статья
Євген Баран
"Між сторінками старої альбомної лірики ..."
(Мар'яна Савка. Гірка мандрагора. - Львів: Видавництво Старого
Лева, 2002. - 132 с.)
У Мар"яни Савки це вже третя поетична збірка ("Оголені
русла", 1995; "Малюнки на камені", 1998). Щоправда,
2002 року з"явився ще один книжковий проект у тому ж Видавництві
Старого Лева "Кохання і Війна", де вміщено поезії Маріанни
Кіяновської та Мар"яни Савки (гарний і ностальгійний проект
колишніх "тужанок" - ТУГА: товариство усамітнених графоманів,
з цього літгурту 10 років тому розпочиналася творча дорога обидвох
поетес). Отож, можемо говорити про сформоване поетичне "Я"
авторки.
І все-таки - Гірка мандрагора. Направду, Мар"яна Савка -
гарна, витончена поетеса. Якщо сьогодні можна виокремити два шляхи,
у які "тікає" сучасна українська поезія - альбомної
лірики й напівдилетантське віршописання - вибухаючи яскравими
проривами у Суще, то поезію Савки я б відніс саме до яскравих
взірців альбомної лірики ("вірші переважно салонного гатунку
чи суто інтимного призначення"), однак, тут же й поправляюсь,
що говорю про альбомну лірику, яка сягає у кращих взірцях рівня
високої поезії, набуваючи філософського й естетичного значення.
Вірші М. Савки дуже добре сприймаються на слух і так само задовільняють
естетичні чуття при інтимному прочитанні. Вони легкі, граційні,
сповнені глибоких і чистих переживань, осінньої ностальгії, елегійного
настрою. Поетичне письмо у М. Савки пастельне і тихе (власне так
розпочинається один із віршів "Вашавського етюдника":
"сумувати пастельно і тихо" - настільки це у Савки гармонійно
крихке звучання, що, захопившись, вибачаєш їй прямий перегук цього
твору із поезією Г. Петросаняк "Назавжди залишитися в школі
домініканок…"). Маємо у Савки оновлення таких класичних жанрів
лірики, як буколіка, мадригал, балада (останній у Савки не так
сюжетний зріз, як фіксація внутрішніх почуттів), вдалу стилізацію
форми (фольклорно-пісенних і власне літературних асоціацій, від
"Пісні Пісень" починаючи).
Чотири розділи збірки: Речі і голоси; Вакаційний синдром; Чоловіки
і Жінки; Гірка мандрагора - витворюють цілісний, контрастний світ,
осяяний Любов"ю. Спраглий Любові. Щедрий Любов"ю. Мудрий
Любов"ю. Сповнений вміння слухати (вслухатися) у Любов, фіксуючи
різноманітні відтінки, вияви-зникання Любові. Не у контрастному
болючому згусткові, а у своєрідній ретроспекції вражень, відчуттів,
які "пропливають" на фоні природніх і календарно-обрядових
циклів, побутово-часових означників.
Ці вірші сприймаєш як щоденникові одкровення ліричної героїні,
але з внутрішнім відчуттям міри і такту в змалюванні / відтворенні
відчуттів (один із циклів у поетеси так і названий "Книга
речей (щоденник)").
М. Савка добре володіє таким художнім прийомом як нанизування
побутової деталі, витворюючи замкнену спіралеобразну настроєву
картину (малюнок). Її вірші сповнені кольору і музики. М"якість
кольорів і звуків, запахів. Смак гіркої мандрагори…
Ці вірші читаєш, вбираєш у себе, дихаєш ними. Вони відкривають
тобі світлий, забутий світ "старої альбомної лірики",
якому частіше за інші поетичні жанри вдавалося нагадувати про
марнотність і минущість Людського буття, єдиною і вічною сутністю
якого, його виправданням і карою ("істиною у найпростіших
речах") залишається почуття Любові ЧОЛОВІКА і ЖІНКИ.
