статья

Олег Гуцуляк

"Погибоша, аки обри..."

Про таємниче плем"я аварів, відомих на Русі під іменем обри, нам відомо з численних історичних романів та повістей. Відомо, що були вони ядром великого військово-політичного союзу кочових племен тюркського походження. У 6 ст. обри прийшли з Азії на землі сучасної України та на середньому Дунаї (тодішня візантійська провінція Паннонія, теперішня Угорщина) створили свою державу - Аварський каганат. Вони підкорили все Північне Причорномор"я, Півдненну Україну, витіснили тюркомовних булгар на Волгу , в Італію та Балкани, аланів - протоосетин - на Кавказ і слов"янські племена обклали даниною. Авари вели переможні війни з франкським та лонгобардським королівствами, Візантією та Антським царством (союзом германців та слов"ян). В кінці 8 ст. обри були розбиті військами Карла Великого, а в кінці 9 ст. - угорцями, після чого вони не згадуються у хроніках. Як свідчить візантийський імператор Константин Багрянородний, у 805 році хорвати повстали проти авар та перетворили їх на своїх рабів. Руський літописець відзначив: "быша бо объре телом велици и умом горди, и Богъ потреби я, и помроша вси, и не остася ни един обърин. И есть притъча в Руси и до сего дне: погибоша, аки обре, их же несть племени ни наследка". Європейські перекази розповідають, що могутнє войовниче плем"я авар виродилося у безпринципових купців, що почали розпродувати у рабство навіть своїх співплемінників. Безумовно, авари були асимільвані пізнішими мігрантами - угорцями та слов'янами.

Але про етномовне походження обрів (авар) сучасній науці моло відомо.

Проте, як на наш погляд, обрів знав ще географ Птолемей, зафіксувавши їх під іменем "абхіри" у дельті Інду. Пізніші індійські тексти розташовують абхірів у Гуджараті та на західному побережжі Індії, в Конконі. Абхіри, начебто, спершу мешкали у якійсь "пустелі", але звідти їх відтіснили вороги на південь - в Індостан. Етнонім "абхіри" індуси витлумачили як "гопа" - "пастух" . Пізніші дослідники виводили абхірів із землі Абірван, що між Гератом та Кандагаром (Афганістан), звідки вони кочували до південного Азербайджану (2 ст. до хр.е.). У 3 ст. до хр.е. абхіри завдали ніщівної поразки індійській імперії Ашоки Маур"я. До 5 ст. в центрі Індії існувала їхня власна держава республіканського типу. З давніми абхірами споріднені теперішні народи Індійського субконтиненту врішні, андхаки та ахіри (ахірвати), мова яких близька західному діалектові мови хінді - браджу.

"Манавад хірмашастра" повідомляє, що абхір - це той, хто народився від шлюбу брахмана (жерця) з дочкою угри (угра - син кшатрія та шудріянки). Таке ставлення індусів до абхірів цілком закономірне, бо вони були як войовничим етносом, так і мали дотик до священного заняття - розводили рогату худобу (переважно зебу). Божеством абхірів був косатий бог Крішна, якого немовлям усиновив пастух-абхір Нанда з дружиною Яшодою.

Характерною ознакою правління обрів (авар) було те, що вони зуміли створити своєрідну систему клієнтних відносин (sclavus) з місцевими землеробськими народами. Самі вони не займалися землеробством, це був обов'язок слов'ян, їм же віддавалися на випас і стада обрів. При цьому частина худоби з випасаючого стада передавалася сім'ям слов'ян в обмін на муку, продукти землеробства, знаряддя праці тощо. Це дало змогу перетворитися аварам у "націю гендлярів". Аналогічне явище мало місце в Руанді: землероби - бхуту (хуту) і кочівники - тутсі (в Уганді - хіма та іру).

У 5 ст. абхіри вступили у нову етногенетичну фазу: стали ядром кочової орди Великого Євразійського степу, як до них цим ядром були гунни - сюнну, а після - монголи. Основну ударну силу орди абхірів (обрів) складали жуань-жуані, а з 6 ст. - тюркюти (аналогічно до того, як ударною силою монгольського союзу були тюрки - татари)… Сучасна кавказька народність аварці тільки зберегла за собою ім'я прадавнього державного утворення.

Обри, проте, не зуміли укріпитися в Паннонії та Балканах, повернулися до Північного Кавказу, очолили союз дагестанських племен і вели успішні війни з Іраном та Візантією у Закавказзі. В дельті Волги колишні союзники абхірів тюркюти утворили власну державу - Хазарський каганат. У авар (абхірів) не вистачило мудрості царських скіфів, щоб повернути собі колишніх рабів…

Але на Кавказі були рідні могили лише дагестанців. Абхіри ж свої втратили, - і втратили самоідентифікацію. Тому й досі говорять про тих, хто зневажив традиції предків: "погибоша, аки обри"…