стать¤

ќлег √уцул¤к

”крањн≥зац≥¤ арм≥њ та м≥л≥ц≥њ, або
„ому л≥кв≥дували Ќац≥ональну √вард≥ю

ќб'Їктивн≥ можливост≥ переходу арм≥њ та м≥л≥ц≥њ на б≥к трудовоњ нац≥њ, росту у н≥й нац≥онально-патр≥отичних настроњв та тенденц≥й пол¤гаЇ, з одного боку, у сп≥впад≥нн≥ соц≥альних ≥нтерес≥в в≥йськовослужбовц≥в та св≥домоњ частини оф≥церства та генерал≥тету з ≥нтересами сусп≥льного класу "зац≥кавлених у виробництв≥" труд¤щих (визначенн¤ ƒмитра  орчинського), тобто "бегетр≥њв", а з другого - в протилежност≥ њх ≥нтерес≥в ≥нтересам ол≥гархо-корумпованоњ верх≥вки. ¬ багатьох нац≥онал≥стичних державах спостережено, що значну роль в≥д≥граЇ сп≥льн≥сть ≥нтерес≥в в≥йськових та нац≥њ у боротьб≥ за визволенн¤ в≥д ≥ноземного гн≥ту, за нац≥ональне в≥дродженн¤ та соц≥альний прогрес.

ƒосв≥д доводить, що, ¤к≥ б зусилл¤ не застосовувала правл¤ча маф≥¤ плебењв та реакц≥йне в≥йськове командуванн¤, њм не вдастьс¤ повн≥стю ≥золювати особистий склад арм≥њ та м≥л≥ц≥њ в≥д впливу народних мас, нац≥онально-прогресивних сил. „им глибше обуренн¤ в нац≥њ насл≥дками д≥¤льност≥ ол≥гарх≥њ, тим ненад≥йн≥шою стаЇ дл¤ ол≥гарх≥њ арм≥¤.

¬икористанн¤ арм≥њ та м≥л≥ц≥њ дл¤ придушенн¤ народних виступ≥в проти корупц≥йно-ол≥гарх≥чноњ системи - двос≥чна збро¤. —олдати та оф≥цери мають можлив≥сть на практиц≥ спостер≥гати несум≥сн≥сть функц≥й, ¤к≥ виконуЇ арм≥¤, з ≥нтересами народу. ÷е змушуЇ њх замислитис¤, шукати виходу з даного становища на шл¤х сп≥льного з нац≥Їю революц≥йного руху за поваленн¤ пануванн¤ корупц≥онер≥в та ол≥гарх≥в.

ќднак дл¤ того, щоб арм≥¤ чи њњ частина стала украњн≥зованою, прилучилас¤ до боротьби проти ол≥гарх≥њ, пор¤д з об"Їктивними можливост¤ми мус¤ть бути ≥ певн≥ суб'Їктивн≥ умови. ѕерех≥д збройних сил та м≥л≥ц≥њ на б≥к революц≥њ - це складний процес, що в≥дбуваЇтьс¤ не стих≥йно, а п≥дготовлюЇтьс¤ д≥¤льн≥стю нац≥онально-патр≥отичних сил, активною роботою в арм≥њ та м≥л≥ц≥њ.

ƒл¤ забезпеченн¤ переходу в≥йськ на б≥к “ретьоњ Ќац≥ональноњ –еволюц≥њ необх≥дна на¤вн≥сть у нац≥онально св≥домоњ частини арм≥њ витримки та ч≥ткого розум≥нн¤ мети та завдань боротьби народних мас проти визискувач≥в. Ѕез цього рух в арм≥њ не набуде ч≥ткоњ нац≥онально-соц≥альноњ перспективи, в≥йськовослужбовц≥ хоча й швидко обурюютьс¤, але нер≥дко так само легко в≥дмовл¤ютьс¤ в≥д своњх вимог через нерозум≥нн¤ д≥йсних завдань руху.

“ак, наприклад, п≥д час революц≥њ 1917 року в –ос≥њ б≥льш≥сть в≥йськовослужбовц≥в не мала ч≥ткого у¤вленн¤ про шл¤хи добутт¤ влади, њњ утриманн¤ та перспективу. ÷е дозволило комун≥стам та л≥вим есерам, що стали до влади, практично звести на н≥що роль орган≥в самоуправл≥нн¤ (ради депутат≥в) та повернути у русло нео≥мперських пожадань плебейськоњ маси, а пот≥м, в 1957 - 1964 роках добров≥льно уступити всю владу корупц≥он≥стам (т.з. "антипарт≥йна група ћолотова-ћаленкова- агановича-Ўеп≥лова" в 1957 роц≥ прагнула лише в≥дт¤гнути це переданн¤ влади, ¤к це вдалос¤ ран≥ше в≥дт¤гнути вождев≥ плебейства —тал≥ну у 1927 - 1938 рр), а т≥, у свою чергу, у 90-х роках ’’ ст. под≥лилис¤ нею з ф≥нансово-промисловими ол≥гархами.

ƒл¤ украњн≥зац≥њ арм≥њ та м≥л≥ц≥њ важливе дальше залученн¤ в≥йськових до соц≥ально-нац≥ональноњ д≥¤льност≥, головним чином через житлов≥ ком≥тети та профсп≥лки (через неминуч≥сть ≥снуванн¤ останн≥х ол≥гарх≥¤ вс≥л¤ко в≥дд¤гуЇ перех≥д вс≥Їњ арм≥њ на профес≥йну основу), та формуванн¤ на ц≥й основ≥ одностайност≥, що дозволить керувати рухом вц≥лому, очолити боротьбу прогресивноњ частини в≥йськових та м≥л≥ц≥њ ≥ в певних умовах зробити його над≥йним чинником у зд≥йсненн≥ пожадань нац≥њ.

–озгортаючи активну д≥¤льн≥сть ≥з залученн¤ солдат та оф≥цер≥в на б≥к спри¤нн¤ нац≥ональним ≥нтересам, патр≥оти н≥коли не вважали таку роботу самоц≥ллю, бо такий п≥дх≥д може привести до в≥дриву нац≥онал-патр≥отичного руху в арм≥њ в≥д визвольного руху нац≥њ вц≥лому.

«в≥сно, нас звинуват¤ть у "розклад≥" арм≥њ та м≥л≥ц≥њ. јле в д≥йсност≥ розклад у загальнонац≥ональному розум≥нн≥ цього слова - це позитивний процес пробудженн¤ чинноњ самосв≥домост≥ в≥йськовослужбовц≥в, њх пол≥тичного прозр≥нн¤, включенн¤ в активну пол≥тичну супротивн≥сть до визискувач≥в та њхн≥х представник≥в у «бройних —илах та м≥л≥ц≥њ.

јрм≥¤ повинна стати одн≥Їю з д≥Ївих сил нац≥онального патр≥отизму. јле вона повинна, у свою чергу, п≥ддатис¤ остаточному перетворенню в ход≥ еволюц≥йного процесу з метою визволенн¤ з-п≥д впливу пан≥вних клан≥в та реакц≥йноњ ол≥гарх≥њ. «лам корупц≥йноњ в≥йськовоњ машини та створенн¤ Ќац≥онально-ѕатр≥отичних збройних —ил вже розпочавс¤!