стать¤
јвтор: ћакс, ”Ќ“ѕ
„и Ї антисем≥тизм ознакою некультурност≥?
ѕерш н≥ж розпочати досл≥дженн¤ головних рис Їврейства, що так
р≥зко вид≥л¤ють його серед ≥нших народ≥в, необх≥дно роз≥братис¤
у зм≥ст≥ м≥фу, ¤кий м≥цно упровадивс¤ в св≥дом≥сть нашоњ л≥беральноњ
≥нтел≥генц≥њ, зг≥дно ¤кому культурна ≥ "передова" людина
не може бути антисем≥том.
"≤удоф≥льство Ч ознака культури ≥ етичноњ висоти; антисем≥тизм
Ч ознака варварства ≥ ¤кнайглибшого етичного пад≥нн¤".
“ака загальновизнана формула, що панувала до найостанн≥шого часу
в думках л≥беральноњ ≥нтел≥генц≥њ, ¤к "осв≥ченого «аходу",
так ≥ ”крањни. « подальшого викладу ми побачимо ким ≥ ¤ким способом
ц¤ "акс≥ома" була упроваджена в св≥дом≥сть широких к≥л
неЇврейськоњ ≥нтел≥генц≥њ. —першу ж спробуЇмо знайти в≥дпов≥дь
на поставлене нами питанн¤. ƒл¤ цього досить кинути погл¤д в томи
загальнолюдськоњ культурноњ спадщини ≥ з тис¤ч≥ приклад≥в р≥зко
негативного ставленн¤ до Їврейства у великих державних д≥¤ч≥в,
мислител≥в ≥ письменник≥в вс≥х час≥в та народ≥в вид≥лити лише
найб≥льш характерн≥, ¤к≥ ми ≥ викладемо нижче в хронолог≥чному
пор¤дку.
ƒ≥одор, римський ≥сторик ≥ письменник (30 до –.’. Ч 20
по –.’.) пов≥домл¤Ї в своњй У«агальн≥й ≥стор≥њФ, що друз≥ пануючого
цар¤ јнт≥оха (175Ч163 рр. до –.’.) радили йому ц≥лком винищити
≥удењв "оск≥льки серед вс≥х народ≥в вони Ї Їдиними, ¤к≥ не
хочуть зближенн¤ н≥ з ¤кими ≥ншими народами ≥ дивл¤тьс¤ на вс≥х,
¤к на своњх ворог≥в".
ѕ≥сл¤ вигнанн¤ њх з ™гипту, розпов≥даЇ ƒ≥одор, вони влаштувалис¤
в област≥ ™русалиму ≥ "утворивши Їврейський народ, передавали
йому по спадку ненависть до гоњв".
—енека (4 до –.’. Ч 65 по –.’.), один з найзначн≥ших ф≥лософських
письменник≥в стародавнього –иму: Ч "«вичањ цього злочинного
народу (≥удењв) наст≥льки зм≥цнилис¤, що широко розповсюджуютьс¤
у вс≥х крањнах; переможен≥ нав'¤зали своњ закони переможц¤м".
Ѕагато писав про людиноненависництво ≥ ≥нш≥ негативн≥ риси ≥удењв
римський ≥сторик “ацит (55 Ч 120 по –.’.). "ƒоки асс≥р≥йц≥,
мид≥нц≥ ≥ перси волод≥ли —ходом Ч ≥удењ були частиною њх п≥длеглих,
¤ка найб≥льш зневажалас¤. ѕ≥сл¤ того, ¤к влада перейшла в руки
македонц≥в", писав “ацит в п'¤тому том≥ своЇњ ≤стор≥њ, "цар
јнт≥ох зробив спробу знищити њх марнов≥рства ≥ ввести серед них
грецьк≥ звичањ, щоб перевиховати цей огидний народ".
ƒосл≥дженн¤ л≥тературних пам'¤тник≥в античного миру показуЇ,
що презирство до Їврењв ≥ р≥зке засудженн¤ њх особливостей було
вже в т≥ часи загальним ¤вищем. ÷е ц≥лком п≥дтверджуЇ в своњй
вчен≥й прац≥ "јнтисем≥тизм в стародавньому св≥т≥" (ћосква,
Ћен≥нград, 1922) Їврейський ≥сторик —оломон Ћурье.
"ѕрезирство до Їврењв", пише —. Ћурье (стор. 192) "наст≥льки
ув≥йшло до ужитку, що найменуванн¤ Ївре¤ набуло нарешт≥ прозивного
значенн¤ в сенс≥ всього брудного, непривабливого. “ак, леомед,
лаючи ≈п≥кура за його поганий стиль, говорить: "…ого мова
уз¤та з самоњ гущавини синагоги ≥ що товпл¤тьс¤ навколо нењ жебрак≥:
у н≥м Ї щось плоске жид≥вське ≥ таке, що повзе по земл≥, ¤к плазун.
≤нше под≥бне св≥доцтво", Ч продовжуЇ Ћурье, "ми знаходимо
у јмм≥ана ћарцелл≥на. ¬≥н розпов≥даЇ: оли ≥мператор ћарк јврел≥й
проњздив по ѕалестин≥, смердюч≥ ≥ метушлив≥ Їврењ були йому просто
огидн≥".
÷е огида до Їврењв зовс≥м не була особлив≥стю стародавнього греко-римського
св≥ту. ¬она супроводжувала Їврењв усюди. ” пам'¤тниках стародавньоњ
писемност≥ у самих Їврењв ми знаходимо незл≥ченн≥ тому св≥доцтва.
“ам в книз≥ Ѕутт¤ (гл.43,32) описуЇтьс¤ пригощанн¤, подане царедворцем
…осипом, на ¤кому були присутн≥ ≥ запрошен≥ Їгипт¤ни: "≤
подали йому особливо ≥ њм особливо, ≥ ™гипт¤нам, що об≥дають з
ним особливо: тому що ™гипт¤ни не можуть њсти хл≥б разом з Ївре¤ми;
тому що це мерзота дл¤ ™гипт¤н". ” псалмах в≥чно повертаЇтьс¤
один ≥ той же мотив: "ћи зробилис¤ см≥ховиськом у сус≥д≥в
наших Ч наругою ≥ осоромленн¤м у тих, що оточують нас. (ѕс.79,4)".
ўе ¤скрав≥ше виступаЇ загальне презирство ≥ ненависть до Їврењв
в писанн¤х арабських ≥ персидських учених старовини. ÷≥лий р¤д
м≥сць в оран≥ характеризуЇ в≥дношенн¤ до Їврењв ћагомета. "≤з
за несправедливост≥ њх, ми заборонили Ївре¤м дещо те, що ран≥ше
було њм дозволено, тому що вони далеко в≥дсторонилис¤ в≥д рел≥г≥њ
Ѕожоњ ≥ займалис¤ лихварством, що њм заборонене, ≥ незаконно поглинули
майно ≥нших людей", читаЇмо ми в оран≥, в 4-му розд≥л≥ в≥дд≥лу
«уре. ≤ дал≥: "“и н≥коли не повинен втомлюватис¤ викривати
њх (≥удењв) обмани. ¬они обманщики майже все без виключенн¤".
ј ось дек≥лька типових вит¤г≥в з св≥доцтв представник≥в ученого
мусульманського св≥ту.
јдб-аль-квад≥р аль-жил¤н≥ (545 по –.’.): "≤удењ,
¤к≥ живуть розс≥¤ними у всьому св≥т≥, але ус≥ м≥цно тримаютьс¤
один за одного Ч хитр≥, повн≥ ненавист≥ до людей ≥ небезпечн≥
≥стоти, з ¤кими треба звертатис¤, ¤к з отруйною зм≥Їю, оск≥льки
¤кщо дозволити њй хоч би на мить п≥дн¤ти голову, вона неодм≥нно
укусить, а укус њњ безумовно смертельний".
ћанав≥ аль ћаул≥д (821 по –.’.): "„екати чесност≥
≥ правди в≥д ≥уде¤ Ч те ж саме, що припускати невинн≥сть у староњ
пов≥њ".
ћ≥рза ’ассан ’ан (1649 по –.’.): "ƒл¤ мене Ї незрозум≥лим,
чому ми давно ще не винищили цих кровожерних тварин! ’≥ба не вбивали
б в≥дразу диких зв≥р≥в, що пожирають людей, нав≥ть ¤кщо б зв≥р≥
ц≥ були людинопод≥бн≥? ј х≥ба Їврењ не винищувач≥ людей?"
«вернемос¤ тепер до культурноњ спадщини «аходу. ” хрон≥ц≥ √ригор≥¤
“урського (540Ч594) ми знаходимо наступний висл≥в √унтрама,
корол¤ з династ≥њ ћеров≥нг≥в: "√оре цьому народу ≥удейському,
бо в≥н поганий в≥роломний ≥ в серц≥ у нього вс¤ка зла хитр≥сть".
ѕетро люн≥йськ≥й, знаменитий бенедиктинський чернець
’II стол≥тт¤: "я раджу не знищувати Їврењв, а карати њх в≥дпов≥дно
до њх же порок≥в. Ќе було б всього справедлив≥ше - в≥дн¤ти у них
все те, що вони привласнили соб≥ обманним шл¤хом? “о, чим вони
волод≥ють, вкрадено ними мерзотним способом, ≥ так ¤к вони до
цих п≥р залишалис¤ непокараними за своЇ нахабство, то вкрадене
ними майно повинне бути знову в≥д них в≥д≥брано. “е, що ¤ говорю,
вс≥м в≥домо. Ѕо не чесним хл≥боробством, не законною в≥йськовою
службою, не шл¤хом ¤коњ-небудь корисноњ роботи наповнюють вони
своњ комори хл≥бом, своњ льохи - вином, своњ кошел≥ - грошима,
своњ скрин≥ - золотом ≥ ср≥блом, а набагато б≥льш шл¤хом обману
≥ таЇмного скупа крадених речей у злод≥њв, причому ц≥нних речей
набувають за гр≥ш".
≈разм –оттердамський Ч найб≥льш осв≥чений з≥ вс≥х гуман≥ст≥в,
св≥тило науки XVI стол≥тт¤: "√раб≥ж ≥ здиранн¤ шкури з б≥дноњ
людини, вироблюван≥ жидами, перевершують вс≥ заходи, ≥ дал≥ терп≥ти
це, прости господи, неможливо".
ћарт≥н Ћютер (1483Ч1546) Ч вождь протестантськоњ боротьби
проти ѕапства, засновник лютеранського в≥роспов≥данн¤: "”с≥
бо¤злив≥ з≥тханн¤ ≥ жаданн¤ њх (≥удењв) серц¤ сповнен≥ бажанн¤м
коли-небудь поступити з нами, ¤зичниками, так само, ¤к вони поступили
з ¤зичниками в ѕерс≥њ за час≥в ≈сф≥р≥ (тод≥ було знищено 75000
перс≥в). ќ, ¤к любл¤ть вони цю книгу ≈сф≥рь, ¤ка така сп≥взвучна
з њх кровожерними, спраглими мести ≥ вбивства устремл≥нн¤ми ≥
над≥¤ми! —онце н≥коли ще не осв≥тлювало б≥льш кровожерного ≥ мстивого
народу, ¤кий у¤вл¤Ї себе народом Ѕожим саме тому, що повинен вбивати
≥ душити ≥нов≥рц≥в".
ƒжордано Ѕруно (1548Ч1600) Ч знаменитий ≥тал≥йський мислитель,
захисник оперника ≥ мужн≥й борець проти католицького мракоб≥сс¤,
спалений ≥нкв≥зиц≥Їю на багатт≥: "...вони (Їврењ) Ї плем'¤м,
що розносить таку сильну заразу, прокажене ≥ небезпечне, що заслуговують,
щоб њх знищували ще до народженн¤... ™врењ Ч народ, завжди
низовинний, рабол≥пний, ганебний, в≥дособлений, замкнутий, такий,
що уникаЇ стосунк≥в з ≥ншими народами, ¤ких в≥н пересл≥дуЇ зв≥р¤чим
презирством, накликаючи на себе таке ж саме, заслужене презирство
з њх боку".
÷≥каво, що ≥ стол≥тт¤ рац≥онал≥зму, стол≥тт¤ ¬еликоњ ‘ранцузькоњ
–еволюц≥њ ≥ "ƒекларац≥њ прав людини", що дав поштовх
до р≥вн¤нн¤ Їврењв в правах з неЇвре¤ми, н≥чого не зм≥нив в погл¤дах
на Їврейство з боку найб≥льш культурних та досв≥дчених представник≥в
Ївропейського «аходу.
ќсв≥чен≥ монархи ѕрусс≥њ - так≥, ¤к ‘р≥др≥х ¬≥льгельм I ≥ ‘р≥др≥х
¬еликий, примушен≥ були приймати заходи до огорож≥ своњх народ≥в
в≥д Їврейськоњ експлуатац≥њ ≥ лихварства.
ћудра ≥мператриц¤ ћар≥¤ “ерез≥¤ јвстр≥йська у власноручному
посланн≥ придворн≥й канцел¤р≥њ в 1717 роц≥ писала: "Ќадал≥
жодному Їврею, ¤к би в≥н не називавс¤, не повинно даватис¤ права
проживанн¤ тут без мого письмового дозволу. я не знаю шк≥длив≥шоњ
дл¤ держави чуми, н≥ж цей народ, унасл≥док його ум≥нн¤ шл¤хом
обману, лихварства ≥ грошових операц≥й доводити людей до жебрацтва
≥ займатис¤ вс≥ма тими справами, ¤к≥ викликають огиду вс¤коњ нормальноњ
людини".
јле не одн≥ т≥льки правител≥, а ≥ найб≥льш≥ мислител≥ цього стол≥тт¤,
≥ в першу чергу сам кумир рац≥онал≥стичного л≥берал≥зму Ч ¬ольтер,
суворо батожили Їврейство ≥ закликали своњ сучасник≥в до боротьби
проти розтленного впливу Їврењв.
"™врењ Ч н≥що ≥нше, ¤к неосв≥чений ≥ варварський народ,
¤кий спрадавна сполучаЇ брудне користолюбство з бридк≥м марнов≥рством
та нездоланною ненавистю до вс≥х народ≥в, серед ¤ких вони терпим≥
≥ за рахунок ¤ких вони збагачуютьс¤", Ч так судив Їврењв
француз ¬ольтер. ѕод≥бн≥ ж погл¤ди висловлювали ≥ велик≥ н≥мц≥
того часу Ч ант, √ете, Ўиллер ≥ √ердер.
Ќа зор≥ XIX стол≥тт¤ найб≥льший правитель ≥ полководець ‘ранц≥њ
Ќаполеон, у своЇму зверненн≥ до ƒержавноњ ради в≥д 30-го
кв≥тн¤ 1806 р., говорив: "ƒ≥¤льн≥сть Їврейськоњ нац≥њ з час≥в
ћойсе¤, через всю њњ схильн≥сть, пол¤гала в лихварств≥ ≥ здирств≥...
‘ранцузький ур¤д не може байдуже дивитис¤ на те, ¤к низька нац≥¤,
що опустилас¤, здатна на ус≥л¤к≥ злочини, захоплюЇ в своЇ вин¤ткове
волод≥нн¤ обидв≥ прекрасн≥ пров≥нц≥њ старого ≈льзаса. ™врењв доводитьс¤
розгл¤дати, ¤к нац≥ю, а не ¤к рел≥г≥йну секту. ÷е нац≥¤ в нац≥њ...
÷≥л≥ села об≥бран≥ Ївре¤ми, вони знову ввели рабство; це справжн≥
зграњ ворон≥в... Ўкода, що запод≥юЇтьс¤ Ївре¤ми, не походить в≥д
окремих ос≥б, але в≥д всього цього народу в ц≥лому. ÷е сарана,
¤ка спустошуЇ ‘ранц≥ю"...
ѕод≥бн≥ ж погл¤ди ми знаходимо у п≥зн≥ших державних д≥¤ч≥в цього
ж стол≥тт¤ - таких ¤к ‘р≥др≥х ¬≥льгельм IV, ћольтке, Ѕ≥смарк,
у мислител≥в ≥ письменник≥в, ¤к ‘ейЇрбах, ЎопенгауЇр, арлейль,
–≥хард ¬агнер, ѕоль де Ћагард, Ќ≥цше, ¬≥ктор √юго, ≥ багато
≥нших. Ќайб≥льший н≥мецький ≥сторик XIX стол≥тт¤ “еодор ћоммзен
назвав Їврейство "д≥Ївим ферментом космопол≥тизму ≥ нац≥онального
занепаду". ј один з видатних французьких письменник≥в того
ж стол≥тт¤ ≈м≥ль «ол¤ дав в своњй книз≥ що вийшла у в 1895
р."Nouvelle Campagne" наступну нещадну характеристику
"обраному" народу: "÷¤ прокл¤та раса, що не маЇ
б≥льше своЇњ батьк≥вщини та свого правител¤, живе паразитом серед
≥нших нац≥й, прикидаЇтьс¤, що визнаЇ њх закони, але слухн¤на насправд≥
лише своЇму богов≥ √рабежу, ров≥ ≥ Ќенавист≥. ¬она виконуЇ усюди
хижу м≥с≥ю завоюванн¤, ¤ку поклав на нењ цей бог, влаштовуЇтьс¤
в кожному народ≥, ¤к павук посередин≥ своњх мереж, щоб п≥дстер≥гати
своњ жертви, висмоктувати кров з≥ вс≥х, жир≥ти за рахунок чужих
житт≥в!..."
“ак≥ були погл¤ди на Їврейство, висловлен≥ впродовж стол≥ть найб≥льш
зд≥бними та талановитими представниками зах≥дноЇвропейськоњ культури
≥ державност≥.
«≥ всього вищенаведеного вит≥каЇ ц≥лком категорична ≥ однозначна
в≥дпов≥дь на поставлене нами питанн¤: Ч антисем≥тизм зовс≥м не
Ї "ознакою некультурност≥", а, навпаки, найб≥льш одарован≥
та культурн≥ люди ус≥х час≥в ≥ ус≥х народ≥в, що стикалис¤ з Їврейством,
були переконаними антисем≥тами. ÷е спостереженн¤ примусило в≥домого
французького ≥сторика ≥ ф≥лософа ≈рнеста –енана визнати,
що "антисем≥тизм завжди був в≥дм≥тною ознакою осв≥чених та
розумних людей".
” своњй передмов≥ до вже цитованоњ нами прац≥ —.Ћурье
пише: "¬с¤ку мисл¤чу людину, що в≥дчуваЇ, повинно зац≥кавити
питанн¤ про причини цього ≥сторичного ¤вища (сусп≥льного антисем≥тизму),
украй важливого, хоча б унасл≥док своЇњ багатов≥ковоњ давност≥.
ƒл¤ автора ц≥Їњ роботи вже тод≥ було безперечне, що причина антисем≥тизму
лежить в самих Ївре¤х, ≥ншими словами, що антисем≥тизм Ч ¤вище
не випадкове, що в≥н коренитьс¤ в р≥зниц≥ м≥ж духовною сутн≥стю
Ївре¤ ≥ неЇвре¤. Ўл¤хом самоспостереженн¤ (автор Ї представником
Їврейського племен≥) ≥ вивченн¤ оточуючих людей, мен≥ вдалос¤
прийти до певних висновк≥в стосовно питанн¤ про причини антисем≥тизму".
≤ дал≥: "я безумовно примикаю до т≥Їњ групи учених, ¤к≥,
виход¤чи з одного того, що скр≥зь, де т≥льки не з'¤вл¤ютьс¤ Їврењ
Ч спалахуЇ антисем≥тизм, Ч робл¤ть висновок, що антисем≥тизм виник
не унасл≥док ¤ких-небудь тимчасових або випадкових причин, а унасл≥док
тих або ≥нших властивостей, характерних Їврейському народу".
ƒо абсолютно ≥дентичних висновк≥в приходить ≥ ≥нший Їврейський
вчений ≥ письменник Ѕернар Ћазар: "« того факту, що
вороги Їврењв належали до найр≥зноман≥тн≥ших племен, що вони жили
в крањнах, вельми один в≥д одного в≥докремлених, що вони п≥дкор¤лис¤
р≥зним законам ≥ управл¤лис¤ протилежними принципами, що вони
не мали н≥ однакових вдач, н≥ однакових звичањв, що вони були
в≥дм≥нн≥ психолог≥чно, що не дозвол¤ло њм однаково судити про
все, Ч вит≥каЇ висновок, що загальн≥ причини антисем≥тизму завжди
коренилис¤ в самому ≤зрањл≥, а не у тих, ¤к≥ з ним боролис¤".
(Bernard Lazare "L'Antisemitisme" “. I, S. 42).
http://www.untp.kiev.ua/index.php?id=598
