стать¤

ћ»—“≈÷“¬ќ «ј’≤ƒЌќѓ ™¬–ќѕ» ¬ XVII —“.

Ќовою, важливою стор≥нкою ≥стор≥њ св≥товоњ художньоњ культури стало мистецтво «ах≥дноњ ™вропи XVII ст. ¬оно розвивалос¤ в умовах широких соц≥альних рух≥в ≥ тривалих воЇн, ¤к≥ продовжували потр¤сати крањни ™вропи. ўе б≥льше загострилис¤ в цей час глибок≥ суперечност≥ у сусп≥льному житт≥. ћайже скр≥зь при влад≥ залишалас¤ феодальна аристократ≥¤, але неухильно розвивалис¤ буржуазн≥ в≥дносини. ƒо пол≥тичноњ боротьби вт¤гувалис¤ все ширш≥ верстви населенн¤. ” тих крањнах, де ц¤ боротьба завершилас¤ перемогою буржуазного ладу, перед очима сучаспик≥в поступово розкривалис¤ нов≥, ще б≥льш жорсток≥ суперечност≥ сусп≥льного житт¤.

ћистецтво в цей пер≥од було чи не най¤скрав≥шим ви¤вом духовного житт¤ Ївропейських народ≥в. ¬оно ув≥брало у себе напружений ритм тогочасного житт¤, в≥дбило глибоко драматичне пристрасно-емоц≥йне св≥тосприйманн¤ людей XVII ст. ’удожники XVII ст. почали усв≥домлювати житт¤ ¤к процес, в ¤кому все ≥ сама людина перебуваЇ в пост≥йному рус≥. ¬они навчилис¤ майстерно розкривати динам≥ку внутр≥шнього житт¤ людини. ќсобливо це ви¤вилос¤ в жанр≥ ≥ндив≥дуального психолог≥чного портрета. ¬одночас образ людини у портрет≥ нер≥дко набував загостреноњ соц≥альноњ характеристики. “огочасне житт¤ в ус≥х своњх про¤вах все б≥льш проникало в мистецтво. ¬ мистецтво XVII ст. ув≥йшло й нове в≥дчутт¤ гранд≥озност≥, неос¤жност≥ ¬сесв≥ту, зумовлене великими географ≥чними в≥дкритт¤ми к≥нц¤ доби ¬≥дродженн¤ та бурхливим розвитком наук.

” мистецтв≥ нам≥тилис¤ три основних стильових напр¤ми.

ѕерший з них - це п≥днесено театрал≥зоване барокко, ¤ке пишно розкв≥тло у феодально католицьких крањнах. ƒругий напр¤м - стримано рац≥ональний, всеупор¤дковуючий класицизм, ¤кий най¤скрав≥ший ви¤в д≥став у абсолютистськ≥й ‘ранц≥њ. “ут в≥н жививс¤ ≥де¤ми нац≥ональноњ Їдност≥ п≥д ег≥дою корол≥вськоњ влади, що боролас¤ з феодальною анарх≥Їю.  р≥м того, у XVII ст. ≥снував надзвичайно багатогранний позастильовий напр¤м, в ¤кому найб≥льше й найр≥зноман≥тн≥ше ви¤вилис¤ демократичн≥ й реал≥стичн≥ тенденц≥њ тогочасноњ художньоњ культури. «вичайно, розвиваючись, ус≥ ц≥ напр¤ми часто перетинались один з одним. ѕров≥дна ж роль того або ≥ншого напр¤му в мистецтв≥ окремих Ївропейських крањн залежала в≥д конкретних ≥сторичних умов.

XVII ст.- пер≥од становленн¤ ≥ розвитку нац≥ональних художн≥х шк≥л. ќсобливо ≥нтенсивно цей процес в≥дбувавс¤ в ≤тал≥њ, ≤спан≥њ, ‘ландр≥њ, √олланд≥њ та ‘ранц≥њ. Ќац≥ональн≥ мистецьк≥ школи цих крањн набул≥њ загальноЇвропейського значенн¤.

* * *

”же в друг≥й половин≥ XVI ст. суперечност≥ сусп≥льного житт¤ набули в ≤тал≥њ надзвичайноњ гостроти. ” крањн≥, ¤ка за доби ¬≥дродженн¤ мала величезн≥ здобутки в економ≥чному ≥ культурному розвитку, перемогли сили феодально-католицькоњ реакц≥њ. Ѕоротьба була запеклою ≥ напруженою. ѕапський дв≥р прагнув за будь-що п≥дн¤ти престиж церкви. јристократичн≥ родини доводили своЇ право на пан≥вну роль у крањн≥. ¬они оточували себе ореолом багатства: од¤гом, повед≥нкою, ус≥м характером ≥ пишн≥стю побуту аристократи намагалис¤ п≥дкреслити свою в≥дм≥нн≥сть в≥д простолюдин≥в, свою особливу вишукану культуру. –озвиток виробничих сил крањни гальмувавс¤. ƒедал≥ злиденн≥шим ставало житт¤ сел¤нства й др≥бних рем≥сник≥в. Ѕудь-¤ке в≥льнодумство, см≥лив≥ науков≥ пошуки жорстоко пересл≥дувалис¤. ѕалали вогнища ≥нкв≥зиц≥њ. јле на посиленн¤ гн≥ту в≥льнолюбний ≥тал≥йський народ в≥дпов≥дав заворушенн¤ми рем≥сник≥в ≥ сел¤нськими бунтами. ” науц≥ розширювалис¤ знанн¤ про реальний св≥т ≥ його закони. √уман≥стична в≥ра в св≥тле майбутнЇ оживала в перших соц≥альних утоп≥¤х.

Ѕоротьба за прогресивн≥ ≥деали була частково прихованою, але завжди напруженою. ¬елику роль в ≥дейн≥й боротьб≥ в≥д≥гравало мистецтво. «вертаючись не ст≥льки до розуму, ск≥льки до почутт≥в сучасник≥в, воно часто набувало полем≥чно загострених форм.

ѕрогресивн≥ тенденц≥њ мистецького розвитку най¤скрав≥ше ви¤вилис¤ в –им≥ - м≥ст≥, ¤ке ще за доби ¬исокого ¬≥дродженн¤ стало загально≥та-л≥йським культурним центром. “ут у 90-т≥ роки XVI - на початку XVII ст. розкв≥тла новаторська, глибоко демократична творч≥сть ћ≥келанджело ћер≥з≥ да  араваджо (1573-1610). Ћюдина нелегкоњ вдач≥ й полум'¤ного темпераменту, в≥н прожив недовге, але повне драматичних кол≥з≥й житт¤. √острота ≥ емоц≥йн≥сть сприйманн¤ поЇднувалис¤ в  араваджо з незалежн≥стю оц≥нок ≥ погл¤д≥в. ”же в ранн≥й пер≥од своЇњ творчост≥  араваджо почав розробл¤ти новий дл¤ того часу побутовий жанр, прагнучи показати людину в њњ звичайному, повс¤кденному житт≥. Ќа його ранн≥х картинах часто зображено одну чи к≥лька людських постатей крупним планом. јле це не портрети, а здеб≥льшого типов≥ образи звичайних юнак≥в, вз¤тих з навколишнього житт¤: хлопчик несе кошик з фруктами, циганка ворожить юнаков≥, молодик граЇ в карти з двома шахра¤ми; гарний парубок граЇ на лютн≥ тощо. √ероњ  араваджо в цей час здеб≥льшого молод≥ ≥ приваблив≥, од¤гнен≥ у св¤ткове, а ≥нод≥, можливо, ≥ в театральне вбранн¤. “им самим художник н≥би хоче довести естетичну ц≥нн≥сть образу простолюдина.

ќсобливу увагу художник прид≥л¤Ї емоц≥йному стану людини. ¬ ранн≥х творах це нескладн≥ почутт¤, наприклад жах ≥ огида (картина "’лопчик, ¤кого вкусила ¤щ≥рка"). ” п≥зн≥ших картинах почутт¤ зображених людей ускладнюютьс¤, персонаж≥ об'Їднуютьс¤, наприклад, музичним настроЇм (" онцерт"). Ќав≥ть нечисленн≥ в ранн≥й творчост≥  араваджо рел≥г≥йн≥ та м≥фолог≥чн≥ образи набувають особливоњ конкретност≥. ќкрем≥ предмети, ¤к≥ художник вводить до своњх композиц≥й, живуть одним житт¤м з людиною. ѕо-новому оц≥нивши њх естетичне значенн¤,  араваджо пише один з перших в Ївропейському живопис≥ натюрморт (" ошик фрукт≥в").

—амобутн≥й талант  араваджо наприк≥нц≥ 90-х рок≥в дос¤г повноњ зр≥лост≥. –оки злидн≥в ≥ нап≥вголодного ≥снуванн¤ були позаду. ¬≥н став в≥домим у –им≥ живописцем, ¤кому доручали почесн≥ замовленн¤. ” папському –им≥ головним замовником була церква. “ому жанров≥ теми в творчост≥  араваджо поступилис¤ м≥сцем рел≥г≥йним. јле в≥н осмислив њх по-новому. ÷е, ¤к правило, драматичн≥ життЇв≥ сцени, сповнен≥ глибоко етичного зм≥сту ≥ доступн≥ розум≥нню нав≥ть неосв≥ченоњ людини. ƒл¤ кожноњ Ївангельськоњ сцени  араваджо знаходив ориг≥нальну композиц≥ю. √оловним героЇм його картин залишавс¤ простолюдин. ќднак це не естетизована, ¤к ран≥ше, а подана в ус≥й соц≥альн≥й конкретност≥ людина, огруб≥ла в≥д злиденного житт¤, але ц≥л≥сна ≥ щира та безпосередн¤ у ви¤вленн≥ своњх почутт≥в. Ќа повну силу цей образ зазвучав у картин≥ "јпостол ћатв≥й". ћатв≥й тут зображений л≥тн≥м босим чолов≥ком, ¤кий усе житт¤ займавс¤ важкою ф≥зичною працею. ”с≥ зусилл¤ геро¤ картини зосереджен≥ на тому, щоб з допомогою юнака-ангела записати певн≥ слова. ¬≥д цього незвичайного зан¤тт¤ напружилис¤ вс≥ його м'¤зи, на лисин≥ виступили краплини поту. –≥зка, контрастна св≥тлот≥нь не т≥льки допомогла митцю п≥дкреслити об'Їмн≥сть форм (це вм≥ли робити ≥ його попередники), а й стала могутн≥м засобом побудови композиц≥њ, ви¤вленн¤ њњ структури. ѕ≥дкреслюючи вра-ж≥нн¤ напруженост≥, вона допомагала ви¤вленню динам≥ки д≥й. ¬≥двертий демократизм образу Ївангел≥ста обурив замовник≥в, ≥ вони змусили художника написати картину ≥з зображенн¤м св. ћатв≥¤ в б≥льш традиц≥йному тлумаченн≥.

” двох ≥нших картинах, присв¤чених життю ћатв≥¤ ("ѕокликанн¤ апостола ћатв≥¤" та "—трата апостола ћатв≥¤"), художник розкриваЇ психолог≥чну взаЇмод≥ю зображених людей. “ака взаЇмод≥¤ образ≥в дедал≥ б≥льше визначаЇ побудову твор≥в  араваджо. ”се б≥льше в≥дчуваЇтьс¤ в них драматичний настр≥й, п≥дкреслений р≥зким з≥ставленн¤м ¤скравого св≥тла та глибоких т≥ней.

Ќадзвичайноњ сили й переконливост≥ в зображенн≥ драматизму людського житт¤ дом≥гс¤  араваджо в картин≥ "ѕокладенн¤ ’риста у труну". “в≥р вразив сучасник≥в не т≥льки щирою правдив≥стю ≥ високою майстерн≥стю виконанн¤, а й незнаною ран≥ше життЇвою конкретн≥стю розв'¤занн¤ теми.  артина хвилювала гл¤дача гострим в≥дчутт¤м причетност≥ до зображеноњ под≥њ: в≥н н≥би в≥дчував холод висунутоњ вперед плити, а п≥д нею - морок могили, в ¤ку опускають мертве т≥ло... ѕевна р≥ч, що церковники, ¤к≥ замовл¤ли картину, не захот≥ли њњ прийн¤ти. “ака ж дол¤ сп≥ткала й картину "—мерть ћар≥њ". ” постат≥ померлоњ ћар≥њ - матер≥ ’риста, не було н≥¤коњ св¤тост≥. ƒекому ≥з сучасник≥в вона нагадувала утопленицю. јле гл¤дач одразу в≥дчував, що смерть ц≥Їњ простоњ ж≥нки - велике горе дл¤ зображених на картин≥ людей. ÷е теж простолюдини, ¤к≥ звикли до суворих випробувань житт¤. њхн≥ почутт¤ - так≥ щир≥ й глибок≥ - викликають повагу. ’удожник сп≥вчуваЇ њм, ¤к сп≥вчуваЇ в≥н старому сел¤нинов≥ ≥ сел¤нц≥, ¤ких в≥н зобразив на картин≥ "ћадонна п≥л≥гр≥м≥в". ÷≥ прост≥ люди прийшли здалека з≥ своњми турботами й спод≥ванн¤ми до будиночка в Ћо-ретто, куди, за легендою, ангели перенесли д≥м богоматер≥. —умно дивитис¤ на п≥л≥гр≥м≥в, богомат≥р безсила њм допомогти...

як за житт¤ художника, так ≥ п≥сл¤ смерт≥ його твори викликали в одних подив ≥ захопленн¤, в ≥нших - ненависть ≥ р≥шучий осуд, але н≥кого вони не залишили байдужим. ” р≥зних крањнах ™вропи з'¤вилис¤ посл≥довники  араваджо, виникла нав≥ть теч≥¤ так званого караваджизму.

як уже зазначалос¤, не вс≥х замовник≥в задовольн¤ло мистецтво  араваджо. ƒл¤ розпису численних аристократичних палац≥в потр≥бн≥ були урочист≥ й св¤тков≥ форми. “ак≥ форми розробл¤лис¤ представниками академ≥чного напр¤му, ¤кий, звичайно, розгл¤дають ¤к ранню стад≥ю барокко.

ўе у 80-х роках XVI ст. три брати  арачч≥ заснували в Ѕолоньњ навчально-творчий заклад - "јкадем≥ю спр¤мованих на правильний шл¤х". ¬они вважали, що митц≥ повинн≥ не в≥дбивати ¤вища звичайного житт¤, а створювати св≥й вищий за реальне житт¤ св≥т, уз¤вши з д≥йсност≥ т≥льки величне й благородне. —творен≥ братами  арачч≥ урочист≥ розписи к≥лькох палац≥в у Ѕолоньњ привернули увагу до цих майстр≥в. њх запросили зокрема до –иму виконувати розписи в палац≥ родини ‘арнезе. ÷≥ розписи, ≥ насамперед плафон великоњ галерењ, сучасники сприймали ¤к чудо мистецтва. «адум розпису належав найталановит≥шому з брат≥в - јн≥бале  арачч≥ (1560-1609), про ¤кого казали, що ¤кби в≥н жив за час≥в –афаел¤, то ≥ той позаздрив би йому. ƒе в чому цей плафон нагадував плафон ћ≥келанджело в —≥кстинськ≥й капел≥. јле дом≥нувала в ньому не гуман≥стична спр¤мован≥сть, а декоративн≥сть. ¬ажке членуванн¤ розпису арх≥тектурними мотивами, ≥люзорно в≥дтворен≥ численн≥ картини в рамах, скульптурн≥ постат≥ й арх≥тектурн≥ детал≥ - усе це зливалос¤ у Їдину складну композиц≥ю, приголомшуючи багатством ≥ перенасичен≥стю форм. –озпис розширював прост≥р прим≥щенн¤ й надавав йому особливоњ св¤тковоњ урочистост≥.

ѕрагненн¤ до ефектност≥ ≥ урочистост≥ ще б≥льш розвинули ≥тал≥йськ≥ майстри монументально-декоративного мистецтва пер≥оду зр≥лого барокко. ¬икористовуючи надбанн¤ реал≥стичного живопису, вони посилили в≥дчутт¤ руху, ¤ке в≥днин≥ пронизувало вс≥ њхн≥ композиц≥њ. ” плафонному живопис≥ дедал≥ б≥льшу роль грало враженн¤ простору. јрх≥тектура ≥нтер'Їра н≥би виростала вгору. Ќад головою гл¤дача в≥дкривалас¤ безмежна глибоч≥нь неба, де серед легких, ос¤¤них потоками св≥тла хмарок рухалис¤ постат≥ м≥фолог≥чних героњв. ”се зображенн¤ мало вигл¤д театральноњ феЇр≥њ ≥ водночас в≥дбивало нове дл¤ цього пер≥оду в≥дчутт¤ гранд≥озност≥ ¬сесв≥ту. “акий розпис гармон≥йно вписувавс¤ в ≥нтер'Їри палац≥в, споруджених у стил≥ барокко. ¬икористовувавс¤ в≥н ≥ в церквах, де м≥сце м≥фолог≥чних образ≥в пос≥дали зображенн¤ св¤тих, а в≥дкритий прост≥р неба тлумачивс¤ ¤к сфера потойб≥чного житт¤.

¬ арх≥тектур≥ стиль барокко почав формуватис¤ ще в друг≥й половин≥ XVI ст. Ѕатьк≥вщиною ≥ м≥сцем найвищого розкв≥ту його був –им.

Ўироке буд≥вництво в –им≥, де знаходивс¤ папський дв≥р, було на той час одним з д≥йових засоб≥в ствердженн¤ непорушноњ могутност≥ ≥ багатства католицькоњ церкви. ‘орми ренесансноњ арх≥тектури вже не задовольн¤ли њњ вимог - вони здавалис¤ тепер занадто стаб≥льними ≥ вр≥вноваженими. ¬≥д арх≥тектури вимагали б≥льшоњ емоц≥йност≥. ¬она мала полонити гл¤дача, приголомшувати його незвичайним ефектом, хвилювати багатством декоративного оформленн¤.

Ќав≥ть така гранд≥озна споруда в –им≥, ¤к собор св¤того ѕетра, буд≥вництво ¤кого розпочав в≥домий Ѕраманте ще за доби ¬исокого ¬≥дродженн¤, не задовольн¤ла тепер римських пап. ¬она здавалас¤ њм недостатньо величною й ефектною, хоч њњ купол, спроектований ћ≥келанджело, с¤гав у височ≥нь б≥льше н≥ж на 140 м ≥ дом≥нував над ус≥м м≥стом. ўоб собор справл¤в ще б≥льше враженн¤, найвидатн≥ший майстер ≥тал≥йського барокко - Ћоренцо Ѕерн≥н≥ - побудував передню колонаду, ¤ка вт¤гнула в Їдиний ансамбль ≥ соборну площу. ћасштаби собору ≥люзорно зб≥льшилис¤, а ритм колонад вн≥с в ансамбль п≥дкреслену урочист≥сть.

ѕоступово арх≥тектурн≥ ритми споруд набували все б≥льшоњ внутр≥шньоњ напруги. Ќаче ¤кась надлюдська сила вигинала ст≥ни; окрем≥ частини фасад≥в або ховалис¤ вглиб, або, навпаки, ступали вперед, колони й п≥л¤стри то розсувалис¤, то зб≥галис¤ докупи. ѕримхливих, гнутих форм набирали карнизи й фронтони. ћ≥нлива св≥тлот≥нь густ≥шала в глибоких н≥шах, тр≥пот≥ла на л≥плених в≥зерунках, р≥зким контрастом ви¤вл¤ла винесен≥ вперед арх≥тектурн≥ елементи. —поруди пронизував неспок≥йний, схвильований рух.

Ћоренцо Ѕерн≥н≥ (1598-1680) був надзвичайно обдарованою й осв≥ченою людиною. …ого знали не т≥льки ¤к видатного арх≥тектора ≥ пров≥дного скульптора пер≥оду зр≥лого барокко. ¬≥н був також живописцем, рисувальником, карикатуристом, режисером театральних вистав, декоратором ≥ нав≥ть автором комед≥йних п'Їс.

Ѕерн≥н≥ рано д≥став визнанн¤. –имськ≥ меценати й папи засипали його замовленн¤ми.  оли на запрошенн¤ французького корол¤ в≥н прињхав до ѕарижа, його зустр≥ли там з великими почест¤ми. ѕроте справжн≥й зм≥ст житт¤ в≥н завжди бачив не в слав≥ ≥ багатств≥, а в наполеглив≥й творч≥й прац≥.

Ѕлискуче, п≥днесено емоц≥йне мистецтво Ѕерн≥н≥ було пронизане прагненн¤м уловити м≥нливий пульс житт¤ ≥ позначалос¤ п≥двищеним ≥нтересом до внутр≥шнього св≥ту людини. ќсобливо виразно це ви¤вилос¤ в скульптурних творах митц¤. ¬же в його юнацькому твор≥ "ƒавид" п≥дкреслювалас¤ динам≥ка зовн≥шньоњ д≥њ, що в≥дпов≥дала величезному напруженню духовних сил геро¤. ј коли молодий Ѕерн≥н≥ зак≥нчив мармурову групу "јполлон ≥ ƒафна", то, за твердженн¤м одного з його сучасник≥в, увесь –им зб≥гс¤ дивитис¤ на нењ, наст≥льки по-новому вона була вир≥шена. ÷¤ декоративна скульптура в≥дзначалас¤ не т≥льки в≥ртуозн≥стю виконанн¤, а й особливою гостротою в≥дображенн¤ протилежних людських переживань: закоханий јполлон майже наздогнав н≥мфу ƒафну, охоплену огидою до нього.  онфл≥кт почутт≥в розв'¤зуЇтьс¤ тим, що перел¤кана ƒафна починаЇ перетворюватись у лаврове дерево. ќтже, показ сильних людських почутт≥в п≥дводив гл¤дача до сприйманн¤ чуда ¤к чогось можливого.

ўе б≥льшоњ психолог≥чноњ виразност≥ Ѕерн≥н≥ дос¤г у твор≥ "≈кстаз св. “ерези", виконаному дл¤ церкви —анта ћар≥¤ делла ¬≥ттор≥а в –им≥. —тан молодоњ монахин≥ “ерези, серце ¤коњ запалив полум'¤ною любов'ю до бога ангел, що з'¤вивс¤ њй ув≥ сн≥, переданий художником через показ сильного любовного переживанн¤. ћ≥нлива гра св≥тлот≥н≥ ще б≥льше п≥дкреслюЇ животрепетн≥сть людського почутт¤, що пронизуЇ всю цю в≥ртуозно вир≥зьблену групу.

ѕ≥двищений ≥нтерес до внутр≥шнього св≥ту людини зумовив усп≥хи Ѕерн≥н≥ ≥ ¤к портретиста. ” своњх скульптурних бюстах в≥н добре передаЇ динам≥ку людських почутт≥в. ¬она в≥дчутна ≥ в жвавому поворот≥ голови кардинала Ѕоргезе, ≥ в полум'¤ному погл¤д≥  онстанц≥њ Ѕуонарелл≥, ¤ку кохав Ѕерн≥н≥, ≥ нав≥ть у пишному портрет≥ Ћюдовика XVI, що став дл¤ митц≥в XVII ст. свого роду еталоном скульптурного портрета в стил≥ барокко.

ѕатетична мова барокко, в ¤кому елементи ≥деал≥зац≥њ поЇднувалис¤ з безпосередн≥ми життЇвими спостереженн¤ми, властива творчост≥ багатьох ≥тал≥йських митц≥в. Ќезабаром стиль барокко поширивс¤ й в ≥нших крањнах ™вропи, де був грунт дл¤ його розвитку.

ћ»—“≈÷“¬ќ ‘ЋјЌƒ–≤ѓ XVII —“.

яскравим осередком розвитку стилю барокко в мистецтв≥ пор¤д з ≤тал≥Їю стала ‘ландр≥¤ (ѕ≥вденн≥, або ≤спанськ≥ Ќ≥дерланди - тепер≥шн¤ Ѕельг≥¤). ѕерша половина XVII стол≥тт¤ була тут пер≥одом формуванн¤ ≥ розкв≥ту нац≥ональноњ культури, що насамперед ви¤вилас¤ в живопис≥. јле цей процес в≥дбувавс¤ в досить складних умовах. ќдна з найб≥льш розвинених економ≥чно крањн ™вропи - ‘ландр≥¤ - пережила революц≥йне п≥днесенн¤. ўоправда, вона швидко вийшла з революц≥йно-визвольноњ боротьби, ¤ка в друг≥й половин≥ XVI ст. охопила вс≥ Ќ≥дерланди. –еволюц≥йний рух у ‘ландр≥њ було придушено.  рањна залишилас¤ п≥д протекторатом ≤спан≥њ. ” н≥й в≥дновивс¤ феодальний лад. ѕост≥йн≥ в≥йни, в ¤к≥ ‘ландр≥ю вт¤гувала ≤спан≥¤, гальмували розвиток економ≥ки. Ѕлокада голландц¤ми гирла ≤ѕельди значною м≥рою парал≥зувала фландрську торг≥влю. јле пробуджений революц≥йною боротьбою народ в≥рив у кращ≥ часи. ” широких верствах фламандського сусп≥льства м≥цн≥ла нац≥ональна св≥дом≥сть. Ќезважаючи на те, що в той час особливоњ сили набула като-лицька церква, активна пропаганда рел≥г≥йних ≥дей не могла придушити св≥тськоњ культури. ” крањн≥ розвивалис¤ науки, поширювалис¤ ≥дењ гума-г≥зму. ≤ саме сфера культури ставала ареною боротьби за утвердженн¤ гац≥ональних форм бутт¤. ≤спанським нам≥сникам у ‘ландр≥њ доводилось показувати себе тепер ¤к доброзичливих осв≥чених правител≥в, що дбають гро культурний розвиток п≥длеглоњ њм крањни. ¬они не шкодували грошей [а буд≥вництво та оздобленн¤ храм≥в, палац≥в, громадських будов, оформленн¤ р≥зних св¤т ≥ урочистих процес≥й. ”се це мало створювати ≥люз≥ю процв≥танн¤ крањни ≥ прикривати складн≥ сусп≥льн≥ суперечност≥.

ѕров≥дним художником ‘ландр≥њ у цей пер≥од був ѕ≥тер-ѕауль –убенс (1577-1640). Ѕлискучий живописець, гуман≥ст, один з кращих в ™вроп≥ знавц≥в античноњ культури, в≥домий антиквар ≥ талановитий дипломат - таким знали –убенса його сучасники.

ўе в молодост≥, перебуваючи прот¤гом восьми рок≥в у ≤тал≥њ, прилучивс¤ –убенс до загальноЇвропейського процесу становленн¤ нових форм у мистецтв≥. јле своЇ власне слово художник зм≥г сказати лише тод≥, коли повернувс¤ до јнтверпена. ћогутн≥й св≥жий подих в≥тру ув≥рвавс¤ в його творч≥сть, надавши њй надзвичайноњ життЇстверджуючоњ сили. Ќапружена патетика художньоњ мови –убенса стала ви¤вом невгамовноњ енерг≥њ. ” картинах –убенса д≥ють см≥лив≥ засмагл≥ чолов≥ки могутньоњ статури або пишн≥ св≥тловолос≥ ж≥нки з н≥жною шк≥рою, що м≥нитьс¤ вс≥ма в≥дт≥нками перламутру.

—творюван≥ художником образи все б≥льше набувають нац≥онального, а часто ≥ демократичного характеру. ÷е ¤скраво ви¤вилос¤ вже в перших значних творах –убенса, написаних ним незабаром п≥сл¤ поверненн¤ на батьк≥вщину,- у двох великих, в≥втарних картинах-триптихах дл¤ антвер-пенських церков. ” центральн≥й частин≥ одноњ з них було вм≥щено "«дви-женн¤ хреста", другоњ - "«н¤тт¤ з хреста". “еми були традиц≥йними, але зображен≥ героњ випром≥нювали ¤скраву життЇву енерг≥ю. ѕерсонаж≥ рел≥г≥йного за темою твору набули п≥д пензлем живописц¤ нац≥ональних народних рис. “вори –убенса так красномовно зверталис¤ до широкоњ аудитор≥њ, так сильно впливали на нењ, що католицьке духовенство стало пост≥йним замовником майстра, незважаючи на те, що п≥дкреслено матер≥альний характер створюваних ним образ≥в мало в чому в≥дпов≥дав христи¤нським у¤вленн¤м та ≥деалам.

ѕристрасне утвердженн¤ активних життЇвих сил характерне дл¤ вс≥х твор≥в –убенса. ¬оно ви¤вл¤Їтьс¤ в численних його композиц≥¤х рел≥г≥йного зм≥сту, у зображенн¤х полювань, портретах, пейзажах ≥ картинах на улюблен≥ ним м≥фолог≥чн≥ та алегоричн≥ теми.

ѕ≥днесен≥сть ≥ емоц≥йн≥сть художньоњ мови, краса насиченого колориту, що в≥дзначавс¤ прозор≥стю й чистотою фарб, поЇднан≥ з гострим в≥дчутт¤м ритму тогочасного житт¤, забезпечили творам –убенса широку попул¤рн≥сть серед р≥зних сусп≥льних верств не т≥льки у ‘ландр≥њ, а й за њњ межами. „исленн≥ замовленн¤ художнику допомагали виконувати його учн≥ та пом≥чники. ћайстерн¤ –убенса стала справжн≥м центром формуванн¤ нового фламандського мистецтва.

¬елике м≥сце в творчост≥ –убенса пос≥ли античн≥ образи. ’удожник добре в≥дчував поетичн≥сть давньогрецьких м≥ф≥в ≥ п≥днесену героњку ≥сторичних легенд стародавнього –иму. ¬ своњх живописних творах в≥н в≥льно й природно "перекладав" њх на фламандську мову. “ак, суто фламандським в≥дчутт¤м повнокровност≥ житт¤ пройн¤т≥ його картини на тему "вакханал≥й", в ¤ких особливо гостро в≥дчутно Їдн≥сть природи ≥ людини.

√раничним напруженн¤м емоц≥й визначаЇтьс¤ образний лад ц≥лоњ низки м≥фолог≥чних картин –убенса, зокрема такоњ в≥домоњ його композиц≥њ, ¤к "¬икраденн¤ дочок Ћевк≥ппа". —м≥ливий вчинок чолов≥к≥в сприймаЇтьс¤ в н≥й ¤к запорука майбутнього щаст¤. ќсобливо ¤скраво ц¤ думка вт≥лена з композиц≥њ "ѕерсей та јндромеда" (один з двох вар≥ант≥в картини на };ю тему знаходитьс¤ в ƒержавному ≈рм≥таж≥ в Ћен≥нград≥). √ерой ѕерсей, шого богин¤ слави ув≥нчуЇ в≥нком переможц¤, щойно подолав страшне дорське чудовисько, щоб вр¤тувати в≥ддану в жертву ц≥й потвор≥ јндроме-цу. јле –убенс передаЇ в картин≥ не т≥льки перемогу мужньоњ сили ≥ ра-цсть визволенн¤. ¬≥н водночас п≥дкреслюЇ ≥ зародженн¤ любов≥ м≥ж своњми геро¤ми. ” ц≥й та ≥нших под≥бних картинах художник по сут≥ вт≥лював св≥й ≥деал гармон≥йно розвиненоњ людини, здатноњ насолоджуватис¤ житт¤м ≥ пристрасно боротис¤ за нього.

Ќав≥ть урочист≥ алегоричн≥ образи, улюблен≥ митц¤ми мистецтва барокко, у творах –убенса набули надзвичайного життЇвого зм≥сту. —аме в них кудожник-патр≥от висловив власне ставленн¤ до найб≥льш гострих проблем у житт≥ своЇњ крањни: до проблем в≥йни ≥ миру, забезпеченн¤ в≥льного плаванн¤ по Ўельд≥, так необх≥дного народов≥ ‘ландр≥њ. ¬ одних творах в≥н прославл¤Ї союз «емл≥ ≥ ¬оди в образах богин≥  ≥бели ≥ Ќептуна; в ≥нших, ¤к наприклад, в еск≥з≥, що знаходитьс¤ в  ињвському музењ зах≥дного та сх≥дного мистецтва - Ќептун перетворюЇтьс¤ на бога р≥чки Ўельди ≥ з'¤вл¤Їтьс¤ образ богин≥ м≥ста јнтверпена у вигл¤д≥ алегоричноњ постат≥ з короною на голов≥. Ќа думку автора, саме союз бога Ўельди з фламандською землею дасть змогу народов≥ скористатис¤ з багатих дар≥в р≥дноњ природи. ≤ ” р¤д≥ алегоричних картин –убенс засуджуЇ в≥йни ≥ прославл¤Ї мир. ѕ≥ переконанн¤ художника най¤скрав≥ше ви¤вилис¤ п≥д час оформленн¤ јнтверпена до урочистого в'њзду нового ≥спанського нам≥сника ‘ерд≥нан-да. —еред традиц≥йного в таких випадках славосл≥в'¤ треба було нагадати нам≥снику ≥ про те, чого жадали в≥д нього јнтверпен ≥ вс¤ ‘ландр≥¤. ” лен≥нградському ≈рм≥таж≥ збер≥гаЇтьс¤ багато еск≥з≥в –убенса до цього гранд≥озного оформленн¤, ¤ке, до реч≥, ≥ дос≥ залишаЇтьс¤ зразком цього виду мистецтва, в ¤кому поЇднуютьс¤ арх≥тектура, живопис ≥ скульптура. «окрема, в одному з еск≥з≥в оживаЇ тема визволенн¤ Ўельди в≥д блокади, њв другому - лунаЇ палкий заклик до продовженн¤ мирноњ пол≥тики попередниц≥ ‘ерд≥нанда.

¬елетенську творчу роботу –убенс поЇднував з напруженою дипломатичною д≥¤льн≥стю. ¬≥н активно захищав мир ≥ нав≥ть дом≥гс¤ п≥дписанн¤ мирноњ угоди м≥ж ≤спан≥Їю та јнгл≥Їю. јле дальш≥й д≥¤льност≥ –убенса в цьому напр¤м≥ перешкодила пол≥тика ≤спан≥њ та њњ нам≥сник≥в у ‘ландр≥њ - вона ставала все б≥льш реакц≥йною ≥ агресивною. ѕередов≥ громадськ≥ й культурн≥ д≥¤ч≥ ‘ландр≥њ поступово усв≥домлювали марн≥сть дальшоњ боротьби за нац≥ональн≥ ≥нтереси ≥ в≥дходили в≥д пол≥тичноњ д≥¤льност≥. ќстанн≥ роки свого житт¤ –убенс пров≥в у замку —тен.

¬ останнЇ дес¤тил≥тт¤ в творчост≥ –убенса посилилас¤ ≥нтимн≥сть ≥ зр≥с ≥нтерес до природи. ”рочиста патетика часто тепер поступаЇтьс¤ м≥сцем прониклив≥й емоц≥йност≥. ќсобливо це пом≥тно в таких творах, ¤к "Ўубка", "ѕортрет ™лени ‘оурмен з д≥тьми". ¬ образ≥ ™лени ‘оурмен - своЇњ другоњ дружини, –убенс вт≥лив щаст¤ молодост≥ та повноту життЇвих сил.

“ворч≥сть –убенса в≥дкрила новий шл¤х дл¤ розвитку всього фламандського мистецтва. ” творчост≥ пейзажист≥в, чимало з ¤ких сп≥вроб≥тничали з –убенсом, з'¤вилос¤ п≥днесене сприйманн¤ природи. ѕ≥д впливом –убенса сформувавс¤ новий, суто фламандський вид монументально-декоративного натюрморту, пройн¤того пафосом утвердженн¤ краси матер≥ального св≥ту. “ворцем його став ‘ранс —нейдерс (1579-1657), один з найвидатн≥-ших майстр≥в натюрморту в св≥товому мистецтв≥. …ого велик≥ за розм≥ром мальовнич≥ соковит≥ натюрморти з нагромадженн¤м р≥зних фрукт≥в, овоч≥в, риб, дичини тощо викликали в≥дчутт¤ багатства ≥ часто були орган≥чною частиною оформленн¤ урочистих ≥нтер'Їр≥в.

∆ивописною культурою й гуман≥стичним сприйманн¤м образу людини багато в чому зобов'¤заний –убенсу ≥ пров≥дний майстер фламандського портрета - јнтон≥с ван ƒейк (1599-1641). …ого обдаруванн¤ ви¤вилос¤ ще п≥д час роботи в майстерн≥ –убенса. “ут ван ƒейк оволод≥в тонкою живописною техн≥кою, тут в гуман≥стичн≥й атмосфер≥ остаточно оформивс¤ його критер≥й в оц≥нц≥ людини, склалос¤ чутливе сприйманн¤ њњ внутр≥шнього благородства, тут навчивс¤ в≥н пом≥чати тонк≥ нюанси людських почутт≥в, розум≥ти њхню внутр≥шню динам≥ку.

∆иттЇвим ≥ художн≥м ≥деалом ван ƒейка була людина складного ≥ багатого ≥нтелектуального житт¤. “ому в ус≥ пер≥оди своЇњ творчост≥ в≥н так охоче писав портрети людей мистецтва ≥ науки. ”же зр≥лим майстром в≥н створив "≥конограф≥ю" - велику сер≥ю портрет≥в, грав≥рованих за його картинами й рисунками, ¤к≥ ув≥чнюють образи його видатних сучасник≥в. ÷≥ портрети вражають тонк≥стю ≥ багатогранн≥стю психолог≥чноњ характеристики людей, благородною стриман≥стю в композиц≥йному й кольоровому вир≥шенн≥.

як живе вт≥ленн¤ ≥деалу витонченоњ краси й тонкоњ одухотвореност≥ були, мабуть, задуман≥ три вар≥анти в≥домого "јвтопортрета", написан≥ художником у пер≥од своЇњ творчоњ зр≥лост≥, хоча зобразив в≥н себе юнаком.

” XVII ст. завд¤ки ван ƒейку остаточно сформувавс¤ тип аристократичного портрета в стил≥ барокко. ÷е були звичайно велик≥ портрети. «ображена на весь зр≥ст особа дивилас¤ на гл¤дача н≥би зверху. √ордовита поза, стримано благородн≥ жести, розк≥шний од¤г св≥дчили про њњ високе соц≥альне становище. ” парадних портретах ван ƒейка ц¤ схема наповнювалас¤ живим почутт¤м.  оли художник у 1621 р., прињхав до ≤тал≥њ, його вразив побут римських ≥ генуезьких аристократ≥в. њхню гордовит≥сть в≥н сприйн¤в ¤к ви¤в високоњ людськоњ г≥дност≥, а продиктоване етикетом зовн≥шнЇ благородство повед≥нки - ¤к ви¤в високого аристократизму духу, що завжди знаходило в≥дгук у його серц≥. √уман≥стичне сприйманн¤ образу надавало кращим портретам митц¤ одухотвореност≥ й поетичност≥. ÷¤ поетичн≥сть ще б≥льше посилюЇтьс¤ тонкими нюансами кольору ≥ гри св≥тла на шовковому й оксамитовому од¤з≥, величчю просторих ≥нтер'Їр≥в, св≥ж≥стю декоративних парк≥в, на фон≥ ¤ких м'¤ко вимальовуютьс¤ постат≥ зображених на портретах людей. —аме урочист≥ портрети ≥тал≥йського пер≥оду творчост≥ ван ƒейка ≥ привернули до нього увагу сучасник≥в. «начний вплив на розвиток Ївропейського портрета пер≥оду барокко справили твори останнього дес¤тир≥чч¤ житт¤ художника, коли в≥н перебував при двор≥  арла ≤ в јнгл≥њ. “ут ван ƒейк опинивс¤ в середовищ≥ родовитоњ англ≥йськоњ знат≥, був сам посв¤чений у лицарське званн¤, одруживс¤ з д≥вчиною ≥з старовинного аристократичного роду. як придворний художник в≥н писав переважно портрети корол¤, королеви, њхн≥х д≥тей ≥ представник≥в вищого св≥ту. ѕ≥д впливом цього аристократичного оточенн¤ в урочистих портретах художника з'¤вивс¤ невластивий йому ран≥ше в≥дт≥нок дещо холоднуватоњ, в≥дчуженоњ елегантност≥.

ќдним з найулюблен≥ших живописц≥в у ‘ландр≥њ був якоб …ордане (1593-1678). “≥сно пов'¤заний з демократичними рем≥сничими колами антверпенських город¤н, в≥н часто зображав людей, ¤к≥ його оточували в житт≥, на своњх полотнах. ¬≥н був чуйний до њх гучноњ веселост≥ ≥ под≥л¤в њхню любов до всього здорового, повнокровного. …ордане не був учнем –убенса, але твори –убенса допомогли йому в≥дчути могутнЇ сусп≥льне п≥днесенн¤, ¤ке охопило народ ‘ландр≥њ.

ѕисав …ордане на алегоричн≥, рел≥г≥йн≥ та м≥фолог≥чн≥ теми, але найпо-пул¤рн≥шими серед сучасник≥в були його твори на три теми, до ¤ких в≥н повертавс¤ прот¤гом усього житт¤. ќдна з них - фламандський переказ античноњ казки про сатира. —атир зав≥тав до сел¤нина ≥ був здивований тим, що людина одн≥Їю ≥ т≥Їю самою д≥Їю може дос¤гати р≥зних результат≥в: вона дмухаЇ на холодн≥ руки, щоб њх з≥гр≥ти, а на гар¤чу њжу - щоб њњ остудити. ” своњх картинах на цю тему …ордане вводить гл¤дача в коло сел¤нськоњ родини ≥ з в≥дт≥нком доброзичливого гумору п≥дкреслюЇ, що козлоногий г≥сть в≥дчуваЇ себе серед сел¤н в≥льно й природно.  азковий мотив набуваЇ тут р≥дк≥сноњ життЇвоњ конкретност≥, вт≥леноњ у звичайну побутову сцену.

Ћюбив …ордане зображати ≥ родинн≥ концерти, в ¤ких беруть участь ≥ стар≥, й молод≥. …ордане п≥дкреслюЇ непорушн≥сть нац≥ональних побутових традиц≥й, ¤к≥ передаютьс¤ з покол≥нн¤ в покол≥нн¤.

¬еселим настроЇм пройн¤т≥ картини художника на тему "Ѕобовий король", або " ороль п'Ї". ” них оживають гучн≥ бенкети, ¤к≥ так любили влаштовувати у ‘ландр≥њ з будь-¤кого приводу. „исленн≥ члени родини ≥ гост≥, з≥бравшись за столом, пили, њли, см≥¤лис¤, сп≥вали. “ак вони в≥дзначали (≥ дос≥ в≥дзначають у Ѕельг≥њ) св¤то трьох корол≥в (волхв≥в), ¤к≥ н≥би прибули ≥з сх≥дних крањн в≥тати новонародженого ’риста. ” великий пир≥г зап≥кали б≥б, ≥ того, кому д≥стававс¤ шматок пирога з бобом, проголошували на св¤т≥ королем. Ќа корол¤ над¤гали паперову корону, ≥ вс≥ мусили виконувати його бажанн¤.

” таких картинах …ордане передав кипучу енерг≥ю фламандських город¤н, що ви¤вл¤лас¤ п≥д час под≥бних св¤т. ÷≥ св¤та були одн≥Їю з форм про¤ву нац≥ональноњ самобутност≥ крањни ≥ тому непокоњли ≥спанську адм≥н≥страц≥ю. ѕроста побутова сцена у великих за розм≥ром полотнах я. …ор-данса набувала монументальност≥, не властивоњ звичайно побутовому жанру. —оковито написан≥, сповнен≥ внутр≥шньоњ динам≥ки твори …орданса пер≥оду його творчого розкв≥ту характеризуютьс¤ також пафосом життЇствердженн¤, що став одн≥Їю з визначальних ознак фламандського мистецтва XVII ст.

ѕор¤д з майстрами, творч≥сть ¤ких в≥дзначена монументальним розум≥нн¤м форм, у ‘ландр≥њ працювало багато живописц≥в, що малювали невелик≥ станков≥ твори переважно побутового жанру. Ќайзначн≥шими з них були јдр≥ан Ѕраувер (1606-1638) ≥ ƒавид “ен≥рс II (1610-1690). Ќадзвичайно красив≥ за кольоровим вир≥шенн¤м картини Ѕраувера, присв¤чен≥ здеб≥льшого сел¤нському життю, ¤ке художник сприймаЇ з г≥ркою усм≥шкою. √ротескний характер зображенн¤ в його творах набуваЇ ≥нод≥ в≥дт≥нку плебейського виклику смакам аристократичних верств.

« твор≥в “ен≥рса II найб≥льш попул¤рн≥ сел¤нськ≥ жанри, в ¤ких в≥н виступаЇ ¤к веселий опов≥дач, що вм≥Ї побачити безл≥ч ц≥кавих ситуац≥й. …ого в≥ртуозно написан≥ картини поступово набували все б≥льш св¤ткового, театрал≥зованого характеру.

ћ»—“≈÷“¬ќ ≤—ѕјЌ≤ѓ XVII —“.

” складних умовах формувалас¤ художн¤ культура ≤спан≥њ XVII ст. Ќа початку в≥ку ≥спанський абсолютизм вступив у смугу жорстокоњ пол≥тичноњ й економ≥чноњ кризи, спираючись на найреакц≥йн≥ш≥ сили - вузьке коло вищоњ феодальноњ знат≥ та войовниче католицьке дух≥вництво,- корол≥вська влада не змогла домогтис¤ нац≥ональноњ Їдност≥ крањни. Ќав≥ть у пер≥од п≥днесенн¤ абсолютистськоњ держави де¤к≥ старовинн≥ м≥ста ≤спан≥њ зберегли певну незалежн≥сть та прив≥лењ й в≥льност≥, одержан≥ ще в середн≥ в≥ки. ѕол≥тика ≥спанських корол≥в призвела до глибокого занепаду нац≥ональноњ економ≥ки, до зубож≥нн¤ широких верств сусп≥льства. јле н≥¤к≥ злидн≥ ≥ утиски не могли задушити живих сил ≥спанського народу. „им б≥льше ви¤вл¤лас¤ слабк≥сть корол≥вськоњ влади, тим б≥льшу роль в≥д≥гравали вони в сусп≥льному житт≥ ≥ культур≥ крањни, тим б≥льшу увагу вс≥х мисл¤чих людей привертали вони до себе. –еакц≥йн≥ кола не могли затримати ≥ розвитку ≥дей гуман≥зму, що проникли в крањну ще в XVI ст. Ќа ц≥й основ≥ склалас¤ в ≤спан≥њ одна з найб≥льш самобутн≥х мистецьких шк≥л.

¬же в останн≥й чверт≥ XVI ст. в ≤спан≥њ розкв≥тла складна, сповнена глибоких протир≥ч творч≥сть визначного живописц¤ ≈ль √реко (ƒомен≥ко “еотокопул≥, 1541-1614). Ќа початку XVII ст. ≥спанська нац≥ональна школа живопису дос¤гла високого розвитку ≥ висунула майстр≥в св≥тового значенн¤. ѕолотна ≥спанських живописц≥в захоплюють загостреним ви¤вом почутт¤ г≥дност≥ й чест≥ героњв, ¤ке багато в чому визначало њхню образну характеристику. ÷е почутт¤ зародилос¤ в ≥спанського народу ще за час≥в багатов≥ковоњ упертоњ боротьби з маврами, коли кожний ≥спанець в≥дчував себе борцем за визволенн¤ р≥дноњ земл≥.  артини ≥спанських митц≥в в≥дзначаютьс¤ лакон≥змом, зовн≥шньою стриман≥стю художньоњ мови. ¬они вражають майстерн≥стю, з ¤кою багатий арсенал художн≥х засоб≥в, вироблених ус≥м Ївропейським мистецтвом того часу, п≥дпор¤дковуЇтьс¤ розкриттю внутр≥шнього св≥ту людини.

ќсновними осередками розвитку нових тенденц≥й у мистецтв≥ ≤спан≥њ стали так≥ велик≥ торговельн≥ м≥ста, ¤к —ев≥ль¤ та ¬аленс≥¤. “ут ще на меж≥ XVI ≥ XVII ст. творч≥сть м≥сцевих живописц≥в в≥дзначалас¤ ≥нтересом до народного житт¤, хоча майстри виконували замовленн¤ здеб≥льшого дл¤ церков ≥ численних монастир≥в.

« живописноњ школи ¬аленс≥њ вийшов старший з великих ≥спанських майстр≥в - ’усепе –≥бера (1591-1652). ’усепе –≥бера рано потрапив до ≤тал≥њ ≥ згодом ос≥в у Ќеапол≥, ¤кий в той час належав ≥спанськ≥й корон≥. ¬ ≤тал≥њ –≥бера ознайомивс¤ ≥з здобутками передового мистецтва, удосконалив свою живописну техн≥ку, захопивс¤ близькою йому по духу творч≥стю  араваджо. —аме тод≥ –≥бера почав на новому р≥вн≥ вир≥шувати в своњх творах художн≥ проблеми, ¤к≥ хвилювали його попередник≥в. ≤ хоча все житт¤ –≥бери пройшло в ≤тал≥њ, св≥тосприйманн¤ його залишалос¤ глибоко нац≥ональним, ≥спанським, мужньо-героњчним ≥ суворо-правдивим.

“ак, улюблен≥ в XVII ст. зображенн¤ аскет≥в, що поринають у благочестив≥ роздуми та сцени страждань ≥ страт св¤тих, набувають у творах –≥бери, написаних дл¤ католицьких храм≥в, життЇвого зм≥сту. ѕередан≥ часто ≥з жорстокою правдив≥стю, сцени страждань сповнен≥ глибокого драматизму.  онтрастна гра св≥тлот≥н≥, ¤к у  араваджо, ще б≥льше посилюЇ це враженн¤. √ероњ таких картин –≥бери - здеб≥льшого л≥тн≥ люди, ¤к≥ прожили важке житт¤. ” них слабке т≥ло, але тверд≥ переконанн¤. ≤ н≥що - н≥¤к≥ муки ≥ нав≥ть смерть - не змус¤ть њх зректис¤ цих переконань.

“акий самий контраст зумовлюЇ ≥ гостроту образноњ характеристики в знаменит≥й картин≥ –≥бери "—в. ≤ннеса". “енд≥тна д≥вчина, кинута у холодну в'¤зницю, зворушуЇ н≥жн≥стю ≥ водночас п≥дкор¤Ї високою моральною чистотою. ќбраз ≥спанськоњ д≥вчини опоетизований ≥ глибоко реал≥стичний. Ќав≥ть по¤ва ангела, що вкриваЇ т≥ло героњн≥ б≥лим покривалом, здаЇтьс¤ тут ц≥лком природною. ” картин≥ вражаЇ м'¤ка гра св≥тлот≥н≥, що, пом'¤кшуючи вс≥ форми, п≥дсилюЇ враженн¤ великоњ одухотвореност≥.

яскрав≥, самобутн≥ образи людей нелегкоњ дол≥ оживають у п≥вф≥гурних зображенн¤х античних ф≥лософ≥в ≥ апостол≥в. –≥бера створив к≥лька цикл≥в таких картин. ¬ажк≥ випробуванн¤ не зломили, а навпаки, загартували сильних духом героњв цих картин, збагатили њх життЇвою мудр≥стю.
ƒо пр¤мого утвердженн¤ народного образу –≥бера п≥дн¤вс¤ в такому своЇму широко в≥домому твор≥, ¤к " ривон≥жка".

«ображаючи кал≥ку-жеб-рака, художник використовуЇ т≥ ж прийоми, що й у парадному аристократичному портрет≥. ќб≥рваний п≥дл≥ток см≥ливо й насм≥шкувато, наче гранд, дивитьс¤ на гл¤дача зверху вниз. …ого постать ов≥¤на св≥жим подихом широких простор≥в р≥дноњ земл≥.

≤накше, але не менш реал≥стично, сприймав д≥йсн≥сть ‘ранс≥ско —урбаран (1598-1664). ” його творах не було драматизму, властивого –≥бер≥. —урбаран народивс¤ в сел¤нськ≥й родин≥, де ще збер≥гавс¤ патр≥архальний устр≥й. ƒит¤ч≥ та юнацьк≥ роки в≥н пров≥в в оточенн≥ сувороњ природи, серед людей - простих, сильних, мужн≥х ≥ гордих. ≤ хоча художник навчавс¤ в —ев≥льњ, а п≥зн≥ше ≥ все житт¤ своЇ пов'¤зав ≥з цим великим торговельним м≥стом - найвизначн≥шим центром культурного ≥ мистецького житт¤ тогочасноњ ≤спан≥њ - дит¤ч≥ враженн¤ великою м≥рою визначили його художн≥й ≥деал. ћистецтво —урбарана сповнене еп≥чноњ сили, люди в його творах ц≥л≥сн≥ й величн≥, художн¤ мова - п≥днесена, лакон≥чна й конкретна.

«амовниками художника були насамперед численн≥ монастир≥. ƒл¤ них в≥н писав ц≥л≥ сер≥њ картин, присв¤чен≥ ≥стор≥њ христи¤нських св¤тих, а також в≥втарн≥ образи. ўирий ≥нтерес до навколишньоњ д≥йсност≥ поЇднуЇтьс¤ в його творах з простодушною в≥рою в реальн≥сть чудес. —цени на теми легенд сприймаютьс¤ ¤к еп≥зоди монастирського житт¤. “ака, наприклад, одна з найв≥дом≥ших його картин "—в. ‘ома јкв≥нський в≥дв≥дуЇ св. Ѕонавентуру" з циклу, присв¤ченого св. Ѕонавентур≥. ” ж≥ночих образах св¤тих гл¤дач вп≥знаЇ св¤тково од¤гнених сев≥льських д≥вчат. ¬ "јпофеоз≥ ‘оми јкв≥нського" д≥ють ≥сторичн≥ особи, а в образ≥ самого св¤того зображений друг художника - ћуньЇс да ≈скобара.

яскраво й сильно передаЇ —урбаран ≥ндив≥дуальн≥ риси людей у картинах рел≥г≥йного зм≥сту ≥ в портретах. ’удожник пристрасно любить матер≥альний св≥т. «вичайн≥ реч≥ набувають у його творах самост≥йного значенн¤. ÷е характерно дл¤ його чудових натюрморт≥в (один з них збер≥гаЇтьс¤ в  ињвському музењ зах≥дного ≥ сх≥дного мистецтва). ¬раженн¤ матер≥альност≥ посилюють щ≥льно покладен≥, насичен≥ кольори. Ѕ≥ограф —урбарана - ѕалам≥н≥о - писав, що в його картинах б≥лий кол≥р "св≥жий, ¤к сн≥г, м'¤кий, ¤к вовна, ≥ важкий, ¤к крем".

≤спанська школа живопису в пер≥од свого найб≥льшого розкв≥ту в XVII ст. дала св≥товому мистецтву ≥ таку ¤скраву й неповторну творчу ≥ндив≥дуальн≥сть, ¤к ƒ≥его ¬еласкес (1599-1660), «а походженн¤м ¬еласкес був ≥дальго, тобто вих≥дцем з др≥бного двор¤нства, дуже широкого в ≤спан≥њ сусп≥льного прошарка, представники ¤кого гостро в≥дчували протир≥чч¤, що роздирали крањну в т≥ часи. ¬еласкес сформувавс¤ ¤к людина ≥ ¤к художник у —ев≥льњ. ўе п≥дл≥тком потрапив в≥н до майстерн≥ ≈рери —таршого. « ц≥Їњ майстерн≥ вин≥с ¬еласкес ≥нтерес до народних образ≥в, ¤кий ви¤вивс¤ вже у перших його творах. ƒругий учитель ¬еласкеса, майбутн≥й його тесть - високоосв≥чений художник ≥ теоретик мистецтва ‘ранс≥ско ѕачеко - вважав, що ≥спанське мистецтво маЇ йти шл¤хом насл≥дуванн¤ ≥тал≥йським зразкам, але зм≥нити уподобанн¤ свого учн¤ в≥н не зм≥г. ƒ≥м ѕачеко був визначним культурним осередком —ев≥льњ. “ут збиралис¤ художники, вчен≥, письменники. Ќав≥ть —ервантес ≥ Ћопе де ¬ега в≥дв≥дували його. ” такому оточенн≥ формувавс¤ гуман≥стичний св≥тогл¤д ¬еласкеса. “ут в≥н пройн¤вс¤ глибоким ≥нтересом до внутр≥шнього житт¤ людини, набув широти й незалежност≥ в оц≥нках людей ≥ життЇвих ¤вищ.

” молод≥ роки ¬еласкеса владно вабило народне житт¤, а тому найб≥льш охоче писав в≥н побутов≥ сцени, ¤к≥ кожний м≥г спостер≥гати на сев≥льських вулиц¤х. Ќа першому план≥ художник розм≥щував велик≥ постат≥, що посилювало в≥дчутт¤ њх життЇвоњ конкретност≥. ¬елику роль у таких творах в≥д≥гравали по-≥спанському матер≥ально написан≥ реч≥, звичн≥ дл¤ побуту зображених людей. ¬еласкесу вдалос¤ поЇднати в творах елементи досить нових у тогочасному ≥спанському живопис≥ жанр≥в - побутовоњ картини ≥ натюрморта, в ¤ких найб≥льш безпосередньо ви¤вилис¤ реал≥стичн≥ пошуки ≥спанських майстр≥в демократичного спр¤муванн¤.  артини цих жанр≥в сучасники називали "бодегонес", що в переклад≥ означаЇ шинки, продуктов≥ крамнички.

” бодегонах ¬еласкеса ≥ насамперед в одному з кращих серед них - "ѕродавець води", народн≥ образи зазвучали по-новому. њх гордовит≥сть ≥ з≥бран≥сть вт≥люють не т≥льки загострене почутт¤ г≥дност≥, властиве ≥спанц¤м, а й високий гуман≥стичний ≥деал.

як гуман≥ст п≥дходить ¬еласкес до оц≥нки людини ≥ в портретних творах, ¤к≥ в≥н почав писати ще у сев≥льський пер≥од. ѕортрети зайн¤ли пров≥дне м≥сце в творчост≥ ¬еласкеса, коли в≥н перењхав до ћадр≥да, де став придворним художником корол¤ ‘≥л≥па IV.

“епер в обов'¤зки ¬еласкеса входило писати портрети корол¤, член≥в його родини, найвищих сановник≥в ≥спанського корол≥вства. «вичайно, що в цих оф≥ц≥йних портретах художник поЇднував портретну под≥бн≥сть ≥ гостроту психолог≥чноњ характеристики з традиц≥йною дл¤ аристократичного портрета парадн≥стю. “акими були ≥ в≥домий портрет ‘≥л≥па IV з депешею, ≥ к≥нн≥ портрети корол¤, ≥ сер≥¤ портрет≥в корол¤ ≥ його син≥в у мисливських костюмах та багато ≥нших. «авд¤ки художн≥й сил≥ й правд≥ свого мистецтва ¬еласкес зум≥в ≥ в столиц≥ ≤спан≥њ утвердити реал≥стичн≥ принципи сев≥льського мистецтва ¤к основу вс≥Їњ нац≥ональноњ школи ≥спанського живопису пер≥оду його розкв≥ту.

« кожним роком твори ¬еласкеса ставали глибшими за розкритт¤м внутр≥шнього св≥ту людини, зростала його майстерн≥сть. ”же п≥сл¤ першоњ подорож≥ до ≤тал≥њ його картини наповнилис¤ св≥тлом ≥ пов≥тр¤м. ќсновн≥ художн≥ проблеми, ¤к≥ сто¤ли перед Ївропейським реал≥стичним живописом XVII ст., д≥стали в них самост≥йну розробку.  оли вдруге, вже зр≥лою людиною ¬еласкес прињхав до ≤тал≥њ, ≥спанський посол у –им≥ з горд≥стю написав королю ‘≥л≥пу IV: "Ќаш ¬еласкес прињхав не вчитис¤, а навчити ≥нших".

ѕ≥д час другоњ подорож≥ до ≤тал≥њ ¬еласкес написав один ≥з своњх найв≥дом≥ших твор≥в - портрет папи ≤ннокент≥¤ X, про ¤кий сам папа сказав: "«анадто правдиво". "”се захоплюЇ в цьому портрет≥ - ≥ орлина гострота зору художника, ≥ незвичайна глибина характеристики, ≥ всемогутн≥сть живописц¤, ¤кий справл¤Ї тут св≥й в≥чний тр≥умф" - писав про цей тв≥р в≥домий рос≥йський художник ћ. Ќестеров.

ѕро художню красу ≥ багатогранн≥сть психолог≥чноњ характеристики в творах ¬еласкеса св≥дчить ≥ портрет ≥нфанти ћаргарити ( ињвський державний музей зах≥дного ≥ сх≥дного мистецтва). ’вороблива д≥вчинка, позбавлена дитинства вс≥м ладом придворного житт¤, у пишному важкому вбранн≥ нагадуЇ н≥жну кв≥тку, викликаючи зм≥шане почутт¤ подиву, зворушенн¤ ≥ легкого смутку.

√уман≥стична оц≥нка людини найб≥льше ви¤вл¤Їтьс¤ в портретах корол≥вських блазн≥в. ѕри ≥спанському двор≥ цих ф≥зично неповноц≥нних людей розгл¤дали ¤к забаву, ≥ придворн≥ живописц≥ писали з них портрети, ретельно в≥дтворюючи њх зовн≥шн≥й вигл¤д. ¬еласкес же побачив у блазн¤х глибоко нещасних людей. Ѕлазн≥, зображен≥ художником, викликають сп≥вчутт¤, зворушують своЇю безпом≥чн≥стю, а ≥нод≥ й вражають тонкою ≥нтелектуальн≥стю, прихованим протестом чи обуренн¤м.

ѕортретн≥ образи ¬еласкес вводить ≥ в своњ тематичн≥ картини, кожна з ¤ких була новим словом в Ївропейському мистецтв≥. “аким, наприклад, Ї полотно художника "«дача Ѕреди", присв¤чене вз¤ттю ≥спанц¤ми сильноњ голландськоњ фортец≥ Ѕреда. ÷е перша в Ївропейському мистецтв≥ реал≥стична картина ≥сторичного жанру. ¬ картин≥ "ћен≥ни" (придворн≥ дами), в ¤к≥й ми бачимо вже в≥дому нам ≥нфанту ћаргариту, придворних дам, блазн≥в, самого художника, що пише портрет корол¤ ≥ королеви, ¬еласкес вперше в ≥спанському мистецтв≥ наваживс¤ показати сцену з щоденного житт¤ в корол≥вському палац≥.
ѕрот¤гом усього житт¤ ¬еласкес звертавс¤ ≥ до античних тем. јле вони здеб≥льшого були дл¤ нього т≥льки мотивом дл¤ показу народних характер≥в, ¤ким належало пров≥дне м≥сце в ранн≥х творах майстра. “ак, у картин≥ "¬акх" оживають образи зб≥дн≥лих ≥спанських сел¤н, солдат≥в ≥ рем≥сник≥в, що стали брод¤гами ≥ жебраками. ÷≥ люди знають ≥ виснажливий труд, ≥ злигодн≥, але збер≥гають ц≥льн≥сть своЇњ натури ≥ можуть щиро, не втрачаючи г≥дност≥, в≥ддатис¤ хвилин≥ радощ≥в.
ѕолотно " узн¤ ¬улкана" з великою майстерн≥стю передаЇ картину прац≥, раптово перервану по¤вою неспод≥ваного гост¤.
ƒл¤ картини "ѕр¤л≥" художник використав давньогрецький м≥ф про аф≥нську д≥вчину јрахну, ¤ка наважилас¤ викликати на змаганн¤ в тканн≥ саму богиню јф≥ну. ћ≥фолог≥чну сцену показано на чудов≥й, ¤скраво осв≥тлен≥й шпалер≥, що сприймаЇтьс¤ гл¤дачем ¤к результат прац≥ ≥спанських килимарниць, зображених на передньому план≥. "ѕр¤л≥" - перша в св≥товому мистецтв≥ картина, ¤ка по-справжньому звеличуЇ людську працю.

Ќаприк≥нц≥ XVII ст. серйозна правдив≥сть ≥спанського живопису починаЇ поступатис¤ м≥сцем зовн≥шн≥й в≥ртуозност≥. ÷е вже пом≥тно в картинах останнього значного митц¤ "золотого в≥ку" ≥спанського мистецтва ≈стебана ћурильо (1617-1682). …ого пензлю належать майстерно написан≥ дещо солодкуват≥ жанров≥ картини ≥ злегка сентиментальн≥ картини ,на рел≥г≥йн≥ теми.

ћ»—“≈÷“¬ќ √ќЋЋјЌƒ≤ѓ XVII —“.

–еал≥стичн≥ тенденц≥њ так званого позастильового напр¤му Ївропейського мистецтва XVII ст. най¤скрав≥ше ви¤вилис¤ в живопису й граф≥ц≥ √олланд≥њ. ‘ормуванн¤ нац≥ональноњ школи в≥дбувалос¤ тут в умовах тривалоњ визвольноњ революц≥йноњ боротьби проти ≤спан≥њ. ÷¤ боротьба почалас¤ в к≥нц≥ 60-х рок≥в XVI ст. ≥ завершилас¤ 1648 р. јле вже перемир'¤, укладене з ≤спан≥Їю 1609 р., ствердило незалежн≥сть крањни ≥ дало могутн≥й поштовх њњ розвитку. ƒо влади прийшла буржуаз≥¤, але головною силою, на ¤ку вона спиралас¤ п≥д час нац≥онально-визвольноњ боротьби, були народн≥ маси. њх громадська активн≥сть в≥дкривала широк≥ можливост≥ дл¤ проникненн¤ народно-демократичних тенденц≥й у молоду голландську культуру. —аме ц≥ тенденц≥њ стали основою дос¤гнень голландського мистецтва в пер≥од його короткого, але блискучого розкв≥ту в 40-60-т≥ роки XVII ст. √олланд≥¤, що була на Ївропейському континент≥ першою буржуазною республ≥кою, переживала пер≥од високого економ≥чного п≥днесенн¤, ¤кому спри¤ли також усп≥хи наук. «ам≥сть ненависного голландському народов≥ католицизму, так ретельно насаджуваного ≥спанц¤ми, пан≥вною формою рел≥г≥њ в √олланд≥њ став кальв≥н≥зм. ≤нтер'Їри кальв≥н≥стських церков не прикрашались творами живопису та скульптури, ≥ це значною м≥рою спри¤ло зв≥льненню образотворчого мистецтва в≥д вимог церкви.

ќтже, у √олланд≥њ не було грунту дл¤ розвитку р≥зних вид≥в монументально-декоративного мистецтва, ¤к≥ в XVII ст. застосовувалис¤ дл¤ оформленн¤ пишних аристократичних палац≥в ≥ католицьких храм≥в. Ќай-ширшого розвитку набули тут станковий живопис ≥ граф≥ка.  артини прикрашали домашн≥й ≥нтер'Їр, де проходило повс¤кденне житт¤ людини, тому вони мали здеб≥льшого ≥нтимний, камерний характер. Ќевелик≥ за розм≥ром твори голландських майстр≥в милували око тонкою майстерн≥стю виконанн¤.

–ембрандт

	г. »вано-‘ранковск, √руппа исследовани¤ основ изначальной традиции "ћезоге¤", ”краина

Ќайти:

на:

narratif.narod.ru Narod.RU яндексе