилас¤ визначальною в статев≥й
сфер≥ вищих тварин ≥ людини, а гомофоб≥¤ (сила в≥дштов-хуванн¤
за тим самим ≈мпедоклом). ѕам'¤таЇте, щоб нав≥ть зробити крок
на земл≥, треба в≥д нењ в≥дштов-хнутис¤, тод≥ можеш прит¤гнутис¤
≥... п≥шов. ¬из-начальною в статев≥й сфер≥ вищих тварин ≥ людей
Ї - гомофоб≥¤ (сила в≥дштовхуванн¤). ќск≥льки жод-ний словник
(енциклопед≥¤) не спромоглис¤ на виз-наченн¤ цього пон¤тт¤, беремо
цю м≥с≥ю на себе, зрозум≥ло,'в≥дштовхуючись в≥д емп≥ричного р≥вн¤
досл≥дженн¤ (в даному випадку - спостереженн¤). ј спостереженн¤
доводить, що гомофоб≥¤ - це ста-тева ненависть, ¤ка Ї складовою
статевого ≥нстинк-ту, представник≥в одн≥Їњ стат≥ в сексуальному
план≥ одне до одного, що забезпечуЇ можлив≥сть по¤ви ≥ функц≥онуванн¤
гетероф≥л≥њ, щодо людей, - це буде коханн¤ м≥ж чолов≥ком ≥ ж≥нкою.
“обто, щоб по-Їднати представник≥в протилежноњ стат≥ в любов-ному
акт≥, треба в≥дштовхнути, ≥ то в≥дштовхнути ≥з ус≥Їю можливою
м≥ццю аж до вбивства (самогуб-ства) представник≥в одн≥Їњ стат≥
Ѕез гомофоб≥њ гете-роф≥л≥¤ була б не те, що проблематичною, њњ
не було б взагал≥ “ак абсолютно точно знову влучила в ц≥ль стих≥¤,
п≥дкреслюю стих≥¤, тому тут не може бути жодних хочу - не хочу,
мушу ≥ т≥льки. “ак сформувавс¤ ≥ в≥дтворюЇтьс¤ сексуальний (насолод-жувальний)
мон≥зм: чолов≥к-ж≥нка, ж≥нка-чолов≥к.
„и можна об≥йти гомофоб≥ю? ÷е так само без-глузде питанн¤, ¤к
питанн¤ про "домовлен≥сть" ≥з будь-¤кою стих≥йною силою,
ну, скаж≥мо, сонцем, наприклад, попрохати його не св≥тити щодн¤,
а перетворити, зокрема, медовий м≥с¤ць на суц≥ль-ну н≥ч - медовий,
так медовий!
ќсь ми ≥ п≥д≥йшли до пром≥жноњ ланки (форми, м≥стка), ¤ка забезпечуЇ
функц≥онуванн¤ живого на р≥вн≥ вищих тварин ≥ людини з боку т≥льки
≥ лише статевого ≥нстинкту, тому статевий ≥нстинкт на цьому р≥вн≥
Ї визначальним у пар≥ ≥з харчовим: буде розмноженн¤, буде кому
(кого) харчувати, без роз-множенн¤ не потр≥бне ≥ харчуванн¤. ћ≥ж
чолов≥чим ≥ ж≥ночим шлунком принциповоњ р≥зниц≥ немаЇ, тут взагал≥
про р≥зницю говорити недоц≥льна ј м≥ж чо-лов≥чою ≥ ж≥ночою статтю
- р≥зниц¤ шалена, але саме це шаленство (за ¬.¬инниченком) ≥ забезпе-чуЇ
продовженн¤ роду. „и може кожна стать вико-нати свою функц≥ю в
цьому процес≥ сама по соб≥, або чи може виконати рать ≥ншоњ стат≥?
ƒл¤ под-≥бних запитань емп≥р≥¤ факт≥в не даЇ. ј це ≥ озна-чаЇ,
що чолов≥че ≥ ж≥ноче Ї протилежност¤ми не будь-¤кими, а саме д≥алектичними,
тобто перед-бачаючи, заперечують одна одну (за функц≥Їю, зап-л≥днити
- це не народити ≥ навпаки), або запере-чуючи передбачають. як
же в неперервному про-цес≥ розвитку перейти в≥д одн≥Їњ протилежност≥
до другоњ, щоб не розпавс¤ ланцюг, тобто щоб трива-ло житт¤. ÷е
ми вже знаЇмо з досв≥ду початкових ланок розвитку - неживоњ природи
≥ найпрост≥ших форм живоњ. ўо могло б завадити природ≥ в тому
ж дус≥ чинити ≥ на р≥вн≥ вищих тварин ≥ людини? ’≥ба що розум,
¤к ≥ вважав √егель усл≥д за своЇю сумнозв≥сною јбсолютною ≥деЇю,
тому пром≥жн≥ ланки в розвитку природи оголосив њњ нем≥ччю, не-санкц≥онованим
≥снуванн¤м. јле вищий –озум про-мовчав, дозволивши стих≥њ йти
второваним нею шл¤хом.
ѕам'¤таЇмо про самоц≥нн≥сть сексуальноњ насо-лоди. “о що ж визначаЇ
сексуальну повед≥нку ви-щих тварин ≥ людини: статевий пот¤г (де¤к≥
автори називають його сексуальним, що неправом≥рно, але, можливо,
в такий спос≥б хочуть нат¤кнути на роль сексуальноњ насолоди в
статевому процес≥) чи ста-тевий орган? ѕершокласник вже не вагаючись
ска-же, що статевий пот¤г. ÷е особливо наочно видно на приклад≥
тварин, де естетичний аспект жодноњ рол≥ не в≥д≥граЇ, чого не
знають не т≥льки першо-курсники, але й випускники внз-≥в. ’оча
емп≥р≥¤ доводить, що, можливо, соловейко ≥ сп≥ваЇ на р≥вн≥ тенора-аса
ћ≥ланськоњ опери, але ж самиц≥ птах≥в все ж таки паруютьс¤ за
своњми видами, а не на-дають перевагу цьому "асу". “обто
стих≥¤ в трет≥й раз влучила в ц≥ль безпомилково - пром≥жна ланка,
у ¤коњ найв≥дпов≥дальн≥ша роль в забезпеченн≥ неперервност≥ процесу
розвитку формуЇтьс¤ через визначальну ознаку - статевий пот¤г,
¤кий шукаЇ орган дл¤ свого задоволенн¤ (≥ не завжди цим орга-ном
буде статевий, це може бути з≥р, на чому грунтуЇтьс¤ така форма
сексуальноњ повед≥нки (на-солоди) ¤к вуайЇризм (п≥дгл¤данн¤)).
ћи завжди по-вторюЇмо, ¤кби ж то статевий орган, а не стате- вий
пот¤г визначав сексуальну повед≥нку. як≥ тод≥ були б проблеми?
’≥ба що "коп≥йчан≥" (з ким п≥ти?), але оск≥льки статевий
пот¤г визначаЇ сексуальну повед≥нку, то у випадку його нев≥дпов≥дност≥
з ор-ганом стать, зокрема, людини визначати потр≥бно за пот¤гом,
а не за органом (гомосексуал≥зм). Ќе можемо, не через те, що не
хочемо, адже все продаЇтьс¤ ≥ все купуЇтьс¤, т≥льки не стих≥¤,
ро-зум можна обдурити, стих≥ю - н≥коли! “ому (з тех-н≥чних причин,
¤кими Ї той факт, що хоча стате-вий пот¤г на р≥вн≥ зародку сформуЇтьс¤
швидше, н≥ж статевий орган, але ж при народженн≥ стате-вий орган
Ї Їдиним, що засв≥дчуЇ стать, адже по-т¤г прокинетьс¤ набагато
п≥зн≥ше! ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ в≥н за повед≥нкою, а не за ¤кимось оп≥знавальним
зна-ком, скаж≥мо, на лоб≥, а це вже д≥йсно була б техн≥чна причина)
тому ≥ змушен≥, визначаючи стать за зовн≥шньою ознакою (статевий
орган) ≥ дал≥ вва-жати його визначальним у сексуальн≥й повед≥нц≥
людей а не за внутр≥шньою ознакою - пот¤гом, тобто, перекреслюючи
д≥алектичн≥сть природи, намагаЇмось по¤снити њњ метаф≥зично, стверджую-чи,
що зовн≥шнЇ Ї джерелом руху (розвитку), а не внутр≥шнЇ; “ут ми
можемо побачити, ¤к≥ страшенн≥ перекрученн¤ Ї у сучасн≥й ф≥лософськ≥й
осв≥т≥ ≥нтел≥-генц≥њ, що торують шл¤х до трагед≥йних насл≥дк≥в,
коли людина через нерозум≥нн¤ своЇњ ситуац≥њ не може з нею погодитис¤
≥ накладаЇ на себе руки. „и не ц¤ емп≥р≥¤ мала б врешт≥-решт змусити
ћ≥н≥стер-ство осв≥ти ≥ ћ≥н≥стерство охорони здоров'¤ повер-нутис¤
лицем до проблем статевоњ осв≥ти ≥ вихо-ванн¤. јдже ¤к≥й би профес≥њ
людина не присв¤ти-ла своЇ житт¤, в першу чергу, вона Ї чолов≥ком
чи ж≥нкою, тому саме сексолог≥¤, погоджуЇмос¤ з цим чи н≥, маЇ
загальнокультурне значенн¤, а не вузь-комедичне, ≥ цей предмет
треба викладати в кож-ному внз-≥, а в школ≥, починаючи з першого
класу ≥ у в≥дпов≥дност≥ до розвитку д≥тей подавати потр≥бну ≥нформац≥ю,
тобто статеве вихованн¤ зробити нор-мою в шк≥льному процес≥, а
не вин¤тком, що ви-конуЇтьс¤ окремими см≥ливц¤ми за загального
за-мовчуванн¤. «вучить анекдотичне, але в шк≥льно-му предмет≥
"Ѕ≥олог≥¤" тема "—татев≥ органи люди-ни" покладаЇтьс¤
на самовивченн¤.
ќтже, гомосексуал≥сти - це ж≥нки (за органом чолов≥ки), чи чолов≥ки
(за органом ж≥нки) в сексу-альн≥й повед≥нц≥. « цим треба погодитис¤,
¤к њм так ≥ родин≥, ¤кщо вони на це зважатьс¤: в≥дкрити свою "нетрадиц≥йну",
. ≤мел≥нський вважаЇ "нетипову"3, сексуальну ор≥Їнтац≥ю.
јле толерантне ставленн¤ до ц≥Їњ групи людей зробити загальним
не дозво-л¤Ї гомофоб≥¤. “ому не можна н≥ окремим особам аф≥шувати
свою ор≥Їнтац≥ю, н≥ засобам масовоњ (≥ не масовоњ) ≥нформац≥њ
робити це. “обто через го-мофоб≥ю, чи в зв'¤зку з нею, гомосексуал≥сти
зму-шен≥ належати до зони замовчуванн¤, щоб вижи-ти, а жити треба,
бо ≥накшого у них житт¤ немаЇ ≥ не буде. ѕримиренн¤ ≥з ц≥Їю ситуац≥Їю
буде, на жаль, завжди, за висловом ¬ √юго, "кривавити".4
“епер звернемос¤ до ≥стор≥њ проблеми в≥дхи-лень в≥д норми в сексуальн≥й
повед≥нц≥ (так званих збочень) в т≥й ситуац≥њ, коли у досл≥дник≥в
немаЇ жодноњ у¤ви про роль гомофоб≥њ в статев≥й сфер≥ ÷е тим б≥льше
ц≥каво, що ц¤ "≥стор≥¤" Ї сьогоден-н¤м
ќтже II ст., ще триваЇ епоха јнтичност≥, грець- кий ф≥лософ Ћук≥ан
(треба зауважити, що до ≤”ст., коли ≥мператор ост¤нтин запровадив
смертну кару за гомосексуал≥зм, залишалос¤ два стол≥тт¤ ≥, оче-видно,
це було умовою того, що подекуди розгор-талис¤ дискус≥њ з ц≥Їњ
проблеми). Ќаводимо уривок з д≥алогу "ƒва коханн¤" Ћук≥ана,
в ¤кому беруть участь ’арикл (гетеросексуал), алл≥кратид (го-мосексуал)
≥ посередником (третейським суддею) виступаЇ сам Ћук≥ан, неспостережлив≥сть
¤кого зро-била саме його автором думки про те, що гомо-сексуал≥зм
- це надбанн¤ культури (тобто стосуЇть-с¤ виключно людини), оск≥льки
тваринам в≥н буц≥м-то нев≥домий, що Ї прикладом заблудженн¤, бо
≥ по сьогодн≥шн≥й день заважаЇ тверезими очима по-дивитись на
проблему стат≥.
ќтже, "’арикл. „ому ж жодного коханн¤ не викликаЇ розум,
справедлив≥сть ≥ ≥н. прекрасн≥ ¤кост≥, ¤к≥ Ї надбанн¤м зр≥лих
людей, а краса хлопц≥в вик-ликаЇ найм≥цн≥ш≥ хвилюванн¤ пристрастей?
(тут ≥ дал≥ п≥дкресленн¤ наш≥. - ¬.Ћ.). «вичайно, сл≥д, о ѕлатон,
покохати ‘едра, за те, що в≥н зрадив Ћ≥с≥¤. „и пристойно було
закохатис¤ в доблесного јлк≥-в≥ада, ¤кий нищив статуњ бог≥в ≥
за випивкою розго-лошував таЇмниц≥ ≈левсинських м≥стер≥й? яка
лю-дина визнаЇ себе коханцем того, хто зрадив јф≥-ни, через кого
ƒекеле¤ була укр≥плена ворогом, хто все житт¤ прагнув до тирани?
јле, ¤к гово-рить божественний ѕлатон, јлк≥в≥ад, поки не зар≥с
бородою, був дл¤ вс≥х бажаний, а коли, вийшовши ≥з отроцтва ≥
ставши чолов≥ком, в≥н дос¤гнув того в≥ку, в ¤кому недосконалий
до того часу розум набуваЇ усю силу судженн¤, - ус≥ його зненавид≥ли.
ўо ж? ѕрикриваючи сором≥цьк≥ пристраст≥ соро-м'¤зливими ≥менами,
ц≥ люди - скор≥ш за все Ї любител¤ми юнак≥в, н≥ж любител¤ми мудрост≥
-називають моральною довершен≥стю т≥лесну красу. јле досить говорити
про це; хай не здаЇтьс¤, що ¤ з осудом згадую великих людей.
ќблишимо ненадовго ц≥ серйозн≥ питанн¤ ≥ спу-стимос¤ до обговоренн¤
ваших, алл≥кратид, насо-лод; ≥ тут ¤ доведу, що зв'¤зок з ж≥нкою
набагато приЇмн≥ший, н≥ж з хлопцем. ѕо-перше, ¤ вважаю, що будь-¤ке
задоволенн¤ тим солодше, чим воно тривал≥ше: адже гостра ≥ миттЇва
насолода зак≥н-чуЇтьс¤ швидше, н≥ж встигнеш њњ в≥дчути, а все
приЇмне стаЇ ще приЇмн≥ше, ¤кщо його подовжи-ти. ќсь ¤кби скупа
пр¤ха ћойра подовжила час нашого житт¤, ¤кби нам пост≥йними супутниками
були здоров'¤ ≥ жодна печаль не затьмарювала нам настрою! ¬ урочистост¤х
≥ св¤ткуванн¤х проводили б ми тод≥ весь час. јле раз заздр≥сне
божество в≥д≥брало у нас найб≥льш≥ блага, то з тих що зали-шились,
найприЇмн≥шими е т≥, ¤кими ми волод≥Ї-мо довше. ј ж≥нка з д≥воцтва
≥ до того в≥ку, коли л¤гла нарешт≥ останн¤ зморшка старост≥, Ї
бажа-ною дл¤ чолов≥чих, об≥йм≥в ≥ пестощ≥в, ¤кщо нав≥ть вона вже
переступила пору свого розкв≥ту: адже "досв≥дчен≥сть вм≥Ї
говорити мудр≥ше за юн≥сть".
якщо хто-небудь спробуЇ з≥йтись з двадц¤тир≥-чним юнаком, в≥н,
мен≥ здаЇтьс¤, в≥ддаЇтьс¤ про-типриродн≥й хтивост≥, змагаючись
за сумн≥вними усп≥хами. ∆орсткими ≥ масивними Ї змужн≥л≥ чле-ни
коханого, зашкарубле п≥дбор≥дд¤, колись н≥жне, а тепер заросле
молодою щетиною, ≥ м≥цн≥ стегна вкрилис¤ волосс¤м, наче брудом.
™ ≥ не так≥ видим≥ пороки, але њх ¤ надаю знати вам, досв≥дченим
в ц≥й справ≥. ј у будь-¤коњ ж≥нки шк≥ра завжди виб-лискуЇ чар≥вн≥стю
≥ завитки густих локон≥в спада-ють хвил¤ми под≥бн≥ до прекрасно
кв≥тнучих г≥а-цинт≥в: одн≥ розпущен≥ позаду ≥ прикрашають спи-ну,
≥нш≥ щедро звиваютьс¤ довкола вух ≥ скроней Ї кучер¤в≥шими за
траву на луках ≤ вс¤ решта т≥ла на ¤кому не росте жодна волосинка,
виблискуЇ ¤с-крав≥ше в≥д електри чи сидонського скла.
... «≥йшовшись з ж≥нкою, ми пор≥вну даЇмо одне одному однакову
насолоду, ≥ рад≥сно прощаютьс¤ закохан≥, отримавши (¤кщо ми не
визнаЇмо за суд-дю в ц≥й справ≥ “≥рес≥¤, ¤кий каже, що насолода
ж≥нки дв≥ч≥ перевищуЇ насолоду чолов≥ка). Ќе мож-на, по-моЇму,
в себелюбному пошуку насолод тур- буватис¤ т≥льки про те, щоб
соб≥ забрати щось приЇмне ≥ самому отримати в≥д ≥ншого усю насоло-ду;
краще под≥лити те, що ти сам отримав, ≥ дати взаЇмно р≥вну частину.
ќднак жодний ще не здур≥в наст≥льки, щоб сказати, н≥би ≥ з хлопц¤ми
справа Ї такою ж. Ќавпаки, спокусник в≥дходить, отримав-ши вишукану,
на його думку, насолоду, а збезче-щеному залишаютьс¤ в≥д початку
т≥льки б≥ль ≥ сльози. ѕот≥м, коли з часом б≥ль трохи погамуЇтьс¤,
зали-шаЇтьс¤, ¤к кажуть, т≥льки докука, задоволенн¤ ж в≥н не в≥дчуваЇ
н≥ краплини...
¬се це ’арикл казав гар¤че, ≥з все зростаючим напруженн¤м; коли
ж в≥н зак≥нчив гр≥зно ≥ дико дивилис¤ з-п≥д лоба його оч≥ ћен≥
(Ћук≥ан) здава-лось, що в≥н зд≥йснюЇ ¤кийсь обр¤д очищенн¤ про-ти
коханн¤ до хлопц≥в. Ћедь посм≥хнувшись, ¤ по-вол≥ перев≥в погл¤д
на аф≥н¤нина ≥ сказав: "я вва-жав, що буду суддею в см≥шному
≥ жарт≥вливому спор≥, але запал ’арикла, сам не знаю ¤к, зробив
моЇ завданн¤ набагато серйозн≥шим. јдже в≥н гово-рив з таким хвилюванн¤м,
наче в≥в в јреопаз≥ спра-ву про вбивство, п≥дпал чи, прис¤гаюсь
«евсом, отруЇнн¤. Ќастав час - тепер, або н≥коли: треба, щоб в
одн≥й твоњй промов≥ ожили јф≥ни, мистецт-во ѕер≥кла переконувати
≥ все красномовство де-с¤ти оратор≥в, з ¤кими вони повстали на
македонц≥в. Ќехай вона нагадуЇ один ≥з публ≥чних виступ≥в на ѕн≥кс≥".
алл≥кратид, трохи почекавши (його обличч¤ промовл¤ло, що в≥н
ц≥лковито захоплений спором), почав промову у в≥дпов≥дь: "јле
раз вже пристой-но чолов≥кам виголошувати промови на захист ж≥нок,
то виступимо ж ≥ ми - чолов≥ки - на за-хист чолов≥к≥в. ≤ ... не
зрадимо ж ≥стину поступив-шись перед зал¤куванн¤м!
Ћише ти, небесний Ѕоже, вчасно з'¤вись до нас, - прихильний до
дружби поводир тањнств ≈рот; з'¤вись не ... злою дитиною., але
в≥д народженн¤ досконалим, ¤ким породило тебе першотворче на-чало...
Ўлюб винайдено ¤к зас≥б, що необх≥дний дл¤ продовженн¤ роду,
але т≥льки коханн¤ до чолов≥ка достойно керуЇ душею ф≥лософа.
јдже все, чим займаЇмос¤ ми не заради потреби, а заради краси
≥ витонченост≥ ц≥нуЇтьс¤ вище н≥ж необх≥дне дл¤ без-посереднього
вжитку, ≥ завжди прекрасне вище необх≥дного... оли з'¤вилис¤
перш≥ люди, вони на-магалис¤ т≥льки щодн¤ погамувати св≥й голод.
¬≥дсутн≥сть необх≥дного не дозвол¤ла њм вибирати, ≥, в полон≥
у пост≥йноњ потреби, вони живилис¤ першою, що трапилас¤ травою,
викопували м'¤к≥ кор≥нц≥ ≥ найчаст≥ше њли жолуд≥ јле згодом, поба-
чивши, ¤к завд¤ки новов≥дкритт¤м - прац¤ земле-роб≥в щор≥чно даЇ
новий врожай пшениц≥ та ¤чме-ню, люди залишили попередн≥й харч
на долю без-мовних тварин. ≤ н≥хто ще не здур≥в, щоб сказати,
що дуб смачн≥ший за колос.
... ¬ такому раз≥, х≥ба дивно, що тварини, ¤к≥ за њх власною
природою приречен≥ провид≥нн¤м не отримувати благ, що њх даЇ розум,
позбавлен≥ ра-зом з тим ≥ пот¤гу до чолов≥чоњ стат≥? —амц≥ лев≥в
не живуть одне з одним - але й вони ≥ не займа-ютьс¤ ф≥лософ≥Їю.
Ќе паруютьс¤ одне з одним вед-мед≥-самц≥ - але ж њм ≥ не в≥дома
вс¤ краса друж-би. ј людський розум ≥ знанн¤, ≥з пост≥йних досл≥д≥в
вибравши краще, визнали коханн¤ до хлопц¤ найв≥рн≥шим.
...ѕерший ≈рот, ¤к ¤ вважаю, мислить ц≥лком по-дит¤чому, ≥ розум
не в сил≥ керувати його зви-чаЇм; в≥н виповнюЇ душ≥ людей нерозумних;
найб-≥льше його переймаЇ пристрасть до ж≥нок. ¬≥н -друг миттЇвого
неприборканого бажанн¤ - змушуЇ людину в нерозумному пориванн≥
полювати за пред-метом жаги. ƒругий ≈рот - батько ќптового часу
(тобто ще давн≥ший, н≥ж ќг≥г, перший власник ф≥ванськоњ земл≥
- ¬Ћ), чистим ≥ св¤щенним по-стаЇ в≥н перед нашим зором. ѕовелитель
непороч-них пот¤г≥в в≥н вдмухуЇ лаг≥дн≥сть у душу кожного, ≥ ми,
що отримали ¤к жереб мил≥сть цього Ѕога, в≥ддан≥ лише тим насолодам,
¤к≥ поЇднуютьс¤ ≥з доброчинн≥стю. јдже ≥ по сут≥ справи... подв≥йним
диханн¤м дихаЇ ≈рот, ≥ ми за одн≥Їю назвою по-ЇднуЇмо нев≥дпов≥дн≥
пристраст≥. —ором також - божество дволике, що даЇ нам ≥ користь
≥ шкоду. “ак немаЇ н≥чого дивного ≥ в тому, що пристрасть отримала
те ж саме найменн¤, що ≥ доброчинн≥сть, так що коханн¤м називають
≥ розпусту, ≥ цнотливу прив'¤зан≥сть.
’арикл сказав: "ƒл¤ тебе шлюб н≥що, ти нех-туЇш всю ж≥ночу
стать; ¤к же збережемос¤ тод≥ ми, люди?" “ак, нам можна було
б позаздрити, ¤кби ми, ¤к каже мудрий ™врип≥д, зв≥льнен≥ в≥д зл¤гань
≥з ж≥нками, приходили б до храм≥в ≥ св¤ти-лищ ≥ там за ср≥бло
≥ золото купували б д≥тей дл¤ продовженн¤ роду. Ќеобх≥дн≥сть поклала
нам на плеч≥ важке ¤рмо ≥ силою змушуЇ нас коритис¤ њњ нака-зам.
“ож оберемо розумом прекрасне, ≥ нехай т≥льки корисне п≥дкоритьс¤
необх≥дност≥. ѕоки справа сто-суЇтьс¤ д≥тей - нехай збер≥гають
значенн¤ ж≥нки; але у всьому решта - геть, знати њх не хочу! ’то
ж бо за здорового глузду м≥г би стерп≥ти ж≥нку, ¤ка з сам≥с≥нького
ранку прикрашаЇтьс¤ з допомогою неприродних хитрощ≥в? ѓњ справжн≥й
вигл¤д потворний, ≥ лише штучн≥ прикраси "приховують природну
потворн≥сть... ƒл¤ пристойност≥ од¤гають вони тонкотканий од¤г,
щоб не здаватис¤ зовс≥м оголеними. ¬се, що п≥д цим од¤гом, б≥льш
в≥дкрите н≥ж обличч¤, - окр≥м потворно в≥двислих гру-дей, ¤к≥
ж≥нки завжди ст¤гують пов'¤зками.
... “епер варто протиставити ж≥ночим порокам мужн≥й спос≥б житт¤
юнака... «м≥цнивши душу ф≥ло-софськими знанн¤ми ≥ наситивши розум
благами всеб≥чноњ осв≥ти, юнак удосконалюЇ т≥ло достойни-ми в≥льноњ
людини вправами. ¬≥н зайн¤тий фесал≥йськими к≥ньми, а пот≥м гартуЇ
свою юн≥сть в мир-ний час вивчаЇ в≥йськову справу, кидаючи дротики
≥ пускаючи стр≥ли вправною рукою. ѕот≥м - умащенн¤ палестри; п≥д
спекою полуденого сонц¤ вкри- ваЇтьс¤ пилом т≥ло, що м≥цн≥Ї ≥
крапл¤ми ст≥каЇ п≥т важких змагань. ѕ≥сл¤ цього - нетривале вми-ванн¤
≥ пом≥рна трапеза, що п≥дсилюЇ юнака дл¤ труду, ¤кий незабаром
постане; ≥ знову з ним вчи-тел≥ ≥ записи, в ¤ких нат¤ками чи пр¤мо
розпов≥-даЇтьс¤ про справи давнини: хто з героњв був хо-робрим,
хто ви¤вив високий розум або хто був в≥дданий справедливост≥ ≥
пом≥рност≥ “акими при-кладами доблест≥ виховуЇтьс¤ юна ≥ ще п≥ддатлива
душа. оли ж веч≥р зупинить його труди, юнак пом≥рно в≥ддаЇ необх≥дну
данину потребам шлунку ≥, заспокоЇний денною втомою, спить солодким,
г≥дним заздрощ≥в сном.
“о хто ж бо м≥г не закохатис¤ в такого юнака? ’то наст≥льки сл≥пий,
у кого наст≥льки ушкодже-ний розум? як не покохати його - √ермеса
в па-лестрах, у гр≥ на л≥р≥ јполлона, к≥ннотника, що не поступаЇтьс¤
астору? јдже в≥н, смертний т≥лом, прагне дос¤гти божественноњ
доблест≥ ј ¤к на мене, Ѕоги небесн≥, нехай би усе моЇ житт¤ промайнуло
так, щоб ¤ сид≥в проти друга ≥ слухав поруч його милий голос,
виходив, коли в≥н виходить, ≥ у будь-¤к≥й справ≥ був разом з ним.
«акоханий бажав би, звичайно, щоб його коханий, не сп≥ткнувшись
≥ не схил¤ючись, пройшов через житт¤ до старост≥, не скоштувавши
н≥ гор¤, н≥ заздр≥сноњ злоби дол≥ јле ¤кщо вже, за законом людськоњ
природи, його на-здожене хвороба, - ¤ буду хвор≥ти разом з ним,
коли в≥н страждаЇ. ј ¤кби в≥н помер, не витримав би житт¤ ≥ ¤;
¤к мою останню волю, ¤ запов≥даю тим, кого п≥сл¤ нього ¤ любив,
найб≥льше, щоб над нами обома насипали сп≥льний могильний холм
≥, зм≥шавши к≥стки з к≥сткам, не розд≥лили б нашого безмовного
праху.
... ал≥кратид промовив все це урочисто ≥ з юнацьким (а по сут≥
справи - д≥вочим. - ¬ Ћ.) запа-лом... ј коли вони попросили мене
(Ћук≥ана) оголо-сити мою думку, ¤, подумавши короткий пром≥жок
часу ≥ зваживши промови обох, сказав: "якби це було можливо,
стати ‘ераменом, ¤кого назвали "„еревик на обидв≥ ноги";
тод≥ ви обидва пор≥вну вийшли б переможц¤ми" (вони ≥ вийшли
перемож-ц¤ми, але не одне над одним, а кожний сам дл¤ себе, в≥дчуваючи
власну правду. - ¬Ћ.).
... ¬≥д зн≥¤ков≥нн¤ ¤ висловив своЇ р≥шенн¤ по-сп≥шно ≥ коротко
≥ в≥дразу ж п≥дв≥вс¤: ¤ бачив, що ’арикл надто вже занепав духом,
н≥би його засу-дили до страти. «ате аф≥н¤нин з с¤ючим ≥ веселим
лицем п≥дв≥вс¤ ≥ гордо п≥шов вперед..."5 (так пра-цюЇ гомофоб≥¤
з боку гетеросексуала (’арикл) ≥ коли його закликають до розум≥нн¤
ситуац≥њ гомосексу-ала, то за висловом ¬.√юго ("“руд≥вники
мор¤"), таке "примиренн¤ завжди кривавить", тобто
гете-росексуалу саме гомофоб≥¤ не дозвол¤Ї зрозум≥ти "лог≥ку"
(почутт¤) гомосексуала. - ¬Ћ.). јргументи одного, ¤к можемо з'¤сувати,
мина-ють увагу другого ≥ навпаки, тому що кожний пе-реконаний
у своњй правот≥, що тримаЇтьс¤ на влас-них почутт¤х. ўо ж може
бути б≥льш безпосе-редн≥м ≥ зрозум≥лим, ¤к не наш≥ почутт¤. “ому
вони не переконують ≥ не можуть переконати одне од-ного, хоча
говор¤ть про одне ≥ те ж, про коханн¤. јле, ¤кщо вустами ’арикла
промовл¤в чолов≥к, то вустами алл≥кратида - ж≥нка, закута в чолов-≥че
т≥ло. ÷ього не знали ≥ не розум≥ли н≥ в јнтич-ност≥, н≥ в подальш≥
епохи цив≥л≥зац≥њ аж по сьо- годн≥шн≥й день. явище (зовн≥шн≥й
вигл¤д, т≥ло) сприймають за сутн≥сть. ÷е правильно, коли мова
стосуЇтьс¤ чолов≥к≥в ≥ ж≥нок, на ¤ких природа це поклала функц≥ю
пром≥жноњ ланки в неперервному ланцюгу розвитку. ÷е стаЇ неправильним,
коли об-Їктом досл≥дженн¤ Ї саме пром≥жна ланка, роль ¤коњ виконуЇ
орган≥зм (в т.ч. ≥ людина), що поЇднуЇ властивост≥ одн≥Їњ ≥ другоњ
стат≥.
ј ось ¤к описуЇ гомосексуальне зл¤ганн¤ ∆ан-ѕоль —артр в роман≥
"ћур". ÷е вже XX ст.
"... ЋюсьЇн стенув плечима: "я замерз!" - "“и
хочеш, щоб ¤ тебе знову з≥гр≥в?" - "—пробуйте",
-погодивс¤ ЋюсьЇн. “оњ ж мит≥ в≥н в≥дчув себе роз-чавленим п≥д
величезною вагою. “еплий ≥ вологий рот присмоктавс¤ до його рота,
н≥би сирий б≥фштекс. ЋюсьЇн не т¤мив б≥льш н≥чого, в≥н уже не
усв≥дом-лював, де був, ≥ трохи не задихавс¤, але почував-с¤ щасливим,
бо нарешт≥ з≥гр≥вс¤... ¬ цю мить Ѕержер видав переможний крик.
"Ќарешт≥! - вигук-нув в≥н, - ти зваживс¤. «начить, з тебе
ще вийдуть люди". ЋюсьЇн сам скинув п≥жаму... ¬.перш≥ хвили-ни,
коли страх минув, ≥ в≥н усв≥домив, що це не так уже й бол¤че,
¤к йому у¤вл¤лос¤, ЋюсьЇна охопив глибокий сум. ’лопець усе спод≥вавс¤,
що вже к≥нець ≥ в≥н зможе виспатись, але Ѕержер дав йому спок≥й
аж б≥л¤ четвертоњ ранку" (6).
ѕро що ми дов≥далис¤ нав≥вши уривки з л≥те-ратури? як вигл¤даЇ
буденний р≥вень (здоровий глузд) розум≥нн¤ сфери стат≥. ћи напол¤гаЇмо
саме на загальн≥й проблем≥ стат≥, а не на окремих фор-мах сексуальноњ
повед≥нки. Ќе з'¤сувавши загаль-ного, приречен≥ не розум≥ти конкретного,
а тому вдаЇмос¤ до вигадувань, що кому Ѕог на душу по-клав. ÷итували
давньогрецького ф≥лософа Ћук≥ана (ѕст.), французького ф≥пософа-екзистенц≥ал≥ста
∆.-ѕ.—артра (’’ст.). “епер звернемос¤ до сучасного (1998) рос≥йського
ф≥лософа ≤.—. она, ¤кий не мен-ше, не б≥льше ¤к зваживс¤ в≥дшукати
"ген гомо-сексуальност≥" (очевидно за т≥Їю "лог≥кою",
з ¤коњ у св≥й час глузував √егель, що, мовл¤в, природа створила
коркове дерево, щоб людина мала чим закривати пл¤шки з вином,
а кот≥в, щоб вони гаса-ли за мишами; за ц≥Їю ж "лог≥кою"
гомосексуал≥сти "потр≥бн≥" в сусп≥льств≥, щоб було кого
пересл≥ду-вати).
Ќаведу уривок з в≥дпов≥д≥ она на лист ∆анни .—. з ѕетербургу,
а саме: "“урбуватис¤ щодо "го-лубих" ген≥в у сина
∆анн≥ не варто. ’оча гомосек-суальн≥сть нер≥дко буваЇ "с≥мейною"
(коли чолов≥к "голубий"), в≥дпов≥дн≥ гени (њх ≥снуванн¤
ймов≥рно, але поки-що (!) не доведено) часто передаютьс¤ по материнськ≥й
л≥н≥й (п≥дкресленн¤ ≥ знак оклику наш≥. - ¬Ћ.).
ѕсихолог≥чно формуванн¤ сексуальноњ ор≥Їнтац≥њ у дитини, всупереч
колишн≥м у¤вленн¤м, б≥льш залежить в≥д њњ стосунк≥в з ровесниками,
н≥ж в≥д впливу батька чи матер≥" [7].
ќсь так, всупереч здоровому глузду сьогодн≥ш-ньому, а не вчорашньому,
он продовжуЇ сп≥вати про те, що сексуальна ор≥Їнтац≥¤ (тобто
статевий пот¤г) не закладаЇтьс¤ природою, а набуваЇтьс¤ в залежност≥
в≥д сп≥лкуванн¤ за присл≥в'¤м "з ким поведешс¤...".
ћожна запитати, у ¤к≥й форм≥ в≥дбуваЇтьс¤ пе-ресл≥дуванн¤ за
гомосексуал≥зм? Ќайпопул¤рн≥шою формою Ї шантаж, ¤кий дуже добре
описав той самий Ћук≥ан, ¤кого ми вище цитували, тобто "вза-гал≥
наклепники вигадують ≥ розповсюджують так≥ реч≥, ¤к≥, ¤к в≥домо,
спроможн≥ викликати у слуха-ча найб≥льший гн≥в (п≥дкр наше. -
¬.Ћ., а найб≥ль-ший гн≥в ¤к вже зор≥Їнтувавс¤ читач - гомофоб≥¤);
дов≥давшись про болюче м≥сце кожного, наклеп-ники, саме на нього
спр¤мовують своњ стр≥ли, в нього кидають дротики, щоб людина,
миттЇво обу-рена гн≥вом, була вже неспроможна з'¤сувати ≥сти-ну.
≤ ¤кщо б хтось, на кого впав наклеп, ≥ побажав виправдатис¤, в≥н
не буде мати такоњ можливост≥, бо безглузда чутка, ¤к мнима ≥стина
вже захопила њњ"8.
÷ив≥л≥зац≥¤ - це не т≥льки р≥вень техн≥чноњ оз-броЇност≥ сусп≥льства
(сьогодн≥ в суц≥льн≥й комп'ю-теризац≥њ вбачають панацею в≥д вс≥х
б≥д), а р≥вень п≥знанн¤ людиною своЇњ природи. —амоп≥знанн¤ -процес
безмежний, на що вказали вже древн≥ гре-ки, називаючи людину м≥крокосмом.
“а це не може слугувати джерелом песим≥зму, а в≥дтак в цьому план≥
н≥чого не робити. "√ен гомосексуальност≥" природа не
заклала в наш орган≥зм - њй це не треба. “ому не треба жити ≥люз≥¤ми
≥ витрачати на марне (пошуки такого гена) кошти ≥ час, а треба
з розум≥нн¤м ставитись ¤к до природи у соб≥, так до природи в
≥ншому, а дл¤ цього негайно треба прий-н¤ти державну програму
статевоњ осв≥ти (меднз-и) ≥ статевого вихованн¤ (школи). “од≥,
можливо, че-рез 20-30 рок≥в можна оч≥кувати перш≥ с¤к≥-так≥ результати
хоча б серед осв≥т¤н ≥ медик≥в. „им дов-ше звол≥катимемо ≥з такою
програмою, тим даль-шою буде в≥д нас перспектива самоп≥знанн¤.
“аким чином, повертаючись до античноњ дис-кус≥њ з приводу "двох
кохань", можемо з'¤сувати що на той час незрозум≥лою ви¤вилас¤
сама суть справи, проблема дискус≥њ, ¤ка пол¤гаЇ в тих ме-тодолог≥чних
принципах що напрацьован≥ д≥алек-тико-матер≥ал≥стичною теор≥Їю
п≥знанн¤, з верши-ни ¤коњ сьогодн≥ треба оц≥нювати будь-¤ке ¤вище,
в т.ч. стать. ј саме:
- —в≥т ¤вл¤Ї собою насл≥док стих≥йного розвит-ку;
- “ому в≥н влаштований д≥алектичне ¤к Їдн≥сть протилежностей
(приклад до теми - чолов≥че ≥ ж≥ноче);
- Ѕудучи стих≥йним, розвиток Ї неперервним процесом;
- ўо забезпечуЇтьс¤ на¤вн≥стю пром≥жних ла-нок (форм);
- –оль ¤ких виконують т≥ форми, що волод≥-ють властивост¤ми обох
протилежностей;
- —татевий ≥нстинкт Ї природним ¤вищем ≥ функц≥онуЇ через статевий
пот¤г, засобом задово-ленн¤ ¤кого Ї статевий орган;
- ѕром≥жна ланка ¤вл¤Ї собою Їдн≥сть статево-го пот¤гу одн≥Їњ
стат≥ ≥ статевого органу ≥ншоњ;
- “ак з'¤вл¤ютьс¤ орган≥зми, ¤к≥ несуть цей т¤-гар, а на р≥вн≥
людини, нав≥ть не п≥дозрюючи про це;
- ¬иход¤чи з первинних сил прит¤ганн¤ ≥ в≥дштовхуванн¤ (≈мпедокл)
≥ екстраполюючи њх на статеву сферу вищих тварин ≥ людини доходимо
висновку, що
- ¬≥дштовхувальну роль в≥д≥граЇ гомофоб≥¤, в≥дкриваючи тим самим
шл¤х
- √етероф≥л≥њ ¤к коханню м≥ж особами проти лежноњ стат≥, ¤коњ
не було б без гомофоб≥њ, тому визначальна роль у статев≥й сфер≥
належить саме њй, гомофоб≥њ,
- яка Ї почутт¤м вродженим, первинним, тому таким, що знищити
не можна, в цьому випадку покладатис¤ т≥льки на вихованн¤ Ї справою
про-блематичною, але необх≥дною ≥ по сут≥ Їдиною (тоб-то, хай
живе просв≥тництво!);
- Ћюдина виробила у себе св≥дом≥сть не дл¤ того, щоб переробл¤ти
природу в кожному конк-ретному, на перший погл¤д незрозум≥лому
випад-ку, а дл¤ з'¤суванн¤ необх≥дност≥ його ≥снуванн¤ ≥ примиренн¤
з ним (√егель);
- ’оча примиренн¤ завжди "кривавить" (¬.√ю-го). “обто
св≥дом≥сть ¤к ≥деальне не хоче (не може) погодитись ≥з стих≥йним
характером ¤к природи взагал≥, так ≥ власноњ, та ≥ншого р≥шенн¤
у homo sapiensa просто немаЇ.
–озумн≥сть людини пол¤гаЇ в усв≥домленому мир≥ (примиренн≥) з
природою.
“акими бачатьс¤ сьогодн≥ початков≥ засади ф≥ло-софськоњ методолог≥њ
досл≥дженн¤ сфери стат≥ вза-гал≥. ѕочинати треба ≥з з'¤суванн¤
¤вища гомофоб≥њ, ¤ке мало б визначатис¤ через науковий терм≥н
"го-мофоб≥¤", науков≥сть ¤кого визначаЇтьс¤ ост≥льки,
оск≥льки в≥дображуЇ закон виникненн¤, розвитку ≥ функц≥онуванн¤
статевоњ сфери вищих тварин ≥ людини. ≤ цим законом Ї гомофоб≥¤
(ще раз наголо-симо) ¤к почутт¤ статевоњ ненавист≥ м≥ж особами
одн≥Їњ стат≥ в план≥ сексуальноњ повед≥нки.
≤ останнЇ. ўодо "зм≥ни" сексуальноњ ор≥Їнтац≥њ, "зм≥ни"
статевого органу (транссексуал≥зм) ≥ ≥н. под-≥бних "зм≥н",
про що можемо дов≥датис¤ з попул¤рних засоб≥в ≥нформац≥њ. ÷е все
з розр¤ду експе-римент≥в над природою, ¤кими природа просто нех-туЇ,
тому позитивних результат≥в (кр≥м галасливоњ реклами!) тут немаЇ
≥ в принцип≥ бути не може, хоча ≥люз≥й щодо цього багато. јле
≥люз≥¤ зали-шаЇтьс¤ ≥люз≥Їю, на те вона ≥ ≥люз≥¤.
Ћ≥тература
1. јристотель. ћетафизика / —оч.: в 4-х т. / –ед. ¬.‘.јсмус.
- ћ.: ћысль, 1976. - “.1. - —.74.
2. Ѕернал ƒжон. ¬озникновение жизни / ѕер. с англ. - ћ.: ћир,
1969. - —.53.
3. »мелинский . —ексологи¤ и сексопатологи¤ / ѕер. с польск.
ј-¬-Ѕруенка. - ћ.: ћедицина, 1986. - —.273.
4. √юго ¬≥ктор. “руд≥вники мор¤ / ѕер. з фр. —т. ѕ≥нчука. - :
ћолодь, 1985. - —.65
5. Ћукиан из —амосать≥. »збр.проза: ѕер. с древне-греч. / —ост.,
вступ.ст., комент. ». Ќахова. - ћ.: ѕравда, 1991. - —.447, 448,
449, 450, 452, 453, 456, 459, 460.
6. —артр ∆ан-ѕоль. Ќудота. ћур. —лова / ѕер з франц, ¬.Ѕорсука
та —.ќ. упанського; ѕ≥сл¤мова ЌЅ≥лоцерк≥вець. - : ќснови, 1993.
- —.300-301.
7. "Speed-инфо", є7, июль 1998. ≈жемес¤чна¤ научно-попул¤рна¤
газета, ћосква.
8. Ћукиан из —амосаты. »збр.проза: ѕер. с древне-греч. / —ост.,
вступ. ст., комент. ѕЌахова. - ћ.: ѕравда, 1991. - —.199.
Lahetko V.
Homophobia: Philosophical Methodolagy of Research.
Summary: New point to sex problem.
Key words: sex, homophobia, heterophilia, homosexualism.
