стать¤
I¬јЌ ‘–јЌ ќ
"ќƒ¬≈–“»… Ћ»—“ ƒќ √јЋ»÷№ ќѓ ћќЋќƒ≈∆≤"
Ч дл¤ уважного молодого читача
“е, що ¤ хочу сказати ¬ам, моњ молод≥ при¤тел≥, таке велике й
рад≥сне ≥ заразом таке важке та прикре, що ¤ бажав би, щоб се
сказали ¬ам ¤к≥сь авторитетн≥ш≥ в≥д мене уста, щоб се сказав ¬ам
хтось, кого ¬и найб≥льше любите ≥ поважаЇте ≥ кому найб≥льше дов≥р¤Їте,
щоб воно могло вв≥йти в ¬аш≥ серц¤ ¤к могутн≥й ≥мпульс до нового
житт¤, ¤к в≥тхненн¤ до новоњ прац≥, до перебудови ¬ашого власного
Ђ¤ї в≥дпов≥дно до нового св≥тогл¤ду.
ƒожили ми великих, переломових под≥й. “е, що наповн¤ло
наш≥ серц¤ тугою ≥ завистю при читанн≥ под≥й таких бурливих л≥т,
¤к 1789 або 1848, тепер на наших очах. ≤ не то на наших очах:
бурлива хвил¤ ≥стор≥њ захапуЇ нас самих, ставить нашу нац≥ю майже
в центр≥ випадк≥в.
—х≥д ™вропи, а в т≥м комплекс≥ також наша ”крањна, переживаЇ
тепер весн¤ну добу, коли тр≥скаЇ крига абсолютизму та деспотизму,
коли народн≥ сили серед страшних катастроф шукають соб≥ нових
дор≥г ≥ нових форм д≥¤льност≥, коли невимовне горе, вд≥¤не народам
дотепер≥шн≥м режимом, порушило найширш≥ верстви ≥ найглибш≥ ≥нстинкти
людськоњ душ≥ до боротьби, ¤коњ результатом мусить бути повний
перестр≥й зразу державного, а дал≥ й громадського, соц≥ального
пор¤дку –ос≥њ, а в т≥м комплекс≥ й ”крањни.
¬и, молод≥ при¤тел≥, що з зац≥кавленн¤м читаЇте новини з –ос≥њ,
чи подумали ¬и про значенн¤ тих под≥й дл¤ нашоњ нац≥њ, дл¤ нас
ус≥х, дл¤ кождого з нас особисто? јдже ж всесв≥тн¤ ≥стор≥¤ не
≥стор≥¤ героњв, а ≥стор≥¤ масових рух≥в ≥ перем≥н; а ми ж кождий
особисто х≥ба не часть тоњ маси, ¤ка сими под≥¤ми покликана до
руху та перем≥ни? „и подумали ¬и над сим, куди можуть повести
нас т≥ рухи, ¤кою луною в особист≥м житт≥ кождого з нас можуть
в≥дбитис¤ т≥ перем≥ни ≥ ¤к≥ обов'¤зки на кождого з нас накладаЇ
тепер≥шн¤ хвил¤? ћен≥ здаЇтьс¤, що ¤к люди, обдарован≥ св≥дом≥стю
≥ даром думки, ми вс≥ повинн≥ про се думати, думати б≥льше й ≥нтенсивн≥ше,
н≥ж про все ≥нше, що нас ц≥кавило дос≥. Ѕо приходить велика
доба, ≥ горе нам, горе наш≥й нац≥њ, коли велика доба застане нас
малими ≥ неприготованими!
ћен≥ здаЇтьс¤, що ¤к люди, обдарован≥ св≥дом≥стю ≥ даром думки,
ми вс≥ повинн≥ про се думати, думати б≥льше й ≥нтенсивн≥ше, н≥ж
про все ≥нше, що нас ц≥кавило дос≥.
¬елика доба дл¤ нашоњ нац≥њ почнетьс¤ з хвилею, коли в –ос≥њ
упаде абсолютизм. ќстатн≥ под≥њ показують, що той упадок уже не
за горами. оли в≥рити рескриптов≥ цар¤ до м≥н≥стра Ѕулиг≥на,
¤ким поручено м≥н≥стров≥ поробити приготуванн¤ до скликанн¤ вибраних
репрезентант≥в народу на наради в справах державних, то виходило
би, що сей упадок уже наступив, бодай у принцип≥. «в≥сно, тому
царському рескриптов≥ не можна признавати серйозного значенн¤,
але й се також симптом упадку самодержавства, що на так≥ рескрипти
н≥хто не звертаЇ особливоњ уваги; значить, ≥стор≥¤ вже попливла
≥ншим руслом.
”падок абсолютизму в –ос≥њ Ч що в≥н значить дл¤ нас? який наступник
зам≥нить його?
—ей наступник, то не жоден таЇмний незнайомий, не жоден сф≥нкс
≥з закритим лицем. ¬≥н давно в≥домий ≥ виразно зазначив свою ф≥з≥оном≥ю
вже в дотепер≥шн≥й ≥стор≥њ –ос≥њ: се буде л≥берал≥зм кап≥тал≥стичного
складу. —е буде л≥беральний, по-Ївропейськи осв≥чений рос≥йський
д≥дич, польський шл¤хтич, багатий фабрикант, купець, адвокат,
професор, журнал≥ст, л≥кар ≥ в ¤к≥йсь невеличк≥й м≥р≥ ≥нтел≥гентний
пролетар≥й. ќсь хто надасть ф≥з≥оном≥ю новому режимов≥ –ос≥њ Ч
кап≥тал ≥ ≥нтел≥генц≥¤. ≤сторичн≥ двор¤нськ≥ традиц≥њ в –ос≥њ
не сильн≥ ≥ такого феодального, конституц≥йним покостом1 в≥д б≥ди
помальованого режиму, ¤кий маЇмо в √аличин≥, Ч в –ос≥њ ≥ на ”крањн≥,
мабуть, не буде. ѕевна р≥ч, рос≥йський л≥берал≥зм ви¤вл¤Ї вже
тепер ≥ ви¤вить по своњм запануванн≥ ≥нш≥, так само небезпечн≥
прикмети. ¬≥н сильно теоретичний ≥ доктринерський, а доктринери,
нав≥ть л≥беральн≥, все ≥ всюди бували найг≥ршими ≥ найшк≥длив≥шими
пол≥тиками. ƒоктрина Ч се формула, супроти ¤коњ уступають
на задн≥й план жив≥ люди й жив≥ ≥нтереси. ƒоктрина Ч се ун≥форм,
стрихулець2, ворог ус¤ких партикул¤ризм≥в. ƒоктрина Ч се зроду
централ≥ст, що задл¤ абстрактних пон¤ть не пощадить конкретних
людей ≥ њх конкретного добробуту. ћи, украњнц≥, бачили дос≥ м≥льйони
приклад≥в, ¤к знущавс¤ над живими людьми й нац≥¤ми абсолютизм,
узброЇний трьома доктринами: православ≥Ї, самодержав≥Ї й обрусен≥Ї.
—≥ доктрини вв≥йшли занадто глибоко в т≥ло ≥ кров рос≥йськоњ сусп≥льност≥,
щоб тепер, коли при керм≥ зам≥сть всевладного чиновника стане
всевладний рос≥йський л≥берал, ми могли над≥¤тис¤ наглоњ ≥ основноњ
зм≥ни в сам≥м режим≥. Ќехай ≥ так, що доктрина православ≥¤ стратить
своЇ жало ексклюзивност≥ (л≥берал тим ≥ л≥берал, що до обр¤дових
доктрин йому байдуже); але доктрина самодержав≥¤ й обрусен≥¤
дуже легко може подати соб≥ руку з л≥беральним доктринерством:
вистарчить зам≥сть самодержавноњ особи поставити самодержавну
≥дею Ч ≥дею нерозд≥льност≥ й Їдност≥ –ос≥њ, непорушност≥ рос≥йського
великодержавного становища ≥ фундаментального, кат'екзохен державного
становища Ђрусскогої, т. Ї. великоруського народу, Ч ≥ маЇмо знов
продовженн¤ дотепер≥шньоњ пол≥тики руйнуванн¤, визискуванн¤ та
оглуплюванн¤ окрањн дл¤ Ђдобраї центра, маЇмо нац≥ональний автократизм
у л≥беральн≥м ≥ конституц≥йн≥м плащ≥, на вз≥р угорського.
«адатк≥в дл¤ такого л≥берального автократизму бачимо в
рос≥йськ≥й сусп≥льност≥ дуже багато. ѓх систематично плекала ≥
п≥дготовлювала вс¤ дотепер≥шн¤ чиновницько-автократична школа,
привчаючи сусп≥льн≥сть ≥гнорувати все орган≥чно виросле, своЇр≥дне,
партикул¤рне й ≥ндив≥дуальне, погорджувати ним ¤к др≥бним ≥ ретроградним
або ломити його ¤к незг≥дне з одноц≥льним характером –ос≥њ (безц≥льне
≥ безглузде топтанн¤ ”крањни, ѕольщ≥, Ћитви, ‘≥нл¤нд≥њ ≥ т. д.).
“≥льки там, де сей доктринерський автократизм стр≥чав д≥¤льний,
орган≥зований, елементарний оп≥р, Ч у ѕольщ≥, в ‘≥нл¤нд≥њ, потроху
в Ћитв≥, Ч в≥н нарешт≥ ви¤вл¤в склонн≥сть до концес≥й, а бодай
до ¤кихось пертрактац≥й3. ƒоктринеров≥, засл≥пленому в своњх формулах,
можуть за≥мпонувати т≥льки тверд≥ факти, об ¤к≥ в≥н раз-другий
роз≥б'Ї соб≥ голову.
ƒоктрина Ч се формула, супроти ¤коњ уступають на задн≥й план жив≥
люди й жив≥ ≥нтереси.
Ќайменше такого опору знаходив соб≥ автократичний доктринаризм
на ”крањн≥. Ќе тому лише, що украњнське слово було сковане ≥ закнебльоване4,
а головно тому, що велика часть св≥тлих украњнц≥в, вихована
в тих самих ≥де¤х автократичного доктринерства, й сама ≥гнорувала
св≥й украњнський партикул¤ризм, у душ≥ стидалас¤ його, в душ≥
признавала себе gentе Ukraiп≥, паt≥опе Rиss≥5, в душ≥ й ¤вно
дорожила й дорожить фантомом Ђвеликоњ, непод≥льноњ –ос≥њї.
ѕеред украњнською ≥нтел≥генц≥Їю в≥дкриЇтьс¤ тепер, при
своб≥дн≥ших формах житт¤ в –ос≥њ, величезна д≥йова задача
Ч витворити з величезноњ етн≥чноњ маси украњнського народу
украњнську нац≥ю, суц≥льний культурний орган≥зм, зд≥бний до
самост≥йного культурного й пол≥тичного житт¤, в≥дпорний на асим≥л¤ц≥йну
роботу ≥нших нац≥й, в≥дки б вона не йшла, та при т≥м податний
на присвоюванн¤ соб≥ в ¤кнайширш≥й м≥р≥ ≥ в ¤кнайшвидш≥м темп≥
загальнолюдських культурних здобутк≥в, без ¤ких сьогодн≥ жодна
нац≥¤ ≥ жодна хоч ≥ ¤к сильна держава не може осто¤тис¤.
¬еличезн≥ трудност≥ тоњ задач≥ стануть ¬ам ¤сно перед очима,
коли подумаЇте про той стан, у ¤к≥м застаЇ ”крањну нова доба.
Ѕез власних шк≥л ≥ без виробленоњ осв≥тньоњ традиц≥њ, без перейн¤того
осв≥тн≥ми ≥ народолюбними думками духовенства, без попул¤рного
≥ вищого письменства, ¤ке могло би бодай на перш≥й гар¤ч≥й пор≥
заспокоювати вс≥ духов≥ потреби величезноњ маси, без преси, ¤ка
могла б ¤сно держати ≥ систематично боронити ст¤г нац≥ональност≥
та приложеноњ до м≥сцевих потреб, своб≥дноњ культурноњ прац≥,
без над≥њ на сильну фалангу вповн≥ св≥домих ≥ на висот≥ сучасноњ
осв≥ти сто¤чих репрезентант≥в у законодатних т≥лах ≥ без м≥цноњ
опори в масах народу та ≥нтел≥генц≥њ нав≥ть дл¤ тих немногих репрезентант≥в,
що забажають вповн≥ в≥дпов≥сти своњй нац≥ональн≥й ≥ культурн≥й
задач≥, наша ”крањна готова знов опинитис¤ в рол≥ ковадла, на
¤кому р≥зн≥ чуж≥ молоти вибиватимуть своњ мелод≥њ, або в рол≥
кр≥лика, на ¤кому р≥зн≥ прихильники в≥в≥секц≥њ будуть доконувати
своњх експеримент≥в.
ќт тут ≥ стаЇ перед нами, галичанами, а особливо перед ¬ами,
молод≥ при¤тел≥, велика ≥сторична задача Ч допомогти рос≥йськ≥й
”крањн≥ в т¤жких переломових хвил¤х ≥ пот≥м, у печатках, у
закладинах великоњ прац≥ Ч здвигненн¤ нашоњ нац≥ональноњ будови
в ус≥й њњ ц≥лост≥. ѕеред ¬ами стоњть задача й обов'¤зок Ч в≥дд¤читис¤
рос≥йськ≥й ”крањн≥ за все те духове й матер≥альне добро, ¤ке вона
дос≥ давала нам. „и ≥ наск≥льки ми почуЇмос¤ до того обов'¤зку,
чи ≥ наск≥льки сов≥сно, розумно, обдумано в≥зьмемос¤ до його сповнюванн¤,
в≥д того буде залежати в дуже велик≥й м≥р≥ наша будущина ¤ко нац≥њ,
зд≥бноњ зайн¤ти м≥сце в хор≥ ≥нших культурних нац≥й.
ƒос≥ ¤ ждав ≥ над≥¤вс¤, що хтось ближчий ¬ам ≥ авторитетн≥ший
дл¤ ¬ас забере голос у с≥й справ≥, що наша щоденна преса зверне
на нењ свою увагу, що п≥д≥ймуть њњ т≥, що любл¤ть видавати себе
за батьк≥в ≥ пров≥дник≥в народу. Ќа жаль, ¤ не д≥ждавс¤ сього.
«начна часть тих наших св≥точ≥в, опанована театральним питанн¤м,
не бачить поза ним св≥та; ≥нш≥, що заховали соб≥ в т≥й справ≥
незалежн≥сть суду ≥ дивл¤тьс¤ на нењ критично, не мають чи сили,
чи в≥дваги п≥днести св≥й голос ≥ вказати ¤сно ≥ виразно величн≥сть
тепер≥шньоњ хвил≥ ≥ великий траг≥зм нашого положенн¤ в н≥й ≥ неминучу
конечн≥сть Ч ¤кнайшвидше, ¤кнайосновн≥ше зм≥нити курс нашого нац≥онального
корабл¤, настроњти вс≥ наш≥ думки, плани, програми на ≥нший д≥апазон.
ћи мусимо навчитис¤ чути себе украњнц¤ми Ч не галицькими,
не буковинськими украњнц¤ми, а украњнц¤ми без оф≥ц≥альних кордон≥в.
≤ се почутт¤ не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести
за собою практичн≥ консеквенц≥њ. ћи повинн≥ Ч вс≥ без вињмка Ч
поперед усього п≥знати ту свою ”крањну, всю в њњ етнограф≥чних
межах, у њњ тепер≥шн≥м культурн≥м стан≥, познайомитис¤ з њњ природними
засобами та громадськими бол¤чками ≥ засвоњти соб≥ те знанн¤ твердо,
до тоњ м≥ри, щоб ми бол≥ли кождим њњ частковим, локальним болем
≥ радувалис¤ кождим хоч ≥ ¤к др≥бним та частковим њњ усп≥хом,
а головно, щоб ми розум≥ли вс≥ про¤ви њњ житт¤, щоб почували себе
справд≥, практично частиною його.
ƒоктринеров≥, засл≥пленому в своњх формулах, можуть за≥мпонувати
т≥льки тверд≥ факти, об ¤к≥ в≥н раз-другий роз≥б'Ї соб≥ голову.
Ќе забувайте, що ми дос≥ в √аличин≥ жили з нац≥онального погл¤ду
крайнЇ ненормальним житт¤м. ¬елика б≥льш≥сть нашоњ нац≥њ лежала
безсильна, закнебльована, а ми, маленька частина, мали свободу
рух≥в ≥ слова. ≤ нам ≥нод≥ здавалос¤, що ми Ч вс¤ украњнська нац≥¤,
що ми њњ ч≥льн≥ р¤ди, њњ репрезентанти перед св≥том. “епер, коли
на рос≥йськ≥й ”крањн≥ не сьогодн≥ то завтра повстануть дес¤тки
таких центр≥в, ¤кими тепер ¤вл¤ютьс¤ Ћьв≥в та „ерн≥вц≥, с¤ наша
передова рол¤ ск≥нчилас¤. ћи мусимо почувати себе не п≥онерами,
але р¤довими в велик≥м р¤д≥ ≥ не см≥Їмо своњх др≥бних, локальних
справ виставл¤ти ¤к справи всенародн≥, своњх др≥бних персональних
амб≥ц≥й висувати на першу л≥н≥ю загального ≥нтересу.
“епер нав≥ть наш≥ основн≥ нац≥ональн≥ питанн¤, хоч довго ще не
з≥йдуть ≥з денного пор¤дку, мус¤ть п≥дпасти значн≥й перем≥н≥ фронт≥в.
Ќам треба ¤сно зрозум≥ти ≥ в≥дчути ≥ мати на т¤мц≥, що польсько-украњнське
питанн¤ не буде в≥дтепер р≥шатис¤ у Ћьвов≥, але обхопить бойову
л≥н≥ю безм≥рно ширшу ≥ кождий його етап буде р≥шатис¤ ≥ у Ћьвов≥,
≥ в „ерн≥вц¤х, ≥ в ам'¤нц≥-ѕод≥льськ≥м, ≥ в ∆итомир≥, ≥ в иЇв≥.
“ак само наша галицька та буковинська боротьба з москвоф≥льством
в≥дтепер мусить вигл¤дати зовс≥м ≥накше, бо й њњ терен розширитьс¤
безм≥рно, а њњ зм≥ст поглибитьс¤ в≥дпов≥дно до того, ¤к вона розростетьс¤
до розм≥р≥в боротьби всеукрањнського нац≥онального почутт¤
з винародовл¤ючими претенз≥¤ми Ђдержавноњї великоруськоњ нац≥њ.
≤ наш≥ в≥дносини до Їврењв мус¤ть ул¤гти значн≥й перем≥н≥, коли
наш≥й нац≥њ прийдетьс¤ Ђавтономної гоњти гнил≥ рани, завдан≥ њй
московським чиновництвом через ц≥лов≥кове нагромаджуванн¤ жид≥в
на наш≥й територ≥њ при помоч≥ т. зв. Ђчерти ос≥длост≥ї та
через варварськ≥ та нелюдськ≥ експерименти ур¤дового аранжуванн¤
антижид≥вських розрух≥в, щоб ними в≥дводити в≥д себе вибухи народноњ
розпуки та обуренн¤.
≤ вс≥, вс≥ наш≥ нац≥ональн≥ та громадськ≥ питанн¤ мус¤ть ул¤гти
основн≥й перем≥н≥, коли впадуть дотепер≥шн≥ китайськ≥ ст≥ни, ¤к≥
д≥л¤ть нас в≥д ”крањни. (Ќаша л≥тература ≥ преса мусить перейти
на вищий р≥вень, коли не захоче гинути в конкуренц≥њ з тим типом
л≥тератури ≥ преси, що виробивс¤ в –ос≥њ, невважаючи на цензурний
тиск, а може, власне завд¤ки йому). “≥сн≥ш≥, част≥ш≥, ближч≥ зносини
з закордоновими украњнц¤ми мус¤ть виробити у нас ширший, своб≥дн≥ший
св≥тогл¤д, щир≥ш≥ ≥ своб≥дн≥ш≥ товариськ≥ форми, ¤к т≥, що виробилис¤
у нас п≥д шл¤хетсько-польськими або бурш≥всько-н≥мецькими впливами.
Ќаш голосний, фразеолог≥чний та в б≥льш≥й частин≥ нещирий, бо
д≥лами не попертий патр≥отизм мусить уступити м≥сце поважному,
мовчазному, але глибоко в≥дчутому народолюбству, що ви¤вл¤Ї себе
не словами, а працею. Ќаша масова ≥нерц≥¤, що приймаЇ безкритично
слова тих, ¤к≥ сим чи ≥ншим припадком були поставлен≥ Ђна чоло
народуї, стали послами, професорами, головами товариств ≥ т. ≥.,
мусить уступити м≥сце жив≥й, критичн≥й прац≥ думок ≥ готовност≥
Ч все ≥ всюди подати й св≥й голос у загальн≥й справ≥, виконувати
д≥¤льно, на власне ризико, але з повною св≥дом≥стю своЇ горожанське
право. Ќаша аж до границь безхарактерност≥ посунена толеранц≥¤
хиб та слабостей наших ближн≥х, нав≥ть тод≥, коли вони з≥ сфери
приватних в≥дносин переход¤ть у сферу товариськоњ та громадськоњ
д≥¤льност≥, мусить уступити м≥сце жив≥шому моральному почуттю
≥ енерг≥чн≥ш≥й реакц≥њ проти ус¤коњ моральноњ гнилизни, що грозила
б розпаношитис¤ в наших товариських в≥дносинах. ≤накше, моњ дорог≥
при¤тел≥, ми тут, у √аличин≥ та Ѕуковин≥, зам≥сть духового центру
”крањни зробимос¤ гнилим ≥ смердючим бол¤ком, ¤кий з обридженн¤
оминатиме кождий св≥домий украњнець, що заховав ≥ще живе почутт¤
самоповаги.
ќтеЇ моральне переродженн¤, ¤ке вповн≥ доконаЇтьс¤, певно, не
швидко, аж насл≥дком прац≥ покол≥нь, та до ¤кого ≥мпульс кождий
≥з нас повинен дати сам соб≥, власною постановою, буде першою
умовою можност≥ т≥сн≥шого, дружного ≥ продуктивного сп≥вд≥ланн¤
нашого з закордоновими украњнц¤ми. якби ¬и знали, моњ молод≥ при¤тел≥,
ск≥льки знев≥ри, розчарувань та знеохоти нагромадили дотепер≥шн≥
зносини галичан та буковинц≥в ≥з ”крањною, ск≥льки сорому та прикрост≥
робили не раз украњнц¤м наш≥ Ђнац≥ональн≥ї, а властиво м≥сцев≥
хиби Ч неточн≥сть, балакуч≥сть та пустомельство, брак характерност≥,
≥ндиферентн≥сть та моральна грубошк≥рн≥сть, байдужн≥сть до важних
загальних справ, а завз¤т≥сть у др≥бниц¤х, пуста амб≥тн≥сть та
брак самокритики, парадуванн¤ Ївропейськими формами при основн≥й
малоосв≥тност≥ та некультурност≥, ¤кби ¬и знали ≥ в≥дчували се
так, ¤к сього вимагаЇ тепер≥шн¤ хвил¤, то ¤ не сумн≥ваюс¤, що
в серц≥ кождого з ¬ас знайшлась би моральна сила, щоб сказати
соб≥ ≥ покласти √анн≥балову прис¤гу6: в≥днин≥ доложу вс¤кого зусилл¤,
щоб ув≥льнитис¤ в≥д тих хиб, поводитис¤ краще, працювати пильн≥ше
над собою.
«добувайте знанн¤, теоретичне й практичне, гартуйте свою волю,
виробл¤йте себе на серйозних, св≥домих ≥ статечних муж≥в, повних
любов≥ до свого народу ≥ зд≥бних ви¤вл¤ти ту любов не потоками
шумних фраз, а невтомною, тихою працею.
“а все те кажу лише дл¤ ¬ас, особливо дл¤ тих, хто захоче мати
зносини з украњнц¤ми, щоб охоронити його ≥ тих, ≥з ким в≥н буде
мати зносини, в≥д прикрих розчарувань. ј головна р≥ч у т≥м, чим
можемо ми, галичани й буковинц≥, в раз≥ своб≥дн≥ших в≥дносин у
–ос≥њ, допомогти ”крањн≥. Ќа кап≥тали ми не багат≥, та й не кап≥тал≥в
потребуватимуть в≥д нас украњнц≥. “ак само дур¤ть себе т≥ галичани
та буковинц≥, ¤к≥ вже тепер облизуютьс¤, над≥ючис¤, що свобода
в –ос≥њ створить њм дорогу до робленн¤ ≥нтерес≥в, до корисних
посад та сутих доход≥в без прац≥. ѕевна р≥ч, у пор≥вн¤нн≥ до нашоњ
заробковоњ м≥зер≥њ рос≥йськ≥ в≥дносини не одному можуть видатис¤
блискучими, але не треба забувати, що на легк≥ зароб≥тки та на
масн≥ посади всюди конкурент≥в багато, а спец≥ально –ос≥¤ багата
на таких Ђташкентц≥вї7, ≥з ¤кими наш≥ кандидати не легко витримають
конкуренц≥ю. “а й не Ђташкентц≥вї, не аферист≥в, не спекул¤нт≥в
на легкий хл≥б потребуЇ в≥д нас ”крањна, ≥ коли ми н≥чого ≥ншого,
л≥пшого не зум≥Їмо дати њй, тод≥ сором ≥ ганьба нам!
Ќе за≥мпонуЇмо ми украњнц¤м ≥ своЇю ≥нтел≥генц≥Їю, своњм р≥внем
теоретичноњ осв≥ти. Ћиха дол¤ змусила нас виростати ≥ вчитис¤
в краю, де завд¤ки шл¤хетському режимов≥ наука вважаЇтьс¤ небезпечним
оружж¤м, ¤кого не сл≥д давати в руки сусп≥льност≥, де шк≥льне
навчанн¤ в сам≥м зарод≥ затруЇне конфес≥йними, пол≥тичними та
нац≥ональними передсудами, де своб≥дна критика виел≥м≥нувана з
вихованн¤, де пануЇ т. зв. Brotstudium, навчанн¤ дл¤ хл≥ба,
дл¤ кар'Їри, навчанн¤, т≥сне та далеке в≥д тоњ широкоњ гуманност≥,
що лежить в основ≥ зах≥дноЇвропейського, а подекуди нав≥ть рос≥йського
вищого шк≥льництва. ќтже, й тут не багато чим можемо стати в пригод≥
украњнц¤м. ўонайб≥льше х≥ба ¤ко вчител≥ ¤зик≥в Ч н≥мецького, польського,
потроху класичних, бо наука ¤зик≥в у наших школах трактуЇтьс¤
справд≥ л≥пше, ¤к у рос≥йських. ’оча й тут треба сказати, що останн≥
роки зазначили поворот на г≥рше, ≥, прим≥ром, знанн¤ н≥мецького
¤зика, ¤ке винос¤ть молодш≥ генерац≥њ з галицьких г≥мназ≥й, може
довести до розпуки вс¤кого, хто ставив би до того знанн¤ ¤коњсь
хоч трохи вищоњ вимоги8.
ѕодумаЇ дехто, що бодай нашими шк≥льними книжками, що об≥ймають
уже повний курс народноњ ≥ середньоњ школи, можемо прислужитис¤
украњнц¤м. Ќа жаль, треба сказати, що й с¤ над≥¤ марна. Ќаш≥ шк≥льн≥
п≥дручники, знов-таки в значн≥й м≥р≥ завд¤ки пануючому в √аличин≥
режимов≥, переважно неориг≥нальн≥, основан≥ на перестар≥лих педагог≥чних
принципах, а де¤к≥ надто так≥ далек≥ в≥д р≥вн¤ сучасноњ науки
(прим≥ром, природописн≥), що про безпосереднЇ користуванн¤ ними
в украњнських школах у –ос≥њ не може бути ан≥ бес≥ди ≥ вони щонайб≥льше
можуть пригодитис¤ авторам нових п≥дручник≥в задл¤ своЇњ терм≥нолог≥њ.
“а проте Ї у нас дещо таке, що може стати в пригод≥ украњнц¤м
у –ос≥њ. ћаю на думц≥ той практичний смисл, привичку б≥льше додивл¤тис¤
до конкретних факт≥в, ¤к до теор≥й, ≥ б≥льше вироблену привичку
до публ≥чного житт¤, до орган≥зац≥й ≥ парламентаризму. Ќадто довгол≥тн¤
боротьба за нац≥ональн≥ права виробила у нас певну традиц≥ю ≥
немалий зас≥б досв≥ду в таких справах, що все може дуже пригодитис¤
тепер, коли й рос≥йську ”крањну жде перспектива проходити ту саму
школу пом≥ж двома огн¤ми Ч польським ≥ московським. ѕравда, ≥
т≥ добр≥ прикмети в душн≥й галицьк≥й атмосфер≥ дуже часто переход¤ть
на хиби, на т≥сновор≥сть, бо¤злив≥сть, байдужн≥сть до вс¤ких см≥лих
порив≥в ≥ заскорузл≥сть у своњм т≥сн≥м кружку, та тут уже певно
нове ≥сторичне житт¤ в ширших межах само собою швидко здужаЇ усунути
т≥ хиби.
я бажаю т≥льки одного Ч звернути ¬ашу увагу, молод≥ при¤тел≥,
звернути увагу всењ сусп≥льност≥ на ту велику ≥сторичну хвилю,
¤коњ наближенн¤ чуЇмо вс≥. Ќам прийдетьс¤ змоб≥л≥зувати вс≥
своњ сили, щоб задоволити потреби тоњ хвил≥. “а поки ще вона
не над≥йшла, до прац≥, молод≥ при¤тел≥, до ≥нтенсивноњ, невсипущоњ
прац≥ над собою самими! «добувайте знанн¤, теоретичне й практичне,
гартуйте свою волю, виробл¤йте себе на серйозних, св≥домих ≥ статечних
муж≥в, повних любов≥ до свого народу ≥ зд≥бних ви¤вл¤ти ту любов
не потоками шумних фраз, а невтомною, тихою працею. “аких муж≥в
потребуЇ кожда нац≥¤ ≥ кожда ≥сторична доба, а вдвоЇ сильн≥ше
буде њх потребувати велика ≥сторична доба, коли вс≥й наш≥й ”крањн≥
перший раз у њњ ≥сторичн≥м житт≥ всм≥хнетьс¤ хоч трохи повна горожанська
≥ пол≥тична свобода.
ѕрим≥тки
як редактор ЋЌ¬ ≥ один ≥з редактор≥в видань ”кр[ањнсько]-р[уськоњ]
нац≥ональноњ] сп≥лки, де м≥ст¤тьс¤ також переклади з н≥мецькоњ
мови, ¤ дуже часто маю нагоду д≥ставати до рук переклади наших
молодих студент≥в ≥з н≥мецькоњ мови ≥ мушу тут за¤вити, що т≥
переклади з двома-трьома вињмками Ч просто скандальн≥ ≥ друкувати
њх можна, х≥ба доконавши таких численних та основних поправок,
що перв≥сний скрипт не раз зовс≥м щезаЇ п≥д ними. ѕросто жаль
робитьс¤ хлопц≥в, що не раз над такими перекладами задають соб≥
немало прац≥, над≥ючис¤ заробити дещо, ≥, очевидно, й сам≥ не
п≥дозр≥вають того, ¤к мало вони розум≥ють перекладане. ƒодайте
до того, що вони, особливо т≥, що повиходили з руських г≥мназ≥й,
звичайно так само мало волод≥ють руською мовою ≥ ви¤вл¤ють ц≥лковитий
брак вправи Ч думати нею ≥ передавати чуж≥ думки. —е таке соромне
св≥доцтво тепер≥шнього стану нашоњ середньоњ осв≥ти, що попросту
не знаЇш, що й думати про нењ.
--------------------------------------------------------------------------------
1 ѕокост Ч ол≥фа, лак (пол).
2 —трихулець Ч паличка дл¤ розр≥внюванн¤. “ут: зр≥вн¤л≥вка.
3 ѕертрактац≥¤ Ч тут: поступка (в≥д латин. pertractabilis Ч п≥ддатливий).
4 «аткнуте кл¤пом (в≥д н≥м. knebeln).
5 « походженн¤ украњнцем, руськоњ нац≥њ (латин.).
6 ѕрис¤га √анн≥бала бути непримиренним ворогом –иму, прийн¤та
карфагенським полководцем ще в дитинств≥.
7 ≤.‘ранко маЇ на уваз≥ сатиру ћ.™. —алтикова-ўедр≥на У√оспода
ташкентцыФ (1869-1872).
8 ћаЇтьс¤ на уваз≥ проголошене царським ур¤дом 6 серпн¤ 1905 року
р≥шенн¤ про утворенн¤ ƒержавноњ думи. ¬иборчий закон, зг≥дно з
цим рескриптом, було п≥дготовлено м≥н≥стром внутр≥шн≥х справ ќ.√.
Ѕулиг≥ним.
