|
ѕетро ќЌќЌ≈Ќ ќ,
професор, директор Ќƒ≤” ћќЌ, зав. кафедри украњнознавства ћј”ѕ,
д-р ф≥лол. наук, академ≥к ¬Ў”
—тан ≥ перспективи украњнознавства в систем≥ вищоњ школи
”крањнознавство Ї системою наукових ≥нтегративних знань про ”крањну
й свiтове украњнство ¤к ц≥л≥сть, геопол≥тична реальн≥сть, що зм≥нюЇтьс¤
у простор≥ й час≥.
—ама ж ”крањна й украњнознавство Ч органiчна складова вселюдства
(планети «емл¤, всесвiтньоњ цивiлiзацiњ i культури), знанн¤ про
всесвiтнЇ людське суспiльство через призму феномена украњнства.
ѕон¤тт¤ ”крањна охоплюЇ: етнонац≥ю; територiю, ¤ку засел¤в
украњнський етнос у минулому та засел¤Ї украњнська нацi¤ (народ)
нин≥; природу, вiдповiдну територiю з њњ земними, водними, повiтр¤ними
ресурсами, особливост¤ми екологiњ; мову ¤к унiверсальний феномен
бутт¤ i свiдомостi етнонацiњ; суспiльство й державу в њх генезисi;
матерiальну й духовну культуру (релiгiю, фiлософiю, мистецтво, освiту,
науку, валеологiю, право, вiйсько, мiжнароднi вiдносини), що розвиваютьс¤
упродовж багатовiковоњ ≥стор≥њ украњнськоњ етнонацiњ та держави;
тип людини; отже Ч св≥тове украњнство в часо-просторов≥й еволюц≥њ.
ѕон¤тт¤ украњнство охоплюЇ: украњнцiв ¤к свiтовий феномен
(в ”крањнi i св≥т≥); етнонацiональн≥ групи, що:
а) займали i займають питомi украњнськi землi поза теперiшнiми
державними кордонами ”крањни в≥д найдавнiшого часу дотепер;
б) живуть у понад 70 крањнах планети, твор¤ть там матерiальну й
духовну культуру, але визнають свою етнонацiональну iдентичнiсть,
зумовлену Їднiстю генотипу, долi, ментальностi, усвiдомленн¤ iсторичноњ
мiсiњ ”крањни й украњнцiв.
ѕредметом украњнознавчих досл≥джень Ї феномен украњнства,
законом≥рост≥, досв≥д ≥ уроки його етно-, нац≥Ї-, державотворенн¤,
матер≥ального й духовного житт¤, формуванн¤ ≥ розвитку етн≥чноњ
територ≥њ (”крањни).
‘iлософсько-гуманiстичними основами украњнознавства Ї визнанн¤:
Х свiт Ч Їдиний, цiлiсний, повний лише у своњй рiзноманiтностi,
зокрема людей (народiв), ¤к≥ складають вселюдство;
Х кожна людина, нацi¤, мова, культура маЇ природне, р≥вне право
на житт¤ й повну само-реалiзацiю;
Х тiльки у взаЇмодiњ з iншими людьми кожна людина, кожен народ,
його мова, культура можуть ви¤вити всю повноту своЇњ iндивiдуально-вселюдськоњ
сутностi;
Х пос¤ганн¤ на природне право кожноњ людини, нацiњ, мови, культури,
на самобутнiсть i волю Ї злочином перед вселюдством;
Х шл¤хом до повноњ реалiзацiњ сутностi, покликанн¤ людини i людства
Ї пiзнанн¤ ¤к синтез самопiзнанн¤ i самотворчостi.
”крањнознавство Ч шл¤х до самопiзнанн¤ й самотворенн¤ украњнства,
здiйсненн¤ ним своЇњ iсторичноњ м≥сiњ. ¬оно органiчно поЇднуЇ (синтезуЇ)
процеси п≥знанн¤, вихованн¤ й навчанн¤, народноњ ≥ академ≥чноњ педагогiки,
вiтчизн¤ного i зарубiжного досвiду, орган≥чно переростаЇ в украњнолюбство
та украњнотворенн¤.
«авданн¤ курсу: на основi науковоњ джерельноњ бази, всебiчного,
системного вивченн¤ й висвiтленн¤ генезису ”крањни й украњнства,
самого украњнознавства ¤к науковоњ системи:
а) ви¤вити досвiд поколiнь та iсторичнi уроки розвитку етнонацiњ,
украњнськоњ природи, мови, держави, культури, людини;
б) спри¤ти аналiзовi тенденцiй, законом≥рностей, причин та наслiдкiв
розвитку й проблем сучасностi;
в) формувати питом≥ риси громад¤н;
г) готувати поколiнн¤ до самостiйного життЇвого вибору шл¤ху та
перспектив майбутнього, пiзнанн¤ й самопiзнанн¤, творенн¤ й самотворенн¤
особистостi, схильноњ i спроможноњ бути в гармонiњ з iншими людьми,
з довкiлл¤м, ≥з власним Ђяї (внутрiшнiм свiтом) i поЇднувати особистi
iнтереси з громадськими, нацiонально-державними та загальнолюдськими;
спри¤ти виробленню високих суспiльних, державних, гуманiстичних,
духовно-культурних iдеалiв, визначенню морально-етичних та естетичних
критерiњв i принципiв життЇдi¤льностi людей мудрого серц¤ i гуманного
розуму (iнтелекту), патрiотiв-професiоналiв свiтового рiвн¤, творц≥в
засад громад¤нського сусп≥льства в нац≥ональн≥й держав≥.
ћетодологiчн≥ засади украњнознавства визначаютьс¤ його принципами:
системност≥, ≥сторизму, науковост≥ та ≥нтегративност≥ знань; методами:
аналiзу й синтезу; поЇднанн¤ вiтчизн¤ного й зарубiжного досвiду;
iндукцiњ ≥ дедукцiњ; Їдностi професiоналiзму й патрiотизму, знанн¤
i любовi; постiйного спiввiднесенн¤ матерiалiв (досвiду) рiзних
концентрiв украњнознавства. ‘ундаментом украњнознавства Ї ц≥л≥сна
система знань археолог≥њ та етнолог≥њ, фольклористики ≥ л≥нгв≥стики,
антрополог≥њ й демограф≥њ, людино-, сусп≥льство-, природо- ≥ рел≥г≥Їзнавства,
≥стор≥њ, ф≥лософ≥њ, культуролог≥њ та ≥н. наук.
«мiст, структура курсу
”крањнознавство включаЇ в себе краЇ-, крањно-, природо-, суспiльство-,
людино-, народознавство, але не ¤к окремi предмети, а ¤к елементи
унiверсальноњ цiлiсностi.
ѕон¤тт¤ Ђ”крањнаї й Ђукрањнствої розкриваютьс¤ й ос¤гаютьс¤ через
взаЇмопов'¤заний еволюцiйно-синхронний й дiахронний розгл¤д концентрiв:
”крањна Ч етнос; ”крањна Ч природа, еколог≥¤; ”крањна Ч мова; ”крањна
Ч нац≥¤, держава; ”крањна Ч культура (матерiальна, гуман≥тарно-духовна:
релiгi¤, фiлософi¤, мистецтво, освiта, наука; право; валеологi¤;
вiйсько); ”крањна в мiжнародних вiдносинах; ”крањна Ч ментальнiсть,
дол¤; ”крањна Ч iсторична м≥с≥¤, тобто украњнознавство постаЇ ¤к
цiлiсна система самоп≥знанн¤, вихованн¤ й навчанн¤, Їдностi знанн¤,
любовi ≥ творенн¤.
ожен, хто в≥дчуваЇ потребу зайн¤тис¤ украњнознавством, найперше
в≥дчуЇ два гостр≥ контрасти: украњнознавча наука ≥снуЇ давно, а
терм≥н Ђукрањнознавствої (отже, його осмисленн¤ на р≥вн≥ пон¤тт¤)
Ч з'¤вивс¤ лише в XIX стол≥тт≥. ¬ражаЇ також надзвичайно високий
(св≥товий) р≥вень теор≥њ та методолог≥њ украњнознавства у двадц¤тих
роках XX ст.: тод≥ воно мало сол≥дну джерельну, ≥сторико-методолог≥чну
базу, розроблену на р≥вн≥ праць найвидатн≥ших учених ¬сеукрањнськоњ
академ≥њ наук (ћ. √рушевський, ¬. ¬ернадський, ј. римський, —.
™фремов, ƒ. Ѕагал≥й, ≤. ќг≥Їнко), а наприк≥нц≥ XX ст. опинилос¤
в стан≥ ≥деолого-пол≥тичноњ боротьби ≥, в≥дпов≥дно, суперечливоњ
≥нтерпретац≥њ, методолог≥чноњ безпом≥чност≥. оли одн≥ досл≥дники
ставили украњнознавство на ірунт наукових принцип≥в ≥ видали загалом
корисн≥ прац≥ енциклопедичного типу (1916 р. Ч група автор≥в, очолюваних
‘. ¬овком, ћ. √рушевським; 1931Ц35 рр. Ч колектив ≤. –аковського;
а з 1949 р. Ч енциклопедисти ¬. уб≥йовича), то ≥нш≥ розгл¤дали
його лише з позиц≥й рос≥йсько-б≥льшовицькоњ ≥деолог≥њ та пол≥тики
≥ тому або звели украњнознавство до опису (пропаганди) географ≥чно-етнограф≥чно-фольклорних
елемент≥в, або й в≥дкинули зовс≥м.
Ќасл≥док в≥домий, в≥н фатально-кризовий: зникли досл≥дженн¤ нав≥ть
про предмет украњнознавства. ¬тратилос¤ розум≥нн¤ родовоњ сутност≥
його пон¤тт¤. «ам≥сть феномен≥в ”крањни ≥ украњнознавства, усв≥домлюваних
≥ в њхн≥й самобутност≥, ≥ у всепланетарност≥ водночас, до того ж
бачених в ц≥л≥сност≥, об'Їктом розгл¤ду стали х≥ба що окрем≥ елементи
зазначених феномен≥в: краЇ-, крањно-, народо-, сусп≥льствознавство.
ƒе немаЇ специф≥чного (суверенного) предмета досл≥дженн¤, там немаЇ
й науки. “ож лог≥чно, що й украњнознавство втратило спочатку об'Їктивн≥
критер≥њ, а дал≥ й належний суверен≥тет ≥ лишалос¤ на перифер≥њ
мовознавства, фольклору, ≥стор≥њ та художньоњ словесност≥.
ўо таке Ђ”крањнаї ≥ Ђукрањнствої?
ƒл¤ одних Ч це передус≥м лише територ≥¤, географ≥¤ або природа.
ƒл¤ ≥нших Ч лише етнос, нац≥¤, культура, словесн≥сть або мова. ўе
дл¤ ≥нших Ч держава. ≤нод≥ розгл¤дають лише матер≥ально-виробнич≥
сфери, природн≥ ресурси чи державно-пол≥тичн≥ зв'¤зки й еколог≥чн≥
проблеми.
≤ це за умови, що ¤к образи: Ђлюдинаї, Ђприродаї, Ђнац≥¤ї, Ђкосмосї,
так ≥ образ Ђ”крањнаї може бути ≥ п≥знаний, ≥ усв≥домлений лише
¤к ц≥л≥сн≥сть, а отже Ч при комплексному (системному) п≥дход≥.
Ќа доказ достатньо зазначити: народ визначаЇтьс¤ у своњй сутност≥
≥ природою. ќднак, по-перше, саме пон¤тт¤ природи дуже складне (це
й територ≥¤, рослинн≥сть, сп≥вв≥дношенн¤ води ≥ суш≥, промислових
≥ с≥льськогосподарських чинник≥в тощо); ≥, по-друге, упродовж в≥к≥в
нав≥ть меж≥ в≥тчизни у б≥льшост≥ народ≥в зм≥нювалис¤. ћ≥льйони украњнц≥в
також проживають за межами прабатьк≥вщини, ≥ все ж вони несуть на
соб≥ печать украњнства. ќтже, усв≥домити його сутн≥сть (ментальн≥сть)
можна лише зважаючи на природний та ≥нш≥ формотворч≥ чинники. “≥льки
за умови охопленн¤ вс≥Їњ ц≥л≥сност≥ можна зрозум≥ти суть та роль
культури (матер≥альноњ ≥ духовноњ), характеру життЇд≥¤льност≥, дол≥
ус≥х г≥лок етносу. ћаЇмо на уваз≥, що мало сказати: в ”крањн≥ проживаЇ
майже 50 м≥льйон≥в людей, бо одразу треба буде уточнити: з них украњнц≥в
Ч близько 40 м≥льйон≥в. ј це маЇ значенн¤ дл¤ розум≥нн¤ не лише
етн≥чноњ, а й демограф≥чноњ проблеми (њњ зв'¤зку з державною, пол≥тичною,
мовною, культурною сферами). “а й це ще не все. ѕостане питанн¤:
чому в межах ”крањни проживало майже ст≥льки украњнц≥в ≥ в к≥нц≥
70-х рок≥в XX ст., ≥ на меж≥ XIXЦXX ст., а от представник≥в ≥нших
етнос≥в зб≥льшилос¤ втрич≥. ≤ ще: за межами ”крањни украњнц≥в проживаЇ
майже ст≥льки ж, ¤к на материзн≥. —таЇ очевидним: по-перше, що украњнство
(не лише етнос, а й його мова, культура) Ч це ¤вище загальнопланетарне;
по-друге, под≥л на украњнц≥в ≥ людей украњнського походженн¤ зумовлений
њх долею ≥ готовн≥стю ≥дентиф≥куватис¤ ¤к украњнц≥; по-третЇ, все
зазначене ставить дес¤тки питань, на ¤к≥ можна в≥дпов≥сти лише за
умови розум≥нн¤ њх взаЇмопов'¤заност≥ та комплексност≥ вивченн¤
≥ висв≥тленн¤.
÷е зумовлюЇ необх≥дн≥сть застосуванн¤ таких наукових (теоретичних
та методолог≥чних) засад, ¤к≥ б спри¤ли дос¤гненню мети: створенн¤
украњнознавства ¤к системи, що допомогла б в≥дпов≥сти, ¤к постала
”крањна та украњнство, ¤кою була њхн¤ дол¤, що буде в майбутньому,
що необх≥дно зд≥йснити, щоб наше гр¤дуще було щасливим, в≥дпов≥дним
до ≥сторичноњ м≥с≥њ.
« огл¤ду на це й будуть:
1) розгл¤датис¤ в Їдност≥ феномени ”крањна та украњнство; 2) застосовуватис¤
так≥ принципи:
Х ≥сторизм;
Х використанн¤ лише того, що спираЇтьс¤ на факти;
Х максимальна наближен≥сть до повноти й об'Їктивноњ аргументац≥њ;
Х використанн¤ в≥тчизн¤ного й заруб≥жного досв≥ду;
Х не нав'¤зуванн¤ абстрактних постулат≥в та Ђакс≥омї, а пошук ≥стини;
а в цьому зв'¤зку: розгл¤д проблем ≥ концепц≥й (чи верс≥й) дискус≥йних,
нав≥ть антиукрањнських, веденн¤ полем≥ки з ними, баченн¤ в Їдност≥
≥стор≥њ та дол≥ ”крањни, украњнства й украњнознавства; ≥ так само
автономний розгл¤д визначальних концентр≥в феномену ”крањни, але
з урахуванн¤м того, що вони Ч ланки ц≥л≥сноњ системи;
Х поЇднанн¤ анал≥зу з≥ спробами прогнозу та визначенн¤ конструктивних
програм вивченн¤ ≥ розвитку украњнознавства паралельно ≥з розвитком
”крањни;
Х баченн¤ украњнознавства ≥ в теоретичних засадах, ≥ в особ≥ його
св≥точ≥в.
”крањнознавство в своњй основ≥ маЇ спр¤мовуватис¤ не проти когось
(чи то под≥бних наукових предмет≥в), а на п≥знанн¤ та розбудову
¬≥тчизни, отже Ч заради торжества правди, добра, справедливост≥,
миру ≥ в ”крањн≥, ≥ в ≥нших народ≥в.
« огл¤ду на мету та метод ми братимемо до уваги ≥ найдавн≥ш≥ в≥тчизн¤н≥
джерела (писемн≥ та фольклорн≥), ≥ прац≥ та твори заруб≥жних
досл≥дник≥в, письменник≥в, мандр≥вник≥в, дипломат≥в, починаючи в≥д
антично-грецьких, римських, арабських, в≥зант≥йських, скандинавських.
ј з огл¤ду на р≥зноман≥тн≥ зм≥ни в територ≥альному розм≥щенн≥, в
бутт≥ етнос≥в, племен ≥ держав (чи м≥ждержавних утворень), њх взаЇмод≥њ
(аж до асим≥л¤ц≥њ) чи протисто¤нн¤, те, що украњнц≥ стали феноменом
загальнопланетарним ≥ реально впливають на характер розвитку та
долю вселюдства, нами будуть вид≥лен≥ та в такому пор¤дку розм≥щен≥
концентри: ”крањна Ч етнос (¤к основа формуванн¤, збереженн¤, розвитку
украњнськоњ людини, нац≥њ, держави, мови, культури, ментальност≥);
”крањна Ч природа (ф≥зична й духовна), еколог≥¤; ”крањна Ч мова
≥ ”крањна Ч нац≥¤, держава; ”крањна Ч культура (матер≥альна й духовна;
в≥д трип≥льськоњ, березинецькоњ, черн¤х≥вськоњ, празько-корчацькоњ,
киЇво-руськоњ до сучасноњ), з урахуванн¤м генезису осв≥ти, науки,
мистецтва, рел≥г≥њ й права; ”крањна у м≥жнародних в≥дносинах; ”крањна
Ч ментальн≥сть (людини, нац≥њ), дол¤; ”крањна Ч етнос; ”крањна Ч
≥сторична м≥с≥¤.
«авданн¤м украњнознавства Ї не т≥льки в≥дродженн¤ пам'¤т≥ ≥стор≥њ,
а й створенн¤ на ірунт≥ урок≥в минулого передумов дл¤ осмисленн¤
проблем сучасност≥ та визначенн¤ перспектив ≥ способ≥в дос¤гненн¤
мети у майбутньому.
«а тотал≥тарного режиму зникаЇ нав≥ть терм≥н украњнознавство. «
часом ≥ у р≥зних умовах його зам≥нниками стають краЇ-, крањно-,
народо-, сусп≥льствознавство.
≈лементи крањнознавства в≥днаходимо ще в прац¤х античних автор≥в
(√еродота, јр≥стотел¤). ¬они становл¤ть неаби¤кий ≥нтерес. јле висв≥тлюють
лише частину знань про бутт¤ наших прапредк≥в: переважно з≥ сфер
географ≥њ та звичањв, частково Ч виробництва. “од≥ ≥ це було дос¤гненн¤м,
проте з часом Ч в XX ст. Ч не могло в≥дпов≥сти на численн≥ питанн¤
розвитку народу (чи племен) нашоњ прав≥тчизни. ¬оно обмежувалос¤
даними ф≥зичноњ географ≥њ та народонаселенн¤ (до того ж Ч фальсиф≥кованими).
раЇзнавство давало у¤вленн¤ про феномен украњнознавства ще в загальн≥ш≥й
форм≥, а за умови входженн¤ ”–—– до —–—– Ч передус≥м ¤к п≥вденну
окрањну ≥мпер≥њ, ¤ка належить украњнц¤м лише на основ≥ њњ територ≥ально-адм≥н≥стративного
под≥лу, оск≥льки за конституц≥¤ми —–—– ≥ ”–—– земл¤, надра, природн≥
багатства не визнавалис¤ власн≥стю народ≥в республ≥к, а лише загальносоюзною
власн≥стю.
–ад¤нське краЇзнавство практично не торкалос¤ аспект≥в пол≥тичних,
духовних, культурних.
ѕ≥сл¤ 1930 р. набуваЇ поширенн¤ народознавство. оли його висв≥тлювали
профес≥онали-патр≥о-ти, воно в≥д≥гравало позитивну роль, зокрема
привертало увагу до ≥стор≥њ, етнолог≥њ, фольклору украњнц≥в. ѕроте
в ц≥лому воно ставало й на позиц≥њ антиукрањнознавства, бо за оф≥ц≥йними
програмами йому в≥дводилас¤ роль знар¤дд¤ асим≥л¤ц≥њ: ор≥Їнтувало
на розгл¤д ”крањни ¤к багатонац≥ональноњ республ≥ки, в ¤к≥й головною
проблемою Ї не самоп≥знанн¤ й розвиток внутр≥шн≥х сил, а Ђгармон≥зац≥¤ї
стосунк≥в у багатоетн≥чних с≥м'¤х, виробничих колективах та рег≥онах.
Ќайважлив≥шою метою проголошувалос¤ створенн¤ ЂЇдиноњї мови, економ≥ки,
культури ≥ такою мовою мала стати не украњнська, а Ђдержавнаї Ч
рос≥йська. ¬≥д 80-х рок≥в ’’ ст. народознавство мало завданн¤ переконувати
украњнц≥в, що в —–—– створилас¤ Ђнова сп≥льн≥сть людей Ч рад¤нський
народї, а це, буц≥мто, означаЇ, що украњнський народ став лише рудиментом
минулого, ¤к ≥ украњнознавство Ч анахрон≥змом.
¬ершиною ц≥Їњ п≥рам≥ди виступало сусп≥льствознавство, ¤ке ор≥Їнтувало
на той самий, утверджуваний оф≥ц≥озною ≥деолог≥Їю, феномен Ђнова
≥сторична сп≥льн≥сть людей Ч рад¤нський народї. ≤, тим самим, фактично
узаконювало зникненн¤ ”крањни ¤к нац≥њ, держави, мови, культури.
ј водночас ≥ усувало потребу вивченн¤ украњнознавства ¤к науковоњ
системи та основи осв≥ти, вихованн¤, культури, державотворенн¤.
Ќасл≥дки в≥дом≥: денац≥онал≥зац≥¤, ¤ка зумовила тотальн≥ процеси
деперсонал≥зац≥њ (нац≥ональноњ, соц≥альноњ, особовоњ), дегуман≥зац≥њ
та деморал≥зац≥њ в ус≥х сферах сусп≥льства.
«аконом≥рно, що суверен≥зац≥¤ ”крањни зумовила по¤ву концепц≥њ
≤нституту украњнознавства, котра базуЇтьс¤ на ≥нших принципах:
по-перше Ч ≥сторизм: маЇ бути вивчений весь попередн≥й досв≥д (позитивний
≥ негативний), осмислено велик≥ в≥тчизн¤н≥ ≥ заруб≥жн≥ традиц≥њ
(античноњ √рец≥њ, ¬≥зант≥њ; ƒанте, …. √. фон √ердера, √умбольдта,
оменського, √ете, –енана, ћадз≥н≥);
по-друге Ч науковий, а не ≥деолог≥чний п≥дх≥д.
Ќа ц≥й основ≥:
а) краЇ-, крањно-, народо-, сусп≥льствознавство можуть постати
ланками п≥знанн¤ планетарного феномену ”крањна;
б) однак Ч лише ¤к частков≥ ланки ц≥л≥сноњ системи, спр¤мованоњ
на вивченн¤ ”крањни й украњнства у њх всеос¤жност≥ (повнот≥ ф≥зично-матер≥альних
та духовно-культурних первн≥в), у њх специф≥чност≥.
ћаю на уваз≥, що дос≥ ”крањну розгл¤дали: або в окремих њњ сутност¤х,
або лише на теренах географ≥чного розташуванн¤ (що також зм≥нювалос¤
через державно пол≥тичн≥ трансформац≥њ). “им часом:
а) ”крањна Ч це ц≥л≥сн≥сть етн≥чна, територ≥ально-географ≥чна,
нац≥онально-культурна, мовна тощо;
б) украњнський етнос (отже, ≥ творена ним матер≥альна та духовна
культура, мова, осв≥та, наука, мистецтво) Ї феноменом загальнопланетарним.
« урахуванн¤м ус≥х зазначених чинник≥в ≥ пропонуЇтьс¤ украњнознавство
¤к ц≥л≥сна наукова система, що поЇднуЇ концентри (див. схему 1).
≤сторичн≥ особливост≥ розвитку украњнознавства зумовили й теоретичн≥,
методолог≥чн≥ та педагог≥чн≥ засади концепц≥њ.
1. ”крањнознавство з самого зародженн¤ було, Ї ≥ маЇ бути формою
¤к п≥знанн¤ св≥ту та самоп≥знанн¤, так ≥ вихованн¤ та самовихованн¤
(¤к визначального чинника самотворенн¤).
2. ўе в ињвськ≥й –ус≥ воно призначалос¤ ≥ дл¤ ур¤дово-конфес≥йних,
≥ дл¤ родинних та осв≥тн≥х сфер, це виправдалос¤ ≥сторично, тому
велика традиц≥¤ маЇ бути продовжена.
3. ¬≥д першопочатку украњнознавство охоплювало краЇ-, крањно-,
народо- (племено-), сусп≥льство- та державознавство. омплексний
п≥дх≥д ≥ на сучасному етап≥ маЇ зумовлюватис¤ самим предметом Ч
феноменом ”крањни, що перебуваЇ в пост≥йному розвитку; охоплюЇ вс≥
сфери бутт¤ ≥ св≥домост≥ народу: етнопсихолог≥чну, природо-еколог≥чну,
мовну, економ≥чну, ≥сторичну, нац≥онально-державну, соц≥окультурну,
рел≥г≥йно-ф≥лософську, мистецьку, правову, м≥жнародних в≥дносин.
∆оден окремо вз¤тий компонент пон¤ть Ђ”крањнаї, Ђукрањнствої не
розкриваЇ.
4. ”крањнознавство на вс≥х етапах розвитку було орган≥чною формою
людино-, нац≥Ї- та державотворенн¤, тому пр¤мопропорц≥йно залежало
в≥д дол≥ нац≥ональноњ держави, ≥ навпаки.
5. як ≥ в минул≥ часи, украњнознавство маЇ бути не лише р≥вноправним
предметом базового зм≥сту осв≥ти, а й синтезуючим ферментом, њњ
ф≥лософ≥Їю ≥ методолог≥Їю.
6. ќск≥льки украњнознавство Ч це форми ≥ п≥знанн¤, й вихованн¤,
воно маЇ бути складовою частиною ус≥х ланок формуванн¤ характер≥в
(≥деал≥в, св≥тогл¤ду) та осв≥ти: родинноњ школи; початковоњ школи;
середньоњ школи; середн≥х спец≥альних заклад≥в (зокрема г≥мназ≥й,
л≥цењв, коледж≥в); вищоњ школи.
7. ” вс≥х ланках осв≥ти украњнознавство маЇ поставати р≥зними р≥вн¤ми,
елементами та формами: в≥д прост≥ших (розпов≥д≥ про природу, побут,
звичањ, моральн≥, естетичн≥ норми) до системн≥ших ≥ складн≥ших (родина,
виробництво, ≥стор≥¤, економ≥ка, право) та синтезуючих, науково-системних.
ј його основою маЇ бути ф≥лософ≥¤ родинност≥ (¤к ц≥л≥сн≥сть Ђƒитина
Ч родина Ч ”крањна Ч вселюдствої).
8. ‘орми викладанн¤ украњнознавства мають бути зумовлен≥ ≥ загальними,
≥ специф≥чними концепц≥й-ними засадами сучасноњ осв≥ти в ”крањн≥.
«окрема, воно маЇ ≥нтегруватис¤ з ≥ншими й бути основою ≥нтеграц≥њ
предмет≥в.
|
