Ќј„јЋќ  



  ѕ”ЅЋ» ј÷»»  



  Ѕ»ЅЋ»ќ“≈ ј  



   ќЌ“ј “џ  



  E-MAIL  



  √ќ—“≈¬јя  



  „ј“  



  ‘ќ–”ћ / FORUM  



  —ќќЅў≈—“¬ќ  







Ќаши счЄтчики

яндекс цитуванн¤

 

      
»нститут стратегического анализа нарративных систем
(»—јЌ—)
L'institut de l'analyse strategique des systemes narratifs
(IASSN)
≤нститут стратег≥чного анал≥зу наративних систем
(≤—јЌ—)



стать¤

Ќатал≥¤ Ћитвин, ќлег √уцул¤к

Terra Nostra Premordialis -
в≥дпочаткова в≥тчизна

 рижаний покрив јнтактиди в середньому завтовшки 1720 метр≥в. ќледен≥нн¤ материка в≥дбувалос¤ поступово. «а оц≥нками вчених, воно тривало в≥д 3 000 до 9 000 рок≥в. ≤ завершилос¤ на 4 000 р≥к до н.е. , коли льодовик назажди наповз на останн≥ метри суходолу. „и збереглис¤ св≥дченн¤ того, що люди колись бачили бодай частину ще в≥льноњ в≥д криги јнтарктиди?

ƒе¤к≥ досл≥дники вважають, що так≥ св≥дченн¤ до нас д≥йшли. ѕри цьому вони посилаютьс¤ на старовинн≥ мапи. ѕередус≥м - на карту ѕ≥р≥ –ейса, знайдену наприк≥нц≥ двадц¤тих рок≥в ’’ ст. в  онстантинопол≥, в б≥бл≥отец≥ султанського палацу. ѕ≥р≥ –ейс - в≥домий ≥сторикам середньов≥чний мореплавець, ¤кий служив на флот≥ турецькоњ ќттоманськоњ ≥мпер≥њ. ¬≥н був не лише адм≥ралом ≥ брав участь у морських бо¤х, а й склав до того ж лоц≥ю - ≥нструкц≥ю з мореплавства. ¬ н≥й докладно описан≥ береги, бухти, затоки ≥ теч≥њ —ередземного та ≈гейського мор≥в. Ѕув в≥н ≥ картографом - складав географ≥чн≥ мапи. …ого карта датована 1513 роком (нагадаЇмо, що  олумб в≥дкрив јмерику в 1492 роц≥).¬она маЇ одну особлив≥сть: на н≥й зображено јнтарктиду, ¤ка була в≥дкрита лише 1820 року. як м≥г цей материк потрапити на мапу за 307 рок≥в до свого в≥дкритт¤? ≤ ще одна загадка постаЇ при вивченн≥ антарктичного узбережж¤, зображеного ѕ≥р≥ –ейсом. „астина цього узбережж¤, те що нин≥ називаЇтьс¤ «емлею  оролеви ћод, Ї в≥льною в≥д криги.

¬ тому, що карта складена в ’”≤ ст., сумн≥в≥в не було. ƒо того ж, в≥дом≥ результати сейсм≥чноњ розв≥дки: за допомогою вибух≥в було досл≥джено приховане п≥д кригою узбережж¤ јнтарктиди, визначена форма його крайки. ÷≥ результати п≥дтверджували под≥бн≥сть береговоњ л≥н≥њ п≥д кригою та береговою л≥н≥Їю, зображеною на карт≥. яким чином ѕ≥р≥ –ейсу вдалос¤ зобразити те, що в≥н не м≥г побачити, коли б нав≥ть ≥ в≥дкрив јнтарктиду? ¬≥дпов≥сти на це запитанн¤ неважко, знаючи ¤к складаютьс¤ географ≥чн≥ карти.

ћатер≥ал, що його використовують картографи, називають картограф≥чними джерелами. ÷е можуть бути дан≥, отриман≥ безпосередньо в процес≥ вивченн¤ м≥сцевост≥. ј можуть бути ≥нш≥ дан≥ - граф≥чн≥, текстов≥, коли в робот≥ використовують вже ран≥ше створен≥ карти та описи. —аме граф≥чними та текстовими джерелами волод≥в ѕ≥р≥ –ейс, ¤кий, зв≥сно, мав доступ до арх≥в≥в ще ≥мператор≥в ¬≥зант≥њ, котр≥ перейшли до султанськоњ б≥бл≥отеки. Ќа пол¤х його мапи Ї позначки. ¬ них пов≥домл¤Їтьс¤, що використовуван≥ ним джерела належать до ≤” стол≥тт¤ до н.е. та до ще ран≥ших пер≥од≥в. ƒосл≥джуючи карту ѕ≥р≥ –ейса, американський вчений јрл≥нгтон √. ћаллер≥ ви¤вив, що њњ проекц≥¤ (тобто система переносу координат з глобусу на площину) незвична, бо географ≥чний п≥вденний полюс карти (точка сходженн¤ меред≥ан≥в) розташована ... у ѕ≥вн≥чн≥й јфриц≥. ѕольський академ≥к - геолог —тан≥слав –ужицький в 1970 р. розпов≥дав: "ћи працювали у серц≥ пустел≥ —ахара на масив≥ ’оггар, де проводили досл≥дженн¤, котр≥ остаточно переконали нас в тому, що центральна —ахара 450 млн. рок≥в тому була покрита льодовим панцирем типу антарктичного, а площа масиву ’оггар була в той час саме ѕ≥вденним ѕолюсом «емл≥". јле ¤кщо в ≥снуванн¤ людини в таку давнину в≥р¤ть х≥ба що кваз≥-теософи типу ќлени Ѕлаватськоњ та њњ школи, то даний картограф≥чний факт повинен змусити замислитис¤ серйозних науковц≥в. якщо й легко по¤снити, що дана традиц≥¤ в картограф≥њ передана земл¤нам в≥д ≥ншопланетноњ цив≥л≥зац≥њ, котра вже в т≥ часи спостер≥гала за нашою планетою, то б≥льш в≥рн≥шим буде говорити про "математичний" виб≥р точки сходженн¤ меред≥ан≥в в≥зант≥йськими картографами (чи нав≥ть, дов≥льний виб≥р, ¤к обрано дов≥льно нульовим меред≥аном той, ¤кий стосуЇтьс¤ певноњ астроном≥чноњ обсерватор≥њ в √р≥нв≥ч≥). “ому не доц≥льно пов?¤зувати даний факт "сходженн¤ меред≥ан≥в" в јфриц≥ ≥з зображенн¤м на карт≥ "незледен≥лоњ" јнтарктиди.

¬≥домий геораф ’≤’ ст. ѕ.‘. √орсей, вивчаючи стародавн≥ карти, прийшов до висновку, що, наприклад. карти ≈ратосфена (276 - 194 рр. до н.е.), точн≥ше, њх коп≥њ, м≥ст¤ть помилки, в котрих була певна система. ѕомилки ц≥ говор¤ть про те, що карти самого ≈ратосфена походили ≥з б≥льш давн≥ших ориг≥нал≥в, центр проекц≥њ котрих випадав на ¬ав≥лон або ф≥н≥к≥йський “≥р. јле головне ≥нше: виход¤чи з астроном≥чних спостережень, котр≥≥ л¤гли в основу складанн¤ цих карт, в≥н вирахував дату њх створенн¤ - 3666 р≥к до н.е. ƒосл≥дженн¤ показали, що вс≥, нав≥ть найб≥льш ранн≥ карти - прообрази, зазначен≥ ѕ≥р≥–ейсом, грунтуютьс¤ на ще стар≥ших документах. ¬иходило, що нев≥домий картограф пров≥в зйомку м≥сцевост≥ в јнтарктид≥, пот≥м використав одержан≥ дан≥ дл¤ складанн¤ мапи. … зд≥йснив в≥н це за 4 000 рок≥в до н.е.! Ќа той час ще була змога побачити в≥льне в≥д криги узбережж¤.

јле на древн≥х картах зображали не лише јнтарктиду, але й њњ "посестер", що колись ≥з нею утворювали Їдиний материк √ондвану. “ак, јвстрал≥¤, котра була в≥дкрита в ’”≤ ст., значитьс¤ на б≥льш ранн≥й карт≥, датованн≥й 1510 роком. “урецька карта ’адж≥ јхмеда 1559 р. (коп≥¤ нев≥домого нам ориг≥налу) даЇ обриси та берегову л≥н≥ю ѕ≥вн≥чноњ та ѕ≥вденноњ јмерик, на два стол≥тт¤ випереджаючи св≥дченн¤ першов≥дкривач≥в. “акож турецька карта, що датована 1559 роком (коп≥¤ б≥льш ранньоњ, ¤к зазначено на н≥й), в≥дтворюЇ з разючою точн≥стю “ихоокеанське побережж¤ ѕ≥вн≥чноњ јмерики та јл¤ску. ≤ на ц≥й карт≥ нема Ѕер≥нговоњ протоки. ћ≥ж —иб≥ром та јл¤скою - сухопутний м≥ст, ¤кий, ¤к стверджують геологи. зник 30 000 рок≥в тому., в епоху палеол≥ту. “акож на карт≥ ѕтолеме¤ нанесен≥ б≥л≥ зони. «г≥дно ≥з сучасною наукою контури цих зон накладаютьс¤ на област≥ поширенн¤ залишк≥в останнього льодовика, що датуютьс¤ ¤к 10 000 рок≥в тому.

ѕергамський представник школи граматик≥в  ратес ћ≥ллоський (пом. в 145 р. до н.е.), ¤кий настоював на тому, що «емл¤ маЇ форму кул≥, збудував модель планети (три метри в д≥аметр≥) - ≥ нан≥с на нењ вс≥ р≥ки, мор¤, гори та м≥ста, зв≥р¤ючись ≥з давн≥ми манускриптами. ¬≥н, зокрема, зобразив чотири континенти, розд≥лен≥ двома великими океанами - з п≥вноч≥ на п≥вдень ≥ з≥ сходу на зах≥д. ќбидва перетиналис¤ за √еракловими —товпами (√≥бралтаром).  р≥м  ельтики, ≤бер≥њ, √рец≥њ, ћалоњ јз≥њ, ™гипту, Ћ≥в≥њ, ≤ндоњ (≤нд≥њ), —к≥ф≥њ тощо на його карт≥ материки "ѕер≥ец≥¤" (на м≥сц≥ ѕ≥вн≥чноњ јмерики), "јнтипод≥¤" (ѕ≥вденна јмерика), "јнтец≥¤" (јвстрал≥¤)... „ерез 300 рок≥в п≥сл¤  ратеса географ  лавд≥й ѕтолемей пом≥стив "“ерра ≤нкогн≥та јустрал≥с", означивши њњ пунктиром в≥д п≥вденного виступу јфрики у сх≥дному напр¤мку до «олотого ’ерсонесу, п≥вострова ћалакка, ≥ замкнув ≤нд≥йський океан у внутр≥шнЇ ѕ≥вденне море, аналог≥чно до —ередземного, ≥ це зображенн¤ протрималос¤ на св≥тових картах аж до ’≤’ ст.

Ќа думку науковц≥в, цив≥л≥зац≥¤ на «емл≥ постала лише наприк≥нц≥ 4 000 року до н.е. Ќа той час вже ≥снувала праукрањнська - “рип≥льська культура та почала розвиватис¤ культура стародавнього ™гипту. «годом, приблизно 3 000 року до н.е. постала цив≥л≥зац≥¤ на Ѕлизькому —ход≥, в Ўумер≥. ¬ друг≥й половин≥ цього ж тис¤чол≥тт¤ - в ≤нд≥њ. ўо ж то за цив≥л≥зац≥¤, представники ¤коњ залишили св≥дченн¤ про нескуту кригою јнтарктиду?

¬≥домост≥ про јнтарктиду, отриман≥ через мапу ѕ≥р≥ –ейса, не самотн≥. ѓх пов≥домл¤ють також картографи ќронтеус ‘≥н≥ус, √ерард, ћеркатор, ‘≥л≥п Ѕуаше. ¬они, ¤к ≥ ѕ≥р≥ –ейс, користалис¤ п≥д час складанн¤ своњх карт старезними джерелами. Ќа њхн≥ мапи ненанесено те, чого вони не могли побачити на власн≥ оч≥. ј могли лише скоп≥ювати, перемалювати в своњх по≥нформованих попередник≥в.

“ак, на мап≥ в ќронтеуса ‘≥н≥уса, складен≥й 1532 року, в≥льн≥ в≥д криги береги јнтарктиди займають ще б≥льшу площу, н≥ж у ѕ≥р≥ –ейса. ÷е, опр≥ч «емл≥  оролеви ћод, ще й «емл¤ ≈ндбер≥, «емл¤ ¬≥лкса, «емл¤ ¬≥ктор≥њ, «емл¤ ћер≥ Ѕерд. –езультати сейсм≥чноњ розв≥дки знову вказали на под≥бн≥сть обрису м≥сцевост≥ п≥д кригою та м≥сцевост≥ на мап≥. ƒо того ж, досл≥дники зробили свердловини на дн≥ мор¤ –осса («емл¤ ¬≥ктор≥њ). «≥ свердловин було вз¤то проби в≥дкладень. «а допомогою рад≥овуглецевого анал≥зу визначено њх в≥к. Ќауковц≥ д≥йшли висновку, що джерелом цих в≥дкладень були антарктичн≥ р≥чки. “≥, що зображен≥ на мап≥.  олись р≥чки насправд≥ вливалис¤ в море –осса - там, де в наш час у нього сповзають льодовики —котта й Ѕредмора.

ћеркатор, ¤кого вважали найславетн≥шим картографом ’”≤ стол≥тт¤, склав к≥лька мап јнтарктиди. Ќев≥дкритий на той час материк зображений ним у найменших подробиц¤х. ћис ƒарт ≥ мис √ерлахера на «емл≥ ћер≥ Ѕерд, Ѕерег ѕринца √аральда, остр≥в ѕадда в затоц≥ Ћютцова - ’ольма та багато ≥ншого в нього нав≥ть вп≥знаван≥ше, н≥ж на карт≥ ќронтеуса ‘≥н≥уса.

ќсобливо зац≥кавлюють мапи Ѕуаше, ¤кий жив у ’”≤≤≤ стор≥чч≥. ¬≥н, напевно, користувавс¤ ще давн≥шими джерелами. Ќа його карт≥ 1737 року јнтарктида ц≥лковито в≥льна в≥д крижаного покриву. ¬она маЇ вигл¤д арх≥пелагу, розд≥леного протокою. “аке зображенн¤ тривалий час видавалос¤ фантастичним. ѕроте 1958 року сейсмограф≥чн≥ досл≥дженн¤ п≥дтвердили в≥дтворене на мап≥. јнтарктида ¬»я¬»Ћј—я Ќ≈ ћј“≈–» ќћ. ѕ≥д крижаним панцирем ховаЇтьс¤ арх≥пелаг, розд≥лений протокою на дв≥ частини.

¬ивченн¤ мап даЇ п≥дстави припустити, що картограф≥чн≥ джерела ѕ≥р≥ –ейса й ћеркатора могли бути створен≥ в добу, близьку до 4 000 р. до н.е. ƒжерело, використане ќронтеусом ‘≥н≥усом, було складене ще ран≥ше, коли льодовик покривав лише центр јнтарктиди. …, нарешт≥, джерела, послуговуючис¤ ¤кими виготовив своњ мапи Ѕуаше, мають бути ще давн≥шими. ѓх могли скласти, коли обледен≥нн¤ ще не було. “обто за 13 000 рок≥в до н.е.!

™ одна г≥потеза, зг≥дно з ¤кою јнтарктида не завжди розташовувалас¤ на звичному дл¤ нас м≥сц≥, всередин≥ ѕ≥вденного ѕол¤рного кола. –ан≥ше вона лежала приблизно на 3 000 к≥лометр≥в п≥вн≥чн≥ше (а м≥льйони рок≥в тому сп≥льно з јфрикою, ѕ≥вденною јмерикою, ≤ндостаном та јвстрал≥Їю утворювала Їдиний материк - √ондвану). јле в≥дбулос¤ зм≥щенн¤ земноњ кори - јнтарктида посунулас¤ й пос≥ла м≥сце ѕ≥вденного полюса (до цього на ѕ≥вденному полюс≥ перебувала сучасна ѕ≥вн≥чна јфрика).  л≥мат зм≥нивс¤, р≥зко похолодшало. ѕочала наростати й повол≥ розповзатис¤ льодовикова шапка, ¤ка ще 30 -35 млн. рок≥в тому охопила лише —х≥дну јнтарктиду (тобто б≥льш масивну њњ частину; в центр≥ - гори √амбурцева).

« дес¤ток рок≥в тому було зд≥йснено бур≥нн¤ свердловини в крижаному панцир≥ јнтарктиди ≥ на глибин≥ майже п≥втора к≥лометра було ви¤влено сл≥ди вулкан≥чного попелу - результат м≥сцевоњ вулкан≥чноњ д≥¤льност≥. ѕроте найц≥кавишою Ї дата, до ¤коњ в≥днос¤ть цей поп≥л - в≥д 8-го до 12-го тис¤чол≥тт¤ до н.е. ("Ќедел¤", ћ., 1968, є 41, с. 19).

“акож поширене у¤вленн¤ про те, що јнтарктида повн≥стю покрита сн≥гом або льодом правильне, але не ц≥лком. ƒ≥йсно, т≥льки 2% вс≥Їњ поверхн≥ континенту в≥льн≥ в≥д сн≥гу ≥ льоду, але вони складають приблизно 2,5х105 км2. ÷≥ в≥льн≥ в≥д льоду територ≥њ, що дуже ц≥кавл¤ть науковц≥в, розташован≥ б≥л¤ крањв континенту, значна частина - б≥л¤ рос≥йських станц≥й ћирний ≥ Ќоволазар≥вська, а також вздовж “рансантарктичних г≥р, котр≥, будучи продовженн¤м јндських г≥р Ћатинськоњ јмерики, Ї мовби спинним хребтом материка, що прост¤гаЇтьс¤ в≥д мису јдер, п≥вденн≥ше Ќовоњ «еланд≥њ, вздовж зах≥дного берега мор¤ –осса ≥ майже через весь континент. ” “рансантарктичних горах знайдено найб≥льш обширн≥ (4000 км2) ≥ найб≥льш в≥дом≥ в≥льн≥ в≥д льоду област≥ - "ќаза ћак-ћьордо" та "ќбласть —ухих ƒолин", розташован≥ б≥л¤ станц≥й Ќовоњ «еланд≥њ та —Ўј. “опограф≥¤ цих в≥льних в≥д льоду долин одна з найкрасив≥ших на «емл≥. ќаза ћак-ћьордо складаЇтьс¤ з трьох глибоких, в≥льних в≥д льоду долин, котр≥ колись теж були покрит≥ льодовиками.  ожна долина маЇ довжину майже 100 км ≥ ширину в≥д 2 до 5 км. ƒно долин покрите моренами, залишеними льодовиками, п≥щаними дюнами або оголеними скел¤ми. “ут ≥ там на дн≥ долин розташован≥ озера, що замерзають на б≥льшу половину року, кр≥м короткого пер≥оду л≥та. над долинами п≥д≥ймаютьс¤ гостр≥ п≥ки висотою 2000 - 3000 м. Ѕ≥льша частина њх в≥льна в≥д льоду. « високо розташованих долин м≥ж цими п≥ками течуть схилами невелик≥ льодовики. ¬ окремих м≥сц¤х вони рухаютьс¤ самим дном долин.  ол≥р скель складаЇ в≥дт≥нки коричневого - в≥д св≥тло-коричневого, довго перебуваючого на пов≥тр≥ гран≥ту, до темно-червоного п≥дданого впливов≥ погоди базальту. ќкрем≥ камен≥ мають в≥дт≥нки с≥рого. ÷≥ кольори контрастують з б≥лим кольором льодовик≥в та ¤скраво-блакитним небом. „ерез те, що тут нема рослинност≥, то в≥дсутн≥й зелений кол≥р. јналог≥чн≥ област≥ в≥льноњ земл≥ в берегових районах знайдено в оаз≥ Ѕангера б≥л¤ станц≥њ ћирний. “ут б≥льш рельЇф заповнений височинами. „асто зустр≥чаютьс¤ маленьк≥ озера.

√рунт јнтарктиди спри¤тливий нав≥ть дл¤ вирощуванн¤ урожањв. ¬≥н родючий та м≥стить резерви невив≥трених ≥ частково вив≥трених м≥нерал≥в, що п≥двищують родюч≥сть. ≈ксперименти показали, що грунт јнтарктиди, перенесений у нормальн≥ температурн≥ умови, придатний дл¤ проростанн¤ рослин. Ќав≥ть вирощуютьс¤ так≥ рослини, ¤к салат ≥ редис.

ћожна припускати, що до обледен≥нн¤, себто за 13 000 рок≥в до н.е., јнтарктида (чи в≥рн≥ше, њњ «ах≥дна частина, що омиваЇтьс¤ јтлантичним океаном ≥ ¤вл¤Ї собою арх≥пелаг) була населена людьми. ÷е була високорозвинена цив≥л≥зац≥¤, що ≥снувала допоки останн¤ смужечка суходолу не вкрилас¤ кригою. ÷≥каво, що творц≥ архањчноњ цив≥л≥зац≥њ в ≤нд≥њ ћохенджо-ƒаро, драв≥домовн≥ там≥ли зберегли м≥ф про те, що њхн≥ предки в "епоху ”ж≥" переселилис¤ з перебуваючого на п≥вдень в≥д ≤ндостану, в ≤нд≥йському океан≥, величезного материка “амалахам (“ам≥л≥лам). Ќе без п≥дстав, його залишком вважають остр≥в ÷ейлон (≥ндуси його називають Ўр≥ Ћанка, а драв≥ди - Ќавалам), ¤кий разом ≥з б≥льш обширною частиною суш≥, названою вченими Ћемур≥Їю (до нењ входили ћадагаскар, —ейшели, ≤ранський, јфганський та “≥бетський осколки √ондвани) "п≥дчепив" ≤ндостанський субконтинент ≥ в≥д≥рвав в≥д јнтарктиди.

¬едичн≥ легенди ар≥њв розпов≥дають, що первинно островом Ћанкою та океаном —агара волод≥в бог  убера ¬айшравана, тобто син мудрец¤ ¬≥шраваса (сина р≥ш≥ ѕуластьњ), та дочки р≥ш≥ Ѕхарадвадж≥ ƒеваварн≥н≥. ¬≥н був зроблений за благочест¤ богом п≥дземних багатств та кол≥сниц≥ ѕушпаки, здатноњ л≥тати у пов≥тр≥. …ого зведеним братом був ракшас –авана (символ≥чний образ там≥л≥в), ¤кий п≥дступно вигнав  уберу з Ћанки.  убера переселивс¤ в √≥малањ, заснував столицю јлаку, побудовану божественним буд≥вничим ¬≥швакарманом.  убер≥ належить чар≥вний сад „айтраратха, що перебуваЇ б≥л¤ п≥дн≥жж¤ св≥товоњ гори ћеру, його слуга ћан≥бхадра - бог торг≥вл≥, його дружина - чар≥вна –≥ддх≥, принцип процв≥танн¤, його друг - бог Ў≥ва, ¤кий навчив його таЇмниц≥ “антри та йоги. …ого свита - це ¤кш≥, к≥ннари та гухь¤ки, його народ - "≥тараджана" - "≥нш≥ люди" (або "пунь¤джана" - "чист≥ люди"), що змушуЇ згадати "антипод≥в" - за грецькою м≥фолог≥Їю, жител≥в ѕ≥вденного материка.

ѕро похований в океан≥ м≥ф≥чний остр≥в ѕотала ("ѕричал корабл≥в") розпов≥дають ≥ндуњстськ≥ та буддиськ≥ тексти. ѕалац далай-лами у Ћхас≥ над≥л¤Їтьс¤ еп≥тетом "ƒруга ѕотала" ("ƒунз≥н н≥йбо"), бо в≥н вважаЇтьс¤ вт≥ленн¤м володар¤ острова ѕотала јвалок≥тешвари (зверн≥ть увагу на компонент "-к≥теш-" в цьому ≥мен≥ ≥ на назву давньоруського граду  ≥теж; в≥рог≥дно, що у¤вленн¤ про це принесли на –усь кангари - печен≥ги, ¤к≥ були спов≥дниками ваджра¤ни). Ўостий панчен лама Ћобсан Ѕалдан ≈ше (в ’”≤≤ ст.) писав: "¬≥дпливаючи на корабл≥ в≥д згрупуванн¤ –амешвар≥ (п≥вдень ≤ндостану) у п≥вденному напр¤мку, рухаЇмос¤ до дв≥пи (острову) —≥нгала (÷ейлон), пот≥м прибуваЇмо у землю —≥нгала. «в≥дти корабельним шл¤хом у п≥вденному напр¤мку дос¤гаЇмо гори ѕотали".

«наЇ про п≥вденну прабатьк≥вщину ≥ епос зах≥дних "ар≥йц≥в" - легендарна ≈дда: на п≥вдн≥ лежить чар≥вна крањна св≥тла ≥ вогню ћуспелльсхейм, ¤кому протистоњть неосвоЇна п≥вн≥чна земл¤ туман≥в - Ќ≥фльхейм. ћ≥ж ними - першозданний океан √≥нуннгагап. « боротьби "вогню ≥ льоду" народжуЇтьс¤ "сучасна епоха бог≥в ас≥в" (додаванн¤ до горизонтальноњ площини "Ќ≥фльхейм-ћуспелльсхейм" ще й вертикальноњ - з св≥тами ¬ерхн≥м, Ќижн≥м та ћ≥дгардом, "огороженою серединою", житлом людей), майбутнЇ ¤коњ - апокал≥птичний –агнарьок - "—ут≥нки бог≥в" (аналог ≥ндуњстськоњ " ал≥юги"). «наменно, що сучасн≥сть сприймаЇтьс¤ ≈ддою ¤к "велетенська зима" ‘≥мбульветер.

≈тнологи, що займалис¤ вивченн¤м архањчних культур п≥вдн¤ ™враз≥њ, д≥йшли висновку, що десь у ≤” тис. до н.е. в≥дбувс¤ розлам Їдиноњ протоеламо-убањдсько-драв≥д≥йськоњ цив≥л≥зац≥њ та њњ Їдиноњ мови на три самост≥йн≥ г≥лки - драв≥ди заселили п≥вденний ≤ндостан, убањдц≥ - п≥вденну ћесопотам≥ю, а елам≥ти - п≥вденний ≤ран. ѕришл≥ пот≥м з п≥вноч≥ у ћесопотам≥ю шумери асим≥лювали убањдц≥в, внасл≥док чого зберегли њхн≥й переказ про переселенн¤ з п≥вдн¤, з крањни ƒ≥льмун, на чол≥ з богом ≈нк≥ (це убейдське ≥м'¤ зберегли шумери, вав≥лон¤ни називали цього бога ≈а, а греки, що заселили ћесопотам≥ю в ел≥н≥стичну епоху, - ќаннес). ™гипт¤ни, у свою чергу, зберегли св≥дченн¤ про те, що повна скарб≥в крањна, що розташована на остров≥ в водах ”адж-”р (≤нд≥йський океан), "зникла у хвил¤х".“акож збереглас¤ казка про мандри Їгипетського купц¤ у водах ”адж-”ра до острова «м≥¤. “ут в≥н дов≥дуЇтьс¤ з розпов≥д≥ самого «м≥¤, що велетенська зор¤ спустилас¤ ≥ знищила весь його р≥д - "75 зм≥њв з д≥тьми моњми та братами моњми".

¬чен≥ д≥йшли висновку, що ц¤ преморд≥альна цив≥л≥зац≥¤ на п≥вдень в≥д ≤ндостанського субконтиненту була представлена Ївропеоњдами - меланхро¤ми, людьми, з темною шк≥рою та Ївропеоњдними рисами обличч¤, под≥бними на тепер≥шн≥х жител≥в ≈ф≥оп≥њ ≥ на ≥ндостанських тода - жител≥в Ѕлакитних г≥р. √ранд≥озний процес, що названий неол≥тичною революц≥Їю та охопив у ’ - ’≤ тис. до н.е. величезн≥ простори —тарого —в≥ту, м≥г п≥ти в ц≥й п≥вденн≥й цив≥л≥зац≥њ б≥льш швидшими темпами, н≥ж в ≥нших крањнах, - ≥ тут ран≥ше, н≥ж будь де, в≥дбувс¤ "скачок" в≥д в≥ку камен¤ до в≥ку металу. Ќа основ≥ перв≥сноњ, преморд≥альноњ "мови малюнк≥в", п≥ктограф≥њ, почало складатис¤ протиписьмо, що п≥зн≥ше л¤гло в основу протошумерського, прото≥нд≥йського, протоеламського письмен - найдавн≥ших на «емл≥. ѕредставники ѕреморд≥альноњ цив≥л≥зац≥њ волод≥ли розвинутою техн≥кою мореплавства, вони засновували в нових земл¤х колон≥њ та поселенн¤ (причиною цього, можливо, служив наступ льодовика на «ах≥дний арх≥пелаг в јнтарктид≥ та перенаселенн¤ величезного масиву остров≥в (про ¤к≥ св≥дчать т.зв. "м≥кроконтиненти" - участки океан≥чного дна, що мають не океан≥чну, а материкову кору) м≥ж јнтарктидою, ћадагаскаром, —ейшелами, ћальд≥вами та ÷ейлоном, що з часом були затоплен≥.

¬≥домий досл≥дник “ур ’ейЇрдал також нав≥в факти, ¤к≥ можуть реально п≥дтверджувати г≥потезу перем≥щенн¤ нос≥њв "преморд≥альноњњ цив≥л≥зац≥њ" за допомогою човн≥в-"дхон≥" (≥з загнутим носом та квадратним парусом): "... јмерика ближча до ≤нд≥њ, ¤кщо плисти на «ах≥д, через јтлантичний океан. ƒо того ж на цьому шл¤ху мореплавцю спри¤ють стих≥њ.... «имою попутний п≥вн≥чно-сх≥дний мусон спри¤в плаванню в≥д ћальд≥в до п≥вденного зак≥нченн¤ јфрики, за котрим в≥дкриваЇтьс¤ јтлантика. ¬ будь-¤ку пору року ѕ≥вденна ѕасатна теч≥¤ ≥ п≥вденно-сх≥дн≥ в≥три могли донести мальд≥вських мореплавц≥в до ћексиканськоњ затоки - цього магн≥та, що прит¤гаЇ будь-¤к≥ предмети, що опинилис¤ на вод≥ б≥л¤ африканських берег≥в..." (’ейердал “. ћальдивска¤ загадка: Ќовые археологические приключени¤ автора " он-“ики" / ѕер. с англ. ѕод ред. и с предисл. ¬.». ¬ойтова. - ћ.: ѕрогресс, 1988. - —.55). ¬ласне таким шл¤хом потрапив бавовник —тарого —в≥ту, ¤кий культивували виключно в п≥вденно-≥нд≥йському рег≥он≥, особливо на ћаль д≥вах (в той час ¤к н≥ Їгипт¤ни. н≥ ф≥н≥к≥йц≥, н≥ месопотамц≥ не знали бавовника), ¤кий був схрещений з диким непр¤дильним бавовником Ќового —в≥ту, внасл≥док чого американськ≥ цив≥л≥зац≥њ ћексики та ѕеру отримали г≥брид з чудовим пр¤дильним волокном (“ам же. - —.206-207). ќсобливою характерною ознакою цих мореплавц≥в (б≥лих з коричневим волосс¤м, ¤ких мальд≥вц≥ називають "ред≥ни") був культ "довговухост≥" - розт¤гуванн¤ мочки вуха за допомогою диск≥в, ≥ що саме в≥д них цей культ перейн¤ли ¤к ольмеки та ≥нки, так ≥ на о. ѕасхи (але його не знають на решт≥ тихоокеанських остров≥в !) ≥ в прото≥ндськ≥й цив≥л≥зац≥њ (зокрема, на зображенн¤х мореплавц≥в з Ћотхали, головного порту ћохенджо-ƒаро у  амбейськ≥й затоц≥). “акож особливою ознакою був специф≥чний календар, в ¤кому р≥к складавс¤ з ... 27 м≥с¤ц≥в, плюс ще один м≥с¤ць у кожному одинадц¤тому роц≥.

“од≥ ж, б≥л¤ семи тис¤ч рок≥в тому ≥ в≥дбулос¤ розд≥ленн¤ Їдиноњ "прамови" на г≥лки, що дали початок убањдськ≥й, еламськ≥й та протодрав≥дськ≥й мовам. ѕ≥зн≥ше протодрав≥дська почала д≥литис¤ на самост≥йн≥ мови, на котрих тепер говор¤ть дв≥ст≥ м≥льон≥в чолов≥к, в той час ¤к мова елам≥т¤н перестала ≥снувати б≥л¤ трьох тис¤ч рок≥в тому, а мова убањдц≥в була асим≥льована прийшлими шумерами в ≤≤≤ тис. до н.е. ¬заЇмод≥¤ з м≥сцевим населенн¤м, з культурами неол≥ту, створеними м≥сцевими жител¤ми крањн, куди прибували вих≥дц≥ з јнтарктиди, по¤снюють ≥ риси розр≥зненн¤ м≥ж спор≥дненими цив≥л≥зац≥¤ми. ѕриродн≥ умови теж в≥д≥грали свою роль. ¬ ≤ндостан≥ протодрав≥ди певним чином "деградували" - њм довелос¤ пристосовуватис¤ до буйноњ природи "крањни чудес", боротис¤ з джунгл¤ми, дикою зв≥риною, троп≥чними ливн¤ми - ≥ це наклало на прото≥нд≥йську цив≥л≥зац≥ю ћохенджо-ƒаро специф≥чний в≥дбиток, котрий вир≥зн¤Ї культуру ≤нд≥њ ≥ по сьогодн≥. “е ж саме сталос¤ ≥ з прибулими в ≤≤ тис. до н.е. в ≤ндостан з п≥вноч≥ ар≥йськими племенами. ” ћесопотам≥њ до приходу убањдц≥в ≥снувала стара культура кам'¤ного в≥ку, але вона була надто прим≥тивною - ось чому цив≥л≥зац≥¤ ”бањду стала основою наступних цив≥л≥зац≥й ћесопотам≥њ - шумерськоњ, вав≥лонськоњ, асс≥р≥йськоњ та арабськоњ. Ќа територ≥њ ≈ламу був св≥й неол≥т, своњ природн≥ умови - ≥ зв≥дси характерн≥ риси, властив≥ лише еламськ≥й цив≥л≥зац≥њ. “аким чином, жоден в≥дк≥л преморд≥альноњ цив≥л≥зац≥њ не збер≥г преморд≥альну чистоту. Ќайнезначн≥шою була хвил¤ м≥грац≥њ преморд≥ал≥в у долину Ќ≥лу, через „ервоне море ≥ ¬ад≥-’аммамат. Ќеол≥т ™гипту вже зд≥йснював "скачок" у цив≥л≥зац≥ю з причин р≥зкого наступу —ахари та загибел≥ самоњ —ахарськоњ цив≥л≥зац≥њ у вс≥й «ах≥дн≥й јфриц≥. “ому вклад преморд≥ал≥в з јнтарктиди був тут невеликим ≥ в≥дбивс¤ т≥льки в де¤ких про¤вах Їгипетськоњ цив≥л≥зац≥њ, таких ¤к ≥Їрогл≥ф≥чне письмо, в≥рн≥ше, в≥д прибульц≥в запозичили принцип письма, передаючого звукову мову.

јле, ¤к в≥домо, письмо носило сакральний характер ≥ дл¤ ментальност≥ архањчних етнос≥в намальований знак був нев≥дд≥льний в≥д його звучанн¤. “ому ¤кщо ≥ використовувалис¤ чуж≥ писемн≥ знаки дл¤ позначенн¤ сл≥в чи звук≥в своЇњ власноњ мови, проте ретельно збер≥галос¤ первинне (преморд≥альне) њх звучанн¤ (що вже сприймалос¤ ¤к "≥м'¤" знака), дл¤ чого укладалис¤ ≥ спец≥альн≥ словники. —аме завд¤ки таких словник≥в - б≥л≥нгв д≥йшла до нас шумерська мова, писемн≥сть ¤коњ використовували сем≥томовн≥ асс≥р≥йц≥, вав≥лон¤ни, ≥ндоЇвропейськ≥ хетти, урарт≥йц≥ та хуррити ≥ безл≥ч ≥нших племен.

"... ¬ архањчному шумерському письм≥, - пише досл≥дниц¤ ™. јнтонова, - знак у вигл¤д≥ вписаних овал≥в з виростаючою ≥з зовн≥шнього рослиною мав значенн¤ TU, TUD - народжувати, творити. ” шумерському класичному написанн≥ в≥н вигл¤дав ¤к два вписаних трикутника (DU), з рослиною на вершин≥. “рикутник з косою штриховкою ≥ штрихами на бокових гран¤х означав ос≥нн≥й м≥с¤ць т≥шр≥. а у старовав≥лонськ≥й читавс¤ tamu - покривати, закривати ≥ napharu - всесп≥льн≥сть. ѕоЇднанн¤ цих двох знак≥в означало "виходити", "походити". ’арактерно, що заштрихований овал архањчного шумерського письма у класичному представл¤Ї ¤к ромб ≥ нав≥ть трикутник з≥ значенн¤м  ≤ - земл¤, грунт, низ, м≥сце, потойб≥чч¤.  вадрат ≥з перекресленими сторонами (тобто ¤кий складаЇтьс¤ з трикутник≥в) маЇ значенн¤ BARAG, BARA, BAR - божественний трон, св¤тилище, а також весн¤ний м≥с¤ць н≥сан - перший м≥с¤ць року" (јнтонова ≈.¬.   вопросу о происхождении и смысловой нагрузке знаков на статуэтках анауской культуры // —ов.археологи¤. - 1972. - є 4. - —.14).

≤нод≥ мова письма сприймалас¤ ¤к "мова бог≥в", мова дл¤ сакрального вжитку (¤вище це поширене аж до арктичних палеоаз≥йських народ≥в), або "мова чолов≥к≥в" або "мова ж≥нок", на ¤к≥й нав≥ть ≥снуЇ спец≥альна л≥тература. як правило, ≥снують м≥фи про те, що героњ привнос¤ть дл¤ нових речей слова з "мови бог≥в" (аж до слова "√рааль" включно), тобто субстратна лексика про¤вл¤Їтьс¤ щонайперше через систему культурних терм≥н≥в р≥зних семантичних груп та р≥зних сфер уживанн¤ (отже, маЇ над≥йну позамовну ≥нтерпретац≥ю в археолг≥чних пам'¤тках певних культур). Ќе оминули це ≥ предки трип≥льських племен, що насел¤ли сучасну ”крањну ≥ мову котрих вважають приналежною до до-≥ндоЇвропейського субстрату (циркуммедетиранськоњ л≥нгв≥стичноњ зони —тароњ ™вропи, за ћ. √≥мбутас). —аме дл¤ ц≥Їњ прамови (оск≥льки фонолог≥чна система мови формуЇтьс¤ в найран≥ший пер≥од њњ ≥снуванн¤) характерн≥ р≥вном≥рне чергуванн¤ голосних та приголосних ≥ "закон в≥дкритого складу"(аналог≥чний д≥Ї у ¤понськ≥й мов≥), що в≥др≥зн¤Ї дос≥ його пр¤мих нащадк≥в слов'¤н в≥д найближчих балт≥йських та ≥нших ≥ндоЇвропейських мов (щоправда, збереженн¤ його т≥льки у сх≥дних слов'¤н св≥дчить про редукц≥ю в≥дкритого складу, а отже, в≥н м≥г бути характерним ≥ дл¤ тих мов, де в≥н зараз не спостер≥гаЇтьс¤; про це св≥дчить прагрецька доалфав≥тна писемн≥сть  р≥ту - так зване "л≥н≥йне письмо Ѕ").

¬ласне британський л≥нгв≥ст та л≥тератор ƒж. –.–. “олк≥Їн, виход¤чи з того, що населенн¤ —тароњ ™вропи було до-≥ндоЇвропейским, спробував в≥дновити (вичистити з мови п≥зн≥ших прибульц≥в - ≥ндоЇвропейц≥в) цю преморд≥альну мову ™вропи, ¤ка отримала назву "квень¤". як зазначаЇ сам досл≥дник, ≥ндоЇвропейська цив≥л≥зац≥¤ марно намагалас¤ стерти з пам'¤т≥ народу - нос≥¤ його "таЇмну перв≥сну культуру".

Ѕританський генетик Ѕ. —айкс прийшов до вражаючого висновку на основ≥ досл≥дженн¤ м≥тохондр≥альноњ ƒЌ , що передаЇтьс¤ по-материнськ≥й л≥н≥њ, а саме: в генетичному в≥дношенн≥ сучасн≥ Ївропейц≥ у переважн≥й б≥льшост≥ Ї пр¤мими нащадками мисливц≥в - збирач≥в епохи верхнього палеол≥ту (кроманьйонц≥в), в той час ¤к вважалос¤, що давнЇ населенн¤ було вит≥снене пор≥вн¤но молодими пра≥ндоЇвропейц¤ми - землеробами та скотар¤ми в епоху неол≥ту (починаючи з 7 тис. до н.е. вони розпочали ≥нваз≥ю з Ѕлизького —ходу на Ѕалкани ≥ дал≥ в ÷ентральну ™вропу; друга г≥лка йшла через √≥бралтар в ≤спан≥ю, ѕортугал≥ю, «ах≥дну ‘ранц≥ю та «ах≥дну Ѕритан≥ю), тобто нос≥¤ми л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки. јле ¤кщо свого часу палеол≥тичн≥ кроманьйонц≥ безжально вит≥снили з ™вропи неандертальц≥в, то суто нащадки близькосх≥дних пра≥ндоЇвропейц≥в у генетичному в≥дношенн≥ складають лише 20 % в≥д вс≥х сучасних Ївропейц≥в (—айкс Ѕ. "ѕалеол≥тичн≥ ≥ неол≥тичн≥ витоки у Ївропейському м≥тохондр≥альному генофонд≥", журн. "American Jounal of Human Genetics", 1996, липень).

nationalvanguard



 

   
вверх  Ѕиблиографи¤ г. »вано-‘ранковск, √руппа исследовани¤ основ изначальной традиции "ћезоге¤", ”краина


Ќайти: на:
ѕ≥дтримка сайту: ќлег √уцул¤к spm111@yandex.ru / ќновленн¤ 

  найл≥пше огл¤дати у Internet
Explorer 6.0 на екран≥ 800x600   |   кодуванн¤: Win-1251 (Windows Cyrillic)  


Copyright © 2006. ѕри распространении и воспроизведении материалов об¤зательна ссылка на электронное периодическое издание Ђ»нститут стратегических исследований нарративных системї
Hosted by uCoz