|
“ема 10. ѕол≥тичне житт¤ сусп≥льства
ƒержава ¤к базовий ≥нститут пол≥тичноњ системи. ƒержава та громад¤нське
сусп≥льство. ѕол≥тичн≥ парт≥њ в структур≥ пол≥тичноњ системи сусп≥льства.
ѕол≥тична св≥дом≥сть ≥ культура ¤к елемент пол≥тичноњ системи.
ѕол≥тичне житт¤ сусп≥льства регулюЇтьс¤ його пол≥тичною системою.
ѓњ виникненн¤ повТ¤зане з под≥лом сусп≥льства на класи та з виникненн¤м
держави.
ѕол≥тична система Ї складною, взаЇмозалежною, розгалуженою сукупн≥стю
р≥зних пол≥тичних ≥нститут≥в, соц≥ально-пол≥тичних сп≥льнот, форм
взаЇмод≥й та взаЇмов≥дносин м≥ж ними, в ¤ких реал≥зуЇтьс¤ пол≥тична
влада. ¬одночас це ст≥йка форма людських в≥дносин, за допомогою
¤коњ приймаютьс¤ й запроваджуютьс¤ в житт¤ владн≥ р≥шенн¤ дл¤ даного
сусп≥льства й поширюютьс¤ на вс≥х його член≥в. ¬она взаЇмод≥Ї з
≥ншими п≥дсистемами: економ≥чною, соц≥альною, духовною, правовою
тощо. ѕол≥тична система т≥сно повТ¤зана з особливою формою д≥¤льност≥
людей Ц пол≥тикою.
ѕол≥тика Ц це напр¤мок ≥ засоби д≥¤льност≥ соц≥альних груп у в≥дстоюванн≥
своњх ≥нтерес≥в ≥ задоволенн¤ своњх потреб з допомогою р≥зних засоб≥в.
ѕол≥тика вт≥люЇтьс¤ в житт¤ сусп≥льства засобами влади. ѕол≥тична
влада включаЇ державну владу, владу орган≥в самовр¤дуванн¤, владу
парт≥й ≥ груп, владу пол≥тичних л≥дер≥в, засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ.
÷ентральною у пол≥тичн≥й влад≥ Ї влада пол≥тичних л≥дерств, засоб≥в
масовоњ ≥нформац≥њ. √оловною у пол≥тичн≥й влад≥ Ї влада державна,
специф≥ка ¤коњ пол¤гаЇ в тому, що, по-перше, вона зд≥йснюЇтьс¤ соц≥альним,
в≥докремленим в≥д решти сусп≥льства апаратом, по-друге, Ї реальною
на територ≥њ, на ¤ку поширюЇтьс¤ державний суверен≥тет, по-третЇ,
волод≥Ї монопол≥Їю на прийн¤тт¤ закон≥в, а також в житт¤ та застосуванн¤
у раз≥ необх≥дност≥, засоб≥в примусу.
ѕол≥тична система ¤вл¤Ї собою соц≥ально-пол≥тичний механ≥зм, ¤кий
регулюЇ основн≥ сусп≥льн≥ ≥нтереси ≥ маЇ своњ особливост≥: вона
волод≥Ї монопол≥Їю на зд≥йсненн¤ влади в масштабах всього сусп≥льства,
визначаЇ стратег≥ю сусп≥льного розвитку загалом ≥ економ≥чну, соц≥альну,
культурну та зовн≥шню пол≥тику зокрема; визначаЇ ≥ представл¤Ї ≥нтереси
пан≥вних соц≥альних груп або всього сусп≥льства на державному р≥вн≥;
забезпечуЇ пол≥тичне та адм≥н≥стративно-державне управл≥нн¤ сусп≥льними
процесами; спри¤Ї стаб≥л≥зац≥њ або дестаб≥л≥зац≥њ сусп≥льного житт¤;
формуЇ правову систему ≥ функц≥онуЇ в њњ рамках або виходить за
меж≥ правового пол¤; маЇ спец≥альний прошарок людей, ¤к≥ профес≥йно
зайн¤т≥ в сфер≥ управл≥нн¤.
ѕол≥тична система маЇ свою структуру, основними компонентами ¤коњ
Ї: пол≥тичн≥ ≥нститути й пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ, пол≥тичн≥ в≥дносини
м≥ж класами, м≥ж державою ≥ особою стосовно влади, пол≥тичн≥ ≥ правов≥
норми, засоби масовоњ ≥нформац≥њ, пол≥тична св≥дом≥сть, пол≥тична
культура.
ƒо пол≥тичних ≥нститут≥в ≥ пол≥тичних орган≥зац≥й в≥днос¤тьс¤, насамперед,
держава та њњ установи, парт≥њ, сусп≥льно-пол≥тичн≥ рухи, громадськ≥
орган≥зац≥њ, засоби масовоњ ≥нформац≥њ.
ѕол≥тичн≥ в≥дносини у сусп≥льств≥ характеризують в≥дносини м≥ж класами,
соц≥альними групами, нац≥¤ми, пол≥тичними ≥нститутами, м≥ж державою
≥ особою в звТ¤зку з виробленн¤м ≥ реал≥зац≥Їю пол≥тики. “ому вони
виступають важливою умовою зд≥йсненн¤ соц≥альних ≥нтерес≥в ≥ реал≥зуютьс¤
в систем≥ сусп≥льних в≥дносин, визначають ступ≥нь участ≥ субТЇкт≥в
пол≥тики в зд≥йсненн≥ управл≥нн¤ пол≥тичною та державною владою.
ѕол≥тичн≥ в≥дносини Ц це завжди в≥дносини з приводу захопленн¤,
утриманн¤ та використанн¤ державноњ влади в ≥нтересах певних пол≥тичних
сил. ¬ них концентруютьс¤ пол≥тичн≥ ≥нтереси головних субТЇкт≥в
пол≥тики.
ѕол≥тичн≥ принципи ≥ правов≥ норми формують повед≥нку та св≥дом≥сть
людини в≥дпов≥дно до ц≥лей ≥ завдань пол≥тичноњ системи. ¬они закр≥плюютьс¤
в онституц≥њ (ќсновному «акон≥) держави, в основних законодавчих
актах, ¤к≥ регулюють пол≥тичн≥ в≥дносини р≥зних субТЇкт≥в пол≥тичноњ
системи. ѕол≥тичн≥ норми характеризують пол≥тичний режим, форми
державного управл≥нн¤, сукупн≥сть загальнообовТ¤зкових правил повед≥нки.
ƒержава забезпечуЇ виконанн¤ правових норм засобами державного впливу
через адм≥н≥стративне, цив≥льне ≥ крим≥нальне право.
¬ажливим елементом пол≥тичноњ системи Ї пол≥тична св≥дом≥сть, ¤ка
Ї в≥дображенн¤м пол≥тичного житт¤ сусп≥льства в ≥де¤х, погл¤дах,
традиц≥¤х, у¤вленн¤х людини, соц≥альноњ групи, нац≥њ, народу. ¬она
виступаЇ ¤к сукупн≥сть в≥дпов≥дних знань ≥ оц≥нок, про що мова буде
дал≥.
«начну роль в пол≥тичн≥й систем≥ сусп≥льства в≥д≥граЇ пол≥тична
культура. ѕол≥тична система функц≥онуЇ та розвиваЇтьс¤ через субТЇкти
пол≥тики, а вони внос¤ть в пол≥тику своњ ор≥Їнтац≥њ, ≥нтереси, настанови.
ѕол≥тична культура, ¤к система пол≥тичних знань, ор≥Їнтац≥й ≥ настанов
включаЇ також пол≥тичн≥ погл¤ди, пол≥тичн≥ ≥дењ та пол≥тичн≥ р≥шенн¤.
Ѕез формуванн¤ ≥ утвердженн¤ пол≥тичноњ культури субТЇкт≥в пол≥тики
неможливий демократичний розвиток пол≥тичноњ системи сусп≥льства.
ѕол≥тична система у будь-¤кому сусп≥льств≥ виконуЇ так≥ основн≥
функц≥њ:
Ц ≥нтегруючу Ц обТЇднуЇ вс≥ соц≥альн≥ сили сусп≥льства, узгоджуючи
чи п≥дкор¤ючи њх пол≥тичним, сусп≥льним ц≥л¤м;
Ц регул¤тивну Ц направл¤Ї пол≥тичну волю соц≥альних груп на створенн¤
пол≥тичних механ≥зм≥в регулюванн¤ житт¤ сусп≥льства;
Ц мотивуючу Ц формуЇ мотиви пол≥тичноњ д≥¤льност≥;
Ц соц≥ального контролю Ц забезпечуЇ необх≥дну контрольну д≥¤льн≥сть
з метою п≥дтриманн¤ законност≥;
Ц обТЇднуючу (консол≥дуючу) Ц забезпечуЇ пол≥тичну та юридичну участь
у формуванн≥ орган≥в влади та ≥нших сусп≥льно-пол≥тичних структур;
Ц лег≥тим≥зуючу Ц спр¤мовану на узгодженн¤ пол≥тичноњ системи;
Ц пол≥тичноњ соц≥ал≥зац≥њ Ц забезпечуЇ включенн¤ людини в пол≥тичну
д≥¤льн≥сть та ≥н.
“аким чином, головн≥ функц≥њ пол≥тичноњ системи Ц це визначенн¤
ц≥лей ≥ завдань даного сусп≥льства, а також моб≥л≥зац≥¤ ресурс≥в
дл¤ дос¤гненн¤ цих ц≥лей ≥ регулюванн¤ режиму пол≥тичноњ д≥¤льност≥.
«д≥йснюючи своњ функц≥њ, пол≥тична система забезпечуЇ ц≥л≥сний кер≥вний
вплив на сусп≥льство ¤к Їдиний орган≥зм, що ефективно управл¤Їтьс¤
пол≥тичною владою.
« функц≥¤ми пол≥тичноњ влади безпосередньо повТ¤зана ≥ проблема
њњ ефективност≥, адже ефективн≥сть Ц це здатн≥сть влади зд≥йснювати
своњ функц≥њ так, ¤к њх розум≥Ї народ, його впливов≥ групи.
ѕол≥тичний режим Ц це способи й методи зд≥йсненн¤ пол≥тичного володарюванн¤,
пор¤док взаЇмов≥дносин громад¤нського сусп≥льства й пол≥тичноњ влади.
÷е пон¤тт¤ даЇ можлив≥сть проанал≥зувати реальн≥ механ≥зми, засоби
та методи функц≥онуванн¤ держави ≥ пол≥тичноњ системи сусп≥льства.
«агальноприйн¤тим Ї вид≥ленн¤ тотал≥тарних, авторитарних та демократичних
пол≥тичних режим≥в.
“отал≥тарний режим характеризуЇтьс¤ повним контролем, що проникаЇ
у сфери сусп≥льного житт¤, пануванн¤м Їдиноњ загальнообовТ¤зковоњ
≥деолог≥њ, централ≥зованою системою контролю та управл≥нн¤ економ≥кою,
монопол≥Їю на вс≥ засоби збройноњ боротьби, репрес≥¤ми. ’арактерною
рисою тотал≥тарного режиму Ї пануванн¤ ≥деолог≥њ, ¤ка монопол≥зуЇ
право на ≥стину ≥ забезпечуЇ будь-¤кий про¤в ≥ншоњ сусп≥льноњ думки
≥ погл¤д≥в, повний контроль з боку парт≥йно-державного апарату за
д≥¤льн≥стю засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ ≥ зм≥стом самоњ ≥нформац≥њ,
спрощений ≥ прим≥тизований погл¤д на розвиток сусп≥льства. влада
формуЇтьс¤ на вс≥х р≥вн¤х командно-бюрократичними засобами. –≥зко
обмежуЇтьс¤ значенн¤ закону ≥ права в державному ≥ сусп≥льному житт≥.
ѕрикладами таких режим≥в був режим в фашистськ≥й Ќ≥меччин≥, режим
ћуссол≥н≥ в ≤тал≥њ, режим ‘ранко в ≤спан≥њ. –иси тотал≥тарного режиму
були закладен≥ в 20-х Ц початку 30-х рок≥в у колишньому –ад¤нському
—оюз≥.
јвторитарний режим поЇднуЇ в соб≥ риси тотал≥тарного ≥ демократичного
режим≥в. “ому часто в≥н виступаЇ ¤к перех≥дний в≥д тотал≥тарного
до демократичного режиму. ÷ей режим базуЇтьс¤ на влад≥ харизматичного
л≥дера. “ерор не набуваЇ тотал≥тарного характеру ≥ спр¤мований в
основному проти противник≥в режиму, допускаЇтьс¤ на¤вн≥сть певноњ
опозиц≥њ у вигл¤д≥ близьких за погл¤дами пол≥тичних парт≥й, профсп≥лок,
безрозд≥льно пануЇ виконавча влада (зв≥дси накази ≥ команди).
ѕол≥тичн≥ права громад¤н ≥ пол≥тичних орган≥зац≥й звужен≥ ≥ обмежен≥,
пол≥тична д≥¤льн≥сть багатьох субТЇкт≥в пол≥тики значно регламентована.
“акий режим був характерним в 50-80-т≥ роки ’’ ст. дл¤ таких крањн,
¤к ѕарагвай, ѕанама, Ѕол≥в≥¤, „≥л≥, јргентина.
ƒемократичний режим уособлюЇ найб≥льш прогресивний устр≥й пол≥тичного
житт¤ ≥ громад¤нського сусп≥льства. за такого режиму формуЇтьс¤
правова держава ≥ створюЇтьс¤ механ≥зм громад¤нського сусп≥льства,
дос¤гаЇтьс¤ юридична р≥вн≥сть громад¤н, забезпечуЇтьс¤ широке коло
особистих громад¤нських та пол≥тичних прав ≥ свобод, зд≥йснюЇтьс¤
ч≥ткий под≥в державноњ влади на законодавчу, виконавчу, судову,
дотримуЇтьс¤ верховенство закону, гарантуютьс¤ права меншост≥ та
запоб≥ганн¤ свав≥ллю б≥льшост≥, легальна д≥¤льн≥сть пол≥тичних парт≥й
та громадський орган≥зац≥й (д≥¤льн≥сть ¤ких не суперечить онституц≥њ),
тощо.
¬ сучасних умовах демократичний режим пануЇ в багатьох пост≥ндустр≥альних
крањнах св≥ту. ¬≥н може поЇднуватис¤ з р≥зними формами правл≥нн¤
Ц парламентською, президентською республ≥кою, конституц≥йною монарх≥Їю.
ƒемократичний режим в значн≥й м≥р≥ в≥дпов≥даЇ соц≥альн≥й природ≥
≥ соц≥альн≥й сутност≥ людини.
–озгл¤д основних напр¤м≥в розвитку пол≥тичноњ системи маЇ важливе
практичне значенн¤, особливо дл¤ тих крањн, в ¤ких лише формуютьс¤
демократичн≥ елементи житт¤ сусп≥льства. використанн¤ досв≥ду, практики
функц≥онуванн¤ пол≥тичних систем сучасного св≥ту даЇ можлив≥сть
визначити основн≥ тенденц≥њ в розвитку пол≥тичноњ системи ”крањни,
¤ка починаЇ розбудову своЇњ пол≥тичноњ системи на основ≥ демократичноњ
д≥¤льност≥ й в≥дносин, правових гарант≥й та культури пол≥тичноњ
в≥дпов≥дальност≥ вс≥х субТЇкт≥в демократичного режиму.
ƒержава Ц базовий ≥нститут пол≥тичноњ системи. ƒержава Ц основний
≥ найважлив≥ший ≥нститут пол≥тичноњ системи сусп≥льства. вона волод≥Ї
владою ≥ визначаЇ њњ верховенство щодо вс≥х ≥нших орган≥зац≥й (парт≥й,
профсп≥лок, громадських обТЇднань, трудових колектив≥в, що становл¤ть
пол≥тичну систему сусп≥льства), направл¤Ї д≥¤льн≥сть людей на зм≥цненн¤
сусп≥льства, цементуЇ сусп≥льство, розд≥лене на класи, верстви,
прошарки, етн≥чн≥ ≥ культурн≥ групи.
¬иникаЇ держава з додержавних форм влади вожд¤ племен≥ чи союзу
племен. ¬ажливими факторами, ¤к≥ спри¤ли утворенню держави, були:
сусп≥льний под≥л прац≥, по¤ва приватноњ власност≥, соц≥альна диференц≥ац≥¤
сусп≥льства ≥ виникненн¤ клас≥в, майновоњ нер≥вност≥.
ѕерш≥ держави виникли наприк≥нц≥ IV Ц початку ≤≤≤ тис¤чол≥ть до
н.е. в долин≥ ™вфрату ≥ “игра, а пот≥м в —тародавн≥х ≤нд≥њ та итањ.
” V≤≤≤ Ц V≤ ст. до н.е. формуютьс¤ давньогрецьк≥ держави-пол≥си.
—х≥дноЇвропейськ≥ словТ¤ни орган≥зовували сусп≥льне житт¤ в форм≥
кн¤з≥вств. ”творенн¤ ƒавньоруськоњ держави у час≥ зб≥глос¤ з виникненн¤м
≥нших держав ™вропи.
¬арто в≥дм≥тити, що процес обТЇднанн¤ народ≥в у держави ще не зак≥нчивс¤.
« виникненн¤м держав виникають вченн¤ про державу. ќдин з перших
мислител≥в древност≥ Ц ѕлатон, наприклад, дав характеристику тогочасних
форм держави та њх класиф≥кац≥ю, обірунтував пров≥дну роль пол≥тичних
знань у державному правл≥нн≥, обірунтував власну концепц≥ю ≥деальноњ
держави.
”чень ≥ посл≥довник ѕлатона јр≥стотель в досл≥дженн¤х держави п≥шов
значно дал≥ свого учител¤. ¬≥н розум≥в державу ¤к обТЇднанн¤ в≥льних
громад¤н дл¤ зд≥йсненн¤ управл≥нн¤ справами сусп≥льства. вс≥ форми
держави в≥н под≥л¤Ї на доц≥льн≥ (монарх≥¤, аристократ≥¤, пол≥т≥¤)
≥ недоц≥льн≥ (демократ≥¤, ол≥гарх≥¤, тиран≥¤).
¬продовж наступних в≥к≥в м≥н¤лис¤ форми держав, зТ¤вл¤лись нов≥
тлумаченн¤ њх сут≥.
”загальнюючи на¤вн≥ ≥сторичн≥ п≥дходи до визначенн¤ сутност≥ держави
≥ сп≥вставл¤ючи њх з реальною практикою державотворенн¤, можна визначити
державу ¤к територ≥альну сутн≥сть класового сусп≥льства, ¤ка з допомогою
механ≥зму публ≥чноњ влади забезпечуЇ основи ≥снуванн¤ людини й сусп≥льства,
а також суверен≥тет народу.
ќсновними ознаками держави Ї:
Ц орган≥зац≥¤ влади за певним територ≥альним принципом на т≥й, чи
≥нш≥й основ≥;
Ц зобовТ¤занн¤ п≥дтримувати внутр≥шн≥й мир ≥ пор¤док, захищати власну
територ≥ю, регулювати класов≥, соц≥альн≥, нац≥ональн≥, економ≥чн≥
в≥дносини;
Ц виключне право видавати обовТ¤зков≥ дл¤ вс≥х закони, зд≥йснювати
ем≥с≥ю грошових знак≥в, визначати ≥ ст¤гувати податки з громад¤н
дл¤ формуванн¤ загальнонац≥онального бюджету, зд≥йснювати бюджетну
пол≥тику;
Ц створювати, утримувати ≥ виконувати особливу систему орган≥в,
установ ≥ знар¤дь примусу (арм≥¤, пол≥ц≥¤, суд та ≥нш≥), ¤к≥ зд≥йснюють
функц≥њ державноњ влади;
Ц зд≥йснювати зовн≥шню пол≥тику.
÷≥ характерн≥ ознаки держави обумовлюють систему њњ головних функц≥й:
Ц захист ≥снуючого державного ладу, њњ суверен≥тету та ц≥л≥сност≥;
Ц попередженн¤ ≥ усуненн¤ небезпечних соц≥альних конфл≥кт≥в;
Ц регулюванн¤ економ≥чних та ≥нших сусп≥льних в≥дносин;
Ц зд≥йсненн¤ сп≥льноњ дл¤ крањни внутр≥шньоњ пол≥тики (економ≥чноњ,
соц≥альноњ, науковоњ, ф≥нансовоњ, осв≥тньоњ, культурноњ тощо);
Ц захист ≥нтерес≥в крањни в зовн≥шньопол≥тичн≥й д≥¤льност≥;
Ц оборона крањни та веденн¤ збройноњ боротьби.
« функц≥¤ми держави повТ¤зана форма державного правл≥нн¤. ѕон¤тт¤
Уформа державного правл≥нн¤Ф розкриваЇ спос≥б орган≥зац≥њ державноњ
влади в крањн≥, структуру ≥ функц≥њ державних орган≥в та њх взаЇмод≥ю
з громад¤нами. –озр≥зн¤ють дв≥ основн≥ форми державного правл≥нн¤
Ц монарх≥¤ (абсолютна або конституц≥йна) ≥ республ≥ка (влада народу).
«а монарх≥чноњ форми правл≥нн¤ головою держави, нос≥Їм верховноњ
≥ державноњ влади виступаЇ монарх. ¬лада Ї спадковою ≥ переходить
в≥д одного представника монаршого роду до ≥ншого у встановленому
пор¤дку.
–оль монарха у б≥льшост≥ Ї суто символ≥чною. ¬≥н Ї главою держави
≥ уособленн¤м Їдност≥ нац≥њ, призначаЇ главу ур¤ду ≥ м≥н≥стр≥в,
але робить це у в≥дпов≥дност≥ з пропозиц≥¤ми парт≥йних фракц≥й у
парламент≥. ћонарх може видавати або затверджувати закони, його
≥менем чинитьс¤ правосудд¤, в≥н представл¤Ї державу у м≥жнародних
стосунках.
–еспубл≥канська форма державного правл≥нн¤ ірунтуЇтьс¤ на виборност≥
орган≥в влади, що обираЇтьс¤ вс≥ма громад¤нами на визначений терм≥н.
–еспубл≥ками Ї б≥льш≥сть сучасних держав. –≥зновидами республ≥канськоњ
форми правл≥нн¤ може бути парламентська, президентська та президентсько-парламентська.
—уттЇвими ознаками парламентськоњ республ≥ки Ї наступн≥:
Ц ур¤д формуЇтьс¤ парламентом на парт≥йних засадах з числа представник≥в
парт≥й (парт≥њ), ¤к≥ мають б≥льш≥сть у парламент≥;
Ц президент Ї главою держави, але виконуЇ переважно представницьк≥
функц≥њ, обираЇтьс¤ парламентом або колег≥¤ми, значну частину ¤ких
становл¤ть члени парламенту та члени представницькоњ влади областей,
штат≥в, земель;
Ц вищим органом виконавчоњ влади Ї ур¤д на чол≥ з премТЇр-м≥н≥стром.
ѕарламентська республ≥ка ≥снуЇ сьогодн≥ в Ќ≥меччин≥, ≤тал≥њ, √рец≥њ
та ≥нших крањнах.
” президентськ≥й республ≥ц≥ президент обираЇтьс¤ на пр¤мих ≥ загальних
виборах або особливою колег≥Їю виборц≥в, член≥в ¤коњ обираЇ населенн¤.
¬≥н одночасно Ї головою держави ≥ головою ур¤ду. ѕрезидент ц≥лковито
волод≥Ї виконавчою владою, а парламент Ц законодавчою владою. ”р¤д
формуЇтьс¤ через призначенн¤ його член≥в президентом незалежно в≥д
парт≥йного складу парламенту.
ѕрезидентська республ≥ка ≥снуЇ в —Ўј, ћексиц≥, ”ругвањ, ѕакистан≥
та ≥нших крањнах.
«м≥шана форма правл≥нн¤ Ц президентсько-парламентська, Ц ≥снуЇ у
‘ранц≥њ, ‘≥нл¤нд≥њ, ѕортугал≥њ, ”крањн≥ та ≥нших крањнах. ƒл¤ нењ
характерн≥ так≥ риси: президент обираЇтьс¤ всезагальним голосуванн¤м,
займаЇтьс¤ питанн¤ми м≥жнародноњ пол≥тики, оборони, нац≥ональноњ
безпеки, пропонуЇ склад ур¤ду, ¤кий маЇ затверджуватись парламентом,
призначаЇ ≥ приймаЇ в≥дставку премТЇр-м≥н≥стра, ¤кий очолюЇ виконавчу
владу.
‘орми державного устрою, ¤к ≥ типи пол≥тичного режиму та форми правл≥нн¤,
обумовлюютьс¤ умовами виникненн¤ держави, ≥сторичними традиц≥¤ми,
сп≥вв≥дношенн¤м соц≥альних сил, р≥внем культури громад¤н, соц≥ально-економ≥чного
розвитку сусп≥льства та ≥ншими факторами. ѕо форм≥ державного правл≥нн¤
держави д≥л¤тьс¤ на ун≥тарн≥, федеративн≥ та конфедеративн≥.
”н≥тарна держава Ц це така держава, територ≥¤ ¤коњ под≥л¤Їтьс¤ на
адм≥н≥стративно-територ≥альн≥ одиниц≥ (област≥, райони, департаменти).
¬ ун≥тарн≥й держав≥ функц≥онують Їдин≥ дл¤ вс≥Їњ держави система
права, Їдина судова система, орган≥зац≥¤ та побудова орган≥в влади,
Їдина онституц≥¤, Їдине громад¤нство.
”крањна за онституц≥Їю визначаЇтьс¤ ¤к ун≥тарна держава з автономним
утворенн¤м рим. “еритор≥альний устр≥й ірунтуЇтьс¤ на засадах Їдност≥,
непод≥льност≥, недоторканост≥ державноњ територ≥њ.
ƒо ун≥тарних держав належить також ‘ранц≥¤, „ех≥¤, ѕольща та ≥нш≥.
‘едеративна форма державного устрою Ц це Їдина союзна держава, в
¤к≥й нац≥онально-державн≥ утворенн¤, що складають њњ ¤к субТЇкт
федерац≥њ, мають суверен≥тет, збер≥гають пол≥тичну самост≥йн≥сть.
ќсновними ознаками федерац≥њ Ї: Їдиний ур¤д, законодавство ≥ громад¤нство
(подв≥йне дл¤ член≥в федерац≥њ), Їдина територ≥¤, Їдин≥ збройн≥
сили, Їдина грошова ≥ податкова система, сп≥льна онституц≥¤ при
на¤вност≥ конституц≥йних повноважень видавати закони, встановлювати
податки та ≥нше.
ƒо федеративних держав належать Ц —Ўј, ‘–Ќ, анада, јвстр≥¤, ≤нд≥¤
та ≥нш≥.
онфедерац≥¤ Ц це союз суверенних держав, ¤к≥ збер≥гаючи свою незалежн≥сть,
обТЇдналис¤ дл¤ дос¤гненн¤ певних ц≥лей (економ≥чних, зовн≥шньопол≥тичних,
воЇнних). ѕравовою основою конфедерац≥њ Ї союзний догов≥р, а не
конституц≥¤. онфедерац≥¤ це стан ≥ нест≥йка форма державного обТЇднанн¤.
ƒо конфедеративних держав можна в≥днести Ўвейцар≥ю, ¤ка Ї союзом
юридично суверенних кантон≥в, але останн¤ все б≥льшою м≥рою стаЇ
федерац≥Їю.
ƒержава та громад¤нське сусп≥льство. ≤де¤ громад¤нського сусп≥льства
своњми кор≥нн¤ми с¤гаЇ стародавньоњ √рец≥њ ≥ –иму. —аме в той час
складаютьс¤ перш≥ у¤вленн¤ про громад¤нство та громад¤нина, в повс¤кденний
вжиток вход¤ть пон¤тт¤ Усусп≥льствоФ (громада) ¤к сукупн≥сть громад¤н,
зТ¤вл¤ютьс¤ перш≥ ≥дењ в≥докремленн¤ державного ≥ приватного житт¤
громад¤н.
«Т¤сувати сутн≥сть ≥ взаЇмозвТ¤зок держави ≥ громад¤нського сусп≥льства
в б≥льш п≥зн≥й час намагались так≥ мислител≥ ¤к “.√оббс, ƒж.Ћокк,
ћ.ћонтескТЇ, ≤. ант, ‘.√егель, ∆ан-∆ак –усо, ¬.Ћипинський та ≥нш≥.
ќсобливо актуальною Ї проблема сп≥вв≥дношенн¤ держави та громад¤нського
сусп≥льства на сучасному етап≥ розвитку державност≥, коли фактично
в пост≥ндустр≥альних крањнах таке сусп≥льство уже д≥Ї. √ромад¤нське
сусп≥льство Ц це сукупн≥сть ус≥х громад¤н, њх в≥льних обТЇднань
та асоц≥ац≥й, повТ¤заних сусп≥льними в≥дносинами, що характеризуютьс¤
високим р≥внем сусп≥льноњ св≥домост≥ та пол≥тичноњ культури, ¤к≥
перебувають за межами впливу держави, але охорон¤ютьс¤ та гарантуютьс¤
нею. “обто, громад¤нське сусп≥льство розгл¤даЇтьс¤ ¤к таке, що протистоњть
держав≥. …ого можна розум≥ти ¤к орган≥зац≥ю ≥нтерес≥в громад¤н незалежно
в≥д держави.
√ромад¤нське сусп≥льство в≥д сусп≥льства загалом в≥др≥зн¤Їтьс¤ тим,
що воно:
Ц залучаЇ громад¤н до колективних д≥й в сусп≥льн≥й сфер≥ дл¤ вираженн¤
своњх ≥нтерес≥в, ≥дей, дос¤гненн¤ сп≥льноњ мети, висуванн¤ вимог
до держави ≥ заклик≥в до оф≥ц≥йних ос≥б;
Ц виступаЇ посередником м≥ж приватною сферою та державною;
Ц обТЇднуЇ формальн≥ та неформальн≥ орган≥зац≥њ тощо.
“аким чином, в громад¤нському сусп≥льств≥ складаютьс¤ ¤к≥сно нов≥
стосунки м≥ж сусп≥льством ≥ державою, м≥ж сусп≥льством ≥ особист≥стю,
м≥ж державою ≥ особист≥стю.
—еред основних ознак громад¤нського сусп≥льства вид≥л¤ютьс¤ так≥:
Ц розвинута система ринкових в≥дносин, в≥льна конкуренц≥¤, свобода
обм≥ну д≥¤льн≥стю та њњ продуктами, м≥ж незалежними власниками;
Ц в≥дпов≥дний до в≥льних ринкових в≥дносин сусп≥льний лад та пол≥тична
система, в ¤к≥й держава Ї пох≥дною в≥д громад¤нського сусп≥льства,
знаходитьс¤ п≥д його впливом ≥ пост≥йним контролем, а ≥нш≥ силов≥
структури п≥дзв≥тн≥ ≥ п≥дконтрольн≥ органам держави ≥ сусп≥льства;
Ц властив≥сть саморегул¤ц≥њ сусп≥льних д≥й безпосередньо самими
же громад¤нами, на основ≥ традиц≥й, домовленостей та моральних норм;
Ц правова визначен≥сть сфер пр≥оритет≥в державноњ д≥¤льност≥ ≥ громад¤нського
сусп≥льства, недопустим≥сть втручанн¤ державних орган≥в в приватне
житт¤ громад¤н;
Ц економ≥чний, пол≥тичний ≥ ≥деолог≥чний плюрал≥зм сусп≥льного житт¤,
повага до громад¤нських прав людей, ¤к≥ вважаютьс¤ вищими ц≥нност¤ми
сусп≥льства;
Ц визнанн¤ реальних потреб ≥ ≥нтерес≥в людей, ¤к основного мотиву
њх д≥¤льност≥ Ї моральною нормою громад¤нського сусп≥льства.
“аким чином, громад¤нське сусп≥льство свою пол≥тичну сутн≥сть виражаЇ
тим, що воно створюЇ державу, делегуЇ њй в≥дпов≥дн≥ пол≥тичн≥ повноваженн¤,
≥ таким чином, в≥докремлюЇ себе в≥д держави. “обто, виход¤чи з базових
теоретичних положень про д≥алектику розвитку сусп≥льства ≥ держави,
можна стверджувати, що не держава зумовлюЇ ≥ визначаЇ громад¤нське
сусп≥льство, а громад¤нське сусп≥льство створюЇ ≥ п≥дпор¤дковуЇ
своњм ≥нтересам державу.
¬ сфер≥ громад¤нського сусп≥льства залишаютьс¤ природн≥ права людини,
що не делегован≥ держав≥, право вибору д≥¤льност≥, приватне житт¤
та сфера свободи вол≥ ≥ духовност≥. ƒо сфери держави в≥днос¤тьс¤
встановлен≥ закони, реал≥зац≥¤ державноњ пол≥тики, публ≥чне житт¤
та сусп≥льн≥ обовТ¤зки. ÷е означаЇ, що ≥ держава ≥ громад¤нське
сусп≥льство повинн≥ базуватись на тих самих моральних засадах, реал≥зовувати
≥ дотримуватись у своЇму розвитку тих самих моральних принцип≥в
≥, насамперед, загальнолюдських моральних ц≥нностей.
Ќин≥ в ”крањн≥ державу можна охарактеризувати ¤к нап≥вправову ≥
нап≥всоц≥альну. ƒемократична, соц≥альна, правова державн≥сть ще
залишаЇтьс¤ б≥льше ор≥Їнтиром, н≥ж реальн≥стю.
—усп≥льна система, що нин≥ формуЇтьс¤ в ”крањн≥, т≥льки тод≥ зможе
довести свою ефективн≥сть, коли будуть вир≥шен≥ проблеми орган≥зац≥њ
сусп≥льного житт¤ на демократичних засадах, принципах права, справедливост≥,
реальному забезпечен≥ ц≥л≥сного комплексу прав людини ≥ громад¤нина.
ѕол≥тичн≥ парт≥њ в структур≥ пол≥тичноњ системи сусп≥льства. ѕол≥тичн≥
парт≥њ Ї найважливим дос¤гненн¤м сусп≥льного розвитку. јдже парт≥¤
Ц це орган≥зована група людей, ¤к≥ мають сп≥льн≥ пол≥тичн≥ ≥нтереси,
≥деолог≥ю, програму ≥ беруть участь у боротьб≥ за завоюванн¤, розпод≥л,
утриманн¤ пол≥тичноњ влади, або њњ зам≥ну.
¬иникненн¤ парт≥й припадаЇ на к≥нець XVIII Ц ’≤’ ст. ¬ сучасному
розум≥нн≥ вони остаточно сформувались лише в ’’ ст. одночасно з
розвитком виборчого права. ” сучасному св≥т≥ нал≥чуЇтьс¤ б≥льше
800 парт≥й, ¤к≥ обТЇднують близько 100 млн. людей ≥ ≥снують в ус≥х
крањнах св≥ту.
ѕол≥тичн≥ парт≥њ мають свою програму, систему ц≥лей, розгалужену
орган≥зовану структуру, покладають на своњх член≥в певн≥ обовТ¤зки
та встановлюють норми повед≥нки.
«м≥ст ≥ суть пол≥тичних парт≥й розкриваЇтьс¤ через њх класиф≥кац≥ю
в основу ¤коњ можуть бути покладен≥ р≥зн≥ критер≥њ:
Ц за класовим характером Ц роб≥тнич≥, сел¤нськ≥ та ≥нш≥
Ц за формами ≥ методами правл≥нн¤ Ц л≥беральн≥, демократичн≥, диктаторськ≥;
Ц за принципами орган≥зац≥њ ≥ членства Ц кадров≥ та масов≥;
Ц за м≥сцем у систем≥ влади Ц легальн≥ та нелегальн≥;
Ц за ≥деолог≥чним спр¤муванн¤м Ц комун≥стичн≥, соц≥ал≥стичн≥, л≥берально-демократичн≥,
нац≥онал≥стичн≥;
Ц за в≥роспов≥данн¤м Ц христи¤нськ≥, мусульманськ≥ тощо.
” сучасному сусп≥льств≥ пол≥тичн≥ парт≥њ виконують важлив≥ функц≥њ:
Ц розробл¤ють ≥ поширюють у масах свою ≥деолог≥ю, зд≥йснюють пол≥тичне
вихованн¤ громад¤н;
Ц виступають знар¤дд¤м у боротьб≥ за владу, ¤к в центр≥ так ≥ на
м≥сц¤х;
Ц зд≥йснюють п≥дб≥р парт≥йних ≥ державних д≥¤ч≥в ≥ формують вс≥
ланки влади в держав≥;
Ц беруть участь у розробц≥ програмних документ≥в влади, њх реал≥зац≥њ
(вже через силу закон≥в) та ≥нш≥.
’арактерною рисою пол≥тичного житт¤ сусп≥льства Ї сп≥вв≥дношенн¤
однопарт≥йност≥ та багатопарт≥йност≥. ѕол≥тичний досв≥д св≥дчить,
що однопарт≥йн≥сть характерна пол≥тичному життю сусп≥льства, де
в≥дсутн¤ розвинута соц≥ально-класова структура, в≥дстала економ≥ка,
низький р≥вень пол≥тичноњ культури б≥льшост≥ громад¤н, а демократ≥¤
знаходитьс¤ в початковому стан≥.
” сучасному св≥т≥ в б≥льшост≥ держав функц≥онують багатопарт≥йн≥
системи, що св≥дчить про демократизац≥ю вс≥х стор≥н житт¤ сусп≥льства.
÷е найб≥льш розвинена форма пол≥тичного плюрал≥зму, ¤кий в≥ддзеркалюЇ
р≥зноман≥тн≥сть ≥нтерес≥в клас≥в, соц≥альних груп та сп≥льнот, що
ви¤вл¤ютьс¤ в пол≥тичн≥й сфер≥.
ѕол≥тична св≥дом≥сть ≥ культура ¤к елемент пол≥тичноњ системи. ѕол≥тична
св≥дом≥сть в≥ддзеркалюЇ пол≥тичне житт¤ сусп≥льства. Ќа нењ впливають
соц≥ально-економ≥чн≥, ≥сторичн≥ та культурн≥ особливост≥ сусп≥льства,
а також загальнолюдськ≥ проблеми. ѕро це буде мова надал≥ при розгл¤д≥
сусп≥льноњ св≥домост≥.
ѕон¤тт¤ Упол≥тична св≥дом≥стьФ ≥ Упол≥тична культураФ близьк≥ за
своњм зм≥стом, але не тотожн≥.
ƒо сфери пол≥тичноњ культури в≥днос¤тьс¤:
Ц знанн¤ пол≥тики, њњ факт≥в та зац≥кавленн¤ ними;
Ц оц≥нка пол≥тичних ¤вищ, под≥й;
Ц емоц≥йна сторона пол≥тичноњ позиц≥њ (любов до Ѕатьк≥вщини, ненависть
до њњ ворог≥в, тощо).
ќтже, пол≥тична культура Ц нев≥дТЇмна частина загальнолюдськоњ культури.
јле про це буде мова в розд≥л≥ У‘≥лософ≥¤ культуриФ.
онтрольн≥ запитанн¤
1. «Т¤суйте суть таких пон¤ть: пол≥тична система, пол≥тичн≥ ≥нститути,
елементи пол≥тичноњ системи.
2. ѕор≥вн¤йте характеристики громад¤нського сусп≥льства ≥ держави.
3. ўо таке пол≥тика?
4. як≥ функц≥њ пол≥тичноњ системи?
“еми реферат≥в
1. ѕон¤тт¤ пол≥тичноњ системи сусп≥льства.
2. ѕол≥тичн≥ режими ≥ њх типолог≥¤.
3. √ромад¤нське сусп≥льство ≥ його структура.
4. ѕол≥тика ≥ мораль.
5. ћ≥сце ≥ роль пол≥тичноњ культури в житт≥ сусп≥льства.
|
