НАЧАЛО  



  ПУБЛИКАЦИИ  



  БИБЛИОТЕКА  



  КОНТАКТЫ  



  E-MAIL  



  ГОСТЕВАЯ  



  ЧАТ  



  ФОРУМ / FORUM  



  СООБЩЕСТВО  







Наши счётчики

Яндекс цитування

 

      
Институт стратегического анализа нарративных систем
(ИСАНС)
L'institut de l'analyse strategique des systemes narratifs
(IASSN)
Інститут стратегічного аналізу наративних систем
(ІСАНС)



статья

Євген Баран

Портрет людини на зламі...

Юрій Олійник. Хроніка абсурду (Україна: від комети Галлея до комети Гейла-Боппа): Записки на зламі (1986-1996 рр.). - Київ: "Задруга", 2002. - 292 с.

Bидавництво, у якому вийшов новий роман київського літератора Юрія Олійника, могло спокійно називатися "Затещу", принаймні це було би цілком у руслі Хроніки Абсурду. При цьому я аж ніяк не іронізую над самим текстом твору. Виклад сюжету, як і сам сюжет, еклектичний, але у тому позитивному трактуванні цього поняття ("Закономірний мо-мент у розвитку наук. пізнання, що характеризується наявністю елемен-тів знання, які не мають єдиної теор. основи й належать до різних, іноді взаємовиключаючих, аспектів розгляду об'єкта"). Відповідно, автора аж ніяк не назвеш еклектиком, швидше логіком і психологом-аналітиком. І як попередній висновок - добре, що доброї прози добрих авторів у нашій літературі з'являється більше. Це не змінить суспільної апокаліпси, однак додасть стрункості й логічності у розумінні процесів спільно-морального занепаду.

"Записки на зламі" є нічим іншим як свідченням, записками зламу психології (суспільної, індивідуальної). Форма "запи-сок" дозволила авторові довільно нанизувати різноманітні факти, події, історії, долі, здавалося, іноді взаємовиключні у своїй основі, але які витворюють драматичну картину знеособлення епохи й ілюзійні спроби людини опратися знеособленню індивідуальності. Об'єднуючим стриж-нем цих записок є конкретна доля художника Григорія Комніра, якому "подобається називатися Євгеном Чумою і бути нейрофізіологом, однак ми всі розуміємо, що таке юначі захоплення. До того ж людина, як ві-домо, завжди має принаймні три іпостасі: та, якою вона сама себе вважає, та, якою вона себе робить власними вчинками; та, якою її сприймаємо ми".

Роман добре виписаний, хоча не всі сторінки читалися мною з ці-кавістю, особливо квазінаукові трактати протоієрея Христофора, які сам автор супроводжує ремарками "можна не читати". Не тому, що вони погані, просто ця квазінаукова софістика втомлювала якоюсь безпро-світністю свого змістового й смислового наповнення. Зрештою, її мож-на схарактеризувати висновком автора, який стосувався, щоправда, на-шого осмислення Історії: "І смисл її в тому, що вона не має смислу",

До певної міри записки художника Григорія мають ще форму спові-ді. А початок твору інтригуючий і багатаобіцяючий: "Я живу в епоху музики і смертної кари. У тому її своєрідність: фанфари і постріл у потилицю: митці і таємноповішені. Біда моя в тому, що епоха ця, як кажуть, перехідна.[...] .Отож, горе тому, хто живе на зламі! Ніколи він не матиме спокою, ніколи не дійде суті, ніколи не призвичаїться жити.[...]. Якщо пильно придивитися, - в очах сучасних мавп така скорбота... Може, їм усе вдавалося б краще?! Однак - до суті. Земля зна-ла дві ери. Між ними така собі перехідна епоха, звісна річ, аби все було плавно. Як на мене, переходи такі визначають для того, аби роз-межувати ідіотизм попередньої ери від ідіотизму майбутньої.[...]. Воістину, відкриваємо те, що нас знищує". Звичайно, авторові можна пе-речити, наводити контраргументи, згадати поетичну фразу Володимира Кобилянського "Краса переходу - найвища краса...", але в конкретному випадку не йдеться про полеміку, бо автор у своїй суті правий, і його художня аргументація з використанням інших стилів і форм вира-ження якщо у чомусь і недосконала, то переконлива.

Багато із роздумів автора так і просяться до цитування, оскіль-ки вони є близькими до жанру афоризмів і максим. Декілька найбільш колоритних висловлювань наведу тут:

1. Не вмію з нахабною пикою доводити комусь, що мої полотна геніаль-ні. Тому моя праця схожа на кепську дитячу звичку - онанізм: задовольняєш тільки самого себе;

2. [Про розумне]: Усі розумні давно виїхали (за кордон);

3. [Бажання]: Трагедії виникають там, де бажають всього й відразу. А всього й відразу не буває. Принаймні у нас не буває;

4. [Соціальне]: Чи не здається вам, часом, що наша революція затягла-ся?;

5. [Історія]: Людина походить від шлюбу мавпи з динозавром.

Кожна з історій, розказаних автором, мають свої назви, в основі кожної своя "ізюминка" - абракадабра ("Ги-ги"), афоризм ("Бажання"), анекдот ("Історія"), парадокс ("З монологів дружини"), діалог ("Діа-логи"), сюжет в сюжеті ("Євген", "Левурда"), Epistolae, квазінауко-вий трактат (Звіт 2. Людина як проста дисипативна система [можна не читати]), листівка-агітка Білого Братства ("Ждите Возмездия, безбож-ники!."), дискусія з Богом уві сні (К мезони", "Протоієрей Христофор") тощо. Однак, ці розрізнені міні/макросюжети зливаються в одну повно-кровну картину АБСУРДНОСТІ ДІЙСТВА. Автором підкреслюється, що Абсурд - не вчора і не сьогодні людського буття. Абсурд - це завжди, це стан існування. Однак, чи є абсурдним саме люд-ське життя і чи можливий якийсь інший вихід для конкретної людини, -- Юрій Олійник у відповіді на ці ключові питання людського буття зали-шається невиправним (свідомим) романтиком; недаремно назва останнього міні-сюжету має назву "Радість". "[...] хочеш жити - живи, живи у гостинності того запаху, у простоті шкарубкої полотнинки, живи сьогодні [...]". Вміння жити у гармонії з собою і світом, насолоджуючись кожним прожитим днем - ця квінтесенція сковородинівської філософії життя - одна із можливостей, яка дозволяє Людині бути не безвольним механізмом, підпорядкованим і залежним від Абсурду чи бути самому Абсурдом, а дає змогу Людині піднятися над Абсурдом, цим самим звіль-нившись від нього, відкривши для себе простір духовного самовдоско-налення.

Можливо, не так категорично це звучить у автора, але до такого висновку він підводить читача. Принаймні, мені як читачеві є цікавим саме такий висновок. Це дозволяє зарахувати "Хроніку Абсурду" Юрія Олійника до ряду найцікавіших прозових з'яв української літератури початку III тисячоліття.

Грудень 2003.

м. Івано - Франківськ

nationalvanguard



 

   
вверх  Библиография г. Ивано-Франковск, Группа исследования основ изначальной традиции "Мезогея", Украина


Найти: на:
Підтримка сайту: Олег Гуцуляк spm111@yandex.ru / Оновлення 

  найліпше оглядати у Internet
Explorer 6.0 на екрані 800x600   |   кодування: Win-1251 (Windows Cyrillic)  


Copyright © 2006. При распространении и воспроизведении материалов обязательна ссылка на электронное периодическое издание «Институт стратегических исследований нарративных систем»
Hosted by uCoz